Підпала Т.В. Скотарство і технологія виробницва молока та яловичини

Подождите немного. Документ загружается.

Підпала Т.В.

46-52%, нетелей – 12-15%, телиць старше року – 13-16 і

телиць до року – 14-18%.

У м’ясному скотарстві значну роль у структурі стада

відіграє надремонтний молодняк. При інтенсивному кормо-

виробництві та наявності зрошуваних пасовищ молодняк

на м’ясо можна вирощувати до 15-18-місячного віку, вико-

ристовуючи літній період для нагулу. При цьому корови в

стаді становлять 35-40%, а нетелі – до 20% від кількості

корів, надремонтний молодняк 40%.

Вважається, що найкращим співвідношенням статево-

вікових груп худоби в стаді є таке, що забезпечує в даних

господарських умовах виробництво найбільшої кількості

молока чи м’яса при мінімальних затратах праці та витра-

тах коштів.

Визначена структура стада може залишатися постій-

ною, тобто незмінними будуть статеві й вікові групи та їх

співвідношення.

При стабільній структурі стада ріст виробництва про-

дукції скотарства відбувається в основному внаслідок які-

сного поліпшення тварин, а також підвищення рівня,

повноцінності раціону і умов утримання худоби. Виходячи

із структури на фермі складають рух поголів’я стада, ви-

значають терміни, переведення тварин із однієї вікової

групи в іншу і реалізації на м’ясо, а також продаж та інші

надходження й вибуття худоби. На підставі руху стада пла-

нують валове виробництво продукції та потребу тварин у

кормах. Тому рух планують так, щоб поголів’я худоби в

господарстві на кінець року відповідало структурі стада.

3.7. Особливості відтворення стада у м’ясному

скотарстві

Робота по відтворенню стада в м’ясному скотарстві має

бути підпорядкована щорічному одержанню теляти від ко-

жної корови. При цьому слід пам’ятати, що м’ясна худоба

за своїми біологічними особливостями і в зв’язку з велико-

груповим утриманням на спеціалізованих комплексах має

Розділ 3

дещо нижчу відтворну здатність порівняно з молочною.

Частина корів і телиць характеризуються підвищеною ре-

акцією на людей та роботу механізмів, на переміщення й

різні ветеринарні обробки. Вільний підсис і постійна при-

сутність телят через нервово-гуморальну систему гальму-

ють у корів прояв статевих рефлексів та функцію яєчни-

ків, особливо при недостатній годівлі, порушених умовах

утримання та невисокій молочній продуктивності. У м’яс-

них корів охота триває 12-18 годин. Нерідко вона прохо-

дить у тихій формі (сергактивний статевий цикл) або з

перервами, що потребує великої уваги при визначенні охо-

ти, особливо першої після отелення, контролю за тими тва-

ринами, яких відокремлюють від стада парами або неве-

ликими групами. Для м’ясної худоби характерний більш

сезонний прояв статевих циклів.

Система відтворення м’ясної худоби в кожному госпо-

дарстві планується з урахуванням усього технологічного

процесу і передбачає розміщення тварин залежно від їх

фізіологічного стану за потоковим принципом згідно з ци-

клограмами.

Однорідні групи формують відповідно до стадій відтво-

рення, починаючи з родильного відділення до відлучення

телят. Комплектують їх залежно від термінів отелення з

різницею, що не перевищує 20-30 днів.

Маточне поголів’я поділяють на корів родильного відді-

лення, із підсисними телятами до 90-денного віку та з те-

лятами старшого віку і сухостійних корів.

У м’ясному скотарстві актуальним є питання сезонності

отелень, що зумовлює вирішення організаційно-господар-

ських проблем і раціонального відтворення стада.

Сезонні отелення – найбільш важливий економічно

обґрунтований елемент сучасної технології м’ясного скотар-

ства багатьох країн. Рекомендують зимово-весняні або ве-

сняні отелення. Умови цього періоду сприяють підвищен-

ню молочної продуктивності й активізації функцій статевих

органів корів, а також кращому розвитку телят улітку.

Підпала Т.В.

При організації сезонних отелень доцільно планувати

запліднення корів і телиць у травні-липні, щоб одержати

більше телят у весняну пору року, підготувати для них

приміщення, корми і організувати роботу по одержанню й

збереженню молодняка. При вирішенні цього питання слід

проводити стимуляцію відтворної функції та синхронізацію

охоти у тварин.

У м’ясному скотарстві для запліднення корів викорис-

товують природне і штучне осіменіння. Природне паруван-

ня організовують для маточного поголів’я, яке не заплід-

нюється штучно з розрахунку 50-60 корів на одного бугая.

