Пиріг С.О. Платіжні системи
Подождите немного. Документ загружается.
31
роботу за кредитною схемою під назвою “Chargeit”. Ця схема передбачала
розписки, які приймалися від клієнтів місцевими магазинами за дрібні
покупки. Після того, як покупка відбулася, магазин здавав розписки в банк, і
банк оплачував їх з рахунків покупців. У Флетбуше був вперше
випробуваний класичний ланцюжок розрахунків, що використовується і
сьогодні в банківському картковому
бізнесі.
В 40-вих роках в США почали розвиватися платежі за допомогою
кредитних карток, першою з яких була ресторанна кредитна картка Diners
Club, створена в Нью-Йорку в 1949 році. Постійні клієнти ресторанів, які
мали хорошу репутацію, могли одержати картку Diners Club і пред’являти її
в багатьох ресторанах Нью-Йорка замість готівки. Ресторани передавали
копії
рахунків у Diners Club, який щомісяця виставляв клієнтові загальний
рахунок. Клієнт розплачувався з Diners Club, а той з ресторанами.
Авторитетний дослідник банківської справи Льюіс Менделл вважає,
що ера сучасної універсальної кредитної картки почалася саме в 1949 році зі
створення Diners Club. Весною 1949 року А.Блумінгдейл, Ф.Макнамара і
Р.Снайдер (Alfred Bloomingdale, Frank McNamara і Ralph Snyder)
представили план нового типу карток.
Нова картка, ставши універсальною,
дозволяла б робити покупки в торгових точках по всій країні. Важливим
пунктом плану було введення третьої сторони в кредитних операціях. Diners
Club ставала посередником між покупцем і фірмою (Merchant)
забезпечуючи кредит одному і другому, беручи плату за послуги. Із
стартовим капіталом всього в 75 тисяч доларів, Блумінгдейл, Макнамара і
Снайдер
почали свою справу. Прибуток вони припускали одержувати з
фірми-продавця, яка повинна була давати їм 7% знижки з суми покупки, а
також з власника картки у вигляді щомісячної плати (% за неоплачену
частину балансу був згодом введений компаніями банківських кредитних
карток).
Проте потенційні клієнти не поспішали ставати утримувачами
картки, поки її не стали
приймати всюди. Продавці ж не хотіли брати участь
в цій програмі, оскільки не бачили попиту на картки. Їх також не
влаштовував розмір знижки за кредит, яку вимагала Diners Club. Ще однією
перешкодою для універсальних карток став опір з боку авіакомпаній,
нафтових компаній і крупних торгових фірм, що випускали свої картки.
Вони не
бажали давати знижку третій стороні і боялися, що нова картка
ослабить їх відносини з клієнтами. Не зважаючи на труднощі, засновники
Diners Club були впевнені в успіху. За Diners Club з’явилися T&E
(Travel&Entertainment) компанії карток, що займаються туризмом і
розвагами.
32
Перша банківська картка була випущена в 1951 році в Нью-Йорку
банком Franklin National Bank, і з того часу почався бурхливий розвиток
цього виду послуг. Перша універсальна картка великого банку Bank America
пройшла випробування в Fresco, California, в 1956 році.
В 1958 році American Express, найбільша компанія дорожніх чеків, і
Carte Blanche одночасно вийшли на ринок універсальних кредитних карток.
В цьому ж році Bank of America і
Chase Manhattan Bank також розпочали
операції з кредитними картками. Проте Сhase Manhattan був змушений
продати свої операції в 1962 році, через складнощі при передачі інформації,
шахрайство та зловживання. Основною ж перешкодою в цьому бізнесі стала
відсутність єдиної загальнонаціональної мережі, що особливо негативно
впливало на дрібні банки, які розвивали локальний ринок карток. В 1966
році Bank of America зробив ряд
кроків щодо вирішення цієї проблеми
шляхом видачі ліцензій на використання карткової технології іншим банкам
на проведення операцій з картками BankAmericard. Рішення про розширення
операцій на всю країну зустріло протидію інших крупних банків-
конкурентів Bank of America (14 нью-йоркських банків), що привело до
утворення в 1967 році Міжбанківської карткової асоціації – МКА, яка
отримала назву Interbank Cards Association, а в 1969 році
ця асоціація купила
права на картки Master Charge (рис. 2.5), що випускалися картковою
асоціацією банків західних штатів (4 каліфорнійські банки). До 1970 року
членами системи Master Charge було
більше 5000 фінансових установ, які
обслуговували близько 36 мільйонів
власних карток. Оскільки організація
стала транснаціальною, асоціація в 1979
році була перейменована в MasterCard. В
1980 році число карток MasterCard, які
були в обігу в США
, зросло до 55 млн., а
до кінця 1990 року – 90 млн. одиниць.
