Мельник О.О. Корпоративне право

Подождите немного. Документ загружается.

140

11. Пояснити сутність поняття «право на захист».

12. Назвати інструменти, які може використати акціонер для захисту своїх прав у випадку

перешкоджання акціонерним товариством участі акціонера в управлінні товариством.

13. У чому полягає судовий захист прав акціонерів?

14. Які дії має вчинити акціонер для захисту своїх прав у судовому порядку?

15. Скласти перелік способів захисту прав та законних інтересів акціонерів, які здійсню-

ються в судовому порядку, та навести коротку характеристику кожного з них.

16. У чому полягають переваги самозахисту акціонером своїх прав? Відповідь обґрунтуйте.

Завдання для перевірки знань

 Дати визначення поняття «акціонер».

 Охарактеризувати основні види прав акціонера.

 У чому полягають майнові права акціонера?

 Навести основні немайнові права акціонера.

 Які нормативно-правові акти регламентують правовий статус акціонера в Україні?

 Назвати основні порушення прав акціонера.

 Що є підставою для захисту прав акціонера?

 Дати визначення поняття «спосіб захисту права».

 Які форми захисту цивільних прав ви знаєте?

 У чому полягає самозахист?

 У чому полягає специфіка судового захисту прав акціонерів?

 Назвати нормативно-правові акти, що визначають способи судового захисту прав ак-

ціонерів.

 Охарактеризувати основні способи судового захисту прав акціонерів.

 Що таке визнання права?

 У чому полягає визнання правочину недійсним?

 У яких випадках суд застосовує такий спосіб захисту права акціонера як припинення

правовідношення?

 Які дії має вчинити акціонер для того, щоб захистити свої права в судовому порядку?

Глава 11. ПРАВОВИЙ СТАТУС ТОВАРИСТВА

З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ

§ 1. Поняття товариства з обмеженою відповідальністю

§ 2. Загальні засади створення і припининення товариств з обмеженою відпові-

дальністю

§ 3. Порядок зміни складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю

§ 4. Управління товариством з обмеженою відповідальністю

§ 1. Поняття товариства з обмеженою відповідальністю

На сьогодні товариство з обмеженою відповідальністю є одним із найбільш популярних ви-

дів господарських товариств. Поняття товариства з обмеженою відповідальністю наводиться в

ст. 140 ЦК України. Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване однією або кілько-

ма особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлю-

ється статутом. Характерною ознакою товариства з обмеженою відповідальністю є те, що учас-

ники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов’язаннями і несуть

ризик збитків, пов’язаних із діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів. В цьому і по-

лягає обмеженість відповідальності. Винятком є випадки, коли учасники товариства не повністю

внесли вклади. У такому разі вони несуть солідарну відповідальність за його зобов’язаннями у

межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників.

Товариство з обмеженою відповідальністю має своє найменування. Найменування това-

риства з обмеженою відповідальністю має містити назву товариства, а також слова «товарис-

тво з обмеженою відповідальністю».

141

§ 2. Загальні засади створення і припинення товариств

з обмеженою відповідальністю

Товариство з обмеженою відповідальністю може бути засновано як однією, так і кількома

особами. Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю вста-

новлюється законом і становить десять осіб. При перевищенні цієї кількості товариство з об-

меженою відповідальністю підлягає перетворенню на акціонерне товариство протягом одно-

го року, а зі спливом цього строку — ліквідації у судовому порядку, якщо кількість його

учасників не зменшиться до визначеного розміру.

Чинне законодавство встановлює ряд обмежень щодо участі в товаристві з обмеженою

відповідальністю. Так, товариство з обмеженою відповідальністю не може мати єдиним уча-

сником інше господарське товариство, учасником якого є одна особа. Особа може бути єди-

ним учасником лише в одному товаристві з обмеженою відповідальністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю може бути засноване кількома особами. Ці

особи у разі потреби визначити взаємовідносини між собою щодо створення товариства

укладають договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю. Зазначимо, що

договір про заснування укладається за бажанням засновників.

Слід звернути увагу на те, що досить часто договір про заснування товариства помилково

ототожнюють із засновницьким договором. Договір про заснування товариства, на відміну

від засновницького договору, не є установчим документом і його не обов’язково подавати

при державній реєстрації товариства.

Договір про заснування встановлює порядок заснування товариства, умови здійснення

спільної діяльності щодо створення товариства, розмір статутного капіталу, частку у статут-

ному капіталі кожного з учасників, строки та порядок внесення вкладів та інші умови. Він

укладається у письмовій формі.

Єдиним установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю, на підставі

якого воно діє, є статут. При оформленні статуту товариства з обмеженою відповідальністю

слід пам’ятати, що закон ставить ряд вимог щодо змісту цього документа.

