Основи правознавства. Наочний довідник

Подождите немного. Документ загружается.

111

деякі особливості оплати праці

Види Зміст

Робота в надурочний

час

За погодинною системою оплати праці оплачується в подвійному розмірі

годинної ставки

За відрядною системою оплати праці виплачується доплата в розмірі 100

відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата

праці якого здійснюється за погодинною системою,— за всі відпрацьовані

надурочні години.

Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається

Робота у святковий

і неробочий день

Оплачується відрядникам — за подвійними відрядними розцінками

Працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставка-

ми,— у розмірі подвійної годинної або денної ставки

Працівникам, які одержують місячний оклад,— у розмірі одинарної го-

динної або денної ставки зверх окладу, якщо роботи у святковий і неробо-

чий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі

подвійної годинної або денної ставки понад окладу, якщо робота провади-

лася понад місячну норму.

на бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день,

йому може бути наданий інший день відпочинку

Робота в нічний час Оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, га-

лузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче

20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час

Час простою не з ви

ни працівника

Оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки вста-

новленого працівникові розряду (окладу)

Час простою з вини

працівника

не оплачується

При переведенні

працівника на іншу

постійну нижчеопла-

чувану роботу

За працівником зберігається його попередній середній заробіток протягом

двох тижнів з дня переведення

Заробітна плата виплачується

працівникам регулярно в робочі дні

у строки, встановлені колективним

договором, але не рідше двох разів

на місяць через проміжок часу, що

не перевищує шістнадцяти кален-

дарних днів.

Тема 13. Трудова дисципліна і відповідальність працівників

трудова дисципліна — додер-

жання всіма працівниками правил

внутрішнього трудового розпоряд-

ку, положень колективного та тру-

дового договорів.

тема 1. трудова дисципліна і відповідальність працівників

112

Частина III. Основи приватного права україни

Міри заохочення до працівників

Матеріального характеру нематеріального характеру

Міри дисциплінарної відповідальності (стягнення)

Догана Звільнення

порядок застосування дисциплінарного стягнення

стягнення накладається орга-

ном, якому надано право прийняти

на роботу. стягнення застосовується

не пізніше одного місяця з дня ви-

явлення порушення і не може бути

накладене після закінчення шес-

ти місяців з дня його вчинення. При

застосуванні стягнення враховуєть-

ся ступінь важкості провини, спри-

чинена шкода, обставини, за яких

її було вчинено. стягнення оголо-

шується наказом (розпорядженням)

і доводиться до відома працівника

під розписку. стягнення дійсне про-

тягом одного року з дня його оголо-

шення.

матеріальна відпОвідальність працівників

матеріальна відповідальність —

обов’язок працівника відшкодувати

у встановленому законом порядку

і розмірі шкоду, заподіяну підпри-

ємству, установі, організації.

Обмежена відповідальність поля-

гає в тому, що працівник, який за-

подіяв шкоду, несе відповідальність

перед власником у розмірі прямої

дійсної шкоди, але не більше свого

середнього місячного заробітку.

