Онуфрієнко Г.С. Науковий стиль української мови

Подождите немного. Документ загружается.

РОЗДІЛ 4. АЛҐОРИТМІЧНІ ПРИПИСИ

В ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ НАУКОВОЇ РОБОТИ

— 321 —

пильну наукову увагу заслуговують термінологічні знаки (ТЗ), у

побудові яких задіяно елементи (морфеми) і компоненти (слова)

різних, зазвичай двох, мов: слов’янської (зокрема, української) і

неслов’янської (європейської).

У сфері української термінології, за одержаними у ході дослі-

дження даними, квантитативно вагому, комунікативно досконалу

й дериваційно активну частину її утворюють питомі похідні тер-

міноодиниці гібридної природи (loan-blends), загальна морфемна

модель яких переважно являє собою корінь іномовного походжен-

ня (головним чином давньогрецького або латинського), оточений

питомим/-и афіксом/-ами (наприклад, модулювання, підпрогра-

ма, надструктура, токсичність), значно рідше — питомий корінь,

ускладнений іномовним афіксом/-ами (наприклад, дезбудження,

інтерсупутник, детінізація).

Як вербальні знаки спеціального поняття, терміни організову-

ються у відповідні природно-штучні системи

, що виявляють відкри-

тість, незамкненість, різнорівневість, ієрархічність, динамічність і до

складу яких входять різні за структурою, архітектонікою (основним

принципом побудови, зв’язку і взаємозумовленістю елементів ціло-

го

) номінативні одиниці. По-перше, в українській мові це гомогенні

(ціліснооформлені) термінологічні знаки за будовою, що представлені

як іномовними запозиченнями (наприклад, біол. гормон, гомеостаз;

ек. інфляція, парцеляція, бартер; соціол. емігрант, екоцентр, еманси-

патор; філос. прагматизм, софіст, аморалізм; мат. вектор, фрактал;

політ. експансіонізм, анексія; екол. анемохорія, екотоп, мікрокосм; фін.

банкрут, кредит; мед. інфлуенца, ревматолог, ангіостеноз, юр. юрис-

дикція, криміналіст, гарант; техн. трансформатор, купаж; кіб. провай-

дер; військ. мобілізація, батальйон), так і переважно питомою лекси-

кою (наприклад, біол. кровообіг, уражуваність; ек. безприбутковість,

удержавлення; філос. пізнання; соціол. населеність, добродійність, за-

гал; мат. багатозв’язність, множина; політ. виборність, урядовець; екол.

передстеп; фін. заставник; мед. кровотеча, висипання, оздоровлення;

юр. чинність, перезастава, верховенство, право; техн. перезачіплюван-

ня, вимірник, вкрутень; кіб. прямування; військ. призов, приціл.

Włodzimierz Lejczyk, Luba Biesiekirska. Terminoznawstwo: przedmiot,

metody, struktura. — Białystok, 1998. — S. 97–98.

Словник іншомовних слів/ Уклад.: С. М. Морозов, Л. М. Шкарапута. —

К., 2000. — С. 58.

НАУКОВИЙ СТИЛЬ Галина

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ОНУФРІЄНКО

— 322 —

Поміж цих гомогенних однослівних ТЗ у всіх без винятку галу-

зях знань (гуманітарних, природничих, технічних тощо) звертають

на лінгвістичну увагу термінологів, перекладачів, лексикологів, де-

риватологів міжмовні (власномовно — іномовні) гібриди типу біол.

алергенність, антитіла, надсенсибілізація, псевдостерильність; фі-

лос. софістка, інтерсуб’єктивність, кантіанство, ірреальність, ем-

піричність; ек. безплановість, капіталовіддача, самофінансування;

політ. надмілітаризація, напівколонія; соціол. документознавець, пе-

реатестація, делегування; мат. конгруентність, псевдодобуток, під-

спектр; політ. партійність, псевдореволюційність, диктаторство,

тероризування; екол. фітотоксичність, надсистема, термобіострум;

фін. переасигнування, кредитоспроможність; мед. інфекційність, ві-

русоносій, бактерицидність; юр. патентування, неконституційність,

співкредитор, протоколювання; техн. коксосортування, пеленгування,

розбаланс, ізоляційник, газорізання, тоннажність; кіб. мультипрогра-

мування, інформативність, псевдоінформування, підпрограма, коду-

вання; військ. десантування, патрулювання, бомбометання.

