Основи правознавства. Наочний довідник

Подождите немного. Документ загружается.

1

Види цивільно-правової відповідальності

Залежно від обся-

гу відшкодування

збитків

• Повна

• Часткова

Залежно від розподілу прав та обов’язків

• Мішана (настає при виникненні шкоди з вини

обох сторін)

• Часткова (передбачає, що кожна із зобов’яза-

них осіб несе відповідальність тільки у своїй

частці)

• солідарна (кредитор може пред’явити вимоги

як до всіх боржників, так і до кожного окремо)

• У порядку регресу (має місце тоді, коли осо-

ба несе відповідальність перед потерпілим за

шкоду, заподіяну третьою особою)

• субсидіарна (передбачає, що борги покриває

не сам боржник, а третя особа)

Залежно від підста-

ви виникнення

• Договірна (настає

у разі порушення

договору)

• Позадоговірна

(настає у разі по-

рушення закону,

коли між запо-

діювачем шкоди

і потерпілим ци-

вільно-правового

договору не було)

Підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності

Казус — випадкова дія особи, яка має зовніш-

ні ознаки правопорушення, але позбавлена

елементу вини і не тягне юридичної відпові-

дальності

Непереборна сила — надзвичайна і невідво-

ротна за даних умов подія (землетруси, пове-

ні, урагани, стихійні лиха, воєнні дії, страйки

тощо)

Тема 6. Спадкові правовідносини

спадкове право — це сукупність

цивільно-правових норм, що вста-

новлюють порядок переходу прав та

обов’язків померлої особи за правом

спадкування.

спадкування — процес переходу

майнових прав і обов’язків (спадщи-

ни) померлої особи (спадкодавця) до

інших осіб (спадкоємців).

Заповіт — це особисте розпоря-

дження фізичної особи на випадок

своєї смерті.

Підстави спадкування

За заповітом

Фізичні особи, які є живими на час відкриття

спадщини, а також особи, які були зачаті за

життя спадкодавця і народжені живими піс-

ля відкриття спадщини

За законом

Юридичні особи та інші учасники цивільних

відносин (держава Україна, автономна Респуб-

ліка Крим, територіальні громади, іноземні

держави та інші особи публічного права)

тема . спадкові правовідносини

2

Частина III. Основи приватного права україни

Умови дійсності заповіту

складання заповіту тільки

дієздатною особою

Дотримання форми, ви-

значеної законом

Відповідність змісту заповіту ви-

могам чинного законодавства

Обов’язкова письмова фор-

ма, де зазначаються місце

й час його укладання

Власноручний підпис і нота-

ріальне посвідчення

Заповіт не може бути під-

писаний особою, на користь

якої його укладено

Вимоги щодо складання заповіту

Якщо спадкодавець через фізичні вади не може

власноруч підписати заповіт, то за його доручен-

ням і за присутності його та державного нотаріуса

або іншої посадової особи, яка здійснює нотаріаль-

ні дії, заповіт може бути підписаний іншою осо-

бою, при цьому робиться позначка про причини,

через які громадянин не зміг сам зробити підпис

Розпорядження

спадкодавця не

повинні викли-

кати непорозу-

мінь чи спорів

після відкриття

спадщини

Посвідчення запові-

тів через представ-

ників не дозволя-

ється так само, як

і укладання одного

заповіту від імені

декількох осіб

Спадкування за законом

Перша черга

Діти спадко-

давця (у тому

числі зача-

ті за життя

спадкодавця

і народжені

після його

смерті); той

із подружжя,

хто пережив

спадкодавця;

батьки (усино-

вителі). Внуки

та правнуки

спадкодавця

закликаються

до спадкуван-

ня у порядку

представлення

Друга черга

Рідні брати

та сестри

спадкодав-

ця, його

баба та дід

як з боку

батька,

так і з боку

матері.