Аналіз положень Цивільного та Господарського кодексів України, Закону про господар-

ські товариства дає змогу дійти висновку про те, що статут товариства з обмеженою відпові-

дальністю має містити відомості про:

 найменування товариства;

 вид товариства;

 предмет і мета (цілі) діяльності товариства;

 склад засновників та учасників;

 розмір статутного капіталу товариства;

 розмір часток кожного учасника;

 розмір, склад та порядок внесення вкладів учасниками;

 розмір і порядок формування резервного фонду;

 порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі товариства;

 органи управління товариством;

 компетенція органів управління товариством;

 порядок прийняття рішень органами управління товариством, враховуючи перелік пи-

тань, за якими необхідна кваліфікована більшість голосів;

 порядок вступу до товариства та виходу з нього;

 розподіл прибутків та збитків;

 порядок внесення змін до установчих документів;

 умови його реорганізації та ліквідації.

Статут може містити також відомості щодо інших умов діяльності товариства, які не су-

перечать закону.

Статут як установчий документ має бути викладений державною мовою. Водночас статут

може бути викладений одночасно кількома мовами — українською та однією чи кількома

іноземними.

При оформленні статуту слід керуватися положеннями ст. 8 Закону про державну реєст-

рацію, згідно з якою «установчі документи юридичної особи, а також зміни до них, виклада-

ються письмово, прошиваються, пронумеровуються та підписуються засновниками (учасни-

ками), якщо законом не встановлено інший порядок їх затвердження. Підписи засновників

(учасників) на установчих документах повинні бути нотаріально посвідчені. У випадках, які

142

передбачені законом, установчі документи повинні бути погоджені з відповідними органами

державної влади».

Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою.

Зазначимо, що відповідальність за відповідність установчих документів законодавству

несуть засновники (учасники) повного товариства.

Для забезпечення належного функціонування товариства з обмеженою відповідальністю

в ньому створюється статутний капітал. Статутний капітал товариства з обмеженою відпові-

дальністю складається з вартості вкладів його учасників. Відповідно до статутного капіталу

визначається мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів.

Розмір статутного капіталу товариства не може бути меншим за розміру, встановлений зако-

ном (на сьогодні — не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, з

огляду на ставку мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства).

Учасники можуть внести як вклад до статутного капіталу товариства гроші, цінні папери,

інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку.

Учасник товариства з обмеженою відповідальністю не може звільнятися від обов’язку

внесення вкладу до статутного капіталу товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог

до товариства.

Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю може формуватися як одно-

разово, так і поетапно. Так, відповідно до вимог закону, до моменту державної реєстрації то-

вариства з обмеженою відповідальністю його учасники повинні сплатити не менше 50 % від

суми своїх вкладів до статутного капіталу товариства. Частина статутного капіталу, що за-

лишилася несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства.

Якщо учасники протягом першого року діяльності товариства не сплатили повністю суму

своїх вкладів, товариство повинно оголосити про зменшення свого статутного капіталу і за-

реєструвати відповідні зміни до статуту у встановленому порядку або прийняти рішення про

ліквідацію товариства.

Слід звернути увагу на ряд практичних проблем, які можуть виникнути при формуванні

мінімального розміру статутного капіталу у передбачений законом спосіб. Невиконання хоча

б одним із засновників свого обов’язку щодо сплати свого вкладу до статутного капіталу в

повному обсязі автоматично призводитиме до ліквідації товариства з обмеженою відповіда-

льністю.

Тому доцільно визначити в статуті товариства такий порядок внесення вкладів, який би

унеможливив ліквідацію товариства з зазначених причин.

Згідно з ч. 3 ст. 144 ЦК України «до моменту державної реєстрації товариства з обмеже-

ною відповідальністю його учасники повинні сплатити не менше ніж п’ятдесят відсотків

суми своїх вкладів». Ураховуючи це положення закону, статут товариства може покладати

на учасників обов’язок внести свої вклади повністю до моменту державної реєстрації.

Другий можливий варіант — покладення на учасників обов’язку повністю внести свій

вклад до статутного капіталу протягом строку, який би дозволив при невиконанні учасником

свого обов’язку виключити його з товариства та прийняти нового добросовісного учасника

(наприклад, 9—10 місяців із моменту державної реєстрації товариства).

Товариство зобов’язане визначати вартість своїх чистих активів після закінчення другого

чи кожного наступного фінансового року. Якщо після закінчення другого чи кожного насту-

пного фінансового року вартість чистих активів товариства виявиться меншою від статутно-

го капіталу:

 товариство зобов’язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєст-

рувати відповідні зміни до статуту в установленому порядку, або;

 учасники мають прийняти рішення про внесення додаткових вкладів.

