Підпала Т.В. Скотарство і технологія виробницва молока та яловичини

Подождите немного. Документ загружается.

Підпала Т.В.

нагромаджуються поживні речовини, що сприяє підвищен-

ню молочної продуктивності у наступну лактацію та збе-

реження їхнього здоров’я. Сухостійний період у корів три-

ває від 45 до 60 днів. Для корів-первісток і тварин з

незадовільною вгодованістю його тривалість бажано подов-

жити до 70 днів. Скорочення сухостійного періоду позна-

чається на здоров’ї теляти, корови та її майбутній продук-

тивності.

Міжотельний період (

МОП

) – це час від отелення

до отелення. Оптимальна його тривалість 365 днів. Подов-

ження

МОП

призводить до неплідності корів і зниження

надоїв. Втрати за рахунок зниження надою залежно від

кількості днів неплідності та рівня продуктивності визна-

чають за формулою:

(

)

МОП

MOПHм

365

де

Вм

– втрата молока за рік;

Нм

– надій молока за всю лактацію, кг;

МОП

– міжотельний період, днів.

У високопродуктивних корів МОП може бути оптима-

льним при 380-385 днях, але частіше для них характерний

подовжений міжотельний період.

3.3. Оцінка відтворної здатності великої рогатої

худоби

Плодючість великої рогатої худоби – це біологічна

ознака, що складається з ряду показників відтворної здат-

ності корів та бугаїв. Важливими є показники оцінки пло-

дючості корів та окремих стад від першого запліднення.

Ці дані найбільш об’єктивно свідчать про готовність сам-

ки до запліднення, запліднювальну здатність сперми буга-

їв та дотримання правил штучного осіменіння.

Заплідненість корів і телиць від першого осіменіння

– це відношення кількості тварин, які запліднилися, до

Розділ 3

всіх, яких осіменяли протягом певного періоду. Цей показ-

ник визначається у відсотках і характеризує загальну за-

плідненість тварин у стаді, яка може досягати 90-95%.

Індекс осіменіння – це показник кількості осіменінь

на одне запліднювання. Якщо цей показник становить 1,3-

1,5 (68,5-72,0% відсутності повторної охоти після першого

запліднення) можна вважати, що стадо має добру відтвор-

ну здатність; 1,8 – задовільну і 2,5 та більше – погану.

Оптимальним індексом осіменіння вважають 1,5-1,8. Цей

показник відображає вплив комплексу біологічних та гос-

подарських факторів, пов’язаних із відтворенням стада.

У практичній роботі зоотехнічні та ветеринарні спеціа-

лісти використовують для визначення плодючості й відтво-

рної здатності корів та бугаїв спеціальні формули:

1. Коефіцієнт відтворної здатності (0,98-1,0 і більше).

КВЗ= 365/МОП

2. Плодючість окремих корів визначають за індексом

плодючості за Й.Дохі (1961).

100

–

(

де

– індекс плодючості;

– вік корови при першому осіменінні, місяців;

– середній інтервал між отеленням, місяців.

Й. Дохі вважає, що якщо

дорівнює (або більше) 48,

то плодючість висока, від 41 до 47 – середня, а 40 і мен-

ше – низька.

3. Відтворну здатність (ПВ) корови визначають за фор-

мулою О. Венге (1963)

)9(

100)1(

ВВ

КН

ПВ

де

– кількість телят, голів;

– інтервал між отеленням, місяців;

– вік при останньому отеленні, місяців;

Підпала Т.В.

– вік при першому отеленні, міс.

4. Пожиттевий показник відтворної здатності корови

(

ІП

) визначають за формулою К. Вільконса (1957)

ІП

100365)1(

де

– кількість телят, голів;

– кількість днів між першим і останнім отеленнями.

Визначений за допомогою цієї формули коефіцієнт ус-

падкування показника плодючості корів становить 0,32.

5. Коефіцієнт відтворення (

КВ

) за методикою Д.Т. Він-

ничука (1970) визначають за формулою:

100´=

КТ

КВ

де

КТ

– кількість телят чи отелень;

– вік корів, років.

Використовують для порівняння плодючості корів різ-

ного віку.

6. Індекс бугая за відтворною здатністю визначають за

формулою:

100´=

Ко

Ок

де

– індекс бугая за відтворною здатністю,%;

Ок

– кількість запліднених корів, голів;

Ко

– кількість корів, яких осіменяли, голів.

