Напрєєнко О.К. Психіатрія

Подождите немного. Документ загружается.

Частина друга Загальна психіатрія

Сенестопатичний синдром може входити до структури ін-

ших синдромів, зокрема маячних. Це варіант синдрому психіч-

ного автоматизму Кандинського —Клерамбо. Спостерігається

при шизофренії, маніакально-депресивному психозі (депреси-

вна фаза), органічних ураженнях головного мозку.

Іпохондричний симптомокомплекс може бути складовою

частиною будь-якого маячного синдрому (паранояльного, па-

рафренного та параноїдного). Часто його виявляють при ши-

зофренії.

Істеричні синдроми. Істеричний невротичний синдром ха-

рактеризується емоційною лабільністю з бурхливим проявом

почуттів (ридання, голосіння, стогін), швидкою зміною пози-

тивних почуттів на негативні і навпаки, супроводжується різ-

номанітними вторинними соматичними й неврологічними кон-

версійними розладами. Порушення рухової сфери, чутливості,

вегетативних функцій проявляються функціональним парезом,

паралічем, локальними контрактурами, істеричними нападами.

При останніх не буває розладів свідомості (оглушення, сопор,

кома), змін функцій серцево-судинної і дихальної систем і по-

слідовності фаз судомного нападу. Можуть бути істеричне за-

їкання, афонія, мутизм, сурдомутизм, сліпота, розлади чутли-

вості за типом "панчіх", "рукавичок" чи за гемітипом, астазія,

абазія. Спостерігаються вегетативні порушення: блювання, ги-

кавка, відрижка, відчуття "клубка" в горлі (globus hystericus),

тахікардія, задишка, поліурія тощо. Істеричний синдром харак-

терний для істеричного неврозу.

Крім невротичного істеричного синдрому спостерігаються

істеричні психотичні. Це потьмарення свідомості, синдром Ган-

зера, псевдодеменція.

Істеричне потьмарення свідомості проявляється звуженням

її з неповною орієнтацією у навколишньому оточенні, яскра-

вими, чіткими сценоподібними, ахроматичними галюцинація-

ми з подальшою, частіше ретардованою, амнезією.

Синдром Ганзера — один із варіантів істеричного потьма-

рення свідомості, коли спостерігаються повне дезорієнтуван-

ня, зорові, рідше слухові галюцинації. Виявляються маячні ідеї

стосунку, впливу, переслідування. Характерним є мимомов-

лення. Поведінка хворого безглузда. Складається враження,

що він симулює психічну недугу.

Синдром псевдодеменції — стан безпорадності, що прояв-

ляється втратою найпростіших навичок, елементарних знань.

Глава 13

Психопатологічні синдроми

Хворий свідомо неправильно відповідає на тлі придуркуватос-

ті, гротескності, але добре орієнтується, коли йому задають

складні запитання, що стосуються психотравмівної ситуації.

Пуерилізм — хворобливий психічний стан, за якого пове-

дінка дорослої людини не відповідає вікові й нагадує дитячу.

Спостерігається регресивна поведінка з дитячими манерами,

інтонаціями, жестами, пустотливістю, безглуздям, наївністю

суджень на тлі пригніченого настрою й розгубленості.

Психотичні істеричні розлади у більшості, випадків зумов-

лені психогенними чинниками, і їх зараховують до реактив-

них психозів.

Синдром деперсоналізації проявляється розладом самосві-

домості. Змінюється сприйняття власної особистості, тобто Я.

Думки, дії хворого керуються відчуттям відчуження від влас-

ної особи (наче стоїть збоку). Втрачається єдність особистості.

Порушується схема тіла: "змінюються" об'єм, довжина, шири-

на, положення окремих частин тіла. Часто супроводжує дере-

алізацію.

Синдром дереалізації — патологічний стан, за якого світ,

обстановка сприймаються хворим нереально, нечітко, неви-

разно, безбарвно або в одному кольорі, позбавленим життя.

Навколишнє здається тьмяним, застиглим, плоским. Хворі

стверджують, що все змінилося, стало не таким, як було до

хвороби, інколи не можуть пояснити, в чому полягають ці зміни.

