Онуфрієнко Г.С. Науковий стиль української мови

Подождите немного. Документ загружается.

РОЗДІЛ 3. АЛҐОРИТМІЧНІ ПРИПИСИ ЯК РЕГЛАМЕНТОВАНІ СХЕМИ НАВЧАЛЬНИХ

ДІЙ ПРИ АНАЛІТИЧНОМУ ОПРАЦЮВАННІ ІНФОРМАЦІЇ НАУКОВОГО ДЖЕРЕЛА

— 131 —

Анотація обов’язково складається з двох частин: бібліографічно-

го опису (вихідні дані джерела у відповідності до чинних ДЕСТів) і

власне тексту. Сутність і призначення анотації полягають у тому, що

вона є стислою характеристикою джерела інформації та відповідає

на питання, про що йдеться в цьому джерелі. Анотація не розкриває

змісту наукового джерела, а лише інформує про наявність наукового

джерела певного змісту і характеру. Таким чином, анотація дозволяє

користувачеві скласти достатнє й об’єктивне попереднє уявлення

про незнайому для нього наукову публікацію і тим самим допомагає

в пошуку, відборі та систематизації необхідної інформації.

За різними параметрами виокремлюються кілька видів ано-

тацій: 1) за змістом і цільовим призначенням — довідкові (описові,

інформаційні) та рекомендаційні; 2) за повнотою охоплення змісту

анотованого джерела — загальні та спеціалізовані (в тому числі ана-

літичні); 3) за кількістю анотованих джерел — групові та негрупові.

Найбільшого поширення в науковій та навчально-науковій

діяльності набули довідкові анотації, які характеризують наукове

джерело за тематикою й проблематикою. Саме вони є найефектив-

нішими в наданні своєчасної, об’єктивної і достатньої інформації

про нові досягнення в різних галузях науки та суттєво заощаджу-

ють час пошуку й збирання наукової інформації. Знання алґорит-

мічного припису до анотування, уміле й оперативне користування

ним сприяє адекватному вилученню основних положень науково-

го джерела та їх оформленню у відповідності до вимог норматив-

ної документації.

Текст довідкової анотації може складатися з відомостей про:

• науковий жанр джерела (підручник, монографія, дисертація,

стаття, доповідь тощо);

• призначення джерела;

• завдання, які розв’язує автор джерела;

• метод, яким користувався автор (експеримент, порівняльний

аналіз тощо);

• структуру анотованого джерела;

• предмет і тему джерела, основні положення й висновки;

• допоміжний та ілюстративний матеріал, додатки тощо;

• про автора (у разі необхідності).

Характерною особливістю змісту анотації є те, що в ній обов’яз-

ково має зазначатися, що нового несе анотоване наукове джерело в

НАУКОВИЙ СТИЛЬ Галина

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ОНУФРІЄНКО

— 132 —

порівнянні з іншими, близькими до нього тематикою й цільовим при-

значенням; чим відрізняється це видання від попередніх. Щоб ви-

лучити з наукового джерела основну і нову інформацію та сформу-

лювати й правильно оформити її в жанрі анотації, необхідно мати як

достатні знання у відповідній галузі знань, так і сформовані навички

й уміння у складанні анотації.

Процес анотування наукового джерела має відповідати певним

вимогам. Так, зокрема, композиція анотації має бути внутрішньо

логічною і може відрізнятися від композиції анотованого джерела;

відбір відомостей для анотації, їх формулювання та розташуван-

ня залежать від змісту й характеру анотованого джерела, від при-

значення анотації та її адресата; мова анотації має бути науковою,

нормативною, лаконічною, ясною, простою, без довгих і занадто

складних речень; загальний обсяг анотації не повинен перевищува-

ти 500 друкованих знаків і лише у виняткових випадках може ся-

гати 800–1000 друкованих знаків. Довідкові анотації можуть бути

максимально лаконічними (1–3 речення) або розгорнутими, але не

перевищувати вказаних обсягів.

