Онуфрієнко Г.С. Риторика

Подождите немного. Документ загружается.

Р и т о р и к а 131

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------

6. Ділове ???

Духовне

(церковно-

богословське)

???

8. ???

ювілейна, застільна (тост), вітальна,

ритуальна промови, поздоровлення

10. Чи доводилося вам слухати мітингові промови? Якщо так, то

поясніть, чим вони відрізняються від парламентських.

11. Пригадайте вітальні промови, які вам доводилося чути, і

порівняйте їх з іншими жанрами соціально-побутового виду публічного

мовлення. З’ясуйте спільне та відмінне між ними.

12. Попрацюйте наведені тексти публічних промов і визначте вид

та жанр ілюстрованого ними публічного мовлення. Сформулюйте цілі та

прокоментуйте засоби цих промов. Запропонуйте заголовки до промов.

 Усім, хто слів наших слухає тут і кому їх чути

доведеться, ознаменуємо: Україна, мати наша рідна, кличе в

потребі синів своїх усіх станів на рятунок. Нікому вона прислуги не

забуде, за кров, за неї пролиту, нагородить, за голову, за неї

положену, дітям і онукам віддячить, щирим словом спогадає, від

ганьби й непам’яті героїв своїх спасе. Хто часу грізного не

проспить, не прозіває, той частку свою з нашої перемоги пожне.

Вільним обивателем Речі Посполитої козацької кожний стане, на

своєму й для себе працюватиме, нікому не кланяючись, нікому не

потураючи. Сан духовний в шані і повазі житиме, стан лицарський

слави військової заживатиме, міщанам їх право магдебурзьке

ґарантуємо, а народові посполитому землі, скільки треба, за чинші

господарські й податі на оборону забезпечимо!

–Потім Богдан Хмельницький упав на одне коліно, поклав

пальці правої руки на Євангеліє і з натхненням почав проказувати

за панотцем:

– Я, Богдан Зіновій, двох імен Хмельницький, лицар, писар і

сотник, пан на Суботові, а віднині гетьман усього війська

Запорозького, присягаю Богові, в тройці єдиному, вірно і

невідступно при справі батьківщини нашої України до скончання

віку стояти, з ворогами аж до перемоги прапорів наших битись, ні

життя, ні майна свого не жаліючи… (П.Панч)

132 Г.С.О н у ф р і є н к о

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------

 Хай живе козацтво

“Росли звитяжні хлопці-козаки,

Походами ходили аж до моря.

Під шаблями мужніли юнаки,–

На рідну землю не пускали горя…”

Біля Котельви, між Полтавою та Охтиркою, знайдено рештки

міста Гелону, якому більше 20000 років. Розшифровані клинописні

глинобитні таблички, які свідчать про дуже високий рівень

розвитку тої цивілізації: точні обсерваторії, календар, набагато

досконаліший від нашого Григоріянського, магічна філософія

вищої духовності. Обряди і звичаї Праукраїнців будувалися згідно

з космічними ритмами Сонця і Місяця. Число “Пі” виражене в 60-й

системі з точністю до 10 знаків…

Праукраїнська цивілізація розносила свою високу культуру по

всьому світі. Праукраїнці-розселяни-роксоляни дійшли до Єгипту

та Індії, дали початок для розвитку тубільців: бойове мистецтво,

могутня духовність, національна культура. Але та держава

втратила цілісність і силу, розпалася на безліч малих держав.

Запорозька Січ – міні-макет тої потужної Праукраїни.

Козацький лицарський Кодекс: патріотизм, відданість своїй землі,

своєму народові, Православній вірі. Обов’язковим було володіння

українською мовою. У козаки могли прийняти й людину іншої

національності, але лише в тому разі, якщо вона прийняла віру і

навчилася української.

З давніх-давен наші Прапредки законодавчо установили в

своїх молитвах славити героїв роду, свою націю, подвиги своїх

предків, – бо ментальність і духовність кодуються на генетичному

рівні і передається у спадок молекулою ДНК, яка запрограмована

на рідні молитви, що дають нації здоров’я, силу духу, почуття

власної гідності. Хіба можна не звертати увагу на ці природні

цінності? Знищувати генетичний апарат людини – значить,

приректи її на хвороби і смерть. Знищувати національний

менталітет – це знищувати природу, що є найбільшим злочином.

