Навчально-методичний комплекс - Історія педагогіки

Подождите немного. Документ загружается.

ІСТОРІЯ ПЕДАГОГІКИ

Навчально-методичний комплекс. Вовк Л.П.

Затверджено Вченою Радою НПУ імені М.П. Драгоманова

Київ: НПУ імені М,П. Драгоманова- 2005.

Міністерство освіти і науки України Національний педагогічний університет

імені М.П.Драгоманова

"Історія педагогіки: Навчально-методичний комплекс" для педагогічного університету / Укладач: Л.П.

Вовк. - К.: Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова. - 2005. - 105 с.

Орієнтовано для різних інститутів, факультетів і спеціальностей (стаціонар, заочне, вечірнього

відділення та екстернату, інституту дистанційної освіти) НПУ імені М.П. Драгоманова. Програма з

курсу "Історія педагогіки" структурована за технологією кредитно-модульної (модульно-рейтингової)

системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах освіти.

Рецензенти: Сухомлинська О.В. - доктор педагогічних наук, професор,

дійсний член АПН України, Президія АПН України, академік-секретар

відділення теорії та історії педагогіки.

Попова Л.Д. - кандидат педагогічних наук, професор, Харківський педагогічний

університет ім. Г.С.Сковороди.

Відповідальна за випуск: Вовк Л.П. Комп'ютерна верстка: Лещенко

Н.

Протягом 2003/2004, 2004/2005 навчальних років програма та окремі модулі апробувались

професорами: Вовк Л.П., Падалкою О.С., Руденком Ю.Д., Шкурком 1.1.; доцентами: Будняк Т.Г.,

Фоменком М.М., Черкасовим О.В.; викладачем Дубрівкою Г.М., аспірантами, пошукачами: Правдюк

О.В., Кошарною Н.В., Лещенко Н.А. кафедри теорії та історії' педагогіки НПУ імені М.П. Драгоманова у

процесі денної, заочної, вечірньої форм навчання освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр,

спеціаліст, магістр; спеціальностей: іноземна філологія, українська філологія, історія, соціальна

педагогіка, соціологія, корекційна педагогіка, біологія, екологія та географія, фізичне виховання та ін.

Пояснювальна записка

Програма курсу «Історія педагогіки» складена у відповідності з діючими навчальними планами

навчальних інститутів Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова.

Предметом курсу є процес становлення і розвитку освіти, виховання, педагогічної науки в Україні та

країнах, регіонах і суспільствах, які зробили вагомий внесок у світову освітню скарбницю на основі інтеграції

загальнолюдських і національних показників, співвідношення світових досягнень з найкращими цінностями

України.

Об'єктом вивчення світового і вітчизняного історико-педагогічного процесу є закономірності розвитку в

єдності теорії і практики виховання, освіти і виявлення тенденцій означених явищ в ретроспектив!.

Історія педагогіки (світової і вітчизняної) не лише напрямок педагогіки, як галузі знань і

суспільної діяльності, але й суттєвий компонент історії культури, науки, суспільної думки, моралі,

органічно включений у процес їх історичного розвитку.

Підготовка вчителя в умовах Національного педагогічного університету передбачає ознайомлення

з багатовіковим генезисом вітчизняної та світової освіти і педагогічного пошуку як важливої сфери духовної

культури суспільств.

Педагогічна освіта виступає гарантом відродження української освітньої традиції. Історія педагогіки

разом з історією, гуманітарно-філософською культурою допоможе освоїти безмежний вітчизняний і світовий

простір етнічних культур, оволодіти базовим компонентом світоглядно-орієнтованих знань.

Базова програма є етапом у досягненні належного рівня засвоєння історико-педагогічних знань з

урахуванням їх професійної, педагогічної, соціальної, культурологічної, світоглядної функцій, а також

евристичної та прогностичної спрямованості. Актуальність багатьох історико-педагогічних проблем, явищ,

діяльність окремих персоналій спонукала опрацювати підходи до їх розгляду у процесі вивчення історії

освіти і педагогічної думки.

