Рудик С.К., Павловський Ю.О., Криштофорова Б.В. та ін. Анатомія свійських тварин

Подождите немного. Документ загружается.

130

оз

іл

ссавців

відбувається диференціація дорсальних м’язів хребта. Поверх-

невий шар кожного міотома зливається з таким самим сусіднім на протязі

кількох сегментів, в той час як глибокі шари міотомів, тобто ті, що приляга-

ють до кісткових важелів, залишаються розчленованими. В результаті ди-

ференціації м’язів у них розрізняють два м’язових тяжі: латеральний і меді-

альний.

1. Латеральний тяж складається з двох комплексів м’язів:

а) найдовші, або остисто-поперечні, м’язи. Вони характеризуються тим,

що пучки, які починаються на остистих відростках, йдуть краніовентрально,

з деяким відхиленням убік до поперечних (соскоподібних) відростків і хреб-

цевих кінців ребер. Сюди входять: найдовший м’яз — m. longíssimus; плас-

тироподібний — m. splénius; крижово-хвостовий дорсальний латеральний

м’яз — m. sacro-coccýgeus dorsális laterális; короткі м’язи: міжпоперечні м’язи

попереку й шиї — mm. intertransversárii lumbórum et cervícis — і каудаль-

ний косий м’яз голови — m. oblíquus cápitis caudális;

б) клубово-реберні м’язи. Їх пучки тягнуться від клубової кістки вздовж

поперечних відростків до голови. Це клубово-реберний м’яз — m. iliocostá-

lis — і латеральний прямий м’яз голови — m. réctus cápitis laterális.

2. Медіальний м’язовий тяж. У ньому розрізняють:

а) поперечно-остисті, або напівостисті, м’язи. Ці м’язи, як і остисто-попе-

речні, прикріплюються на різного роду відростках і мають зворотний на-

прям пучків м’язових волокон, від поперечних (соскоподібних) до остистих,

тобто краніодорсально. До цієї групи відносять: напівостистий м’яз — m. se-

mispinális; багатороздільні м’язи — mm. multífidi; частину краніального ко-

сого м’яза голови — m. oblíquus cápitis craniális;

б) прямі остисті м’язи, які починаються і закінчуються на остистих відрос-

тках. До них належать: остистий м’яз — m. spinális; дорсальний прямий м’яз

голови більший і менший — m. oblíquus cápitis dorsális májor et mínor; міжос-

тисті м’язи — mm. interspináles; а також медіальний крижово-хвостовий дор-

сальний м’яз — m. sacro-coccýgeus dоrsális mediális.

Отже, вздовж хребта з кожного боку диференціюються чотири тяжі дов-

гих м’язових комплексів, проте вони не завжди однаковою мірою відокрем-

лені. Найменше вони роз’єднані в ділянці попереку і ближчому до нього

відділі спини, найбільше — в ділянці шиї. В ділянці хвоста деяких дорсаль-

них комплексів зовсім немає, оскільки на хвостових хребцях не розвивають-

ся повністю їх складові частини.

Дорсальні м’язи здатні напружувати хребет; розгинати його, піднімаючи

при цьому шию з головою і хвостовий відділ; обертати хребет і нахиляти йо-

го в той чи інший бік від серединної площини.

3. Підхребетні м’язи. На вентральній поверхні хребта розміщені м’язи,

що значною мірою зберегли міомерію. За походженням їх відносять до вент-

ральних м’язів. Складаються вони з парних пучків, що чергуються один за

одним, знаходяться переважно в поперековому, шийному, хвостовому і част-

ково в грудному відділах. До них належать: квадратний м’яз попереку — m.

quadrátus lumbórum; довгий м’яз шиї — m. lóngus cólli; довгий м’яз голови —

m. lóngus cápitis; вентральний прямий м’яз голови — m. réctus cápitis ven-

trális; хвостовий м’яз — m. coccýgeus; крижово-хвостові вентральні латераль-

131

МІОЛОГІЯ — ВЧЕННЯ ПРО М’ЯЗИ

ний і медіальний м’язи — mm. sacro-coccýgeus ventrális laterális et mediális;

міжпоперечні м’язи хвоста — mm. intertransversárii cáudae.