3.4. Планування запліднення, запуску і отелення

корів

Відтворення стада і поліпшення спадкових якостей тва-

рин методами селекції нерозривно пов’язані між собою.

Кінцева мета племінної роботи полягає в тому, щоб одер-

жати тварин, здатних у конкретних природних і технологі-

Розділ 3

чних умовах оплачувати з’їдені корми найбільшою кількіс-

тю високоякісної продукції при збереженні здоров’я та

доброї плодючості.

Важливим організаційно-зоотехнічним заходом для при-

скорення відтворення стада є вірно складений план пару-

вань, запуску й отелень. Цей план є оперативним докумен-

том, який складають на один рік за календарними місяцями.

Він допомагає успішному вирішенню планових завдань по

відтворенню стада, виробництву і реалізації молочної, м’яс-

ної продуктивності та племінного молодняка.

План повинен відображати реальне становище в стаді,

тому при його складанні слід враховувати наступне:

1. Виробничі завдання господарства з відтворення ста-

да і виробництва та реалізації продукції скотарства.

2. Виробничі умови господарства і виробничий напрям.

Забезпеченість худоби кормами, приміщеннями (осо-

бливо родильними та телятниками), кваліфіковани-

ми працівниками; кількісний і якісний склад тварин

для парування; економічну доцільність цілорічних та

сезонних отелень.

3. Біологічні особливості виду і зоотехнічні норми ви-

користання тварин – вік господарської зрілості,

тривалість тільності, циклічність статевого життя,

бажана, тривалість: сухостійного, лактаційного і сер-

віс періодів у окремих корів, а також тривалість

господарського використання тварин.

При забезпечені худоби кормами і приміщеннями за-

лежно від напрямку господарства, отелення можуть бути

сплановані рівномірно протягом року або приурочені до

весняно-літнього періоду. Щоб задовольнити попит насе-

лення молочними продуктами протягом року, отелення ко-

рів має відбуватися рівномірно. У зонах м’ясного скотарс-

тва воно відбувається переважно у весняний період.

Проведення осінніх та зимових отелень потребує пов-

ного забезпечення господарства кормами, хорошими при-

міщеннями та робочою силою. Перехід від сезонних вес-

Підпала Т.В.

няно-літніх отелень на рівномірні цілорічні дає можливість

прискорити темпи відтворення стада.

Виходячи із тривалості тільності корів (285 днів) можна

від частини тварин, що отелилися на початку року (січень,

лютий), планувати в кінці року (листопад, грудень) друге

отелення. Регулювання цього процесу проводять переваж-

но за рахунок телиць парувального віку, корів-первісток,

а також тривалості сервіс-періоду в повновікових корів із

різним рівнем продуктивності.

Для організації і планування робіт, пов’язаних з отелен-

нями, слід користуватися календарем тільності корів. На-

ведені в ньому терміни є орієнтовними.

При встановленні термінів запліднення корів після оте-

лення враховують стан тварин, рівень їх продуктивності,

конкретні умови господарства (напрям скотарства, годів-

лю, утримання, сезон року тощо). Оскільки запліднення

відбувається тільки після закінчення інволюції матки, його

планують з урахуванням цього терміну.

Після вдалого отелення при правильному утриманні й

годівлі у більшості корів інволюція матки закінчується про-

тягом 28 днів. У корів молочних порід перша охота після

отелення настає на 18-45-й день, у м’ясних – дещо пізні-

ше. У перший місяць після отелення запліднюється 25-30,

а в другий – 45-55% корів. Тільність у тварин, які не при-

ходять в охоту, встановлюють ректальним дослідженням

через 45-60 днів після останнього осіменіння.

У скотарстві України значного поширення набуло шту-

чне осіменіння глибокозамороженою спермою. Крім цього

практикують ручне та вільне парування. Штучне осіменін-

ня – це найефективніший метод поліпшення худоби, який

дозволяє використовувати найцінніших плідників для оде-

ржання від них значної кількості потомства. При штучно-

му осіменінні є можливість уникнути ряду захворювань.

До того ж значно зменшується потреба в плідниках.