…Якщо козака на Січі обирали отаманом-курінним, чи навіть

кошовим, він після цього продовжував жити в тому ж курені, спати на

тому ж самому місці поруч з тими самими людьми, що і раніше, їсти

разом з ними з одного казана. Отаман ніколи не мав окремого

“кабінету”, так само як і інша січова старшина. До нього міг підійти зі

своєю справою будь-який козак, усі питання вирішувались негайно й

гласно, на людях.

Світлий бік характеру запорозьких козаків становили їх

добродушність, безкорисливість, щедрість, схильність до щирої

дружби, яка так високо цінувалась на Запорожжі.

Р и т о р и к а 133

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------

…Козак високо тримав свою людську й національну гідність,

ні до кого не підлабузнювався, знав свої права й умів їх відстояти.

Навіть пізніше, коли з козацькою державою було покінчено,

козацький стан продовжував боронити свої права. Козаки ніколи не

були й не могли бути чиїмись кріпаками. У деяких селах ще і в

1922-23 рр. нащадкам козаків записували у свідоцтво про

народження “козак”. Хто ж тепер робить із нас космополітів, людей

без роду і племені, без Віри і без нації?

290 років тому, 25 травня 1709 року, за наказом московського

царя Петра Кривавого московські війська вперше зруйнували

Запорозьку Січ, бо окупанти не могли бути спокійними доти, доки

живі були козаки, які були готові в будь-який момент стати на

збройний захист своєї землі, свого народу проти будь-якого

нападника.

Яким має бути сучасне, відновлене українське козацтво? Щоб

відповісти на це питання, потрібно згадати основні принципи

устрою козацького Кодексу: патріотизм, духовність, демократизм,

чесність, сміливість і військова доблесть.

…Віра минулого створила українську націю. Наше спасіння в

тому, щоби набратися побільше духу і прояснити розум. Внутрішнє

чисте Сонце-Світло в серці кожного українця. Це почуття Любові і

є Богом. Саме це і є усвідомлення Всевишнього Розуму і диво

відчуття носія енергії – Ефіру-Етеру-Духу.

…Слово – українському бойовому козацтву. Хай українська

козацька потужна пісня-молитва полонить серця, відкриті для

високого кохання, для прагнення відродити націю-державу

майбутнім поколінням, для здоров’я і щастя! (В.Рисцов).

 …Ядерна зброя розділяє людство, загрожує йому. Але є

мирне використання ядерної енергії, яке повинно сприяти

об’єднанню людства. Дозвольте мені сказати декілька слів з цієї

теми, пов’язаної з основною метою форуму.

Цими днями у виступах учасників багато разів згадувалась

катастрофа в Чорнобилі, яка є прикладом трагічної взаємодії

недосконалості техніки й людських помилок. Не можна все ж таки

переносити на мирне використання ядерної енергії те вороже, яке

люди вправі мати до її воєнного застосування. Людство не може

обійтися без ядерної енергетики. І тому ми зобов’язані знайти таке

рішення проблеми безпеки, яке повністю виключило б можливість

повторення чого-небудь подібного чорнобильській катастрофі як

результат помилок, порушення інструкцій, конструктивних

дефектів і технічних неполадок.

Таке кардинальне рішення – розміщення ядерних реакторів

під землею на глибині, яка виключає виділення радіоактивних

134 Г.С.О н у ф р і є н к о

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------

продуктів у атмосферу при будь-якій аварії. …Ідея підземного

розташування ядерних ракет не нова, проти неї висуваються

міркування економічного характеру. Насправді ж з використанням

сучасної землерійної техніки ціна буде, я певен, прийнятною.

Жаліти ж гроші на запобігання радіаційних катастроф не можна. Я

вважаю, що всесвітня громадськість, що турбується можливими

наслідками мирного використання ядерної енергії, повинна

зосередити свої зусилля не на спробах зовсім заборонити ядерну

енергетику, а на вимогах забезпечити її повну безпеку (А.Сахаров).