Вентральні м’язи хребта є антагоністами дорсальних. Вони згинають хре-

бет, опускають шийний відділ разом з головою, опускають хвіст. Однобічна

їх дія призводить до відведення шиї або хвоста в той чи інший бік. Це одна

група м’язів.

Друга група вентральних м’язів — м’язи стінок грудної клітки — здебіль-

шого зберігає метамерію, двошарове розміщення, пластинчасту форму, косо

розміщені пучки м’язових волокон, що перехрещуються. Тут також зберег-

лись м’язи, що мають прямо розміщені м’язові пучки волокон.

Третя група — це м’язи черевної стінки, в основному зберігають напрям

м’язових пучків. До них належать: дві пари косих м’язів і парні поперечні та

прямі м’язи живота.

онтогенезі

скелетні м’язи розвиваються з міотомів. Розростаючись у до-

рсальному й вентральному від хорди напрямах, міотоми утворюють усі м’язи

спинного й черевного боків тіла зародка. При цьому спинні частини міото-

мів іннервуються дорсальними гілками спинномозкових нервів, черевні —

вентральними гілками. Межею між спинними й черевними частинами міо-

томів є поздовжня сполучнотканинна перетинка, яка перетворюється на фа-

сцію.

Пізніше міотоми утворюють загальну масу синцитію, з якого виникають

спочатку дорсальні тяжі посмугованих волокон, а потім окремі м’язові пласти,

що зберігають метамерний поділ. У подальшому ці пласти поділяються спо-

лучнотканинними прошарками на поверхневий і глибокий шари. З останніх

розвиваються окремі метамерні короткі м’язи хребта: міжостисті, міжпопе-

речні й прямі дорсальні м’язи голови. З поверхневого шару злиттям суміж-

них міотомів розвиваються інші дорсальні м’язи: остисті, напівостисті, най-

довші, клубово-реберні.

Вентральні м’язи тулуба розвиваються з вентральних виростів (пуп’янків)

міотомів. Міосепти, що відходять у вентральному напрямі від поздовжньої

перетинки, розміщуються в ділянці грудної клітки між сусідніми міотомами.

На їх місці потім розвиваються сполучнотканинні ребра, що з часом замі-

нюються на хрящові, а потім на кісткові.

Розміщені між ребрами міотоми розшаровуються і з них утворюються зо-

внішні й внутрішні міжреберні м’язи. З глибоких шарів міотомів, що зли-

лись, розміщених усередині грудної порожнини, утворюється поперечний

м’яз грудної клітки. З поверхневих шарів міотомів, що злились, розвивають-

ся дорсальні зубчасті м’язи. В ділянці живота з різних міотомів їх злиттям і

розшаруванням утворюється чотири шари м’язів: зовнішній косий, внутрі-

шній косий, поперечний та прямий м’язи живота. Наявність у прямому м’язі

живота сухожилкових поперечних перетинок, що є залишками сполучно-

тканинних міосепт, свідчить про метамерне зародження цього м’яза.

Новим набуттям ссавців у ділянці вентральних м’язів тулуба є діафраг-

ма — грудочеревна перетинка. Започатковується вона з п’ятого-шостого

шийних міотомів сомітів, м’язові пучки яких ростуть каудально, потім зли-

ваються з парою м’язових складок, що ростуть від черевної стінки тіла і та-

ким чином поділяють грудочеревну порожнину на дві самостійні порожни-

ни: грудну і черевну.

132

оз

іл

З вентральних виростів міотомів у ділянці шиї розвиваються драбинчасті

м’язи і довгі м’язи шиї та голови. Більшість скелетних м’язів ділянки голови

редукується. Залишається лише та їх частина, що розвивається з передвуш-

них міотомів. Вони відходять від дна очної ямки, сполучаються з очним яб-

луком і забезпечують різні його рухи.

М’язи кінцівок розвиваються з м’язових пуп’янків п’ятого—сьомого ший-

них і першого—другого грудних міотомів — для грудної кінцівки та першо-

го—шостого поперекових і першого—третього крижових відділів — для та-

зової кінцівки. Іннервуються вони відповідними вентральними гілками

шийних, грудних, поперекових та крижових нервів. М’язи, що виникли з

окремого м’язового пуп’янка, перетворюються на розпливчасту масу клітин,

які утворюють два суцільних шари з боків зародження кінцівки. З латера-

льного шару розвиваються екстенсори, абдуктори й супінатори, з медіально-

го — флексори, аддуктори й пронатори.