Відомо, що взаємодія грецької та української і російської мов

не припинялася впродовж віків, набувши особливої активності піс-

ля прийняття християнства та в XVI ст., коли збільшилася кількість

навчальних закладів, де викладалася давньогрецька мова. Інтенсивне

проникнення латинізмів до української й російської мов припадає

на ХІV–ХV століття — час, коли саме латиною формувалася мова

європейської науки та забезпечувався навчальний процес у Києво-

Могилянській академії і братських школах.

У XX ст. слов’янські (українська, російська, білоруська), як і

інші європейські, термінології зазнають яскраво вираженої тенденції

до активного запозичення із досить обмеженого кола розвинених

яка імпульсує взаємодію питомого/ власномовного та запозиченого/

чужомовного на різних рівнях мовної системи. Тенденція використо-

вувати корені класичних мов для творення на питомому ґрунті нових

термінологічних знаків лишалась однією з провідних й у XX ст.

Це питання, як переконливо зазначається К. Городенською,

Л. Крисіним, С. Гриньовим, не є простим та однозначним у лексиці

й дериватології, тому і розв’язувалося за різних періодів історичного

Гринев С. В. Терминологические заимствования // Лотте Д. С. Воп-

ро сы заимствования и упорядочения иноязычных терминов и термино-

элементов. — М., 1985. — С. 109.

РОЗДІЛ 4. АЛҐОРИТМІЧНІ ПРИПИСИ

В ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ НАУКОВОЇ РОБОТИ

— 323 —

розвитку національних мов неоднаково, якщо не сказати діаметраль-

но протилежно: від заперечення цього очевидного процесу до толе-

рантного ставлення та навіть підтримки його як природного, соціаль-

но значущого і неминучого внаслідок фокусування соціальної уваги

на поняттях, номінованих запозиченою лексикою.

Цілком зрозуміло, що на ставлення до іншомовних слів вплива-

ли і впливають найрізноманітніші соціальні оцінки, що формуються

віковими, освітянськими, професійними та іншими особливостями

носіїв мови. Так, за спостереженнями Л. Крисіна

, найбільшу то-

лерантність до запозичених термінів виявляє професіонал, бо він не

помічає іншомовності вербальних елементів, які формують ТЗ, номі-

нуючи поняття його фаху та обслуговуючи у такий спосіб його фах.

Разом із тим той же професіонал може виявляти негативну реакцію

на іншомовну термінологію з інших сфер спеціальної діяльності та

вербальної комунікації.

Пуристи-реформатори вимагали очистити національну терміно-

логію від інтернаціоналізмів іншомовного походження, замінивши

останні питомими еквівалентами або народно трансформованою лек-

сикою.

В дискусії, що довго і гостро точилася з цього питання, принцип

поміркованого поєднання національних та інтернаціональних еле-

ментів запропонував свого часу І. Франко, заперечивши таким чином

і вузьконаціональний пуризм, і невмотивоване запозичення іншо-

мовних номенів та обґрунтувавши це думкою, що для всіх термінів,

незалежно від мови походження, є необхідним “приноровлення їх до

духу і звукових правил рідної мови”

, іншими словами до фонетич-

них, дериватологічних, граматичних, орфографічних і стилістичних

норм мови-реципієнта.