Племінни-

ки, прабаба

та прадід

спадкують

за правом

представ-

лення

третя черга

Рідні дядь-

ко та тітка

спадкодав-

ця. Двою-

рідні брати

та сестри

спадкують

за правом

представ-

лення

Четверта черга

Особи, які

проживали зі

спадкодавцем

однією сім’єю

не менш як

п’ять років до

часу відкриття

спадщини

П’ята черга

Інші родичі спад-

кодавця до шостого

ступеня споріднення

включно (причому

родичі ближчого

ступеня усувають від

права спадкування

родичів подальшого

ступеня споріднен-

ня); утриманці спад-

кодавця, які не були

членами його сім’ї,

але протягом не

менш ніж п’ять ро-

ків отримували від

нього матеріальну

допомогу, яка була

для них основним

джерелом існування



Загальні положення спадщини

спадщина

відкри-

вається

внаслідок

смерті осо-

би чи ого-

лошення її

померлою

Часом від-

криття спад-

щини є день

смерті осо-

би чи день,

з якого вона

оголошується

померлою

Місцем

відкриття

спадщини

є останнє

місце про-

живання

спадко-

давця

спадкоємцями (за запо-

вітом і за законом) мо-

жуть виступати фізичні

особи, які є живі на час

відкриття спадщини,

а також особи, зачаті

при житті спадкодавця і

народжені живими після

відкриття спадщини

спадкоємця-

ми за запові-

том можуть

бути юридич-

ні особи та

інші учасни-

ки цивільних

відносин

Особи, які мають право на обов’язкову частку у спадщині

неповнолітні

діти спадко-

давця

Повнолітні непраце-

здатні діти спадко-

давця

непрацездатна вдо-

ва (удівець) спадко-

давця

непрацездатні батьки

(усиновителі) спадко-

давця

Успадковують половину частки спадкового майна, що належала б їм за відсутності заповіту

Тема 7. Господарське право

господарське право — галузь

права, якою регулюються відноси-

ни у сфері організації та здійснен-

ня господарської діяльності, що

пов’язана з виготовленням і реаліза-

цією продукції, виконанням робіт,

наданням послуг для задоволення

потреб окремих споживачів та сус-

пільних потреб.

Групи видів господарських відносин за сферою господарської діяльності

• Виготовлення і реалізація продукції

• Виконання робіт або надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність

• торговельна діяльність

• Комерційне посередництво

• Перевезення вантажів

• Капітальне будівництво

• Інноваційна діяльність

• Фінансова діяльність

• Передача для використання у підприємницькій діяльності виключних прав (франчайзінг)

• Зовнішньоекономічна діяльність

• Іноземне інвестування

• Державне планування економічної діяльності та формування державного замовлення

• Управління державним майном

• Державне управління та контроль у сфері підприємницької діяльності

(антимонопольні заходи, реєстрація та ліцензування, регулювання цін тощо)

тема . господарське право



Частина III. Основи приватного права україни

суб’єкти господарського права

(юридичні особи, фізичні особи) без-

посередньо здійснюють на основі

юридично відокремленого майна пе-

редбачену законодавством та їхнім

статутом господарську діяльність

і несуть відповідальність за своїми зо-

бов’язаннями в межах цього майна.

Види суб’єктів господарювання (за змістом їхньої діяльності)

Господарські організації

Підприємства та об’єднання підпри-

ємств, а також інші організації, пе-

редбачені Господарським кодексом

України, що створені для здійснення

господарської діяльності та зареє-

стровані в установленому порядку як

суб’єкти господарювання

Громадяни України

та інші громадяни

Здійснюють госпо-

дарську діяльність

і зареєстровані від-

повідно до закону як

підприємці

Філії, представництва,

інші відокремлені підроз-

діли господарських орга-

нізацій

Утворені для здійснення

господарської діяльності

підприємство — основна органі-

заційно-правова форма здійснення

господарської діяльності в Украї-

ні — самостійний суб’єкт господа-

рювання, створений компетентним

органом державної влади або ін-

шими суб’єктами для задоволен-

ня суспільних і особистих потреб

шляхом систематичного здійснення

виробничої, науково-дослідницької,

торговельної та іншої господарської

діяльності в порядку, передбачено-

му чинним законодавством. Підпри-

ємства можуть створюватись як для

здійснення підприємництва, так

і для некомерційної діяльності.

