Онуфрієнко Г.С. Науковий стиль української мови

Подождите немного. Документ загружается.

РОЗДІЛ 2. АЛҐОРИТМІЧНІ ПРИПИСИ ЯК РЕГЛАМЕНТОВАНІ СХЕМИ НАВЧАЛЬНИХ

ДІЙ ПРИ КОМПОЗИЦІЙНО-ЗМІСТОВОМУ АНАЛІЗІ НАУКОВОГО ДЖЕРЕЛА

— 101 —

нерозчленованого поняття (демаркетинг — ліквідація ажіотажно-

го попиту, девальвація — зниження офіційного курсу національної

валюти, аналогічно: емісія, авізо та ін.); лаконічність терміна, від

яко го легко утворюються похідні форми (аудит — аудитор, ауди-

торство, аудитор ський, аудиторська служба, Аудиторська палата

України), зміна концептуаль них орієнтирів (етнічних, національно-

специфічних на “європеїзовані” або “американізовані”), що викликає

декореляцію протопонять “свій” — “чужий” (во ротар — голкіпер; поза

грою — офсайд).

Останнім часом помітно зростає тенденція до гібридизації термі-

на, поєднан ня національних та міжнародних компонентів (виробни-

чий маркетинг, тендерне ціноутворення).

У систематизації, нормалізації та стандартизації існуючих тер-

міносистем значна роль належить галузевим словникам. За останнє

десятиріччя минулого століття по бачило світ близько 300-т тер-

мінографічних праць, переважно перекладних, різних за обсягом та

якістю опрацьованого матеріалу, серед них пальма першості нале-

жить медицині — 40 словників, 20 — з економіко-фінансової сфери.

Заслуговують на увагу: поліфункціональний академічний “Російсько-

український словник наукової термінології” у трьох книгах: Суспільні

науки (1994); Біологія. Хімія. Медицина (1996); Математика.

Фізика. Техніка. Науки про Землю та Космос (1998), кілька видань

“Російсько-українського та українсько-російського словника (сфе-

ра ділового спілкування)” В. М. Брицина, О. О. Тараненка, три ви-

дання “Фінансового словника” А. Г. Загороднього, Г. Л. Вознюка,

Т. С. Смовженко, “Українсько-латинсько-англійський медичний

тлу мачний словник” у 2-х томах науковців Львівського ме дичного

уні верситету, п’ятимовний тлумачний словник з інформатики Р. Іва-

ниць кого та Т. Кияка (1995), щойно виданий “Українсько-російсько-

англійсько-німецький тлумачний та перекладний словник термінів

ринкової еко коміки” за ред. Т. Р. Кияка (2001).

Уперше в Україні створюються власні державні стандарти на тер-

міни та визна чення, де рекомендовано загальноприйняті їх визначен-

ня, які стають основою для розроблення стандартів на технічні умо-

ви, продукцію, методи випробовувань то що. Як науково-технічний

документ, стандарт є комплексом норм, правил, вимог щодо об’єкта

стандартизації та обов’язкових для використання в усіх видах норма-

тивної документації, у довідковій та навчально-методичній літературі

НАУКОВИЙ СТИЛЬ Галина

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ОНУФРІЄНКО

— 102 —

[10, 16]. Не зважаючи на те, що в мові ДСТУ на терміни та визначен-

ня спостерігається пору шення лексичної загальнолітературної нор-

ми, неточне лексичне позначення наукових понять, уживання слів,

не властивих українській мові на зразок злучення, злучник, розлучник,

повід замість усталених відповідних з’єднання, з’єднувач, роз’єднувач,

привод та багато інших, вони сприятимуть розбудові та нормалізації

галузевих терміносистем та впровадження їх у життя. Аналогічну

роль виконують і україномовні законодавчі акти та Кодекси.

