Пиріг С.О. Платіжні системи

Подождите немного. Документ загружается.

процесингового центру і, по-друге, розвинутої комунікаційної

інфраструктури, оскільки процесинговий центр системи повинен мати

можливість одночасно обслуговувати достатньо велике число географічно

віддалених точок. Очевидно, що для ефективної роботи процесингового

центру необхідно використовувати високопродуктивні мережі передач

даних. Зі структурної точки зору мережа передачі даних при цьому стає

внутрішнім невід’ємним елементом платіжної

системи.

Рис. 1.2. Схема функціонування в платіжній системі банка-

еквайєра ”А”, що здійснює процесинг для власних карток і здійснює

авторизацію трансакцій держателів карток і маршрутизацію

трансакцій інших банків “В”, “С”,....

Комунікаційні центри забезпечують суб’єктів платіжної системи

доступом до мереж передачі даних. Використання спеціальних

високопродуктивних ліній комунікації обумовлене необхідністю передачі

Точки обслуговування Банку “А”

POS-термінали

Банкомати

ансак

ії “А”

“В”

“С”...

Банк “А”

Трансакції “В”, “С” ...

База

даних по

лімітам

банка

“А”

Автори-

зація по

карткам

банка

“А”

Процесинговий центр системи

База даних по

лімітам банків

“В”, “С”...

Авторизація по

карткам банка

“В”, “С”...

великих обсягів даних між географічно розподіленими учасниками

платіжної системи при авторизації карток у торгових терміналах, при

обслуговуванні карток у банкоматах, при проведенні взаєморозрахунків між

учасниками системи та в інших випадках.

1.3.3. Термінальне обладнання

Термінальне обладнання – пристрої,

призначені для виконання процедур авторизації із

застосуванням платіжних карток.

До термінального обладнання відносяться

банкомати,

платіжні термінали (торговельні та банківські термінали,

термінали голосової авторизації) та контрольно-касові системи (ККС), що

забезпечують виконання процедур авторизації із застосуванням платіжних

карток.

Платiжний термiнал - електронний пристрiй, призначений для

iнiцiювання переказу з рахунка, у тому числi видачi готiвки, отримання

довiдкової iнформацiї i друкування

документа за операцiєю iз

застосуванням спецiального платiжного засобу.

Банківський термінал (BST) – пристрій для виконання всіх

банківських операцій.

– це потужна повнофункціональна система, що дає

можливість для підключення й адаптації широкого

спектра касової периферії. Сучасні POS-термінали

мають всі позитивні якості персональних комп’ютерів.

Їх функціональне призначення: реєстрація продажів,

авторизація карток, програми лояльності, моніторинг

касирів.

POS-термінали (торгові термінали) – призначені для обробки

трансакцій при фінансових розрахунках з використанням

пластикових карток з магнітною смугою і смарт-карток.

Використання POS-терміналів дозволяє автоматизувати

операції по обслуговуванню картки й істотно зменшити час

обслуговування. Можливості і комплектація POS-терміналів

варіюються в широких межах, однак типовий

сучасний

термінал обладнаний пристроями читання як карток із магнітною смугою,

так і смарт-карток, енергонезалежною пам’яттю, портами для підключення

POS-термінал

ПІН-клавіатури, принтера, з’єднання з комп’ютером (ПК) або з

електронним касовим апаратом.

Крім того, POS-термінал може бути оснащений модемом з

можливістю автодозвону. POS-термінал володіє “інтелектуальними”

можливостями - його можна програмувати. Усе це дозволяє проводити не

тільки on-line авторизацію карток із магнітною смугою і смарт-карток, але і

використовувати при роботі зі

смарт-картами режим off-line з

нагромадженням протоколів трансакцій, які під час сеансів зв’язку

передаються у процесинговий центр. Під час сеансу зв’язку POS-термінал

може також приймати і запам’ятовувати інформацію, передану ЕОМ

процесингового центру. Подібним чином може здійснюватися

перепрограмування POS-терміналів.

Вартість POS-терміналів залежно від комплектації, можливостей,

фірми-виробника може змінюватися

від кількох сотень до кількох тисяч

доларів, однак звичайно не перевищує 1,5-2 тисяч доларів. Розміри і вагу

POS-терміналу можна порівняти з аналогічними параметрами телефонного

апарата, але бувають і менші.