Якщо вартість чистих активів товариства стає меншою від визначеного законом мініма-

льного розміру статутного капіталу, товариство підлягає ліквідації.

Розмір статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю може змінюватися

(зменшуватися та збільшуватися).

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 145 ЦК України прийняття рішення про зміну розміру статут-

ного капіталу товариства належить до виключної компетенції загальних зборів учасників то-

вариства з обмеженою відповідальністю.

Зменшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається

після повідомлення в порядку, встановленому законом, усіх його кредиторів. У цьому разі

кредитори мають право вимагати дострокового припинення або виконання відповідних зо-

бов’язань товариства та відшкодування їм збитків.

143

Рішення товариства з обмеженою відповідальністю про зменшення його статутного

(складеного) капіталу набуває чинності не раніше ніж через 3 місяці після державної реєст-

рації і публікації про це у встановленому порядку.

Збільшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається

після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі. Порядок внесення додатко-

вих вкладів встановлюється законом і статутом товариства.

Внесення додаткових вкладів здійснюється на підставі відповідного рішення загальних

зборів учасників товариства, які вправі самостійно визначати розмір, форму і порядок вне-

сення учасниками додаткових вкладів (п. »а» ч. 1 ст. 59 Закону про господарські товариства).

При визначенні форм додаткових вкладів загальним зборам учасників слід враховувати

вимоги ч. 3 ст. 86 ГК України, згідно з якою забороняється використовувати для формування

статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю бюджетні кошти, кошти, одер-

жані в кредит та під заставу.

На відміну від акціонерного товариства, яке випускає акції, товариство з обмеженою від-

повідальністю видає своїм учасникам свідоцтво, яке не є цінним папером, а лише засвідчує

внесення учасником внеску до статутного капіталу товариства. Слід зазначити, що свідоцтво

товариства видається учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю

вніс свій вклад.

На покриття непередбачених збитків за всіма статтями активів та позабалансовими зо-

бов’язаннями товариство зобов’язано формувати резервний фонд.

Розмір резервного фонду товариства з обмеженою відповідальністю визначається у стату-

ті товариства, але не може бути меншим ніж 25 % статутного капіталу.

Джерелом формування резервного фонду є відрахування з прибутку товариства, що направ-

ляються до фонду в порядку, передбаченому чинним законодавством та статутом товариства.

Відрахування до резервного фонду здійснюються з чистого прибутку звітного року, що за-

лишається у розпорядженні товариства після сплати податків та інших обов’язкових платежів.

Розмір щорічних відрахувань до резервного фонду передбачається установчими докумен-

тами товариства, але не може бути меншим 5 % суми чистого прибутку.

Відрахування до резервного фонду від чистого прибутку звітного року здійснюються піс-

ля затвердження загальними зборами учасників товариства річного бухгалтерського звіту та

прийняття рішення щодо розподілу прибутку.

У товаристві з обмеженою відповідальністю за рішенням загальних зборів учасників мо-

жуть створюватися інші фонди.

Процедура створення товариства з обмеженою відповідальністю складається з підготов-

чого етапу та етапу державної реєстрації.

На підготовчому етапі слід:

а) визначити коло учасників товариства;

б) визначити найменування товариства;

в) зарезервувати найменування товариства (проводиться за бажанням учасників). Заснов-

ник (засновники) товариства мають право зарезервувати найменування повного товариства

строком на два місяці;

г) розробити статут товариства;

д) провести загальні збори учасників товариства, затвердити статут, прийняти рішення

про призначення директора, оцінку майнових вкладів учасників тощо;

е) засвідчити справжність підписів учасників на статуті товариства;

ж) повністю або частково сформувати статутний капітал товариства.

Другим, обов’язковим, етапом заснування товариства з обмеженою відповідальністю, є

його державна реєстрація.

Державна реєстрація товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється за загаль-

ними правилами державної реєстрації господарських товариств.

Припинення товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється в порядку, передба-

ченому чинним законодавством для припинення юридичних осіб із урахуванням певних осо-

бливостей, встановлених чинним законодавством.

Процедура припинення товариства з обмеженою відповідальністю передбачена ЦК Укра-

їни, Законом про господарські товариства, Законом про державну реєстрацію, Законом про

банкрутство та іншими нормативно-правовими актами.

Товариство з обмеженою відповідальністю може бути ліквідоване за рішенням загальних

зборів його учасників, у тому числі у зв’язку зі спливом строку, на який товариство було

створене, а також за рішенням суду — у випадках, встановлених законом.