Підстави настання матеріальної відповідальності

Заподіяння

прямої дійсної

шкоди

Заподіяння шкоди протиправ-

ними діями або бездіяльністю

працівника, що суперечать ви-

могам закону, правилам вну-

трішнього трудового розпорядку

наявність причин-

ного зв’язку між

майновою шкодою

і протиправною пове-

дінкою працівника

наявність

вини праців-

ника

Види матеріальної відповідальності

Обмежена Повна Підвищена

11

Випадки повної матеріальної відповідальності

• Між працівником і підприємством, устано-

вою, організацією укладений письмовий дого-

вір про взяття на себе працівником повної ма-

теріальної відповідальності за незабезпечення

цілості майна та інших цінностей, переданих

йому на зберігання або для інших цілей

• Шкоди завдано діями працівника, які міс-

тять ознаки діянь, переслідуваних у кримі-

нальному порядку

• Майно та інші цінності були одержані праців-

ником під звіт за разовою довіреністю або за

іншим разовим документом

• Шкоди завдано працівником, який перебував

у нетверезому стані

• Шкоди завдано нестачею, умисним знищен-

ням або умисним зіпсуванням матеріалів,

продукції тощо, виданих підприємством пра-

цівникові в користування

• Шкоди завдано при виконанні трудових

обов’язків

• службова особа, винна в незаконному звільнен-

ні або переведенні працівника на іншу роботу

• Шкоди завдано не при виконанні трудових

обов’язків

Тема 14. Окремі види трудових правовідносин

трудові спори

трудовий спір — це протиріч-

чя, які виникають між суб’єктами

трудових правовідносин з приводу

заключення й розірвання трудово-

го договору, встановлення й зміни

умов праці, застосування законо-

давства про працю.

Вид тру-

дового

спору

Сторони,

між якими

виникає

Назва компе-

тентного органу,

який розглядає

трудові спори

Характер

трудового

спору

Порядок розв’язання

Індивіду-

альний

Праців-

ник.

Роботода-

вець

Комісії з тру-

дових спорів

(Ктс).

Місцеві суди

Поновлення

працівника

на роботі.

Зміна дати

і форму-

лювання

причини

звільнення.

Оплата за

час вимуше-

ного прогулу

або виконан-

ня нижче

оплачуваної

роботи

Органи розгляду спорів — комісії з трудо-

вих спорів (Ктс) (обираються загальними

зборами трудового колективу; при виник-

ненні спору працівник може звернутися

до Ктс у 3-місячний строк з дня, коли

він дізнався або мав дізнатися про пору-

шення свого права; протягом 10 днів Ктс

повинна розглянути спір у присутності

працівника та винести рішення, про яке

повідомляють йому в 3-денний строк;

якщо працівник або власник (уповнова-

жена особа, профспілка) не згоден із рі-

шенням Ктс, він може оскаржити його

в народному суді в 10-денний строк від дня

вручення йому виписки з протоколу за-

сідання комісії або його копії). Районний

(міський) суд (законодавство встановлює

перелік трудових спорів, які розглядають-

ся в судах — ст. 231 КЗпП України)

тема 1. Окремі види трудових правовідносин

11

Частина III. Основи приватного права україни

Вид тру-

дового

спору

Сторони,

між якими

виникає

Назва компе-

тентного органу,

який розглядає

трудові спори

Характер

трудового

спору

Порядок розв’язання

Колек-

тивний

Робото-

давець.

трудовий

колектив

або ви-

борний

профспіл-

ковий

орган

Примирна ко-

місія (ПК).

трудовий

арбітраж

Встановлен-

ня нових

соціально-

економічних

умов праці

та виробни-

чого побуту

або їх зміни.

Укладення,

зміна чи

виконання

колективно-

го договору,

угоди.

невиконан-

ня вимог за-

конодавства

про працю

Власник (уповноважена особа, профспілка)

зобов’язаний розглянути вимоги праців-

ників або профспілки і сповістити про своє

рішення у 3-денний строк від дня їх отри-

мання. Якщо задоволення вимог виходить

за межі компетенції уповноваженої особи,

вона зобов’язана направити їх у 3-денний

строк власнику або у відповідний вищесто-

ящий орган управління. Загальний строк

розгляду вимог і прийняття рішення — не

більше 30 днів. Примирна комісія (ПК)

утворюється за ініціативою однієї зі сторін

(виробнича ПК розглядає спір у 5-денний,

галузева та територіальна ПК — у 10-ден-

ний, ПК на національному рівні — у 15-ден-

ний строк із моменту створення відповідної

комісії). трудовий арбітраж (створюєть-

ся у разі неприйняття ПК рішення про

розв’язання спору та ухвалює рішення

в 10-денний строк зі дня свого створення).