Банкомат (АТМ) – програмно-технічний комплекс, що надає

можливість держателю спеціального платіжного засобу здійснити

самообслуговування за операціями одержання грошей у готівковій формі,

внесення їх для зарахування на відповідні рахунки, одержання інформації

щодо стану рахунків, а також виконати інші операції згідно з

функціональними можливостями цього комплексу.

Банкомати будь-якого типу включають процесор, дисплей з

графічним монітором, клавіатуру для введення інформації (для

інтерактивної взаємодії з власником картки), пристрої для читання/запису

інформації з пластикової картки

і на неї, а також для зберігання (касети) і

видачі банкнот. Додатково банкомати можуть бути забезпечені рулонними

принтерами, пристроями прийому грошей і засобами безпеки. При видачі

грошей з банкоматів зворотним зв’язком, як правило, здійснюється запит

так званого особистого 4-6-значного PIN-коду власника картки, що служить

додатковим захистом від шахраїв. Цей

захід безпеки був введений, щоб

запобігти зростанню числа крадіжок по пластикових картках.

Видача готівки через банківські автомати в межах України

здійснюється в національній валюті, а через банківські автомати

уповноважених банків-емітентів − у валюті рахунка платіжної картки.

На сьогоднішній день більшість моделей розрахована на роботу в on-

line режимі з картками з

магнітною смугою, однак з’явилися і пристрої,

здатні працювати зі смарт-картками й в off-line режимі.

Грошові купюри в банкоматі розміщуються в касетах, які, у свою

чергу, перебувають в спеціальному сейфі. Число касет визначає кількість

номіналів купюр, виданих банкоматом. Розміри касет регулюються, що дає

можливість заряджати банкомат практично будь-якими купюрами.

Банкомати – стаціонарні пристрої солідних габаритів і ваги (розміри:

висота – 1,5 –1,8 м, ширина і глибина – близько 1 м, вага

– близько тонни).

Банкомати можуть розміщуватись як у приміщеннях, так і на вулицях і

працювати цілодобово. Коштує банкомат приблизно 30 тис. дол., а

програмне забезпечення до нього 120-200 тис. дол.

Розглянемо банкомат ProCash 3100 (рис.1.3), в якому об’єднані

функції одержання готівки і поповнення рахунку.

Банкноти, якими було зроблено поповнення рахунку в банкоматі,

можуть

використовуватись для виплати готівки. Таким чином, усі процеси

виконуються всередині системи максимально швидко з мінімальними

витратами.

Банкомат дозволяє:

• одержувати готівку;

• поповнювати рахунок – вкладення

готівки;

• оборот готівки (одержання/вкладення);

• оборот готівки (циркуляція готівки

всередині системи).

Банкомат може провести всі можливі

трасакції з готівкою – від одержання готівки до

поповнення

рахунка (вкладення),

використовуючи як банкноти, так і монети.

Поряд із трансакціями з виплати готівки, котрі

можна проводити і за допомогою інших банкоматів цілодобово, ProCash

3100 можна також використовувати як систему поповнення рахунка для

фізичних і юридичних осіб. По-перше, клієнт відразу одержує виписку по

факту поповнення рахунка, по-друге, сума що поповнила

рахунок, відразу ж

нараховується на нього.

У банкоматі ProCash 3100 усі банкноти перевіряються на

фальсифікацію, крім цього, вони відразу ж перераховуються, і необхідність

у подальшій обробці відпадає. Таким чином, заощаджуються кошти, і

рутинна робота автоматизується. Винахід такого банкомату відкрив

абсолютно нове рішення у сфері самообслуговування. Основна функція –

поповнення рахунка, на відміну від

вже існуючих систем з виплатою

готівки. Додатково до звичайної перевірки, проводиться ще одна перевірка

Рис. 1. 3. Банкомат

ProCash 3100

на якість банкнот. „Гарні” банкноти готуються для наступної виплати,

„погані” ж сортуються і відкладаються в окрему касету. Саме обробка

банкнот з „поганою” якістю вимагає високих можливостей від самого

банкомата.

1. Що таке платіжна система?

2. Яку обов’язкову функцію повинна виконувати платіжна система?

