Основи правознавства. Наочний довідник

Подождите немного. Документ загружается.

1

Формування державного бюджету україни

Кошти від зо-

внішньоеконо-

мічної діяльності

Податки Кошти від про-

дажу військо-

вого майна

Кошти від при-

ватизації майна

підприємств

Збори, платежі,

мито

Доходи

Державний бюджет України

Видатки

Фінансування

народного господарства

субсидії місцевим

бюджетам

Фінансування соціально-

культурної сфери

Утримання

органів влади

Ліквідація наслідків катастрофи

на Чорнобильській аЕс

соціальний захист

населення

Фінансування

оборони

Принципи бюджетної системи України

• Ефективність

• субсидіарність

• Повнота

• Публічність та прозорість

• Єдність бюджетної системи

• Збалансованість

• самостійність

• Цільове використання бюджетних коштів

• Обґрунтованість

• справедливість й неупередженість

• Відповідальність учасників бюджетного процесу

Бюджетна класифікація

Класифікація

доходів бюджету

• Податкові надхо-

дження

• неподаткові над-

ходження

• Доходи від опера-

цій із капіталом

• трансферти

Класифікація видатків

• Функціональна класи-

фікація видатків

• Відомча класифікація

видатків

• Програмна класифіка-

ція видатків

• Економічна класифі-

кація видатків

Класифікація фінан-

сування бюджету

• Фінансування за

типом боргового

зобов’язання

• Фінансування за

типом кредитора

Класифікація

боргу

• За типом

кредитора

• За типом

боргового зо-

бов’язання

тема . Фінансове право

2

Частина II. Основи публічного права україни

Класифікація видатків

Функціональна

• Розділи, у яких визначаються

видатки бюджетів на здій-

снення відповідних загальних

функцій держави, аРК чи

місцевого самоврядування

• Підрозділи та групи, в яких

конкретизуються напрями

спрямування бюджетних ко-

штів на здійснення відповідно

функцій держави, аРК чи

місцевого самоврядування

Економічна

• Поточні ви-

датки

• Капітальні ви-

датки

• Кредитування

за вирахуван-

ням погашен-

ня

Відомча

• Визначає

перелік го-

ловних роз-

порядників

бюджетних

коштів

Програмна

• Застосовується

при формуван-

ні бюджету за

програмно-ці-

льовим мето-

дом

бюджетний процес — перед-

бачена законодавством діяльність

відповідних державних органів та

органів місцевого самоврядування

по складанню, розгляду, затвер-

дженню і виконанню державних та

місцевих бюджетів.

Кабінет Міністрів України не

пізніше 15 вересня кожного року

подає до Верховної Ради України

проект Закону «Про Державний бю-

джет України» на наступний рік.

Разом із проектом подається допо-

відь про хід виконання Державного

бюджету України поточного року.

Державний бюджет України за-

тверджується щорічно Верховною

Радою України на період із 1 січ-

ня до 31 грудня (бюджетний рік),

а за особливих обставин на інший

період. Регулярні звіти про дохо-

ди й видатки Державного бюджету

України оприлюднюються в засобах

масової інформації.

стадії бюджетного процесу відповідно до Закону україни

«про бюджетну систему україни»

складання проекту бюджету

Розгляд проекту

Затвердження закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети

Виконання бюджету, у тому числі в разі необхідності внесення змін до Закону

про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети

Підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього



система ОпОдаткування в україні

податкове право — сукупність

фінансово-правових норм, що ре-

гулюють податкові відносини між

державою і платниками податків.

суб’єкт податку — це фізична

або юридична особа, на яку згідно

з чинним законодавством покладено

зобов’язання сплачувати податки та

інші обов’язкові платежі.

Об’єкт оподаткування — це те,

що підлягає оподаткуванню (прибу-

ток, майно, додана вартість товарів

(робіт, послуг), спеціальне викорис-

тання природних ресурсів, заробіт-

на плата, доходи громадян).

