Рудик С.К., Павловський Ю.О., Криштофорова Б.В. та ін. Анатомія свійських тварин

Подождите немного. Документ загружается.

140

оз

іл

Рис. 3.13. Поверхневі м’язи голови

корови:

— m. orbiculáris óris;

— m. levátor na-

solabiális;

— m. levátor lábii seprióris;

—

m. canínus;

— m. depréssor lábii

superióris;

— m. zygomáticus;

— m.

depréssor lábii inferióris;

— pars buccális

m. buccinátor;

— m. maláris;

— m. orbiculáris óculi;

— m. dilatátor náris apicális;

— m.

frontális;

— m. zygomaticoscutuláris;

′ —

m. frontoscutuláris;

— m. interscutuláris;

— m. cervicoscutuláris;

— m. scutulo-

auriculáris prof.;

— m. scutuloauriculáris

superf.;

— scútulum;

— m. zygomati-

coauriculáris;

— m. parotidoauriculáris;

— m. masséter;

— m. mylohyoídeus;

— m. sternomandibuláris;

— m. sterno-

mastoídeus;

— m. cleidomastoídeus;

′

— m. cleidooccipitális;

— gland. parótis;

— gland. submandibuláris;

— ln.

parotídeus;

— ln. mandibuláris;

—

mandíbula;

— véna juguláris ext.;

— véna

faciális

Рис. 3.14. Лицеві м’язи коня:

— m. dilatátor náris apicális;

— m. caní-

nus;

— m. laterális nási;

— m. levátor

lábii superióris;

— m. levátor nasolabiális;

— m. maláris;

— m. orbiculáris óculi;

— m. levátor ánguli mediális;

— m. zygo-

maticoscutuláris;

— m.

zygomaticoscutuláris;

— m. frontoscu-

tuláris;

—scútulum;

— m. scutu-

loauriculáris prof.;

— aurícula;

— m.

cervicoauriculáris superf.;

— m. cervico-

auriculáris prof.;

— gland. parótis;

—

m. parotidoauriculáris;

— m. masséter;

— m. depréssor lábii inferióris;

—

141

МІОЛОГІЯ — ВЧЕННЯ ПРО М’ЯЗИ

m. cutáneus labiórum et faciéi;

— m. zygomáticus;

— m. buccinátor;

— m. orbiculáris óris

Рис. 3.15. Лицеві м’язи свині:

— м’язова ніжка m. levátor lábii supe-

rióris;

— m. levátor nasolabiális (перері-

заний);

— m. canínus;

— m. depréssor

lábii superoíris (róstri);

— m. levátor lábii

superióris;

— m. zygomáticus;

— m. pa-

rotidoauriculáris;

— m. masséter;

—

gland. parótis;

— m. depréssor lábii infe-

rióris;

— m. orbiculáris óris

Рис. 3.16. Зовнішні жувальні м’язи

та м’язи повік коня:

— m. maláris;

— m. orbiculáris óculi;

— m. temporális;

— m. masséter;

— m.

occipitomandibuláris;

— gland. parótis

142

оз

іл

Мімічні м’язи — це комплекс

пластинчастих м’язів, що почина-

ються на кістковій основі, а закінчу-

ються навколо отворів голови. Одні з

цих м’язів, що звужують чи закри-

вають отвір (сфінктери), розміщую-

ться по периметру отвору, інші, що

розширюють його (дилататори), роз-

міщені радіально до отвору. М’язи

вушної раковини обертають вушну

раковину, опускають та підіймають

її, спрямовуючи в бік джерела звуку.



’

ЯЗИ ГУБ

ЩІК

НОСА

Коловий м’яз рота — m. orbiculá-

ris óris (див. рис. 3.12,

; рис. 3.13,

;

рис. 3.14,

; рис. 3.15,

; рис. 3.20,

;

рис. 3.21,

) — становить основу губ.

