Менеджер 2008 №03 (45)

Подождите немного. Документ загружается.

ДонДУУ ♦ МЕНЕДЖЕР ♦ № 3 (45) ♦ 2008 р.

УДК 330.341.1

РОЗВИТОК ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ –

РЕГІОНАЛЬНИЙ АСПЕКТ (НА ПРИКЛАДІ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ)

АДАМОВ Б.І.,

заступник голови

Донецької облдержадміністрації,

д.е.н., професор

Трансформація та зміцнення конкурентоспроможності економіки Укра-

їни в умовах глобалізації та вступу до СОТ можлива шляхом запровадження

інноваційної моделі розвитку, як основного стратегічного напрямку. Головна

мета державної інноваційної політики є створення соціально-економічних, ор-

ганізаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку й вико-

ристання науково-технічного потенціалу країни, у тому числі на регіонально-

му рівні.

Трансформация и укрепление конкурентоспособности экономики Укра-

ины в условиях глобализации и вступления в СОТ возможна путем внедрения

инновационной модели развития, как основного стратегического направления.

Главная цель государственной инновационной политики это создание социа-

льно-экономических, организационных и правовых условий для эффективного

воспроизведения, развитие и использование научно-технического потенциала

страны, в том числе на региональном уровне.

Transformation and reinforcement of Ukraine’s economic competitiveness

under condition of the globalization and entry into World Trade Organization

(WTO) can be accomplished by introducing an innovation model of development as

the fundamental strategic direction.

The principal objective of state innovative policy consists in creating social –

and – economic, organizational and legal pre – conditions for the effective

reproduction, development and use of the country’s scientific – and – technical

potential, including the regional level.

Трансформація та зміцнення конкурентоспроможності економіки України шляхом запро-

вадження інноваційної моделі розвитку визначена в «Концепції науково-технологічного та ін-

новаційного розвитку України» (затверджена Постановою Верховної Ради України від 13.07.99

№ 916-XIV) як основний стратегічний напрямок.

Закони України «Про інноваційну діяльність» та «Про пріоритетні напрями інноваційної

діяльності в Україні» зазначають, що головною метою державної інноваційної політики є ство-

рення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення,

розвитку й використання науково-технічного потенціалу країни.

Враховуючи це, Донецька обласна рада та Донецька обласна державна адміністрація ще в

2000 році визначили стратегічною метою своєї діяльності формування інноваційної моделі роз-

витку економіки регіону (розпорядження голови облдержадміністрації від 01.06.2000 № 342

«Про організацію розробки Програми науково-технічного розвитку Донецької області на період

до 2020 року»), що мала стати підґрунтям для нових підходів і методів управління, удоскона-

лення економічних механізмів господарювання.

Спираючись на підтримку наукових установ, перш за все Національної академії наук

України, Донецька обласна державна адміністрація у 2001-2002 роках розробила першу в Укра-

їні Програму науково-технічного розвитку Донецької області на період до 2020 року, яка в

♦ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОГО СУСПІЛЬСТВА ♦

2004 році Міністерством освіти і науки була офіційно визнана регіональною програмою інно-

ваційного розвитку Донецької області.

Слід зазначити, що джерелом зростання інноваційної економіки, як економіки знань, ви-

ступають наукові здобутки та їхнє технологічне застосування.

Кількісні показники свідчать про наявність в Україні значного науково-технічного потен-

ціалу.

Донецька область належить до п’ятірки регіонів - це м. Київ, Харківська, Дніпропетров-

ська, Львівська, Донецька області, які мають досить розгалужену мережу наукових організацій

з потужним науково-кадровим потенціалом, здатним забезпечити науково-технічними розроб-

ками практично усі галузі економіки.

Наукові установи області представляють академічну, галузеву, вузівську та так звану за-

водську (тобто промислову) науку (рис. 1).

Розподіл наукових організацій Донецької

області за секторами науки, %

заводський 6,5%

галузевий 58,4%

академічний

19,5%

вузівський 15,6%

Однак, якщо прослідити динаміку кількості наукових організацій за останні роки, то не-

важко упевнитися, що при відносно постійній загальній кількості, наукові організації (зокрема,

галузеві), припиняють саме наукову діяльність та переходять на більш затребувану проектно-

конструкторську роботу.