Наша країна чітко визначила орієнтир на входження в освітній простір Європи, у вищих навчальних

закладах опрацьовують елементи практичного приєднання до Болонського процесу.

Проблеми концептуально мають вирішуватись у контексті національного відродження, становлення

державності та демократизації суспільства. У Національній Доктрині розвитку освіти наголошується на

особистісній орієнтації освіти, формуванні національних загальнолюдських цінностей, запровадженні

освітніх інновацій, Інформаційних технологій, створенні ринку освітніх послуг та його

нау'ково-методичному забезпеченні, інтеграції вітчизняної освіти до європейського та світового освітніх

просторів.

Всі ці напрямки певною мірою віддзеркалені у змісті програми, Метою курсу історії педагогіки є вивчення

становлення і розвитку з позицій цілісного концептуального підходу історико-педагогічного процесу в межах

регіонів України і світових цивілізацій, гуманістичних особливостей систем освіти, виховання,

педагогічних теорій, концепцій, педагогічних поглядів, світоглядного плюралізму педагогічних явищ,

з'ясування можливостей впливу національних і світових історико-педагогічних традицій на дальшу

перспективу еволюції теорії і практики педагогіки в умовах формування світової цивілізації XXI ст..

Переслідуючи завдання вивчення предмету як історії діяльнісної сфери суспільств, програма орієнтує

її реалізацію в кредитно-модульній системі організації навчального процесу через нроблемно-тематичну форму

розгляду, а саме, персоніфіковані підсистеми модуля композиційне чергуються з проблемно-тематичними.

Окремі теми виділені умовно і підлягатимуть, у межах модулів, подальшому переструктуруванню у

процесі викладання, зокрема переорієнтації їх на завдання самостійного опрацювання. Завданням вивчення

дисципліни є:

Формування системи теоретичних знань та практичних умінь про цілісність, історію, етапи

становлення систем освіти, виховання, опанування освітньої компаративістики, аксіологічної,

акмеологічної, культурологічної складової історико-педагогічного

процесу;

Вивчення курсу історії педагогіки на основі взаємопроникнення загальнолюдських і національних

показників, співвідношення світових освітніх досягнень з національними цінностями країни,

регіону;

Ознайомлення студентів з важливими джерелами української та

зарубіжної історико-педагогічної історіографії, з принципами і

методикою їх критичного аналізу та використання у науковій, І

навчальній і виховній роботі;

З'ясування історії педагогіки, як науки і мистецтва удосконалення!

особистості, історичності проблеми педагогічної антропології, які

сфери людинознавства, спрямованої на виховання і навчання|

людини;

Забезпеченя належного світоглядного і професійного рівня]

майбутнього вчителя.

Вивчення курсу передбачає формування умінь:

Розуміти педагогічну, соціальну, культурологічну, еврістичну і прогностичну значимість окремих

педагогічних процесів, явищ, а також спадщину і діяльність визначних представників світової і

вітчизняної педагогічної думки;

Орієнтуватись в історії світового і вітчизняного освітнього процесу, залучаючи принципи наукової

об'єктивності до оцінки освітніх явищ, подій, фактів; оволодіти методом альтернативного підходу до

розгляду проблем історії освіти і педагогічної думки;

Розглядати і оцінювати факти педагогічної діяльності окремих персоналій у концепції розгляду

світової і вітчизняної педагогічної науки.

