Мельник О.О. Корпоративне право

Подождите немного. Документ загружается.

130

Глава 10. ПРАВА АКЦІОНЕРІВ ТА ЇХ ЗАХИСТ

§ 1. Акціонер та його основні права

§ 2. Типові порушення прав акціонерів

§ 3. Поняття права на захист, способи та форми захисту права

§ 4. Судовий захист прав акціонерів

§ 1. Акціонер та його основні права

Акціонером є особа, яка у встановленому чинним законодавством порядку набула право

власності на цінні папери — акції, та до якої перейшли у сукупності усі права, які нею посві-

дчуються.

Стати акціонером можна двома шляхами. По-перше, виступивши засновником акціонер-

ного товариства — при заснуванні акціонерного товариства всі його акції мають бути розпо-

ділені між засновниками. По-друге, набувши акцій вже створеного акціонерного товариства

(внаслідок придбання акцій, спадкування тощо).

Акціонер має два види прав: майнові та немайнові.

Основними майновими правами акціонера є:

 право на одержання частини прибутку у вигляді дивідендів;

 право здійснити відчуження цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у по-

рядку, встановленому законом;

 право на одержання частини майна при ліквідації акціонерного товариства.

До основних немайнових прав акціонера належать права на:

 участь в управлінні акціонерним товариством;

 отримання інформації про діяльність акціонерного товариства.

Гарантії захисту майнових прав акціонерів встановлюються законом.

Зазначимо, що обсяг, зміст прав акціонерів та порядок їхньої реалізації визначається як

законом, так і статутом акціонерного товариства та залежить від типу акції, власником якої є

акціонер. Акції за типами поділяються на прості та привілейовані.

ОСНОВНІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА АКЦІОНЕРІВ

Право брати участь в управлінні акціонерним товариством

Право брати участь в управлінні товариством шляхом участі та голосування на загальних

зборах (ст. 159 ЦК України, ст. 25, 26 Закону про акцінерні товариства та ст. 10, 41 Закону

про господарські товариства).

Акціонери як власники товариства безпосередньо чи опосередковано мають право вирі-

шувати найважливіші питання діяльності товариства. Рішення з таких питань приймаються

вищим органом товариства — загальними зборами акціонерів.

Право брати участь в управлінні акціонерним товариством мають акціонери — власники

простих акцій і власники привілейованих акцій, якщо таке право надано їм статутом товари-

ства. Не можуть брати участь в управлінні акціонерним товариством акціонери — власники

привілейованих акцій (якщо інше не обумовлено в статуті акціонерного товариства).

Право на участь в управлінні товариством містить низку складових, зокрема:

 право на участь у загальних зборах;

 право вимагати скликання загальних зборів учасників. Таке право надано всім учасни-

кам, що володіють не менше ніж 10 % голосів;

 право скликати загальні збори. Це право мають учасники, що володіють не менше ніж

10 % голосів, вимога яких щодо скликання загальних зборів не виконана;

 право бути вчасно поінформованим про скликання загальних зборів учасників. Повід-

омлення про скликання загальних зборів учасників повинно містити інформацію про дату,

час та місце проведення зборів, повний перелік питань порядку денного та інші відомості

згідно з симогами ст. 35 Закону про акціонерні товариства. Акціонерне товариство, напри-

клад, має повідомляти акціонерів персонально про скликання загальних зборів не пізніше, як

за 30 днів до проведення загальних зборів, способом, передбаченим статутом товариства. То-

131

вариство з кількістю акціонерів — власників простих акцій понад 1000 осіб не пізніше ніж за

30 днів до дати проведення загальних зборів також публікує в офіційному друкованому ор-

гані повідомлення про проведення загальних зборів. Публічне акціонерне товариство додат-

ково надсилає повідомлення про проведення загальних зборів та їх порядок денний фондовій

біржі, на якій це товариство пройшло процедуру лістингу;

 право зареєструватися для участі у загальних зборах у день проведення зборів. Зазна-

чимо, що реєстрація акціонерів здійснюється згідно з переліком акціонерів, які мають право

на участь у загальних зборах, складеного в порядку, передбаченому законодавством про де-

позитарну систему України, із зазначенням кількості голосів кожного акціонера;

 право вносити пропозиції до порядку денного;

 право вимагати включення пропозиції до порядку денного — таке право мають акціо-

нер(и), які володіють більше ніж 5 % простих акцій;

 право на ознайомлення з матеріалами, пов’язаними з порядком денним;

 право брати участь у загальних зборах учасників самостійно або через вільно обраного

представника;

 право брати участь в обговоренні питань порядку денного;

 право брати участь у голосуванні. Слід зазначити, що процедура голосування на зага-

льних зборах повинна забезпечувати прозорість та надійність підрахунку голосів.

Право одержувати інформацію про діяльність товариства

Наступним немайновим правом акціонерів є право одержувати інформацію про діяль-

ність товариства.