У 60-ті роки XX ст. на пластикових картках почали розміщувати
магнітну смугу, на якій записувалася інформація. Спочатку випуск карток
часто виявлявся нерентабельним для банків, і це призводило до численних
фінансових втрат. Для того, щоб карткова технологія стала рентабельною,
банк-емітент мав бути
визнаним широким комерційним сектором. Проте для
того, щоб це стало можливим, банк повинен був мати велике число клієнтів,
які прийняли б нові банківські послуги. Для досягнення поставленої мети в
кінці 60-х років XX ст. Bank of America і Interbank провели спільну
Рис. 2.5. Міжбанківська
картка
''Master charge''
33
компанію розсилки великої кількості карток поштою. Такий масовий запуск
нового продукту відбувався в США з 1960 по 1965 роки.
За короткий час число утримувачів карток збільшилося на мільйони.
Одночасно відбувалося стрімке зростання числа фірм, пов’язаних з
національними системами карток. Це примусило банки, які випускали
незалежні картки, приєднуватися до однієї з двох національних
систем. До
1978 року більше 11 тисяч банків приєдналися до однієї або до двох систем.
Річні продажі досягли 44 млрд. доларів, а 52 млн. американців володіли
принаймні двома банківськими картками.
На “радянський” ринок пластикові гроші прийшли наприкінці 60-х
років ХХ ст. Перші пластикові картки були від Diners Club International.
Представники Diners Club підписали з Держкоммайном в особі ВАТ
“
Інтурист” агентську угоду на обслуговування в СРСР цієї платіжної
системи. У 1974 році аналогічна угода була підписана з Visa International, а у
1975 році з Evrocard, Master Card. Обслуговувалися за пластиковими
картками винятково іноземці.
На початку 1996 року в міжнародну платіжну систему Visa
International Service Association були прийняті шість провідних українських
банків (Перший український міжнародний банк, Промінвестбанк,
ПриватБанк, Укрінбанк, Укрексімбанк та Аваль
), а в Europay International –
Аваль, Приватбанк, Перший український міжнародний банк, Україна,
Перкомбанк, які розпочали повноцінно працювати з картками міжнародних
систем, тобто здійснювати емісію та обслуговування (еквайринг)
пластикових карток міжнародних систем.
Розглянувши історію платіжних карток, можна сказати, що
першопрохідцями в освоєнні ринку пластикових грошей були і нині відомі у
всьому світі платіжні системи Bank of America (Visa International), Master
Card, American Express та елітний міжнародний клуб Diners Club.
Найперша в історії універсальна кредитна картка
з’явилася в 1950 році в Сполучених Штатах. І це була
картка Diners Club.
Кредитні картки, що випускалися певним
магазином або нафтовою фірмою, були дуже популярні вже в першій
половині ХХ століття. Вони допомагали компаніям забезпечувати
лояльність покупців, велику вірогідність, що
боржник повернеться в
магазин, щоб придбати ще щось у кредит.
2.2.1. Міжнародна платіжна система
Diners Club
34
Покупцеві, щоб зробити покупки в декількох торгових точках
потрібно було мати при собі велику кількість кредитних карток, тобто по
окремій картці для кожної торгової точки, що створювало деяку
незручність. Так, у 1949 році ідея створити компанію-посередник між
продавцями і покупцем, яка випускала б універсальні кредитні картки, що
приймалися б в багатьох
торгових точках виникла у Нью-йоркського
бізнесмена Френка МакНамара, голові Hamilton Credit Corporation.
