Михайлов В.А., Виноградов Г.Ф та ін. Неметалічні корисні копалини України

Подождите немного. Документ загружается.

288

складають за категоріями А+В+С

24 млн м

. Річна продуктивність

(тис. м

) буту – 32; щебеню – 20; тесаній продукції – 3.

Корнинське родовище складено сірими та рожево-сірими порфі-

ровидними гранітами житомирського комплексу, які розробляються

на блоки, бут і щебінь Цим гранітом облицьований постамент пам'ят-

ника Богдану Хмельницькому в Києві, В.І.Леніну – на каналі Москва –

Волга, він використовувався при спорудженні станцій метро в Моск-

ві,

Києві, Петербурзі, облицюванні фасадів багатьох будинків у Києві.

Своєрідний вигляд цим гранітам надають великі (до кількох метрів)

ксеноліти біотитових гнейсів і амфіболітів, жили аплітоїдного чи пег-

матоїдного граніту. Граніт придатний для виготовлення облицюваль-

них матеріалів, тесаних виробів, буту, щебеню. Запаси родовища 12,5

млн м

(А+В+С

). Річна продуктивність кар'єру складала: бут – 11 тис.

, щебінь – 12 тис. м

, тесане каміння – 7 тис. м

, блоки – 0,7 тис. м

Токівське родовище знаходиться в центральній частині одно-

йменного масиву гранітів мезоархею. Граніти родовища світло-і

рожево-сірі, рожево-червоні, середньо- і крупнозернисті, слабо

порфіровидні, з ксенолітами роговообманкового гнейсу, жилами

кварцу і пегматоїдного граніту, розробляються на бут і щебінь,

використовуються як облицювальний камінь (пам'ятники В.І.Леніну в

Харкові, Запоріжжі,

Дніпропетровську, Тамбові, М.Щорсу – в Києві,

будинкі та станцій метро у м. Києві). Запаси складають 70,6 млн м

(А+В+С

), річне виробництво – понад 50 тис. м

буту, більше 30 тис. м

щебеню. Капустянське родовище складено яскраво-червоним порфіроб-

ластичним гранітом новоукраїнського комплексу, який відноситься

до найкращих сортів облицювально-декоративного каміння і широко

застосовується для прикрашання фасадів будинків, станцій метро та

інших споруд у м. Києві та інших містах України, в значних кількос-

тях експортується. Запаси родовища складають понад 15 млн м

Жежелівське родовище складено темно-сірими середньо- круп-

нозернистими гранітами бердичівського комплексу з поодинокими

ксенолітами кристалічних сланців, гнейсів, кальцифірів. Запаси гра-

ніту складають більше 4 млн м

. Річний видобуток в свій час складав

15 тис. м

блочної продукції, 55 тис. м

буту і 17 тис. м

щебеню.

Янцівське родовище складено сірими, світло-сірими, сірувато-

рожевими середньозернистими гранітами мокромосковського ком-

плексу, з яких виготовлені пам'ятники В.І.Леніну в Московському

Кремлі, в Одесі, Нижньому Новгороді, Кизилі, С. Косіору – в Києві,

ним облицьовані станції метрополітену в Києві та Москві, палац куль-

тури „Україна” в Києві. Запаси родовища 15–20

млн м

Кудашівське родовище складено рожевими, сірими середньозер-

нистими, тріщинуватими гранітами демуринського комплексу. З ньо-

289

го споруджений пам'ятник Карлу Марксу в Москві, облицьовані буди-

нки і станції метро в Києві, Москві, Санкт-Петербурзі. Запаси родо-

вища сягають 50 млн м

, річний видобуток понад 40 тис. м

Досить цікавими є родовища декоративного каміння в Донбасі: Лі-

динське, сірого з рожевим відтінком граніту, Чердаклинське – майже

чорного сієніту, Хлібодарівське – сірого до чорного граносієніту. Вони

мають задовільну блочність і гарні фізико-механічні властивості.