144

Цивільний кодекс України встановлює, що юридична особа припиняється в результаті

передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам-

правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Таким чином, товариство з обмеженою відповідальністю може припинитися внаслідок

правонаступництва (реорганізації шляхом злиття, приєднання, поділу чи перетворення) або

ліквідації.

Зазначимо, що при реорганізації шляхом злиття, приєднання, поділу чи перетворення всі

права та обов’язки товариства-правопопередника переходять до правонаступника/ів, тоді як

при ліквідації права та обов’язки товариства з обмеженою відповідальністю припиняються.

Відрізняються згадані способи припинення також тим, що при ліквідації майно товариства,

яке залишилося після задоволення вимог кредиторів, розподіляється між учасниками госпо-

дарського товариства, тоді як при злитті, приєднанні, поділі та перетворенні все майно това-

риства-правопопередника переходить до правонаступника.

Товариство з обмеженою відповідальністю може бути перетворене в акціонерне товарис-

тво чи у виробничий кооператив.

Товариство з обмеженою відповідальністю є таким, що припинилося, з дня внесення до

єдиного державного реєстру запису про його припинення.

§ 3. Порядок зміни складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю

Аналіз чинного законодавства дозволяє дійти висновку, що склад учасників змінюється в

таких випадках:

 відступлення учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (чи її

частини);

 придбання частки (її частини) учасника товариства з обмеженою відповідальністю са-

мим товариством;

 виходу учасника зі складу товариства;

 включення до товариства нових учасників;

 виключення учасника з товариства;

 припинення участі особи у товаристві, якщо стягнення звернено на всю частку учас-

ника в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю.

Учасник товариства має право відступити свою частку повністю або в частині одному чи

кільком учасникам цього ж товариства або третім особам. Зазначимо, що частка (її частина)

може відчужуватись на користь третіх осіб, якщо в статуті не передбачено інше. Відступлен-

ня частки (її частини) може здійснюватися шляхом купівлі-продажу, міни, дарування тощо.

Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право відступити свою частку до

повної її сплати. У такому разі частка відчужується лише у тій частині, в якій її уже сплаче-

но.

При відчуженні учасником товариства своєї частки (її частини), третім особам слід

пам’ятати, що інші учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її

частини) учасника. Придбання частки чи її частини здійснюється пропорційно до розмірів

часток учасників, що виявили бажання придбати частку (її частину). Інший порядок реаліза-

ції права на переважне придбання може встановлюватися статутом товариства чи домовлені-

стю між учасниками.

Учасник, який бажає продати частку або її частину має прийняти рішення про продаж,

визначивши істотні умови такого продажу (розмір частки, її вартість тощо). Рішення про

продаж частки (її частини), що належить учаснику — юридичній особі, має бути прийнято

уповноваженим органом та належним чином оформлено. Так, наприклад, рішення про про-

даж частки можуть прийняти загальні збори учасників товариства — учасника.

Після цього учасник, який має намір продати свою частку (її частину), має повідомити

про це інших учасників товариства. Повідомлення має бути письмовим, його бажано наді-

слати поштою або вручити під розписку.

Одержавши повідомлення, інші учасники товариства мають можливість реалізувати своє

право на придбання частки (її частини) переважно перед третіми особами протягом строку,

який визначений у статуті або домовленості учасників. Якщо статут не містить строку реалі-

зації цього права та немає іншої домовленості між учасниками товариства, учасники можуть

скористатися своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учас-

ника продати частку (її частину).

145

Купівля частки у статутному капіталі товариства або її частини здійснюється за ціною та

на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам.

Якщо протягом встановленого строку учасники товариства не скористаються своїм пере-

важним правом на придбання частки (її частини), остання може бути відчужена третій особі.

Учасник, який відчужує частку у статутному капіталі товариства або її частину має

пам’ятати про те, що дохід, одержаний від продажу частки (її частини), підлягає оподатку-

ванню.

Зокрема дохід фізичної особи оподатковується відповідно до Закону України «Про пода-

ток з доходів фізичних осіб» від 22.05.03 № 889-I. Пункт 9.6 ст. 9 цього Закону регламентує

оподаткування інвестиційного прибутку. Інвестиційний прибуток розраховується як позити-

вна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестицій-

ного активу, та його вартістю, що розраховується з огляду на суму витрат, понесених у

зв’язку з придбанням такого активу, з урахуванням вимог закону.

До того ж під поняттям «інвестиційний актив» розуміється пакет цінних паперів чи кор-

поративні права, виражені в інших ніж цінні папери формах, випущені одним емітентом, а

також банківські метали, придбані у банку, незалежно від місця їх подальшого продажу.