Зовні вкритий шкірою, зсередини —

слизовою оболонкою. У м’язі розріз-

няють крайову — pars marginális — і

губну — pars labiális — частини. В

ділянці кута рота він продовжується

в щічний м’яз. У коловому м’язі рота

закінчуються м’язи, що підіймають і

опускають губи. М’яз краще розви-

нений у

дрібних жуйних

та

коней

менше — у

великих жуйних

свиней

і слабко розвинений у

собак.

Коловий м’яз рота стискає губи.

Верхній різцевий м’яз — m. incisívus supérior — розміщений під слизовою

оболонкою. Починається на губній поверхні тіла різцевої кістки вздовж вер-

хніх різців, тягнеться в бік іклів, спрямовується у верхню губу, вплітаючись

у коловий м’яз рота. Напружує верхню губу і притискає її до кістки.

Нижній різцевий м’яз — m. incisívus inférior — починається вздовж різців

нижньої щелепи і спрямовується в коловий м’яз рота, де й закінчується. За

будовою та функцією схожий на попередній м’яз. У

великих жуйних

коней

обидва різцеві м’язи розвинені однаково, у

свиней

собак

— майже не роз-

винені.

Опускач кута рота — m. depréssor ánguli óris — є продовженням шкірного

м’яза шиї, який проходить через жувальний і щічний м’язи до кута рота й

нижньої губи. Найбільше виражений у

коней

, менше — у

собак

і слабко ви-

ражений у

великих жуйних

свиней

. Тягне кут рота назад і вниз.

Виличний м’яз — m. zygomáticus (див. рис. 3.12,

; рис. 3.13,

; рис. 3.14,

; 3.15,

) — тонкий, стрічкоподібний, починається у

жуйних

на жувальній

фасції, у

коней

— від лицевого гребеня, у

свиней

— від жувального м’яза, у

Рис. 3.17. М’язи медіальної поверхні голови

коня:

— m. pterygoídeus mediális;

— m. pterygoídeus

laterális;

— m. lóngus cápitis;

— palátum móle

(відрізане);

— glóssa;

— m. mylohyoídeus;

—

m. geniohyoídeus;

— m. styloglóssus;

— stylo-

hyoídeum (правий);

— m. occipitohyoídeus;

—

m. hyoglóssus;

— m. keratohyoídeus;

— m. sty-

lohyoídeus;

— m. digástricus, його vénter ros-

trális;

′ — vénter caudális m. digástricus;

—

отвір сухожилка m. stylohyoídeus, через який про-

ходить середній сухожилок m. digástricus;

—

pars occipitomandibuláris m. digástricus;

— kera-

tohyoídeum (лівий);

17a

— keratohyoídeum (пра-

вий);

— thyrohyoídeum (лівий);

18a

— thyro-

hyoídeum (правий);

— proc. linquális;

— sínus

frontális;

— cávum cránii

143

МІОЛОГІЯ — ВЧЕННЯ ПРО М’ЯЗИ

собак

— від щитка вушної раковини і закінчується в ділянці кута рота в ко-

ловому м’язі. Тягне кут рота назад і вгору.

Носо-губний підіймач — m. levátor nasolabiális (див. рис. 3.12–3.15) — по-

чинається в усіх тварин від фасції носо-лобової ділянки, а у великих жуйних

— і від лобового м’яза. У

жуйних

коней

м’яз має дві частини: носову й губ-

ну, між якими проходить ікловий м’яз. Закінчується м’яз в коловому м’язі

рота — у верхній губі, а також в латеральному крилі носа, крім

свиней

. Піді-

ймає верхню губу і розширює ніздрі.