Мармури і мармуризовані вапняки поширені на УЩ (родовища

Козіївське, Радомишльське, Негребівське), в Закарпатті (Великока-

м'янецьке, Новоселицьке,

Діловецьке, Головатицьке, Малорозинське,

Гора Соколина, Полунське), в Донбасі (Христище, Корулька, Каракуб-

ське, Докучаєвське, Новопавлівське), Придністров'ї, Криму (Гасприн-

ське, Балаклавське, Біюк-Янкойське, Каранське, Мармурова Балка).

Родовища мармуру в Закарпатті в основному випускають білу та

кольорову крихту (Діловецьке), перспективні для отримання якісної

високо-декоративної продукції (Великокам'янецьке, Печерне, Приго-

дишти, Камянелі, Довгорунь

, Сауляк). Мармуром з цих родовищ оздо-

блені станції Університетська та Арсенальна у Києві.

Великокамінецьке родовище мармуризованого вапняку знахо-

диться біля с. Верхня Новоселиця Тячівського району Закарпатської

області (рис. 58). Виділяють різновиди: кріноїдні рожеві та червоні,

червоні брекчиєвидні та конгломератовидні, червоні смугасті брекчи-

євидні та жовті з різними відтінками. Об'ємна маса 2680–2690

кг/м

Межа міцності при стискуванні 128–150 МПа (1280-1500 кгс/см

Стираємість 1,47–2,77 г/см

, блочність 0,5–2,5 м

. Родовище приуро-

чене до антиклінальної складки, яка складена верхньоюрськими вап-

няками. Гірничотехнічні і гідрогеологічні умови експлуатації сприят-

ливі, потужність покривних порід 1–5 м. Запаси складають 1 млн м

Мармуризований вапняк добре обробляється й полірується, може ви-

користовуватися для внутрішнє оздоблення будівель і споруд.

Серед інших треба відмітити родовища мшанкових, оолітових і нумуліто-

вих вапняків білого та жовтувато-білого кольору в Криму (Бодраксько-

Альминське, Скелясте, Кримбальське, Інкерманське, Білогорське); траверти-

ну – в Хмельницькій (Великокужелівське); туфів – в Закарпатській (Беретян-

ське); пісковиків –

в Тернопільській (Буданівське, Застінківське, Теребовлян-

ське), Луганській (Троїцьке), Івано-Франківській (Городницьке, Бабинське)

областях, гіпсу та ангідриту – в Придністров’ї (Тростянецьке, Колоколинське,

Приозерне, Мамализьке, Журавнівське, Добрівлянське), які мають високу

декоративність і практичний інтерес для використання їх у будівництві та

архітектурі.

290

Масштаб 1:2 000

ПдЗ

ПнЗ

1 2

3 5

Рис. 58. Великокамінецьке родовище мармуризованих вапняків (схематич-

ний геологічний розріз за матеріалами Ю.Петліченко)

1 – ґрунт, суглинки; 2 – мергелі; 3 – порфірити; 4 – вапняки мармуризовані;

5 – тектонічні порушення.

Великокужелівське родовище травертину розташоване біля

с. Велика Кужелівка Дунаєвецького району Хмельницької області

(рис. 59). Травертин світло-сірий з кремовим відтінком до рожевого,

від дрібно- й середньо- до крупно-пористого, з великою кількістю ка-

верн. Найбільш цінним різновидом є дрібнопористий. Об'ємна маса

1670–2180 кг/м

, межа міцності при стискуванні 21,3–30 МПа (213-

300 кгс/см

), пористість 18,4–35 %, водовбирання 4,9–14,5 %. Траве-

ртин використовується для оздоблення внутрішніх приміщень, щільні

різновиди – для зовнішнього оздоблення. Великокужелівське родови-

ще травертину періодично розробляється для місцевих потреб.