Якщо у результаті розрахунку інвестиційного прибутку виникає від’ємне значення, то во-

но вважається інвестиційним збитком.

Позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними акти-

вами за наслідками звітного року включається до складу загального річного оподатковувано-

го доходу фізичної особи — платника податку.

Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю в статутному капіталі або її

частина може бути придбана самим товариством.

До того ж товариство зобов’язане передати її іншим учасникам або третім особам у строк,

що не перевищує одного року або зменшити свій статутний капітал.

У період, коли частка у статутному капіталі належить товариству, але не більше ніж про-

тягом одного року, розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму у вищому

органі проводяться без урахування частки, придбаної товариством.

Протягом одного року товариство зобов’язано передати частку в статутному капіталі ін-

шим учасникам чи третім особам. Якщо цього не сталося, товариство зобов’язано розпочати

процедуру зменшення розміру статутного капіталу.

Для цього необхідно, по-перше, прийняти рішення про зменшення статутного капіталу та

внесення змін до статуту товариства, по-друге, повідомити всіх кредиторів товариства про

зменшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю. Нагадаємо, що у

випадку зменшення статутного капіталу кредитори мають право вимагати від товариства до-

строкового припинення або виконання відповідних зобов’язань товариства та відшкодування

їм збитків. Повідомлення має бути зроблено в порядку, визначеному статутом товариства

(ст. 52 Закону про господарські товариства).

Якщо статут не визначає порядок повідомлення кредиторів, повідомлення має бути здійс-

нено у спосіб, який дозволяє підтвердити факт вручення кредитору повідомлення, напри-

клад, надіслання рекомендованим листом, кур’єром або вручення особисто під підпис.

Процедура зменшення розміру статутного капіталу передбачає також внесення змін до

статуту товариства та державну реєстрацію зазначених змін.

Чинне законодавство, зокрема, ст. 148 ЦК України, ст. 54 Закону про господарські това-

риства, надає учаснику товариства з обмеженою відповідальністю право вийти зі складу то-

вариства.

При цьому учасник має повідомити товариство про свій вихід не пізніше ніж за 3 місяці

до виходу. Слід звернути увагу на те, що статут товариства з обмеженою відповідальністю

може покласти на учасника обов’язок повідомити товариство про свій вихід в інші строки.

Учасник, який бажає вийти з господарського товариства, має подати товариству з обме-

женою відповідальністю заяву про вихід. Справжність підпису фізичної особи-учасника на

заяві про вихід має бути посвідчена нотаріусом. Юридична особа-учасник, яка бажає вийти з

господарського товариства, має прийняти відповідне рішення про вихід та направити належ-

но засвідчену копію рішення про вихід господарському товариству. Рішення про вихід має

прийняти уповноважений орган чи особа учасника.

Слід зазначити, що чинне законодавство не визначило на сьогодні порядок розгляду гос-

подарським товариством заяви учасника про вихід, а також строки розгляду такої заяви.

Аналіз положень ЦК України, законів України про господарські товариства, про держав-

ну реєстрацію дозволяє дійти висновку про те, що заява має бути розглянута вищим органом

146

управління товариством, мають бути внесені зміни до установчих документів, а також про-

ведена державна реєстрація внесення змін до установчих документів господарського товари-

ства, пов’язаних із виходом учасника.

Проте досить часто на практиці з об’єктивних чи суб’єктивних причин зазначені дії това-

риством не вживаються, у зв’язку з чим виникає ситуація, коли учасник не може належно ре-

алізувати надане йому право на вихід. Тому для уникнення непорозумінь в установчих доку-

ментах, слід якнайдетальніше врегулювати порядок виходу учасника з товариства.

Вихід учасника з товариства зумовлює припинення корпоративних відносин між учасни-

ком і товариством. Правовим наслідком виходу учасника є виникнення у товариства

обов’язків щодо здійснення з ним розрахунків на його вимогу.

При виході з товариства з обмеженою відповідальністю, учасник має право одержати:

 вартість частини майна товариства, пропорційну його частці у статутному капіталі то-

вариства;

 належну йому частку прибутку, одержаного товариством у цьому році до моменту ви-

ходу учасника.

Розрахунки з учасником мають бути проведені після затвердження звіту за рік, в якому

учасник вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців із дня виходу.

Зазначимо, що чинне законодавство не містить визначення поняття «день виходу». Неод-

нозначною є і практика господарських судів із розглядуваного питання.