Спорідненими з дереалізацією є такі патологічні прояви, як

уже бачене (deja vu), чуте (deja entendu), пережите (deja vecu)

<ібо ніколи не бачене (jamais vu) та ін.

АФЕКТИВНІ СИНДРОМИ

До афективних синдромів належать маніакальний, депре-

сивний і дисфоричний.

Маніакальний синдром характеризується тріадою головних

клінічних проявів: хворобливо піднесеним настроєм (ейфорія,

гіпертимія); прискореним плином уявлень, думок, спогадів

(розумово-мовне збудження); занадто активною, діяльністю

(рухове збудження) за наявності відверненої уваги. При цьо-

му хворий переоцінює свої здібності, бажання. Можуть з'яви-

тися маячні ідеї величності.

Розрізняють кілька варіантів маніакального синдрому, а са-

ме: веселу манію, коли переважає запальний афект; гнівливу

Частина друга Загальна психіатрія

манію (підвищена дратівливість, причепливість, уїдливість, гнів-

ливість); сплутану манію (маніакальна мовна сплутаність з пси-

хомоторним збудженням).

Крім відносно простих варіантів маніакального синдрому

спостерігаються й складні його варіанти: маніакально-маячні

синдроми (поєднання маніакального стану з гострим чуттєвим

маячінням переслідування, інсценування); маніакально-галю-

цинаторний (поєднання з галюцинаціями).

Депресивний синдром виявляється депресивною тріадою:

хворобливо зниженим, пригніченим настроєм (депресія, гіпо-

тимія) з відчуттям туги, аж до відчаю, безнадії; сповільненим

плином уявлень, думок, мови (розумово-мовна загальмованість)

і прикутістю уваги до своїх переживань; руховою загальмова-

ністю. У хворих виникають маячні ідеї самозвинувачення, са-

моприниження, гріховності, малоцінності, з'являються думки

про суїцид, спроби звести з життям рахунки. Таке поєднання

депресивних симптомів небезпечне для пацієнта (можливість

суїциду).

Варіантів депресивного синдрому більше, ніж маніакально-

го: тривожна депресія — досить інтенсивна тривога; ажито-

вана депресія — меланхолічне збудження із метушливим не-

спокоєм; анестетична депресія — з нечутливістю до болю,

усвідомленим і глибоким переживанням від того, що знизилося

або втрачене це відчуття (anaesthesia dolorosa psychica); асте-

нічна депресія, що супроводжується астенічними симптомами

(див. астенічний синдром) у поєднанні із виснаженням; сльоз-

лива депресія — із слабкодухістю і сльозливістю; адинамічна

депресія — із втратою спонукань, бажань, безсиллям тощо.

Виділяють також депресивно-параноїдний, деперсоналізацій-

но-депресивний та нав'язливо-депресивний синдроми.

Масковані (ларвірувані, приховані, соматизовані) депресії

характеризуються різноманітними сомато-вегетативними, се-

нестопатичними відчуттями, на першому місці, і субдепресив-

ним станом — на другому. Виділяють такі варіанти маскованої

депресії: алгічно-сенестопатичні (кардіалгічний, абдомінальний,

цефалгічний, паналгічний), агрипнічний (із порушенням сну),

діенцефальний (вегетовісцеральний, вазомоторний, алергіч-

ний, псевдоастматичний) та обсесивно-фобічний. При маско-,

ваних депресіях також можливі суїцидальні тенденції.

До депресивних станів належать дистимії — короткочас-

ні (протягом кількох годин чи діб) розлади настрою у вигляді

Глава 13

Психопатологічні синдроми

депресивно-тривожного з гнівливістю, невдоволенням, дратів-

ливістю, зниженням потягів.

Депресивний синдром може поєднуватися з персекуторним

маячінням (депресивно-маячний), галюцинаціями і явищами

психічного автоматизму (депресивно-галюцинаторний), із синд-

ромами потьмарення свідомості (депресивно-аментивний, де-

пресивно-онейроїдний).

Дисфоричний синдром (дисфорія) виявляється зниженням

настрою, злісно-сумним роздратуванням, гнівливістю зі стра-

хом, хворобливими ідеями переслідування і агресивними тен-

денціями. Спровокувати дисфорію може незначний подраз-

ник, який зумовлює негативні емоції (гнів, туга, страх).