Стержневою основою логіко-структурної і проблемної архітектоніки курсу, яка забезпечить відтворення

вітчизняної і світової історії освіти і педагогічної думки в контексті цілісності світового процесу історичного

розвитку визначено генезу основних систем освіти за цивілізаційною

схемою вивчення історико-

педагогічного процесу, розвиток важливих напрямків західної і вітчизняної освіти (класичного і реального),

процеси, які відбувалися у вітчизняній освіті починаючи з епохи Київської Русі до початку XXI ст. Логіко-

структурна архітектоніка передбачає охоплення персоналій педагогів-мислителів, чиї ідеї, концепції

максимально забезпечують повноту вивчення педагогічного процесу. Глибину розгляду забезпечує

проблемність вивчення. Пріоритетними виступає ідея персоніфікованості розгляду, особистісної

зорієнтованості педагогічного процесу в історії цивілізаційного розвитку, генези змісту освітніх систем,

особливості підготовки вчителя в історії освітніх процесів, освіта і виховання і контексті соціокультурних

процесів. Перелік доповнюючих проблем визначається викладачами з орієнтацією на конкретну

спеціальність.

Зміст програми, спрямування і характер вивчення передбачає реалізацію аксіологічного змісту

педагогічної освіти, в основі якого орієнтації (національні і загальнолюдські) притаманні народу, його історії,

менталітету, а також вартісні особливості педагогічної діяльності. В історії української освіти, думки і моралі

значиться немало незатребуваних ідей. Програма передбачає часткове (зважаючи на відсутність навчальної

літератури і обмежену кількість навчальних годин) їх відтворення. Передбачається, що окрема

проблематика буде ініціативно конкретизуватись, опрацьовуватись більш поглиблено у межах предметно-

модульної системи вивчення дисципліни і оцінки знань, залежно від завдань факультету чи рівня

підготовки (бакалавр, магістр).

Структурування курсу, визначення окремих "наскрізних" проблем його вивчення, орієнтоване на реалізацію

наукових і професійно-педагогічних потенцій викладачів та самостійний пошук, а також сприяє розвитку

пізнавальної ініціативи студентів.

Підготовка майбутнього вчителя протягом останніх років набула автономії в окремих аспектах змісту і

діяльності. При максимальному врахуванні ідей і принципів, покладених в основу попередніх програм з

"Педагогіки", "Історії педагогіки", "Історії педагогіки України", рекомендована програма орієнтує на

використання інноваційного компоненту історико-педагогічних знань. Альтернативний розгляд

педагогічних концепцій, педагогічних проблем, явищ забезпечить усвідомлення логіки і закономірностей

освітнього процесу, врахування самопочуття вихованця, учителя, педагогів - авторів концепцій та систем в

умовах конкретних суспільних і освітніх процесів під впливом педагогічних інструментаріїв, технологій

та методів.

Бажано, щоб співставлення регіонального, вітчизняного розвитку освіти із світовими новаціями,

пошуками виступало не як самодостатній процес, а як принцип, пролог самостійного пошуку майбутніх

вчителів.

Виховання і освіта в Україні та зарубіжних країнах у різні історичні епохи, вплив на них матеріальних

і духовних інваріантів суспільного життя, місце освіти і виховання у процесі загального розвитку молоді,

педагогічні теорії, виховання засобами народної педагогіки, церковно-релігійна освіта та духовно-моральне

виховання - це, загалом, те, що передбачає охопити дана програма. Порівняльний аналіз освіти і виховання в

умовах різних за характером і за періодом існування суспільств, порівняння змісту діяльності різних типів

навчальних закладів у процесі самостійної роботи, педагогічних явищ, концепцій забезпечить можливість

виявити зразки педагогічного досвіду минулого, що заслуговують на використання у сучасній освітній

практиці.

Програма передбачає вивчення матеріалу як за поступальним, хронологічним принципом відповідно до

зміни суспільно-економічних формацій чи розвитку суспільств, так і за проблемно- концептуальним -і коли

при викладі загальної теми або ряду тем (по горизонталі) рельєфна виступає заздалегідь запланована для

порівняльної характеристики проблема, педагогічне явище, світоглядна оцінка педагогічної теорії чи

практики різних педагогів. Це вимагає варіативно підходити щод виділення часу на розгляд в межах теми

і в межах самого курсу.