Організація штучного запліднення пов’язана з деякими

труднощами виявлення тварин в охоті, вилучення їх із ста-

да та доставкою на пункти. Тому в господарствах частіше

застосовують природне парування телиць на пасовищах.

Корів після отелення утримують у родильному відді-

ленні протягом 20-25 днів, контролюють стан, інволюцію

матки, потім переводять у післяродове відділення, де і ор-

ганізовують штучне осіменіння. При необхідності прово-

дять стимуляцію охоти у корів. Тварин, які не заплідню-

ються, – вибраковують, але після того як проведуть

природне парування.

Відповідальним моментом є виявлення корів в охоті.

Візуально охоту в тварин визначають, спостерігаючи за їх

поведінкою під час моціону, випасання або перебування

їх на вигульно-кормових майданчиках. Для цього можна

також використати бугая-пробника, якого утримують про-

тягом 1,5-2 години уранці та ввечері разом з коровами.

У м’ясному скотарстві корів в охоті можна визначати

за допомогою бугайців 6-8-місячного віку. Для їх мічення

можна використати спеціальні детектори – пластикові

капсули, наповнені фарбою і зафіксовані за допомогою

тканини чи клею на тілі корови біля крижів.

Осіменяють лише здорових самок з явними ознаками

статевої охоти. Корів і телиць осіменяють двічі за одну

охоту: вперше після виявлення охоти і друге – через 10-

Розділ 3

12 год за її наявності. Для якісного запліднення в дозі має

бути 10-15 млн. сперміїв з прямолінійним поступальним

рухом. Найоптимальнішим є однократне осіменіння рето-

цервікальним способом.

3.8. Фактори, що впливають на відтворні якості

великої рогатої худоби

Обов’язковою умовою ефективного ведення галузі є

відтворення стада і одержання приплоду. Періодичність

отелень корів сприяє одержанню від них більшої кількості

молока, а вирощування молодняка (бугайців) – і виробни-

цтву яловичини. Тому підтримання плодючості тварин є

важливим зоотехнічним, господарським і економічним за-

ходом. Які ж фактори слід враховувати при цьому? Знову

ж таки, це групи факторів зумовлених спадковістю і фак-

тори умов навколишнього середовища.

Відтворну здатність худоби стимулює більш тривалий

світовий день, висока температура середовища і підвище-

на м’язова активність у поєднанні з повноцінною годівлею

тварин. Порушується цей процес як в умовах перегодівлі

(тварини жиріють), так і при нестачі підтримуючої норми.

Високопродуктивні корови, особливо в кінці зимового пе-

ріоду, віддають з молоком більшу кількість поживних і мі-

неральних речовин, ніж вони споживають з кормом. Тож

у перші місяці після отелення в організмі високопродуктив-

них корів створюється від’ємний баланс енергії, вони худ-

нуть, резерви мінеральних речовин і вітамінів вичерпують-

ся, що призводить до гіпофункції гонад та відсутності охоти.

Установлено, що фізіологічно більш доцільно відновлю-

вати вгодованість високопродуктивних корів під час лактації,

ніж у період сухостою. Це пояснюється тим, що ефектив-

ність використання енергії корму на приріст маси тіла у ла-

ктуючих корів становить 62%, а в сухостійних – лише 48.

За матеріалами досліджень вітчизняних учених, добавки

до раціону тварин протеїну тваринного походження (м’ясо-

Підпала Т.В.

кісткове борошно, курячий і молочний білок) суттєво під-

вищують спермопродукцію в плідників.

Важливе значення для плодючості худоби має вміст

фосфору в кормах, дефіцит якого може призвести до по-

вної депресії статевих функцій тварини.

Із мікроелементів на відтворну здатність худоби впли-

ває кількість марганцю, міді, кобальту у раціоні. При дефі-

циті вказаних елементів відбувається погіршення фізіологі-

чного стану тварин, зниження живої маси, що призводить

до пригнічення статевих функцій і відсутності охоти.

Порушення функцій розмноження, як правило, пов’я-

зане з недостатньою кількістю вітаміну А. Звичайними

симптомами А-гіповітамінозу в худоби є куряча сліпота,

ксероз, зупинка росту, а в корів після отелення – затри-

мка посліду. У плідників при А-вітамінозі спостерігається

дегенерація сперматогенетичного епітелію, а також пору-

шення здатності тварин до парування.

