Рогов Г.К., Воробйова І.А. Фінанси підприємств

Подождите немного. Документ загружается.

рахунку – 1200 грн; інвентарної тари – на 350 грн, грошей у касі –

520 грн.

Крім того, на балансі підприємства знаходяться: адміністра-

тивна споруда, первісна вартість якої 40000 грн, знос – 6000 грн;

споруда виробничого цеху: первісна вартість – 55000 грн, знос –

4000 грн; склад матеріалів: первісна вартість – 15000, знос – 750 грн;

легковий автомобіль – 10000 грн, знос – 2500; вантажний авто-

мобіль – 25000 грн, знос – 6250 грн; виробниче обладнання –

13000 грн, знос – 1950 грн.

Валові витрати підприємства склали 55 тис. грн, а одержаний

валовий доход – 82440 грн.

Розрахуйте рентабельність виробничих фондів підприємства.

8. За звітний рік виручка від реалізації товарної продукції скла-

ла 325 тис. грн, а повна собівартість – 254 тис. грн. У плановому

році очікується зростання цін на продукцію на 20 %, а на сировину,

матеріали та пальне – на 35 %. Визначити рентабельність продукції

в плановому році.

9. Підприємство за звітний місяць реалізувало 200 одиниць

продукції за відпускною ціною 1000 грн/од. Виконані роботи та

надані послуги склали суму 200 тис. грн при загальних витратах

80 тис. грн. Собівартість продукції підприємства – 189 тис. грн.

Визначити чистий прибуток підприємства, якщо податок на при-

буток складає 30 %, а інші платежі з прибутку – 24 %.

10. Підприємство реалізує два види товарів. Користуючись

укрупненим методом, розрахуйте зміну прибутку планового періо-

ду в порівнянні зі звітним за даними таблиці:

Асортимент

продукції

Кількість, тис. од.

Собівартість одиниці,

грн

А 20 49

Б 40 50

Планова рентабельність кожного виду товару – 15 %. Заплано-

вано зниження витрат на 1 грн продукції А – на 12 к., а збільшення

витрат на 1 грн продукції Б – на 3 к.

11. Користуючись наступними умовами для розрахунків, ви-

значити:

1) балансовий прибуток підприємства;

2) прибуток від основної діяльності;

3) прибуток від іншої реалізації;

4) прибуток від фінансових інвестицій;

5) прибуток (збиток) від позареалізаційних операцій;

6) яка складова балансового прибутку принесла в звітному пе-

ріоді найбільший прибуток;

7) чи досягнута запланована рентабельність.

Умови для розрахунків:

а) в основних цехах підприємства: собівартість продукції –

315 грн/од.; рівень рентабельності – 25 %; акцизний збір – 15 %;

обсяг продажу – 5 тис. од.; вартість продукції, реалізованої за вільни-

ми цінами, – 597 грн/од.; торговельна націнка – 10 %;

б) у допоміжних цехах підприємства: собівартість продукції –

157 грн/од.; рівень рентабельності – 5 %; обсяг продажу – 1580 од.;

вартість продажу за вільними цінами – 165 грн/од.;

в) підприємство отримало: 15000 грн – відсотки за депозитними

вкладеннями; 14800 грн – дивіденди по акціях інших підприємств;

21000 грн – від вкладення в статутні фонди інших підприємств;

35000 грн – борги, списані як безнадійні;

г) підприємство сплатило 17500 грн – штрафи за невиконання

договірних зобов'язань.

4.4. Запитання і завдання для самоконтролю

1. Яка роль прибутку в економіці і фінансах підприємства?

2. Як формується балансовий прибуток підприємства?

3. Що являє собою собівартість продукції?

4. Які витрати включають до складу виробничої собівартості?

5. За якими методами можливий розрахунок прибутку від реалізації

продукції?

6. Чим характерний метод прямого розрахунку прибутку від реалізації

та коли він застосовується?

7. Які дані необхідні для визначення прибутку від реалізації продукції за

показником витрат на 1 грн?