Для обліку та контролю за станом відтворення стада

на кожну корову заводять спеціальну картку, в яку зано-

Розділ 3

сять дані про термін та кратність осіменіння, сухостійний

період, час запуску й отелення корови, стан здоров’я та інші

дані, що відображають процес використання тварини для

відтворення стада. Обов’язковою умовою такого обліку є

наявність у корів інвентарних номерів, які добре читаються.

Корів за ознаками охоти слід виявляти в ранці й уве-

чері, коли вони перебувають у загонах, або коли підходять

до доїльної установки.

При ручному паруванні за одним плідником закріплю-

ють 80-100 корів. Це дає можливість раціонально викори-

стовувати плідників, вести індивідуальний підбір, парува-

ти корів за наміченим планом.

При вільному паруванні нераціонально використову-

ється плідник, тому його випускають на прогулянку або

пасовище разом із стадом, де й відбувається парування

тварин. Навантаження на одного плідника розраховане на

30-40 корів. У племінному скотарстві вільне парування не

застосовують.

3.5. Поняття про неплідність та яловість

Процеси плодючості тварин і тривалості їхнього життя

формувалися протягом еволюційного розвитку. Нормально

розвинені тварини мають схильність до розмноження і

характеризуються певною плодючістю.

Але ця здатність може порушуватися і тварини бува-

ють неплідними.

Неплідність – це нездатність статевозрілих тварин

до відтворення потомства внаслідок природних або набу-

тих у процесі використання причин. Вони зумовлюються

порушенням у годівлі, утриманні й використанні тварин,

невиконанням правил техніки штучного осіменіння, хворо-

бами статевих та інших органів. Неплідність може бути

тимчасовою або постійною; природженою або набутою.

Природжена неплідність виникає у тварин внаслідок

аномалій внутрішньоутробного розвитку плоду в період

Підпала Т.В.

формування статевих органів, як наслідок неповноцінності

статевих клітин чи зиготи та впливу негативних факторів

на організм матері під час тільності. Природжена неплід-

ність у тварин буває рідко у вигляді інфантилізму, фрима-

ртинізму, гермафродитизму. Може бути наслідком спорід-

неного парування.

Набута неплідність буває тимчасовою або постійною і

викликана різними причинами господарського характеру,

а саме:

•аліментарна неплідність є наслідком загальної недо-

годівлі тварин, неповноцінності раціонів за вмістом бі-

лка, вітамінів, мінеральних речовин або надмірної го-

дівлі худоби неякісними кормами;

•експлуатаційна – це порушення відтворної здатності

корів внаслідок високої молочної продуктивності, осо-

бливо при короткому сухостійному періоді, невідпові-

дності умов утримання та годівлі;

•стареча неплідність у корів зумовлена затуханням

фізіологічних функцій організму.

Неплідність бугаїв – це порушення статевої діяльності,

яке ускладнює їх раціональне використання через недо-

одержання сперми, низьку її якість, перегули й неплідність

самок. Причинами неплідності можуть бути недоліки в го-

дівлі, експлуатації та утриманні. У бугаїв розрізняють при-

роджену, тимчасову і аліметарну неплідність.

За нормальних умов здорова самка регулярно дає при-

плід. Тварину, яка протягом 1-2-х місяців після родів або

після досягнення парувального віку не запліднилася, вва-

жають неплідною і організовують комплекс заходів щодо

профілактики цього, виходячи з конкретних господарських

умов.

Яловість – це наслідок порушення відтворної здат-

ності тварин. Це господарсько-економічне поняття. Вона

виникає внаслідок недоодержання приплоду від маточного

поголів’я протягом року. Кількість ялових тварин підрахо-

вують після закінчення господарського року. Яловість ви-

Розділ 3

значають у відсотках відношенням кількості недоодержа-

ного приплоду до запланованого від маток, що були в гос-

подарстві і на початку року.

Кількість недоодержаного приплоду визначають за

формулою:

285

365

СП

де

СП

– фактична тривалість сервіс-періоду, днів;

285 – середня тривалість тільності, днів.

На один день тільності припадає 0,0035 теляти

(1:285 = 0,0035). Кожен день яловості – це втрата одного

дня тільності або 0,0035 теляти.

Збитки від яловості визначають і за кількістю недооде-

ржаного молока. Це залежить від тривалості періоду не-

плідності та продуктивності корів. Для порівняння прийн-

ято середньодобовий надій при оптимальному (365 днів)

міжотельному періоді (

МОП

). Різниця в надоях між опти-

мальною та фактичною тривалістю

МОП

і дає величину

недоодержаного молока за кожний день яловості.