У США Асоціація зі штучного запліднення худоби про-

вела дослідження щодо впливу віку плідників на їх заплід-

нювальну здатність. Одержані матеріали свідчать, що в

бугаїв до 12 років відтворна здатність не знижується. Ви-

явилося, що заплідненість корів спермою 2- і 12-річних

бугаїв, була майже однаковою. Американські спеціалісти

вважають, що ефективність відтворення є складним і еко-

номічно важливим аспектом, в якому взаємодіють техно-

логія виробництва і фізіологія тварин.

Контрольні питання.

1. Назвати біологічні особливості розмноження великої рогатої худоби.

2. Дати характеристику циклу відтворення корови.

3. Методи оцінки відтворної здатності великої рогатої худоби.

4. Пояснити, як проводиться планування осіменіння, запуску та отелення

корів.

5. Чим відрізняється неплідність від яловості корів?

6. Як визначити збитки, що спричинені яловістю корів?

Розділ 3

7. Структура стада великої рогатої худоби залежно від спеціалізації та типу

господарства.

8. Чим пояснюються особливості відтворення стада у м'ясному скотарстві?

9. Назвати фактори, що викликають неплідність корів.

10.Вказати тривалість використання великої рогатої худоби.

11. Що таке фізіологічна і господарська зрілість великої рогатої худоби?

Підпала Т.В.

Розділ

Молочна і м’ясна продуктивність

великої рогатої худоби

4.1. Фізіологічні основи утворення та виділення

молока

Секреція молока – дуже складний процес синтезу, в

якому бере участь весь організм, усі його системи, органи

і тканини в найтіснішому зв’язку з умовами середовища.

Процес утворення і виведення молока починається пі-

сля отелення і продовжується до запуску корови. Закінчу-

ється повністю перед початком сухостійного періоду. Цей

тривалий час називають лактацією. Це пояснюється пе-

ріодичністю діяльності молочної залози.

Молочна залоза ссавців, у тому числі й великої рогатої

худоби – це складна трубчасто-альвеолярна залоза шкі-

ряного походження. Молочна залоза в телят закладається

у перші 1-1,5 місяця ембріонального розвитку у вигляді так

званих м’язових смужок. У 2-місячного зародка на молоч-

них смужках виникають чотири лінзи, що складаються з

епідермісу. Останій, вростаючи в мезенхіму, формує епі-

теліальні колбовидні утворення, що згодом перетворюють-

ся в секретуючі та видільні клітини.

До складу вим’я входить залозиста, сполучна, м’язова і

жирова тканини. В секретуючих клітинах залозистої тка-

нини – альвеолах з органічних речовин крові при участі

ферментів синтезуються складові частини молока: молоч-

ний жир, білки, молочний цукор. Вітаміни, ферменти, гор-

мони і мінеральні солі переходять із крові в молоко без

змін. Але це не проста фільтрація, а фізіологічно активний

і складний процес, що відбувається протягом лактаційного

періоду. Відомо, що для утворення 1л. молока через вим’я

корови проходить 400-500 л. крові (В.М. Нікітін).

Розділ 4

Секреція молока відбувається безперервно і особливо

інтенсивно в перервах між доїннями. Утворене молоко спо-

чатку заповнює альвеоли і мілкі протоки, канали, потім ви-

тікає послідовно через дрібні й більш великі вивідні прото-

ки в молочну цистерну. Поступово вим’я заповнюється

молоком, м’язові волокна зменшуються і створюються спри-

ятливі умови для подальшого накопичення молока, тому що

вим’я розширюється. Молокоутворення практично відбува-

ється рівномірно. Це триває поки ємкість вим’я (порожни-

ни альвеол, молочних ходів, проток і цистерн) на 80-90% не

заповняться молоком. Якщо ж воно переповнюється, то фі-

зичне розширення молочної залози зумовлює підвищення

тиску, кровеносні судини звужуються, зменшується кіль-

кість поживних речовин і секреція молока різко зменшу-

ється або зовсім припиняється. Тому, слід молоко система-

тично виводити із вим’я. При періодичному звільнені залози

від молока утворення його відбувається безупинно. Інтер-

вал між доїннями не повинен перевищувати 12-14 годин.

Сам же рефлекс молоковіддачі триває приблизно 5-6 хв. і

відбувається таким чином періодично.

Молоковіддача – процес складний і залежить від

величини надою, прояву рефлексу молоковіддачі, внутрі-

шньоцистеріального тиску, системи розширення сосково-

го каналу і розслаблення сфінктра. Він відбувається за дві

фази під впливом дії гормонів, нервової системи корови і

має рефлекторно-гормональний характер.

Нервоворефлекторна фаза. Сигналом для молоко-

віддачі є прихід доярки, миття і масаж вим’я, здоювання

перших порцій молока. Це дає змогу за першу фазу моло-

ковіддачі вже через 6 сек. після позитивного подразнення

видоїти до 45% утвореного молока.