Найпоширенішою помилкою при складанні анотацій є їх над-

лишковість, яка виникає переважно при повторенні інформації,

використанні зайвих фраз, вставних слів, складних підрядних кон-

струкцій.

Завдання 3.1.1. Ознайомтеся з наведеним алґоритмічним при-

писом, звертаючи особливу увагу на коментарі в рубриках:

Пам’ятайте! Примітка. Усвідомте кожен “крок” мисленнєво-

мовленнєвих дій та їх послідовність при анотуванні друкова-

ного наукового джерела.

АЛҐОРИТМІЧНИЙ ПРИПИС

ДО АНОТУВАННЯ НАУКОВОГО ДЖЕРЕЛА

1. Ознайомтеся з вихідними даними наукового джерела (назва,

жанр наукової продукції, автор, рік і місце видання, структу-

ра, обсяг, ілюстрації тощо).

2. Прочитайте текст, усвідомлюючи його загальний зміст.

РОЗДІЛ 3. АЛҐОРИТМІЧНІ ПРИПИСИ ЯК РЕГЛАМЕНТОВАНІ СХЕМИ НАВЧАЛЬНИХ

ДІЙ ПРИ АНАЛІТИЧНОМУ ОПРАЦЮВАННІ ІНФОРМАЦІЇ НАУКОВОГО ДЖЕРЕЛА

— 133 —

3. Визначте логічний суб’єкт (те, про що розповідається в тек-

сті) і логічний предикат (те, що про це говориться).

4. З’ясуйте актуальність і адресат джерела (статті, книги

тощо).

5. Проаналізуйте структуру тексту (книги), визначивши вступ-

ну, основну та заключну частини.

6. Визначте головну інформацію основної частини тексту, від-

повівши для цього на такі питання:

• Які проблеми висвітлюються?

• Що констатує автор?

• Як розглядаються і розв’язуються поставлені проблеми?

• Яких висновків доходить автор?

7. Оформіть письмово текст анотації, використовуючи необхід-

ні лексико-граматичні конструкції.

8. Здійсніть самоконтроль виконаної роботи.

9. Відредагуйте текст анотації, зіставивши його з науковим дже-

релом і перевіривши за правописними нормами. Зверніть ува-

гу на обсяг анотації (не більше 8% тексту-джерела), її струк-

турну організацію і логіко-граматичні зв’язки між реченнями

та їх частинами.

Примітка. Найпоширенішою є така модель довідково-рекомендаційної

анотації наукового джерела:

1. Вступна частина: вихідні дані джерела (назва, жанр, автор,

місце і рік видання, структура, обсяг, ілюстрації).

2. Основна частина: перелік основних проблем та/або висно-

вків тексту-джерела (можна за розділами, главами, пара-

графами).

3. Заключна частина: актуальність і адресат джерела.

Пам’ятайте! Показниками рівня анотації є:

— якість і точність інформації про першоджерело;

— логічне її оформлення;

— відповідність чинним мовним нормам;

— обмежений обсяг.

Завдання 3.1.2. Ознайомтеся з текстами довідкових і рекоменда-

ційних анотацій на видану останніми роками та актуальну

для студентів наукову літературу різних жанрів. Визначте

НАУКОВИЙ СТИЛЬ Галина

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ОНУФРІЄНКО

— 134 —

їх структуру, порівнявши з типовою моделлю анотацій, та

знайдіть синонімічні лексико-граматичні конструкції, які ви-

користано для оформлення кожної її частини. Занотуйте ви-

хідні дані джерел за своїм фахом.

Вихованець І. Р. Теоретична морфологія української мови:

Академ. граматика укр. мови / І. Вихованець, К. Городенська; За

ред. І. Вихованця. — К.: Унів. вид-во “Пульсари”, 2004. — 400 с.

У теоретичному курсі описано морфологічну систему і струк-

туру сучасної української літературної мови. Розглянуто з позиції

функціонально-категорійної граматики центральні питання морфо-

логії: морфологічні одиниці й типи морфологічних категорій; функ-

ції морфологічних одиниц і категорій; взаємозв’язки морфології,

синтаксису і словотвору. У книзі апробовано теоретичні засади нової

академічної граматики української мови.