Оскільки терміни через загальні поняття пов’язуються зі спе-

ціальними сферами знань та діяльності, вони є об’єктами всіх наук,

що вивчають ці сфери. Для розв’язання термінологічних проблем по-

трібні висококваліфіковані спеціалісти, які б поєднували професій-

ні знання з лінгвістичними. Таких спеціалістів треба готува ти у ви-

щих навчальних закладах, увівши до навчальних програм спецкурси

з основ термінології та фахової мови. Названі спецкурси читаються

в багатьох країнах світу, навіть у країнах Африки та Азії [112, 286–

288]. На жаль, наше Міністерство освіти і науки ігнорує світовий

досвід. Засвоєнню студентами фахової мови сприяють словнички

термінів, наведе них у підручниках та навчально-методичних посіб-

никах з фінансів, маркетингу, фінансів підприємств та ін., виданих у

Київському національному економічному університеті.

Підсумовуючи вищесказане, можна констатувати той факт, що

Украї на має розвинуту кодифіковану термінологію майже з усіх га-

лузей знань, здатну забезпечити практичні потреби суспільства.

Робота щодо її розбудови та кодифікації проводиться в кількох ас-

пектах: дослі дження процесів становлення окремих терміносистем,

встановлення часу їхньої появи та визначення шляхів формування,

співвідношення в них національних та ін тернаціональних компонен-

тів; вироблення основних моделей творення нових тер мінів; перегляд

та нормалізація наявних у мові термінів; створення галузевих слов-

ників; розроблення державних стандартів на терміни та визначення,

які б охопили всі сфери науково-технічної діяльності.

Незважаючи на величезну роботу, проведену термінологами

та фахівцями різ них галузей знань, нерозв’язаною залишається ще

низка як лінгвістичних проблем, пов’язаних із ототожненням або

диференціацією понять, виробленням методологі чних засад щодо

уніфікації української наукової термінології та збагаченням її за ра-

хунок власних мовних одиниць, так і екстралінгвістичних — забезпе-

РОЗДІЛ 2. АЛҐОРИТМІЧНІ ПРИПИСИ ЯК РЕГЛАМЕНТОВАНІ СХЕМИ НАВЧАЛЬНИХ

ДІЙ ПРИ КОМПОЗИЦІЙНО-ЗМІСТОВОМУ АНАЛІЗІ НАУКОВОГО ДЖЕРЕЛА

— 103 —

чення пов нокровного функціонування мови в державі, викладання у

ВНЗ усіх предметів державною мовою, уведення в навчальні програ-

ми спецкурсів з основ термінології та фахової мови, видання україно-

мовних підручників, тлумачних галузевих слов ників, створення на-

вчальних посібників із загального термінознавства та терміно систем

окремих галузей знань. Для здійснення окреслених проблем потрібне

об’єднання зусиль учених різних сфер наукових знань, особливо мо-

вознавців, що працюють над проблемами термінології, для створення

єдиної термінологічної школи. (Л. Симоненко)

Література

1. Д’яков А. С., Кияк Т. Г., Куделько З. Б. Основи термінотворення: Семан-

тичні та соці альні аспекти. — К., 2000.

2. Драгоманов М. Листи на Наддніпрянську Україну. — К., 1919.

3. Козирський В., Шендеровський В. Словник фізичної лексики укра-

їнсько-англійсько-німецько-російський. — К., 1996.

4. Курило О. Словник хімічної термінології. — К., 1929.

5. Нечай С. Російсько-український медичний словник з іншомовними

назвами. — К., 2000.

6. Панько Т. І. Від терміна до системи. — Львів, 1979.

7. Панько Т. І. Теоретичні засади українського термінотворення // Нау-

ково-технічне слово: Бюлетень видавничо-термінологічної комісії Львівсь-

кого політехнічного інституту. — 1992. — № 1.

8. Симоненко Л. О. Формування української біологічної термінології. —

К., 1991.

9. Симоненко Л. О. Роль Національної академії наук у розбудові україн-

ської наукової термінології // Українська термінологія і сучасність: 3б. наук.

праць. — К., 1998.