Види підприємств

За формою власності

• Приватні

• Колективні

• Комунальні

• Державні

• Засновані на міша-

ній формі власності

За кількістю пра-

цівників та обся-

гом валового до-

ходу від реалізації

продукції за рік

• Малі

• Великі

За способом

утворення та

формування

статутного

фонду

• Унітарні

• Корпоративні

За наявністю та розмі-

ром у статутному фонді

іноземного капіталу

• Підприємства з іно-

земними інвестиціями

• Іноземні підприємства

господарське товариство (вид

колективного підприємства) — це

підприємство або інший суб’єкт

господарювання, створений на за-

садах угоди юридичними особами та

громадянами шляхом об’єднання їх

майна та участі в управлінні підпри-

ємницькою діяльністю товариства

з метою одержання прибутку.

Господарські товариства розріз-

няють за способом формування та

функціонування статутного капіта-

лу (акціонерні, неакціонерні) та за

межами відповідальності учасників

за зобов’язаннями товариства (з об-

меженою відповідальністю, із до-

датковою відповідальністю, повне,

командитне).



підприємництво в україні

підприємницька діяльність — це

самостійна, ініціативна, систематич-

на, на власний ризик діяльність із ви-

роблення продукції, виконання робіт,

надання послуг та заняття торгівлею

з метою отримання прибутку.

Засади і принципи підприємництва в Україні

• Вільний вибір видів підприємницької діяль-

ності

• Залучення на добровільних засадах майна та

коштів юридичних осіб і громадян

• самостійне формування програми підприєм-

ницької діяльності та вибір постачальників

і споживачів вироблюваної продукції, вста-

новлення цін на неї відповідно до чинного за-

конодавства

• Вільний найм працівників

• Вільне розпорядження прибутком, що зали-

шається після внесення всіх платежів, уста-

новлених законодавством

• самостійне здійснення підприємцем — юри-

дичною особою зовнішньоекономічної діяль-

ності

• Залучення і використання матеріально-тех-

нічних, фінансових, трудових природних ре-

сурсів, використання яких не заборонено або

не обмежено законодавством

Тема 8. Сімейне право

сімейне право — це сукупність

правових норм і принципів, які

регулюють та охороняють особисті

й пов’язані з ними майнові відно-

сини фізичних осіб, що виникають

із шлюбу й належать до сім’ї. Осно-

вним джерелом сімейного права

є сімейний кодекс України.

сім’ю становлять особи, які

спільно проживають, пов’язані

спільним побутом та мають взаємні

права та обов’язки.

Підстави створення сім’ї

Шлюб Кровне спо-

ріднення

Усиновлення Інші підстави, не заборонені законом і такі, що

не суперечать моральним засадам суспільства

шлюбні віднОсини

Шлюб — це сімейний союз чоло-

віка і жінки, зареєстрований у дер-

жавному органі реєстрації актів ци-

вільного стану (ОРаЦс).

Умови укладання шлюбу

Взаємна згода

осіб, що одру-

жуються

Досягнення особами, що одружуються, шлюбного віку (18 років для чолові-

ків, 17 років — для жінок). За заявою особи, що досягла 14 років, за рішен-

ням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде вирішено, що це

відповідає її інтересам

тема . сімейне право



Частина III. Основи приватного права україни

Юридичні перешкоди для укладання шлюбу

Пере-

бування

в іншому,

нерозір-

ваному

шлюбі

Родинні відносини

• не можуть перебувати у шлюбі між собою:

— особи, які є родичами прямої лінії споріднення;

— повнорідні, неповнорідні брат і сестра (повнорідними є брати і сестри, які

мають спільних батьків; неповнорідними є брати і сестри, які мають спільну

матір або спільного батька);

— двоюрідні брат і сестра;

— рідні тітка, дядько та племінник, племінниця;

— усиновлювач та усиновлена ним дитина (шлюб між ними може бути зареє-

стровано лише в разі скасування усиновлення)