Призначено для мовознавців, викладачів і студентів філологіч-

них факультетів.

Горпинич В. О. Українська морфологія: Навчальний посіб-

ник. — Дніпропетровськ: ДДУ, 2000. — 364 с.

У посібнику висвітлено основні закономірності функціонування

морфологічної системи української мови, проаналізовано відповідно

до сучасних наукових принципів категоріальне значення, морфоло-

гічні категорії, синтаксичні властивості і склад суфіксів кожної час-

тини мови.

Для студентів філологічних спеціальностей вищих навчальних

закладів.

Глущик С. В. Сучасні ділові папери: Навч. посіб. для вищ. та

серед. спец. навч. закладів / С. В. Глущик, О. В. Дияк, С. В. Шев-

чук. — К.: “А.С.К.”, 2001. — 400 с.

У посібнику подаються основні ознаки офіційно-ділового сти-

лю та розглядається писемна форма його реалізації — ділові папе-

ри. Наведено зразки документів, правила їх оформлення, вправи

різного ступеня складності. Виклад основного матеріалу доповню-

ють словник ділової людини, правила орфографії та пунктуації в

таблицях.

Для студентів вищих навчальних закладів України.

РОЗДІЛ 3. АЛҐОРИТМІЧНІ ПРИПИСИ ЯК РЕГЛАМЕНТОВАНІ СХЕМИ НАВЧАЛЬНИХ

ДІЙ ПРИ АНАЛІТИЧНОМУ ОПРАЦЮВАННІ ІНФОРМАЦІЇ НАУКОВОГО ДЖЕРЕЛА

— 135 —

Зубков М. Г. Українська мова: Універсальний довідник. — Х.:

ВД “Школа”, 2004. — 496 с.

Довідник є найновішим і найповнішим функціональним видан-

ням такого роду. Розгляд змін у правописі, що сталися, відбуваються

або очікуються, супроводжується науковим обґрунтуванням та ко-

ротким історичним коментарем.

У книзі розглянуто різні граматичні теми, лексичні узгодження,

вживання літери Ґ не лише в загальних назвах, а й у власних іменах;

викладено паралельні форми вживання фразеологізмів, сталих вира-

зів з огляду на їх російські аналоги. Доречними є додатки: скорочен-

ня, імена по батькові, словнички типових мовних зворотів тощо.

Довідник розраховано на всіх, не байдужих до своєї грамотності.

Царук О. Українська мова серед інших слов’янських: етноло-

гічні та граматичні параметри: Монографія. — Дніпропетровськ:

“Наука і освіта”, 1998. — 24 с.

У монографії досліджуються питання виділення української

мови з правслов’янської, початкові щаблі її становлення як самобут-

ньої лінгвістичної системи на тлі процесів, пов’язаних із постанням

інших слов’янських мов. На основі аналізу вже відомих та нових іс-

торичних, археологічних, етнографічних, антропологічних і лінгвіс-

тичних фактів заперечується традиційна тріалістична дистрибуція

слов’янських мов та пропонується дуалістичний розподіл на антську

і словенську підгрупи; визначаються основні етнологічні і граматичні

параметри українського глотогенезу, по-новому осмислюється місце

і значення української мови серед інших слов’янських.

Для славістів, лінгвістів, істориків, гуманітаріїв, викладачів

ВНЗ, аспірантів, студентів, усіх, хто цікавиться історією українсько-

го народу та його мови.

Проблеми культури професійної мови фахівця: теорія та прак-

тика. Матеріали V всеукраїнської науково-методичної конферен-

ції. — Донецьк: ДЮІ МВС при ДонНУ, 2005. — 212 с.

У матеріалах конференції розглядаються питання, пов’язані із

впливом культури мови на якість професійної діяльності, з особли-

вістю мови ділового спілкування, з практикою формування філоло-

гічної компетентності майбутніх фахівців.