Пізніше фундатор вітчизняної термінологічної школи Д. Лотте

застерігав, що розв’язування питання про запозичення термінів

обов’язково вимагає враховувати і позитивні, і негативні фактори, бо

кожний окремий випадок запозичення являє собою особливу, кон-

кретно важливу проблему. В основі цього твердження усвідомлюєть-

ся основний теоретичний постулат: саморозвиток мови визначається

Крысин Л. П. Иноязычные слова в контексте современной обществен-

ной жизни // Русский язык конца ХХ столетия (1985–1995). — 2-е изд. — М.,

2000. — С.159.

Франко І. Повне зібрання творів. — Т. 29. — С. 72.

НАУКОВИЙ СТИЛЬ Галина

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ОНУФРІЄНКО

— 324 —

своєрідною боротьбою протилежностей — мовних антиномій, що

притаманні самому об’єкту — мові.

Співвідношення між різномовними (зокрема, питомими й чу-

жими) словотворчими засобами, що реалізовують термінологічні ка-

тегорії, можна кваліфікувати як асиметричне, оскільки словотворчі

форманти, зокрема в найпоширеніших ціліснооформлених гібридних

ТЗ, є переважно питомими, слов’янськими (відповідно українськи-

ми). При цьому, як зазначає В. Акуленко, створення міжмовних ана-

логів із подібною семантикою й мотивуванням може розглядатися як

шлях напівприхованої інтернаціоналізації лексики і термінології мов,

яка не тільки не протистоїть національному, а втілюється в ньому

Факти запозичення чужого слова, адаптування та використання

його як власного (автохтонного) шляхом асиміляції, пристосування

до своїх парадигм окреслюють масштаби реальної й потенційної сили

мови-реципієнта, яка виявляється, динамізується, зростає, міцнішає,

якщо лексичні запозичення демонструють словотворчі потенції на

ґрунті національної мови, творячи низку похідних лексем і реалі-

зовуючи таким чином різновекторні та різномасштабні дериваційні

зв’язки у просторі словотвірних гнізд відповідної терміносистеми.

Зростанням номінативних потреб у суспільстві та, передусім, у

просторі науково-професійної комунікації обумовлюється активізація

процесу лексичного запозичення, що в свою чергу під упливом природ-

ної та безперервної тенденції до збереження мовою-реципієнтом на-

ціональних рис задля збереження унікальності нації на мовному рівні

результує суттєвим розширенням сфери гібридної лексики. Відтак

самим “генієм мови” (В. Бєлінський) виробляється шлях компроміс-

ного, толерантного розв’язання болючої дилеми “своє — чуже”: допу-

щення і подальше асимілювання чужомовних елементів закладено у

самому характері лексичної системи, і “мова може йти лише про розу-

міння її цілісності й адекватності самій собі на тому чи іншому етапі

еволюції”

Словотвірне адаптування запозичень, підтверджуючи їх міцну

позицію у мові, номінативну значущість, дериваційні потенції та тен-

Акуленко В. В. Лексические интернационализмы: итоги, перспективы,

методы исследования // Интернациональные элементы в лексике и терми-

нологии. — Харьков, 1980. — С. 42.

Толковый словарь русского языка конца ХХ ст. Языковые изменения /

Под ред. Г. Н. Скляревской. — С.-Пб, 1998. — С. 7.

РОЗДІЛ 4. АЛҐОРИТМІЧНІ ПРИПИСИ

В ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ НАУКОВОЇ РОБОТИ

— 325 —

денції, стимулюється їх непохідністю у мові-реципієнті. Свідченням

активності й продуктивності процесу гібридизації слугують терміно-

логічні новотвори у різних галузях, сферах, технологіях: кібернетиці

(хакерний, хакерство, чиповий), техніці (сканований, сканування), со-

ціології (спонсорувати, спонсорований, спонсорування, спонсорство),

біології (тонувати, тонований, тонування), мистецтві (продюсер-

ський, продюсерство), журналістиці (інтригоємність), юриспруден-

ції (криміногенність, детінізація), інформатиці (віртуальність, ІВМ-

сумісність), політиці (віце-прем’єрство, екс-рухівець, антидержавний),

фінансовій діяльності (ф’ючерсний, тендерний, дилерський, офшорний)

тощо. Разом із тим у професійно-розмовній сфері творяться й активно

функціонують гібриди на позначення назв осіб за продуктивними в

українській мові словотвірними моделями: пор. бюджетник, контр-

актник, медійник і неформали, нелегал, недемократ, міжрегіонали.