10. Симоненко Л., Хойнацький М. Мовні проблеми державних стан дартів

на терміни та визначення // Вісник книжкової палати. — К., 2000. — № 1.

11. Суперанская А. В., Подольская Н. В., Васильєва Н. В. Общая термино-

логия. Вопросы теории. — М., 1989.

12. Суперанская А. В., Подольская Н. В., Васильєва Н. В. Общая термино-

логия. Терминологичесжая деятельность. — М., 1993.

13. Тараненко О. О. Українська мова в сучасній Україні // Культура сло-

ва. — К., 2000. — Вип. 53–54.

14. Франко І. Літературна мова і діалекти // Твори: У 50-ти т. — К.,

1982. — Т. 37.

15. Холодний Г. До історії організації термінологічної справи на Україні //

Вісник Інститу ту української наукової мови. — К., 1928. — Число 1.

16. Шевельов Ю. Українська мова в першій половині XX ст.: стан і ста-

тус. — Торонто, 1987.

НАУКОВИЙ СТИЛЬ Галина

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ОНУФРІЄНКО

— 104 —

Роль греко-латинських запозичень у формуванні української

економічної термінології*

Загальновідомо, що запозичення іншомовних слів є законо-

мірним процесом розвитку мови. У галузі термінології інтернаці-

оналізація словникового складу мови особливо помітна, бо сама на-

ука дедалі більше інтернаціоналізується, і цей процес відбуває ться

невпинно: кожна наука постійно вдосконалює свою терміно логію в

міру розвитку й поглиблення наукових знань.

У системі сучасної української економічної термінології, що

склалася на ґрунті широкого та всебічного використання всіх ре сурсів

загальнонаціональної мови, інтернаціональні терміни є її органічною

частиною. Зафіксувати досягнення людської цивіліза ції, проаналізу-

вати і узагальнити господарські явища та досягнен ня через появу но-

вих понять допомагає досконала наукова термі нологія, яка виходить

за національні рамки. За традицією, інтер націоналізмами називаємо

лексичні одиниці, що становлять фономорфологічні варіанти слів або

морфем, які поширюються із спільного джерела в неспоріднені мови

й мають у цих мовах іден тичну або схожу семантику та графіку. З

цього приводу цілком слушно зазначає В. В. Акуленко: “Створення

міжмовних аналогів із подібною семантикою і мотивуванням (семан-

тичним, морфо логічним, а для сталих словосполучень семантично-

граматичним) фактично є шляхом напівприхованої інтернаціоналіза-

ції лексики і термінології мов”

Аналіз інтернаціоналізмів у сучасній українській економічній

термінології показав, що найчисленнішою групою термінів, що ство-

рювалися на основі запозичень з класичних мов — давньо грецької і

латинської чи створені за допомогою грецько-латинських елементів і

майже на 30–40 відсотків базуються на цих мовах.

Серед економічних термінів фіксуємо такі грецькі запозичен-

ня: автаркія, іпотека, криза, економія, агрономія, монополія, олі-

гополія, монопсонія, хартія, поліполія, тезаврування. Латинських

за позичень на позначення економічних понять в українській мові

значно більше, ніж грецьких, незважаючи на те, що проникли во ни

* Див.: Українська термінологія і сучасність: Збірник наукових праць /

НАН України, Інститут української мови, Комітет наукової термінології. —

К., 1998. — С. 86–91.

Акуленко В. В. Науково-технічний прогрес і мова// Тези доп. респ.

наук. конф. — К., 1978. — С. 5.