НАУКОВИЙ СТИЛЬ Галина

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ОНУФРІЄНКО

— 136 —

Іванишин В., Радевич-Винницький Я. Мова і нація. — Дрогобич:

“Відродження”, 1994. — 218 с.

Пропонована праця в лаконічній формі тез широко висвітлює

мовознавчу проблематику, пов’язану із суттю, роллю та функціону-

ванням мови в суспільстві, розкриває механізм денаціоналізації наро-

ду на мовному ґрунті, подає науковий матеріал, необхідний кожному

громадянинові для вироблення мовознавчого світогляду, належного

ставлення до рідної та інших мов.

Онуфрієнко Г. С. Риторика у практичних завданнях для юрис-

тів: Навчальний посібник. — Запоріжжя: ЗЮІ, 2002. — 307 с.

Це один із перших ґрунтовних навчальних посібників, у якому в

оригінальний спосіб систематизовано висвітлюються основоположні

поняття і категорії риторики як навчальної дисципліни, що забезпе-

чує активну технологію здобуття знань та високий ступінь мотивації

навчальної діяльності.

Складається посібник з дев’яти одномодельних розділів, корот-

кого тлумачного словника та покажчика власних імен. Поліфункційні

завдання до актуальних матеріалів першоджерел спрямовані на роз-

виток і вдосконалення комунікативної компетентності та піднесення

культури переконання й культури мовлення. Посібник покликаний

допомогти самоактуалізуватись і студентові, і фахівцеві, і пересічно-

му читачеві завдяки риторичній освіченості та посилити знаннями

комунікативну інтуїцію й досягти вершин свого професіоналізму.

Для студентів, спеціалістів з правознавства, а також усіх, хто

здобуває вищу гуманітарну освіту і прагне досконало оволодіти се-

кретами організації мисленнєво-мовленнєвої діяльності та управ-

ління нею.

Оуенз К. Право: Посібник для студентів бізнес-спеціальностей. —

К.: “Знання”, КОО, 2002. — 605 с.

Завдяки простоті та доступності викладення матеріалу ця книга

впродовж п’яти років є одним з основних навчальних посібників з права

для студентів Великої Британії, що навчаються бізнес-спеціальностям.

Вона набуває особливої актуальності в умовах входження України в

європейське економічне і правове поле. У посібнику розглядаються

загальні принципи права країн ЄС, правові основи організації бізнесу,

трансакцій, взаємовідносин і співпраці суб’єктів підприємницької ді-

РОЗДІЛ 3. АЛҐОРИТМІЧНІ ПРИПИСИ ЯК РЕГЛАМЕНТОВАНІ СХЕМИ НАВЧАЛЬНИХ

ДІЙ ПРИ АНАЛІТИЧНОМУ ОПРАЦЮВАННІ ІНФОРМАЦІЇ НАУКОВОГО ДЖЕРЕЛА

— 137 —

яльності, укладання угод, продажу і постачання товарів та послуг, екс-

порту, страхування і банкрутства, наводяться численні приклади прак-

тичного застосування права у сфері бізнесу.

Для студентів економічних спеціальностей, фахівців-практиків,

усіх, хто цікавиться економікою і правом.

Шегда А. В. Менеджмент: Навч. посібник. — К.: “Знання”,

КОО, 2002. — 583 с.

Пропонована книга — перероблений і доповнений варіант на-

вчального посібника “Основы менеджмента”, який уперше вийшов дру-

ком 1998 р. і отримав високу оцінку фахівців. Головна увага у посібнику

приділяється економічній природі, сутності, функціям, принципам і ме-

тодам здійснення ефективного менеджменту організацій. Розкриваються

системи мотивацій, економічний та організаційний механзми управлін-

ня сучасними підприємницькими структурами. Друга частина книги

присвячена практичним аспектам менеджменту: наводяться методики

аналізу використання особистого часу, вивчення фірми, ділові ігри, тес-

ти, а також словник базових термінів і понять, список літератури.