Групи доходів

неподаткові

доходи

Доходи від державного

кредиту

Податки Доходи від особистого

і майнового страхування

Урегульовані нормами права надходження

до бюджету та позабюджетних фондів від

підприємств і громадян

Обов’язкові платежі, що стягуються державою

з доходів чи майна юридичних або фізичних

осіб

податки — нецільові, безвід-

платні, безповоротні, безумовні та

обов’язкові платежі, що надходять

від юридичних і фізичних осіб до

бюджету відповідного рівня на під-

ставі актів Верховної Ради України

або рад місцевого самоврядування.

Ознаки податків

адресність

до бюджету

Обов’язко-

вість платежу

Перехід права власнос-

ті при сплаті податку

Індивідуальна

безоплатність

Регулярність

стягнення

Функції податків

Розподільча Регулююча Фіскальна стимулююча Контрольна

Основні схеми оподаткування

Оподаткування

населення

Оподаткування загальних

або неподільних ресурсів

Оподаткування результатів комерційної

діяльності фізичних і юридичних осіб

тема . Фінансове право



Частина II. Основи публічного права україни

види податків і зборів (обов’язкових платежів) в україні

Загальнодержавні податки і збори Місцеві податки

• Податок на додану вартість

• акцизний збір

• Податок на прибуток підприємств

• Податок на доходи фізичних осіб

• Мито

• Державне мито

• Податок на нерухоме майно (нерухомість)

• Плата (податок) за землю, а також орендна плата

• Рентні платежі

• Податок із власників транспортних засобів та інших

самохідних машин і механізмів

• Податок на промисел

• Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за ра-

хунок державного бюджету

• Збір за спеціальне використання природних ресурсів

• Збір за забруднення навколишнього природного се-

редовища

• Збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації

наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального

захисту населення

• Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування

• Збір до Державного інноваційного фонду

• Плата за торговий патент на деякі види підприєм-

ницької діяльності

• Відрахування і збір на будівництво, ремонт та утри-

мання автомобільних доріг

• Податок з реклами

• Комунальний податок

• Місцеві збори

• За припаркування автотранспорту

• Ринковий збір

• За видачу ордера на квартиру

• Курортний збір

• За участь у бігах на іподромі

• За виграш на бігах на іподромі

• З осіб, які беруть участь у грі на тота-

лізаторі на іподромі

• За право використання місцевої сим-

воліки

• За право проведення кіно- і телезйо-

мок

• За проведення місцевого аукціону,

конкурсного розпродажу і лотерей

• Збір за видачу дозволу на розміщення

об’єктів торгівлі та сфери послуг

• Збір із власників собак

банківські віднОсини в україні

банківське право — сукупність

правових норм, що регулюють пра-

вовідносини між суб’єктами бан-

ківської діяльності, організацію та

діяльність банків та інших фінан-

сово-кредитних установ, порядок

здійснення банківських операцій та

надання банківських послуг, перед-

бачених чинним законодавством.

банківські правовідносини — це

урегульовані нормами права сус-

пільні відносини, що виникають

у процесі діяльності банків та інших

фінансово-кредитних установ, які

реалізують установлений чинним

законодавством свій правовий ста-

тус та використовують гроші, цінні

папери та інші фінансові ресурси як

засіб обігу, накопичення, збережен-

ня та як товар.

Банк діє відповідно до статуту,

у якому визначені: найменування

банку та його місцезнаходження;

організаційно-правова форма; види

діяльності, які має намір здійсню-

вати банк; розмір і порядок форму-

вання статутного капіталу банку;

види акцій банку, їхня номіналь-

на вартість, форми випуску акцій,

кількість акцій, що купуються ак-

ціонерами; структура управління

банком, органи управління, їх ком-

петенція, порядок прийняття рі-

шень та інші дані, що не суперечать

законодавству України.