• недієздатність одного з тих, хто одружується, встановлена в судовому порядку

порядок розірвання шлюбу

Розірвання шлюбу

Орган реєстрації актів цивільного стану Суд

• За спільною заявою подружжя на підставі по-

станови державного органу реєстрації актів

цивільного стану — у разі відсутності дітей

• За заявою одного із подружжя, якщо інший

із подружжя визнаний безвісно відсутнім, ви-

знаний недієздатним, засуджений за вчинен-

ня злочину до позбавлення волі на термін не

менш ніж три роки

• За заявою подружжя, що має дітей. До заяви

має бути доданий письмовий договір про те,

з ким житимуть діти і як у їх утриманні та

вихованні братиме участь інший із подруж-

жя, що живе окремо

• За позовом одного із подружжя, коли буде

встановлено, що подальше спільне життя по-

дружжя і збереження шлюбу суперечить ін-

тересам одного з них або інтересам їхніх дітей

умови визнання шлюбу недійсним

Визнання шлюбу недійсним

Орган реєстрації актів цивільного стану

анулює шлюб, якщо він зареєстрований

Суд визнає шлюб недійсним, якщо він був зареєстрований

• З особою, що одночасно перебуває

в іншому зареєстрованому шлюбі

• Між родичами за прямою лінією чи

між рідними братом і сестрою

• Із недієздатною особою

• Без вільної згоди чоловіка і жінки або без наміру ство-

рити сім’ю (фіктивний шлюб)

• Між усиновителем і усиновленою ним дитиною (у разі

не скасованого усиновлення)

• Між двоюрідними братом і сестрою; між тіткою, дядь-

ком і племінником, племінницею

• З особою, що приховала свою тяжку хворобу або хво-

робу, небезпечну для іншого з подружжя і (або) їхніх

нащадків

• З особою, що не досягла шлюбного віку, якій не було

надано права на шлюб



Особисті майнові права і обов’язки подружжя

подружжя — жінка і чоловік,

які перебувають у шлюбі, зареє-

строваному в державних органах

реєстрації актів цивільного стану.

Жінка і чоловік мають рівні права

й обов’язки у сімейних відносинах,

шлюбі та сім’ї.

Права Обов’язки

• на материнство і батьківство

• на повагу до своєї індивідуальності, своїх

звичок і смаків

• на фізичний і духовний розвиток, на одер-

жання освіти, прояв своїх здібностей, на ство-

рення умов для праці та відпочинку

• на зміну прізвища

• на розподіл між собою обов’язків і спільне

вирішення питань життя сім’ї

• на вільний вибір місця проживання та осо-

бисту свободу

• на припинення шлюбних відносин

• на вибір занять і професії

• Дружина та чоловік зобов’язані спільно пі-

клуватися про побудову сімейних відносин

між собою та іншими членами сім’ї на почут-

тях взаємної любові, поваги, дружби, взаємо-

допомоги

• Чоловік зобов’язаний утверджувати в сім’ї

повагу до матері. Дружина зобов’язана утвер-

джувати в сім’ї повагу до батька

• Дружина та чоловік відповідальні один перед

одним, перед іншими членами сім’ї за свою

поведінку в ній

• Дружина та чоловік зобов’язані спільно дбати

про матеріальне забезпечення сім’ї

власність подружжя

Особиста приватна власність Об’єкти права спільної сумісної власності

• Майно набуте ним (нею) до шлюбу

• Майно, отримане за час шлюбу в дарунок чи у спадщи-

ну

• Майно, придбане за особисті його (її) кошти

• Речі індивідуального користування, навіть якщо вони

придбані за рахунок спільних коштів подружжя

• Премії та нагороди, отримані за особисті заслуги

• Кошти, одержані за відшкодування матеріальної чи

моральної шкоди

• страхові суми

• Плоди і доходи (дивіденди) від речей, що перебувають

в особистій приватній власності

• Заробітна плата, пенсія, стипендія,

інші доходи, одержані одним із по-

дружжя і внесені до сімейного бю-

джету або внесені на його особистий

рахунок у банківську (кредитну)

установу

• Речі для професійних занять (музич-

ні інструменти, оргтехніка тощо),

придбані за час шлюбу для одного із

подружжя

взаємне утримання подруж-

жя — це обов’язок матеріально під-

тримувати один одного. Зазвичай

цей обов’язок виконується добро-

вільно. У разі невиконання взаємно-

го утримання чоловік або дружина,

що потребує матеріальної допомоги,

має право по суду вимагати надання

утримання (аліментів) від іншого,

якщо він чи вона спроможні надати

матеріальну допомогу.