Найважливішим ресурсом інноваційної діяльності завжди були і є висококваліфіковані

наукові кадри. Донецька область посідає 4 місце в Україні по чисельності працівників наукових

організацій (після м.Києва, Харківської та Дніпропетровської областей).

Проте і за цим показником спостерігається істотне зменшення: так, протягом 12-ти років

кількість науковців зменшилась більш ніж вдвічі і на сьогодні по даним статистики складає

7527 осіб за винятком сумісників – 3216 (рис. 2).

ДонДУУ ♦ МЕНЕДЖЕР ♦ № 3 (45) ♦ 2008 р.

Динаміка чисельності науковців, осіб

15838

9996

7189

7527

7633

7798

7828

82118293

4572

4729

4889

4882

4925

5001

5135

5405

5554

2000

4000

6000

8000

10000

12000

14000

16000

18000

1995 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 9 міс.

2007р

Загальна чисельність науковців

доктори та кандидати наук

Разом з тим, кількість наукових робітників, які мають науковий ступінь кандидата або

доктора наук, має тенденцію до зростання.

Цікава картина спостерігається у фінансуванні науково-дослідних робіт (рис. 3). Хоча

динаміка фінансування має позитивний характер, але темпи зростання державних інвестицій в

науку значно менше, ніж залучених власних коштів наукових установ та коштів вітчизняних та

іноземних замовників (виключно російських).

20 %

30%

43%

50000

100000

150000

200000

250000

300000

350000

1995 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006

інші

кошти іноземних замовників

кошти вітчизняних замовників

власні кошти

кошти держбіджету

Фінансування науково-дослідних робіт, тис. грн.

Що стосується саме інноваційної діяльності підприємств, то, як свідчить статистика, До-

нецька область грає значну роль в країні.

Так, в середньому, за останні сім років Донецька область в порівнянні з іншими регіона-

ми України посідає перше місце за часткою реалізованої інноваційної продукції. Більш ніж

чверть всієї інноваційної продукції в промисловості України виробляється підприємствами До-

нецької області (біля 27 відсотків).

Крім того, в області спостерігається позитивна динаміка фінансування власно інновацій

(рис. 4). Хоча частка інноваційно активних підприємств є невеликою, але проекти, що впрова-

джуються ними, є капіталоємними.

♦ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОГО СУСПІЛЬСТВА ♦

Фінансування інновацій в Донецькій області,

млн. грн.

500

1000

1500

2000

2500

2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006

У 2007 році в Державному бюджеті України вперше було виділено кошти на фінансову

підтримку інноваційних та інвестиційних проектів, яка здійснювалась на конкурсній основі.

Фінансову підтримку, а вона здійснювалася шляхом пільгового кредитування та компенсації

відсотків, сплачених за користування кредитами, було надано на реалізацію 36 проектів по

Україні, з них 4 - проекти підприємств Донецької області.

Якщо розглядати інноваційну діяльність в області в територіальному розрізі, то найбільш

інноваційно активними є міста, в яких переважує машинобудівна, металургійна, хімічна, хар-

чова промисловість та виробництво будматеріалів.

Сьогодні ціна високотехнологічної промислової продукції значно вище, ніж ціна сирови-

ни.

Тому такі провідні підприємства, як ЗАТ «Новокраматорський машинобудівний завод»,

ВАТ «Азовмаш», ВАТ «Сніжнянськхіммаш», ВАТ МК «Азовсталь», ВАТ «ММК ім. Ілліча»,

ЗАТ «Мініметалургійний завод «Істіл (Україна)», Єнакіївський металургійний завод,

ВАТ «Донецький металургійний завод», ВАТ «Артемівський завод з обробки кольорових мета-

лів», заводи групи «Норд», ЗАТ «ВО «Конті» та інші регулярно впроваджують оновлені техно-

логії та нову продукцію, проводять модернізацію основних фондів.