Інформація — це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що

мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

Відповідно до положень Закону про господарські товариства товариство зобов’язане на

вимогу учасника надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його

діяльність, протоколи загальних зборів учасників. Господарський кодекс України містить

відкритий перелік документів, які має надати товариство на вимогу учасника:

 річні баланси;

 звіти про фінансово-господарську діяльність товариства;

 протоколи ревізійної комісії;

 протоколи зборів органів управління товариства.

Згідно зі ст. 77, 78 Закону про акціонерні товариства, акціонерне товариство забезпечує

кожному акціонеру доступ до таких документів:

1) статут товариства, зміни до статуту, засновницький (установчий) договір, свідоцтво

про державну реєстрацію товариства;

2) положення про загальні збори, наглядову раду, виконавчий орган та ревізійну комісію,

інші внутрішні документи та зміни

до них;

3) положення про кожну філію та кожне представництво товариства;

4) документи, що підтверджують права товариства на майно;

5) принципи (кодекс) корпоративного управління товариства;

6) протоколи загальних зборів;

7) матеріали, з якими акціонери мають (мали) можливість ознайомитися під час підготов-

ки до загальних зборів;

8) протоколи засідань наглядової ради та колегіального виконавчого

органу, накази і роз-

порядження голови колегіального та одноосібного виконавчого органу;

9) протоколи засідань ревізійної комісії, рішення ревізора товариства;

10) висновки ревізійної комісії (ревізора) та аудитора товариства;

11) річну фінансову звітність;

12) документи бухгалтерського обліку;

13) документи звітності, що подаються відповідним державним органам;

14) проспект емісії, свідоцтво про державну реєстрацію випуску акцій та інших

цінних

паперів товариства;

15) перелік афілійованих осіб товариства із зазначенням кількості, типу та/або класу на-

лежних їм акцій;

16) особливу інформацію про товариство згідно з вимогами законодавства;

17) інші документи, передбачені законодавством, статутом товариства, його внутрішніми

положеннями, рішеннями загальних зборів, наглядової ради, виконавчого органу.

132

Не надається доступ до документів бухгалтерського обліку, які не стосуються значних

правочинів та правочинів, у вчиненні яких є заінтересованість.

Учасник господарського товариства, який одержав інформацію про діяльність товариства,

зобов’язаний не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про дія-

льність товариства.

Реалізація учасником права одержувати інформацію про діяльність товариства надає йо-

му можливість належним чином реалізувати інші права учасника.

Для отримання можливості акціонеру ознайомитись з офіційними документами товарист-

ва йому необхідно направити до корпоративного секретаря, а за його відсутності — виконав-

чого органу товариства інформаційний запит (далі — запит).

Запит може бути індивідуальним або колективним. Він подається в письмовій формі.

Під запитом щодо надання письмової або усної інформації розуміють звернення акціоне-

ра (акціонерів) із вимогою надати письмову або усну інформацію про діяльність товариства.

Запит має містити прізвище, ім’я та по батькові акціонера/ів, документ та письмову або

усну інформацію, яка його цікавить, та адресу, за якою він бажає одержати відповідь.

Термін вивчення та задоволення запиту щодо надання виконавчим органом товариства

інформації визначається ст. 33 Закону України «Про інформацію» від 02.10.92 № 2657-XII та

ст. 78 Закону про акціонерні товариства.

Акціонери при ознайомленні з документами про діяльність товариства згідно зі ст. 35 За-

кону України «Про інформацію» мають право робити виписки з наданих їм для ознайомлен-

ня документів, фотографувати їх, записувати текст на магнітну плівку тощо.

У випадках, коли зобов’язаний суб’єкт не надає інформацію на вимогу акціонера, несвоє-

часно надав або надав інформацію, що не відповідає дійсності, акціонер має право звернути-

ся за захистом свого порушеного права до суду.

Слід зазначити, що 26 січня 2005 р. Державною комісією з цінних паперів та фондового

ринку було прийнято Рішення № 27 про схвалення Методичних рекомендацій щодо доступу

акціонерів та інших заінтересованих осіб до інформації про акціонерне товариство. Порядок

надання інформації акціонерам регламентований також Принципами корпоративного управ-

ління, затвердженими Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від

11.12.03 № 571.

Відповідно до принципів корпоративного управління інформація, що розкривається това-

риством, повинна бути суттєвою та повною. Суттєвою вважається інформація, відсутність

або неправильне відображення якої може вплинути на прийняття рішень користувачами цієї

інформації. З огляду на це, товариство зобов’язане при визначенні суттєвої інформації вра-

ховувати інтереси та потреби користувачів інформації та, не обмежуючись вимогами чинно-

го законодавства, розкривати більш детальну інформацію, яка є важливою і може суттєво

вплинути на прийняття користувачами виважених рішень.