ФАСЦІЇ

Поверхневу фасцію — fáscia superficiális — залежно від її розміщення на

тілі тварин поділяють на поверхневу фасцію голови, шиї, тулуба, хвоста та

кінцівок.

Поверхнева фасція голови

— fáscia superficiális cápitis — у жуйних і коней

вкриває майже всю голову, але не завжди чітко виражена, оскільки в пев-

них місцях щільно зростається з шкірою (спинка носа, шкіра лоба). Чітко

вираженою є привушно-жувальна фасція — fáscia parotidomassеtérica, що

вкриває привушну залозу і жувальний м’яз, прикріплюючись до виличної

дуги та лицевого гребеня і поширюючись далі як поверхневий листок —

lámina superficiális — вискової фасції — fáscia temporális, що проходить через

висковий м’яз і закріплюється на висковій лінії або стріловому гребені. Зни-

зу привушно-жувальна фасція закріплюється по краю нижньої щелепи.

Краніально вона переходить у щічно-глоткову фасцію — fáscia buccopha-

rýngea, яка вкриває задню частину щічного м’яза і опускається на нижньо-

бічну поверхню глотки. Допереду щічно-глоткова фасція поступово стоншу-

ється і зливається з прилеглими тканинами. Вискова фасція крім поверхне-

вого листка має глибокий листок — lámina profúbda. Цей листок закріплю-

ється на внутрішній поверхні виличної дуги з одного боку, а другим своїм

кінцем фіксується разом з поверхневим листком на стріловому гребені чи

висковій лінії. Між обома листками утворюється щілиноподібна порожнина,

виповнена клітковиною.

Фасція шиї

— fáscia cervicális — поділяється на: 1) поверхневу пластин-

ку — lámina superficiális, що вкриває всю бічну поверхню шиї, закріп-

люючись на карковій зв’язці, крилі атланта, соскоподібному відростку вис-

кової кістки, вздовж вентрального краю найдовшого й драбинчастого м’язів,

на першому ребрі і груднині. Від неї відходять міжм’язові перетинки, що

беруть участь в утворенні сонної піхви — vagína carótica, яка обгортає загаль-

ну сонну артерію, внутрішню яремну вену та вагосимпатичний стовбур;

2) передтрахейну пластинку — lámina pretracheális, що знизу вкриває тра-

133

МІОЛОГІЯ — ВЧЕННЯ ПРО М’ЯЗИ

хею, закріплюючись спереду на під’язиковому скелеті, а каудально — на

груднині та першому ребрі; 3) передхребтову пластинку — lámina pre-

vertebrális, яка вкриває довгі м’язи шиї й голови, закріплюючись на ребер-

них відростках шийних хребців, краніально переходить у фасцію гортані й

глотки, а каудально — у поперечну грудну фасцію.

Фасція тулуба

вкриває під шкірою стінки грудної й черевної порожнин,

охоплюючи з обох боків шкірний м’яз тулуба, і закріплюється на вільних кі-

нцях остистих відростків хребців, на маклаку, а знизу з’єднується з такою ж

фасцією протилежного боку по серединній лінії від груднини до таза. У ді-

лянці спини та попереку зростається з глибокою грудопоперековою фасцією

— fáscia thoracolumbális (див. рис. 3.19,

′; рис. 3.20,

′; рис. 3.22,

′), а в

ділянці крупа — з сідничною — fáscia glutéa (див. рис. 3.8). На бічній повер-

хні ділянки живота ця фасція спрямовується у вигляді складки до основи

надколінка, а у собак — до середини стегна, утворюючи складку боку — plíca

láteris (див. рис. 3.9,

). Знизу на черевній стінці фасція спускається у самців

на статевий член як fáscia pénis, а в ділянці мошонки утворює м’ясисту обо-

лонку — túnica dártos. У самиць продовжується на вим’я, утворюючи лате-

ральну пластинку підвішуючого апарату вимені.