національна служба посередництва і при-

мирення (створена Президентом з метою

сприяння поліпшенню трудових відно-

син і попередження спорів, здійснення

посередництва для їх розв’язання)

Тема 15. Земельне право України

Земельне право — це галузь пра-

ва, якою регулюються суспільні від-

носини щодо власності на землю,

державного управління земельним

фондом, використання та охорони

землі як природного ресурсу. Основ-

ним джерелом земельного права

є Земельний кодекс України від

25 жовтня 2001 р.

Землі україни відповідно до призначення

Категорії Зміст

Землі сільськогосподар-

ського призначення

надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснен-

ня сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльнос-

ті, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призна-

чені для цих цілей

Закінчення таблиці

11

Категорії Зміст

Землі житлової та громад-

ської забудови

Ділянки в межах населених пунктів для розміщення житлової за-

будови, громадських будівель і споруд, інших об’єктів загального

користування

Землі природно-заповідно-

го призначення

Ділянки суші й водного простору з природними комплексами та

об’єктами, що мають особливу природно-охоронну, екологічну, на-

укову, естетичну та іншу цінність, яким надано статус територій та

об’єктів природно-заповідного фонду

Землі оздоровчого призна-

чення

Землі, що мають природні лікувальні властивості, які можуть вико-

ристовуватися для профілактики захворювань і лікування людей

Землі рекреаційного при-

значення

Землі, призначені для організованого масового відпочинку і туризму

та проведення спортивних заходів

Землі історико-культурно-

го призначення

Землі історично-культурних заповідників, поховань, архітектурних

пам’яток та архітектурно-ландшафтних комплексів

Землі лісового фонду Землі, вкриті лісом або надані для потреб лісового господарства

Землі водного фонду Землі, зайняті річками, озерами, болотами, водоймами, водогоспо-

дарськими спорудами, а також землі, виділені по берегах водойм під

смуги відведення

Землі промисловості, тран-

спорту тощо

Землі, зайняті під промислові потреби, транспортні шляхи

Поєднання особливостей

використання землі як те-

риторіального базису, при-

родного ресурсу та основ-

ного засобу виробництва

Забезпечення рівності

права власності на зем-

лю громадян, юридич-

них осіб, територіаль-

них громад і держави

невтручання держави у здійснення

громадянами, юридичними особами

та територіальними громадами своїх

прав щодо володіння, користування

і розпорядження землею, крім ви-

падків, передбачених законом

Основні принципи земельного законодавства

Забезпечення раціонального викорис-

тання та охорони земель

Забезпечення гарантій

прав на землю

Пріоритет екологічної

безпеки

фОрми та суб’єкти права на Землю

право власності на землю — це

право володіти, користуватися і роз-

поряджатися земельними ділянка-

ми. Земельна ділянка як об’єкт пра-

ва власності — це частина земної

поверхні з установленими межами,

певним місцем розташування та ви-

значеними щодо неї правами.

Форми власності на землю

Державна Приватна Комунальна

тема 1. Земельне право україни

Закінчення таблиці

11

Частина III. Основи приватного права україни

Земельні правовідносини

суб’єкти

• Фізичні та юридичні особи

• територіальні громади — органи місцевого самоврядування

• Органи державної влади

Об’єкти

• Землі приватної власності

• Землі комунальної власності

• Землі державної власності

кОристування Землею

Землекористування — це використання землі у визначеному законом

порядку.

види землекористування

Вид землекористування Зміст

Право постійного користу-

вання земельною ділянкою

Це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебу-

ває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель дер-

жавної та комунальної власності набувають: підприємства, установи

та організації, що належать до державної та комунальної власності;

громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об’єднан-

ня), установи та організації

Право оренди земельної ді-

лянки

Це засноване на договорі строкове платне володіння і користування

земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження під-

приємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть переда-

ватися в оренду громадянам та юридичним особам України, інозем-

ним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним

особам, міжнародним об’єднанням і організаціям, а також інозем-

ним державам. Оренда земельної ділянки може бути короткостро-

ковою — не більше 5 років та довгостроковою — не більше 50 років.

Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендо-

давця передаватись орендарем у володіння та користування іншій

особі (суборенда). Орендодавцями земельних ділянок є їх власники

або уповноважені ними особи. Відносини, пов’язані з орендою землі,

регулюються законом

Право концесійного земле-

користування

Для здійснення концесійної діяльності концесіонеру надаються

в оренду земельні ділянки у порядку, встановленому Земельним Ко-

дексом. Види господарської діяльності, для яких можуть надаватися

земельні ділянки в концесію, визначаються законом

Право земельного сервітуту Це право власника або землекористувача земельної ділянки на обме-

жене платне або безоплатне користування чужою земельною ділян-

кою (ділянками)

11

права й обов’язки землекористувачів

Права Обов’язки

• самостійно господарювати на

землі

• Власність на посіви і насаджен-

ня сільськогосподарських та ін-

ших культур, на вироблену сіль-

ськогосподарську продукцію

• Використовувати у встановлено-

му порядку для власних потреб

наявні на земельній ділянці

загальнопоширені корисні копа-

лини, торф, лісові угіддя, водні

об’єкти, а також інші корисні

властивості землі

• на відшкодування збитків у ви-

падках, передбачених законом

• споруджувати житлові будин-

ки, виробничі та інші будівлі

і споруди

• Забезпечувати використання землі за цільовим призначен-

ням

• Додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля

• своєчасно сплачувати земельний податок або орендну пла-

ту

• не порушувати прав власників суміжних земельних діля-

нок та землекористувачів

• Підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні

властивості землі

• своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади

та органам місцевого самоврядування дані про стан і вико-

ристання земель та інших природних ресурсів у порядку,

встановленому законом

• Дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов’я-

заних зі встановленням земельних сервітутів та охоронних

зон

• Зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі

зрошувальних і осушувальних систем

право власності на земельну ділянку

Громадяни та юридичні особи на-

бувають права власності та права ко-

ристування земельними ділянками

із земель державної або комунальної

власності за рішенням органів вико-

навчої влади або органів місцевого

самоврядування в межах їх повно-

важень, визначених Земельним ко-

дексом України.

Підстави для припинення права власності

на земельну ділянку

Підстави для припинення права користування

земельною ділянкою

• Добровільна відмова власника від права на зе-

мельну ділянку

• смерть власника земельної ділянки за відсут-

ності спадкоємця

• Відчуження земельної ділянки за рішенням

власника

• Звернення стягнення на земельну ділянку на

вимогу кредитора

• Відчуження земельної ділянки з мотивів су-

спільної необхідності та для суспільних потреб

• Конфіскація за рішенням суду

• невідчуження земельної ділянки інозем-

ними особами та особами без громадянства

у встановлений строк у випадках, визначених

Земельним кодексом України

• Добровільна відмова від права користування

земельною ділянкою

• систематична несплата земельного податку

або орендної плати

• Вилучення земельної ділянки в певних ви-

падках

• Використання земельної ділянки способами,

які суперечать екологічним вимогам

• Використання земельної ділянки не за цільо-

вим призначенням

тема 1. Земельне право україни

11

Частина III. Основи приватного права україни

Відповідальність за порушення земельного законодавства

Цивільна адміністративна Кримінальна

аграрне правО

аграрне право — комплексна,

інтегрована і спеціалізована галузь

права; вона охоплює різні право-

ві норми, які регулюють аграрні

відносини, що складаються у сфе-

рі виробничої та пов’язаної з нею

сільськогосподарської діяльності

під час використання земель сіль-

ськогосподарського призначення

різними аграрними суб’єктами.

Обов’язки користувачів сільськогосподарських угідь

Забезпечення

оптимального

водного ре-

жиму ґрунтів

Забезпечення

належного

сольового ре-

жиму ґрунтів

Забезпечен-

ня живиль-

ного режиму

ґрунтів

Забезпечення на-

лежного культур-

ного-технічного

стану ґрунтів

Забезпечення

належного еко-

логічного стану

земельної ді-

лянки

11

література

1. Абрамов Н. А. Хозяйственно-процессуальное право

Украины: Учебное пособие (курс лекций). — Х.:

ООО «Одиссей», 2002. — 256 с.