Вивчення модулів (наприклад, модуль 2) передбачає одночасні кілька завдань. Окрім

методологічних, пізнавальних характеристик виховання епохи слід звернути увагу на засвоєння

основних понять абН

відтворення вже знайомих із суміжних дисциплін, які стануть основоположними при розгляді

теми, а також подальшого матеріалу.

Вивчення в історичній ретроспектив! і перспективі вітчизняного та світового історико-педагогічного

процесу повинно забезпечити творче оволодіння представленим навчальним курсом "Історія педагогіки"

матеріалом.

Модуль І та окремі теми II і IV модулів - загального характеру. Вони визначають завдання історії

педагогіки, її наукове, пізнавальне, прогностичне значення, а також є проблемно-концептуальними як

самі по собі, так у відношенні до всього курсу. Такі важливі проблеми персоніфікованого

спрямування як "Педагогічна спадщина Я.А.Коменського", "Педагогічні погляди

К.Д.Ушинського", "Педагогічні погляди В.О.Сухомлинського" та ін. рекомендується розглядати на

спеціально виділених семінарських заняттях як стрижневу проблематику епохи, як напрацювання

цивілізацій. Глибоке самостійне опрацювання праць цих та інших педагогів буде основоположним

засвоєння структурних одиниць модуля. У лекційному ж матеріалі бажано зупинитись на позиціях

світоглядної, громадянської сформованості педагогів, мотивації і характері їх соціальної, педагогічної та

теоретичної діяльності.

Майбутній фахівець-випускник Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова,

занурюючись в історико-педагогічні реалії, забезпечується знанням та самостійним осмисленням особливостей

процесу освітнього становлення і розвитку, яке дає імпульс трансмісії досвіду у практику майбутньої

професійної діяльності.

Програма (від курсового рівня до рівня оцінки знань випускника) співвідноситься з базовою програмою з

"Педагогіки"для Національного педагогічного університету, зокрема в положеннях про національні і

загальнолюдські особливості змісту професійної підготовки, в акцентації на сутність, аксіологічний підхід при

вивченні педагогічних явищ, процесів та їх генезису в умовах розвитку різних суспільств, у реалізації

технології особистісно орієнтованої моделі підготовки майбутнього вчителя, в проектній культурі

реалізації освітніх ідей відповідно Болонського процесу. Опрацювання знань з історії педагогіки за даною

програмою передбачає створення передумови для виявлення витоків і розвитку педагогічних традицій, а

також наявності їх в актуалізованому варіанті сьогодні.

Навчально-методичний комплекс, передусім, повинен допомогти студентам в оволодінні програмним

матеріалом курсу як через їхню самостійну роботу над виконанням тестових завдань, так і шляхом

використання останніх як дидактичних засобів на семінарських заняттях з історії педагогіки.

Запропоновані у навчально-методичному комплексі тестові завдання можуть бути ефективним засобом як

поточного, так і поетапного чп підсумкового контролю результатів навчальної діяльності студентів. У цьому

зв'язку тестові завдання у комплексі диференційовані за двома рівнями узагальнення: перший рівень - у межах

кожної конкретної теми, передбаченої навчальною програмою; другий рівень узагальнює матеріал курсу в

цілому. Але ця форма контролю не повинна абсолютизуватися, вона має право на існування як одна із

можливих поряд з іншими методами

і формами перевірки знань.

Під час складання тестових завдань пріоритетними були орієнтація на новизну педагогічних ідей чи

фактів та прагнення відобразити не лише загальні закономірності розвитку педагогічних явищ, але й наголосити

на важливих оригінальних підходах та нових поступах у розв'язанні ряду педагогічних проблем. Такий підхід, як

показує досвід викладання історії педагогіки, дозволяє викликати у студентів позитивні емоції й зацікавити їх

історико-педагогічною проблематикою.

Зміст курсу охоплює 1 кредит.

Вивчається протягом V-ro (VI-го) семестрів.

Кількість годин: 70

аудиторних - 44;

інші види роботи - 28-40.

Кредит охоплює 4 модулі.