РОЗДІЛ 2. АЛҐОРИТМІЧНІ ПРИПИСИ ЯК РЕГЛАМЕНТОВАНІ СХЕМИ НАВЧАЛЬНИХ

ДІЙ ПРИ КОМПОЗИЦІЙНО-ЗМІСТОВОМУ АНАЛІЗІ НАУКОВОГО ДЖЕРЕЛА

— 105 —

у словниковий склад значно пізніше. “Словник іншомовних слів”

фіксує понад 300 термінів латинського походження на по значення

соціально-економічних понять, зокрема: акція, актив, абсентеїзм,

аукціон, бонус, віндикація, дебет, девальвація, деклара ція, дефіцит,

дивіденд, дотація, інфляція, комерція, квота, конверсія, конкурен-

ція, кооперація, компенсація, локо, латифундія, ліцензія, монета-

ризм, новація, номінал, негоція, облігація, оренда, пасив, посесія,

продукція, пролонгація, реверс, ревізія, реінвестиції, реклама ція,

ремісія, санація, сервітут, суборенда, субституція, трансація, фа-

брикат, фідуція, фіск, флуктуація, цесія та ін.

На сьогодні важливо визначити роль цих запозичень у фор-

муванні української економічної термінології, простежити почат кові

етапи входження їх до питомого словникового складу. Взає модія

грецької та української мов не припиняються упродовж ві ків, особли-

во після прийняття християнства, в епоху Київської Русі, коли вплив

грецької мови відбувався як усно, так і через пи семність, а з XVI ст.

(із збільшенням в Україні мережі навчальних закладів, де вивчалася

грецька мова) з’являється багато наукових понять, наукових термі-

нів. Запозичення передавались уже не че рез грецькі писемні джере-

ла, а найчастіше через латинську мову, з якої засвоювалися терміни

грецького походження.

Проникнення латинських слів до української мови інтенсив но

розпочинається з виділенням її в самостійну мову української народ-

ності (XIV–XV ст.). Поява термінів-латинізмів в українських пи-

семних пам’ятках проходила двома шляхами. Один був пов’язаний

з тим, що латинська мова стала в той час мовою нау ки й важливим

навчальним предметом у братських школах та Києво-Могилянській

академії, виконуючи роль посередника у запо зиченні. Латиною були

перекладені праці давньогрецьких філосо фів Ксенофонта, Платона,

де зустрічаються міркування з еконо мічних питань, зокрема в трак-

таті Арістотеля “Економіка”, опи сано організацію багатства в маєт-

ку рабовласника. Латиною писа ли свої твори такі визначні діячі, як

С. Яворський, Ф. Прокопович, а пізніше Г. Сковорода. Оскільки на-

ука про народне господарство була невіддільна від філософії, то вже

в працях Г. С. Сковороди ми зустрічаємо термін “економія”: “...узнал,

что ми в экономік крощечнаго мира нашого”

. Крім того, латинські

терміни найширше були представлені в актових книгах української

Сковорода Г. С. Повне зібрання творів. — Т. 1. — С. 433.

НАУКОВИЙ СТИЛЬ Галина

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ОНУФРІЄНКО

— 106 —

мови, і по трапили вони в українські ділові документи через посеред-

ництво чеської та польської мов. Про це свідчать “Волинські грамоти”

ХVІ ст., де зустрічаються латинські терміни на позначення майно во-

правових понять. Так, поняття “духовний заповіт” передавалося тер-

міном testamenta; “застава” — obligatio; “посаг” — dotalitium; “спад-

щина” — divisio; “збір податків”— ехасtіо; “дарчі записи” — donatio

та ін.; “Словарь древнего актового языка северо-западного края

и царства польського” М. Горбачевського (Вільно, 1874), а також

“Малороссийско-червонорусский словарь живого й акто вого язика”

Ф. Пискунова (К., 1882). Фіксує їх і “Словник старо української мови

ХІV–ХV ст.”, наприклад: ревізія, лат. revisio “перегляд”; контрактъ,

лат. соntractum; концесія, лат. concessio “дозвіл, уступка” та ін.