У цьому ж році Френк МакНамара і Co створили нове підприємство,
яке отримало назву Diners Club, і саме ця подія вважається початком історії
карткової індустрії. Нова компанія стала кредитувати клієнтів за невеликий
відсоток. Тепер не індивідуальні компанії пропонували кожну свою власну
кредитну
картку, а Diners Club відкривав кредит клієнтам одночасно для
кількох компаній. І збір грошей з боржників, власників кредитних карток,
здійснювали не самі сервісні підприємства, а МакНамара і Со.
Макнамара сконцентрував свою увагу на бізнесменах. Саме вони
були найчастішими відвідувачами ресторанів а, отже, саме їх могли
зацікавити послуги Diners Club. Тому, перші картки Diners Club
роздали
двом сотням чоловік, переважно друзям і знайомим власників компанії.
Картки приймалися в чотирнадцяти нью-йоркських ресторанах. Вони
друкувалися на прямокутнику з цупкого паперу зі списком всіх 14
ресторанів на зворотньому боці.
Використовуючи кредитні картки Diners Club, компанії вигравали
тільки в тому, що отримували постійних клієнтів. У свою чергу, засновники
Diners Club вирішили,
що компанії платитимуть клубу 7 % від суми кожної
покупки, зробленої за допомогою універсальної кредитної картки. Крім
того, утримувачі карток зобов’язані виплачувати щорічний клубний внесок
у розмірі $3 США.
Спочатку справи йшли не дуже добре, тому що власники ресторанів
не бажали платити встановлених 7 % і боялися конкуренції нових карток з
кредитними картками самих закладів
. Потенційні клієнти Diners Club не
хотіли купувати клубні картки, оскільки цим платіжним засобом вони могли
користуватися лише в кількох торгових точках. Проте, вже до кінця
1950 року 20 тисяч нью-йоркців розплачувалися за ресторанні вечері
шматочками паперу від Diners Club.
У цей час колишній друг МакНамари Альфред Блумінгдейл
розпочав у Лос-Анджелесі власні операції
з кредитними картками за
аналогічною схемою, відомою під назвою “Dine & Sign” (“Пообідав –
розпишися”). Йому вдалося залучити більше 25 ресторанів, і щомісячний
оборот його компанії незабаром складав вже $150000. Проте він почав
зазнавати фінансові труднощі, не маючи достатніх джерел кредитування. На
початку 1951 року колишні друзі і майбутні партнери ухвалюють рішення
35
об’єднатися, і нова система набуває вже національного статусу, діючи в
Нью-Йорку, Лос-Анджелесі і Бостоні. Об’єднана компанія і надалі
називалася Diners Club.
До середини 1951 року оборот компанії складав $325000 доларів
США, у неї було близько 42000 клієнтів, з яких стягувалися $3 в рік за
користування карткою. З нею співпрацювали 330 обслуговуючих
підприємств в
Нью-Йорку, Лос-Анджелесі, Чикаго, Сан-Франциско, Бостоні
і Майямі. Чистий прибуток Diners Club до кінця року склав 60000 доларів
США.
Компанія стрімко розвивалася, практично не стикаючись з
конкуренцією. У 1952 році щорічний членський внесок складав вже $5.
Картка приймалася у 400 ресторанах, 30 готелях, 200 агентствах по прокату
автомобілів і 5 квіткових магазинах. Статус міжнародної картки Diners Club
отримує в
1953 році і приймається у торгових і сервісних підприємствах
Великобританії, Канади, Мексики, Франції та на Кубі. Відкрилися
франчайзингові організації Diners Club у Великобританії, Іспанії, Бразилії і
Австралії. Розпочинався новий період в історії міжнародного клубу Diners
Club International.
У 1955 році акції Diners Club котируються на Американській
Фондовій Біржі. Компанія Hertz починає приймати картку Diners Club у
своїх агентствах з прокату
автомобілів, а в 1956 році Diners Club випускає
клубні подарункові сертифікати для членів клубу, які можна передати будь-
якій людині, якій зарахується певна грошова сума у разі відкриття картки.