Інформація, що розкривається товариством, має бути повною, тобто містити всі дані про

фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, які можуть вплинути на рішення, що

приймаються на її основі. При розкритті інформації товариство не повинно обмежуватися

лише фактичними відомостями, а й розкривати обґрунтовані прогнози стосовно майбутніх

результатів господарської діяльності та фінансового стану товариства.

Інформація, що розкривається товариством, повинна бути достовірною, тобто такою, що

сприяє чіткому та повному уявленню про дійсний фінансовий стан товариства та результати

його діяльності. Товариство повинно забезпечувати своєчасність розкриття інформації, а та-

кож рівний доступ учасникам до інформації, що розкривається.

В установчих або внутрішніх документах господарських товариств можуть бути врегу-

льовані обсяг, склад та способи надання інформації учасникам товариств та іншим заінтере-

сованим особам.

Право на надійну та ефективну реєстрацію

та підтвердження права власності на акції

Облік та збереження інформації про власників іменних акцій та належні їм акції здійсню-

ється товариством у депозитарній або реєстраторській системах обліку залежно від форми

випуску акцій (бездокументна, документарна). Процедура реєстрації права власності пови-

нна бути швидкою, надійною, доступною та забезпечувати отримання належного підтвер-

дження права власності: акція (сертифікат акцій) при документарній формі випуску та випи-

ска з рахунка у цінних паперах при бездокументарній формі випуску цінних паперів.

133

Акціонерне товариство повинно вжити всіх заходів щодо запобігання неправомірному

втручанню в процедуру реєстрації прав власності. Обираючи реєстратора, акціонерному то-

вариству слід керуватися виключно критеріями незалежності, професійності та надійності

реєстратора.

ОСНОВНІ МАЙНОВІ ПРАВА АКЦІОНЕРІВ

Право брати участь у розподілі прибутку товариства

та одержувати дивіденди

Одним з основних майнових прав акціонерів є право брати участь у розподілі прибутку

товариства і одержувати його частину (дивіденди). Правом на отримання частки прибутку

(дивідендів) користуються особи, які є акціонерами на початок строку виплати дивідендів.

Порядок прийняття рішення про розподіл прибутку та виплати дивідендів акціонерам то-

вариства має бути врегульований статутом акціонерного товариства.

Принципи корпоративного управління передбачають загальні засади виплати дивідендів

акціонерам. Акціонер має право отримати частину прибутку товариства у розмірі, пропор-

ційному належній акціонерові кількості акцій.

Слід зазначити, що розмір та порядок виплати дивідендів відрізняється залежно від того,

власником простої чи привілейованої акції є акціонер. Так, за простими акціями дивіденди

виплачуються лише за наявності прибутку за результатами фінансового року. Дивіденди вла-

сникам привілейованих акцій виплачуються незалежно від результатів діяльності акціонер-

ного товариства. За відсутності прибутку дивіденди за привілейованими акціями виплачу-

ються за рахунок резервного (страхового) фонду.

Відрізняється і розмір дивідендів, що нараховуються та виплачуються на прості та приві-

лейовані акції. Розмір дивідендів, що нараховуються на просту акцію залежить від розміру

одержаного товариством прибутку. Дивіденди за привілейованими акціями є фіксованими і

можуть бути збільшені в тих випадках, коли розмір дивідендів за простими акціями переви-

щує розмір дивідендів за привілейованими акціями.

На кожну випущену товариством акцію однієї категорії виплачується однаковий розмір

дивідендів. Виплата дивідендів за акціями має здійснюватися тільки у грошовій формі.

Дивіденди повинні бути виплачені товариством протягом трьох місяців із моменту при-

йняття загальними зборами акціонерів рішення про виплату дивідендів.

Право здійснити відчуження акцій

Акціонери мають право

на відчуження цінних паперів, що засвідчують участь у товарист-

ві (акцій).

До того ж акціонери публічного товариства можуть відчужувати належні їм акції без зго-

ди інших акціонерів та товариства.

Статут приватного акціонерного товариства може передбачати переважне право його ак-

ціонерів та самого товариства на придбання акцій цього товариства, що пропонуються їх

власником до продажу третій особі. Якщо статутом приватного акціонерного товариства пе-

редбачено таке переважне право, воно реалізується в порядку, встановленому Законом про

акціонерні товариства.

Акціонери приватного акціонерного товариства мають переважне право на придбання ак-

цій, що продаються іншими акціонерами цього товариства, за ціною та на умовах, запропо-

нованих акціонером третій особі, пропорційно кількості акцій, що належать кожному з них.

Переважне право акціонерів на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами цього

товариства, діє протягом двох місяців з дня отримання товариством повідомлення акціонера

про намір продати акції, якщо коротший строк не передбачено статутом товариства.

Статут приватного акціонерного товариства може передбачати переважне право при

дбання товариством акцій, що продаються його акціонерами, якщо акціонери не використали

своє переважне право на придбання акцій.