Доба раннього капіталізму була й добою народження сучас-

них наук, зокрема політекономії, яка відчувала гостру потребу в

науковій термінології. Особливо українській науковій мові браку-

вало абстрактної лексики, здатної обслуговувати різні сфери сус-

пільного життя. На думку О. Г. Муромцевої, з 60-х років XIX ст. по

перше десятиріччя XX ст. включно в українську літературну мову

ввійшло понад 1000 лексем інтернаціонального походження для ви-

раження понять суспільної, ідеологічної, економічної, фі лософської

сфер. Найбільш повне уявлення про обсяг запози ченої лексики

дають “Словарик (Пояснення чужих та не дуже зрозумілих слів”

В. Долманицького (Київ, 1906) та “Словар чужих слів” З. Кузелі і

М. Чайковського (Чернівці, 1910), де зафіксовано близько 200 то-

гочасних економічних термінів. Базові терміни-інтернаціоналізми,

що стосувалися економіки, відображені також у працях І. Франка,

М. Драгоманова, С. Подолинського, М. Грушевського, Лесі Українки,

наприклад: економіка, економічний, індемнізація, криза (у фоне-

тичних варіантах кризис, крізіс), конфіскація (конфіската), моно-

полія (монополь), експропріація, латифундія, ло кація та ін.

Разом з тим у цей же час відбуваються бурхливі дискусії щодо

чистоти української літературної мови, в яких дуже гостро стави-

лось питання про вживання іншомовних слів. Пуристи-реформатори

прагнули очистити українську термінологію від інтернаціоналізмів,

замінивши їх питомими еквівалентами: криза — пере лом; дивіденд —

подільний бариш; дебет — довг, винне; дамно — збиток; гарантія —

забезпека; конкуренція — навперегінка; кре дит — позичання; функ-

ції — відправи та ін. Частина іншомовних слів подавалася в народній

РОЗДІЛ 2. АЛҐОРИТМІЧНІ ПРИПИСИ ЯК РЕГЛАМЕНТОВАНІ СХЕМИ НАВЧАЛЬНИХ

ДІЙ ПРИ КОМПОЗИЦІЙНО-ЗМІСТОВОМУ АНАЛІЗІ НАУКОВОГО ДЖЕРЕЛА

— 107 —

трансформації: контрахти замість конт ракти, дзбанок (банк), ран-

дарство (орендарство) та ін.

І. Франко виступив з гострою критикою пуристів, дотриму ючись

принципу поміркованого поєднання національних та інтернаціональ-

них елементів. І. Франко заперечував як невмотивоване запозичення

іншомовних номенів, так і діаметрально проти лежне явище вузько-

національного пуризму, вважаючи, що для всіх термінів (як власне

українських, так і запозичених) необхід ним є “...приноровлення їх до

духу і звукових правил рідної мо ви”

, тобто її фонетичним, дерива-

тологічним, морфологічним, синтаксичним, орфографічним і стиліс-

тичним нормам.

Ці міркування стосуються і української економічної терміно логії,

яка, формуючись на національній основі, постійно попов нюється й

іншомовними запозиченнями, що органічно ввійшли до її складу.

Зокрема:

1. У системі економічної термінології спостерігаємо випадки

паралельного вживання термінів-інтернаціоналізмів та суто

укра їнських термінів: економіка — господарство, акумуля-

ція — нагрома дження, індустрія — промисловість, аукціон —

торги, експлуата ція — визискування, репродукція — відтво-

рення.

2. Українські відповідники, що мають латинську основу без

флексії: бонус, інвентар, номінал, актив, абсекиеїзм, дефі-

цит, диві денд і т. п.

3. Грецькі та латинські терміни, що мають українізовану гра-

матичну форму: економіка, іпотека, емісія, індексація, конт-

рибуція, оренда, квота і т. п.

4. Чимало термінів латинського походження потрапило до укра-

їнської економічної термінології через німецьку, французьку,

італійську, англійську мови, наприклад: капітал (нім. Карital,

лат. сарitalis); інвестиція (нім. Investition, від лат. investio);

акциз (франц. ассіsе, від лат. ассіsіа); акредитив (франц.

ассreditif, лат. accrediter); валюта (італ. valuta, лат. valete); екс-

порт (англ. export, лат. exportare); імпорт (англ. import, лат.

importare); каса (італ. cassa, лат. сарsа).

