Рижмань Д.І. (ред) Економіка підприємства. Навчальний посібник. Для студентів аграрних вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації

Подождите немного. Документ загружается.

123

Рис. 3.6. Види зносу основних фондів та форми його усунення

Відшкодування фізичного зносу засобів праці здійснюється з допомогою

поточного та капітального ремонтів, а попередження - шляхом своєчасного

проведення технічного огляду та обслуговування.

3.4.4. Амортизація основних фондів

Амортизація - це грошовий вираз зчосу основних фондів. Іншими

словами, це процес перенесення вартості основних фондів на вартість готової

продукції.

Повна сума амортизаційних відрахувань за нормативний строк

експлуатації засобів праці повинна дорівнювати сумі їх первісної вартості та

витрат на підтримку їх у робочому та технічно досконалому стані.

поч

+ С

- С

лік

де А - повна сума амортизаційних відрахувань;

поч

- початкова вартість основних виробничих фондів;

к.р

, С

- витрати на капітальний ремонт та модернізацію фондів

відповідно;

лік

- ліквідаційна вартість засобів виробництва.

Вартість ліквідаційна - це вартість металолому вузлів та агрегатів, вона

визначається нормативним порядком і дорівнює:

- для будівельного та ремонтного устаткування - 4%;

- для рухомого складу - приблизно 10% від початкової вартості фондів.

Така ліквідаційна вартість залишається після списання основних

виробничих фондів.

124

Сума амортизаційних відрахувань розраховується на підприємствах

щорічно. Розрахункову річну суму амортизаційних відрахувань можна

визначити так:

де Т

- нормативний строк експлуатації основних фондів у роках.

За нормативний береться той граничний строк експлуатації засобів

праці, по досягненні якого доцільно замінити їх новими. Технічний прогрес

часто потребує заміни основних фондів або їх модернізації ще до повного

фізичного зносу. Тому доцільний строк експлуатації фондів може бути

меншим, ніж фізичний термін використання.

У практичній діяльності дуже важко розраховувати суми капітальних

ремонтів та можливих модернізацій засобів праці. Це можна зробити

приблизно для одного чи десятка основних фондів. Але на підприємствах їх

завжди майже кілька десятків видів. Тому кошторисні суми амортизаційних

відрахувань визначають за допомогою річних норм амортизації.

Норма амортизації - це відношення річної суми амортизації до вартості

основних фондів, виражене у відсотках. У загальному вигляді вона

визначається так:

де n - норма амортизаційних відрахувань;

- балансова вартість основних фондів.

Є група основних виробничих фондів, у яких нормативний строк

експлуатації визначається через фактичне навантаження. Тому норма

амортизації для них визначається з урахуванням фактичного навантаження,

наприклад для деяких груп автотранспорту

де L

- нормативний пробіг автомобіля до капітального ремонту, тис.

км.

Норми амортизації визначені в Законі України "Про оподаткування

прибутку підприємств" від 22 травня 1997 р. З цією метою основні виробничі

фонди поділені на чотири групи, до кожної з яких розроблені свої норми

амортизації:

Таблиця 3.7.

Норми амортизаційних відрахувань

Групи основних фондів

Норми амортизацій-

них відрахувань, %

1. Будівлі, споруди, їх структурні компоненти та

передавальні пристрої, у тому числі житлові будинки та

їх частини

125

2. Автомобільний транспорт та вузли (запасні частини

до нього); меблі, оргтехніка та пристрої до неї,

електронні, оптичні, електромеханічні прилади

3. Будь-які інші основні фонди

4. Електронно-обчислювальні машини, інші машини для

автоматичного оброблення інформації, програмне

забезпечення до них, пов'язані з ними засоби

зчитування або друку інформації, інші інформаційні

системи, телефони, мікрофони і рації тощо

У загальному вигляді сума річних кошторисних амортизаційних

відрахувань становить:

3.4.5. Методи нарахування амортизації

Згідно Податкового кодексу України № 2755-VI від 2.12.2010 р.

амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів:

1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається

діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання

об’єкта основних засобів;

2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації

визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного

року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та

річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках)

обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня

кількості років корисного використання об’єкта з результату від ділення

ліквідаційної вартості об’єкта на його первісну вартість;

3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума

амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок

звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації

та річної норми амортизації, яка обчислюється відповідно до строку

корисного використання об’єкта і подвоюється.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості застосовується

лише при нарахуванні амортизації до об’єктів основних засобів, що входять

до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби);

4) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як

добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта.

Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що

залишаються до кінця строку корисного використання об’єкта основних

засобів, на суму числа років його корисного використання;

5) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як

добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та

126

виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється

діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт,

послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням

об’єкта основних засобів.

У світовій практиці застосовується ряд методів нарахування амор-

тизації. Розглянемо найпоширеніші.

Метод рівномірного нарахування зносу

Цей метод іноді ще називають "методом прямолінійної амортизації".

Метод рівномірного нарахування зносу домінував у США до середини 1994

р., коли законодавством США були санкціоновані методи швидкої

початкової амортизації, про які мова йтиме пізніше.

За цим методом амортизаційні відрахування розподіляються рівно-

мірно протягом усього нормативного строку експлуатації основних фондів з

урахуванням ліквідаційної вартості, тобто коштів, що їх можна залучити

шляхом продажу виведених з експлуатації фондів.

Норма річних амортизаційних відрахувань розраховується за

формулою, а сума річної амортизації при використанні зазначеного методу

буде однаковою протягом усього нормативного терміну експлуатації

основних фондів і визначається за такою формулою:

Приклад. Припустимо, підприємство має устаткування з початковою

вартістю 40 000 одиниць, а тривалість економічного життя його - 10 років.

Після 10 років фізичне життя устаткування може ще тривати, але його

використання у господарстві вже недоцільне через його ненадійність і високі

експлуатаційні витрати. Ліквідаційна вартість такого устаткування

дорівнюватиме 1600 одиниць (4% від первісної вартості). Тоді відповідно до

методу рівномірного нарахування зносу норма річних амортизаційних

відрахувань буде дорівнювати:

Сума річної амортизації становитиме:

Рівномірне нарахування зносу рекомендується для оцінювання

діяльності різних підрозділів підприємства та для порівняння її діяльності за

різні роки.

Проте слід зазначити, що згідно з Законом України "Про оподат-

кування прибутку підприємств" норми амортизації не розраховуються, їх

визначено централізовано для основних виробничих фондів 4 груп

(табл. 3.4).

127

3.4.6. Показники використання основних виробничих фондів

Показники використання основних виробничих фондів здебільшого

поділяються на дві великі групи:

- натуральні;

- вартісні.

Інколи додатково виокремлюють ще одну групу показників - умовно-

натуральних.

До натуральних показників належить показник продуктивності за

одиницю часу роботи устаткування, машини чи механізму. Така

продуктивність називається технологічною і вимірюється в натуральних

одиницях (шт/год; км/год; т/год тощо). Вона заноситься у технічний паспорт

основного фонду. Проте натуральні показники використання основних

виробничих фондів не дають змоги реально оцінити ступінь використання

основних фондів різних видів. Неможливо порівняти продуктивність,

наприклад, доменної печі та металорізального верстата. Тому на деяких

підприємствах застосовують умовно-натуральні показники. їх сутність

зводиться до того, що продуктивність устаткування, яке має на підприємстві

найбільшу питому вагу, беруть за базову. На її основі розраховуються

індекси зведення, з урахуванням яких визначається продуктивність іншого

устаткування. У результаті отримують продуктивність в умовно-натуральних

одиницях.

Натуральні й умовно-натуральні показники використання основних

виробничих фондів обчислюються стосовно активної їх частини. Але

визначити в натуральних одиницях продуктивність будинків, споруд тощо -

майже неможливо. Тому для визначення ефективності використання всіх

основних фондів застосовуються вартісні показники.

Вартісні показники можна поділити на три основні групи:

І. Показники, які характеризують технічний стан основних

виробничих фондів.

1. Коефіцієнт оновлення. Характеризує інтенсивність уведення в дію

нових виробничих потужностей і визначається відношенням вартості

введених основних фондів (С

введ

) до початкової вартості всіх основних

фондів на кінець року (С

поч.к.р

2. Коефіцієнт вибуття. Відображає інтенсивність вибуття основних

фондів упродовж розрахункового періоду і визначається відношенням

вартості основних фондів (С

ви6

), що вибули, до первісної вартості фондів на

початок року (С

поч.п.р

128

3. Коефіцієнт зносу. Показує, яка частина вартості основних фондів

уже перенесена на вартість готової продукції. Іншими словами, він

характеризує ступінь зносу основних фондів і визначається відношенням

величини зносу (С

1Н

) до початкової вартості основних фондів на кінець року

(С

почкр

4. Коефіцієнт придатності. Характеризує ступінь придатності

основних фондів до експлуатації і визначається як відношення

недоамортизованої вартості основних фондів (С

зал

) до їх первісної вартості на

кінець року (С

поч

кр

Слід пам'ятати, що

II. Показники, які характеризують технічне оснащення

підприємства.