Так, наприклад, сьогодні металургійні підприємства вкладають значні кошти в модерні-

зацію виробництва, при цьому одним з основних шляхів вирішення цієї проблеми є купівля

іноземних технологій і обладнання на умовах виконання „під ключ”. Це обумовлено не тільки

можливістю придбання обладнання, яке не виробляється в Україні, але й умовами надання іно-

земних кредитів.

Слід відзначити, що однією з умов надання іноземними банками кредитів, є залучення

власних закордонних компаній для реалізації інвестицій.

Залучення іноземних технологій та обладнання в вітчизняну металургію ще не гарантує їй

вихід на світовий рівень. Існує багато прикладів, коли іноземні технології, які на заводах Укра-

їни та Росії впроваджувались без залучення вітчизняної науки не могли забезпечити проектні

показники обладнання, тому що не враховували особливості вітчизняної металургії, а саме: не-

стабільність якості сировинних матеріалів, високий зміст сірки та ін.

Недостатнє та неефективне використання науково-технічного потенціалу вітчизняної на-

уки при модернізації підприємств призводить до взаємних фінансових втрат, як підприємства-

ми, так і вітчизняними науково-дослідними інститутами. У підсумку це обертається для під-

приємств більш високим рівнем витрат, зменшенням ефективності вітчизняного виробництва.

Незважаючи на те, що в структурі промисловості Донецької області переважають великі

підприємства, але малий інноваційний бізнес також знайшов своє місце. Це Науково-виробниче

об’єднання «Донікс» (високі технології в металургії), кооператив «СКУТ» (інноваційне облад-

нання для інвалідів із зору); Приватне багатогалузеве сільськогосподарське підприємство «Не-

ДонДУУ ♦ МЕНЕДЖЕР ♦ № 3 (45) ♦ 2008 р.

ва» (комплекс з отримання біогазу), ТОВ «АСС Лтд» (виробництво приладів теплопостачання)

та багато інших.

Не можна упускати з виду і сільськогосподарські підприємства, які кожного року збіль-

шують частку використання елітного насіння із застосуванням інтенсивних технологій виро-

щування, розроблених науковцями України, в тому числі Донецького інституту агропромисло-

вого виробництва.

Програма науково-технічного розвитку Донецької області передбачає реалізацію протя-

гом періоду до 2020 року системи заходів щодо формування інноваційної моделі розвитку еко-

номіки області на основі прискореного зростання науково-технічного і виробничого потенціалу

регіону.

Передбачено три етапи реалізації Програми:

- перший етап – (2002-2005 роки) - створення економічних та інфраструктурних основ пе-

реходу до інноваційної моделі розвитку;

- другий етап – (2006-2010 роки) формування нових сфер попиту, впровадження новітніх

науково-технічних досягнень;

- третій етап – (2011-2020 роки) період комплексного науково-технічного і соціально-

економічного розвитку області.

Слід зазначити, що заходи першого етапу її реалізації характеризувалися конкретизацією

і визначеністю термінів, тоді як другий і третій етапи мають індикативний характер і підляга-

ють подальшої деталізації.

Протягом відповідного періоду був вирішений ряд питань з формування на обласному та

місцевому рівнях організаційних складових інноваційної інфраструктури Донецької області. А

зі створенням в 2005 році Державного агентства України з інвестицій та інновацій та на регіо-

нальному рівні в 2007 році Східного регіонального центру інноваційного розвитку та Донець-

кого регіонального відділення Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, визначи-

лись контури взагалі Регіональної інноваційної системи (рис. 5).

Міністерства, відомства

Президент

України

Кабінет Міністрів України

Верховна Рада України

Донецька обласна державна

адміністрація

Обласна

рада

Комітет ВР України

з науки і техніки

МОН

Регіональна рада з

питань науки і

технологій

Донецький

науковий

центр НАНУ

Постійні комісії

Управління/відділи

економіки міст і

районів Донецької

області

Президія

НАН

України

Головне

управління

промисловості

та розвитку

інфраструктури

Підприємства, що

реалізують

інноваційні

проекти

Регіональний

фонд підтримки

підприємництва

Державний фонд

підтримки малого і

середнього

бізнесу

Громадські організації

(рада винахідників та

раціоналізаторів,

Академії тощо)