Витрати на лікування та осіменіння неплідних корів

становлять суму на одну корову еквівалентну недоодер-

жанню 0,13 кг молока.

Загальні збитки від яловості можна визначити за фор-

мулою:

Зя

Знт

Знм

+(0,13 х

Дя

) х

Зц

де

Зя

– збитки від яловості однієї тварини;

Знт

– недоодержані телята в перерахунку на молоко;

Знм

– недоодержане молоко;

Дя

– кількість днів яловості (визначають відніманням

від фактичної тривалості сервіс-періоду, 80 днів);

Зц

– закупівельна ціна 1 кг молока для даної зони;

Зу

– витрати на утримання 1 голови.

Економічні збитки від яловості можна розрахувати за

формулою:

Підпала Т.В.

Зя

Дя

Зц

де

Зя

– сума збитків від яловості корів;

– постійний коефіцієнт (3,29);

– середня продуктивність корів стада, т. кг;

– кількість корів стада, голів.

Збільшення виробництва молока та м’яса і зниження

його собівартості залежить від поліпшення відтворення

стада шляхом ліквідації неплідності тварин.

Зоотехнічні заходи по боротьбі з яловістю худоби ма-

ють бути спрямовані на організацію повноцінної годівлі й

створення належних зоогігієнічних умов утримання, своє-

часного запліднення тварин, використання стимуляції ста-

тевої функції корів і телиць.

3.6. Структура стада великої рогатої худоби в

господарствах різного типу

Система відтворення стада певною мірою визначає

його структуру. Із зміною рівня щорічної заміни (вибраку-

вання) корів, віку першого запліднення телиць, темпів при-

росту поголів’я корів, виходу приплоду, сезонності отелень

змінюється і співвідношення вікових та статевих груп тва-

рин у стаді.

Структура стада – це співвідношення статевих і віко-

вих груп худоби в стаді, виражене у відсотках до загаль-

ної чисельності поголів’я.

У господарствах структуру стада спрямовують на збі-

льшення виробництва продукції.

Основними факторами, що визначають структуру ста-

да є напрям галузі скотарства, вік молодняка, призначено-

го для реалізації, темпи зростання поголів’я, терміни виро-

бничого використання тварин, вік першого парування,

вихід молодняка тощо.

У господарствах структуру стада спрямовують на збі-

льшення виробництва продукції. Виділяють такі статево-

вікові групи тварин: бугаї-плідники; корови; нетелі; телиці

Розділ 3

старше одного року; телиці до року; бички старше одного

року, бички до року. Може ще бути група худоби на від-

годівлі.

Співвідношення статевих і вікових груп тварин у стаді

змінюється протягом року внаслідок одержання приплоду,

переведення їх із однієї групи в іншу, а також вибраку-

вання на забій.

Структуру стада визначають на початку року з ураху-

ванням напряму скотарства (молочне, м’ясне), призначення

господарства (племінне, товарне, фермерське), економічних

і природних особливостей зони розведення, конкретних

умов господарювання. Від визначеної у господарстві струк-

тури стада залежать темпи відтворення поголів’я, а також

кількість одержаної молочної та м’ясної продукції.

У молочному скотарстві від частки корів у стаді зале-

жить кількість приплоду та валовий надій молока. Залеж-

но від типу господарства чисельність корів у структурі

стада може бути різною.

У племінних господарствах, особливо в регіонах по ви-

робництву і збуту незбираного молока, в стаді може бути

до 50% корів, якщо ремонтних телиць вирощують безпо-

середньо в господарстві.

При поглибленій спеціалізації молочного скотарства та

вирощуванні ремонтних телиць в інших господарствах ча-

стка корів може досягати 80-85% і виробництво молока

значно зростає.

У господарствах віддалених від промислових центрів,

де, крім виробництва молока, є умови для вирощування

молодняка до 15-18-місячного віку на м’ясо, у стаді може

бути 40-50% корів.

При розширеному обороті стада структура може бути

такою: корів дійних – 50-55, нетелей – 15-18, телиць до

року – 20-25%, а крім того відсоток ремонтного молодня-

ка збільшується.

У господарствах молочно-м’ясного напрямку, що займа-

ються виробництвом молока, питома вага корів становить