Рогов Г.К., Воробйова І.А. Фінанси підприємств

Подождите немного. Документ загружается.

диту, як правило, становить 10...30 % від суми середньомісячних

надходжень на поточні рахунки клієнта в банку за певний період

залежно від його кредитоспроможності.

Обліковий кредит – це короткостроковий кредит, який надаєть-

ся банком клієнтові шляхом купівлі (обліку) векселів до настання

строку платежу за ними і сплати пред'явникові номінальної вартості

векселів за вирахуванням дисконту. До обліку приймаються прості

та переказні векселі з оплатою на визначену дату чи через певний

час із моменту складання або пред'явлення. Передача векселів

здійснюється на підставі відповідного договору між банком та ос-

таннім векселедержателем шляхом індосаменту на користь банку

або бланкового індосаменту. Векселі приймаються до обліку за умови

їхньої високої ліквідності. Розмір дисконтної ставки визначається

за угодою сторін з урахуванням облікової ставки НБУ та депозит-

них ставок банку.

Сума облікового кредиту визначається за формулою

СК = НВ(1 + 0,01ЛТ'/365)(1 – 0,01ДСТ''/365) – СП,

де НВ – номінал векселя; Л – ставка, за якою нараховуються відсот-

ки на номінальну вартість векселя (якщо вони передбачені в тексті

векселя), %; Т' – період часу від початку нарахування відсотків на

номінальну суму векселя до дати платежу за векселем, дні; ДС –

дисконтна ставка, %; Т'' – період часу від дати обліку до дати пла-

тежу за векселем, дні; СП – сума порто (витрати банку на доставку

векселя в інше місто в разі знаходження обліковуючого банку й

пред'явника векселя в різних містах).

Схема обліку простого векселя в разі знаходження обліковую-

чого банку й пред'явника векселя в одному місті зображена на

рис. 7.1.

Банк до настання строку платежу за дисконтованим векселем

має право продати його на ринку цінних паперів. У разі неспромож-

ності трасанта оплатити вексель при пред'явленні його банком у

встановлений строк відповідальність за зобов'язаннями несуть

пред'явник векселя та попередні індосанти.

До послуг кредитного характеру, які надають банки, нале-

жать акцептний і авальний кредити та факторинг.

Сутність акцептного кредиту полягає в тому, що банк акцеп-

тує тратту, інкасовану підприємством-позичальником до строку

її оплати, і стає першим боржником за цим переказним векселем.

Таким чином, акцептний кредит надається не в грошовій формі. Це

гарантія векселедержателю оплатити вексель у визначений термін.

Акцептований банком вексель розглядається кредиторами вексе-

ледержателя як більш надійний платіжний засіб. Умовою акцепт-

ного кредиту є внесення клієнтом до настання строку погашення

векселя певного покриття, як правило в грошовій формі.

Рис. 7.1. Схема обліку простого векселя:

1 – поставка продукції (виконання робіт, надання послуг); 2 – видача простого

векселя; 3 – складання проекту договору про облік векселів; 4 – подання векселів,

які пропонуються до обліку, їх реєстру і документів, що характеризують фінансо-

вий стан пред'явника векселів; 5 – проведення юридичної та фінансової експертиз

векселя; 6 – підписання договору про облік векселів у разі позитивного рішення

банку; 7 – підписання акта прийому-передачі векселів; 8 – перерахування коштів;

9 – пред'явлення векселів; 10 – оплата векселів

8910

Призначення авального кредиту – забезпечити виконання зо-

бов'язань клієнта, якщо він не може виконати їх самостійно. Кре-

дит виступає у формі вексельного поручительства банку за зобо-

в'язаннями клієнта перед третіми особами. На відміну від акцепт-

ного кредиту, авальний передбачає не солідарну, а субсидіарну

(додаткову) відповідальність банку, за якою вимога може бути

звернена на нього тільки за невиконання її підприємством-платни-

Пред'явник векселя Векселедавець

Обліковуючий банк

ком. За надання авального кредиту сплачуються комісійні, які виз-

начаються у відсотках від суми поручительства і залежать від

строку дії договору авального кредитування, платоспроможності

одержувача кредиту, рівня ризику та наданого забезпечення.