Афективні синдроми спостерігаються при маніакально-деп-

ресивному психозі, органічних ураженнях головного мозку,

шизофренії, епілепсії, неврозах, реакціях особистості на зов-

нішні чинники.

ГАЛЮЦИНАТОРНІ ТА МАЯЧНІ

СИНДРОМИ

Це збірна група позитивних (продуктивних) синдромів, що

включають маячіння і галюцинації.

Галюцинаторний синдром (галюциноз) характеризується

постійним напливом галюцинацій з боку одного й того самого

аналізатора, але різного змісту. Виділяють вербальний, зоровий

і тактильний галюциноз. Найчастіше буває слуховий вербаль-

ний галюциноз, що складається із напливу словесних (людська

мова) справжніх або псевдогалюцинаціи у вигляді монологу

(моновокальний галюциноз), діалогу, множинних "голосів" рі-

зного змісту, що погрожують, звинувачують, лають хворого.

Особливо небезпечні для оточення і для самого пацієнта нака-

зові (імперативні) галюцинації.

Зоровий галюциноз включає наплив великої кількості істин-

них зорових галюцинацій. Виділяють кілька його видів. На-

приклад: зоровий галюциноз. Бонне, що розвивається в літніх

людей за повної чи часткової втрати зору. (катаракта тощо);

педункулярний (галюциноз Лермітта), що виникає, коли пато-

логічний процес локалізується в ніжках середнього мозку. Скла-

дається він із численних рухомих, мікроскопічних і "живих"

зорових галюцинацій.

Частина друга Загальна психіатрія

Тактильний галюциноз (дерматозойне маячіння Екболо) ви-

являється тактильними галюцинаціями, неприємними відчут-

тями на шкірі та під шкірою (ніби повзають шкірні паразити),

може поєднуватися з маячінням одержимості.

Галюцинаторні синдроми спостерігаються при шизофренії,

епілептичних психозах, органічних захворюваннях головного

мозку тощо.

Паранояльний синдром характеризується первинним си-

стематизованим інтерпретативним маячінням, докладністю мис-

лення і стенічністю афектів. Система спотвореного судження

(маячіння) будується на ланцюзі доказів, що мають суб'єктив-

ну внутрішню логіку. Деякі факти трактують однобоко, а ті

докази, що суперечать певному переконанню, ігнорують. За

тематикою виділяють параною ревнощів, переслідування, ви-

находу, іпохондричну тощо. Маячні ідеї групують на підставі

центральної думки. Маячні судження стають системою погля-

дів, що визначають світогляд особистості загалом. На цих су-

дженнях зосереджується все психічне життя хворого. Пара-

нояльний синдром починає розвиватися після неприємного пе-

реживання, конфлікту, з надцінних ідей, що трансформують-

ся у маячні ідеї величності, стосунку, впливу, переслідування.

Спостерігається при шизофренії, інволюційних, судинних пси-

хозах, органічних ураженнях головного мозку, паранояльніи

психопатії у стані декомпенсації.

Парафренний (парафренічний) синдром (парафренія) по-

єднує в собі маячні ідеї персекуторного змісту: стосунку, фі-

зичного і психічного впливу, отруєння. В період формуван-

ня маячіння розвиваються ідеї величності, що мають зв'язок

з розладами сприйняття (галюцинації, явища психічного ав-

томатизму). За механізмом утворення парафренічні маячіння

можуть бути інтерпретативними й чуттєво-образними. Залеж-

но від переважання в структурі парафренного синдрому тих

чи тих психічних розладів, виділяють такі варіанти синдрому:

систематизована парафренія, що характеризується система-

тизованим маячінням переслідування і величності; фантас-

тична. парафренія — домінують численні експансивні маяч-

ні ідеї (величності); конфабуляторна парафренія — численні

маячні конфабуляції; експансивна парафренія — виражений

підвищений афективний стан і маячні ідеї; галюцинаторна

парафренія — переважають фантастичні галюцинації звели-

чення.