Інститути

НАНУ в

Донецькій

області

Галузеві

дослідні інститути

Технопарки

«Вуглемаш»

«Ресурси

Донбасу»

«Еко-Україна

Держінвестицій

та інновацій

Східний

регіональний

центр

інноваційного

розвитку

КП «Донецький

інноваційний

центр»

Вищі

навчальні

заклади

Управління

освіти і

науки

Державна

інноваційна

фінансово-

кредитна

установа

(ДІФКУ)

Донецьке

регіональне

відділення

ДІФКУ

Центр науково-

інформаційних технологій

НДЧ ДонНУ

Центр

консультаційно-

інформаційної

допомоги

Регіональна інноваційна система

До її складу входять як органи управління, відповідальні за реалізацію державної іннова-

ційної політики на регіональному рівні, так і наукові установи НАН України, галузевих мініс-

♦ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОГО СУСПІЛЬСТВА ♦

терств, вузівська наука, регіональні осередки відповідних центральних органів управління, ко-

мунальні наукові установи, технопарки, громадські об’єднання та інші.

Наступна черга в цієї системі за недержавними фінансово-кредитними установами та но-

вими організаційними формами, що активізують ринок інновацій та сприяють комерціалізації

прикладних наукових досліджень.

Разом з цим в рамках Програми науково-технічного розвитку ще з 2000 року почалось

формування бази інноваційних розробок, які можуть бути впроваджені на підприємствах та в

організаціях Донецької області.

База даних інноваційних розробок постійно поповнюється і на сьогодні включає 470 ін-

новаційних розробок, які подали понад 100 організацій.

Більш половини цих розробок мають світовий рівень новизни. Впровадження наданих

розробок дозволить вирішити багато проблем різних галузей економіки (від вугільної промис-

ловості, металургії до сільського господарства) та соціальної сфери (рис. 6).

Металургія, хімія 13%

Охорона здоров'я 9%

Охорона

навколишнього

середовища 10%

Сировинний і

паливно-

енергетичний

комплекс 26%

ЖКГ і будівництво 7%

Машинобудування

13%

Транспорт,

інформатика, зв'язок

Інші галузі 8%

Агропромисловий

комплекс 8%

Галузеві напрями інноваційних розробок

(

за Програмою науково-технічного розвитку Донецької області

на період до 2020року)

Зазначені проекти-пропозиції відрізняються за ступенем готовності до впровадження. Бі-

льшість з них потребують додаткових ресурсів для завершення дослідних робіт та доведення до

передпродажної стадії.

Що стримує сьогодні реалізацію інноваційної політики?

Негативний вплив на активізацію та впровадження високотехнологічних розробок в

Україні має скасування в 2005 році преференцій в Законах України «Про інноваційну діяль-

ність» та «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних пар-

ків».

Нестабільність правового поля призводить до уповільнення розвитку інноваційної діяль-

ності, втрати довіри інвесторів, відтоку інвестицій з інноваційної сфери.

Нажаль, як було зазначено раніше, спостерігається така тенденція, коли недержавні під-

приємства провідних галузей економіки частіше віддають перевагу купівлі вже готових інозем-

них технологій, обладнання, ніж вкладанню коштів у вітчизняні дослідження.

Проблемним питанням є також залучення молоді та підготовка фахівців до наукової дія-

льності. Внаслідок чого триває процес старіння наукових кадрів. За деякими напрямами вже

найближчим часом може бути втрачений науковий потенціал окремих наукових установ.

Ряд проблемних питань виникає в процесі трансферу розроблених технологій в реальний

сектор економіки. Це:

- нестача фінансування проведення робіт зі створення промислових зразків, проведення марке-

тингу та підготовку техніко-економічного обґрунтування;

- відсутність державного стимулювання проведення підприємствами власних науково-

дослідних та дослідно-конструкторських робіт або замовлення даних робіт вітчизняним науко-

вим установам;

ДонДУУ ♦ МЕНЕДЖЕР ♦ № 3 (45) ♦ 2008 р.

- недосконалість організаційно-фінансових механізмів залучення малого бізнесу до інновацій-

ної та науково-технічної діяльності;

- відсутність підзаконних нормативно-правових актів, що забезпечують конкретизацію процесу

впровадження науково-технічних розробок та захисту права інтелектуальної власності.