тема . сімейне право



Частина III. Основи приватного права україни

право на утримання

Категорії осіб, які

мають право вимагати аліменти не мають права на одержання аліментів

• непрацездатні чоловік або дружина

• Чоловік або дружина, чиї доходи (заробітна плата, пен-

сія, інші доходи) є нижчими за прожитковий мінімум

• Дружина під час вагітності та протягом трьох років піс-

ля народження дитини (якщо дитина має вади фізично-

го або психічного розвитку — до досягнення дитиною

шести років)

• Чоловік, із яким проживає дитина, до досягнення ди-

тиною трьох років (якщо дитина має вади фізичного чи

психічного розвитку — до досягнення дитиною шести

років)

• Чоловік або дружина, із ким проживає дитина-інвалід

• Чоловік або жінка, чия поведін-

ка в шлюбі була негідною, або він

(вона) став непрацездатним у зв’яз-

ку зі вчиненням ним навмисного

злочину

Розмір аліментів визначається судом з урахуванням матеріального і сімейного стану обох сторін

Шлюбний договір

Шлюбний договір — угода осіб,

які вступають до шлюбу або пере-

бувають у шлюбі, спрямована на

врегулювання їхніх майнових від-

носин.

Особисті стосунки подружжя,

а також особисті відносини батьків

і дітей не можуть виступати пред-

метом шлюбного договору. не при-

пускається обмеження прав дитини,

а також поставлення одного з по-

дружжя у занадто невигідне матері-

альне становище. Шлюбний договір

складається в письмовій формі й за-

свідчується нотаріально.

Положення договору Зміст

Правовий режим

майна

• Майно, яке чоловік або жінка передають у спільне користування, на сі-

мейні потреби; це ж стосується і майна, що було подароване подружжю

у зв’язку із шлюбом

• Можливий розподіл майна у випадку розлучення

• Використання майна, що їм належить (одному з них) для забезпечення

потреб їхніх дітей, інших родичів (батьків)

Користування

житлом

• Умови користування житлом, коли при укладенні шлюбу переселяться

до житла, яке належить одному з подружжя або є їхньою спільною влас-

ністю, а також до житла родичів

• Оплата комунальних послуг

• Звільнення житла у випадку розірвання шлюбу (наприклад, виплата

компенсації тощо)