Переважне право товариства на придбання акцій, що продаються акціонерами цього то-

вариства, може бути реалізовано протягом 10 днів після закінчення строку дії переважного

права на придбання цих акцій акціонерами товариства, якщо коротший строк не

передбачено

статутом товариства.

134

Строк переважного права, передбачений статутом товариства, не може бути меншим ніж

20 днів з дня отримання товариством відповідного повідомлення. Строк переважного права

припиняється у разі, якщо до його спливу від усіх акціонерів товариства та самого товарист-

ва отримані письмові заяви про використання або про відмову від використання переважного

права на купівлю акцій.

Акціонер приватного акціонерного товариства, який має намір продати свої акції третій

особі, зобов’язаний письмово повідомити про це решту акціонерів товариства та саме това-

риство із зазначенням ціни та інших умов продажу акцій. Повідомлення акціонерів товарист-

ва здійснюється через товариство. Після отримання письмового повідомлення від акціонера,

який має намір продати свої акції третій особі, товариство зобов’язане протягом двох робо-

чих днів направити копії повідомлення всім іншим акціонерам товариства. Якщо інше не пе-

редбачено статутом товариства, повідомлення акціонерів товариства здійснюється за раху-

нок акціонера, який має намір продати свої акції.

Якщо акціонери приватного акціонерного товариства та/або товариство не скористаються

переважним правом на придбання всіх акцій, що пропонуються для продажу, протягом вста-

новленого цим законом або статутом строку, акції можуть бути продані третій особі за ціною

та на умовах, що повідомлені товариству та його акціонерам.

У разі порушення переважного права на придбання акцій будь-який акціонер товариства

та/або саме товариство, якщо статутом товариства передбачено переважне право на при-

дбання акцій товариством, має право протягом трьох місяців з моменту, коли акціонер чи то-

вариство дізналися або повинні були дізнатися про таке порушення, вимагати у судовому

порядку переведення на них прав та обов’язків покупця акцій.

Уступка зазначеного переважного права іншим особам не допускається.

Зазначене переважне право акціонерів приватного товариства не поширюється на випад-

ки переходу права власності на цінні папери цього товариства в результаті їх спадкування чи

правонаступництва.

У разі виникнення права звернення стягнення на акції у зв’язку з їх заставою відчуження

таких акцій здійснюється з дотриманням переважного права акціонерів на такі акції.

Акція є цінним папером, тому, відчужуючи її, акціонер має пам’ятати про те, що діяль-

ність із торгівлі цінними паперами є професійною діяльністю на фондовому ринку. До того ж

згідно зі ст. 17 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.06 № 3480-IV не

вважається професійною діяльністю з торгівлі цінними паперами:

 розміщення емітентом власних цінних паперів;

 викуп емітентом власних цінних паперів;

 проведення юридичними особами та фізичними особами — підприємцями розрахунків

із використанням векселів та/або заставних;

 провадження юридичними особами на підставі договорів комісії або договорів дору-

чення купівлі-продажу (обміну) цінних паперів через торговця цінними паперами, який має

ліцензію на провадження брокерської діяльності, а також на підставі договорів купівлі-

продажу або міни, укладених безпосередньо з торговцем цінними паперами;

 внесення цінних паперів до статутного капіталу юридичних осіб.

Без участі торговця цінними паперами можуть здійснюватися такі операції:

1) дарування та спадкування цінних паперів;

2) операції, пов’язані з виконанням рішення суду;

3) придбання акцій відповідно до законодавства про приватизацію.

Право вимагати обов’язкового викупу товариством акцій

Згідно із Законом про акціонерні товарства, кожний акціонер — власник простих акцій

товариства має право вимагати здійснення обов’язкового викупу акціонерним товариством

належних йому голосуючих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та

голосував проти прийняття загальними зборами рішення про:

1) злиття, приєднання, поділ, перетворення, виділ товариства, зміну його типу з публічно-

го на приватне;

2) вчинення товариством значного правочину;

3) зміну розміру статутного капіталу.

Кожний акціонер — власник привілейованих акцій має право вимагати здійснення

обов’язкового викупу товариством належних йому привілейованих акцій, якщо він зареєструвався

для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення про:

135

1) внесення змін до статуту товариства, якими передбачається розміщення нового класу

привілейованих акцій, власники яких матимуть перевагу щодо черговості отримання дивіде-

ндів чи виплат під час ліквідації акціонерного товариства;

2) розширення обсягу прав акціонерів — власників розміщених класів привілейованих

акцій, які мають перевагу щодо черговості отримання дивідендів чи виплат під час ліквідації

акціонерного товариства.

Акціонерне товариство у зазначених вище випадках зобов’язане викупити належні акціо-

нерові акції.

Перелік акціонерів, які мають право вимагати здійснення обов’язкового викупу належних

їм акцій, складається на підставі переліку акціонерів, які зареєструвалися для участі в зага-

льних зборах, на яких було прийнято рішення, що стало підставою для вимоги обов’язкового

викупу акцій.