Певні виклики постають перед нашими підприємствами, вченими та винахідниками у

зв’язку з приєднанням України до Світової організації торгівлі (СОТ). Це означає, що умови їх

діяльності кардинально змінюються, для підприємств перетворюється конкурентне середови-

ще, і виживання та розвиток підприємств можливий лише за допомогою інновацій.

Для ефективної реалізації інноваційної діяльності в регіоні сьогодні потрібні важелі, що

дозволяють знижувати ризик від інновацій, зручним чином акумулювати вільні фінансові ре-

сурси, підвищувати престиж вітчизняних авторів та виробників нової техніки й технологій.

Виникає необхідність в подальшій розбудові національної інноваційної системи, зокрема

на регіональному рівні, основна складова якої – інноваційна інфраструктура, яка б була здатна

полегшити зв'язок науки і бізнесу, підтримати на стартовому етапі малі високотехнологічні пі-

дприємства та сприяти прискореному впровадженню інновацій при безпосередній участі їх ро-

зробників.

Крім того, дуже важливим, на наш погляд, є формування системи взаємовідносин на регі-

ональному рівні за ланцюгом або трикутником, вершинами якого є:

- влада (представлена облдержадміністрацією, місцевими органами управління);

- наукові та освітянські установи;

- виробництво (тобто бізнес).

Та у центрі трикутника Донецький науковий центр НАН і МОН України (рис. 7).

Регіональна система взаємовідносин

при реалізації інноваційної політики

Влада

(держадміністрації, міськвиконкоми)

Наука,

освіта

Виробництво

(бізнес)

Донецький

науковий

центр

НАН і МОН

України

В регіоні визначені Пріоритетні напрями інноваційної діяльності згідно з Програмою-

2020:

- модернізація електростанцій; нові та відновлювані джерела енергії; новітні ресурсозбе-

рігаючі технології;

- машинобудування та приладобудування як основа високотехнологічного оновлення всіх

галузей виробництва; розвиток високоякісної металургії;

- нанотехнології, мікроелектроніка, інформаційні технології, телекомунікації;

- удосконалення хімічних технологій, нові матеріали, розвиток біотехнологій;

- високотехнологічний розвиток сільського господарства і переробної промисловості;

- транспортні системи: будівництво і реконструкція;

- охорона і оздоровлення людини та навколишнього середовища, створення екологічної

індустрії з переробки промислових і побутових відходів;

- розвиток інноваційної культури суспільства.

Безумовно, основна увага має приділятися розвитку таких напрямів, які не можуть існу-

вати без інноваційної складової.

♦ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОГО СУСПІЛЬСТВА ♦

По-перше, це розвиток та впровадження нанотехнологій. Основні установи, що займа-

ються цією проблематикою, це Донецький фізико-технічний інститут ім. О.О. Галкіна НАН

України, Інститут фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л.М. Литвиненка НАН України, До-

нецький національний університет, ДУ «НТЦ «Реактивелектрон» НАН України.

По-друге, це біотехнології, потенціал розвитку яких підтверджується розробками Доне-

цького національного медичного університету, Донецького обласного протипухлинного

центру, Інституту невідкладної і відновлювальної хірургії Академії медичних наук України.

Пріоритетним напрямом для регіону є розробка та поширення ресурсо- та енергозберіга-

ючих технологій на підприємствах області та у побутовій сфері. Одним з заходів за цим напря-

мом є видобуток та використання шахтного метану на метано-небезпечних шахтах.

Крім того, враховуючи специфіку регіону, на науковій основі мають вирішуватися питан-

ня очищення атмосферного повітря, переробки твердих побутових відходів та відходів вироб-

ництва.

Тому на 2008-2010 роки (тобто, другий етап Програми) головним напрямком діяльності

облдержадміністрації та наукових установ є:

- розробка нормативно-правового забезпечення стимулювання розвитку регіонального

ринку інжинірингових, консалтингових послуг, проектного менеджменту, підтримки та супро-

водження інноваційних проектів;

- формування нормативно-правової підтримки розвитку центрів трансферу технологій,

венчурних структур, науково-виробничих та експериментальних комплексів;

- розробка правового забезпечення взаємодії державних та приватних структур в сфері

спільної реалізації інноваційних проектів (приватно-державні партнерства, інвестиційні, пайові

фонди).