По-друге, ТЗ за будовою в українській мові може бути гетероген-

ним (неціліснооформленим). Такі терміноодиниці параметруються

за багатьма ознаками: лінійною довжиною (кількістю компонентів/

слів), внутрішньою архітектонікою, за принципом і способом дерива-

ції, морфемної побудови, мовним джерелом/-ами. У контексті остан-

ніх із зазначених аспектів гетерогенний ТЗ майже на досліджується,

хоча результати подібних студіювань є корисними та перспективни-

ми і для загального, і для порівняльного й, зокрема, слов’янського мо-

вознавства.

Нашими лінгвістичними спостереженнями підтверджується, що

гетерогенний ТЗ може являти собою різномодельну сукупність двох

і більше слів/компонентів: а) рідко — іномовного походження (на-

приклад, біол. конституція організму, вірус імунодефіциту; мед. ка-

рієс емалі, спазм акомодації; ек. режим економії, курс облігацій; політ.

редемаркація кордону; соціол. диктатура пролетаріату; мат. амплі-

туда інтеграла, матриця функцій; фін. міграція капіталу, метод чар-

тів; юр. реквізити документа; техн. аналізатор імпульсів, коефіцієнт

конфігурації; кіб. регенерація інформації, дискримінатор імпульсів); б)

часто — питомих (наприклад, біол. коло кровообігу, внутрішній слух,

кругообіг речовин; мед. внутрішня кровотеча, ознаки хвороби; ек. ро-

бочий час, частота збитку, кругообіг виробництва; соціол. ділове коло;

мат. багатозначне перетворення, межа множини, накладання площин,

частота коливань; юр. дарчий напис, ухвальна частина, склад злочину,

зворотня чинність закону; техн. вхідний шукач, затискний наконечник,

НАУКОВИЙ СТИЛЬ Галина

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ОНУФРІЄНКО

— 326 —

ходова частина, швидкість двигуна; кіб. ознака помилки, швидкість

вибірки; військ. військова частина); в) переважно — питомого/-их та

іномовного/-их у різних комбінаціях, що свідчить про помітно зрос-

таючу тенденцію до гібридизації на власномовному ґрунті (напри-

клад, біол. міграція рослин, надмірна регенерація, спектр вікового ста-

ну, диспропорція будови тіла; мед. розсіяний склероз, судинний шунт,

шум тертя плеври, двостороння спастична пневмонія; ек. парцеляція

землеволодіння, кон’юнктура світового ринку, швидкість обігу змінно-

го капіталу; політ. лівий соціаліст, виборча реформа, міжнародна си-

туація; соціол. міграція населення, культура споживання, робітнича

династія; мат. модуль додавання, коефіцієнт розбіжності, ліва сис-

тема координат; фін. безоплатний кредит, коефіцієнт забезпечення

кредитоспроможності, безстроковий акредитив, методи калькулю-

вання собівартості продукції; юр. законодавчий корпус, експертиза

речових доказів, касація вироку, режим державного кордону, реєстра-

ція актів громадянського стану; техн. зворотний пеленг, суцільний

спектр, експлуатація транспортних засобів; екол. спадковий фактор,

фактор середовища, незайманий фітоценоз, аридизація рослинності;

філософ. пізнавальний акт, динамізм розвитку, функція пізнання; кіб.

запам’ятовувальна матриця, канал запиту, код даних, система баз

даних, режим реального часу, регістр запам’ятовувального пристрою;

військ. оголений фланг, військова топографія, режим вогню).