Масштаб 1:2 000

т т

Рис. 59. Великокужелівське родовище травертину (за матеріалами

В.Хохи, 1977)

1 – ґрунт, 2 – кора вивітрювання; 3 – аргіліти; 4 – травертин; 5 – продуктив-

на товща

291

Беретянське родовище туфів розташоване біля с. Ганичі Тячівсь-

кого району Закарпатської області. Туфи – світло-зелені, інколи сіру-

ваті дрібнозернисті щільні породи. В стратиграфічному відношенні

вони належать до горизонту новоселицьких туфів гельвету. Їх потуж-

ність коливається від 10–15 до 120–200 м. У минулому в кар'єрі видо-

бувалися блоки об'ємом 0,5–1,5 м

. Туфи мають порівняно високу мі-

цність при стискуванні та низьке водовбирання. Об'ємна маса

2110 кг/м

. Межа міцності при стискуванні 118 МПа (1180 кгс/см

Пористість 7 %. Водовбирання 2,56 %. Добра оброблюваність і висока

декоративність дозволяють використовувати їх для оздоблення інтер'-

єру будівель, у садово-парковому будівництві, виробництві мозаїчних

плит. Туфи видобуваються в невеликих об'ємах для потреб при місце-

вому будівництві.

ПИЛЯЛЬНЕ КАМІННЯ

Загальні відомості

Пиляльне (стінове каміння) – це основний будівельний матеріал для

одержання стінових блоків. Застосування їх у будівництві сягає 60–

70 % від загального об'єму виготовлених стінових блоків у державі.

Будівництво 1 м

стіни з пиляльного каміння є в 1,5–2 рази більш еко-

номічним, ніж з будь-якого іншого будівельного матеріалу. Крім того,

застосування блоків виключає необхідність облицювання стін.

Пиляльне каміння одержують, головним чином, з вапняків, туфів,

доломітів, пісковиків, гіпсового каміння, інших м'яких порід випилю-

ванням готових блоків з масивів гірських порід або

шляхом розпилю-

вання блоків-заготовок, які призначаються для викладення зовнішніх

та внутрішніх стін, фундаментів та інших частин будівель і споруд.

Галузі використання та вимоги до сировини

Вимоги до якості гірських порід, які використовуються для вигото-

влення пиляльного (стінового) каміння, встановлені чинним у СНД

ГОСТ 4001-77 "Камни стеновые из горных пород. Технические усло-

вия" та ГОСТ 15884-79 "Блоки стеновые из природного камня. Техни-

ческие условия". Стандартами лімітуються об'ємна маса, водовбиран-

ня, коефіцієнт розм'якшення, морозостійкість, міцність гірських по-

рід, а також нормативні розміри та зовнішній вид блоків. Стінове ка-

292

міння не повинно мати прошарків глини та мергелю, тріщин. За міц-

ністю пиляльне каміння поділяється на 14 марок, від 4 до 400.

Граніт, гнейс, діорит, сієніт, габро, лабрадорит та інші відносяться

до групи твердого каміння. До каміння середньої твердості (3–5 за

шкалою Мооса) відносять вивержені, метаморфічні та осадові поро-

ди, на обробку яких витрачається менше

часу. Палітра каміння сере-

дньої твердості значно багатша, ніж твердого. В цій групі можна зу-

стріти майже всі кольори світлового спектра й усі ступені світлості

ахроматичного ряду. Головним чином його використовують як стіно-

вий матеріал, але каміння з гарними декоративними властивостями

придатне для зовнішнього та внутрішнього облицювання. До групи

м'

якого каміння відносять породи з твердістю менше 3, це гіпсове й

талькове каміння, слабкий вапняк – черепашник.