Підіймач верхньої губи — m. levátor lábii superióris (див. рис. 3.12–3.15) —

м’яз стрічкоподібної форми, який у

жуйних

починається на túber faciále або

дещо ростральніше від нього і переходить у розміщені поряд тонкі сухожил-

ки, які закінчуються на дорсолатеральному краї крила носа і в сполучно-

тканинній пластинці верхньої губи. У

коней

цей м’яз широкий, плоский, ви-

тягнутий уздовж, починається на лицевій поверхні верхньої щелепи і част-

ково на слізній та виличній кістках. На рівні носо-щелепного кута перехо-

дить в огорнутий сполучною тканиною сухожилок, який з’єднується з подіб-

ним сухожилком протилежного боку і переходить у спільну сухожилкову

пластинку, що лежить під шкірою між ніздрями.

свиней

м’язове черевце підіймача верхньої губи заповнює іклову ямку,

утворену лицевою поверхнею верхньощелепної й слізної кісток, і перехо-

дить, не з’єднуючись з м’язом протилежного боку, у вузький і плоский сухо-

жилок, що закінчується, розділяючись на численні маленькі сухожилкові

тяжі в рилі, а також на кістці рила. На значному протязі прикритий носо-

губним підіймачем.

собак

тонкий і плоский підіймач верхньої губи починається на лицевій

поверхні верхньощелепної кістки каудально і нижче від підочноямкового

отвору переходить у кілька сухожилків (як у жуйних), які розходяться і за-

кінчуються по краю носового отвору та у верхній губі. Як і у свиней, прикри-

тий носо-губним підіймачем. Підіймає верхню губу, а у жуйних і собак, крім

того, розширює ніздрі, у свиней забезпечує рухи рила.

Рис. 3.18. М’язи під’язикового апарату і язика коня:

— m. hyoglóssus;

— m. styloglóssus;

— m. genioglóssus;

— m. geniohyoídeus;

— m. mylohyoídeus;

— m. stylohyoídeus;

— m. occipitohyoídeus;

— m. omohyoídeus et sternohyoídeus;

— m. digástricus;

— m. ténsor et levátor vel. palátini;

— proc. juguláris;

— gland. thyroídes;

— línqua;

— stylohyoídeum

144

оз

іл

Ікловий м’яз — m. canínus (див. рис. 3.12, 3.14, 3.15, 3.20) — у

жуйних

по-

чинається нижче від початку підіймача верхньої губи, майже з ним зроста-

ючись, проходить під ростральною частиною носо-губного підіймача і закін-

чується тонкими кінцевими сухожилками на латеральному краї носового

отвору та на суміжній ділянці верхньої губи.

коней

ікловий м’яз тонкий, плоский, починається на ростральному кін-

ці лицевого гребеня, проходячи під каудальною частиною носо-губного піді-

ймача, і закінчується на бічній поверхні носового отвору.

свиней

ікловий м’яз починається позаду і вище підочноямкового отво-

ру, переходить у відносно широкий, стрічкоподібний сухожилок, який потім

розщеплюється на кінцеві сухожилки, що закінчуються на бічному краї

рила.

собак

цей м’яз починається нижче від підіймача верхньої губи і закін-

чується на рівні ікла верхньої щелепи у верхній губі.

Відтягує верхню губу і рило (у свині) назад, розширює ніздрі.

Опускач верхньої губи — m. depréssor lábii superióris (див. рис. 3.13, 3.15,

3.20, 3.22) — є у жуйних і свиней. У

жуйних

м’яз починається нижче, біля

початку підіймача верхньої губи й іклового м’яза, спереду від лицевого гор-

ба — túber faciále — поділяється майже на дві частини і закінчується розво-

локненим сухожилком у бічній поверхні верхньої губи. У

свиней

м’яз почи-

нається нижче і позаду від початку іклового м’яза, на краю іклової ямки пе-

реходить у довгий, тонкий, округлий сухожилок, що закінчується в рилі,

з’єднуючись із сухожилком м’яза протилежного боку.

У жуйних опускає верхню губу, у свиней — рило.