Грудопоперекова фасція

— fáscia thoracolumbális — безпосередньо вкри-

ває м’язи зовні і своїми листками проникає між м’язовими пластами. Розмі-

щена в ділянці дорсальних м’язів попереку й спини, має поверхневу і гли-

боку пластинки. Починається на маклаку та верхівках остистих відростків

хребців попереку і спини, включаючи й холку. Від неї бере початок найши-

рший м’яз спини — m. latíssimus dórsi, а також зубчасті дорсальні краніаль-

ний і каудальний м’язи — mm. serráti dоrsáli craniális et caudális. У коней у

ділянці 3–5-го грудних хребців фасція потовщується, утворюючи спинно-

лопаткову зв’язку — ligaméntum dorsoscapuláre, що починається на остистих

відростках, а закінчується на медіальній поверхні лопатки.

Спереду грудопоперекова фасція продовжується в каркову фасцію —

fáscia núchae, яка закріплюється на канатику каркової зв’язки і вкриває гли-

бокі м’язи.

Назад грудопоперекова фасція продовжується в сідничну фасцію — fáscia

glútea (рис. 3.8), що щільно вкриває м’язи крупа і зростається з фасцією хвос-

та — fáscia cáudae, яка, закріплюючись на відростках хвостових хребців,

утворює міжм’язові перетинки.

Фасції кінцівок.

На грудній кінцівці поверхнева фасція дуже тонка і в

дистальному напрямі має тенденцію до зростання з глибокою фасцією, охоп-

люючи вільну кінцівку у вигляді панчохи.

Поверхнева фасція лопатки і плеча спереду зростається з поверхневою

фасцією шиї, а ззаду — з поверхневою фасцією тулуба. У жуйних і коней

шкірний плечо-лопатковий м’яз — m. omobrachiális — надає їй променистості.

Від ліктьового суглоба поверхнева фасція оточує передпліччя повністю і

зростається з глибокою фасцією — fáscia antebráchii — особливо на краніаль-

ній і каудальній поверхнях та в дистальній половині.

На зап’ястку поверхнева фасція на дорсальній і латеральній поверхнях

дещо міцніша і злегка зростається з глибокою фасцією, а від п’ястка до паль-

134

оз

іл

ців вона поступово зникає повністю. Найбільші шкірні вени і нерви грудної

кінцівки на значному протязі вкриті поверхневою фасцією.

На тазовій кінцівці поверхнева фасція крупа й стегна є безпосереднім

продовженням поверхневої фасції тулуба, і у собак між її листками частково

розміщений шкірний м’яз тулуба. У собак поверхнева фасція крупа відме-

жована від глибокої фасції прошарком жиру, тоді як у жуйних і коней щіль-

но з нею зростається. Поверхнева фасція стегна вкриває латерально всі його

м’язи. У ділянці двоголового м’яза стегна вона зростається з глибокою фасці-

єю стегна — fáscia fémoris — і переходить медіально на стегно. Глибока фас-

ція стегна, або широка фасція, — fáscia láta — охоплює латеральні м’язи сте-

гна і особливо виділяється в ділянці коліна, де з нею зливається пластинча-

стий сухожилок (апоневроз) м’яза — напружувача широкої фасції — m.

ténsor fásciae látae. Ця частина вільно вкриває чотириголовий м’яз стегна —

m. quadríceps fémoris, тоді як у бік двоголового м’яза стегна фасція зливаєть-

ся з цим м’язом. Від краніального краю м’яза — напружувача широкої фас-

ції стегна фасція переходить у складку боку і на медіальну поверхню стегна,

вкриває медіальну поверхню цього м’яза, а також чотириголового м’яза сте-

гна і кравецького м’яза, далі перекидається через стегновий канал, потон-

шується, сполучається з поверхнями стрункого, напівперетинчастого та на-

півсухожилкового м’язів.

Рис. 3.8. Шкірні м’язи і поверхневі м’язи голови собаки:

— m. sphíncter cólli superf.;

— platýsma;

— m. cutáneus faciéi;

— m. cutáneus trúnci;

— його по-

перекова частина;

— m. levátor nasolabiális;

— m. orbiculáris óris;

— m. maláris;

— m. zygomáticus;

— його відгалуження до ділянки гортані;

— м’язи щитка;

— поверхнева лопаткова фасція;

—

фасція крупа;

— поверхнева фасція стегна;

— фасція коліна

135

МІОЛОГІЯ — ВЧЕННЯ ПРО М’ЯЗИ

Фасції гомілки

— це продовження фасцій стегна. Поверхнева фасція по-

тоншується і поступово зникає в ділянці плесна. Глибока фасція гомілки —

fáscia crúris — є продовженням широкої фасції, що суцільним листком охоп-

лює розміщені тут м’язи, утворюючи особливі оболонки для окремих м’язів і

м’язових груп. Зрощується з кінцевими сухожилками двоголового м’яза стег-

на, кравецького, стрункого та напівсухожилкового м’язів.