Факторинг являє собою придбання банком (фактором) права

вимог виконання зобов'язань у грошовій формі за відвантажені

товари або надані послуги за умови прийняття на себе ризику ви-

конання таких вимог і прийому платежів. Фактор, як правило, надає

постачальникові до 85 % від суми дебіторської заборгованості відра-

зу після відвантаження товару (до настання строку платежу), а

решту, за вирахуванням комісійних, після остаточного виконання

зобов'язань покупцями. Фактор відшкодовує свої витрати за раху-

нок наступних надходжень від покупців.

Факторингові комісії мають дві складові: комісії безпосеред-

ньо за фінансування продавця в річних відсотках та комісії за ад-

міністративне управління дебіторською заборгованістю й страху-

вання ризику неплатежу, які визначаються у відсотках до обороту

за факторною угодою.

Розрізняють внутрішній факторинг, коли всі учасники комер-

ційної операції знаходяться в тій самій країні, та зовнішній факто-

ринг, який передбачає, що одна зі сторін факторингової угоди пе-

ребуває за кордоном. У класичній формі зовнішнього факторингу

крім покупця, продавця і його банку (експорт-фактора) бере участь

банк покупця (імпорт-фактор). У цьому разі факторингова опера-

ція здійснюється за схемою, що відображена на рис. 7.2.

Існує ще декілька ознак класифікації факторингових операцій.

За способом повідомлення дебіторів підприємства розрізняють

відкритий і закритий факторинги. На відміну від відкритого факто-

рингу закритий передбачає, що інформація про відступлення дебі-

торської заборгованості продавця банку залишається конфіденцій-

ною, за винятком випадку порушення покупцем умов контракту. За

закритим факторингом банк здійснює тільки фінансування і/або

приймає на себе ризики неплатежу, за адміністративне управління

дебіторською заборгованістю відповідає продавець.

За формою взаємовідносин підприємства й банку розрізняють

факторинг із правом регресу і без такого права. За умов факторин-

гу з правом регресу в разі неплатежу з боку покупця банк вимага-

тиме від продавця повернення коштів, що надані відповідно до

факторингової угоди. Факторинг без права регресу передбачає

прийняття банком усього ризику щодо платежу.

Рис. 7.2. Схема факторингової операції:

1 – відвантаження продукції (виконання робіт, надання послуг); 2 – надання рахун-

ка-фактури з повідомленням імпортера про те, що він повинен здійснити платіж

на користь імпорт-фактора; 3 – надання примірника рахунка-фактури і транспорт-

ного документа; 4 – часткова оплата розрахункових документів (до 85 % дебітор-

ської заборгованості); 5 – відступлення дебіторської заборгованості з переходом

ризику неплатежу на імпорт-фактора; 6 – пред'явлення розрахункових докумен-

тів для оплати; 7 – перерахування грошових коштів (у разі неплатежу імпортера

імпорт-фактор здійснює гарантійний платіж); 8 – перерахування залишку дебі-

торської заборгованості імпортера за вирахуванням факторингових комісій

За ознакою повноти надання послуг факторинг поділяється на

повний і частковий. Повний включає, крім фінансування, повне ад-

міністративне управління банком дебіторською заборгованістю

клієнта. Факторингова угода може поширюватися на всю реалізо-

вану клієнтом банку продукцію або тільки на її частину. Крім того,

розрізняють факторинг з попередньою оплатою і без неї.

Привабливість факторингових послуг для підприємства поля-

гає в зменшенні ризику неплатежів з боку дебіторів і вивільненні

власних оборотних коштів за рахунок короткострокового банків-

ського кредиту. Однак вартість факторингових послуг порівняно

висока.