Шуканий природний компроміс у розв’язанні цього серйозного

для перспектив мови конфлікту віднайдено самою мовою завдяки

можливості, масштабності й активності процесу творення міжмов-

них гібридів, що переважно є похідними за національними зразками

від іномовного слова неслов’янського походження при використанні

питомих дериваційних ресурсів. Саме у такий спосіб унаочнюються

доцільність прийняття і засвоєність запозичень у відповідь на сфор-

мовані пріоритети суспільства та вимоги мовної системи.

Словотвірна адаптація іномовного слова через залучення його

до парадигми словотвірного гнізда і відповідно до системи мотивова-

них одиниць запозичуваної мови заслуговує на окрему наукову увагу

і визнання як актуальної проблеми у студіюваннях із дериватології,

морфеміки, неології, лексикології, термінознавства, загального і по-

рівняльного мовознавства.

Непохідність усіх запозичень у мові-реципієнті певною мірою сти-

мулює їх словотвірну активність, якою й підтверджується і їх міцна по-

РОЗДІЛ 4. АЛҐОРИТМІЧНІ ПРИПИСИ

В ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ НАУКОВОЇ РОБОТИ

— 327 —

зиція у мові, і номінативна значущість у творенні “фундаменту, на яко-

му розбудовується весь лексикон”, і словотвірні потенції

. Дериваційна

універсальність запозичень як спроможність брати участь у різних про-

цесах словотворення випливає, відповідно до спостережень, із їх непо-

хідності та різноманіття в українській мові. Словотвірне адаптування

запозичень супроводжується морфемною/морфною структурованіс-

тю їх похідних, що обумовлено контекстом словотвірного гнізда, який

і визначає морфемні границі у похідних від запозичень. Зрозуміло, що

словотвірне адаптування запозичень залежить безпосередньо від ба-

гатьох чинників, зокрема, від ступеня відкритості мовної системи до

інновацій, від поширеності й характеру бі- та полілінгвізму у соціумі,

від мовної політики держави тощо. “Пурифікаторські витівки, скеро-

вані на очищення своєї мови від чужих слів та зворотів, пов’язані за-

звичай із марнуванням часу”

, про що свідчить історія розвитку мов,

які не втрачають своєї сили у національній самобутності, вводячи до

своїх систем необхідні лексичні запозичення і неминуче позбавляю-

чись, з іншого боку, надлишкових елементів, не здатних адаптуватися

в умовах поширення міжнародних контактів і не відповідних “доціль-

ному функціонуванню” (Л. Щерба) у літературній мові. У контексті

цього неможливо не визнати актуальною проблему якості володіння

іномовним словом, передусім інтернаціонального статусу, саме в наш

час активізації й глобалізації міжнародних стосунків і, навіть мож-

на стверджувати, тотального характеру лексичних запозичень, коли

часто-густо відсутність високого “мовного смаку” породжує, за влуч-

ним визначенням Г. Винокура, “лінгвістичний провінціалізм”.

На початку ХХІ ст. система української вищої освіти та спокон-

вічне її джерело і чинник — наука — перебувають у стані активних змін,

викликаних, у тому числі, потребою інтегрування у європейський

простір

. Це позначається і на змісті поняттєво-термінологічного

апарату відповідних галузей знань, зокрема, розширюється між-

народний термінологічний фонд, де спеціалізуються міжнародні

Кубрякова Е. С. Роль словообразования в формировании языковой

картины мира // Роль человеческого фактора в языке. Язык и картина

мира. — М., 1988. — С. 154.

Бодуэн де Куртенэ. Заимствования // Русская энциклопедия / Под

ред. С. А. Адрианова и др. — С.-Пб, 1914. — С. 159.

Болонський процес: головні принципи входження в європейський про-

стір вищої школи / Журавський В. С., Згуровський М. З. — К., 2003. — 200 с.