Опускач нижньої губи — m. depréssor lábii inferióris (див. рис. 3.13, 3.15,

3.19) — у

жуйних

починається на щічній поверхні нижньої щелепи, зроста-

ючись з pars moláris m. bucciná tor, закінчується у вентральній половині ко-

лового м’яза рота. У

коней

м’яз бере початок на щелепному горбі або на він-

цевому відростку нижньої щелепи, прикритий жувальним м’язом, з-під рос-

трального краю якого виходить і тягнеться паралельно ряду корінних зубів

до нижньої губи, в якій і закінчується. У

свиней

м’яз починається ближче до

кута рота і своїми сухожилками вливається у верхню губу. У

м’ясоїдних

цього

м’яза немає. Опускає і тягне назад нижню губу.

Щічний м’яз — m. buccinátor (див. рис. 3.13, 3.19, 3.20, 3.22) — лежить під

слизовою оболонкою щоки, формуючи її основу. Латерально спереду при-

критий шкірним м’язом губ, а ззаду — жувальним м’язом. Позаду кута рота

він є продовженням колового м’яза рота. Як широкий, пластинчастий м’яз

розміщений між комірковими відростками нижньої й верхньої щелеп і за-

криває ротову порожнину збоку. Щічний м’яз більш-менш чітко поділений

на краніальну (поверхневу) — pars buccális — і каудальну (глибоку) — pars

moláris — частини. Переміщує корм з щічної ділянки присінка рота на зуби і

стискує щічні залози.

Підборідний м’яз — m. mentális — починається на губній поверхні різце-

вої частини нижньої щелепи і закінчується в шкірі підборіддя. У

свиней

собак

слабко розвинений. Напружує нижню губу, притискує її до щелепи.

145

МІОЛОГІЯ — ВЧЕННЯ ПРО М’ЯЗИ

Рис. 3.19. Загальний вигляд м’язів корови після зняття шкірних м’язів:

— m. levátor nasolabiális;

— m. levátor lábii superióris et m. canínus;

— m. depréssor lábii superióris;

— m. maláris;

— m. zygomáticus;

— m. buccinátor;

— m. depréssor lábii inferióris;

— m. mylohyoídeus;

— m. interscutuláris;

′ — m. frontoscutuláris;

′′ — m. zygomaticoscutuláris;

— m. parotidoscutuláris;

— m. zygomaticoauriculáris;

— m. scutuloauriculáris superf.;

— m. scutuloauriculáris prof.;

— m.

frontális;

′ — m. cutáneus nási;

— m. orbiculáris óculi;

— m. masséter;

— m. sternomandibuláris;

′ — m. sternomastoídeus;

— m. sternohyoídeus;

— m. cleidooccipitális;

′ — m. cleidomastoídeus;

′′ — m. cleidobrachiális;

19–19

′′ — m. brachiocephálicus;

— m. subclávius;

— m. omotransversárius;

— pars cervicális;

′ — pars thorácica m. trapézius;

— m. latíssimus dórsi;

— m. pectorális descéndens;

′ — m. pectorális transvérsus mm. pectoráles superficiáles;

— m. pectorális profúndus;

— m. serrátus

ventr.;

— m. oblíquus ext. abdóminis;

′ — його апоневроз;

— m. oblíquus int. abdóminis;

— m.

serrátus dorsális caud.;

′ — fáscia thoracolumbális;

— pars scapuláris;

′ — pars acromiális m. deltoídeus;

′′ — його початковий апоневроз;

— cáput lóngum;

′ — cáput laterále m. tríceps bráchii;

— m. ténsor fásciae antebráchii;

— m. brachiális;

— m. exténsor cárpi radiális;

— m. exténsor digit.

commúnis;

′,

′ — його сухожилок;

— m. exténsor digit. laterális;

′ — його сухожилок;

— m. abdúctor

póllicis lóngus;

′ — його сухожилок;

— m. exténsor cárpi ulnáris;

— cáput ulnáre m. fléxor digit. prof.;

— m. fléxor cárpi radiális;