Право на утримання

подружжя

• надання допомоги один одному на умовах, зафіксованих у шлюбному

договорі

• Умови, розмір, строки сплати аліментів



права та ОбОв’яЗки батьків

Батьки мають право Батьки зобов’язані

• на особисте виховання дитини, залучення до виховання

дитини інших осіб, передачу її на виховання фізичним

і юридичним особам, вибір форм і методів виховання, які

не суперечать закону і моралі

• Безперешкодне спілкування з дітьми

• самозахист своєї дитини, звернення до суду, інших орга-

нів державної влади, органів місцевого самоврядування за

захистом прав своєї дитини як її законні представники

• Визначення місця проживання дитини. За загальним пра-

вилом місцем проживання дитини є місце проживання її

батьків. але якщо батьки проживають окремо, то місце

проживання дитини визначається за згодою між батька-

ми. Якщо дитина досягла 10 років, то місце проживання

визначається за згодою батьків і дитини, якщо дитина

досягла 14 років, то місце проживання визначається нею

самостійно

• Відібрання дитини у будь-якої особи, що утримує її неза-

конно

• Виховувати дитину в дусі поваги

до прав і свобод інших людей,

любові до своєї родини, свого на-

роду і своєї Вітчизни

• Піклуватися про здоров’я дити-

ни, її фізичний, духовний і мо-

ральний розвиток

• Забезпечити отримання дитиною

повної загальної середньої осві-

ти, готувати її до самостійного

життя

• Поважати дитину

• Утримувати своїх неповнолітніх

дітей, повнолітніх дітей, що на-

вчаються (до 23 років), непраце-

здатних повнолітніх дітей, що

потребують матеріальної допо-

моги

Батьки не забрали дитину з пологового будинку чи іншого

закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом

шести місяців не виявляли батьківської турботи щодо дитини

Батьки вдаються до експлуата-

ції дитини, примушують її до

жебракування і бродяжництва

Підстави позбавлення батьківських прав

Батьки ухиляються

від своїх обов’язків

з виховання дитини

Батьки жорстоко

поводяться з ди-

тиною

Батьки є хронічни-

ми алкоголіками

чи наркоманами

Батьки засуджені за

вчинення умисного

злочину проти дитини

усиновлення і удочеріння

усиновлення — це прийняття

усиновителем у свою родину особи

на правах сина чи дочки, здійснене

на підставі судового рішення.

позбавлення батьківських

прав — це захід юридичної відпо-

відальності стосовно батьків, які

не виконують обов’язків щодо ви-

ховання дітей.

Усиновлення (удочеріння ) до-

пускається щодо дітей та виключ-

но в їх інтересах. Діти, від яких

відмовилися батьки в пологовому

будинку, можуть бути усиновлені

після досягнення ними двомісяч-

ного віку за наявності письмової

нотаріально завіреної згоди батьків

на усиновлення. Усиновлення дітей

провадиться за заявою особи, яка

бажає усиновити дитину, у судово-

му порядку. Для усиновлення по-

трібна згода усиновлюваного, якщо

він досяг десятирічного віку.

тема . сімейне право

100

Частина III. Основи приватного права україни

Усиновлювачем може бути особа Усиновлювачем не може бути особа

• Повнолітня

• Дієздатна

• старша від усиновленої не

менше ніж на 15 років (при

усиновленні повнолітньої

особи — на 18 років)

• Обмежена у дієздатності

• Визнана недієздатною

• Позбавлена батьківських прав

• Яка була усиновлювачем іншої дитини, але усиновлення було

скасоване або визнане недійсним з її вини

• Яка перебуває на обліку або на лікуванні у психоневрологіч-

ному чи наркологічному диспансері

• Яка зловживає алкогольними напоями або наркотичними за-

собами

• Яка не має постійного місця проживання та постійного заро-

бітку (доходу)

• Яка страждає на хвороби, перелік яких затверджений

Міністерством охорони здоров’я України

Письмова, нотаріально засвідчена згода

батьків дитини (вона не потрібна, якщо

батьки дитини невідомі, визнані зник-

лими безвісті, визнані недієздатними,

позбавлені батьківських прав, не про-

живають з дитиною більш ніж шість

місяців і не піклуються про неї)

Згода дитини (вона не по-

трібна, якщо за віком чи ста-

ном здоров’я дитина не усві-

домлює факту усиновлення

або якщо дитина проживає

в родині усиновителів і вва-

жає їх своїми батьками)

Письмова згода

опікуна чи піклу-

вальника дитини,

а за відсутності

такої згоди — зго-

да органу опіки

і піклування

Вимоги до усиновлювання

Письмова, нотаріально за-

свідчена згода чоловіка або

дружини усиновлювача

Письмова згода установи охорони здо-

ров’я або навчального закладу (якщо

дитина там перебуває)

Заява про уси-

новлення дити-

ни, подана в суд

Опіка і піклування

Опіка Піклування

Встановлюється над дітьми віком до 14 років Встановлюється над неповнолітніми віком від 14 до

18 років

Опікун здійснює угоди від імені підопічного Піклувальник здійснює угоди разом із підопічним

Опікуном (піклувальником) може бути тільки повнолітня дієздатна особа безоплатно

патронат

патронат — це виховання ди-

тини, позбавленої батьківського

піклування, у сім’ї іншої особи (па-

тронатного вихователя).

Патронатному вихователю вста-

новлюється плата, розмір якої ви-

значається за домовленістю між

ним і органом опіки та піклування.

Патронатні відносини встановлю-

ються договором між органом опіки

і піклування і громадянином (патро-

натним вихователем) до досягнення

дитиною повноліття.