НАУКОВИЙ СТИЛЬ Галина

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ОНУФРІЄНКО

— 328 —

ресурси на вираженні певних термінологічних значень у різних мо-

вах, зокрема, європейського ареалу

. У зв’язку із цим процеси рефор-

мування й модернізації української вищої освіти та інтеґрування її в

європейський простір не можуть не супроводжуватись і взаємодією

різномовних термінологічних систем, чим й імпульсуються терміно-

логічні запозичення з європейських мов і, зокрема, з англійської як

мови міжнародного статусу. Так, за опублікованими даними, в укра-

їнській мові на початку минулого століття найчисленнішими вияви-

лися серед англіцизмів назви історико-соціальної та політичної сфер

(~21% від загальної кількості новітніх англіцизмів), у 70–80 роки

ХХ ст. — назви науково-технічної та виробничої сфер (~25%), а на-

прикінці ХХ ст. — початку ХХІ ст. –назви економічної, фінансової і

комп’ютерної сфер (~32%). За цих неминучих процесів іномовного

запозичення суспільство, однак, завжди прагне зберегти унікальність

нації на мовному рівні, забезпечити своє самобутнє майбутнє. Цьому,

крім обов’язкового державно-фахового контролю за доцільністю лек-

сичних запозичень та правомірністю їх використання, сприяє слово-

твірне, граматичне і лексико-семантичне засвоєння іномовних слів, у

тому числі при формуванні за національною парадигмою словотвір-

них гнізд із ними у вершині. Отже, допущення і подальше асимілю-

вання та активне застосування чужомовних елементів закладено у

самому характері лексичної системи: ними супроводжується еволю-

ціонування мовної структури та інтернаціоналізація термінологічної

лексики, які набувають ознак багатогранного, динамічного, масштаб-

ного та перспективного процесу в умовах інтеграції національної сис-

теми науки й освіти у європейський простір.

У контексті цього якісно нового за завданнями, змістом і масш-

табами процесу наукова увага лінгвістів, термінологів, перекладачів

об’єктивно фокусується на проблемі міжнародної термінологічної

лексики, комунікативна роль і лінгводидактичні функції якої суттєво

Онуфриенко Г. С. Гибриды как стилеобразующий лексический эле-

мент языка науки и техники // “Słowa, słowa, słowa” w Kоmunikacji językowej /

pod red. M. Grabskiеj. — ІІ. — Gdan´ sk. — 2004. — 127–137.

Онуфриенко Г. С. Лингводидактический потенциал международной

терминологической лексики в условиях Болонского процесса// Тенденции

развития и проблемы преподавания русского и украинского языков как

иностранных в современных условиях: Сб. материалов Всеукр. научно-практ.

конф. — Запорожье, 2005. — С. 80–81.

РОЗДІЛ 4. АЛҐОРИТМІЧНІ ПРИПИСИ

В ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ НАУКОВОЇ РОБОТИ

— 329 —

зростають у забезпеченні як розпізнавання однієї науково-освітньої

системи іншими в європейському просторі, так і гармонізації їх вза-

ємодії з метою вдосконалення мови науки засобами міжнародної тер-

мінології різних галузей знань. На особливу увагу заслуговує у світ-

лі викладеного і проблема формування відповідної до вимог часу та

завдань Болонського процесу лінгвотермінологічної компетентності

у студентської молоді українських закладів вищої освіти, і проблема

розробки новаційних дидактичних матеріалів, у яких забезпечувати-

меться високий і достатній комунікативно-ґносеологічний потенціал

сучасними науково-навчальними текстами.

Здійснений на рівні термінологічної лексики аналіз джерел

різних підстилів наукового стилю української мови (власне науко-

вого, науково-навчального, науково-популярного, науково-публі-

цистичного) дозволяє дійти важливого при розв’язанні проблеми

запозичень висновку про активність процесу творення неологізмів

гібридної мовної природи, переважно як похідних від запозичень на

питомому, українському, ґрунті. У них ономасіологічною ознакою,

за якою виокремлюються предмети всередині класу

, виступає пи-

тома афіксальна морфема в однослівних термінах та в аналітичних

термінах — питомий, структурно залежний компонент із функцією

видового конкретизатора, деталізатора, модифікатора (пор. гібрид-

ні неологізми: віце-прем’єрство, криміногенність, корумпованість,

квотування, перемонополізація, ядерна медицина, внутрішній аудит,

дрібний бартер). При цьому гібридні інновації, що є дериватами від

“ключових слів епохи”, набувають ознак своєрідних “історичних

свідків”

важливих і визначальних етапів у розвитку суспільства,

Пристайко Т. С. Лексико-номинативная организация специального

текста. Монография. — Днепропетровск, 1996. — С. 44–45.

