Пиріг С.О. Платіжні системи

Подождите немного. Документ загружается.

експлуатується комерційним банком та його філіями і використовується для

здійснення розрахунків між учасниками цієї системи.

Внутрішньобанківська платіжна система створюється банком з

метою забезпечення найбільш сприятливих умов для проведення переказу

грошей між його підрозділами. Порядок здійснення розрахунків через ВПС

регулюється відповідними документами банків, яким належать ці системи, і

повинен відповідати вимогам чинного

законодавства та нормативно-

правовим актам НБУ [3].

Система масових платежів – призначена для переказу грошей за

операціями, що здійснюються юридичними та фізичними особами із

застосуванням платіжних інструментів [3].

Внутрішньодержавні небанківські платіжні системи мають

право здійснювати діяльність, пов’язану із переказом, виключно після їх

реєстрації в НБУ та отримання відповідного дозволу Національного банку

України. Порядок реєстрації та отримання внутрішньодержавними

небанківськими платіжними системами дозволу на здійснення діяльності,

пов’язаної із переказом, визначається НБУ. Членом внутрiшньодержавних

небанкiвських платiжних систем може бути банк, що має банкiвську

лiцензiю Нацiонального банку України, а також небанкiвська фiнансова

установа, яка має

лiцензiю Державної комiсiї з регулювання ринкiв

фiнансових послуг України на здiйснення переказу коштiв, i якi уклали

договiр з платiжною органiзацiєю вiдповiдної платiжної системи.

Міжнародна платіжна система – платіжна система, в якій

платіжна організація може бути як резидентом,

так і нерезидентом і яка

здійснює свою діяльність на території двох і більше країн та забезпечує

проведення переказу коштів у межах цієї платіжної системи, у тому числі з

однієї країни в іншу [3].

Банки, а також небанкiвськi фiнансовi установи, якi мають лiцензiю

Державної комiсiї з регулювання

ринкiв фiнансових послуг України на

здiйснення переказу коштiв, мають право укладати договори з платiжними

органiзацiями мiжнародних платiжних систем про членство або про участь у

цих системах, та зобов’язанi зареєструвати укладенi договори в порядку,

встановленому Нацiональним банком України.

Система електронних

платежів Національного банку України

(СЕП НБУ) – це державна система міжбанківських розрахунків в

електронній формі.

Необхідною умовою для проведення переказу через СЕП НБУ є

встановлення банком кореспондентських відносин з Національним банком

України шляхом відкриття кореспондентського рахунка в НБУ. Порядок

функціонування СЕП НБУ, прийняття і виключення з її членів, проведення

переказу за допомогою цієї системи та інші питання, пов’язані з діяльністю

СЕП НБУ, визначаються Національним банком України. НБУ регламентує

та забезпечує функціонування СЕП НБУ, гарантує її надійність і безпеку,

організовує та бере

участь у проведенні через неї міжбанківського переказу.

1.2. Загальні поняття та порядок застосування платіжних

інструментів

Порядок виконання операцій із застосуванням платіжних

інструментів, у тому числі обмеження щодо цих операцій, визначаються

законами України та нормативно-правовими актами НБУ.

Спеціальний платіжний засіб (платіжна картка, тощо) – платіжний

інструмент, що виконує функцію засобу

ідентифікації, за допомогою якого

держателем цього інструмента ініціюється переказ грошей з відповідного

рахунка платника або банку, а також здійснюються інші операції,

передбачені відповідним договором. За допомогою спеціальних платіжних

засобів формуються документи за операціями із застосуванням спеціальних

платіжних засобів або надаються інші послуги держателям спеціальних

платіжних засобів [3].

Спеціальний платіжний засіб:

–

може існувати у будь-якій формі на будь-якому, крім паперового,

носії, що дозволяє зберігати інформацію, необхідну для ініціювання

переказу;

– має давати змогу дозволяти ідентифікувати його держателя;

– має відповідати вимогам щодо захисту інформації, передбаченим

Законом України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” та

іншими нормативно-правовими актами

;

– може передаватись у власність або надаватися в користування

клієнту в порядку, визначеному договором з емітентом.

Держатель спеціального платіжного засобу зобов’язаний

використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов

договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання

спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або

повноважень.

У разі втрати спеціального платіжного засобу його держатель

повинен негайно повідомити про це емітента. Інакше, емітент не несе

відповідальності за переказ грошей, ініційований до отримання такого

повідомлення за допомогою цього спеціального платіжного засобу, якщо

інше не передбачено договором.