Придбання компанії Trip-Charge, Inc. (обслуговуючи картки по розрахунках
в сервісних центрах) додало Diners Club 22 000 членів.
У 1958 році IRS (Internal Revenue Service – федеральна установа, яка
збирає податок з доходу) вимагає детальних звітів за всіма
видами
корпоративних витрат, що приводить до збільшення попиту на картки
Diners Club. Туристичні агентства в Нью-Йорку, Чікаго, Бостоні, Клівленді,
Лос-Анджелесі і Новому Орлеані починають приймати картки Diners Club в
оплату авіаквитків, квитків на теплохід і круїзних турів. В цьому ж році
Diners Club пропонує страхування утримувачів карток в туристичних
поїздках і запроваджує першу
на ринку програму по гарантованому
бронюванню готелів.
У 1961 році щорічна платня за членство в Diners Club зростає до $8,
припиняється використання паперових (картонних) карток, які
замінюються на пластикові, підписується договір з Dashew Business
Machines на поставку імпринтерів, шо надаються в оренду торговим точкам.
Щорічна платня за членство в 1963 році підіймається до $10.
У 1965 році картка Diners Club починає прийматися
в
Чехословаччині, стаючи першою розрахунковою карткою, яка з’явилася
36
всередині колишнього соціалістичного блоку. Саме в цьому році
впроваджуються комп’ютерні програми, автоматизуючи процес платежів.
У 1967 році Diners Club активно проникає на ринок туристичних
послуг, придбавши третю за оборотами ($60 мільйонів) туристичну
компанію в США – Fugazy Travel. На цей час картка Diners Club
приймається в 130 країнах світу.
У 1969 році Diners Club – першою із всіх міжнародних платіжних
систем – з’являється в
колишньому Радянському Союзі. Угода на
обслуговування була укладена з ВАТ „Інтурист”. Картку починають
приймати в кращих готелях, ресторанах, магазинах „Берізка” й агентствах з
прокату автомобілів у Москві та Ленінграді. У 1972 році картка Diners Club
розширює свою географію на території колишнього Радянського Союзу:
Одеса, Ялта, Київ, Єреван, Сочі, Таллін і Тбілісі. А до
кінця 1973 року
картку починають приймати ще в 21 місті Радянського Союзу.
У 1975 році Diners Club, першою з усіх платіжних систем, пропонує
клієнтам корпоративну картку, а в 1976 році пропонує своїм клієнтам
можливість отримання кредиту в $15000, а також широку програму
страховки в поїздках за умови, що квиток на літак або потяг придбаний за
карткою Diners Club.
На рис
. 2.6. представлена картка DINERS CLUB, випущена в 1974
році в Эквадорі, а на рис. 2.7. – картка випущена у 1976 році. Як видно з
рисунків, дизайн картки 1976 року випуску змінився – стрічка для підпису
змістилась на зворотній бік картки, а на лицевому брці стали ембосувати
дату “стажу” утримувача картки в ‘‘рядах’’ DINERS CLUB. Дизайн картки
1980 року випуску (рис. 2.8) змінений досить
кардинально [20].
Адміністрація (General Services Administration) у 1983 році обирає
Diners Club офіційною кредитною карткою для федеральних службовців, а
вже у 1987 році утримувачі карток Diners Club одержують доступ до мережі
банкоматів у всьому світі.
З 1991 року розпочинається випуск сумісних карток з
авіакомпаніями British Airways і Scandinavian Airline Systems. Світовий Банк
(World Bank) переводить всі свої рахунки по корпоративних картках в
Diners Club у 1994 році.
Російський франчайз „Дайнерз
Клаб” засновано у 1995 році, а вже в
1996 році випущена перша картка Diners Club International російським
банком.
У лютому 1998 року компанія надала Приватбанку ексклюзивне
право укладати угоди по еквайрингу карток елітної системи Diners Club на
території України. Опитування, яке було проведене у 1998 році
Міжнародною Асоціацією Управління США, виявило, що створення картки
і системи розрахунків Diners Club Френком МакНамарою
стало одним з “75
37
найбільших рішень”. Тому і не дивно, що два роки підряд (1998 – 1999 рр.)