Зазначимо, що ціна викупу акцій не може бути меншою, ніж їх ринкова вартість.

Ціна викупу акцій розраховується станом на день, що передує дню опублікування в уста-

новленому порядку повідомлення про скликання загальних зборів, на яких було прийнято

рішення, яке стало підставою для вимоги обов’язкового викупу акцій.

Ринкова вартість акцій визначається в порядку, встановленому ст. 8 Закону про акціонер-

ні товариства.

Договір між акціонерним товариством та акціонером про обов’язковий викуп товарист-

вом належних йому акцій укладається в письмовій формі.

Протягом 30 днів після прийняття загальними зборами рішення, що стало підставою для

вимоги обов’язкового викупу акцій, акціонер, який має намір реалізувати зазначене право,

подає товариству письмову вимогу. У вимозі акціонера про обов’язковий викуп акцій мають

бути зазначені його прізвище (найменування), місце проживання (місцезнаходження), кіль-

кість, тип та/або клас акцій, обов’язкового викупу яких він вимагає.

Протягом 30 днів після отримання вимоги акціонера про обов’язковий викуп акцій това-

риство здійснює сплату вартості акцій за ціною викупу, зазначеною в повідомленні про пра-

во вимоги обов’язкового викупу акцій, що належать акціонеру.

Оплата акцій здійснюється у грошовій формі, якщо сторони в межах установлених стро-

ків не дійшли згоди щодо іншої форми оплати.

Право одержати частину майна у разі

ліквідації акціонерного товариства

Наступним майновим правом акціонера є право одержати частину майна у разі ліквідації

товариства.

Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, згідно зі

ст. 111 ЦК України, передається її учасникам, якщо інше не встановлено установчими доку-

ментами юридичної особи або законом.

Розподіл майна акціонерного товариства, що ліквідується, між кредиторами та акціоне-

рами регламентовано ст. 89 Закону про акціонерні товариства.

У разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів та акціонерів

задовольняються у такій черговості:

у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом,

іншими ушкодженнями здоров’я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи

іншим способом;

у другу чергу — вимоги працівників, пов’язані з трудовими відносинами, вимоги автора

про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

у третю чергу — вимоги щодо податків, зборів (обов’язкових платежів);

у четверту чергу — виплати нарахованих, але не виплачених дивідендів за привілейова-

ними акціями;

у п’яту чергу — виплати за привілейованими акціями, які підлягають

викупу відповідно

до ст. 68 Закону про акціонерні товариства;

у шосту чергу — виплати ліквідаційної вартості привілейованих акцій;

у сьому чергу — виплати за простими акціями, які підлягають викупу відповідно до стат-

ті 68 Закону про акціонерні товариства;

у восьму чергу — розподіл майна між акціонерами — власниками простих акцій товарис-

тва пропорційно до кількості належних

їм акцій;

у дев’яту чергу — всі інші вимоги.

136

Розподіл майна кожної черги здійснюється після повного задоволення вимог кредиторів

(акціонерів) попередньої черги.

У разі розміщення товариством кількох класів привілейованих акцій черговість розподілу

майна між акціонерами — власниками кожного класу привілейованих акцій визначається

статутом товариства.

У разі недостатності майна товариства, що ліквідується, для розподілу між усіма креди-

торами (акціонерами) відповідної черги майно розподіляється між ними пропорційно сумам

вимог (кількості належних їм акцій) кожного кредитора (акціонера) цієї черги.

§ 2. Типові порушення прав акціонерів

Практика реалізації акціонерами своїх прав свідчить про те, що на сьогодні досить поши-

реним явищем є порушення прав акціонерів. Типовими порушеннями прав акціонерів, яких

припускаються у своїй діяльності акціонерні товариства, є:

1. Порушення права на участь в управлінні товариством.

З метою недопущення акціонерів до участі в управлінні товариством у порушення вимог

закону:

 не повідомляють акціонерів про скликання загальних зборів згідно з вимогами закону;

 порушують терміни загального та/або персонального повідомлення про проведення

загальних зборів акціонерів, встановлені законом, що призводить до неможливості акціоне-

рів у встановлені цією ж статтею терміни внести пропозиції до порядку денного зборів;

 приховують дату, час та місце проведення загальних зборів акціонерів;

 вживають численних заходів, спрямованих на недопущення акціонерів до участі у за-

гальних зборах акціонерів (обмеження часу для реєстрації акціонерів, порушення законодав-

ства під час реєстрації акціонерів, проведення зборів на території підприємств, вхід на тери-

торію яких дозволено лише за перепустками тощо).

2. Порушення права на отримання інформації про діяльність акціонерного товариства. Це

порушення проявляється, зокрема, в таких діяннях, як ненадання акціонерними товариства-

ми інформації про свою діяльність на вимогу акціонера, приховування інформації, надання

недостовірної інформації.