Розраховано на студентів, аспірантів і викладачів ВНЗ.

Склад і структура термінологічної лексики української мови. —

К.: “Наукова думка”, 1984. — 196 с.

У монографії висвітлюються актуальні для українського мовоз-

навства принципи класифікації термінологічної лексики, системно

описуються тематичний склад і структурно-генетичні особливості

термінологічної лексики на матеріалі термінів суспільно-політичних,

фізико-математичних, технічних і біологічних терміносистем. Вико-

ристовуються лексичні дані термінологічних словників і новітніх

праць з досліджуваних галузей науки і виробництва.

Для термінографів, перекладачів, викладачів, студентів, праців-

ників видавництв.

Кремень В., Ткаченко В. Україна: шлях до себе. Проблеми сус-

пільної трансформації. — К.: Видавничий центр “ДрУк”, 1998. —

448 с.

У монографії розглядається проблема суспільної трансформації

України за доби незалежності у контексті багатовікового історичного

досвіду.

НАУКОВИЙ СТИЛЬ Галина

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ОНУФРІЄНКО

— 138 —

Утвердження української ідентичності, віднайдення Україною

шляху до себе, визначення магістрального напряму суспільного по-

ступу автори пов’язують із необхідністю “зняття” дилеми “Схід —

Захід” шляхом культурно-політичного синтезу цивілізаційних над-

бань кожного народу на просторі “Великої Європи”.

Монографія адресована професійним політикам, політологам,

науковцям-суспільствознавцям, викладачам навчальних закладів,

студентам та всім тим, кому небайдуже минуле, сучасне та майбутнє

України.

Українська термінологія і сучасність: Зб. наук. праць. Вип. V /

Відп. ред. Л. О. Симоненко. — К.: КНЕУ, 2003. — 324 с.

П’яте видання збірника наукових праць своєю тематикою і

проблематикою засвідчує велике розмаїття навколишнього світу

на початку третього тисячоліття. Статті присвячені як традицій-

ним науковим галузям і термінознавчим напрямкам, так і новітнім

сферам людського пізнання (менеджмент, інвестиційна політика,

комп’ютерні технології тощо). Належна увага у збірнику приділена

практично-прикладним аспектам термінознавства — термінологіч-

ній лексикографії та терміновживанню в навчальному процесі вищої

школи.

Вісник: Проблеми української термінології. — Львів: На ціо-

нальний університет “Львівська політехніка”. — 2004. — № 503. —

196 с.

У Віснику опубліковано статті, які розкривають такі тематичні

напрями: теоретичні засади термінознавства та лексикографії, термі-

нологія природничих, технічних та гуманітарних знань.

Для науковців і фахівців різних галузей знань, а також виклада-

чів і студентів.

Історія української Конституції / Упоряд. А. Г. Слюсаренко,

М. В. Томенко. — К.: “Право”, 1997. — 464 с.

У книзі зібрано та проаналізовано конституційно-державні акти

України з найдавніших часів до сьогодення. Переконливо доводить-

ся, що Конституцію Пилипа Орлика (1710 р.), “Начерки Конституції”

Георгія Андрузького (1850 р.), Основний Закон “Самостійної України”

(1905 р.), Конституцію УНР (1918 р.), Конституцію Отто Ейхельмана

РОЗДІЛ 3. АЛҐОРИТМІЧНІ ПРИПИСИ ЯК РЕГЛАМЕНТОВАНІ СХЕМИ НАВЧАЛЬНИХ

ДІЙ ПРИ АНАЛІТИЧНОМУ ОПРАЦЮВАННІ ІНФОРМАЦІЇ НАУКОВОГО ДЖЕРЕЛА

— 139 —

(1920–1921 рр.), Конституцію України (прийняту 28 червня 1996 р.)

єднає ідея демократичної незалежної України.

Вивчення історії створення та прийняття конституційних доку-

ментів, а також розв’язання в них проблем форми правління й устрою

держави, місця особистості, нації та суспільства в системі етичних

цінностей стане в нагоді у процесі пошуків шляхів розбудови України

як держави правової, демократичної.