У межах наявних власних коштів банк може надавати надій-

ним позичальникам бланковий кредит. Це вид кредиту, що не пе-

редбачає застави майна або інших форм забезпечення, тому за

Експортер

Імпортер

Експорт-фактор

Імпорт-фактор

визначенням він не належить до банківських кредитів. Бланковий

кредит надається із застосуванням підвищеної відсоткової ставки.

Великі проекти можуть фінансуватися банківським консорціумом.

За умов консорціумного кредиту банки-учасники спільного фінан-

сування визначають відповідальний банк і несуть кредитні ризики

пропорційно внескам у консорціум.

Небанківське кредитування. Комерційний кредит – це товарна

форма кредиту, яка визначає відносини з питань перерозподілу

матеріальних фондів і характеризує кредитну угоду між двома

суб'єктами господарської діяльності. Об'єктом комерційного кре-

диту є реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги, щодо

яких продавцем надається відстрочка кінцевого розрахунку на

визначений строк та під процент. Незалежно від часу погашення

заборгованості право власності на товари або результати робіт

(послуг) переходить від продавця до покупця в момент підписання

договору або в момент їхнього фізичного отримання. Комерційний

кредит може оформлюватися за допомогою векселя або відповід-

ного договору сторін. У разі оформлення відстрочки платежу век-

селем погашення кредиту може здійснюватися шляхом сплати борж-

ником за векселем, передачею векселя іншій юридичній особі або

переоформленням комерційного кредиту на банківський.

Застосування на практиці знайшли переважно наступні види

комерційного кредиту:

з фіксованим терміном погашення;

з погашенням після фактичної реалізації позичальником одер-

жаних товарів;

за відкритим рахунком (постачання наступної партії товарів

здійснюється до моменту погашення попередньої заборгованості).

Лізинговий кредит – це форма майнового кредиту, яка визна-

чає відносини між юридичними особами з приводу оренди рухомо-

го й нерухомого майна та укладання лізингової угоди.

Згідно із Законом України "Про лізинг" від 16.12.97 р. № 723/97-ВР

лізинг – це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестуван-

ня власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізин-

годавцем у виключне користування на визначений строк лізинго-

одержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається

ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем

у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем

періодичних лізингових платежів.

Розрізняють фінансовий та оперативний лізинг. За умов фінан-

сового лізингу лізингоодержувач на своє замовлення отримує в

платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не

менший від строку, за який амортизується 60 % вартості об'єкта

лізингу, і після закінчення строку договору об'єкт лізингу перехо-

дить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за

залишковою вартістю. Оперативний лізинг передбачає, що строк

лізингу повинен бути менший від строку, за який амортизується

90 % вартості об'єкта лізингу. Після закінчення строку дії лізинго-

вої угоди об'єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцю.

Приклад взаємовідносин між сторонами угоди фінансового лізин-

гу показано на рис. 7.3.

Рис. 7.3. Взаємовідносини між сторонами угоди фінансового лізингу:

1 – замовлення на лізинг майна; 2 – аналіз кредитоспроможності замовника; 3 –

обговорення умов постачання майна; 4 – прийняття рішення щодо участі в лізин-

говій угоді; 5 – укладення лізингової угоди; 6 – укладення кредитної угоди і надан-

ня позики на купівлю об'єкта лізингу; 7 – сплата договірної вартості об'єкта лізин-

гу; 8 – передача об'єкта лізингу в тимчасове користування; 9 – надання об'єкта

лізингу в заставу; 10 – здійснення лізингових платежів відповідно до лізингової

угоди

За формами розрізняють зворотний лізинг (продаж майна фінан-

совій організації з одночасним зворотним отриманням його в опе-

ративний або фінансовий лізинг), пайовий лізинг (здійснення лізин-

Постачальник

майна

Лізингодавець

Лізингоодержувач

Банк-кредитор

гу на основі укладення багатостороннього договору із залученням

одного або кількох кредиторів) та міжнародний.