5. Наявність термінологічних одиниць змішаного типу: мікро-

економіка, макроекономіка, суборенда, квазігроші та ін.

Франко І. Я. Повне зібрання творів. — Т. 29. — С. 72.

НАУКОВИЙ СТИЛЬ Галина

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ОНУФРІЄНКО

— 108 —

Основну масу термінів цього розряду становлять терміни-слово-

сполучення, що з’явилися в українській економічній термі нології пере-

важно на сучасному етапі і свідчать про усталеність в українській мові

цих лексичних одиниць: економічна експансія, економіка виробничої

сфери, емісійний прибуток, курс облігацій, зо лоті аукціони, інвести-

ційні цінні папери, нуліфікація грошей та ін.

Проаналізовані терміни-інтернаціоналізми свідчать про те, що в

українській мові вони добре адаптувалися відповідно до її фонетич-

них та граматичних законів, що наявність іншомовних слів збагачує

мову, оскільки “інтернаціональне не протистоїть на ціональному,

а втілюється в ньому”

. Можна стверджувати: сила мови полягає в

тому, що вона, за позичуючи чуже слово, адаптує і використовує як

власне, авто хтонне, пристосовуючи до своїх парадигм

Отже, запозичення з давньогрецької та латинської мов за кіль-

ка століть свого функціонування в економічній термінології віді-

грали лише позитивну роль у формуванні її словникового складу,

міцно утвердилися в українській мові і становлять її не від’ємну

частину.

Завдяки інтернаціоналізації національної термінології мова ви-

ходить на міжнародну арену, дає можливість народові глибше оволо-

діти кращими зразками світової культури. (Г. Пастернак)

Загальна теорія держави і права як суспільна наука

Наука є однією з форм суспільної свідомості, яка включає в себе

різні погляди, ідеї, теорії людей і суспільства, в тому числі економічні,

політичні, філософські, правові, релігійні, моральні й інші. Всі вони

в кінцевому результаті визначаються суспільним буттям, умовами і

потребами матеріального й духовного розвитку суспільства.

В нових соціальних умовах наука — це не тільки форма суспіль-

ної свідомості, вона стає безпосередньою виробничою силою, оскіль-

ки будь-яка діяльність людини прямо або опосередковано пов’язана

з застосуванням науково-технічних досягнень, певних знань, у тому

числі гуманітарних. Якщо взяти економічні науки, то в останні роки

ми побачили недостатній їх розвиток в попередніх десятиліттях.

Акуленко В. В. Интернациональные элементы в лексике и терминоло-

гии. — Харьков, 1980. — С. 42.

Полюга Л. М. Українська абстрактна лексика XІV — першої половини

XVII ст. — К., 1991. — С. 51–52.

РОЗДІЛ 2. АЛҐОРИТМІЧНІ ПРИПИСИ ЯК РЕГЛАМЕНТОВАНІ СХЕМИ НАВЧАЛЬНИХ

ДІЙ ПРИ КОМПОЗИЦІЙНО-ЗМІСТОВОМУ АНАЛІЗІ НАУКОВОГО ДЖЕРЕЛА

— 109 —

Це негативно впливає як на розвиток нашої економіки, так і на весь

соціальний розвиток. Законодавство України, в свою чергу, має ві-

дображати закономірності економічного й політичного розвитку

суспільства. Законодавство може стимулювати економічний і духо-

вний розвиток суспільства, якщо воно науково обґрунтоване. Якщо

ні, то закони можуть гальмувати такий розвиток, а іноді і нейтрально

ставитись до такого розвитку. Наука — це система достовірних знань

про об’єктивні закони розвитку природи і суспільства, набуті в ході

його історичного розвитку. Завданням науки є надання правильного

пояснення явищам природи і суспільства. Прогрес науки полягає у

все повнішому і глибшому відображенні реальної дійсності.