Видання зацікавить науковців, політиків, викладачів, студентів

та читачів, які поглиблено вивчають національну історію.

Конституційне право України / За ред. В. Я. Тація, В. Ф. Пого-

рілка, Ю. М. Тодики. — К.: Український центр правничих сту-

дій, 1999. — 376 с.

Це один із перших підручників з конституційного права України,

підготовлений на основі нової Конституції України з урахуванням

досягнень вітчизняної і зарубіжної наукової конституційної думки та

практики конституційного будівництва.

У ньому системно розглядаються основи теорії конституційно-

го права і конституціоналізму, загальні засади конституційного ладу

України, конституційно-правовий статус людини і громадянина в

Україні, форми безпосереднього народовладдя, статус органів зако-

нодавчої, виконавчої і судової влади та Президента України, терито-

ріальний устрій і місцеве самоврядування в Україні. Законодавчі та

інші нормативно-правові акти подано в підручнику станом на 1 ве-

ресня 1999 року.

Для студентів, аспірантів, викладачів юридичних ВНЗ і факуль-

тетів.

Юридичний словник-довідник / За ред. Ю. С. Шемшученка. —

К.: “Феміна”, 1996. — 696 с.

У виданні в доступній формі наведено й прокоментовано осно-

вні юридичні поняття, що стосуються державного устрою і правової

системи України, прав та обов’язків громадян, правового статусу під-

приємств, установ, організацій тощо.

Особливу увагу приділено висвітленню нового національного за-

конодавства, прийнятого після проголошення незалежності України,

а також норм і принципів міжнародного права.

Для працівників органів законодавчої, виконавчої і судової

влади, підприємств, установ та організацій, а також підприємців,

НАУКОВИЙ СТИЛЬ Галина

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ОНУФРІЄНКО

— 140 —

управлінців і всіх, хто прагне знати закони і практику їх застосу-

вання.

Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко

(відп. ред.) та ін. — К.: “Українська енциклопедія”, 1998. — Т. 1:

А–Г. — 672 с. : іл.

Юридична енциклопедія — перший в Україні багатотомний сис-

тематизований звід знань про державу і право. Видання охоплює всі

галузі права. Висвітлює внесок української та зарубіжної науки у

розвиток юриспруденції, відображає світову та національну історію

державотворення, діяльність правових інституцій. Розкриваються

процеси державної і правової розбудови сучасної України.

У першому томі подано 1659 статей, карти та ілюстративний ма-

теріал.

Розраховано на найширше коло читачів.

Вивід прав України / М. Грушевський, І. Франко, М. Косто-

маров та ін. — Львів: МП “Слово”, 1991. — 128 с.

У збірнику вміщено практично невідомі сучасному читачеві до-

кументи та матеріали провідних політичних діячів України, які, поряд

із науковими трактатами і публіцистичними статтями видатних пред-

ставників української науки і літератури (І.Франко, М.Костомаров,

М.Грушевський, С.Величко, І.Мазепа та ін.), висвітлюють розвиток

української політичної незалежної думки впродовж останніх сторіч.

Для юристів, істориків, а також усіх, хто цікавиться історією

України.

Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Комен-

тарі. — К.: УПФ, 1999. — № 1. — 392 с.

У цьому числі журналу подаються матеріали щодо практики

Європейського суду з прав людини за такими рубриками: 1. Документи

Ради Європи; 2. Правила процедури; 3. Інформаційно-довідкові та

статистичні матеріали; 4. Справи, коментарі; 5. Науково-дослідницькі

матеріали; 6. Бібліографічні матеріали; 7. Додаткові матеріали; 8. По-

рядок звернення до Європейського суду з прав людини.

Матеріали до журналу надаються Центром інформації та до-

кументації Ради Європи в Україні, а також отримуються із ресурсів

Ради Європи через глобальну мережу Internet. У цьому числі жур-