В Узагальненні практики розгляду судами корпоративних спорів увага господарських су-

дів привертається до того, що вихід зі складу учасників товариства не пов’язується ні з рі-

шенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства, у

зв’язку з чим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід із

товариства у встановленому порядку. Днем подачі такої заяви слід розглядати день передачі

її учасником будь-якому виконавчому органу товариства або уповноваженому на це учасни-

ку чи працівнику товариства, а не тільки зборам товариства, підставою скликання яких була

заява позивача про вихід із товариства, або день вручення заяви уповноваженим особам то-

вариства органами зв’язку.

Визначення поняття «день виходу» учасника з товариства безпосередньо пов’язано із ре-

алізацією учасником свого права на отримання вартості частини майна, пропорційної частці

учасника у статутному капіталі товариства. Саме тому закріплення в установчих документах

цього визначення дасть змогу уникнути значної кількості спорів, пов’язаних із виходом з то-

вариства.

За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товарис-

тва може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного капіталу това-

риства був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно по-

вертається учасникові без виплати винагороди.

Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у

статутному капіталі товариства, а також порядок і строки її виплати встановлюються стату-

том і законом.

Одним із способів визначення вартості майна товариства є експертна оцінка. Відповідно до

ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в

Україні» оцінка майна, майнових прав — це процес визначення їх вартості на дату оцінки за

процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом

практичної діяльності суб’єкта оціночної діяльності. Статтею 7 цього Закону визначено випад-

ки проведення оцінки майна. Так, оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законо-

давством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї зі

сторін угоди та за згодою сторін. Таким чином, за заявою учасника, що виходить або за ініціа-

тивою товариства може бути проведена експертна оцінка майна товариства.

Спори, що виникають у зв’язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповіда-

льністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розмі-

ру і строків виплати, є корпоративними та вирішуються господарським судом.

До товариства з обмеженою відповідальністю може бути включено нових учасників. Но-

вий учасник має внести вклад до статутного капіталу товариства та взяти на себе зо-

бов’язання додержуватися статуту товариства та рішень загальних зборів учасників. З моме-

нту вступу в товариство особа стає учасником товариства, права та обов’язки якого

визначаються законом та статутом товариства.

Зазначимо, що переважним правом вступу до товариства з обмеженою відповідальністю

користуються правонаступники учасника або його спадкоємці. За загальним правилом, част-

147

ка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоєм-

ця фізичної особи або правонаступника юридичної особи — учасника товариства. Проте ста-

тут товариства може передбачати, що такий перехід допускається лише за згодою інших уча-

сників товариства.

Слід звернути увагу на те, що прийняття рішення про вступ спадкоємця (правонаступни-

ка) учасника до товариства з обмеженою відповідальністю належить до компетенції загаль-

них зборів учасників товариства, а не до суду.

Правонаступник (спадкоємець) може відмовитися від вступу до товариства з обмеженою

відповідальністю. При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з об-

меженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника

(спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала

реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається

на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного

(складеного) капіталу товариства підлягає зменшенню.

Розрахунки з правонаступником (спадкоємцем) мають бути проведені після затвердження

звіту за рік, в якому учасник вибув із товариства, і в строк до 12 місяців із дня виходу.

Таким чином, для проведення розрахунків із правонаступником (спадкоємцем) необхідно

вчинити ряд дій, зокрема:

 визначити вартість частки учасника в статутному капіталі товариства на момент реор-

ганізації або ліквідації (смерті) учасника на підставі положень статуту товариства з Ураху-

ванням вимог Закону про оцінку майна;

 проведення загальних зборів учасників товариства та прийняття рішення про змен-

шення розміру статутного капіталу у зв’язку з видачею правонаступнику (спадкоємцю) уча-

сника частини майна товариства;

 повідомлення кредиторів про прийняття рішення про зменшення розміру статутного

капіталу товариства;

 державна реєстрація змін до статуту товариства;

 набрання законної сили рішенням про зменшення розміру статутного капіталу.

Слід пам’ятати про те, що одержувані громадянами у спадщину об’єкти оподатковуються

в порядку, визначеному ст. 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від

22.05.03 № 889.

Об’єкти спадщини фізичної особи — платника податку поділяються з метою оподатку-

вання на об’єкти нерухомого майна, об’єкти рухомого майна; об’єкти комерційної власності;

суми страхового відшкодування (страхових виплат) за страховими договорами, укладеними

спадкодавцем, а також суми, що зберігаються на пенсійному рахунку спадкодавця згідно з

договором недержавного пенсійного страхування, пенсійного вкладу; кошти, а саме готівкові

кошти або кошти, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банках та небанків-

ських фінансових установах, у тому числі депозитні (ощадні), іпотечні сертифікати, сертифі-

кати фонду операцій з нерухомістю.