Розробка родовищ пиляльного каміння проходить шляхом розпи-

лювання масивів порід каменерізними машинами на блоки певного

розміру та правильної геометричної форми. На деяких родовищах за-

стосовують механічні пили та фрезерні верстати. Машини ріжуть че-

репашник міцністю до

3 МПа на вирізки розміром 19х24х49 см та

19х19х39 см. Фрезерні верстати обробляють каміння міцністю до

40 МПа довжиною до 48 і висотою до 40 см.

Вапняки й туфи, які застосовуються для виготовлення стінового

каміння, повинні мати об'ємну масу 900–2200 кг/м

, межу міцності

при стисканні 0,4–50 МПа, морозостійкість не нижче Мрз15, коефіці-

єнт розм'якшення 0,6–0,7. Великі стінові блоки виготовляють з гірсь-

ких порід з об'ємною масою до 2200 кг/м

і межею міцності 2,5 МПа

й вище. Великі стінові блоки, що призначаються для механізованої

укладки, мають розміри від 30х80х90 до 300х100х50 см.

Кам'яні матеріали також класифікують за такими ознаками:

- за об'ємною масою – звичайні (важкі) – 1800 кг/м

, легкі – менше 1800 кг/м

;

- за межею міцності при стисканні: звичайні – 100–1000, легкі – 4–200;

- за ступенем морозостійкості: звичайні – Мрз15–500, легкі – Мрз10–25;

- за ступенем водостійкості (коефіцієнтом розм'якшення) – 0,6–1.

У залежності від фізико-механічних якостей і будови вихідної гір-

ської породи блоки поділяють на чотири групи: I – з граніту, сієніту,

діориту, лабрадориту, габро, кварциту, базальту, діабазу; II – з марму-

ру, брекчії, конгломератів, карбонатних порід, гіпсового каміння; III –

з вапняку і пісковику; IV – з вулканічного туфу.

Розміри й об'єм блоків залежать від гірської породи

, з якої вони ви-

готовлені. Найменший розмір блоків з туфу – 0,2–0,4 м

, найбільший –

0,7–1,0 м

, а з граніту – 0,5–3 м

293

Родовища України

Родовища пиляльного каміння представлені вапняками, мерге-

лем, крейдою, опоками, туфами, які розповсюджені в Криму (біля м.

Інкерман та по р. Бодрак), Причорноморській западині (Біла Крини-

ця, Себинське, Кам'яна Балка, Крива Балка, Булдинське, Гуляй Бал-

ка, Ковальське), на Волино-Подільській плиті, в Закарпатті (Новосе-

лиця, Тур'я Пасіка, Вільховиці, Бистриця).

В Україні відкрито і розві-

дано 181 родовища пиляльних вапняків із запасами 1,2 млрд м

, з

яких розробляються 117 з річним видобутком 1,2 млн м

, а також 5

родовищ мергелю (запаси 45,6 млн м

), одне – крейди (3,6 млн м

), 2 –

опоки (6,8 млн м

), 2 – туфів (910 тис. м

), але жодне з них не експлуа-

тується.

У 1997 році в Україні пиляльне каміння видобувалося в дванадцяти

областях, на 109 родовищах було видобуто 1070 тис. м

. Найбільша

кількість сировини припадає на вапняк (94,6 % запасів), але є родо-

вища мергелю (48 %), крейди (0,3 %), опок (0,27 %) і туфу (0,01 %)

(табл. 68).

Таблиця 68

Запаси пиляльного каміння України (на 01.01.1998), тис. м

Кількість родовищ

Запаси на 01.01.1998 Область

Всього Розробля-

ється

Всього Розробляєть-

ся

Видобу-

ток, 1997

р.