8. У чому сутність та переваги економічного (аналітичного) методу роз-

рахунку прибутку від реалізації продукції?

9. За якою схемою (у якій послідовності) визначаються фінансові резуль-

тати підприємства від операційної діяльності відповідно до положень (стан-

дартів) бухгалтерського обліку?

10. У чому полягає різниця між визначенням прибутку від реалізації по-

рівнюваної і непорівнюваної продукції?

11. Який зв'язок існує між прибутком і рентабельністю?

12. Як використовується базова рентабельність при плануванні прибут-

ку?

13. Наведіть механізм створення та використання чистого прибутку

підприємства.

14. На які групи поділяються показники рентабельності і в чому їх особ-

ливості?

15. Які грошові фонди утворюються за рахунок чистого прибутку?

16. За яким механізмом здійснюється розподіл прибутку між державою і

суб'єктами господарювання ?

Рекомендована література

1. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від

22.05.97 р. зі змінами та доповненнями.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінан-

сові результати" від 31.03.99 р.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" від

29.11.99 р.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" від

31.12.99 р.

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 17 "Податок на прибу-

ток".

6. Гребельный В.И. Финансы предприятий. – К.: Изд-во Европ. ун-та,

2000. – С. 27–38.

7. Фінанси підприємств: Підручник / Під ред. А.М. Поддєрьогіна. – 3-тє

вид. – К.: КНЕУ, 2000. – С. 64–85.

8. Финансы предприятий / Под ред. В.В. Буряковского. – Днепропет-

ровск: Пороги, 1998. – С. 71–85.

Тема 5. ОПОДАТКУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ

5.1. Загальні теоретичні відомості

Система оподаткування підприємств – це сукупність форм і

методів спрямування частини доходів підприємств до бюджетів

різних рівнів, а також до державних цільових фондів. Вона регу-

люється Законом України "Про систему оподаткування" від

25.06.91 р. № 1251-ХІІ (із змінами та доповненнями), Законом Ук-

раїни "Про порядок погашення зобов'язань платників податків пе-

ред бюджетами і державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р.

№ 2181-ІІІ та іншими законами, які конкретизують порядок стяг-

нення окремих податків і зборів, а також підзаконними актами, що

роз'яснюють деякі питання оподаткування.

Суспільне призначення податків – це забезпечення витрат дер-

жави на утримання інститутів бюджетної сфери, вирішення загаль-

нодержавних економічних і соціальних завдань, у тому числі ство-

рення умов для підвищення економічної ефективності виробниц-

тва та соціальної підтримки малозабезпечених верств населення.

Податки виконують дві основні функції – фіскальну та регу-

люючу.

Фіскальна функція полягає у формуванні централізованих

фінансових ресурсів шляхом стягнення податків і платежів.

Регулююча функція реалізовується через вплив податкової сис-

теми на фінансовий стан та ефективність діяльності суб'єктів госпо-

дарювання, а також на рівень та якість споживання. Цей вплив

здійснюється через такі податкові важелі, як визначення об'єктів і

суб'єктів оподаткування, ставки податків і строки їх сплати, по-

даткові пільги та штрафні санкції тощо.

До підприємств, які порушили податкове законодавство, за-

стосовуються штрафні санкції. Порушеннями визнаються: неподан-

ня або несвоєчасне подання податковим органам форм звітності та

інших необхідних документів; несплата в установлені строки по-

датків, зборів та інших обов'язкових платежів; приховування

об'єктів від оподаткування; умисне заниження сум податків.

Підприємства сплачують загальнодержавні та місцеві подат-

ки й збори. До загальнодержавних податків і зборів, згідно із Зако-

ном України "Про систему оподаткування", належать:

прямі податки (податок на прибуток підприємств, податок на

нерухоме майно (нерухомість), плата (податок) за землю, податок

із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і

механізмів);

непрямі податки (податок на додану вартість, акцизний збір,

мито);

збори (на обов'язкове соціальне страхування та обов'язкове

державне пенсійне страхування; збір за геологорозвідувальні ро-

боти, виконані за рахунок державного бюджету; збір за забруднен-

ня навколишнього природного середовища, рентні платежі та ін.);

державне мито, плата за торговий патент на деякі види підприєм-

ницької діяльності.