Фасції стопи

подібні до фасцій кисті.



ШКІРНІ М

’

ЯЗИ

За гістологічною будовою шкірні м’язи — músculi cutánei — належать до

скелетних. Хоча вони вкриті поверхневою фасцією, але перебувають у

зв’язку не з скелетом, а з шкірою, при цьому забезпечують рухи шкіри та її

натягнення. У ссавців ці рухи й натягнення мають різну спеціалізацію.

Шкірні м’язи вкриті поверхневою фасцією і мають незначну товщину, стріч-

коподібну або широкопластинчасту форму. За життя вони світліші, ніж ске-

летні м’язи. У всіх свійських тварин розрізняють шкірні м’язи голови, шиї й

тулуба.



ШКІРНІ М

’

ЯЗИ ГОЛОВИ

Шкірні м’язи голови належать до поверхневих м’язів, що іннервуються

поверхневими гілками лицевого нерва, є генетично спільними і розвивають-

ся з м’язового пласта — m. sphíncter cólli primitívus. Це такі м’язи, як повер-

хневий стискач шиї — m. sphíncter cólli superficiális, шкірний м’яз шиї —

platýsma — та глибокий стискач шиї — m. sphíncter cólli profúndus. Ці три

шари м’язів більш-менш чітко розрізняються у

собак

. Топографічно шкірни-

ми м’язами вважають тільки ті з лицевих м’язів, які розміщені всередині

поверхневої фасції.

Поверхневий стискач шиї — m. sphí ncter cólli superficiális (див. рис. 3.8,

; рис. 3. 11,

) — є тільки у

м’ясоїдних

, тягнеться з вентральної поверхні

шиї в бік голови до ділянки гортанної борозни. Він складається з тонких,

вузьких пучків м’язових волокон, що проходять упоперек, не сполучаючись

між собою. Лежить вентрально на шиї в ділянці гортані і збоку поверхнево

на жувальній та привушній фасціях. М’яз забезпечує натягнення поверхне-

вої фасції в ділянці гортані й гортанного жолоба.

Шийний м’яз морди — m. cutáneus fácies — є продовженням у ділянку го-

лови частини platýsma. У

собак

свиней

має з нею безпосередній зв’язок, то-

ді як у

жуйних

коней

це самостійний м’язовий шар. Його волокна тягнуть-

ся через жувальний м’яз до кута рота. М’яз відтягує кут рота назад, напру-

жує і рухає шкіру губ, щік та ділянки жувального м’яза.

Глибокий стискач шиї — m. sphíncter cólli profúndus (див. рис. 3.11,

) — є

тільки у

хижаків

. Його початок простягається зовні на каудальні м’язи вуш-

ної раковини і всі лицеві м’язи. Він проходить від краніальної частини шиї

до верхньої частини морди, при цьому плоскі поперечно напрямлені м’язові

волокна проходять під platýsma і m. cutáneus faciéi на бічну поверхню шиї й

136

оз

іл

голови. М’яз натягує поверхневу фасцію ділянки гортані й гортанного жоло-

ба.

Лобовий м’яз — m. frontális — є у

жуйних

людини

, а також слабко роз-

винений у

свиней

. Він відділився від глибокого стискача шиї. Рухає і змор-

щує шкіру лоба.



ШКІРНІ М

’

ЯЗИ ШИЇ

Поверхневий стискач шиї — m. sphí ncter cólli superficiális (див. рис. 3.8,

; рис. 3.11,

) — у

кішок

розвинений сильніше, ніж у

собак

, а в

свиней

найменш розвинений, у

жуйних

коней

його немає. Він має ніжні, пухкі

сполучення шарів м’язових волокон, що охоплюють шию знизу впоперек у

вигляді пов’язки, простягаючись від переднього краю груднини до гортанної

борозни. Натягає і рухає шкіру вентральної й бічної поверхонь шиї.