Усю сукупність наук можна поділити на дві великі групи: природ-

ничі і суспільні. Таке протиставлення певною мірою умовне тому, що

суспільство, цивілізація, як і окрема людина, — це також частина при-

роди, яка виділилась із рослинного і тваринного світу й підпорядко-

вує всю природу своїм потребам.

Іноді суспільні науки називають гуманітарними (з лат. — люд-

ство). Серед суспільних наук виділяють філософію, соціологію, полі-

тологію, політекономію, історію, юриспруденцію, або правознавство

тощо. Наука, об’єктом дослідження якої є держава і право, називаєть-

ся правовою, або юридичною наукою.

Теорія держави і права, будучи юридичною наукою, в той же час є

певною частиною політичної науки. Теорія держави і права також є при-

кладною суспільною наукою, порівняно з соціологією (з латинської —

вчення про суспільство). Соціологія, або історичний матеріалізм, та-

кож вивчає державу і право, але в загальному вигляді. Разом із тим

між теорією держави і права та соціологією існує тісний взаємозв’язок.

Соціологія дає теорії загальний метод пізнання держави і права, а теорія

держави і права дає конкретний матеріал для широких філософських

та соціологічних узагальнень, необхідних для розкриття найбільш за-

гальних закономірностей розвитку суспільства. У зв’язку з великою де-

зінтеграцією цих та інших наук ми маємо тут небагато успіхів, оскільки

юристи недостатньо послуговувалися набутками філософської думки, а

філософи минулих десятиліть (на відміну від Канта і Геґеля) майже не

знали юриспруденції. Крім того, політики держави і суспільства дуже

мало прислухалися до висновків представників науки.

Загальна теорія держави і права виникла як посередник між га-

лузями юридичних наук і соціологією. Вона узагальнює досягнення

НАУКОВИЙ СТИЛЬ Галина

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ОНУФРІЄНКО

— 110 —

галузевих юридичних наук, разом із тим дає їм базові поняття — такі,

як “держава”, “право”, “законність”, “правопорушення” тощо.

Загальна теорія держави і права є наукою суспільною (гумані-

тарною), прикладною (стосовно соціології), політичною, а також

юридичною, або правовою. Теорія держави і права є й методологіч-

ною наукою стосовно галузевих юридичних наук.

Уся сукупність наук про державу і право становить правознав-

ство, або юриспруденцію. Ці науки можна класифікувати на 7 груп:

1) філософія права, правова соціологія, правова (юридична) пси-

хологія; 2) теорія держави і права; 3) історія держави і права; 4) галу-

зеві юридичні науки; 5) міжгалузеві юридичні науки (прокурорський

нагляд, житлове право тощо); 6) науки, які вивчають міжнародні пра-

во і державу; 7) спеціальні прикладні науки (судова медицина, пси-

хіатрія).

Принципи права

У теорії права є два терміни — “принципи права” і “правові прин-

ципи”. Вони відрізняються один від одного тим, що правові принципи

виникають, як правило, задовго до виникнення системи права та за-

конодавства. Правові принципи, що закріплені в системі права й за-

конодавства, переходять у принципи права.

Правові принципи — це головні ідеї, які виражають основні ви-

моги до системи права тієї чи іншої держави. Правові принципи — це

перш за все категорії суспільної правосвідомості, і вони далеко не за-

вжди відбиті в системі права й у правових нормах. Іноді правовими

принципами називають головні засади, основи, начала, на підставі

яких будується система права. По суті без них неможливо свідомо

створити нову систему права. Ігнорування їх у процесі правотвор-

чості може призвести до протиріч у системі права, що буде негативно

впливати на реалізацію права.

Правових принципів і принципів права надзвичайно багато.

Найбільш повну класифікацію принципів права дав Л. С. Явіч. Існує

ціла ієрархія принципів права, в якій простежується певна система

і субординація. Правові принципи і принципи права постійно пе-

ребувають у діалектичному розвитку й формуванні. Наприклад,

принципи правової держави виникли задовго до її побудови й лише

в процесі створення нового законодавства України знайшли своє ві-

дображення.