Хочу висловити впевненість, що такій плідній взаємодії з реалізації державної інновацій-

ної політики сприяло б підписання трьохсторонньої Угоди між Донецькою облдержадміністра-

цією, Державним агентством України з інвестицій та інновацій та Донецьким науковим

центром НАН і МОН України.

Таким чином, ці пріоритетні напрями, як складова Програми науково-технічного розвит-

ку, можуть бути підґрунтям до розробки Концепції інноваційного розвитку Донецької області

до 2020 року.

ДонДУУ ♦ МЕНЕДЖЕР ♦ № 3 (45) ♦ 2008 р.

УДК 330.341.1:005.332.4

ИННОВАЦИОННАЯ КОНКУРЕНЦИЯ И ИННОВАЦИОННАЯ

КОНКУРЕНТОСПОСОБНОСТЬ

ГЕЙЕР Г.В.,

д. э. н., доцент,

Украинский научно-исследовательский

и проектно-конструкторский інститут

бытового машиностроения,

заместитель директора

В статье рассматриваются подходы к определению понятий инноваци-

онной конкуренции и инновационной конкурентоспособности. Определяются

детерминанты конкурентоспособности в современных условиях, вводится по-

нятие «инновационное конкурентное преимущество», выделяются показатели

инновационной конкурентоспособности и факторы, способствующие ее разви-

тию.

В статті розглядаються підходи до визначення понять інноваційної кон-

куренції і інноваційної конкурентоспроможності. Визначаються детермінанти

конкурентоспроможності в сучасних умовах, вводиться поняття «інноваційна

конкурентна перевага», виділяються показники інноваційної конкурентоспро-

можності і чинники, що сприяють її розвитку.

In the article the approaches to determination of concepts of innovative com-

petition and innovative competitiveness are considered. The competitiveness deter-

minants under modern conditions are determined, the concept is«innovative com-

petitive advantage» is entered, the indexes of innovative competitiveness and its de-

velopment factors are selected.

Введение. Изменение роли инноваций в социально-экономическом развитии общества

привело к возникновению новых тенденций в конкурентной борьбе производителей. Ускорение

трансформационных процессов в сфере производства, распределения, обмена и потребления

ознаменовало переход на новый этап соперничества между экономическими агентами за ресур-

сы и блага, что выступило основой перехода к стадии инновационной конкуренции, которая в

свою очередь привела к возникновению феномена инновационной конкурентоспособности.

Анализ последних достижений. Непрерывные нововведения лежат в основе экономиче-

ского развития, то есть в изменении параметров функционирования всей экономики, поэтому

вопросам обоснования роли инноваций в общественно-экономическом развитии посвящены

многочисленные исследования, среди которых Д. Белл, Дж. Ван Дайн, М. Вебер, Т. Веблен, К.

Виксель, Дж. К. Гэлбрейт, Е. Домар, Р. Канн, Г. Кассель, Дж. М. Кейнс, А. Клайнкнехт, Дж. М.

Кларк, С. Кузнец, К. Маркс, А. Маршал, Г. Менш, Ф. Перу, А.С. Пигу, Дж. Робинсон, П. Саму-

эльсон, Дж. Тобин, О. Тоффлер, М. Туган-Барановский, И. Фишер, Э. Хансен, Р. Харрод, Г.

Хикс, А. Шпитгоф, Й. Шумпетер и др. Работы вышеперечисленных ученых объясняют раз-

личные аспекты экономической динамики и общественного прогресса, напрямую связывая их с

осознанием значения инноваций.