Між банками та клієнтами

(фізичними та юридичними

особами)

Між комерційними банками

з приводу здійснення банків-

ських операцій

Між національним банком

та комерційними банками

Банківські правовідносини виникають

Між комерційними банками з приводу

створення банківських об’єднань (кор-

порацій чи асоціацій, які базуються

на членських правовідносинах)

Між національним

банком та урядом

(відносини взаємно-

го представництва)

Між національним банком

та органами представниць-

кої та виконавчої влади

(призначення та звіт)

Суб’єкти банківських правовідносин

Клієнти банків

• Фізичні особи

• Юридичні особи

Комерційні банки

та інші фінансово-

кредитні установи

національний банк

України

Банківські

об’єднання

Банківська система України

(відповідно до ст. 334 Господарського кодексу України)

національний банк України

(перший рівень)

Інші банки України

(другий рівень)

• Державні • недержавні

національний банк україни —

центральний банк держави, який

виступає центральним органом дер-

жавного управління та в процесі

реалізації власних функцій здій-

снює владні повноваження з метою

утримання стабільності банківської

системи. Особливістю правового ста-

тусу національного банку України

є те, що він не входить до жодної

з гілок влади.

Функції Національного банку України

Забезпечення

стабільності на-

ціональної гро-

шової одиниці

Проведення

грошово-кре-

дитної полі-

тики

Емісія гро-

шей і органі-

зація їх обігу

Організація сис-

теми рефінансу-

вання комерцій-

них банків

Банківське

регулювання

та банківський

нагляд тощо

тема . Фінансове право



Частина II. Основи публічного права україни

Особливості взаємовідносин Національного банку України з Кабінетом Міністрів України

національний банк

і Кабінет Міністрів

України проводять вза-

ємні консультації з пи-

тань грошово-кредит-

ної політики, розробки

й здійснення загально-

державної програми

економічного й соці-

ального розвитку

національний

банк на запит Ка-

бінету Міністрів

України надає

інформацію щодо

монетарних про-

цесів

Голова національ-

ного банку або за

його дорученням

один із його заступ-

ників можуть брати

участь у засіданнях

Кабінету Міністрів

України з правом

дорадчого голосу

Кабінет Міністрів

України, мініс-

терства та інші

центральні органи

виконавчої влади

на запит національ-

ного банку надають

інформацію, що має

вплив на стан пла-

тіжного балансу

банк — це фінансово-кредитна

установа, функціями якої є залу-

чення до вкладів грошових коштів

фізичних та юридичних осіб та роз-

міщення цих коштів від свого імені,

на власних умовах та на власний

ризик, відкриття та ведення бан-

ківських рахунків громадян та юри-

дичних осіб.

Види банків за функціями

Універсальні

спеціалізовані

• Ощадні • Іпотечні

• Інвестиційні • Розрахункові

Форми банків

акціонерні товариства товариства з обмеженою відповідальністю Кооперативні банки

Види банків другого рівня

Державні банки — банки, які були створені за рі-

шенням Кабінету Міністрів України на основі дер-

жавної власності. У їх найменуванні обов’язково

повинно бути слово «державний». Держава здій-

снює повноваження власника щодо акцій (паїв),

що належать їй у статутному фонді державного

банку, через органи управління державного банку

Кооперативні банки — це банки, створе-

ні суб’єктами господарювання, а також

іншими особами за принципом територі-

альності, на засадах добровільності член-

ства та об’єднання пайових внесків для

сумісної грошово-кредитної діяльності



Банківські об’єднання

Банківське об’єднання створюється за попередньою згодою національного банку України та під-

лягає державній реєстрації шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків

Банківська корпорація —

юридична особа (банк),

засновниками й акціоне-

рами якої можуть бути ви-

ключно банки. Банківську

корпорацію створюють із

метою концентрації ка-

піталів банків-учасників

корпорації, підвищення

їхньої загальної ліквіднос-

ті та платоспроможності,

а також забезпечення ко-

ординації та нагляду за їх

діяльністю

Банківська холдинго-

ва група — це банків-

ське об’єднання, до

складу якого входять

виключно банки. Ма-

теринському банку

банківської холдинго-

вої групи має належа-

ти не менше ніж 50 %

акціонерного (пайово-

го) капіталу або голо-

сів кожного з інших

учасників групи, які

є його дочірніми бан-

ками

Фінансова холдингова група — скла-

дається виключно з установ, що нада-

ють фінансові послуги. серед них має

бути щонайменше один банк, а мате-

ринська компанія має бути фінансо-

вою установою. Фінансовою устано-

вою є юридична особа, яка надає одну

чи декілька фінансових послуг і яку

внесено до відповідного реєстру в по-

рядку, встановленому законом (банки,

кредитні спілки, ломбарди, лізингові

компанії, довірчі товариства, страхові

компанії, установи накопичувального

пенсійного забезпечення, інвестиційні

фонди)

Тема 7. Адміністративне право

адміністративне право — це га-

лузь системи права України, яка

регулює суспільні відносини у сфері

державного управління.