Шкірний м’яз шиї — platýsma (див. рис. 3.8,

) — добре розвинений

м’язовий пласт у

м’ясоїдних

свиней

, що тягнеться з ділянки карка в лицеві

м’язи, з якими зростається. Немає у

жуйних

коней

. М’яз натягує і рухає

шкіру ділянки карка та жувальної ділянки.

Глибокий стискач шиї — m. sphíncter cólli profúndus (див. рис. 3.11,

) —

тільки у

собак

виражений як самостійний м’яз (див. вище).

Шкірний м’яз шиї — m. cutáneus cólli (рис. 3.9,

) — сильний м’язовий

пласт вентральної поверхні шиї. У

м’ясоїдних

його немає. У

жуйних

почина-

ється вентрально на поверхневій фасції шиї, у

свиней

— на ручці груднини,

а в

коней

— в обох цих точках, тягнеться косо через яремну борозну в бік го-

лови. Натягає й рухає шкіру вентральної поверхні шиї.

Рис. 3.9. Шкірні м’язи коня:

— m. cutáneus faciéi;

— m. cutáneus cólli;

— m. cutáneus omobrachiális;

— m. cutáneus trúnci;

— plíca

láteris

137

МІОЛОГІЯ — ВЧЕННЯ ПРО М’ЯЗИ



ШКІРНІ М

’

ЯЗИ ТУЛУБА

Шкірний м’яз тулуба — m. cutáneus trúnci (див. рис. 3.9,

; рис.

3.11,

) — витягнутий у довжину пласт з волокнами майже поздовжнього

напряму. Розміщений збоку на грудній і черевній стінках. Листки поверх-

невої фасції тулуба вкривають його з обох боків. Зовні м’яз вкриває найшир-

ший м’яз cпини, краніально заходить під трапецієподібний м’яз і триголо-

вий м’яз плеча, зростаючись тут з найширшим м’язом спини та напружува-

чем фасції передпліччя. Каудально на черевній стінці пучки м’яза форму-

ють складку боку — plíca láteris (див. рис. 3.9,

), а знизу він зливається з

глибоким грудним м’язом. У

жуйних

коней

в ділянці лопатки переходить у

лопатково-плечовий шкірний м’яз. Найбільший м’яз, що натягує і рухає

шкіру тулуба, сприяє також напруженню всієї поверхневої фасції тулуба.

Шкірний лопатково-плечовий м’яз — m. cutánes omobrachiális (див. рис.

3.9,

) — є у

жуйних

коней

. Він починається як тоненький м’язовий пласт у

ділянці основи лопатки, має дорсовентральний напрям волокон і тягнеться

до ліктьового суглоба. Натягує і рухає шкіру ділянки лопатки й плеча.

Препуціальні м’язи — mm. preputiáles — розрізняють у

биків

. Є m. prepu-

tiális craniális (рис. 3.10,

; рис. 3.11,

) і m. preputiális caudális (див. рис.

3.10,

). У

псів

кнурів

непостійні. М’язи відтягують препуцій відповідно

вперед чи назад під час і після виходу статевого члена. Стягування задньої

частини препуція відбувається при дії краніального м’яза, а розширення —

при дії каудального. У кнурів також стискають дивертикул препуція.

Надвим’яні м’язи — mm. supramammá rii — є тільки у самиць і є похід-

ними, як і препуціальні м’язи самців, від м’яза-стискача сумки однопрохід-

них. Сильніший краніальний надвим’яний м’яз — m. supramammárius

Рис. 3.10. Препуціальні м’язи бугая:

— m. cutáneus trúnci;

′ — його волокна до mm. preputiáles cran.;

′′ — plíca láteris;

— mm. preputiáles

cran.;

— mm. preputiáles caud.;

— відхідниково-статевочленний м’яз;

— m. cremáster;

— медіальні

м’язи стегна;

— scrótum;

— pénis;

— funículus spermáticus;

— óstium preputiále;

— umbílicus;

—

túnica fláva abdóminis

138

оз

іл

craniális — починається парно

в ділянці мечоподібного хря-

ща, тягнеться як слабка, вузь-

ка, часто поділена на окремі

пучки м’язова стрічка вздовж

основи вимені каудально і за-

кінчується на поверхневій фа-

сції краніально від кута клу-

бової кістки. Каудальний над-

вим’яний м’яз — m.

supramammárius caudális —

відділяється каудодорсально

з поверхневого м’яза сороміт-

них губ, спрямовується краніо-

вентрально і у сук закінчуєть-

ся на середині між сороміт-

ними губами та останньою

парою молочних залоз. Натя-

гує й рухає шкіру живота в

ділянці молочної залози.