Закінчується вивчення кредиту екзаменом (заліком)

/. Тематичний план

Кількість годин за навчальним планом на весь курс

Всього:

лекційних - 28

семінарських - 16

для самостійного опрацювання - 26

Змістові модулі:

імодуль^ Історія педагогіки як галузь педагогічного знання і як навчальна дисципліна. Концептуальний

зміст і прогностичне значення.

модуль.

Вітчизняна і світова історія освіти, думки і

моралі з прадавніх часів до новітнього періоду.

III модуль. Україна і світ. Освіта, мораль, педагогічний

пошук (XVIII -1 пол. XIX ст.).

[У модуль.

\ підсистема: Теорія і практика освіти, виховання І навчання

в Україні в контексті світового і цивілааційного освітнього

розвитку (II пол. XIX-1 пол. XX ст.).

II підсистема: Наукові та організаційні засади вітчизняної

освіти та систем освіти різних країн II пол. XX - поч.

XXI ст.. Педагогічні концепції демократичної

спрямованості їх автори.

Рекоменд. к-ть годин

///.

Міждисцип

лінарні зв

'язки.

Перелік

дисциплін із

зазначе

нням

розділів

(тем),

засвоєння

яких

студентам

необхідно

для вивчення

даної

дисципліни.

_ _ ^ _ _ . т Розподіл годин - -

а * І

§ 1 *

5 І 'S

й її

g X -~

.0 .0

«і

1 1

1 І

* Z

8 [ 2

1 1

•° •

& Л Ь-ч

ІУ

Аудиторы

І 0

а 1 0, О 1

і 3 S

S і -0

Лекц

ії

Пр

ак

ти

чні

Се

мін

ари

Екз

аме

ни

Кон

суль

тац

ії

Інші

види

Усьог

тт

ЇЇЩ

1 2

1 ~

}

Г~

Т~б

ҐТ

гг

"\ 17

\i37

0,75

"І

\~28

~ т

Г7

й~

тт

Т 28

~Tj

- \ -

гзом

Дисципліна Розділи і теми

Філософія Історія філософії

Філософія освіти

Теорія пізнання. Методи пізнання,

філософія особистості. Педагогічна

думка в контексті історико-

філософських знань.

Філософська антропологія Цілісність знання про людину і її світ.

Психологія. Мотиваційна сфера особистості і

навчальна діяльність. Розвиток,

саморозвиток особистості.

Аксіологія Змістовні і функціональні компоненти

дисципліни, як міждисциплінарної

галузі знань.

Соціальна психологія Проблеми змісту життя і розвитку

розуму, як соціальний процес.

Педагогіка Зміст, методи, системи освіти.

Педагогічна антропологія Питання суті людини, як вихованця і

вихователя. Цілісне знання про розвиток

людини.

Педагогічна аксіологія Ціннісна спадщина вітчизняної

світової педагогічної культури.

Порівняльна педагогіка Сучасні системи освіти зарубіжних

країн.

Соціологія Соціальна і професійна зрілість

особистості і освіта. Соціальний

досвід у освітньо-виховному процесі.

Культурологія Основи моралі громадянської і

духовної. Освіта і церква.

Естетика Естетика діяльності. Формування

естетичних смаків, поглядів, почуттів.

Етика Загальнолюдські цінності. Мораль як

суспільне явище.

Світова історія. Історія освіти у контексті історії

цивілізацій.

Історія України. Розвиток освіти і науки в Україні, в

Києві.

Історія культури Співвідношення традиції і методу

навчання в культурній еволюції

людства.

Археологія Джерела освіти і передачі досвіду.

Етнографія Національно-етнічні особливості

Народознавство Історія країн і народів. Соціософія і

освіта.

Літературознавство. Мовознавство. Мова у системі національно-

освітнього творення. Мова і розвиток

особистості.