3. Порушення права акціонера на участь у зборах особисто або через вільно обраного

представника.

4. Порушення права акціонера на отримання частини прибутку у вигляді дивідендів. Ти-

повими є такі порушення цього права:

 акціонерам на одну акцію нараховуються дивіденди різного розміру залежно від того,

чи є акціонер працівником товариства чи ні, акціонером більшості чи меншості;

 порушення черговості виплати дивідендів;

 виплата дивідендів здійснюється продукцією, що виробляється товариством;

 приховування від акціонерів інформації щодо нарахування та виплати дивідендів.

5. Порушення права на участь у формуванні порядку денного та обговоренні питань по-

рядку денного; порушення принципів та порядку голосування. Грубим порушенням цього

права є порушення розподілу та підрахунку голосів акціонерів за принципом «одна акція —

один голос».

6. Порушення прав акціонерів під час додаткової емісії акцій.

Слід зазначити, що в багатьох випадках додаткова емісія акцій розглядається не як спосіб

залучення грошових коштів, а як спроба отримати більший контроль над товариством.

§ 3. Поняття права на захист

Акціонер як суб’єкт правовідносин має право на захист своїх прав у разі їх порушення,

невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить законодавству.

Право на захист є складовою будь-якого суб’єктивного цивільного права. Тому

суб’єктивне право на захист — це юридично закріплена можливість уповноваженої особи

використати заходи правоохоронного характеру з метою поновлення порушеного права та

припинення дій, що порушують право.

Захист можна визначити як передбачений нормами права можливий вплив на суспільні

відносини, які зазнали протиправного втручання, з метою поновлення порушеного, невизна-

137

ного чи оспореного права. Для акціонера право захисту полягає у можливості використання

у визначених законом межах форм та способів захисту своїх прав та законних інтересів.

Підставами для захисту прав акціонера є їх порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення прав акціонера — результат протиправних дій порушника, внаслідок чого

право зазнало зменшення або ліквідації, що позбавляє акціонера можливості здійснити, реа-

лізувати це право повністю або частково.

Невизнання прав акціонера — це дії носіїв пасивного цивільного обов’язку (існування

правової заборони здійснювати певні дії), які полягають у запереченні права акціонера, вна-

слідок чого останній повністю або частково позбавляється можливості його реалізувати.

Оспорювання прав акціонера — це такий стан цивільного правовідношення, при якому

між його учасниками є спір із приводу наявності чи відсутності у них суб’єктивного права, а

також щодо належності такого права певній особі. Оспорюване право акціонера ще не пору-

шене, але виникає невизначеність у праві, що зумовлює неможливість повної або часткової

реалізації акціонером свого права.

Способом захисту права в теорії називають закріплені чи санкціоновані законом право-

охоронні заходи, спрямовані на усунення правопорушення та вплив на правопорушника. Пе-

релік способів захисту права визначається законом.

Слід зазначити, що кожен спосіб захисту права може застосовуватися в певному процесу-

альному чи процедурному порядку, який називається формою захисту права. В теорії розріз-

няють дві основні форми захисту цивільного права — юрисдикційну та неюрисдикційну.

Юрисдикційна форма захисту передбачає захист прав державними або уповноваженими

державою органами і означає можливість захисту права в судовому чи адміністративному

порядку. Захист права в адміністративному порядку передбачає звернення до вищестоящого

органу чи службової особи.

Неюрисдикційна форма захисту цивільного права передбачає захист прав власними діями

уповноваженої особи, чиї права порушені. Ця форма захисту має місце при самозахисті циві-

льних прав. ЦК України передбачає, що особа має право на самозахист свого цивільного

права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань. Самозахистом закон ви-

знає застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать мора-

льним засадам суспільства. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що пору-

шене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим

порушенням. Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися

договором або актами цивільного законодавства.

§ 4. Судовий захист прав акціонерів

Стаття 124 Конституції України передбачає, що юрисдикція суду поширюється на всі

правовідносини, які виникають у державі. Статті 8 та 55 Конституції України гарантують су-

довий захист прав та законних інтересів, незважаючи на наявність у правових нормах прямої

вказівки на можливість такого захисту.

Крім загального конституційного права на судовий захист, цивільне та господарське за-

конодавство також містять норми, які дають можливість звернутися до суду акціонеру, який

вважає свої права порушеними, невизнаними чи оспореними.

Спори за участю акціонерів належать до корпоративних і підвідомчі господарським судам.