До місцевих податків належать податок з реклами і комуналь-

ний податок. Серед місцевих зборів (обов'язкових платежів), які

можуть бути встановлені підприємствам, виділяють: збір за право

використання місцевої символіки; збір за проїзд автотранспорту,

що прямує за кордон, по території прикордонних областей; збір за

видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг

тощо.

Непрямі податки – це податки, які додаються до ціни реалізо-

вуваних товарів (виконуваних робіт та послуг, що надаються). Ці

податки сплачуються покупцями товарів (замовниками робіт і

послуг), а сплачуються в бюджет продавцями товарів (виконавця-

ми робіт, послуг). Непрямі податки впливають на загальний рівень

цін та фінансовий стан суб'єктів господарювання. На етапі оплати

придбаних товарів, виконаних робіт та отриманих послуг на

підприємстві має місце тимчасова іммобілізація оборотних коштів.

При надходженні на рахунки підприємства виручки від реалізації

продукції сума непрямих податків до їхнього перерахування в

бюджет, навпаки, поповнює оборотні кошти підприємства.

Мито – це непрямий податок на товари, транспортні засоби та

інші предмети, які переміщуються через митний кордон України.

Стягнення мита здійснюється відповідно до Закону України "Про

Єдиний митний тариф" № 2098-ХІІ від 05.02.92 р. (з наступними

змінами й доповненнями). За ознакою методу нарахування розріз-

няють адвалерне мито , що нараховується у відсотках до митної

вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом,

специфічне мито, що нараховується у встановленому грошовому

розмірі на одиницю таких товарів або предметів, та комбіноване,

що поєднує обидва ці види митного обкладення. На окремі товари

на строк не більше чотирьох місяців може встановлюватися сезон-

не мито. З метою захисту економічних інтересів України, україн-

ських виробників та у випадках, передбачених законами України,

можуть застосовуватися особливі види мита, а саме: спеціальне,

антидемпінгове та компенсаційне (у разі субсидованого імпорту,

який заподіює шкоду національному товаровиробнику). Мито

сплачується митним органам України, а стосовно товарів та інших

предметів, що пересилаються в міжнародних поштових відправ-

леннях, – підприємствам зв'язку.

Акцизний збір – це непрямий податок, що додається до ціни

підакцизних товарів. Порядок справляння акцизного збору регла-

ментується Декретом Кабінету Міністрів України "Про акцизний

збір" від 26.12.92 р. № 18-92 (з наступними змінами й доповнення-

ми). Платниками акцизного збору є всі суб'єкти підприємницької

діяльності, які виготовляють і реалізовують або імпортують підак-

цизні товари.

До об'єктів оподаткування належать:

обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів,

у тому числі для власного споживання, промислової переробки (крім

оборотів з реалізації для виробництва підакцизних товарів ), а та-

кож для своїх робітників;

митна вартість імпортованих товарів, які придбані за іноземну

валюту в межах бартерних операцій або отримані безкоштовно.

Ставки акцизного збору обчислюються у твердих сумах з оди-

ниці реалізованого товару (як правило, у євро) або у відсотках до

обороту з реалізації. Суми акцизного збору перераховуються в на-

ціональну валюту України за курсом НБУ, що діяв на перший день

кварталу, в якому реалізовано товар. Строки сплати акцизного збо-

ру в бюджет диференційовані, в першу чергу, за ознакою виду підак-

цизних товарів. Чинним законодавством стосовно акцизного збору

встановлені деякі пільги. Так, акцизний збір не справляється в разі

реалізації підакцизних товарів на експорт за іноземну валюту, не

оподатковується оборот з реалізації високорентабельних і монополь-

них товарів певного призначення, окремі пільги існують на тери-

торії спеціальних економічних зон.