— m. fléxor cárpi ulnáris;

— m. fléxor digit. superf. (поверхнева голівка);

′ —

його сухожилок;

— сухожилок m. fléxor digitórum prof.;

— m. interósseus médius;

— m. ténsor fásciae

látae;

′ — його глибока частина;

′′ — fáscia láta;

— m. glutéus médius;

′ — його поперечні зубці;

— краніальна;

′ — каудальна частини m. bíceps fémoris;

′′ — його частина від m. glutéus superficiális;

48–48

′′ — m. gluteobíceps;

— m. semitendinósus;

— m. gastrocnémius, від п’яткової кістки вгору знач-

ною мірою прикритий m. gluteobíceps;

′ — téndo calcáneus commúnis;

— m. fléxor digit. prof.;

— m.

exténsor digit. later.;

′ — його сухожилок;

— m. fibuláris lóngus;

— m. tibiális craniális;

′ — його

кінцевий сухожилок;

— m. fibuláris tértius і m. exténsor digit. lóngus;

′,

′′′ — сухожилок m. exténsor

digit. lóngus;

′′ — сухожилок m. fibuláris tértius;

— сухожилок m. fléxor digit. superf.;

— загальний

кінцевий сухожилок m. fléxor digit. prof.;

— m. sacrococcýgeus dors. med.;

′ — m. sacrococcýgeus dors.

lat.;

— m. intertransversárius cáudae;

— m. sacrococcýgeus ventr.;

— m. coccýgeus;

— gland. parótis;

— gland. submandibuláris;

— véna juguláris;

— manúbrium stérni;

— spína scápulae;

— túber cóxae;

— вільний край lig. sacrotubérale;

— túber ischiádicum;

— місце сумки під кінцевим сухожилком краніа-

льної гілки m. bíceps fémoris

146

оз

іл

Рис. 3.20. Загальний вигляд поверхневих м’язів коня після зняття шкірних м’язів:

— m. levátor nasolabiális;

— m. levátor lábii superióris;

— m. canínus;

— m. orbiculáris óris;

— m.

buccinátor;

— m. zygomáticus;

— m. depréssor lábii inférioris;

— m. masséter;

— m. interscutuláris;

′ —

m. frontoscutuláris;

′′ — m. parotidoauriculáris;

— m. omo- і sternohyoídeus;

— m. sternomandibuláris;

— m. cleidomastoídeus;

′ — m. omotransversárius;

′′ — m. cleidobrachiális;

— m. cutáneus cólli;

— m.

splénius;

— m. rhomboídeus cérvicis;

— pars cervicális;

′ — pars thorácica m. trapézius;

— m.

latíssimus dórsi;

′ — fáscia thoracolumbális;

— m. serrátus ventrális thóracis;

′ — m. serrátus ventrális

cérvicis;

— m. serrátus dorsális caud.;

— mm. intercostáles ext.;

— m. oblíquus ext. abdóminis;

′ —

його апоневроз;

— m. pectorális descéndens;

— m. pectorális prof.;

′ — m. subclávius;

— fáscia glutéa;

— m. sacrococcýgeus dors. med.;

′ — m. sacrococcýgeus dors. lat.;

′′ — m. sacrococcýgeus ventr.;

— m.

coccýgeus;

— m. supraspinátus;

— m. deltoídeus;

′ — його початковий апоневроз, вкриває m.

infraspinátus;

— cáput lóngum;

′ — cáput laterále m. tríceps bráchii;

— m. brachiális;

— m. exténsor

cárpi radiális;

′ — його сухожилок;

— m. exténsor digit. commúnis;

′ — його сухожилок;

— m.

exténsor digit. later.;

′ — його сухожилок;

— m. abdúctor póllicis lóngus;

′ — його сухожилок;

— m.

exténsor cárpi ulnáris;

— m. fléxor cárpi radiális;

— m. fléxor cárpi ulnáris;