Лізингові платежі включають у себе:

суму відшкодування вартості об'єкта лізингу, що амортизуєть-

ся, за строк, коли вноситься лізинговий платіж;

суму, що сплачується лізингодавцю як процент за залучений

ним кредит згідно з лізинговою угодою;

винагороду лізингодавцю за отримане в лізинг майно;

відшкодування страхових платежів (у разі складання догово-

ру страхування об'єкта лізингу);

інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу.

Приклад розрахунку лізингових платежів

Лізингоодержувач на умовах фінансового лізингу отримує на

три роки майно вартістю 100 тис. грн. Лізинговою угодою перед-

бачається щорічна виплата лізингових платежів. Лізингодавцю

надано банківський кредит у сумі 60 тис. грн під 25 % річних на

купівлю об'єкта лізингу на строк лізингової угоди. Річна норма

амортизації – 20 %, винагорода лізингодавцю – 2 % від суми лізин-

гової угоди, щорічний страховий платіж – 1,5 %.

На підставі наведених вище даних у табл. 7.1 зроблено розраху-

нок лізингових платежів.

Таблиця 7.1.

Розрахунок лізингових платежів, грн

Платежі Перший рік

Другий

рік

Третій рік

Разом за три

роки

Відшкодування вар-

тості об’єкта лізингу

20000 20000 20000 60000

Плата за кредит 15000 10000 5000 30000

Винагорода лізинг о-

давцю

2000 2000 2000 6000

Страх овий платіж 1500 1500 1500 4500

Лізинговий платіж,

усього

38500 33500 28500 100500

Іпотечний кредит – це особливий вид економічних відносин з

приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна (виробни-

чих та житлових будинків, споруд, земельних ділянок тощо), яке є

об'єктом власності позичальників або їх поручителів. Кредиторами

з іпотеки можуть бути іпотечні і комерційні банки або спеціальні

іпотечні компанії. Предмет іпотеки не повинен бути об'єктом зас-

тави за іншою угодою.

Фізичні особи-резиденти України можуть одержувати спожив-

чий кредит, який надається тільки в національній грошовій одиниці

на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг

і повертається в розстрочку, якщо інше не передбачено умовами

кредитного договору.

Державний кредит – це економічні відносини між підприєм-

ством і державою внаслідок купівлі державних цінних паперів або

одержання бюджетних та позабюджетних кредитів.

7.2. Питання для самостійного вивчення

1. Зв'язок між кругооборотом коштів підприємств та залучен-

ням кредитів.

2. Визначення банком класу надійності підприємства-позичаль-

ника.

3. Порядок укладання й виконання кредитного договору.

4. Функції лізингу.

7.3. Задачі для самостійного розв'язання

1. На підприємстві норматив оборотних коштів у незаверше-

ному виробництві складає 70 тис. грн. У зв'язку з порушенням

планового графіка виконання робіт відбулося зростання оборот-

них коштів у незавершеному виробництві до 150 тис. грн. Визначи-

ти розмір і строк кредиту під понаднормативні залишки незавер-

шеного виробництва, якщо вжиті заходи дозволять випускати го-

тову продукцію на 8000 грн на день.

2. Норматив оборотних коштів для сировини, матеріалів і по-

купних напівфабрикатів на підприємстві складає 150 тис. грн. За

даними бухгалтерського обліку, вартість сировини, матеріалів і

покупних напівфабрикатів на складі – 200 тис. грн, у тому числі

вартість непотрібних для виробництва матеріалів – 20 тис. грн.

Вартість матеріалів у дорозі – 50 тис. грн. Визначити розмір креди-

ту під понаднормативні запаси.

3. Підприємством відвантажено продукцію на 600 тис. грн, у тому

числі ПДВ. Сума оплачених розрахункових документів –

480 тис. грн. Планові накопичення – 15 %. Визначити розмір креди-

ту під розрахункові документи.