Глава 13

Психопатологічні синдроми

Парафренний синдром спостерігається при шизофренії —

як етап її безперервного або нападоподібного перебігу, та при

органічних психозах.

Параноїдний синдром включає в себе первинне або вто-

ринне маячіння і обмани сприйняття (галюцинації, ілюзії, се-

нестопатії). Найчастіше при параноїдному синдромі спостері-

гаються персекуторні маячні ідеї (переслідування, стосунку,

отруєння, одержимості, дисморфоманії та ін.). Маячні ідеї роз-

різнені, уривчасті, фрагментарні. У висловлюваннях хворого

немає "стержня", навколо якого формувалася б маячна систе-

ма (несистематизоване маячіння). Маячні ідеї супроводжують-

ся афективним напруженням^ (страхом, тривргокь злістю, ру-

ховим збудженням).

Параноїдний синдром супроводжує багато психічних за-

хворювань, зокрема, шизофренію, епілептичні, судинні,

передстаречі, реактивні та симптоматичні психози.

Синдром психічного автоматизму Кандинського — Клера-

мбо характеризується маячними ідеями переслідування, впли-

ву (психічного чи фізичного) та виявів психічного автоматиз-

му (хворий сприймає себе відчуженим, мов не належить сам

собі). При цьому відчуває, ніби мислить, переживає і діє не са-

мостійно, а хтось ним керує. Невільний щодо своїх думок (при-

мусове мислення, керування думками), емоцій ("змушують

сердитися, радіти"), дій ("хтось змушує говорити, ходити" і

т. ін.). За ступенем відчуження, оволодіння, впливу на ті чи ті

психічні процеси виділяють три види психічних автоматизмів.

Асоціативний автоматизм включає відчуження думок, спо-

гадів, мимовільний наплив, прискорення думок (ментизм); від-

чуття, що власні думки відомі іншим (симптом відкритості

думок) або люди, котрі оточують хворого, висловлюють його

думки вголос (симптом "ехо-думки").

Сенсорний (сенестопатичний) автоматизм проявляється

псевдогалюцинаціями і сенестопатіями з відчуттям впливу, втру-

чання, відчуження ("спричиняють відчуття стискання, скручу-

вання, болю, холоду, спотворюють апетит, статеве почуття").

Руховий (кінестетичний) автоматизм — переконання хво-

рого, що всі рухи, в тому числі й мова, відбуваються під впли-

вом зовнішньої сили ("перетворюють на робота, маріонетку",

"керують із Космосу").

Якщо у хворого симптоми асоціативного, сенсорного і кіне-

стетичного автоматизму, то йдеться про розгорнутий синдром

Частина друга Загальна психіатрія

психічного автоматизму. Спостерігається синдром Кандинсь-

кого—-Клерамбо при шизофренії, органічних ураженнях голов-

ного мозку.

Синдром Капгра (J. M. J. Capgras, 1923) характеризується

порушенням здатності впізнавати людей. Хворі не впізнають

своїх рідних, знайомих, говорять про них як про підставні осо-

би, що є близнюками або двійниками. Вважають, що вони за-

гримовані під певних людей (симптом негативного двійника).

Іноді ж незнайомих сприймають як добрих знайомих (симп-

том позитивного двійника).

Синдром Капгра включає симптом Фреголі, коли хворі

стверджують, що їх "переслідувач" змінює свою зовнішність,

аби не впізнали. Маячні ідеї інтерметаморфози є одним із ва-

ріантів помилкових (хибних) упізнавань. Хворі впевнені, що

"переслідувачі" змінюють не тільки зовнішність, але й мораль-

ний та духовний стан інших, навколишнє оточення. При цьому

хибне впізнавання поширюється не на одну особу, а на бага-

тьох людей. Деякі автори вважають синдром Фреголі само-

стійним.

Синдром Капгра часто поєднується з маячними ідеями пе-

реслідування, впливу, проявами психічного автоматизму і спо-

стерігається при багатьох психічних захворюваннях. Нозоло-

гічно він малоспецифічний.