 Панове судді!

Перед вами пройшли всі підсудні – люди, позбавлені честі і

совісті, які втягнули світ у безодню нещасть і страждань, які

заподіяли величезне лихо власному народові.

Політичні авантюристи, які не зупинялися ні перед якими

злодіяннями для досягнення своєї злочинної мети, підлі демагоги,

які приховували свої розбійницькі плани брехливими ідеями, кати,

які убили мільйони невинних, – вони об’єдналися у зграю

змовників, захопили владу і перетворили апарат німецької держави

у знаряддя своїх злочинів.

Нині настав час розплати.

Протягом дев’яти місяців ми спостерігали колишніх

правителів фашистської Німеччини. Перед лицем Суду, на лаві

підсудних, вони принишкли і присмирніли. Деякі з них навіть

засуджували Гітлера. Але вони картають зараз Гітлера не за

провокацію війни, не за вбивство народів і пограбування держав.

Одного, чого вони не можуть вибачити, – це поразки.

Разом з Гітлером вони були готові знищити мільйони людей,

поневолити все передове людство для досягнення злочинної мети

світового панування.

Але інакше судила історія: перемога не прийшла слідами

злодіянь. Перемогли волелюбні народи, перемогла правда, і ми

горді тим, що Суд Міжнародного Військового Трибуналу – це Суд

волелюбних народів, які перемогли.

Захисники підсудних говорили про гуманність. Ми знаємо, що

цивілізація і гуманність, демократія і гуманність, мир і гуманність –

нероздільні. Але як борці за цивілізацію, демократію і мир, ми

рішуче відкидаємо нелюдський гуманізм, уважний до катів і

байдужий до їх жертв. Захисник Кальтенбруннера навіть говорив

тут про людинолюбство. У поєднанні з іменем і справами

Кальтенбруннера слова про любов до людини звучать блюзнірськи.

Пане голова! Панове!

Виступаючи на цьому Суді від імені народів Союзу

Радянських Соціалістичних Республік, я вважаю повністю

Р и т о р и к а 135

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------

доказаними всі обвинувачення, пред’явлені підсудним. І в ім’я

істинної любові до людства, якою сповнені народи, які принесли

величезні жертви для порятунку миру, свободи і культури, в ім’я

пам’яті мільйонів невинних людей, загублених бандою злочинців,

які стали перед Судом передового людства, в ім’я щастя і мирної

праці майбутніх поколінь – я закликаю Суд винести всім без

винятку підсудним вищу міру покарання – смертну кару.

Такий вирок усе передове людство зустріне схвально

(Р.Руденко)

 Звернення

учасників “круглого столу” на тему “Українська мова і вища

освіта в сучасній Україні”, що відбувся 21 квітня 1999 року в

м.Києві, до ректорів і проректорів, до всього професорсько-

викладацького складу вищих навчальних закладів України

Представники вищих навчальних закладів Києва, Донецька,

Харкова та інших міст України, члени вузівських осередків

“Просвіти” та Конгресу української інтелігенції, обговоривши

21 квітня ц.р. за “круглим столом” стан функціонування

української мови в українській вищій школі, звертаються до всіх

ректорів, проректорів, деканів, завідувачів кафедр, до всіх

викладачів ВНЗ України з проблемою, яка має доленосне значення

для української держави.

Понад сім років тому збулася віковічна мрія українського

народу. Мільйони кращих синів України протягом століть

віддавали своє життя за незалежність України. Скільки їх було

порубано, замордовано, розстріляно, згноєно в тюрмах і таборах! А

як старалися російські царі та кремлівські вожді, щоб позбавити

українців історичної пам’яті та вирвати з них їхню рідну мову.

Зросійщення українців здійснювалося насамперед через освітні

заклади.

І ось нарешті будується українська держава. Але створюється

враження, що не українці її будують і не для українців вона

будується. Більшість ВНЗ столиці України, майже всі ВНЗ на сході

та півдні України продовжують залишатися інструментом

русифікації української молоді, оскільки навчальний та виховний

процес тут здійснюється не нашою державною мовою, а державною

мовою Російської Федерації. Вузівські педагоги наочно доводять

українській молоді, що українська мова в Україні нібито не має

перспективи. Прикро, що це роблять переважно ті, хто носить

українські прізвища, хто вчився в українських школах, кого рідні

матері навчали української мови і для кого перехід на українську

мову викладання не пов’язаний із труднощами.