3. Чим визначається порядок діяльності платіжної системи?

4. Що мають встановлювати правила платіжної системи?

5. Яку діяльність і де здійснює внутрішньодержавна платіжна система?

6. Для чого призначена система міжбанківських розрахунків ?

7. Для чого створюють внутрішньобанківські платіжні

системи?

8. Для чого призначена система масових платежів?

9. Яку діяльність мають право здійснювати внутрішньодержавні небанківські

платіжні системи?

10. Яку діяльність і де здійснює міжнародна платіжна система?

11. Для чого призначена система електронних платежів Національного банку

України (СЕП НБУ)?

12. Яку функцію виконує спеціальний платіжний засіб і у якій формі

він може

існувати?

13. Що таке платіжна картка, які вона виконує функції і чиєю власністю вона

є?

14. Хто здійснює емісію платіжних карток ?

15. Ким може здійснюватись еквайринг у межах України?

16. Хто використовує документ на переказ, для чого і яким він може бути?

17. Який документ можна назвати електронним?

18.

Що таке електронний цифровий підпис?

19. Кого можна вважати членом платіжної системи?

20. Хто може бути учасником системи?

21. Основні функції банка-емітента?

22. Основні функції банка-еквайєра?

23. Які функції здійснює торговець?

24. Які функції виконує розрахунковий банк?

25. Яка роль відведена процесинговому центру у платіжній системі?

26. Що

забезпечують комунікаційні центри?

27. Для чого призначене термінальне обладнання?

28. Що відноситься до термінального обладнання?

29. Які операції можна здійснювати за допомогою банкомату?

30. Для чого призначені POS-термінали?

Перевірте свої знання

ТЕМА 2

2.1. Еволюція грошей як основа розвитку платіжних систем

У ринковій економіці грошам належить особливе місце. Вони

забезпечують життєдіяльність фінансової системи держави, забезпечуючи

всі сторони фінансово-економічних відносин.

Будучи предметом попиту, гроші впливають на ринок товарів і

послуг. Стан грошового обігу може привести до змін умов економічної

рівноваги, і оскільки

Україна йде до ринкової економіки сучасного типу, а

регулююча економічна роль держави достатньо велика, то гроші та

грошовий обіг є головними інструментами в механізмі державного

регулювання, який веде до економічного і соціального прогресу.

Існування грошей таке ж давнє, як існування самої людської

цивілізації. Протягом століть гроші, як і погляди на них

, змінювались, і

навіть у наш час їх стан не можна вважати завершеним.

Традиційно виділяють п’ять головних функцій грошей: міра

вартості, засіб обігу, засіб платежу, засіб нагромадження вартості, світові

гроші. Ці п’ять функцій грошей у системній єдності становлять реальне

функціонування грошової маси. Аби певний об’єкт функціонував як гроші

він має бути загальновизнаним у цій функції, тобто кожен має

погоджуватися прийняти його в оплату за товари та послуги.

У процесі природного добору грішми стали дорогоцінні метали –

золото і срібло. Проблема системи платежів, яка ґрунтувалася тільки на

дорогоцінних металах, полягала в тому, що така форма грошей є дуже

витратною і

незручною.

Наступний етап у розвитку платіжних систем позначився появою

паперової готівки як засобу обміну. Спочатку паперові гроші мали гарантію

2.1.

Еволюція грошей як основа розвитку

платіжних систем

2.2.

Історія та умови розвитку карткових

платіжних систем

2.2.1. Платіжна система Diners Club

2.2.2. Платіжна система American Express

2.2.3. Платіжна система Master Card

2.2.4. Платіжна система Visa International

обміну на монети, тобто на певну кількість дорогоцінного металу. Проте в

більшості країн ці паперові гроші еволюціонували у фідуціарні паперові

гроші, які уряд робить законним платіжним засобом і які не обмінюють на

монети або дорогоцінні метали. Паперові гроші мають істотну перевагу

порівняно з дорогоцінними металами, але водночас вони можуть стати

повноцінним засобом обміну тільки за умови довіри до влади (звичайно

уряду), яка здійснює їх емісію. Основним недоліком паперових грошей є те,

що їх легко викрадають, а також значні транспортні витрати, якщо йдеться

про великі суми.