Податок на додану вартість (ПДВ) становить частину знов

створеної вартості, що стягується з покупців у складі ціни реалі-

зованих товарів (робіт, послуг) на кожному етапі їхнього вироб-

ництва та продажу і сплачується в бюджет продавцями. В Україні

порядок стягнення ПДВ регламентується Законом України "Про

податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (з наступ-

ними змінами й доповненнями). Підприємство має бути платником

цього податку, якщо обсяг здійснюваних ним оподатковуваних

операцій з продажу товарів (робіт, послуг) протягом будь-якого

періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевищував

3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об'єктом оподаткування є такі операції:

продаж товарів (робіт, послуг) на митній території України, в

тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами опера-

тивної оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на

об'єкти застави кредитору для погашення кредиторської заборго-

ваності заставника;

увезення (пересилання) товарів на митну територію України

та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх

використання або споживання на митній території України, в тому

числі операції з увезення (пересилання) майна за договорами орен-

ди (лізингу), застави та іпотеки;

вивезення (пересилання) товарів за межі митної території Укра-

їни та надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межа-

ми митної території України.

Законом "Про податок на додану вартість" визначені операції,

які не є об'єктом оподаткування. Серед них: випуск, розміщення та

продаж за кошти цінних паперів; передача майна в заставу креди-

тору згідно з договором позики та його повернення заставнику;

сплата лізингових платежів за договором фінансового лізингу; обіг

валютних цінностей; виплата дивідендів у грошовій формі або у

формі цінних паперів тощо. Окремо Законом передбачені операції,

які звільняються від оподаткування.

База оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, по-

слуг) визначається в залежності від їхньої договірної (контрактної)

вартості з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших

загальнодержавних податків і зборів, за винятком ПДВ. Для бар-

терних операцій база оподаткування визначається з фактичної ціни

операції, але не нижчої за звичайні ціни. Звичайною вважається

ціна продажу товарів (робіт, послуг) продавцем, включаючи суму

нарахованих (сплачених) процентів, вартість іноземної валюти,

що може бути отримана в разі продажу їх особам, які не пов'язані

з продавцем за звичайних умов ведення господарської діяльності.

Для товарів, які ввозяться на митну територію України, база опо-

даткування включає митну вартість, витрати на транспортуван-

ня та страхування до пункту перетину митного кордону України,

сплату брокерських, агентських, комісійних та інших видів вина-

город, ввізне мито, акцизний збір, інші податки й збори. У Законі

"Про податок на додану вартість" обумовлені також інші особли-

вості встановлення бази оподаткування.

Застосовуються дві ставки податку на додану вартість: 20 %

і нульова.

Податок за нульовою ставкою обчислюється для таких опе-

рацій:

продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником

податку за межі митної території України;

продажу робіт (послуг), призначених для використання та спо-

живання за межами митної території України;

продажу товарів (робіт, послуг) підприємствами роздрібної

торгівлі, які розташовані на території України в зонах митного кон-

тролю (безмитних магазинах);

вивезення товарів і супутніх таким товарам робіт (послуг) з

митної території України на територію безмитних магазинів або

ліцензійних складів;

надання транспортних послуг з перевезення пасажирів та ван-

тажів за межами митного кордону України;

продажу вугілля та продуктів його збагачення, вугільних і тор-

фових брикетів, електроенергії;

продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою

вагою сільськогосподарськими товаровиробниками;

продажу газу, імпортованого в Україну;

продажу іншим платникам податку товарів (робіт, послуг) влас-

ного виробництва, за винятком підакцизних товарів, посередниць-

кої та рекламної діяльності, грального бізнесу, підприємствами, що

засновані Українським товариством глухих та майно яких є їхньою

повною власністю.

До інших об'єктів оподаткування застосовується повна ставка –

20 %. За такою ставкою стягується ПДВ і під час здійснення всіх

бартерних операцій на території України.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову на-

кладну встановленої форми у двох примірниках із зазначенням суми

ПДВ і загальної суми коштів, що підлягають сплаті з урахуванням

податку. Загальна сума ПДВ, нарахована платником податку і вклю-

чена в ціну товару (робіт, послуг), що продається в звітному (подат-

ковому) періоді, являє собою податкове зобов'язання платника по-

датку.