136 Г.С.О н у ф р і є н к о

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Ми звертаємося до ректорів ВНЗ. Вища школа є головною,

вихідною ланкою українського національного відродження. Воно в

Україні не розпочнеться доти, доки спеціалісти з вищою освітою

для України готуватимуться не українською мовою. Якщо

проблема державної мови не стане турботою ректорів, якщо вони

не візьмуть під свій персональний контроль дотримання Статті 10

Конституції, українська мова в українцях не відродиться і стане

мертвою. І не стане українців. І не буде України, а буде ще одна

російська держава.

Ми звертаємося до деканів, завідувачів кафедр, професорів,

доцентів, викладачів, до керівників ВНЗ усіх рівнів акредитації та

всіх форм власності. Ще не втрачена надія, що серце ваше заболить

за нашу багатостраждальну мову, за долю української нації. Невже

ви не розумієте, що все, що нині коїться в Україні, все, що діється з

її економікою, є зрештою наслідком денаціоналізації українців та

відсутності в них національного патріотизму.

Ми хочемо попередити викладачів ВНЗ. Відмовляючись від

викладання в українських ВНЗ українською мовою, влаштовуючи

“спектаклі” голосування (“на каком языке вам читать?”), вони

грубо порушують закон та права українців на навчання

українською мовою. Учасники “круглого столу” вимагають:

“Українським студентам – українське слово! Годі порушувати

права українців в Україні!”

 Вступне слово

Джужи О.М., доктора юридичних наук, професора, заслуженого

юриста України, проректора з наукової роботи Київського

національного університету внутрішніх справ на пленарному засіданні

ІІ науково-практичної конференції “Українська мова в юриспруденції:

стан, проблеми, перспективи”, присвяченої Дню української писемності

та мови (Київ, 2006).

Шановні учасники конференції, високоповажні гості!

За дорученням ректорату та Вченої ради Київського

національного університету внутрішніх справ дозвольте привітати всіх

присутніх з початком роботи II Міжвузівської науково-практичної

конференції з проблем розвитку та функціонування державної мови

"Українська мова в юриспруденції: стан, проблеми, перспективи",

присвяченої Дню української писемності та мови.

Ми вдячні за відгук на запрошення Оргкомітету і прибуття до

університету високоповажних академіків, професорів і доцентів –

представників провідних закладів освіти і наукових установ з багатьох

регіонів України, зокрема Інституту української мови НАН

України, Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН

Р и т о р и к а 137

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------

України, Українського мовно-інформаційного фонду НАН України,

Київського національного університету внутрішніх справ, Київського

національного університету імені Тараса Шевченка, Академії

адвокатури України, Національного університету "Києво-

Могилянська академія", Таврійського національного університету

імені В. І. Вернадського, Запорізького національного технічного

університету, Львівського державного університету внутрішніх справ,

Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника,

Міжгалузевого інституту управління, Запорізького юридичного

інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх

справ, Гуманітарного університету "Запорізький інститут державного

та муніципального управління", Сумського державного університету, а

також науковців Університету імені Макарика, (Брно, Чеська

республіка).

Проблематика, що визначає тематику нашої зустрічі, є

актуальною як для академічної науки, так і діяльності правоохоронних

органів.

Як проректор університету з наукової роботи можу запевнити, що

питанням наукового забезпечення української мови приділяється

сьогодні все більше уваги. Це є пріоритетним для нашого закладу.

Професійна освіта спрямована на формування фахової

культури, важливим компонентом якої є мовна підготовленість та

комунікативна досконалість. Відродження України як самостійної

держави змінило ставлення до національної мови, а закріплення на

законодавчому рівні статусу української мови як державної вимагає і

нових підходів до викладання української мови при підготовці

професійних кадрів, зокрема працівників органів внутрішніх справ.

Саме освіта має сприяти реальному зміцненню державності

України, зростанню духовності та культури мовлення.