СИНДРОМИ ПАТОЛОГІЇ

ЕФЕКТОРНО-ВОЛЬОВОЇ СФЕРИ

Кататонічний синдром — симптомокомплекс психічних роз-

ладів, переважно в руховій сфері. Складається він з кататоніч-

ного ступору або кататонічного збудження. Виділяють кіль-

ка різновидів кататонічного ступору: ступор з воскоподібною

гнучкістю (каталепсія), підвищеним тонусом м'язів, симпто-

мом "повітряної подушки" (Дюпре), ембріональною позою та

ін.; негативістичний ступор з повною нерухомістю, пасивним

негативізмом; ступор з м'язовим заціпенінням (найтяжча фор-

ма ступора — тривале перебування в ембріональній позі з ви-

раженим напруженням усіх груп м'язів; симптом хоботка).

Серед варіантів кататонічного збудження виділяють: розгуб-

лено-патетичне (поєднання розгубленості, екзальтованості з

безладною балаканиною і руховим збудженням);.імпульсивне

(раптове, руйнівне, короткочасне).

Глава 13 Психопатологічні синдроми

Кататонічні розлади можуть перебігати за збереженої сві-

домості (ліцидна кататонія) або в сноподібному стані (онейро-

їдна кататонія).

Кататонічний ступор і кататонічне збудження — показання

до невідкладної госпіталізації.

Гебефренічний синдром проявляється інертною ейфорією

(химерна, неадекватна веселість, придуркуватість, пустотли-

вість, інколи — дитяча поведінка). Хворий стає манірним, з'яв-

ляються театральні, неадекватні жести, поза, міміка. Гебефре-

нічне збудження характеризується манірно-придуркуватою

поведінкою в поєднанні з ехо-симптомами (ехолалія, ехопрак-

сія, ехомімія тощо). Кататонічний і гебефренічний синдроми

характерні для однойменних форм шизофренії.

СИНДРОМИ РОЗЛАДУ СВІДОМОСТІ

Розрізняють синдроми потьмарення та виключення свідо-

мості.

До синдромів потьмарення свідомості належать деліріоз-

ний, онейроїдний, аментивний, delirium acutum ("гостре ма-

ячіння", хореатичний). Вони різні за клінічними проявами, але

мають спільні ознаки. Для діагностики таких порушень К. Яс-

перс запропонував такі критерії.

1. Відчуження від реального світу, що виражається розгубле-

ністю з афектом нерозуміння, недомислення, нечітким сприй-

няттям довкілля, труднощами фіксації уваги, заглибленням у

світ внутрішніх хворобливих переживань.

2. Повна або часткова дезорієнтація в часі, місці, ситуації,

власній особистості.

3. Порушення процесу осмислення, що проявляється ослаб-

ленням або неможливістю суджень, аж до безладного мис-

лення.

4. Труднощі щодо запам'ятовування поточних подій та суб'єк-

тивні хворобливі переживання (повна чи часткова амнезія).

Деліріозний синдром (лат. delirium — безумство) харак-

теризується: напливом пареидолічних ілюзій, сценоподібних,

істинних множинних рухомих зорових галюцинацій у поєд-

нанні з тактильними (дотиковими) та слуховими; вторинним

маячінням стосунків, переслідування, афектами тривоги, стра-

ху, руховим збудженням з агресивністю на тлі алопсихічної

дезорієнтації (в часі, ситуації тощо).

Частина друга

Загальна психіатрія

У розвитку деліріозного синдрому інколи можна простежи-

ти три стадії. Перша (початкова) проявляється зміною наст-

рою, балакучістю, метушливістю, гіперестезією до зовнішніх

подразників, поверховим уривчастим сном. Удругу стадію де-

лірію спостерігаються численні парейдолії, зорові гіпнагогіч-

ні галюцинації, тривога, поверховий уривчастий сон зі стра-

хітливими сновидіннями: посилення гіперестезій. Для третьої- -

стадії деліріозного синдрому характерні зорові сценоподібні,

калейдоскопічні, страхітливі галюцинації в поєднанні із такти-

льними і слуховими, гострим чуттєвим маячінням, тривогою,

психомоторним збудженням з агресивністю чи аутоагресивні-

стю. При цьому обов'язкові всі чотири діагностичні критерії

потьмарення свідомості.

Інколи, без адекватного лікування, деліріозний синдром мо-

же перейти в професійний, або муситуючий, делірій, що є

прогностично несприятливою ознакою.