IV. Форми контролю знань і критерії оцінки.

Серед форм контролю використовується як поточний, так і проміжний та підсумковий

контроль. Рейтингова система контролю теоретичних знань і практичних навичок студентів протягом

вивчення дисципліни (поточний контроль) і після її опанування (підсумковий контроль) проводиться на

основі розробленої університетської 100-бальної шкали оцінювання досягнень студентів по кожному

модулю з перенесенням балів в оцінки "відмінно", "добре", "задовільно",

"незадовільно".

а) Перевірка результатів опрацювання теоретичного навчального

матеріалу проводиться засобами контрольного тестового і усного :

опитування.

б) Перевірка самостійного опрацювання окремих питань

навчальних тем проводяться шляхом превірки конспекту, рефератів,

завдань з даного питання і контрольного опитування.

в) Перевірка виконання практичних завдань, самостійної роботи

проведення контрольних робіт, захисту рефератів.

Загальна кількість балів за 1 модуль навчання - 100. Форма контролю у V (VI) семестрі - екзамен (залік).

Для заліку достатньо набрати - 60 балів за кожний модуль, для звільнення від

екзамену з оцінкою «задовільно» слід набрати 60 балів за кожний модуль, з оцінкою «добре» - 75-90 балів, з

оцінкою «відмінно» - 90-96 балів.

Атестація студентів проводиться відповідно до чинної нормативної бази.

ECTS За шкалою модульно-

рейтингової оцінки в

межах навчального

закладу

За національною

шкалою та шкалою

навчального закладу

За шкалою 12-

ти бальної

системи

оцінювання

А 90-100 Відмінно

ВС 75-89 Добре

ДЕ 60-74 Задовільно

FX 30-59

Незадовільно з

F 1-34

можливістю повторного

складання Незадовільно з

обов'язковим повторним

курсом

У. Структура та зміст дисципліни.

Орієнтовна структура та обсяг годин залукоеого кредиту за темами модулів курсу "

Історія педагогіки".

Теми модулів Кількість годин

Форми 1

Аудиторні

конт \

рото \

S а* І а

знань \

3 -?

s >>

S «І

3; с

о 8 л

S- й 3

о | ,

S і

§ Л Л*

-Ч

Само

ст а

робо

Індивід

у альна

робот

Історія педагогіки як

5,5 1.5

3.5

Конт 1

галузь педагогічного рольна Ш

знання і як навчальна робота.

дисципліна. Фіксо

Концептуальний зміст і вині !

прогностичне значення. виступи.

Тести.

Вітчизняна і світова

15,5 5.5

4 4

13,5

Тести.

історія освіти, думки і Завдання

моралі з прадавніх часів

І-т

до новітнього періоду. складное

III

Україна і світ. Освіта,

22 10

4 22

мораль, педагогічний

пошук (XVIII - І пол.

XIX ст.).

IV І підсистема

22 8

Теорія і практика освіти,

виховання і навчання в

Україні в контексті

світовою і

цивілізаційного

освітнього розвитку

(II Іюл. XIX - І нол. XX

ст.).

11 підсистема: Наукові та

організаційні

18 3 2 2

Іасади вітчизняної освіти

га систем освіти різних

країн \\ пол XX - поч

XXI ст Педагогічні 1-111 \

концепції демократичної складна

спрямованості їх автори. ті

Разом за семестр

28 16

VI. Логіко-структурна схеми побудови курсу історії педагогіки.

Змістовий модуль /. Історія педагогіки як галузь педагогічного

знання і як навчальна дисципліна. Концептуальний зміст і

прогностичне значення.

Мста модуля: на основі найновіших досягнень соціального і гуманітарного знання, з врахуванням актульних

проблем освіти і педагогіки сформувати початкові уявлення про історію педагогіки як науковий напрямок, як

галузь знань, як галузь педагогічної науки, як навчальну дисципліну. З'ясувати місце історії педагогіки в

системі педагогічних і соціально-культурних явищ в їх історичному розвитку. Опрацювання модуля повинно

закласти розуміння про закономірності розвитку в єдності теорії і практики виховання, освіти і навчання у

різних народів в різні історичні епохи і можливостей з'ясування тенденцій вказаних явищ на майбутнє як про

об'єкт світового історико-педагогічного процесу.