Уміння володіти мовою є багатокомпонентним поняттям, що

передбачає засвоєння лексичного багатства мови, чистоту, ясність,

точність, виразність, правильність, вміння використовувати мовні

засоби залежно від стилю викладу, знання національних особливостей

словотворення, формотворення та сполучуваності слів, уміння

конструювати речення і надавати своєму мовленню виразності.

Мовлення, як усне, так і писемне, є не лише способом передачі

думок, а й дієвим засобом їх створення, формування, удосконалення та

впливу на співрозмовника.

Мова фахівця будь-якої галузі, а працівника органів внутрішніх

справ зокрема, має бути нормативною. Це вимагає належної мовної

підготовки, адже мовлення людини є дзеркалом загального рівня її

культури, у тому числі й професійної.

138 Г.С.О н у ф р і є н к о

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Програма конференції у вас у руках. Плануємо працювати в

режимі пленарного та секційних засідань з обговоренням цілісного

спектра наукових і прикладних проблем.

І на завершення: отримані доповіді учасників конференції

узагальнено і підготовлено збірник тез, який вийшов друком.

Дозвольте побажати всім плідної роботи.

Дякую за увагу.

13. Поясніть, що таке кодекс. Назвіть види кодексів. Як ви

розумієте поняття кодекс честі? Ознайомтеся з Кодексом честі

працівника органів внутрішніх справ України. З’ясуйте особливості його

побудови і мовленнєвого оформлення.

Кодекс честі працівника органів внутрішніх справ

Громадянин України, який вирішив присвятити своє життя

службі в органах внутрішніх справ, добровільно бере на себе

обов’язок служити Закону, виконувати вимоги Присяги,

додержуватись моральних норм поведінки. Працівник ОВС повинен

постійно пам’ятати, що він є представником влади і повинен бути

гідним довіри народу.

При виконанні службових обов’язків та у повсякденному

житті працівник ОВС повинен:

– бути вимогливим до себе, принциповим, правдивим,

політично неупередженим у прийнятті рішень, виявляти ініціативу,

твердість і рішучість у справі захисту інтересів суспільства,

охорони прав і свобод громадян, постійно підвищувати свій

професійний, культурний та інтелектуальний рівень, брати активну

участь у громадському житті колективу;

– виховувати в собі почуття гідності за свою країну, її народ,

його історію та культуру, поважати державну символіку,

підпорядковувати свою професійну діяльність інтересам розбудови

незалежної України, повсякденно стверджувати принципи

законності, справедливості та гуманізму;

– усвідомлювати свою особисту відповідальність за

результати боротьби зі злочинністю та охорони громадського

порядку, пам’ятати, що кожен нерозкритий злочин, бездушне

ставлення до громадян та їх запитів підриває віру в силу Закону,

принижує авторитет держави, ОВС;

– уважно ставитися до громадян, незалежно від їх соціального

стану, освітнього рівня, расової чи релігійної приналежності,

громадянства, політичних та інших переконань, віку, статі, при

застосуванні сили керуватися гуманістичними принципами,

пам’ятати про цінність людського життя;

Р и т о р и к а 139

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------

– у стосунках з колегами додержуватися взаємоповаги,

щирості, доброзичливості, товариської допомоги та вимогливості;

– своїми вчинками та поведінкою, способом життя

стверджувати високі принципи безкорисливості, чесності та

скромності у громадському та особистому житті, нетерпимо

ставитись до будь-яких аморальних проявів, боротися з цими

явищами в колективах ОВС (Наказ №18 МВС України від

11.01.1996 р.).

14. Ознайомтеся з наведеним мовою оригіналу текстом проповіді

трагічно загиблого протоієрея Олександра Меня, яку надруковано в його

книзі “Православное богослужение. Таинство, Слово и Образ” і в основу

якої покладено його промову-бесіду на тему “Символ віри” у сільському

храмі та відомий його начерк “Небо на земле”. Схарактеризуйте

особливості структурної організації церковної промови, яка є

невід’ємною частиною Літургії (богослужіння), та з’ясуйте риторичні

прийоми для посилення уваги слухачів і переконання.