1. Фондооснащеність. Характеризує, яка частина загальної вартості

основних фондів припадає на одиницю земельної площі.

де - середньорічна вартість основних виробничих фондів

підприємства;

обл

площа земельних угідь.

2. Фондоозброєність. Відбиває ступінь озброєності фондами одного

робітника і показує, яка частка загальної вартості основних фондів

підприємства припадає на одного середньооблікового працівника.

де Ч

- середньооблікова чисельність працівників.

3. Енергоозброєність. Показує, яка частка виробничих енергетичних

потужностей припадає на одного робітника.

де W

ел

- сумарна потужність усіх електродвигунів устаткування на

підприємстві;

- середньооблікова чисельність робітників, які працюють на цьому

устаткуванні.

III. Показники, які характеризують ефективність використання

основних виробничих фондів підприємства.

129

1. Фондовіддача. Показує, яка сума валового доходу припадає на 1

грн вартості основних виробничих фондів.

де ФВ - фондовіддача підприємства;

ВД - валовий дохід за розрахунковий період.

2. Фондомісткість. Характеризує, яка частка вартості основних

виробничих фондів припадає на 1 грн валового доходу підприємства. Цей

показник обернений до фондовіддачі.

На збільшення фондовіддачі та зменшення фондомісткості іноді

суттєво можуть впливати інфляційні процеси або підвищення рівня цін,

тобто фактори, від яких не залежить ступінь використання фондів. Для того

щоб уникнути необгрунтованого збільшення або зменшення цих показників,

їх визначають в умовно-натуральних одиницях.

ср

ФВ 

де П - чиста продукція підприємства.

3. Рентабельність основних виробничих фондів. Визначається як

відношення балансового прибутку (П

) до середньорічної вартості фондів.

3.4.7. Нематеріальні ресурси підприємства

Крім матеріальних ресурсів підприємства (фірми), до яких належать

основні виробничі фонди та оборотні засоби, на ефективність його діяльності

впливають такі чинники, як наявність та ступінь використання

нематеріальних ресурсів.

До нематеріальних ресурсів належать ресурси, які не мають

матеріальної основи, але здатні давати прибутки або користь підприємству

впродовж досить тривалого періоду. Головною особливістю таких ресурсів є

відсутність можливості визначення загального конкретного розміру користі,

вигоди, яку вони дають підприємству.

За своєю природою нематеріальні ресурси виникають як наслідок

нових унікальних знань, досвіду рідкісного використання певних видів

ресурсів. Використання нематеріальних ресурсів забезпечує їх власників

недосяжними для конкурентів можливостями, тобто підвищує

130

конкурентоспроможність підприємства на ринку. Наприклад, володіння

ліцензією дає власникові право використовувати певне технічне досягнення.

Зареєстрований товарний знак гарантує споживачеві унікальні властивості

товару та його високу якість.

Нематеріальні ресурси часто називають інтелектуальною власністю

підприємства. До неї належать об'єкти промислової власності, об'єкти, що

охороняються авторським правом та суміжними правами, інші (нетрадиційні)

об'єкти (рис. 3.7).

Рис. 3.7. Класифікація об'єктів інтелектуальної власності

До об'єктів промислової власності відносять винаходи, промислові

зразки, корисні моделі, знаки для товарів та послуг, позначки про

походження товару, "фірмове ім'я", способи захисту від нечесної конкуренції.

Винаходом називається принципово нове технічне вирішення існуючої

виробничої проблеми, що дає позитивний ефект для народного господарства.

Промисловий зразок - це розроблена автором або авторським ко-

лективом модель виробу, який буде випускатися на даному підприємстві.

Промисловий зразок буває об'ємним, плоским (малюнок) або комбінованим і

застосовується для демонстрації продукції на презентаціях та виставках. Він

вважається новим, якщо сукупність властивостей нового виробу не відома в

жодній з країн до фіксації його пріоритету.

Корисна модель - це результат творчої діяльності людини, об'єктом

якої може стати конструктивне рішення пристосування чи його частин. За

131

законами України корисна модель відповідає умовам патентоспроможності,

якщо вона є новою та промислово придатною.

"Фірмове ім'я", позначки про походження товару, товарні знаки та

товарні марки - це оригінальні символи, якими товар даної фірми

відрізняється від товарів конкурентів.

Елементами знака для товарів та послуг, логотипа компанії можуть

бути літери, слова, поєднання літер і слів, фігури будь-яких форм, поєднання

кольорів, комбінації ліній, фігур, кольорів тощо.

До об'єктів, що охороняються авторським правом та іншими

суміжними правами належать наукові, літературні, мистецькі твори,

комп'ютерні програми, бази даних, топології інтегральних мікросхем, права

виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення.