Способами захисту прав та законних інтересів акціонерів, які здійснюються в судовому

порядку можуть бути:

1) визнання права — спосіб захисту, який застосовується у випадку спору між суб’єктами

цивільного права з приводу наявності чи відсутності правовідносин між ними, і відповідно

наявності чи відсутності цивільного права та цивільного обов’язку. Такий спосіб захисту

може застосовуватися не тільки за наявності спору, а й невизначеності правового стану осо-

би. Наприклад, визнання права власності на акції;

2) визнання правочину недійсним — спосіб захисту, який застосовується у випадку укла-

дення заперечуваного правочину. Такий спосіб захисту може застосуватися судом у випад-

ках та в порядку, визначеному ЦК України. Наприклад, визнання недійсним договору купів-

лі-продажу акцій;

3) припинення дії, яка порушує право — спосіб захисту, який можливий щодо порушення

прав акціонерів, яке триває. В окремих випадках такий спосіб застосовується як запобіжний

захід (спосіб забезпечення позову);

138

4) відновлення становища, яке існувало до порушення, — спосіб захисту, який застосову-

ється у випадках, коли припинення порушення права акціонера та притягнення винного до

відповідальності недостатньо, а необхідно поновити порушене право у повному обсязі (за-

стосувати реституцію). Наприклад, визнання недійсним договору дарування акцій та повер-

нення їх у спільну сумісну власність подружжя;

5) примусове виконання обов’язку в натурі — спосіб захисту права, який випливає із за-

гального принципу належного виконання зобов’язання. Цей спосіб полягає в адресованій

особі вимозі вчинити дію або утриматися від дії, незалежно від застосування до неї інших

заходів впливу (відшкодування збитків чи морально (немайнової шкоди), накладення штра-

фу та ін.) У судовій практиці вказаний спосіб захисту реалізується через позови про прису-

дження, рішення щодо яких можуть виконуватися в примусовому порядку. Як спосіб захисту

прав акціонерів майже не застосовується;

6) зміна правовідношення — спосіб захисту, який полягає у трансформації одних право-

відносин в інші, переростання одного обов’язку в інший, покладанні на боржника нового

обов’язку. Як спосіб захисту прав акціонерів майже не застосовується;

7) припинення правовідношення — спосіб захисту, який застосовується, як правило, у ви-

падку невиконання боржником своїх обов’язків або зловживання правом. Наприклад, позов

про розірвання договору купівлі-продажу акцій, дарування;

8) відшкодування збитків (відшкодування збитків та інші способи відшкодування майно-

вої шкоди мають місце за наявності порушення прав акціонерів, що потягло виникнення ма-

теріальної шкоди);

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди — спосіб захисту, який застосовується у

випадках заподіяння особі фізичних та моральних страждань унаслідок порушення, неви-

знання чи оспорення права акціонера;

10) визнання незаконним рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади Автоном-

ної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, інших посадових і службових

осіб — спосіб захисту, який полягає у позбавленні у судовому або в іншому порядку, визна-

ченому законом, юридичної сили винесеного рішення, вчиненої дії і зобов’язання вказаних

суб’єктів владних правовідносин вчинити певну дію для захисту порушеного права чи за-

конного інтересу.

Способи захисту прав акціонерів у багатьох випадках передбачені правовими нормами,

які регулюють конкретні правовідносини.

Законодавство не встановлює вичерпний перелік способів захисту прав акціонерів, а вка-

зує на те, що суд може захистити надане право або інтерес іншим способом, що встановле-

ний законом чи договором.

На сьогодні набула поширення практика розгляду судами позовів про визнання рішень

загальних зборів правомочними. Проте слід враховувати, що рішення загальних зборів та

інших органів управління господарського товариства, які є за своєю правовою природою ак-

тами, є дійсними, якщо у судовому порядку не буде встановлено інше, тобто існує презумп-

ція легітимності рішень відповідних органів управління.

Так, Господарський суд Дніпропетровської області у рішенні від 06.04.07 у справі за позовом ЗАТ

«Трубний завод ВСМПО-АВІСМА» до ВАТ «Нікопольський південно-трубний завод» громадянин Г.

про визнання дійсними загальних зборів акціонерів обґрунтовано зробив висновок про те, що у суду

немає підстав для задоволення такого позову, оскільки заявлені вимоги про визнання

дійсними зага-

льних зборів та їхнє рішення не відповідають можливим способам захисту прав та інтересів, встанов-

лених господарським (цивільним) законодавством.

У постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.06.07, якою апеляційну

скаргу ЗАТ «Трубний завод ВСМПО-АВІСМА» залишено без задоволення, а також наголошено, що

вимога про визнання дійсним рішення загальних зборів акціонерів не

є спором про наявність чи від-

сутність цивільного права, тобто не є позовом про визнання. Зазначена вимога не може бути предме-

том спору та розглядатися самостійно.

З аналогічних підстав не підлягають задоволенню в судовому порядку вимоги про визнання загаль-

них зборів учасників (акціонерів) товариства такими, що відбулися, визнання реорганізації такою,

що

відбулась, вимоги щодо зміни судом місця проведення загальних зборів господарського товариства.