Нейрогормональна фаза. Пов’язана з дією гормона

окситоцина, який виділяє задня частина гіпофіза. З кров’ю

окситоцин потрапляє до молочної залози, викликає скорочен-

ня міоепітелія альвеол і активне виділення накопиченого мо-

лока із альвеол та молочних проходів у молочні ходи і цисте-

Підпала Т.В.

рни. Під дією гормона та імпульсів нервових волокон розши-

рюються молочні канали, послаблюється сфінктер дійки, а

тиск у цистернах вим’я значно підвищується, що сприяє ви-

доюванню молока. Тривалість дії гормону становить 4-6 хви-

лин. Потім гормон окситоцин руйнується і молоковіддача

незалежно від того, видоєна корова чи ні, припиняється. Тому

доїння слід проводити швидко і не допускати ніяких пору-

шень: різкої зміни звичної обстановки, режиму і розпорядку

дня, грубого поводження з тваринами.

Якщо порушується техніка доїння, не створено сприя-

тливих умов утримання корів, – це викликає послаблен-

ня молоковіддачі, зниження продуктивності.

4.2. Лактація та її характеристика

Утворення молока і його виділення в корови відбува-

ється в період лактації. Тривалість її – 300-310 днів. Це

залежить від ряду паратипових умов: тривалості сервіс –

і сухостійного періодів, умов годівлі. Проте, навіть якщо

більшість умов є оптимальними, молочна продуктивність

корів протягом лактації все одно нерівномірна.

У перші 2-3 місяці після отелення надій буває найбіль-

шим, а потім починає поступово знижуватися (приблизно

на 6% за місяць з коливаннями від 4 до 9%) аж до закін-

чення лактації.

Після отелення у корів добовий надій поступово (особ-

ливо з 10-12-го дня) починає зростати, досягаючи макси-

муму на другому-третьому місяці, а потім поступово змен-

шується. У більшості корів скороспілих порід молочного

напряму добовий надій досягає максимуму через 40-50 днів

після отелення. У середньоскороспілих максимальну добо-

ву продуктивність спостерігають у кінці другого на почат-

ку третього місяців лактації. Високопродуктивні корови, хід

лактації яких стимулюється роздоюванням, максимально-

го добового надою досягають у третьому-четвертому міся-

цях лактації. Найвищий добовий надій здебільшого збіга-

Розділ 4

ється з максимальним декадним і місячним надоєм. Рівень

продуктивності корів залежить від часу, протягом якого

корова здатна підтримувати максимальний добовий надій

і рівномірність перебігу лактації. У період максимальних

добових надоїв молока у корів витрачається багато резер-

вних речовин тіла для його створення і у висопродуктив-

них тварин спостерігається від’ємний баланс енергії. Вна-

слідок цього зменшується жива маса і відбувається процес

так званого ”здоювання” з тіла. Це трапляється тоді, коли

тварин доять 4 рази за добу, а також при невідповідності

рівня годівлі у період напруженої лактаційної діяльності.

З 4-5-го місяця тільності корів, тобто з 6-7-го місяця ла-

ктації, надої знижуються повністю, а з 8-го місяця лактації,

тобто з 5-6-го місяця тільності різко.

Протягом лактації змінюється не тільки рівень надоїв,

а також хімічний склад молока. У перші 7-10 днів після

отелення корови продукують молозиво, яке за зовнішнім

виглядом, хімічним складом та фізіологічною дією дуже

відрізняється від молока. В молозиві міститься до 26% су-

хих речовин, з яких білок становить 15% (альбуміни, гло-

буліни), жир – 6,3%, мінеральні речовини і вітаміни – до

4%. Молозиво має підвищену кислотність (близько 500 Т і

більше). Молозиво необхідне новонародженим телятам для

створення пасивного імунітету. Для виготовлення масла

молоко використовується через 7-8 днів після отелення, а

сирів – через 10 днів.

У більшості корів, незалежно від породи на 2-3-му мі-

сяці лактації жирність молока знижується, а потім посту-

пово підвищується аж до кінця лактації. Поряд з підвищен-

ням жирномолочності дещо зростає і вміст білка в молоці.

За іншими показниками хімічний склад молока суттєво

змінюється тільки напередодні запуску корови.

Стародійне молоко утворюється в молочній залозі в

кінці лактації. В ньому збільшується кількість молочного

жиру, білків, мінеральних речовин, а кислотність і вміст

молочного цукру знижуються. Смак його стає гіркувато-