На современном этапе развития социально-экономических отношений стандарт конку-

рентоспособности распространился на всю совокупность экономических агентов (от малых

фирм до государства и госсектора) на всех уровнях экономической иерархии (от микроуровня

до глобальных транснациональных бизнес-структур). Однако до настоящего момента не суще-

ствует не только единой теории, но и единого определения конкурентоспособности. Сущест-

вующие концепции и парадигмы предполагают существенные ограничения и поэтому не могут

♦ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОГО СУСПІЛЬСТВА ♦

претендовать на универсальность и необходимый уровень системности обоснований. Отсутст-

вие синтетической теории конкуренции и конкурентоспособности обусловлено многоаспектно-

стью проявлений этих категорий в различных условиях.

Цель работы – выполнить анализ сущности и исследовать особенности инновационной

конкуренции и инновационной конкурентоспособности на современном этапе общественно-

экономического развития.

Изложение основного материала. Возникновение инновационной конкуренции подтвер-

ждают основополагающие положения исследований М. Портера [1, с. 63], Й. Шумпетера [2].

При этом М. Портер обращает приоритетное внимание на то, что конкуренция в сфере реализа-

ции инноваций подвержена тем же тенденциям, что и «традиционная». Детерминантами конку-

рентоспособности (формирования и удержание конкурентных преимуществ) выступают:

управление спросом (текущее и на перспективу) и влияние на его параметры, учет глобальных

факторов трансформаций конкурентно-экономической среды, развитие факторов производства,

анализ конкурентов (их стратегии, целей, структуры и т.п.), связь с родственными и поддержи-

вающими отраслями, а также роль правительства [1, с. 153]. Й. Шум-петер более сосредоточен

на инвестиционных вопросах экономического развития (источниках финансового капитала), в

основе которого лежат различного рода нововведения. Исследователь обосновывает, что имен-

но наличие конкуренции ведет к тому, что «все категории стоимости получают количествен-

ную определенность», поэтому капитализация отдельной компании в условиях конкуренции

определяется совокупностью все элементов капитала [2, с. 293]. Оба автора принимают во вни-

мание и необходимость рационализации организационной структуры компании, оптимизации

менеджмента, учитывают влияние конкуренции на эти изменения, а также обратную связь ор-

ганизационных трансформаций и уровня конкурентоспособности фирмы. В особенности это

касается компаний, реализующих нововведения, как наиболее активных, динамично развиваю-

щихся (или стремящихся к этому), вступающих в конкурентную борьбу новой парадигмы.

Ввиду того, что инновационная конкуренция наиболее сложна, конкурентоспособность инно-

вационно активной компании должна носить комплексный характер, сочетая и фокусируя тех-

нологические, социально-экономические, финансовые, этические и другие аспекты деятельно-

сти предприятия. При этом Й. Шумпетер подчеркивает динамичный характер современной

конкуренции, что распространяется и на инновационную сферу [2].

Инновационная конкуренция – понятие многоаспектное, поэтому для более полного по-

нимания ее особенностей необходимо определить его сущностные характеристики.

Под инновационной конкуренцией следует понимать борьбу между частными товаро-

производителями за более выгодные условия производства и сбыта товаров при ограниченном

платежеспособном спросе потребителей с целью максимизации прибыли или для реализации

иных целей на основе инновационной деятельности во всех формах и проявлениях. Инноваци-

онная конкуренция предполагает мобилизацию экономических агентов для получения иннова-

ционных конкурентных преимуществ посредством разработки и/или реализации различных

инновационных продуктов (новых видов продукции, новых технологий, новых способов и ме-

тодов организационно-управленческого обеспечения производства товаров и услуг).

В современной экономической теории ряд исследователей выделяют три основных

типа конкуренции: ценовую, структурную и инновационную.

Ввиду того, что конкуренция в классическом понимании выступает механизмом регули-

рования социально-экономических процессов, общественного производства и ценообразования,

следует отметить, что инновационная конкуренция ведет к возникновению новых проявлений

этих категорий.

Как известно традиционные пути возникновения инноваций включают 1) возникновение

– как результат научных открытий, 2) возникновение – как ответ на осознанные потребительс-

кие потребности, т.е.: 1 – подход «от науки» (использование потенциала новых знаний для удо-

влетворения потребностей); 2 – подход «от рынка» (широкое и глубокое осознание потребнос-

тей потребителей). Однако по мере осознания превалирующего характера инновационной кон-

куренции возникает третий подход. Суть его основана на возможности управления спросом с