Diners Club присуджувалась престижна премія Freddie Award як кращій
розрахунковій/кредитній картці для мандрівників.
З розвитком мережі обслуговування картка Diners Club усе більше
впроваджувалася у сферу банківських послуг, точніше, самі банки виявляли
цікавість до розвитку Diners
Club. Зараз ця міжнародна
універсальна картка
нараховує сотні емітентів (у
тому
числі й банки) і
мільйони точок прийому
більше ніж у 200 країнах
світу, включаючи Україну.
Основними
емітентами карток і
власниками ексклюзивних
прав на ведення бізнесу
Diners Club International на
території тієї чи іншої країни
є самостійні компанії –
“франчайзи”, до яких сьогодні
входить 85 фірм.
Diners Club International
не практикує випуск “золотих”,
“платинових” та інших карток.
Усі
картки пофарбовані
однаково “срібні” (рис. 2.9) і
розраховані на людей, що
мають стабільний (вище
середнього) дохід і досить
часто здійснють ділові та
туристичні поїздки. Однак
останнім часом ряд банків
пропонує при випуску карток
кілька тарифних планів,
розроблених для різних груп
клієнтів. Картки Diners Club є
особисті і корпоративні. До
особистої картки додатково
можуть бути
випущені
сімейні (для членів родини основного власника) і дублюючі (для
Рис. 2. 7. Дизайн картки DINERS CLUB
в 1976 року (на цій картці видно,
що не тільки стрічка для підпису
змістилась на зворотний бік, але й на
лицевому боці стали ембосувати і
дату “стажу” утримувача картки в
''рядах''
DINERS CLUB)
Рис. 2. 6. Дизайн картки DINERS CLUB
в Еквадорі в 1974 році (на цій картці
видно, що стрічка для підпису
розміщена на лицьовому боці, БІН був
символьний (в даному випадку ZD), а
далі цифри)
Рис. 2.8. Дизайн картки 1980 року
38
розмежування особистих ділових чи інших витрат
основного власника). Особлива увага
приділяється корпоративним клієнтам.
Щомісячно і щорічно їм надається найдокладніша
зведена інформація про зроблені по картках
витрати співробітниками з відповідною
розбивкою за їхніми видами (квитки, готелі,
ресторани, зняття коштів і т. д.).
В Україні картки елітної системи Diners
Club широкого розповсюдження не набули,
оскільки орієнтовані на дуже заможних громадян.
American Express – американська диверсифікована
корпорація, яка надає послуги фізичним та юридичним особам на ринках
міжнародного ділового і приватного туризму, фінансових послуг і
електронної комерції. Одна із перших компаній, яка створила платіжну
систему на основі пластикових карток і перша в світі компанія – емітент
дорожніх чеків.
Компанія
American Express (AmEx) на початковому етапі своєї
діяльності стає відомою у 1850 році як надійна кур’єрська служба
(кур’єрська доставка в межах Америки) що займається перевезеннями
товарів і невеликих грошових переказів між приватними особами,
компаніями і банками. Поскільки перевозити готівку дорогами Дикого
Заходу було небезпечно (це стосувалося як кур’єрських диліжансів, так і
простих мандрівників), уряд США прийняв закон про поштові грошові
перекази, що значно скоротило доходи кур’єрських служб.
У 1891 році компанія випускає в обіг перший дорожній чек American
Express. Використання чека було досить оригінальним – достовірність чека
визначався шляхом порівняння двох підписів. Перший проставлявся
власником на чекові у момент здійснення покупки, другий – у момент
пред’явлення його до оплати. Якщо підписи достатньо схожі, оплата чека
гарантована. Чеки почали користуватися великою популярністю серед
мандрівників, тому що рятували їх від необхідності брати в дорогу готівку.
Надійність і простота використання чеків сприяли їх розповсюдженню в
Європі. До того ж мережа офісів American Express швидко розширювалася і
до початку двадцятого
сторіччя охоплювала всю Америку і частину Західної
Європи.