2. адміністративне право України: Підручник для

юрид. вузів і фак./ Ю. П. Битяк, В. В. Богуцький,

В. М. Паращук та ін.; За ред. Ю. П. Битяка. — Х.:

Право, 2001. — 528 с.

3. Агарков М. М.

Основы банковского права: Курс

лекций. — М.: БЕК, 1994.

4. аграрне право України: Підручник / За ред.

О. О. Погрібного. — К.: Істина, 2004. — 448 с.

5. Баймуратов М. А. Международное право. — Х.:

ООО «Одиссей», 2002.

6. Банківське право/ Упорядник М. П. Кучеря-

венко. — Х.: торсінг, 1999.

7. Васильев А. С. административное право Украины

(общая часть): Учеб. пособие. — Х.: «Одиссей»,

2001. — 288 с.

8. Гражданский процесс: Учебник / Под ред. проф.

Комарова В. В. — Х.: ООО «Одиссей», 2001. —

704 с.

9. Дахно І. І.

Міжнародне економічне право: Курс

лекцій. — К.: МаУП, 2000. — 160 с.

10. Дрожжина С. В., Тодоров И. Я. Основы государства

и права. — Донецк: Центр подготовки абитуриен-

тов, 2004. — 256 с.

11. Дрожжина С. В. Основы правоведения: Учеб. посо

бие. — Донецк: академія, 1998. — 204 с.

12. Дрожжина С. В. Основы правоведения: наглядный

справочник. — Донецк: Центр подготовки абиту-

риентов, 1999. — 128 с.

13. Дрожжина С. В. Основы правоведения: 50 конспек

тов уроков по программе Министерства образова-

ния и науки Украины: Учеб. пособие. — Донецк:

Центр подготовки абитуриентов, 2001. — 328 с.

14. Дрожжина С. В., Акопян А. Г.

Основы правоведе-

ния. — Донецк: ООО «Лебедь», 2001. — 160 с.

15. Земельний кодекс України: Закон України від

25 жовтня 2001 р. // Відомості Верховної Ради

України. — 2002. — № 3—4.

16. Ефимова Л. Г.

Банковское право: Учеб. и практик.

пособие. — М.: БЕК, 1994.

17. Каламкарян Р. А., Мигачев Ю. И.

Международное

право: Учебник. — М.: изд-во ЭКсМО, 2004. —

688 с.

18. Карпачова Н. І. стан дотримання та захисту прав

і свобод людини в Україні: Перша щорічна доповідь

Уповноваженого Верховної Ради України з прав

людини. — Х.: Консум, 2001. — 464 с.

19. Качан О. О. Банківське право: навчальний посіб

ник. — К.: Школа, 2004. — 320 с.

20. Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України:

навчальний посібник. — К.: Юрінком Інтер,

2004. — 576 с.

21. Коментар до Конституції України / За ред.

В. Ф. Опришко. — К.: ат «Книга», 1996. —

376 с.

22. Кравченко В. В.

Конституційне право України.

навч. посібник. — К.: атіка, 2000. — 320 с.

23. Кройтор В. А.

Претензии и иски в практике разре-

шения хозяйственных споров. научно-практичес

кое пособие. — Харьков: Эспада, 2001. — 352 с.

24. Людина і праця. Довідник з правових питань /

Укл.: Козінцев І. П., савенко Л. а. — К.: Юрінком

Інтер, 1997. — 336 с.

25. Магарін М. С. Загальна частина кримінально

го права (у схемах): навч. посібник. — Х.: тОВ

«Одіссей», 2003. — 112 с.

26. Международное право. Учебник для вузов/ Отв.

ред. Г. В. игнатенко, О. и.тиунов. — М.: норма-

инФРа, 1999. — 584 с.

27. Международное право: Учебник/ Отв. ред.

н. а. Ушаков. — М.: Юрист, 2002. — 420 с.