’

ЯЗИ ГОЛОВИ

За розміщенням та іннер-

вацією м’язи голови — mús-

culi cápitis — поділяють на

такі групи:

1. Лицеві м’язи (рис. 3.12–

3.15), іннервуються лицевим

нервом — n. faciális.

2. Жувальні м’язи (рис.

3.16), іннервуються нижньо-

щелепним нервом — n. man-

dibuláris — з трійчастого нер-

ва — n. trigéminus.

3. М’язи язика та під’язи-

кового апарату (рис. 3.17), ін-

нервуються під’язиковим нер-

вом — n. hypoglóssus.

4. М’язи глотки, іннерву-

ються язикоглотковим — n.

glossopharýngeus — та блука-

ючим — n. vágus — нервами.

5. М’язи гортані, іннерву-

ються блукаючим нервом —

n. vágus.

Рис. 3.11. Шкірні м’язи шиї і тулуба собаки:

— m. sphíncter cólli prof.;

— platýsma;

— m. sphíncter

cólli superf.;

— m. cleidocephálicus;

— interséctio

claviculáris;

— m. cleidobrachiális;

— m. sternocephálicus;

— m. pectorális transvérsus;

— m. pectorális descéndens;

— основна частина m. pectorális profúndus;

— його додат-

кова частина;

— частина m. pectorális prof., що вкрита m.

cutáneus trúnci;

— зубці m. cutáneus trúnci до m. pectorális

prof.;

— m. cutáneus trúnci;

— m. preputiális craniális

139

МІОЛОГІЯ — ВЧЕННЯ ПРО М’ЯЗИ

6. М’язи очного яблука, іннервуються окоруховим — n. oculomotórius,

блоковим — n. trochleáris — та відвідним — n. abdúcens — нервами.

М’язи язика та під’язикового апарату, глотки, гортані й очного яблука

описані в розділах, де описується будова цих органів.

За походженням (з другої зябрової дуги) розрізняють поверхневі й глибо-

кі лицеві м’язи.

Поверхневі лицеві м’язи,

які іннервуються різними гілками лицевого нер-

ва, пов’язані з рухливістю шкіри губ, щік, носа, повік і у всіх тварин дуже

рухливою вушною раковиною. Їх ще називають мімічними м’язами.

Глибокі лицеві м

’

язи,

що іннервуються гілками лицевого нерва, подібні

до типових скелетних м’язів. Сюди відносять (рис. 3.18): 1) каудальне черев-

це двочеревцевого м’яза — vénter caudális m. digástricus (у хижаків і свиней

нечітко відмежоване від рострального черевця, яке іннервується від трійча-

стого нерва); 2) потилично-під’язиковий — m. occipitohyoídeus — і шило-

під’язиковий — m. stylohyoídeus — м’язи; 3) стременний м’яз — m. stapédius,

який змістився в середнє вухо, а спочатку був м’язом примітивного щелеп-

ного суглоба.

Рис. 3.12. Лицеві м’язи собаки:

— m. orbiculáris óris;

— m. levátor nasolabiális;

— m. levátor lábii superióris;

— m. canínus;

— m. zygo-

máticus;

′ — його частина до ділянки гортані;

— m. orbiculáris óculi;

′ — його пучки від m. fronto-

scutuláris;

— m. levátor ánguli óculi mediális;

— m. retráctor ánguli óculi laterális;

— m. maláris;

′ — його

волокна, що тягнуться до нижньої губи;

— повікова,

— лобова частини m. frontoscutuláris;

— m.

scutuloauriculáris;

— m. interscutuláris;

— m. cervicoscutuláris;

— m. cervicoauriculáris superf.;

— m. cervicoauriculáris médius;

— m. cervicoauriculáris prof.;

— m. parotidoauriculáris;

— m.

sternocephálicus;

— m. masséter;

— m. digástricus;

— m. mylohyoídeus;

— m. cleidocephálicus;

— m. sternohyoídeus;

— gland. parótis;

— gland. submandibuláris;

— véna juguláris ext.