Датою виникнення податкових зобов'язань із продажу товарів

(робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий пе-

ріод, протягом котрого відбувається будь-яка з подій, що сталася

раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на

банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт,

послуг), що підлягають продажу; або дата відвантаження товарів,

а для робіт (послуг) – дата оформлення документа , що засвідчує

факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні

товарів є дата оформлення ввізної митної декларації, де зазначена

сума ПДВ, що підлягає сплаті. У разі імпортування робіт (послуг)

це – дата списання коштів з розрахункового рахунку платника

податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа,

що засвідчує факт імпорту, залежно від того, яка з подій відбулася

першою.

Датою виникнення податкових зобов'язань під час здійснення

бартерних операцій вважається будь-яка з подій, що настала ра-

ніше: або дата відвантаження платником податку товарів (для екс-

портних операцій – дата оформлення вивізної митної декларації), а

для робіт (послуг) – дата оформлення документа, що засвідчує факт

виконання робіт (послуг) платником податку; або дата оприбутку-

вання платником податку товарів (для імпортних операцій – дата

оформлення ввізної митної декларації), а для робіт (послуг) – дата

оформлення документа, що засвідчує факт отримання платником

податку результатів робіт (послуг).

Суми ПДВ, сплачені (нараховані) платником податку в звітно-

му періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість

яких відноситься до валових витрат виробництва (обігу) та основ-

них фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації,

складають податковий кредит.

Дата виникнення права платника податку на податковий кре-

дит визначається часом здійснення першої з подій, тобто це – дата

списання коштів з банківського рахунку платника податку в опла-

ту товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової наклад-

ної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів

(робіт, послуг).

Для операцій з імпорту товарів (робіт, послуг) виникнення права

платника податку на податковий кредит визначається датою сплати

податку по відповідних податкових зобов'язаннях.

Право на отримання податкового кредиту під час здійснення

бартерних операцій виникає на дату здійснення заключної (балан-

суючої) операції.

Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкоду-

ванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою

податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем

товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою подат-

кового кредиту звітного періоду. Розрахунок суми податку

здійснюється платниками у відповідній податковій декларації, яка є

однією з форм суворої звітності. Сплата ПДВ провадиться не пізніше

двадцятого числа місяця, що настає за звітним періодом.

Якщо сума податку на додану вартість має від'ємне значення,

вона зараховується в погашення заборгованості платника подат-

ку зі сплати ПДВ, що виникла в минулих звітних періодах, а за

відсутності заборгованості – у зменшення податкових зобов'язань

протягом трьох наступних періодів. У разі, коли сума від'ємного

значення податку не погашається податковими зобов'язаннями,

що виникли протягом указаних періодів, у платника податку з'яв-

ляється право на відшкодування з Державного бюджету України.

Законодавством передбачено окремий порядок бюджетного відшко-

дування для операцій з вивезення товарів (робіт, послуг) за межі

митної території України.

Прямі податки – це податки, які стягуються безпосередньо з

доходів і майна платників. Основним видом прямих податків, які

сплачують підприємства, є податок на прибуток. Порядок його

справляння регламентується Законом України "Про оподаткуван-

ня прибутку підприємств" від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (з наступни-

ми змінами й доповненнями). Згідно з цим Законом усі підприєм-

ства-резиденти, що здійснюють діяльність, спрямовану на отри-

мання прибутку, як на території України, так і за її межами, є плат-

никами податку на прибуток. З числа підприємств-нерезидентів

платниками податку на прибуток є ті, що отримують доходи з

джерелом їх походження з України.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом

зменшення суми валового доходу звітного періоду на суму валових

витрат і амортизаційних відрахувань. Валовим доходом при цьому

вважається загальна сума доходу платника податку від усіх видів

діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в