АР Крим 85 53 340684 224481 774

Вінницька 27 16 122710 66877 67

Дніпропетровська 1 1 5119 5119 0

Закарпатська 3 3 562 562 11

Запорізька 1 0 128 0 0

Івано-Франківська

1 0 6220 0 0

Кіровоградська 1 0 4987 0 0

Луганська 5 1 48923 15153 2

Львівська 1 0 857 0 0

Миколаївська 13 9 45651 38023 34

Одеська 30 19 293918 240570 104

Рівненська 1 1 424 424 0

Тернопільська 2 1 5443 2862 0

Херсонська 2 2 6148 6148 7

Хмельницька 4 1 30983 873 0

Чернівецька 4 2 117786 35222 71

Всього 181 109 1030543 636314 1070

294

На території України виділяється шість перспективних площ родо-

вищ пиляльного каміння (рис. 60). Характерними є Інкерманське і

Танківське родовища пиляльного вапняку в Криму, Сапежанське, Со-

кирнянське Лиса Гора (пиляльний вапняк) Придністров’я.

УЖГО РОД

ХЕРСОН

ДНІПРОПЕТРОВСЬК

ДОНЕЦЬК

ПОЛТАВА

ЧЕРКАСИ

ЗАПО РІЖЖЯ

ЧЕРНІГІВ

ЛЬВІВ

ХАРКІВ

СУМИ

ЛУЦЬК

ЧЕРНІВЦІ

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ

ЧЕРКАСИ

КИЇВ

РІВНЕ

Варковицьке

Дмитрашківське

Олексіївське

Довжанс ьке

Новомиколаївське

Михайлівське

Конопл янське

Конопл янівське

Олександрівське

Вергунське

Закотнянське

Новоодеське

Покровське

Главанське

Митяївське

Некрасовське

Красномаківське

Танково-Тур ге нівс ь ке

Багерово-

Бондаренківське

Первомайське

Карпівське

Подимівське

Лвівське

Гул яй-Балкі вське

Галоцьке

МИКОЛАЇВ

ОДЕСА

СІМФЕРОПОЛЬ

Джуринське

Загні тківське

Гор ячкі вське

Сапежанське

КІРОВОГРАД

Рокосівське

Орехівчицьке

Доброводське

ТЕРНОПІЛЬ

Іванівське

ІВАНО-ФРАНКІВСЬК

ЖИТОМИР

Зведенівське

Кобальчинське

Григоріївське

ЛУГАНСЬК

Тарасівське

Деребчи нське

Кохані вське

Рис. 60. Карта перспективних площ України на пиляльне каміння

1 – площа, що перспективна на пиляльне каміння; 2 – вапняки; 3 – мергелі; 4

– опоки; 5 – туфи; 6 – крейда

Інкерманське родовище (рис. 61) складається з крейдових палео-

генових і неогенових відкладів. Корисною копалиною є детритові

тонко- й мікрозернисті крейдові вапняки потужністю 10–37 м.

У розрізі Танківського родовища (рис. 62) беруть участь крейдові,

палеогенові й четвертинні відклади. Товща корисної копалини скла-

дається з крейдових мшанкових вапняків потужністю більше 50 м і

палеогенових форамініферових вапняків

потужністю 10–30 м.

У геологічній будові родовищ Придністровської площі беруть участь

неогенові та четвертинні відклади. На Сапежанському родовищі

(рис. 63) товща корисних копалин – вапняк детрито-черепашниковий

і детрито-оолітовий загальною потужністю до 15 м.

На Сокирнянському родовищі (рис. 64), розріз якого складають

піски, вапняки, глини та суглинки, корисною копалиною є оолітовий і

детрито-оолітовий

вапняк потужністю до 14 м.

295

Масштаби: горизонтальний 1:7 500

1:2 500 вертикальний

ПдЗ

ПнС

1 532 4

Рис. 61. Інкерманське родовище вапняки пиляльних (схематичний

геологічний розріз за матеріалами К.Затона, 1965)

1 – вапняки; 2 – вапняки перекристалізовані; 3 – вапняки пиляльні детрито-

ві, тонко–мікрозернисті; 4 – вапняки піскуваті; 5 – товща корисної копалини

21 5 4

Масштаб горизонтальний : 1:5 000

1:2 000 вертикальний

ПдЗ

ПнС

Рис. 62. Танківське родовище пиляльних вапняків (схематичний гео-

логічний розріз за матеріалами Е.Трубнікової, 1960)