Зміст модуля включає такі підсистеми.

Історія педагогіки як галузь педагогічної науки і як навчальна

дисципліна;

Становлення і розвиток історії педагогіки як галузі знань.

Інституціалізація історії освіти і педагогічної думки, як

навчальної дисципліни;

Логіко-структурна, проблемна, хронологічна побудова історії

педагогіки як компонент методології;

Джерела і методи вивчення історії освіти і педагогічної думки.

Зміст 1-го модуля вивчається за темами:

:торія педагогіки, як галузь педагогічної науки і як навчальна дисципліна; Концептуальний зміст і прогностичне

значення історії педагогіки; Принципи розгляду історико-педагогічного процесу; Становлення та Інституціалізація

історії педагогіки; Джерела вивчення історії педагогіки.

Завдання модуля.

Формування системи теоретичних знань та практичних умінь про обливості з'ясування наукової

об'єктивності при оцінці педагогічних іищ і процесів світового і вітчизняного історико-педагогічного

процесу.

Нормування основ історико-педагогічного мислення, здатності аналізувати

історико-педагогічну дійсність, з'ясовувати соціальну, культурологічну, еврестичну і прогностичну функції

історико-педагогічного пізнання. При вивченні модуля студент повинен знати:

Об'єкт, предмет і завдання історії педагогіки, основоположні принципи вивчення, педагогічне,

соціальне, культурологічне значення історії педагогіки;

З'ясування співвідношення історії освіти і педагогічної думки з історією матеріальної і духовної

культури; Основні поняття, якими оперує історія педагогіки, як галузь знань;

Персоніфіковану забезпеченість розвитку і формування загальнотеоретичних основ історії педагогіки.

Студент повинен оволодіти наступними уміннями.

- Аналізувати, дотримуючись наукової об'єктивності, педагогічне

явище, концепції, системи освіти, спадщину і діяльність

персоналій педагогічного процесу;

Визначати основні тенденції розвитку систем освіти залежно від

суспільства, епох, регіонів;

Виділяти і оцінювати співвідношення освітньо-виховних і

соціальних, культурологічних процесів;

Визначати і ранжувати проблемність історико-педагогічного

процесу (місце вихованця, учня, учителя у педагогічному процесі;

загальнолюдські і національні фактори в освітньо-виховних

системах, тощо.)-

VI. „А". Теоретична частина. Теми лекцій. Основні питання.

тема.

Історія педагогіки як галузь педагогічної науки і як навчальна дисципліна - 2 год.

Питання, що розглядаються: Предмет і завдання історії педагогіки. Основоположні принципи вивчення.

Педагогічне, соціальне, культурологічне значення історії педагогіки. Логіко-структурна, проблемна,

хронологічна побудова історії педагогіки як компонент методології. Зв'язок історії освіти і педагогічної

думки з історією матеріальної і духовної культури.

2 TOMSK Становлення та інституціалізація історії педагогіки в Україні. - 0,5 год.

Питання, що розглядаються: Проблема: Україна в контексті світового освітнього процесі. Джерела і методи

вивчення історії педагогіки. Значення знань з філософії, історії культури, етнографії, культурології, філософії

освіти, психології при вивченні історії педагогіки. Основні поняття розгляду проблеми.

Література до вивчення модуля:

1.Андрущенко В.П. Історія соціальної філософії (Західноєвропейський

контекст): Підручник для студ. вищ. навч. закладів.- К.: Тандем, 2000.-

416с.

2.Андрущенко В.П. Пріоритети розвитку освіти XXI століття. //

Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності.

Альманах. - К., 2000.

3.Балл Г.О. Глобальні тенденції сучасності та діалогічний підхід в освіті

//Діалог культур та освіта / Зб.ст. - К., 1993. - С. 6-14.

4.Библер B.C. От наукоучения к логике культуры. Два философских

введения в двадцать первый век. - М., 1991.