Риторика 7
------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Риторична освіченість допомагає впевнено почувати себе в
усіх життєвих та професійних ситуаціях, коли треба або
повідомити, поінформувати, проаналізувати, підбити висновки,
висловити власну точку зору, пояснити, скритикувати, або
ефективно спілкуватися у різних форматах (діалог, полілог,
“круглий стіл”), або організовувати та креативно скеровувати свою
мисленнєво-мовленнєву діяльність на засадах двох
взаємопов‘язаних риторичних постулатів – доброзичливо ставитися
до слухачів і своєю промовою прагнути торжества “людського в
людині”, або доцільно використовувати методи аргументування. Це
сприяє вдосконаленню комунікативного простору у професійно-
діловій сфері, посилює комунікативну інтуїцію, дозволяє досягти
високого рівня культури вербального спілкування і культури
мовлення.
Кожен мовець має прагнути до риторичного ідеалу, який
передбачає гармонію, як мінімум, трьох складників: мовлення і
спілкування має бути доцільним, інформативним, доброчинним.
Сьогодні риторика, “цариця наук” і “княгиня мистецтв”, постає
перед нами “знайомим незнайомцем”: як давня й одночасно нова
лінгвокультурологічна дисципліна, як навчальна філологічна
дисципліна, котру в кінці ХVІІІ ст. було посунуто на периферію
гуманітарної освіти та знову “відкрито” у ХХ ст., яке щедро надало
їй нового життєдайного імпульсу. Цей подвійний статус риторики,
зумовлений історичною перспективою та залежністю від
конкретної культури, пояснюється, крім іншого, її надзвичайною
роллю у вихідному комунікативному просторі, в якому вона набула
актуальної значущості та неосяжного впливу як нормативно-
дидактична інстанція, і, насамперед, її вагомою поліфункційністю в
часи античності, середньовіччя, епохи Ренесансу, бароко,
класицизму. Однак пізніше, і з різних причин їй довелося
поступитися цими функціями іншим інстанціям та дисциплінам.
У ХХ ст. драматична доля риторики набула перспектив
відродження: вона повернулася з фактичного забуття, крок за
кроком відновлюючи свій авторитет завдяки новій ціннісній
орієнтації та новим гуманістичним категоріям нового часу. З 60-х
років, розпочався період її ренесансу.
Ціннісна парадигма риторики як навчальної дисципліни
випливає з її історичної, соціальної та гуманітарної ролі і
визначається гармонійною організацією мовленнєвих цілей,
комунікативних форм та її ієрархізованих функцій: функції техніки
(мистецтва) переконання, функції настанови, функцій філологічної