1 – ґрунт, суглинки, супісі; 2 – вапняки перекристалізовані; 3–5 – вапняки

пиляльні (3), форамініферові (4), мшанкові (5)

296

Масштаби

горизонтальний

вертикальний

1:5 000

: 1:2 000

ПдЗ

ПнС

6 3

1 4 75

Рис. 63. Сапежанське родовище пиляльних вапняків (схематичний

геологічний розріз за матеріалами Н.Вінниченко, 1964)

1 – ґрунт, суглинки, супісі; 2 – глини; 3–5 – вапняки пиляльні: 3 – детрито–

ракушечні; 4 – детрито–оолітові; 5 – товща корисної копалини; 6 – вапняки

перекристалізовані; 7 – піски

Масштаби горизонтальний : 1:5 000

1:2 000 вертикальний

ПдЗ

ПнС

3 2 1 4

Рис. 64. Сокирнянське родовище пиляльних вапняків (схематичний

геологічний розріз за матеріалами А.Калчева, 1965)

1 – ґрунт, суглинки, супісі; 2 – глини; 3 – 4 – вапняки: 3 – уламкові, 4 – пере-

кристалізовані; 5 – 7 – вапняки пиляльні: 5 – оолітові, 6 – детрито–оолітові, 7

– товща корисної копалини; 8 – пісковики

Родовище Лиса Гора (рис. 65) складається, головним чином, з нео-

генових вапняків, іноді з лінзами глин, які перекриті малопотужними

четвертинними відкладами. Корисною копалиною є детрито-

черепашниковий вапняк потужністю до 8 м. Розкриту товщу крім че-

297

твертинних відкладів складають уламкові вапняки. Загальна потуж-

ність розкривних порід – до 50 м.

ПдЗ

ПнС

Масштаби горизонтальний

вертикальний

: 1:5 000

1:2 000

6354

2 1

Рис. 65. Родовище пиляльних вапняків Лиса Гора, (схематичний

геологічний розріз за матеріалами Е.Сичової, 1961)

1 – ґрунт, суглинки; 2 – глини, супісі; 3 – вапняки уламкові; 4 – вапняки дет-

рито–ракушечні; 5 – товща корисної копалини; 6 – вапняки перекристалізо-

вані

Прикладами родовищ пиляльної крейди можуть бути Слобода-

Яришевське та Немийське з загальними запасами 3,5млн м

в Вінни-

цькій області, Закотнянське в Донецькій. Родовища пиляльного мер-

гелю відомі в Луганській (Олександрівське, Тарасівське, Вергунське), і

Кіровоградській області (Коноплярське); опок – в Миколаївській (По-

кровське, Михайлівське); туфів – в Закарпатській (Ковачське, Сокир-

ницьке, Рокосівське).

СИРОВИНА ДЛЯ В'ЯЖУЧИХ МАТЕРІАЛІВ

До мінеральних в’яжучих відносять неорганічні порошкоподібні

матеріали, отримані при розмелені обпалених порід, які при взаємодії

з водою чи з сольовими розчинами утворюють пластичну масу, яка

швидко перетворюється на тверде каменеподібне тіло на повітрі (це-

мент, вапно, гіпс) чи у воді (гідравлічне вапно, портландцемент, ро-

манцемент та ін.), або в

спеціальних умовах (автоклавні вяжучи).

Основними різновидами в’яжучої (цементної) сировини є вапняки,

мергелі, крейда, глини, суглинки, гіпс, ангідрит, а також активні і гі-

дравлічні добавки, в якості яких можна застосовувати різноманітні

породи чи матеріали, які підвищують вміст Al

, SiO

, Fe

: залізна

руда, піритові ограрки, залізисті сланці, базальти та їх туфи, діатомі-