— сухожилок поверхневого,

— глибокого згиначів пальців;

— m. intérosseus médius;

′ — його ніжка до загального розгинача

пальців;

— m. ténsor fásciae látae;

′ — fáscia láta;

′′ — каудальний зубець m. ténsor fásciae látae;

—

m. gluteus supr.;

43–43

′′ — m. bíceps femóris;

— m. semitendinósus;

45–45

′′′ — m. tríceps súrae;

— m.

exténsor digit. lóngus;

′ — його сухожилок, зростаючись з сухожилком бічного розгинача, утворює загаль-

ний сухожилок розгиначів (

′′);

— m. exténsor digit. later.;

′ — його сухожилок;

— медіальна ніжка

сухожилка m. tibiális cran.;

— сухожилок m. fléxor digit. supf.;

— m. fléxor hallúcis lóngus;

′ — сухо-

жилок глибокого згинача;

— m. tibiális caudális;

— m. fléxor digit. lóngus;

50–52

— m. fléxor digit. prof.;

— m. poplíteus;

— кінцевий сухожилок m. longíssimus cápitis;

— ala atlántis;

— túber spínae

scápulae;

— túber cóxae;

— грифельна кістка;

— os cárpi accessórium;

— вільна поверхня os tíbiae;

—

gland. parótis;

— véna juguláris ext.;

— десяте і

XVIII

— вісімнадцяте ребра

147

МІОЛОГІЯ — ВЧЕННЯ ПРО М’ЯЗИ

Латеральний м’яз носа — m. laterális nási (див. рис. 3.14,

) — у

жуйних

має два шари — поверхневий і глибокий. Сильніший поверхневий шар по-

чинається на бічній поверхні носового відростка різцевої кістки і закінчуєть-

ся разом з носо-губним підіймачем, підіймачем верхньої губи, ікловим

м’язом та опускачем верхньої губи в латеральному крилі носа. Глибокий

шар тягнеться від верхівкової частини вентрального хряща до зовнішньої

поверхні латерального хряща, прикритий поверхневим шаром.

коней

м’яз складається з тонких світло-червоних м’язових шарів, що

прикріплюються по краях носо-різцевої вирізки і закінчуються в шкірі при-

сінка носа й носових складок. У коней у м’язі розрізняють різні за ступенем

розвитку чотири частини: дорсальну, каудальну, вентральну і ростральну.

Розширює ніздрі.

Верхівковий розширювач ніздрі — m. dilatátor náris apicális (див. рис.

3.13,

; рис. 3.14,

) — у

жуйних

починається на різцевій кістці, а у

коней

—

на криловому хрящі, закінчується в медіальному крилі носа. Розширює ніз-

дрі.

Лобовий м’яз — m. frontális (див. рис. 3.13,

) — похідний поверхневого

стискача шиї. У

жуйних

добре розвинений, у

свиней

— слабко. Рухає і змор-

щує шкіру лоба.



’

ЯЗИ ВУШНОЇ РАКОВИНИ

У всіх свійських тварин рухливість вушної раковини забезпечують добре

розвинуті м’язи вушної раковини. Ці м’язи починаються частково на черепі,

частково на хрящовій пластинці, що лежить спереду від вушної раковини —

щитку — scútulum, і закінчуються на вушній раковині спереду, знизу, ззаду

і зверху. Поділяються на ростральні, дорсальні, вентральні й каудальні.

Ростральні м’язи вушної раковини — mm. auriculáres rostráles (див. рис.

3.12–3.15). До них належать: щитково-вушнораковинні поверхневі м’язи —

mm. scutuloauriculáres superficiáles; щитково-вушнораковинні глибокі м’язи

— mm. scutuloauriculáres profúndi; лобово-щитковий м’яз — m. frоn-

tоscutuláris; вилично-щитковий м’яз — m. zygomaticoscutuláris; вилично-

вушнораковинний м’яз — m. zygomaticoauriculáris.