До наукових, літературних, мистецьких творів відносять як опуб-

ліковані, так і неопубліковані твори; промови; лекції, крім офіційних

документів, державних символів та знаків, творів народного мистецтва; ідеї;

концепції; твори, на які термін дії авторського права вже вийшов.

Під комп'ютерною програмою розуміють об'єктивну форму подання

сукупності даних та команд, що необхідні для забезпечення функціонування

комп'ютерів.

Топологією інтегральної мікросхеми називають зафіксоване на

матеріальному носії просторово-геометричне розташування сукупності

елементів інтегральної мікросхеми та зв'язків між ними.

До нетрадиційних об'єктів відносять раціоналізаторські пропозиції,

ноу-хау, гудвіл, комерційну таємницю.

Раціоналізаторська пропозиція являє собою корисну рекомендацію,

що стосується техніки та технології, які використовуються на даному

підприємстві. На відміну від винаходів, вона може бути вже відомою на

інших підприємствах або в інших галузях економіки, але на даній фірмі має

застосовуватись уперше. Раціоналізаторські пропозиції можуть виявлятися в

удосконаленні техніки, що використовується, поліпшенні якості продукції,

способів контролю, умов праці, техніки безпеки; у підвищенні

продуктивності праці, ефективності використання енергії, матеріалів тощо.

Ноу-хау втілює певний досвід підприємства у якій-небудь сфері його

діяльності: науково-технічній, виробничій, управлінській, комерційній,

фінансовій та ін. Ноу-хау не захищається охоронними документами, але і не

оприлюднюється. Вони мають конфіденційний характер тих знань та досвіду,

на здобуття яких підприємство витрачає значні кошти. У буквальному

перекладі "ноу-хау" означає "знати, як зробити".

Гудвіл означає сформований імідж фірми, складовими якого є досвід,

ділові зв'язки, престиж товарних знаків, стала клієнтура, доброзичливість та

прихильність споживачів тощо.

Комерційна таємниця - сукупність виробничо-господарської,

фінансово-економічної та науково-технічної інформації про діяльність

підприємства, розголошення якої може завдати йому шкоди.

132

3.4.8. Нематеріальні активи підприємства

Нематеріальні активи - це активи, що виникають в результаті

володіння правами на об'єкти інтелектуальної власності чи на обмежені

ресурси і їх використання у господарській діяльності для отримання доходу.

Права на використання об'єктів промислової та інтелектуальної

власності називаються нематеріальними активами підприємства. Окремі

елементи нематеріальних активів мають особливості правового захисту, до

яких відносять патент та авторське право.

Патентом називається документ, яким держава (державний орган)

надає особі або підприємству виключне право використання зазначеного в

патенті винаходу або раціоналізаторської пропозиції. Патентовласник

володіє монопольним правом на промислове або інше комерційне

використання нематеріальних ресурсів і за необхідності може заборонити

будь-кому їх використовувати без певного дозволу.

Авторське право являє собою систему правових норм, що визначають

виключне право авторів наукових, літературних та художніх творів на

використання плодів своєї праці.

Реалізувати право власності на нематеріальні ресурси може або сам їх

власник, або довірена особа чи підприємство.

Дозвіл на використання таких ресурсів називається ліцензією. Він

передбачає, що користувач використовуватиме об'єкти промислової або

інтелектуальної власності впродовж зазначеного в ліцензії терміну і

сплачуватиме винагороду власникові (ліцензіару).

Така винагорода може сплачуватись у вигляді встановлених певних

відсоткових ставок до обсягу чистого продажу, до собівартості виробництва,

до вартості одиниці ліцензійної продукції (роялті) або як разова за весь

період користування. Фактично пашуальна виплата є платою за ліцензію.

Є різні види ліцензій залежно від класифікаційних ознак. Наприклад,

залежно від обгрунтування дозволу на використання об'єкта ліцензії:

добровільні ліцензії та примусові. При цьому, як правило, примусові ліцензії

видаються дуже рідко. Залежно від обсягів прав щодо використання ліцензії:

звичайні, ексклюзивні та повні. Залежно від характеру об'єкта, що

передається за ліцензійною угодою: патентна, безпатентна.

Всі нематеріальні активи підприємства підлягають оцінюванню

вартості та амортизації, що регулюється чинним законодавством України та

Міжнародними стандартами. Норми амортизаційних відрахувань на

нематеріальні активи підприємство визначає самостійно залежно від терміну

використання. У разі неможливості встановлення періоду використання

нематеріальних активів норма амортизації визначається з розрахунку на 10

років, тобто по 10% щорічно.