предметом адміністративно-

го права є сукупність суспільних

відносин, які виникають у зв’язку

з реалізацією функцій державного

управління, із приводу здійснення

широкої й різноманітної виконавчої

та розпорядчої діяльності.

Методи адміністративного права

Припис — накладення

суб’єктом управління

на об’єкт управління пря-

мого юридичного обов’язку

здійснити певні дії

Заборона — накладен-

ня суб’єктом управління

на об’єкт управління пря-

мого юридичного обов’язку

не здійснювати певні дії

Дозвіл — юридичний дозвіл

здійснювати певні дії на свій

розсуд

Головні джерела адміністративного права України

Конституція України Кодекс України про адміні-

стративні порушення

Відповідні нормативно-пра-

вові акти

тема . адміністративне право



Частина II. Основи публічного права україни

державне управління — це вид

державної діяльності, у ході якої ре-

алізується державна влада. Функції

державного управління — віднос-

но самостійні та однорідні складові

змісту управлінської діяльності дер-

жави, у яких виражається врегульо-

ваний нормами адміністративного

права владно-організуючий вплив

суб’єкта управління на об’єкт із ме-

тою виконання завдань державного

управління.

Функції державного управління

Загальні Спеціальні Допоміжні

• Прогнозування

• Планування

• Організація

• Регулювання

• Координація

• Облік

• Контроль

• Забезпечення державного суверенітету та економічної

самостійності України

• Здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави

• Забезпечення виконання Закону про Держаний бюджет

України

• Розроблення і здійснення загальнодержавних програм

економічного, науково-технічного, соціального та куль-

турного розвитку держави

• Керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави

• Призначення та звільнення глав дипломатичних пред-

ставництв України в інших державах та при міжнарод-

них організаціях

• Підбір та розстановка кадрів в органах державного

управління усіх рівнів

• Прийняття у разі необхідності рішення про введення

в державі або в окремих її місцевостях надзвичайного

стану

• Оголошення у разі необхідності окремих місцевостей

України зонами надзвичайної екологічної ситуації

• Присвоєння вищих військових звань і класних чинів,

нагородження державними нагородами

• Встановлення президентських відзнак і нагородження

ними тощо

• Фінансування

• Матеріально-

технічне поста-

чання

• транспортне

обслуговування

• стимулювання

• Забезпечення

трудовими ре-

сурсами тощо

адміністративним правопору-

шенням (проступком) визнається

протиправна, винна (умисна або

необережна) дія чи бездіяльність,

яка посягає на державний або гро-

мадський порядок, власність, права

і свободи громадян, на встановлений

порядок управління і за яку законо-

давством передбачено адміністра-

тивну відповідальність.

склад адміністративного право-

порушення — це сукупність вста-

новлених законом основних елемен-

тів, що характеризують діяння як

адміністративне правопорушення

(проступок).

Ознаки адміністративного правопорушення

Протиправність суспільна шкідливість Винність адміністративна караність



Елементи складу адміністративного правопорушення

Об’єкт

те, на що посягає

це правопорушен-

ня, тобто адміні-

стративно правові

відносини

Об’єктивна

сторона

Зовнішній про-

яв поведінки

правопоруш-

ника

суб’єкт

Осудна фізична особа, яка

досягла на момент учи-

нення адміністративного

правопорушення шістнад-

цятирічного віку

суб’єктивна

сторона

Психічне ставлення

суб’єкта до вчинено-

го ним протиправ-

ного діяння

адміністративна відповідаль-

ність — це застосування до право-

порушників у встановленому зако-

ном порядку та уповноваженими

органами і посадовими особами ад-

міністративних стягнень, що спри-

чиняють для цих осіб обтяжливі на-

слідки матеріального чи морального

характеру.