Наприклад, Харківський апеляційний господарський суд у постанові від 03.10.06 у справі за позо-

вом ТОВ «Надія-Інвест» до ВАТ «Лебединське хлібоприймальне підприємство», ТОВ «Севен Хілз

Інвестментс Груп» про зміну місця проведення загальних зборів акціонерів, скасувавши рішення Го-

сподарського суду Сумської

області від 27.07.06, вказав, що чинне законодавство не передбачає мож-

ливості подання до господарського суду позову із зазначеною вимогою.

139

Слід звернути увагу на те, що акціонери не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтере-

сів інших акціонерів товариства та самого акціонерного товариства, а також обґрунтовувати свої ви-

моги порушенням прав інших акціонерів товариства.

Так, у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 09.08.05 у

справі за позовом ТОВ «Транс-Агро-Сервіс» до ТОВ «Агропромислова компанія «Хронос», ВАТ

«Український кредитно-торговий банк», ВАТ «Благовіщенське хлібоприймальне підприємство» про

визнання недійсним договору встановлено, що ТОВ «Транс-Агро-Сервіс» (акціонер ВАТ «Благові-

щенське хлібоприймальне підприємство») звернулося до господарського суду з позовом про визнан-

ня недійсним договору застави, укладеного

між ВАТ «Благовіщенське хлібоприймальне підприємст-

во» та ВАТ «Український кредитно-торговий банк», у зв’язку з порушенням цим договором прав

позивача як акціонера.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.11.04, залишеним без змін постановою Київського

апеляційного господарського суду від 23.12.04, позов задоволено.

Залишаючи без змін постанову Вищого господарського суду України від 07.04.05, якою зазначені

рішення скасовано, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України в задоволенні

позову відмовила, вказавши, що Вищий господарський суд України обґрунтовано керувався тим, що

не можна вважати такою, що ґрунтується на законі, прийняту судами позицію про ототожнення влас-

них прав та інтересів акціонера з правами та інтересами самого товариства.

іншому випадку Господарський суд Дніпропетровської області у справі за позовом П. до украї-

нсько-чеського ЗАТ «Іскра-Ланіо» про визнання недійсним рішення загальних зборів обґрунтовано

зробив висновок, що посилання позивача на те, що інший акціонер відповідача — Б. також не брав

участі в загальних зборах акціонерів, рішення якого оскаржується, є безпідставними, оскільки

пози-

вачем не надано доказів щодо надання останнім повноважень позивачеві на захист його прав та інте-

ресів у судовому засіданні. Позивач повинен довести, що певними діями (бездіяльністю) було безпо-

середньо порушено його права та інтереси, бо інакше суд повинен відмовити у позові.

Акціонер, який звертається з позовом повинен мати відповідне суб’єктивне матеріальне

право або законний інтерес, на захист якого подано позов, а також з’ясувати наявність чи

відсутність факту їх порушення або оспорювання. Зокрема не підлягає захисту право, яке

може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, чи буде воно порушено, напри-

клад, не підлягає задоволенню вимога про припинення дій шляхом заборони чинити пере-

шкоди позивачу щодо участі у загальних зборах.

Такий висновок зробив Виший господарський суд України у постанові від 06.02.07 у справі за по-

зовом ТОВ «Виробничо-комерційне товариство «Укртрансгаз-Сервіс» до ТОВ «Юніс реєстр консал-

тинг», ВАТ з газопостачання та газифікації «Черкасигаз», третя особа — Національна акціонерна

компанія «Нафтогаз України» про визнання недійсними рішень загальних зборів, припинення дій.

Звертаючись до суду

, позивач просив здійснити захист його права шляхом заборони відповідачам чи-

нити перешкоди щодо його участі у загальних зборах.

Вищий господарський суд України вказав, що оскільки правовою підставою для звернення до го-

сподарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів

(ст. 1 ГПК України), право на позов у

особи виникає після порушення відповідачем її права, тобто за-

хисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого не-

відомо, буде воно порушено чи ні.

Навчальні завдання

1. Порівняти поняття «акціонер» і «засновник акціонерного товариства».

2. Скласти якнайповніший перелік прав акціонерів.

3. Скласти таблицю «Права акціонерів», в якій права акціонерів необхідно розташувати

залежно від їх виду (майнові, немайнові) та навести їх коротку характеристику.

4. Проаналізувати положення Цивільного кодексу України та Закону України «Про цінні

папери та фондовий ринок» про акції та права, що з них випливають.

5. Назвати нормативно-правові акти, що визначають права акціонерів та гарантії їх захисту.

6. Назвати та охарактеризувати способи відчуження акцій.

7. Які права має акціонер у разі ліквідації акціонерного товариства?

8. Дослідити механізм реалізації акціонером свого переважного права на придбання дода-

тково випущених акцій у кількості, пропорційній частці у статутному капіталі товариства.

9. Охарактеризувати осіб — порушників прав акціонерів.

10. Скласти таблицю, в якій порушення прав акціонерів розподілити на ті, що належать

до дій, та ті, що належать до бездіяльності.