Онуфрієнко Г. С. Гібриди у складі неологічної лексики кінця ХХ сто-

ліття // Вісник Дніпропетровського ун-ту. Мовознавство. — 2003. — Ви-

пуск 9. — С. 214–219.

Онуфрієнко Г. С. Гібридизація термінознака як чинник інноваційних

процесів у мові науково-технічної комунікації // Лексико-граматичні ін-

новації в сучасних слов‘янських мовах: Матеріали Всеукраїнської науко-

вої конф. / Укл. та наук. ред. Т. С. Пристайко. — Дніпропетровськ, 2003. —

С. 179–182.

Онуфрієнко Г. С. Продуктивний чинник термінологічної деривації //

Проблеми української термінології: Вісник НУ “Львівська політехніка”. —

2004. — № 503. — С. 71–75.

НАУКОВИЙ СТИЛЬ Галина

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ОНУФРІЄНКО

— 330 —

науки, техніки. Неологічні гібридні деривати, виникаючи у різних галу-

зях науки, техніки, культури, активно функціонують у сучасному сус-

пільстві (наприклад, біол. клонування, кіб. хакерство, фін. дилерський,

тендерний, проф.-розм. бюджетник, контрактник, міжрегіонали).

Отже, аналізом досліджених різногалузевих терміносистем пе-

реконливо доводиться, що ТЗ як словесна одиниця, формуючись

в українській мові переважно засобами питомої мови, в умовах

тенденції науки і техніки до єдності в ім’я міжнародного прогресу

може являти собою лексичні запозичення із високорозвинених лі-

тературних мов (передусім європейського ареалу), які, залучаючись

до дериваційних парадигм мови-реципієнта, результують в актив-

но поширювані на питомому ґрунті термінологічні знаки гібридної

мовної природи, функціонуванням яких захищаються лексико-

граматичні парадигми рідної мови та забезпечуються мотиваційні

взаємовідношення з відповідними одиницями. Ця взаємодія “свого”

і “чужого”, національного та запозиченого, у тому числі інтернаці-

онального, особливо яскраво простежується в термінологіях, що

перебувають у стані активного формування, розвою й розбудови, і

позначається динамізмом термінологічного фонду, з одного боку,

та морфемною/морфною структурованістю й модельованістю ТЗ з

іномовним/ інтернаціональним елементом/ компонентом у складі,

з іншого боку. ТЗ-гібриди дозволяють зберегти унікальність нації на

мовному рівні: так, зовнішня форма, зокрема однослівного, терміна,

тобто його “афіксальне вбрання”, лишається “рідною”, упізнаваною,

національною, легко вписуючись у лексико-граматичні парадигми

рідної мови, розкриваючи адаптивні механізми мовної системи та

зберігаючи її цілісність і адекватність самій собі. Матеріалами дослі-

дження доводиться, що гібридизація є важливою, впливовою, актив-

ною та прогресивною тенденцією в українській мові. Усвідомлення

цього мовного феномену, завдяки якому, безперечно, виявляються

сила, досконалість, дериваційні можливості й перспективи мови-

реципієнта, проектує проблематику різнопараметрального його

дослідження, що збагатить у відповідних розділах теорію україн-

ського термінознавства і результуватиме у гармонізацію, уніфіка-

цію, стандартизацію української термінології в сенсі завдань її лінг-

вістичного впорядкування у контексті вимог Болонського процесу.

(Г. Онуфрієнко, докт. філос. у філол. науках)