У разі професійного делірію на тлі деякого оглушення ви-

никає збудження, що проявляється звичними професійними

автоматизованими руховими актами (наприклад, рухи рука-

ми, що імітують роботу на друкарській машинці) з окремими

професійними галюцинаціями.

Муситуючий делірій проявляється оглушенням середнього

або глибокого ступеня, хаотичним збудженням, "оббиранням"

(наче прилипли до одягу чи ковдри дрібні предмети), незрозу-

мілим бурмотінням. За муситуючим делірієм нерідко розвива-

ються сопор і кома, і хворий може померти.

Хворобливі переживання закарбовуються в пам'яті чіткі-

ше, ніж реальні події.

Деліріозний синдром спостерігається при інтоксикаційних,

симптоматичних психозах, нейроінфекціях, епілепсії.

Онейроїдний синдром (грец. oneiros — сон + eides — поді-

бний, схожий) — потьмарення свідомості з напливом фантас-

тичних уявлень, що виникають мимоволі. За змістом це змі-не--

ні фрагменти баченого, прочитаного, почутого, пережитого,

що переплітаються з реаліями життя. Хворий переживає кар-

тини фантастичного, надприродного змісту, котрі нагадують

сновидіння. Ці картини, мов у калейдоскопі, змінюють одна

одну в певній послідовності. Одна подія ніби випливає з іншої

(сценоподібні).

З розвитком синдрому створюється стан маячного настрою.

Повсякдення хворий бачить зміненим, незрозумілим і зловїс-

Глава 13

Психопатологічні синдроми

ним, іноді воно набуває вигляду "грандіозної катастрофи". Роз-

вивається емоційне напруження, інколи — відчай. У хворо-

го виникають маячні ідеї переслідування, інсценування особ-

ливого значення, інтерметаморфози. Хворий розповідає, що

навкруги щось діється, як у кіно чи спектаклі, і він бере участь

у цьому або стає глядачем. Інколи одні особи перетворюють-

ся на інших, деколи ця мімікрія поширюється і на предмети.

Періодично виникає психомоторне (патетичне) збудження або,

навпаки, загальмованість (онейроїдний ступор), афективні роз-

лади (депресивні чи маніакальні). Спостерігається подвійне

орієнтування як у навколишній ситуації, так і у власній персоні.

Відбувається перевтілення Я хворого, зникає протиставлення

власного Я ситуації, що переживається. Пацієнт частіше неру-

хомо лежить із застиглим, іноді захоплено-екстатичним вира-

зом обличчя. Інколи він надто збуджений.

Редукція симптомів онейроїду відбувається поступово. Хворі

відтворюють фрагментарно або досить детально зміст психо-

патологічних розладів. Розвивається амнезія на події, що від-

бувалися реально.

Онейроїдний синдром супроводжує інфекційні психози,

шизофренію, епілептичні та симптоматичні психози, органіч-

ні ураження головного мозку.

Аментивний синдром (а + лат. mens — розум, мислення)

проявляється грубим порушенням орієнтації (ало~ і аутопсихі-

чна дезорієнтація), розгубленням, інкогерентністю мислення,

неможливістю цілісно осмислити навколишній світ (не здат-

ний до синтезу). Мова хворого непослідовна, безладна (амен-

тивний мовний безлад), без інтонації. Згадує події з минулого

життя, в яких складно простежити смислові зв'язки. Поняття

мають конкретний, повсякденний зміст і залежать від афектив-

ного стану. Інколи мова переривається короткочасним неве-

селим сміхом або схлипуванням (виснаження). За висловлю-

ваннями пацієнта можна зробити висновок про те, що у нього

стан афекту недомислення і неспроможності. Вступити у мов-

ний контакт з хворим практично неможливо. Повного прояс-

нення свідомості при аменції не буває. Для аментивного синд-

рому характерні галюцинації, переважно слухові, та уривчасті

маячні ідеї персекуторного змісту. Подеколи спостерігається

психомоторне збудження.

У разі тимчасового ослаблення аментивного потьмарення

свідомості хворий заспокоюється, стає не таким балакучим,