2.2.2. Міжнародна платіжна система
American Express
Рис. 2.9. Сучасна
картка
Diners Club
39
Успіх дорожніх чеків компанії (велике
число клієнтів, величезні фінансові засоби, що
дозволили їх кредитувати, розгалужена мережа
обслуговування) став хорошою основою для
переходу на кредитні картки. Не бажаючи
відставати від конкурента (Diners Club), у 1958
році American Express випускає перші
персональні картки. Компанія пропонувала своїм
клієнтам картки двох типів – ‘‘purple’’
(пурпурові, рис. 2.10) та ‘‘GOLD’’ (золоті), так
звані елітні
картки ‘‘EXECUTIVE CREDIT’’
(“адміністративна довіра”). Обслуговування
таких карток коштувало $15 на рік (на той час це
було дуже дорого). За кожною з цих карток
власник одержував повний спектр туристичних
послуг. Рекламу ‘‘EXECUTIVE CREDIT’’ 1968
року можна побачити на рис. 2.11., [20].
Через рік, у 1969 році компанія
‘‘American Express’’ кардинально змінює дизайн своїх карток, і на зміну
“purple” приходить традиційна “зелена”
картка ‘‘American Express’’.
У цьому ж році для своїх клієнтів ‘‘American Express’’ випустила
навіть спеціальні інформаційні плакати (рис. 2.12), які так і називались –
‘‘Why we’re changing your card from purple to green. Money green’’ (“Чому ми
змінюємо вашу картку American Express з пурпуру на зелене. Гроші
зелені.”).
У 1957 році American Express відкриває перший офіс у СРСР.
Завдяки активній діяльності компанії, великій
кількості офісів у всьому світі і довірі з боку
клієнтів у 1964 році в світі вже налічувалося
понад 1 мільйон власників карток American
Express.
Банк “Надра” став першим банком в
Україні, який отримав право проводити
навчання персоналу та укладати договори з
підприємствами на обслуговування карток
American Express та проводити активну роботу
з просування елітних платіжних карток в
Україні, а нині він – єдиний, хто пропонує
своїм
клієнтам найбільш привілейований
продукт компанії American Express – картки
AmEx Centurion.
Рис. 2.10. Картка
”American Express”
1964 року випуску
Рис. 2.11. Реклама
‘‘EXECUTIVE CREDIT’’ у
1968 році
40
В Україні через агентські угоди з платіжною системою American
Express працюють такі банки, як “ПриватБанк”, “Укрексімбанк”,
“Укрінбанк”, “ВАбанк”, “Україна”.
Картки American Express є п’яти видів:
– зелена персональна картка (Personal Card, рис. 2.13.);
– корпоративна картка (Corporate Card, рис. 2.14.);
– золота персональна картка (Gold Card, рис. 2.15.);
– платинова персональна картка (Platinum Card, рис.2.16);
– персональна картка Центуріон (Centurion Card, рис.2.17), [34].
Картки American Express є корпоративні
та
особисті. До корпоративних відносяться картки
типу Large Corporate (такі бізнес-картки
видаються тільки співробітникам найбільших
світових корпорацій і підприємств, з якими
головні офіси American Express укладають
спеціальну угоду) і картки малого бізнесу (які
діють на основі локальної програми, яка має на
увазі договір між офісом American Express і
компаніями, що діють у межах країни).
Корпоративні
картки призначені для
оплати відрядних витрат співробітниками
компаній, з наданням керівництву звіту про
зроблені витрати.
Персональні картки American Express є
чотирьох типів “Зелені”, “Золоті”, “Платинові” і
“Центуріон”. Залежно від типу вони розрізняються
за вартістю і сервісом. У пакет для власників
особистих карток входить різного роду
страхування (від нещасного випадку, втрата
багажу і
т.п.), участь у
дисконтних програмах,
Global Assist –
цілодобова
координаційна підтримка клієнтів (медична і
юридична консультація), бонусна програма
Membership Rewards (1$/Euro=1 бал), і т.д.
Рис. 2.13.
Зелена персональна
картка
Рис. 2.14.
Корпоративна картка
Рис. 2.12.
Інформаційний
плакат
‘‘AmEx’’