Торговцi, якi здiйснюють пiдприємницьку дiяльнiсть у сферi

продажу товарiв, громадського харчування та послуг та якi вiдповiдно до

закону повиннi використовувати реєстратори розрахункових операцiй,

зобов’язанi забезпечити можливiсть здiйснення держателями спецiальних

платiжних засобiв розрахункiв за проданi товари (надан

i послуги) з

використанням цих спецiальних платiжних засобiв (як мiнiмум трьох

мiжнародних та/або внутрiшньодержавних платiжних систем).

Платіжна картка (ПК) - спецiальний платiжний засiб у виглядi

емiтованої в установленому законодавством порядку пластикової чи iншого

виду картки, що використовується для i

нiцiювання переказу коштiв з

рахунка платника або з вiдповiдного рахунка банку з метою оплати вартостi

товарiв i послуг, перерахування коштiв зi своїх рахункiв на рахунки iнших

осiб, отримання коштiв у готiвковiй формi в касах банкiв через банкiвськi

автомати

, а також здiйснення iнших операцiй, передбачених вiдповiдним

договором [8].

Платіжна картка є власністю емітента і надається ним клієнту

відповідно до умов договору. Емiсiя платiжних карток у межах України

проводиться виключно банками, що уклали договiр з платiжною

органiзацiєю вiдповiдної

платiжної системи та отримали її дозвiл на

виконання цих операцiй. Порядок проведення емісії платіжних карток та

здійснення з ними операцій, в тому числі обмеження щодо цих операцій,

визначаються нормативно-правовими актами НБУ відповідно до вимог

законодавства України.

Вид платіжної картки, що емітується банком, тип її носія

ідентифікаційних даних

(магнітна смуга, мікросхема тощо), реквізити, що

наносяться на неї в графічному вигляді, визначаються платіжною

організацією відповідної платіжної системи, в якій ця картка застосовується.

Обов’язковими реквізитами, що наносяться на платіжну картку, є реквізити,

що дають змогу ідентифікувати платіжну систему та емітента.

Платіжні картки внутрішньодержавних платіжних систем повинні

містити ідентифікаційний номер

емітента, визначений в порядку,

встановленому НБУ. Національний банк України веде офіційний реєстр

ідентифікаційних номерів банкiв-емітентів платіжних карток

внутрішньодержавних платіжних систем.

Еквайринг у межах України здійснюється виключно юридичними

особами-резидентами, що уклали договір з платіжною організацією. У

межах України переказ за операціями, які ініційовані із застосуванням

платіжних карток, виконується тільки

у грошовій одиниці України. Видача

готiвки через банкiвськi автомати в межах України здiйснюється в

нацiональнiй валютi, а через банкiвськi автомати уповноважених банкiв-

емiтентiв - у валютi рахунка платiжної картки

Документ на переказ – електронний або паперовий документ, що

використовується банками, їх клієнтами, кліринговими, еквайринговими

установами або іншими установами – членами платіжної системи для

передачі доручень на переказ коштів [3].

До документів на переказ відносяться розрахункові документи,

документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи,

клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних

системах для ініціювання переказу.

Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для

банків, а також міжбанківських розрахункових документів встановлюються

НБУ. Форми документів на переказ, що використовуються в небанківських

платіжних системах для ініціювання переказу, встановлюються правилами

платіжних систем. Реквізити електронних та паперових документів на

переказ, особливості їх оформлення, обробки та захисту встановлюються

НБУ.

Форми документів за операціями із застосуванням спеціальних

платіжних засобів та інших документів, що використовуються в платіжних

системах для ініціювання переказу, встановлюються правилами платіжних

систем та повинні містити обов’язкові реквізити, встановлені Національним

банком України.

Документ на переказ може бути паперовим або електронним, вимоги

до засобів формування і обробки документів

на переказ визначаються НБУ.

Документи за операціями із застосуванням спеціальних платіжних

засобів та інших документів, що використовуються в платіжних системах

для ініціювання переказу, також можуть бути паперовими та електронними,

але вимоги до засобів формування документів за операціями із

застосуванням спеціальних платіжних засобів визначаються платіжною

системою з урахуванням вимог, встановлених НБУ.

Електронний документ – документ, інформація в якому

представлена у формі електронних даних, включаючи відповідні реквізити

документа, в тому числі і електронний цифровий підпис, який може бути

сформований, переданий, збережений і перетворений електронними

засобами у візуальну форму чи на папері [3].