Захід державного примусу Реалізація може здійснюва-

тися у позасудовому порядку

Має особливий характер пра-

вових наслідків

Основні риси адміністративної відповідальності

наступає лише при

наявності правопо-

рушення, тобто під-

ставами є вчинення

адміністративного

проступку

Уповноважені органи і посадові

особи можуть притягнути до ад-

міністративної відповідальності

суб’єкти, які не перебувають

з цими органами у стосунках

підпорядкованості

Притягнення до адміністратив-

ної відповідальності осіб, винних

у вчиненні адміністративного

проступку, є водночас і правом

і обов’язком уповноважених дер-

жавних органів і посадових осіб

Мета адміністративної відповідальності

Покарання Виправлення Перевиховання

види адміністративних стяг-

нень, визначені кодексом України

про адміністративні правопорушен-

ня: попередження; штраф; оплатне

вилучення предмета, який став зна-

ряддям учинення або безпосереднім

об’єктом адміністративного право-

порушення; безоплатне вилучення

предмета, який став знаряддям учи-

нення або безпосереднім об’єктом

адміністративного правопорушен-

ня; позбавлення спеціального пра-

ва, наданого даному громадянинові

(права керування транспортними

засобами, права полювання); ви-

правні роботи; адміністративний

арешт.

До неповнолітніх у віці від шіст-

надцяти до вісімнадцяти років, які

вчинили адміністративні правопо-

рушення, зазвичай застосовуються

заходи впливу виховного характеру.

тема . адміністративне право

0

Частина II. Основи публічного права україни

Тема 8. Екологічне право

екологічне право — це галузь

права, що врегульовує суспільні від-

носини, які складаються в процесі

природокористування.

екологічні права й обов’язки громадян україни

Права Обов’язки

• Безпечне для його життя та здоров’я навколишнє природне сере-

довище

• Участь в обговоренні та внесення пропозицій до проектів норматив-

но-правових актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і ре-

конструкції об’єктів, які можуть негативно впливати на стан навко-

лишнього природного середовища, внесення пропозицій до органів

державної влади та органів місцевого самоврядування, юридичних

осіб, що беруть участь у прийнятті рішень із цих питань

• Участь у розробці та здійсненні заходів щодо охорони навколиш-

нього природного середовища, раціонального і комплексного вико-

ристання природних ресурсів

• Здійснення загального і спеціального використання природних ре-

сурсів

• Об’єднання в громадські природоохоронні формування

• Вільний доступ до інформації про стан навколишнього природного

середовища (екологічна інформація) та вільне отримання, вико-

ристання, поширення та зберігання такої інформації, за винятком

обмежень, установлених законом

• Участь у публічних слуханнях або відкритих засіданнях з питань

впливу запланованої діяльності на навколишнє природне середови-

ще на стадіях розміщення, проектування, будівництва і реконструк-

ції об’єктів та у проведенні громадської екологічної експертизи

• Одержання екологічної освіти

• Подання до суду позовів до державних органів, підприємств, уста-

нов, організацій і громадян про відшкодування шкоди, заподіяної

їх здоров’ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє

природне середовище

• Оскарження у судовому порядку рішень, дій або бездіяльності ор-

ганів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх поса-

дових осіб щодо порушення екологічних прав громадян у порядку,

передбаченому законом

• Законодавством України можуть бути визначені й інші екологічні

права громадян республіки

• Берегти природу, охо-

роняти, раціонально

використовувати її ба-

гатства відповідно до

вимог законодавства про

охорону навколишнього

природного середовища

• Здійснювати діяльність

з дотриманням вимог

екологічної безпеки,

інших екологічних

нормативів і лімітів ви-

користання природних

ресурсів

• не порушувати еколо-

гічні права та законні

інтереси інших суб’єк-

тів

• Вносити плату за спе-

ціальне використання

природних ресурсів

і сплачувати штрафи за

екологічні правопору-

шення

• не заподіювати шкоду

природі, компенсувати

шкоду, заподіяну за-

брудненням та іншим

негативним впливом на

навколишнє природне

середовище

ОхОрОна навкОлишньОгО прирОднОгО середОвища

Охорона навколишнього середо-

вища — це система заходів (пра-

вових, економічних, cоціальних),

спрямованих на захист життя і здо-

ров’я населення держави.