 Во имя Отца и Сына и Святого Духа!

Мы веруем в Господа Иисуса, Который, по слову “Символа”,

паки, то есть вновь, придет в мир, но уже как Судия живых и

мертвых.

Суд Божий совершался над избранным народом еще в Ветхом

Завете, в тех случаях, когда он отпадал от Завета Господня. Судом

было и пришествие Христа на землю. Он Сам сказал: “Суд состоит

в том, что Свет пришел в мир, а люди Его не приняли, ибо дела их

были злы”.

Была возвещена божественная Правда, но лишь немногие,

“малое стадо”, вняли словам Христовым. С первых же дней

проповеди Иисусовой начался этот Суд, вонзающийся, словно меч,

в совесть человека.

Суд Господень продолжается и в наши дни, ибо каждый раз,

когда людям открывается евангельская истина, они могут ее

принять или повернуться к ней спиной. Где окажемся мы – со

Христом или против Него? Вот в чем Суд!

Но Христос предсказал и окончательный Суд над историей

человеческой, над всем миром. О нем-то и говорит “Символ веры”.

Это значит, что не вечно будут господствовать грех, насилие,

несправедливость, нечестие; не всегда будут существовать немощь,

болезнь, разложение, смерть. Придет день, когда не останется ничего

темного в творении. “Бог будет всё и во всем”.

Когда это свершится?

Напрасны все гадания. Тщетны все попытки предсказать это,

140 Г.С.О н у ф р і є н к о

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------

вычислить из Библии “времена и сроки”. Не слушайте тех, кто

уверяет, будто им известно, “когда это будет”. Время всеобщего

Суда и обновление мира – великая тайна, сокрытая от нас. Христос

сказал, что даже от Него Самого, во дни Его служения на земле,

она была скрыта. Иначе не был бы Он человеком. Кто же может

поставить себя выше Христа-Спасителя и сказать, что ему ведом

срок последнего Суда?

Когда бы это ни случилось – через тысячи лет или завтра, –

мы всегда должны быть готовы встретить своего Господа лицом к

лицу. “Стойте и бодрствуйте, – говорит Христос, – и держите

светильники свои наготове”.

Но, как я уже сказал, и до Страшного Суда продолжается Суд

Божий в истории. Нам не обещано спокойное, безмятежное

существование; злые силы восстают, бушуют в мире. Верные

испытываются в горниле скорбей. Если люди забывают Бога,

забывают и нарушают евангельские заветы, их постигает

неизбежное возмездие. Мы все в ответе друг за друга. Бывает, что

один сеет зло, а страдают тысячи других. Это ясно видно в наше

время. Хотя всегда было много греха и ненависти, но сейчас сатана

особенно ожесточился. Посмотрите, что происходит всюду. Наше

столетие идет к концу. Был ли на протяжении его хотя бы год,

когда люди не истребляли бы друг друга, когда миллионы не

умирали бы с голода, когда человек не терпел бы зла? Многие из

вас пережили две, а то и три, и четыре войны. А сколько страшного

происходит в так называемые мирные времена? Не Бога здесь надо

винить, а себя. Все это создают люди, отвергнувшие пути Божии и

выбравшие пути сатаны, которого Христос назвал

“человекоубийцей от начала”.

Самое печальное – не то, что верующие терпят порой скорбь

от “внешних”, но что они сами забывают, “какого они Духа”.

Святой Иоанн Златоуст говорил: “Если бы кто-нибудь со стороны,

придя к нам, хорошо бы узнал заповеди Христовы и расстройство

нашей жизни, то не нашел бы худших врагов Христа, нежели мы”.

Именно над нами в первую очередь вершится Суд Божий. И

если я вижу запустелый оскверненный храм, я прежде всего думаю

не о тех руках, которые совершили это, а о грехах христиан. Ибо

они виновны в случившемся. Так учили нас еще ветхозаветные

пророки, говоря о гибели Храма за грехи людские.

Однако мы не должны отчаиваться. Свет Господень

неистребим. Возрастает зло, растет и добро. Среди испытаний и

бед подчас даже сильнее проявляется все лучшее в человеке:

верность, стойкость, жертвенность.