Електронний документ має однакову юридичну силу з паперовим

документом.

Електронний цифровий підпис (

ЕПЦ) – сукупність даних,

отримана за допомогою криптографічного перетворення вмісту

електронного документа, яка дає змогу підтвердити його цілісність та

ідентифікувати особу, яка його підписала [3].

ЕЦП дозволяє контролювати цілісність електронного повідомлення і

однозначно визначити його автора. ЕЦП є електронним аналогом

звичайного підпису на паперових документах, хоча і має свої особливості.

Властивості математичного алгоритму створення і перевірки ЕЦП є

гарантією неможливості підробки такого підпису сторонніми особами.

Відповідальність за достовірність інформації, що міститься в

реквізитах електронного документа, несе

особа, яка підписала цей документ

електронним цифровим підписом. Електронний документ на переказ, що не

засвідчений електронним цифровим підписом, не приймається до

виконання. При цьому при прийманні електронних документів на переказ

має бути дотримана відповідна процедура перевірки електронного

цифрового підпису, що дає можливість пересвідчитися у цілісності та

достовірності електронного документа. У

разі недотримання зазначених

вимог банк або інша установа – член платіжної системи несуть

відповідальність за шкоду, заподіяну суб’єктам переказу.

Порядок і терміни зберігання, а також процедура знищення

електронних документів, що застосовуються при проведенні переказу,

встановлюються НБУ. Терміни зберігання цих документів мають бути не

меншими, ніж терміни, встановлені для паперових документів аналогічного

призначення.

Електронні документи зберігаються на носіях інформації у формі,

що дозволяє перевірити цілісність електронних документів на цих носіях. У

разі неможливості зберігання електронних документів протягом часу,

встановленого для відповідних паперових документів, мають бути

застосовані заходи щодо дублювання цих електронних документів на

декількох носіях інформації та їх періодичне копіювання. Копіювання

електронних

документів з метою їх подальшого зберігання має

здійснюватися згідно з існуючим в установах порядком обліку та

копіювання документів. При копіюванні електронного документа з носія

інформації обов’язково має бути виконана перевірка цілісності даних на

цьому носії. У разі неможливості зберігання електронних документів із

забезпеченням цілісності даних на носіях інформації протягом терміну

встановленого для паперових документів, електронні документи повинні

зберігатися у вигляді завіреної установою паперової копії.

Створення архівів електронних документів, подання електронних

документів до архівних установ України та їх зберігання в цих установах

здійснюються у порядку, встановленому законодавством України.

1.3. Учасники платіжної системи та їх функції

Одне із основних завдань, які розв

’язуються при створенні платіжної

системи, полягає у виробленні і дотриманні загальних правил

обслуговування карток, які входять у систему емітентів, проведення

взаєморозрахунків і платежів. Ці правила охоплюють як суто технічні

аспекти операцій з картками – стандарти даних, процедури авторизації,

специфікації на устаткування, яке використовується, так і фінансові сторони

обслуговування карток – процедури розрахунків з підприємствами торгівлі і

сервісу, що входять до складу прийомної мережі, правила

взаєморозрахунків

між банками, тарифи і т.д.

Таким чином, з організаційної точки зору, ядром платіжної системи

є заснована на договірних зобов’язаннях асоціація банків. До складу

платіжної системи також входять підприємства торгівлі і сервісу, що

утворюють мережу точок обслуговування. Для успішного функціонування

платіжної системи необхідні і спеціалізовані не фінансові організації, що

здійснюють технічну підтримку обслуговування карток: процесингові та

комунікаційні центри, центри технічного обслуговування і т.п.

Учасник платіжної системи – юридична або фізична особа –

суб’єкт відносин, що виникають при проведенні переказу грошей, ініційо-

ваного за допомогою платіжного інструмента цієї платіжної системи [3].

Член платіжної системи – юридична особа, що на підставі

належним чином

оформленого права (отриманої ліцензії платіжної системи,

укладеного з платіжною організацією платіжної системи договору тощо)

надає послуги учасникам платіжної системи щодо проведення переказу за

допомогою цієї платіжної системи та відповідно до законодавства України

має право надавати такі послуги в межах України [3].

Платіжна організація - юридична особа, яка є власником або

одержала право

на використання товарного та інших знаків, що

ідентифікують належність платіжних карток та інших платіжних

інструментів до платіжної системи, і яка визначає правила роботи платіжної

системи, а також виконує інші функції щодо забезпечення діяльності

платіжної системи та несе відповідальність відповідно до закону та

договору [3].