Об’єкти спадщини оподатковуються в порядку, визначеному п. 13.2 ст. 13 Закону про по-

даток з доходів фізичних осіб:

1) при отриманні спадщини спадкоємцями, що є членами сім’ї спадкодавця першого сту-

пеня споріднення, — за нульовою ставкою податку до будь-якого об’єкта спадщини;

2) при отриманні спадщини спадкоємцями, що не є членами сім’ї спадкодавця першого

ступеня споріднення, — за ставкою податку, що становить 5 відсотків від об’єкта оподатку-

вання (до будь-якого об’єкта спадщини);

3) при отриманні спадщини будь-яким спадкоємцем від спадкодавця-нерезидента — за

ставкою податку, що становить 15 % від об’єкта оподаткування (до будь-якого об’єкта спад-

щини).

Таким чином, об’єктом оподаткування у спадкоємця, який одержав у спадщину корпора-

тивні права (частку у статутному фонді товариства), є вартість такої частки, визначена това-

риством на день смерті спадкодавця (засновника, учасника).

Учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути виключено з товариства

(ст. 64 Закону про господарські товариства). Підставами для виключення можуть бути сис-

тематичне невиконання або неналежне виконання учасником своїх обов’язків, перешко-

джання учасником своїми діями досягненню цілей товариства. Виключення учасника з то-

вариства з обмеженою відповідальністю належить до виключної компетенції загальних

зборів учасників товариства. Учасник не може бути виключений з товариства за рішенням

суду.

148

Так, у постанові Вищого господарського суду України від 11.07.06 у справі за позовом ПП «Дас-

ко» до ТОВ «Місто слави» та Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Хімаліта Лімітед»

про виключення зі складу учасників, внесення змін до установчих документів цей суд встановив, що

виключення учасника з ТОВ відповідно до ст. 59 Закону №

1576-ХІІ належить до компетенції зборів

ТОВ, а не суду. Відповідно до ст. 147 ЦК України, ст. 53 Закону № 1576-ХІІ частка у статутному фо-

нді товариства є власністю учасника товариства, якою він може розпоряджатись на власний розсуд, а

вихід учасника з товариства відповідно до ч. 1 ст. 148 ЦК України є його правом. Ухвалою

Верховно-

го Суду України від 08.02.07 відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду зазначе-

ної постанови Вищого господарського суду України.

Чинне законодавство України не визначає, що слід вважати систематичним невиконанням

чи неналежним виконанням учасником товариства з обмеженою відповідальністю

обов’язків.

Згідно зі ст. 117 ЦК України та ст. 11 Закону про господарські товариства, учасники гос-

подарського товариства зобов’язані:

1) додержувати установчого документа товариства та виконувати рішення загальних зборів;

2) виконувати свої зобов’язання перед товариством, у тому числі ті, що пов’язані з май-

новою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами,

що передбачені установчим документом;

3) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність

товариства;

4) нести інші обов’язки, якщо це передбачено законом та установчими документами.

У теорії права діяння (дія чи бездіяльність) вважається систематичним, якщо воно вчине-

но три чи більше разів. Саме тому невиконання чи неналежне виконання учасником ТОВ

своїх обов’язків, передбачених законом та (або) статутом, вчинене (допущене) учасником

товариства три чи більше разів, може бути підставою для виключення його зі складу учасни-

ків ТОВ. Такої думки дотримує і Держпідприємництво України (лист від 12.05.03 № 2859).

Розглядаючи питання про систематичність невиконання чи неналежного виконання учас-

ником товариства з обмеженою відповідальністю своїх обов’язків слід звернути увагу на пе-

ріод, протягом якого мали місце факти невиконання чи неналежного виконання обов’язків, а

також на характер діянь учасника. Зазначимо, що систематичність, як правило, передбачає

вчинення особою тотожних діянь.

Учасник може бути виключений на підставі рішення загальних зборів учасників, за яке

проголосували учасники, що володіють у сукупності більше ніж 50 % загальної кількості го-

лосів учасників товариства. До того ж учасник, якого виключають (його представник) у го-

лосуванні участі не бере.

На сьогодні спори, пов’язані з виключенням учасника з товариства є однією з найбільш

поширених категорій корпоративних спорів.

При вирішенні цієї категорії спорів суди повинні з’ясувати всі обставини, пов’язані з ви-

ключенням учасника з товариства, дати оцінку його поведінці, встановити наявність негати-

вних для товариства наслідків у зв’язку з діями (бездіяльністю) учасника. Якщо негативні

наслідки ще не настали, потрібно правильно визначити вірогідність їх настання. Необхідно

визначити причинний зв’язок між діями (бездіяльністю) учасника товариства та негативними

наслідками для товариства, а також з’ясувати мотиви поведінки учасника, форму вини тощо.