Одним із різновидів грошей є так звані кредитні гроші. Кредитними

називаються гроші, рух яких здійснюється шляхом перерахунків у

кредитних установах. Історично першим видом кредитних грошей був

вексель. Це боргове зобов’язання, яке дає право власнику після закінчення

строку вимагати від боржника виплати вказаної грошової суми. Вексель

може передаватися

від однієї особи до іншої, тобто він має певні риси

грошей, але не виконує роль загального еквівалента.

З розвитком безготівкових розрахунків з’являється нова форма

кредитних грошей – чек. Він є письмовим розпорядженням власника

рахунку (чекодавця) кредитній установі, що його обслуговує, сплатити

певну суму грошей чекоотримувачу. Запровадження чеків значно підвищило

ефективність

системи платежів. Це дало змогу здійснювати обмінні операції

без транспортування чималої кількості готівки. Але система платежів, яка

базується на чеках, не позбавлена певних вад, а саме: по-перше, необхідний

певний час для доставки чеків з одного місця в інше, а якщо потреба в

готівці термінова, то вид платежів за допомогою чеків

є дуже ненадійним;

по-друге, надто великі кошти витрачаються на забезпечення чекового

процесу.

Новим етапом еволюції грошей стала поява “електронних грошей”.

Це абсолютно нова система грошового обігу, яка за допомогою новітніх

комп’ютерних систем та систем зв’язку дозволяє легко перераховувати

кошти з одного рахунку на інший. До електронних платіжних

засобів

відносяться кредитні та дебетні картки. Сьогодні це найбільш прогресивний,

економічний і зручний носій грошових функцій. Основна його перевага

полягає в тому, що не доводиться носити великі суми готівки із собою, а,

крім того, у разі втрати картки ніхто не зможе нею скористатись, бо код

доступу знає тільки її власник.

Україні система електронних платіжних розрахунків прогресивно

розвивається. Це вигідно для всіх, адже використання пластикових карток

прискорює взаєморозрахунки, а отже, й обіг товарів і грошей. Від цього

виграють як банки та власники карток, так і держава, яка скорочує видатки

на емісію готівки.

Емісія як паперових, так і кредитних грошей в сучасних умовах є

монополією держави. Центральний банк, який перебуває у власності

держави, інколи намагається компенсувати нестачу грошових нагромаджень

шляхом підвищення грошової маси, емісії надлишкових знаків вартості.

Грошова маса – це сукупність готівкових та безготівкових купівельних і

платіжних засобів, які забезпечують рух товарів і послуг

в народному

господарстві, якими володіють приватні особи та держава.

Західні економісти схиляються до думки, що в майбутньому

паперові гроші – банкноти і чеки повністю зникнуть, їх замінять електронні

міжбанківські трансакції. Гроші залишаться, але стануть “невидимими”.

Розглянувши еволюцію грошей, можна краще зрозуміти їх функції

та розвиток їхніх форм. Платіжна система розвивається вже протягом

багатьох століть, а з нею – і форми грошей.

2.2. Історія та умови розвитку карткових платіжних систем

Перші теоретичні відомості про використання карток як платіжного

засобу з’явилися в Англії, де ідею кредитних карток висунув у своїй книзі

Джеймс Белламі “Погляд в минуле”, яка вийшла в світ в 1888 році (J.

Bellami. Looking backwards, 1888 р.).

Попередниками

сучасних пластикових

карток були картки, які на початку минулого

століття випускали крупні американські готелі,

нафтові компанії і магазини. Ці товарні картки

мали два призначення – стежити за рахунком

клієнта і забезпечити механізм запису його

покупок. Їх поява була логічним продовженням

оплати на виплату.

У 1891 році компанія American Express,

яка своєю діяльністю стала відомою

як надійна

кур’єрська служба, що займалася перевезенням

грошей між приватними особами, компаніями і

банками, випускає в обіг перший дорожній чек

“American Express”. Паперова картка (чек)

“American Express” 1901-го року випуску

представлена на рис. 2.1 [20].