1.3.1. Банки-учасники платіжної системи

Банк-учасник

платіжної системи – банк, який має ліцензію

платіжної системи на здійснення емісії та/або еквайрингу.

Банк-емітент – уповноважений банк, який є членом платіжної

системи, займається випуском пластикових карток та їх обслуговуванням, а

також проводить розрахунки (через банк-еквайєр) з торговцями, які

здійснюють продаж або надання послуг з використанням при оплаті ПК.

До основних функцій банка-емітента відносять:

– випуск картки і видача її клієнту починається з відкриття йому

карткового рахунку і тим самим взяття на себе гарантійних зобов’язань

щодо забезпечення платежів за

допомогою картки (характер цих гарантій

залежить від платіжних повноважень наданих клієнту і зафіксованих класом

картки);

– аналіз кредитоспроможності, якщо картка відноситься до класу

кредитних (оцінка фінансового стану, визначення кредитного ліміту);

– авторизація (процедура отримання дозволу на здійснення операцій

з використанням ПК);

– обмін інформацією і отримання комісійних за інтерчейндж;

–

білінг (підготовка і висилання власнику картки виписки із

вказанням суми і термінів погашення заборгованості);

– бухгалтерський облік операцій за картковими рахунками;

– стягнення простроченої заборгованості і контроль перевищення

кредитного ліміту;

– робота з клієнтами (відповіді на запитання, розгляд скарг);

– гарантування безпеки і контроль за шахрайством (підготовка звітів

по вкрадених і

підроблених картках, блокування рахунків);

– моніторинг (контроль за операціями, які здійснюються із

застосуванням спеціальних платіжних засобів);

– маркетинг (від маркетингової діяльності залежить подальший

успіх роботи банку в сфері платіжних карток).

Банк-еквайєр – уповноважений банк (член платіжної системи), який

проводить первинну обробку трансакцій і бере на себе здійснення з

торговцями, які

перебувають у його сфері діяльності, всього спектра

операцій з картками: перерахування на розрахункові рахунки клієнтів

(торговців) коштів за товари і послуги, приймання, сортування і розсилання

квитанцій, розповсюдження стоп-листів (перелік ПК, операції за якими

припинені на день здійснення операцій з ПК); бухгалтерський облік по

розрахунках з торговими підприємствами; аналіз заяв

торговців на

приєднання до системи розрахунків, аналіз кредитоспроможності нових і

вже існуючих торговців, перевірка торговців щодо шахрайства з їх боку;

моніторинг; маркетинг та допомога торговцям у придбанні обладнання для

платіжних карток.

Еквайр та емітент повинні проводити моніторинг з метою

ідентифікації помилкових та неналежних переказів, суб’єктів помилкових та

неналежних переказів

та вжиття заходів із запобігання або припинення

зазначених переказів. Моніторинг має проводитися постійно за

параметрами, встановленими правилами відповідної платіжної системи.

Загальні параметри моніторингу для всіх платіжних систем може

встановлювати НБУ.

Торговець – суб’єкт підприємницької діяльності, який, відповідно до

договору з еквайром або платіжною організацією, приймає до обслуго-

вування платіжні інструменти з метою проведення оплати вартості товарів

чи послуг (включаючи послуги з видачі грошей у

готівковій формі) [3].

Торговці, які здійснюють підприємницьку діяльність у сфері

продажу товарів, громадського харчування і послуг та які відповідно до

закону повинні використовувати реєстратори розрахункових операцій,

зобов’язані забезпечити можливість здійснення держателями спеціальних

платіжних засобів розрахунків за продані товари (надані послуги) з

використанням цих спеціальних платіжних засобів (як мінімум трьох

міжнародних та

/або внутрішньодержавних платіжних систем).

Умови переведення торговців на обов’язкове приймання спеціальних

платіжних засобів в оплату за продані ними товари (надані послуги),

винятки щодо виконання таких розрахунків окремими категоріями

торговців визначаються Кабінетом Міністрів України.

Початкову обробку запитів на авторизацію проводить банк-еквайєр.

На початковому етапі розвитку вітчизняних платіжних систем роль

банка-

еквайєра інколи виконує Процесинговий центр, однак в більшості випадків

такими центрами виступають банки – члени платіжної системи, а саме

банки-еквайєри. Якщо банк-еквайєр не володіє даними для виконання

запиту (власник картки – клієнт іншого банку), то запит переправляється в

Процесинговий центр, який, в свою чергу, або виконує його і передає

відповідь банку-еквайєру, або здійснює його подальшу маршрутизацію.