Так, у постанові Вищого господарського суду України від 21.03.06 у справі за позовом ВАТ «Луган-

ськдрук» до ТОВ «Редакція газети «Земля кормилица» про визнання недійсним рішення загальних зборів

учасників ТОВ «Редакція газети «Земля кормилица» від 20.04.05 у частині виключення ВАТ «Луганськд-

рук» зі складу учасників, якою постанову Луганського апеляційного господарського суду від 15.11.05 у

справі № 15/364пн Господарського суду Луганської області залишено без змін, вказано таке.

Приписи ст. 64 Закону № 1576-ХІІ чітко визначають підстави виключення учасника зі складу то-

вариства, а саме: систематичне невиконання або неналежне виконання обов’язків та перешкоджання

своїми діями досягненню цілей товариства. Разом із тим, як встановлено господарським судом апеля-

ційної інстанції та вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, у ньому не зазначено, невиконання

яких конкретно обов’язків зумовило рішення про виключення ВАТ «Луганськдрук» зі складу учас-

ників товариства, у чому полягала систематичність їх невиконання, якими саме діями ВАТ «Лугансь-

кдрук» перешкоджало досягненню цілей товариства.

Якщо учасник виключений з товариства через перешкоджання своїми діями досягненню

цілей товариства, слід довести, що поведінка учасника суттєво ускладнює діяльність товари-

ства чи робить її практично неможливою.

149

Господарський суд Харківської області у рішенні від 03.05.07 у справі за позовом Л. до СП «Тор-

говий будинок «Олександра» в формі ТОВ, В. про поновлення корпоративних прав обґрунтовано

зробив висновок про те, що, оскільки відповідачі не надали доказів в обґрунтування того, що позивач

систематично не виконувала або неналежно виконувала обов’язки

, або перешкоджала своїми діями

досягненню цілей товариства, позовні вимоги задовольнити, визнати недійсним рішення загальних

зборів засновників СП «Торговий будинок «Олександра» в формі ТОВ, про виключення позивача зі

складу засновників товариства обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Цивільний кодекс України регулює порядок звернення стягнення на частину майна това-

риства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутно-

му капіталі, за його особистими боргами. Таке звернення допускається лише у разі недостат-

ності в особи іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника

мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропор-

ційної частці боржника у статутному капіталі товариства, або виділенню відповідної частини

майна для звернення на нього стягнення. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг кош-

тів, що становлять її вартість, встановлюється згідно з балансом, який складається на дату

пред’явлення вимог кредиторами.

Звернення стягнення на всю частку учасника в статутному капіталі товариства з обмеже-

ною відповідальністю припиняє його участь у товаристві.

До того ж необхідно зменшити розмір статутного капіталу товариства з обмеженою від-

повідальністю.

Звернення стягнення на всю частку учасника в статутному капіталі товариства з обмеженою

відповідальністю передбачає внесення змін до статуту товариства, що пов’язані зі зменшенням

розміру статутного капіталу та зміною складу учасників, та їх державну реєстрацію.

§ 4. Управління товариством з обмеженою відповідальністю

Зазначимо, що управління товариством з обмеженою відповідальністю здійснюють пе-

редбачені законом органи:

 загальні збори учасників товариства — вищий орган управління;

 виконавчий орган товариства — орган, який здійснює поточне керівництво діяльністю

товариства.

Вищим органом управління товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори

учасників товариства. Збори складаються з учасників товариства або призначених ними

представників.

Представники учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк.

Учасник товариства не може бути обмежений у праві вибору та призначення представника

для участі та голосування на загальних зборах. Учасник товариства з обмеженою відповіда-

льністю вправі передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представникові

іншого учасника товариства, або третій особі.

Довіреність, що видається представникові, може містити завдання на голосування, тобто

перелік питань порядку денного із вказівками, за які рішення (проти яких рішень) представ-

ник повинен голосувати

Учасник вправі

в будь-який час замінити свого представника у загальних зборах учасни-

ків, сповістивши про це інших учасників.

Право на участь у загальних зборах учасників мають особи, які не досягли 18 років. За

малолітніх осіб участь у загальних зборах учасників від їх імені беруть особи, які згідно з

чинним законодавством представляють інтереси малолітніх

. Неповнолітні особи, віком від

14 до 18 років, мають право брати участь у загальних зборах учасників за наявності письмо-

вої згоди осіб, які згідно з чинним законодавством представляють інтереси неповнолітніх.

Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі.

Цивільний кодекс України передбачає, що до виключної компетенції загальних зборів

учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить:

1) визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження його планів і звітів

про їх виконання;

2) внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу;

3) створення та відкликання виконавчого органу товариства;

4) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення

повноважень відповідних

контрольних органів;