М’язи цієї групи підіймають вушну раковину вгору, вперед, опускають її

донизу.

Дорсальні м’язи вушної раковини — mm. auriculáres dorsáles (див. рис.

3.12). До них належать: міжщитковий м’яз — m. interscutuláris; тім’яно-

щитковий м’яз — m. parietoscutuláris; тім’яно-вушнораковинний м’яз — m.

parietoauriculáris.

Ці м’язи тягнуть вушну раковину досередини і вперед.

Каудальні м’язи вушної раковини — mm. auriculáres caudáles (див. рис.

3.12–3.14). До них належать: шийно-щитковий м’яз — m. cervicoscutuláris;

шийно-вушнораковинний поверхневий м’яз — m. cervicoauriculáris super-

ficiális; шийно-вушнораковинний середній м’яз — m. cervicoauriculáris mé-

dius; шийно-вушнораковинний глибокий м’яз — m. cervicoauriculáris pro-

fúndus.

М’язи забезпечують обертання човноподібної ямки вушної раковини до-

зовні. Крім того, вони беруть участь у відтягуванні вушної раковини назад.

148

оз

іл

Вентральні м’язи вушної раковини — mm. auriculáres ventráles (див. рис.

3.12–3.15, 3.21) — шило-вушнораковинний — m. styloauriculáris — та при-

вушно-вушнораковинний — m. parotidoauriculáris. Перший вкорочує слухо-

вий хід і бере участь у збільшенні його отвору, другий опускає вушну рако-

вину.

Крім цих м’язів розрізняють м’язи власне вушної раковини, які вплива-

ють на окремі складові вушної раковини, звужуючи чи розширюючи хрящо-

вий слуховий хід.

Рис. 3.21. Загальний вигляд поверхневих м’язів собаки після зняття шкірних м’язів:

— m. levátor nasolabiális;

— m. canínus;

— m. orbiculáris óris;

— m. orbiculáris óculi;

— m.

zygomáticus;

— m. retráctor ánguli óculi laterális;

— m. temporális;

— m. másseter;

— m. buccinátor;

— m. digástricus;

— m. mylohyoídeus;

— m. parotidoauriculáris;

— m. sternohyoídeus;

— m.

sternocephálicus;

— m. cleidocervicális;

′ — interséctio claviculáris;

′′ — m. cleidobrachiális;

— m.

omotransversárius;

— pars cervicális;

′ — pars thorácica m. trapézius;

— m. supraspinátus;

— m.

serrátus ventrális cérvicis;

— pars scapuláris;

′ — pars acromiális m. deltoídeus;

— cáput lóngum;

′ —

cáput later. m. tríceps bráchii;

— m. latíssimus dórsi;

′ — його початковий апоневроз із fáscia

thoracolumbális;

— m. pectorális prof.;

— m. oblíquus ext. abdóminis;

′ — m. oblíquus int. abdóminis;

— m. réctus abdóminis;

— m. brachiális;

— m. exténsor cárpi radiális;

— m. exténsor digit. commúnis;

— m. exténsor digit. later.;

— m. exténsor cárpi ulnáris;

— m. abdúctor póllicis lóngus;

— cáput ulnáre;

′ — cáput humerále m. fléxor cárpi unlnáris;

— m. addúctor dígiti V i m. interóssei;

— pars craniális m.

sartórius;

— m. ténsor fásciae látae;

′ — fáscia láta;

— m. glutéus médius;

— m. glutéus supf.;

38–38

′

— m. bíceps femóris;

— m. semitendinósus;

— m. sacrococcýgeus dors.;

— m. sacrococcýgeus ventr.;

— m. coccýgeus;

— m. gastrocnémius;

— m. fléxor digit. supf.;

— m. fléxor hallúcis lóngus;

′ — m.

fléxor digit. long.;

— m. fibuláris lóngus;

— m. tibiális cran.;