Крім того, банк-еквайєр може здійснювати видачу коштів по картках як у

своїх відділеннях, так і через належні йому банкомати. Банк може

поєднувати виконання функцій і еквайра й емітента. Слід зазначити, що

основними, невід’ємними функціями банка-еквайєра є фінансові, зв’язані з

виконанням розрахунків і платежів точками обслуговування. Щодо

перерахованих вище технічних атрибутів його діяльності, то вони можуть

бути делеговані еквайєром спеціалізованим сервісним організаціям –

процесинговим центрам.

Виконання еквайєрами своїх функцій спричиняє розрахунки з

емітентами. Кожен банк-еквайєр здійснює перерахунок коштів точкам

обслуговування по платежах власників карток банків-емітентів, що входять

у дану

платіжну систему. Тому відповідні кошти (а також, можливо, кошти,

що відшкодовують видану готівку) мають бути потім перераховані еквайєру

цими емітентами. Оперативне проведення взаєморозрахунків між

еквайєрами й емітентами забезпечується наявністю в платіжній системі

розрахункового банку (одного чи декількох), у якому банки – члени системи

відкривають кореспондентські рахунки.

Розрахунковий банк – уповноважений платіжною організацією

відповідної платіжної системи банк, що відкриває рахунки членам платіжної

системи та бере участь у проведенні взаєморозрахунків між ними

[8].

1.3.2. Процесинговий центр

Головний процесинговий центр – уповноважений платіжною

системою спеціалізований обчислювальний центр, який. крім процесингу

здійснює маршрутизацію запитів/відповідей від/до інших процесингових

центрів, веде бази учасників та здійснює взаємодію з іншими учасниками за

встановленим регламентом.

Процесинговий центр – уповноважений платіжною системою

спеціалізований обчислювальний центр, який містить базу даних ПС, (

дані

про членів платіжної системи й утримувачів ПК з метою забезпечення

запитів на авторизацію в тому випадку, якщо банк-емітент не веде своєї

власної бази; в іншому випадку, процесинговий центр пересилає в банк-

емітент запит, який авторизується через еквайєра.

Процесинговий центр забезпечує обробку запитів на авторизацію

і/чи протоколів трансакцій, які

фіксують дані про зроблені за допомогою

карток платежі і видачу готівки, що надходять від еквайєрів (чи

безпосередньо з точок обслуговування). Центр зберігає зведення про ліміти

власників карток і виконує запити на авторизацію в тому випадку, якщо

банк-емітент не веде власної бази (off-line банк) (рис.1.1).

В іншому випадку (on-line банк) процесинговий центр

пересилає

отриманий запит у банк-емітент авторизованої картки (рис. 1.2). Центр

забезпечує і пересилання відповіді банку-еквайєру. Крім того, на підставі

накопичених за день протоколів трансакцій процесинговий центр готує і

розсилає підсумкові дані для проведення взаєморозрахунків між банками-

учасниками платіжної системи, а також формує і розсилає банкам-еквайєрам

стоп-листи.

Процесинговий центр

може також забезпечувати потреби банків-

емітентів у нових картках, здійснюючи їхнє замовлення на підприємствах і

наступну персоналізацію. Слід зазначити, що розгалужена платіжна система

може мати декілька процесингових центрів, роль яких на регіональному

рівні можуть виконувати і банки-еквайєри.

Процесинговий центр є технологічним ядром платіжної системи,

який функціонує в досить жорстких умовах, гарантовано обробляючи в

реальному масштабі часу інтенсивний потік трансакцій. Не менші вимоги до

обчислювальних можливостей процесингового центру пред’являє і

підготовка даних для проведення взаєморозрахунків за підсумками дня,

оскільки обробці підлягають протоколи значної частини трансакцій, а

необхідні терміни

виконання розрахунків невеликі – кілька годин.

Рис. 1.1. Схема функціонування в платіжній системі банка-

емітента в

off-line режимі

Підтримка надійного, стійкого функціонування платіжної системи

потребує, по-перше, наявності істотних обчислювальних потужностей

Процесинговий центр системи

Точки обслуговування Банку “А”

Точки обслуговування Банку “В”

POS-термінали

Банкомати

База даних по лімітам банків “А”, “В”...

Авторизація по карткам банків “А”, “В”

ансак

ії “А”

“В”...

анк “А”

анк “В”

анк “С”

Підсумкові

дані за день

Керування

лімітами