Початком відліку історії платіжних

карток та перші спроби практичного

впровадження картонних кредитних карток

були зроблені в США підприємствами

роздрібної торгівлі

і нафтовими компаніями ще

Рис. 2.1. Паперова

картка випущена в

1901 році платіжною

системою

“American Express”

в двадцятих роках. Так, у 1914 році торгові підприємства стали видавати

кредитні картки своїм постійним клієнтам, які заслуговували на довіру, щоб

ще більше прив’язати їх до своєї мережі магазинів, а фірма General

Petroleum Corporation California (нині Mobil Oil) випустила першу кредитну

картку, яка використовувалася для оплати в процесі торгівлі

нафтопродуктами. В цій якості вона швидко завоювала

популярність.

Власник картки одержував значні зручності в обслуговуванні і знижки при

покупці товару, а фірма-емітент одержувала постійних клієнтів і стабільні

доходи.

У 1914 році компанія “Western Union” випустила першу клієнтську

картку, на якій була фіксована одноразова сума кредиту. Паперова кредитна

картка, яка була випущена в 1919 році компанією Western Union Telegraph

Company, видавалась виключно членам уряду Сполучених

Штатів Америки

і давала право відправляти телеграми в кредит за рахунок уряду США (рис.

2.2), [20]. На зворотній частині картки є надпис на цей рахунок – “Payment

not being required from the sender at the time of transmission” (“Оплата, що не

вимагається від відправника під час передачі”).

Недовговічність картонних карток змусила шукати їм заміну, і через

десять років почали з’являтися перші металеві картки з

тисненням

(ембосування номера картки, даних клієнта,

терміну дії картки). Ембосування дозволило

частково автоматизувати процес

обслуговування цих карток, оскільки з карток

можна було робити відтиснення і переносити

інформацію про власника на віддруковані

чеки (сліпи), що дало змогу вести облік і

реєстрацію продажів по кожній емітованій

картці. Практично без змін ембосування

збереглося

до наших днів і широко

використовується, у тому числі і на смарт-

картках. Перші картки з ембосуванням

виготовлялися з металу, але потім їх

витіснили пластиковими картками, оскільки

вони виявилися більш практичними.

Металевий ярлик був винайдений у

1928 році, на якому було ембосоване ім’я і

адреса клієнта. Так, у 1928 році почався

випуск Charga-Plates, пластинок з

ембосованою адресою.

Рис. 2.2. Паперова

кредитна картка

випущена в 1919 році

Western Union Telegraph

Company

На рис. 2.3. зображено кредитну картку ‘‘Marshall Fields Credit Card’’

із металу розміром 11/4x21/2 дюйма, емітовану в 1950 році. Емітент -

‘‘Chicago Credit Plate Service, Inc’’, власник

- Edward A McClure, який проживає в

‘‘6602 S Marquette Rd Chicago 37’’. На рис.

2.4. зображено лицевий (рис. 2.4а) і

зворотній (рис. 2.4б) боки ще двох

металевих карток ‘‘Vintage Bullock’s &

Charga Plate Credit Cards’’, які емітовані

мережею магазинів ‘‘Sibley’s in Rochester,

New York’’ [20]. З рисунка видно, що колір

металу карток був різним, ‘‘всередині’’

картки вставлена

спеціальна картонка з

підписом власника та спеціальні вирізи в

металі на різних сторонах карток. Місце і кількість вирізів строго (точно)

відповідають номеру, типу та терміну дії картки.

У 1936-у році зростаюча індустрія авіаперевезень, яку очолював

American Airlines, запропонувала власну кредитну схему, що отримала назву

Universal Air Travel Plan (UATP). Спочатку випускалася купонна книжка

проти депозиту клієнта

, а потім кредитний план розвинувся в операцію,

схожу на операцію по кредитній картці.

За картками магазинів, торгівельних фірм, нафтових компаній,

карточки авіакомпаній додали велику кількість кредитних операцій.

Багато спеціалістів вважають, що початок банківських кредитних

карток було покладено Джоном С. Біггінсом, фахівцем зі споживчого

кредиту з Національного банку Флетбуш у 1946 році,

який організував

Рис. 2.3. Металева

кредитна картка випущена

1950 році

Рис. 3.4а. Лицевий бік металевої

картки

“Vintage Bullock’s & Charga

Plate Credit Cards”

Рис. 3.4б. Зворотній бік

металевої картки

“Vintage Bullock’s

& Charga Plate Credit Cards”