170
призначенні голови місцевої адміністрації Президента та Прем’єр-міністра га-
рантує уникнення необґрунтованого, авторитарного, довільного кадрового за-
безпечення виконавчої влади на місцях.
Як представник виконавчої влади, голова місцевої адміністрації, за конс-
титуцією підзвітний уряду та вищому органу виконавчої влади. Це стосується
повноважень місцевої адміністрації, притаманних виконавчій владі. В частині
повноважень, делегованих органами місцевого самоврядування (районними та
обласними радами), місцева державна адміністрація підзвітна цим органам са-
моврядування. Стаття 118 Конституції визначає повноваження ОМС впливати
на призначення голови адміністрації, щоправда, за результатами його діяльності
після призначення Президентом. Так, районна чи обласна рада може висловити
відповідно голові районної державної адміністрації та обласної держадмініст-
рації недовіру. Хоча це не прописано в тексті Конституції, можна передбачити,
що рішення про недовіру приймається простою більшістю голосів ради. В цьо-
му випадку Президент повинен реагувати або звільненням голови адміністрації,
або обґрунтуванням необхідності залишити його на посаді. Участь Президента
виключається у разі прийняття рішення про недовіру двома третинами голосів
депутатів ради. На перший погляд, таке положення суперечить природі впливу
місцевих рад на виконавчу владу, яка визначається виключно повноваженнями
місцевого самоврядування, делегованими державній адміністрації. Втручання у
кадрові повноваження Уряду чи виконавчої влади здається неправомірним. З ін-
шого боку, ефективна реалізація державної політики на місцях в умовах недовіри
та конфронтації ОМС і виконавчої влади малоймовірна, а тому ОМС повинні
мати додаткові гарантії реалізації своїх повноважень за умов політичного чи ад-
міністративного тиску з боку представника Уряду.
Таким чином, голова місцевої державної адміністрації знаходиться під пот-
рійним впливом: з боку Президента, Уряду та органів місцевого самоврядування.
Принциповим для нього є налагодження співпраці із органами місцевого самов-
рядування. Ризики популізму та надмірного загравання із ОМС нейтралізуються
підзвітністю вищим органам виконавчої влади, виконавчою дисципліною, при-
таманною урядовому апарату. Підзвітність Президенту забезпечуватиме орієн-
тацію діяльності місцевих органів виконавчої влади на ключову мету державної
політики – забезпечення та захист конституційних прав та гарантій громадян.
Усвідомлення цієї мети є досить проблемним для молодої культури українського
публічного адміністрування, якій більше притаманні негативні риси технокра-
тизму та бюрократизму.
Певною специфікою позначені питання підпорядкування та політичного
впливу на місцеві державні адміністрації в містах Києві та Севастополі. Ця спе-
цифіка зумовлена спеціальним регулюванням, визначеним у спеціальному за-
конодавстві. Спірні питання щодо формування виконавчої влади вирішувались
Конституційним Судом України. Рішеннями, прийнятими у 2003 та 2005 роках,
було роз’яснено, що виконкоми районних рад у місті Києві виконують функції
місцевих державних адміністрацій. Відповідно, обраний мер Києва автоматич-
но призначається Президентом України на посаду голови Київської державної