28. науково-практичний коментар до законодавства

України про працю / Б. с. стичинський, І. В. Зуб,

В. Г. Ротань. — К.: а.с.К., 2000. — 1072 с.

29. науковий коментар Кримінального кодексу

України / Проф. Коржанський М. Й. — К.: атіка,

академія, Ельга-н, 2001. — 656 с.

30. Овсянко Д. М. административное право: Учебное

пособие / Под ред. проф. Г. а.туманова. — Москва:

Юристъ, 1997. — 448 с.

31. Основи конституційного права України: Підручник

/ М. І. Козюба, а. М. Колодій, В. В. Копєйчиков

та ін.; За ред. В. В. Копєйчикова. — К.: Юрінком

Інтер, 2000. — 288 с.

32. Основи правознавства / За ред І. Б.Усенка. — К.:

Ірпень: ВтФ «Перун», 2003. — 432 с.

33. Основи правознавства: Підручник для учнів

9-го класу загальноосвіт. навч. закладів / За заг.

ред. В. с. Журавського. — К.: Юридична думка,

2004. — 440 с.

34. Основи правознавства України: навчальний по

сібник. — 4 вид., доп. та перер. / Ківалов с. В.,

література

Музиченко П. П., Крестовська Н. М., Крижа-

нівський А. Ф. — Х.: ТОВ«Одіссей», 2004. —

368 с.

35. Правознавство: Навч. посібник / За ред. Т. В. Вар-

фоломєєвої, В. П. Пастухова. — К.: Знання-Прес,

2004. — 436 с.

36. Правознавство: Навч. посібник / Мельник П. В.,

Самійлик Г. М., Савченко Л. А. та ін. — К.: «МП Леся»,

2001. — 309 с.

37. Правознавство: Підручник / Демський С. Е.,

Ко вальський В. С., Колодій А. М. та ін.; За ред.

В. В. Копєйчикова. — 7 вид. — К.: Юрінком Інтер,

2003. — 736 с.

38. Арбітражний процес: Навчальний посібник/

Притика Д. М., Тітов М. І., Щербіна В. С. та ін. —

2 вид., доп. — Х.: Консум, 2001. — 432 с.

39. Рагозін М. П. Вчимося демократії: Уроки громадян-

ської освіти. — Донецьк: Видавництво «Донбас»,

2004. — 176 с.

40. Рагозіна Т. Е. Вчимося демократії: Практикум з гро-

мадянської освіти/ Рагозіна Т. Е., Дрожжина С. В.,

Лисенко С. А. — Донецьк: Вид-во «Донбас», 2000. —

119 с.

41. Сімейний кодекс України. — К.: Атака, 2002. —

80 с.

42. Тертишник В. М. Уголовный процесс: Учебник. —

3 изд., перераб. и доп. — Х.: Арсис, 2000. —

576 с.

43. Трудовое право Украины / Под ред. Г. И.Чаны-

шевой, Н. Б. Болотиной. — Х.: ООО «Одиссей»,

2001. — 512 с.

44. Трудове право України: Практикум / Г. І.Чанишева,

Н. Б. Болотіна, Т. М. Додіна, О. Л. Олейніков. —

К.: Юрінком Інтер, 1999. — 228 с.

45. Фінансове право України: Підручник / Г. В. Бех,

О. О. Дмитрик, І. Є. Криницький; За ред. М. П. Ку-

черявенка. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — 320 с.

46. Фінансове право: Курс лекцій: Навч. посібник /

В. А. Предборський та ін. — К.: Правові джерела,

1998.

47. Фінансове право: Підручник / За ред. Л. К. Во ро-

нової. — Х.: Консум, 1998.

48. Цивільний кодекс України: Коментар. — Х.: ТОВ

«Одіссей», 2003. — 856 с.

49. Черкес М. Ю. Міжнародне право: Підручник. — К.:

Т-во «Знання», КОО,2000. — 284с.

50. Щербина В. С. Господарське право: Підручник. —

К.: Юрінком Інтер, 2003. — 480 с.