4. Наведіть схему обліку простого векселя в разі знаходження

обліковуючого банку й пред'явника векселя в різних містах.

5. Наведіть схему обліку переказного векселя.

6. Яку суму отримає пред'явник векселя номіналом 100 тис. грн

і датою платежу 1 грудня поточного року, якщо банк облікує його

1 жовтня за ставкою 12 %?

7. Між підприємством і банком підписано факторингову угоду

про фінансування та повне адміністративне управління дебіторсь-

кою заборгованістю, яка складає 500 тис. грн. Фінансування

здійснюється за ставкою 25 %. Комісія за адміністративне управ-

ління дебіторською заборгованістю – 2 %. Термін обороту коштів

у розрахунках з покупцем – 15 днів. Визначити плату за факторин-

гове обслуговування.

8. Підприємство отримало від постачальника товар вартістю

100 тис. грн у кредит за ставкою 20 % річних і з відстроченням

кінцевого розрахунку на один рік за умови погашення кредиту

рівними частинами щоквартально. Постачальник згоден нарахо-

вувати проценти на суму заборгованості, що сплачується йому

підприємством, і одержувати їх разом із щоквартальними сумами

погашення кредиту. Як у такому разі оформити комерційний кре-

дит векселями і яку суму заплатить підприємство постачальнику

загалом?

9. Лізингоодержувач на умовах фінансового лізингу отримує

на шість років обладнання вартістю 100 тис. грн. Лізинговою уго-

дою передбачається щорічна виплата лізингових платежів. Лізин-

годавцю надано банківський кредит на купівлю об'єкта лізингу на

строк лізингової угоди в сумі 100 тис. грн під 25 % річних. Річна

норма амортизації – 20 %, винагорода лізингодавцю – 3 % від суми

лізингової угоди, щорічний страховий платіж – 2,5 %. Складіть

таблицю розрахунку лізингових платежів.

7.4. Запитання і завдання для самоконтролю

1. Сформулюйте визначення банківського кредиту.

2. За якими ознаками класифікуються банківські кредити?

3. Як визначити суму кредиту?

4. Як перевіряється банком кредито спроможність позичальника?

5. Назвіть способи й джерела погашення кредиту.

6. Охарактеризуйте особливості контокорентного кредиту.

7. Розкрийте сутність кредиту під облік векселів.

8. Які послуги кредитного характеру надаються банками своїм

клієнтам?

9. Чим відрізняється авальний кредит від акцептного?

10. Що входить до поняття "факторинг"?

11. Як класифікуються факторингові операції?

12. Що таке бланковий кредит?

13. Що таке консорціумний кредит?

14. Дайте визначення комерційного кредиту.

15. Назвіть види комерційного кредиту.

16. Дайте визначення лізингового кредиту.

17. Чим відрізняється фінансовий лізинг від оперативного?

18. Назвіть форми лізингу.

19. Що входить до складу лізингових платежів?

20. Розкрийте порядок укладання й виконання угоди про фінансовий

лізинг.

21. Дайте визначення державного кредиту.

22. Сформулюйте визначення іпотечного кредиту.

23. Наведіть визначення споживчого кредиту.

Рекомендована література

1. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 р.

№ 2121-ІІІ (ст. 49).

2. Закон України "Про лізинг" від 16.12.97 р. № 723/97-ВР.

3. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від

28.12.94 р. № 334/94-ВР (ст. 1).

4. Положення Національного банку України " Про кредитування".

5. Гребельный В.И. Финансы предприятий: Учеб. пособие. – К.: Изд-во

Европ. ун-та, 2000. – С. 85–97.

6. Филимоненков А.С. Финансы предприятий: Учеб. пособие. – К.: Ника-

Центр, Эльга, 2002. – С. 187–213.

7. Фінанси підприємств: Підручник / Під ред. А.М. Поддєрьогіна. –

3-тє вид. – К.: КНЕУ, 2000. – С. 194–249.