— m. exténsor digit. lóngus;

— сухожи-

лок m. exténsor digit. later.;

— mm. interóssie;

— m. poplíteus;

— gland. parótis;

— gland.

submandibuláris;

— véna juguláris ext.;

— manúbrium stérni;

— crísta íliaca;

— spína scápulae

149

МІОЛОГІЯ — ВЧЕННЯ ПРО М’ЯЗИ



’

ЯЗИ НАВКОЛООЧНОЇ ЯМКИ

Коловий м’яз ока — m. orbiculáris óculi (див. рис. 3.12–3.14) — поділяється

на дві частини: повікову — pars palpebrális — та очноямкову — pars orbitális.

Він являє собою м’язову пластинку з колових м’язових волокон, розміщених

навколо щілини повік. Периферична частина цієї пластинки розміщена на

кістках очної ямки — очноямкова, під час скорочення якої око заплющуєть-

ся. Центральна частина, повікова, становить основу повік. Вона змикає по-

віки. Верхня повіка більш рухлива, а тому і м’язова частина її сильніше ви-

ражена, ніж у нижній повіці.

Підіймач медіального кута ока — m. levátor ánguli óculi mediális (див. рис.

3.12, 3.14) — у

коней

свиней

слабко розвинений. Він утворений маленькою,

тонкою м’язовою пластинкою, що починається на лобовій фасції і спрямову-

ється в дорсомедіальну чверть очноямкової частини колового м’яза ока. У

жуйних

цього м’яза немає, його функцію виконує лобовий м’яз. У

м’ясоїдних

м’яз більш розвинений і визначає зовнішню форму морди цих тварин.

Щічний м’яз — m. maláris (див. рис. 3.13, 3.14, 3.16) — є у всіх свійських

тварин, але слабко розвинутий (крім жуйних).

жуйних

м’яз починається м’язовими волокнами, що йдуть майже під

прямим кутом від виличного м’яза і тягнуться, дещо сходячись, у ростраль-

ному напрямі, утворюючи товсте й сильне м’язове віяло, що закінчується в

ділянці медіального кута ока, не з’єднуючись з коловим м’язом ока.

коней

м’яз починається на глибокій лицевій фасції або на виличному

м’язі в ділянці лицевого гребеня і спрямовується в нижню повіку, де й за-

кінчується в коловому м’язі.

свиней

м’яз у вигляді тонкої пластинки є лише в ділянці нижньої повіки.

собак

щічний м’яз є продовженням частини глибокого стискача шиї,

стрічка м’язових волокон якого ізолюється і тягнеться впоперек від краю

нижньої щелепи до колового м’яза ока та в ділянку верхньої щелепи. Деякі

м’язові волокна, що відходять від колового м’яза, в ділянці кута рота губ-

ляться на бічній поверхні нижньої щелепи (m. maláris).

Відтягувач латерального кута ока — m. retráctor ánguli óculi laterális (див.

рис. 3.12,

) — починається на глибокій висковій фасції і закріплюється в

латеральній спайці повік. Є у

м’ясоїдних



ЖУВАЛЬНІ М

’

ЯЗИ

Жувальний м’яз — m. masséter (див. рис. 3.12, 3.13, 3.16, 3.22)) — найси-

льніший з групи жувальних м’язів (за винятком м’ясоїдних). Бере початок

коротким товстим сухожилком на лицевому гребені (лицевому горбі у

жуй-

них

) і м’ясисто на вентральному краї виличної дуги, закінчується на лате-

ральній поверхні та нижньому краї гілки нижньої щелепи від судинної ви-

різки до висково-нижньощелепного суглоба. У

свиней

м’яз починається та-

кож на медіальній поверхні виличної дуги і частково від вискового м’яза.

собак

частина волокон м’яза починається від вискового м’яза. М’яз склад-

ний за будовою, має багато сухожилкових пластин, що зумовлює його багато-