Мельник О.О. Корпоративне право

Подождите немного. Документ загружается.

170

Запитання

Чи правомірним було виключення учасника Комара С. Д. зі складу товариства?

Які майнові права має учасник, якого виключено зі складу повного товариства?

Яку відповідальність несуть учасники, яких виключено з повного товариства?

Чи правомірною є вимога кредиторів до Комара С. Д.?

У якому розмірі нестимуть відповідальність учасники повного товариства перед кредито-

рами?

Ситуація 2. Повне товариство «Костюченко і компанія» створено двома повними учас-

никами. Управління повним товариством, відповідно до засновницького договору, здійснює

повний учасник Костюченко О. П. 18 січня 2009 р. учасником повного товариства Федь-

ків С. М. від імені повного товариства було укладено договір купівлі-продажу земельної ді-

лянки. На виконання умов даного договору повним товариством «Костюченко і компанія»

було передано земельну ділянку покупцеві.

25 травня 2009 р. повний учасник Костюченко О. П. звернувся до суду з позовом про ви-

знання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, оскільки він був укладений

особою, яка не мала на це достатніх повноважень.

Завдання

Дайте правову оцінку зазначеній ситуації.

Розробіть проект положення засновницького договору повного товариства про управлін-

ня повним товариством.

Запитання

Як здійснюється управління повним товариством?

Чи мав Костюченко О. П. достатні підстави для подання позовної заяви про визнання до-

говору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним?

Яке рішення має прийняти суд?

Завдання для перевірки знань

 Розкрити зміст поняття «повне товариство».

 Перелічити ознаки повного товариства.

 Навести вимоги, яким має відповідати найменування повного товариства.

 Назвати нормативно-правові акти, які регламентують порядок заснування повного то-

вариства.

 Які особи можуть бути учасниками повного товариства?

 У якій формі укладається засновницький договір повного товариства?

 Назвати істотні умови засновницького договору повного товариства.

 Розкрити зміст поняття «складений капітал».

 Дати визначення поняття «вклад до складеного капіталу повного товариства».

 Які об’єкти не можуть виступати вкладом до складеного капіталу повного товариства?

 Охарактеризувати порядок зменшення складеного капіталу повного товариства.

 Охарактеризувати порядок збільшення складеного капіталу повного товариства.

 Які дії слід вчинити на підготовчому етапі створення повного товариства?

 Які документи необхідно подати для державної реєстрації повного товариства?

 Назвати випадки зміни складу учасників повного товариства.

 У яких випадках учасник може достроково вийти з повного товариства, створеного на

певний строк?

 До яких наслідків призводить вихід учасника з повного товариства?

 Назвати причини вибуття особи зі складу учасників повного товариства, що не зале-

жать від учасника.

 У яких випадках учасника повного товариства може бути виключеного з його складу?

 Які майнові права має учасник повного товариства в разі виходу, виключення чи ви-

буття з товариства?

 Назвати підстави для ліквідації повного товариства.

 Хто діє від імені повного товариства?

171

Глава 14. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ

КОМАНДИТНОГО ТОВАРИСТВА

§ 1. Поняття та загальна характеристика командитного товариства

§ 2. Правове положення учасників командитного товариства

§ 3. Правові засади створення та припинення командитного товариства

§ 4. Зміна складу учасників командитного товариства

§ 5. Специфіка управління командитним товариством

§ 1. Поняття та загальна характеристика командитного товариства

Чинне законодавство України наводить таке визначення командитного товариства: ко-

мандитним товариством є товариство, в якому разом з учасниками, які здійснюють від імені

товариства підприємницьку діяльність і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповіда-

льність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном (повними учасниками), є один чи

кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов’язаних із діяльністю товариства,

у межах сум, зроблених ними вкладів та не беруть участі в діяльності товариства.

Характер повної солідарної відповідальності повних учасників командитного товариства

виражається у тому, що у разі недостатності у командитного товариства майна для задово-

лення вимог кредиторів у повному обсязі повні учасники командитного товариства солідар-

но відповідають за зобов’язаннями товариства усім своїм майном, на яке може бути звернене

стягнення. До того ж солідарна відповідальність виражається в тому, що кредитори можуть

вимагати виконання зобов’язань як від всіх повних учасників командитного товариства, так і

від кожного окремо як повністю, так і в частині боргу.

Досить часто на практиці кредитори помилково безпосередньо звертаються за задоволен-

ням своїх вимог до повних учасників командитного товариства.

Слід звернути увагу на те, що відповідальність повних учасників командитного товарист-

ва є додатковою (субсидіарною) стосовно відповідальності самого командитного товариства.

Це означає, що кредитор має спершу звернутися зі своєю вимогою до командитного товарис-

тва, і, якщо майна командитного товариства виявилося недостатньо для задоволення вимог

кредиторів у повному обсязі, звернутися з вимогою до повних учасників товариства.

Повний учасник командитного товариства відповідає за боргами товариства незалежно

від того, виникли ці борги до чи після його вступу в товариство. Повний учасник командит-

ного товариства, який вибув із товариства, відповідає за зобов’язаннями товариства, що ви-

никли до моменту його вибуття, рівною мірою з учасниками, що залишилися, протягом

трьох років із дня затвердження звіту про діяльність товариства за рік, у якому він вибув із

товариства. Повний учасник командитного товариства, який сплатив повністю борги товари-

ства, має право звернутися з регресною вимогою у відповідній частині до інших повних уча-

сників, які несуть перед ним відповідальність пропорційно своїм часткам у складеному капі-

талі товариства.

Відповідальність вкладників за зобов’язаннями командитного товариства обмежується

їхніми вкладами до складеного капіталу товариства. Якщо вкладник не вніс свого вкладу до

складеного капіталу, він нестиме відповідальність перед командитним товариством, перед-

бачену його установчим документом.

Командитне товариство має своє найменування. Найменування командитного товариства

має містити імена (найменування) всіх повних учасників, слова «командитне товариство»

або містити ім’я (найменування) хоча б одного повного учасника з доданням слів «і компа-

нія», а також слова «командитне товариство». Найменування командитного товариства ви-

значає осіб, які нестимуть відповідальність усім своїм майном. Так, відповідно до закону,

якщо у найменування командитного товариства включене ім’я вкладника, такий вкладник

стає повним учасником товариства, а відповідно і несе відповідальність за зобов’язаннями

товариства всім своїм майном.

Найменування командитного товариства має відповідати вимогам, які встановлені для

найменувань юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів.

Зазначимо, що командитні товариства можуть бути двох видів:

 товариства, які створюються на визначений строк, та

 товариства, які створюються на невизначений строк.

172

§ 2. Правове положення учасників командитного товариства

Командитне товариство створюється фізичними та/або юридичними особами. До того ж

Господарський кодекс України встановлює, що повними учасниками командитного товарис-

тва можуть бути лише особи, зареєстровані як суб’єкти підприємництва.

Учасників командитного товариства за їх правовим статусом можна поділити на дві групи:

 повних учасників — учасників, які здійснюють від імені товариства підприємницьку

діяльність і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за зобов’язаннями

товариства усім своїм майном, та

 вкладників — учасників, які несуть ризик збитків, пов’язаних із діяльністю товариства,

у межах сум зроблених ними вкладів і не беруть участі в діяльності товариства.

Стаття 114 ЦК України передбачає, що «господарське товариство, крім повного та ко-

мандитного товариств, може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасни-

ком». Таким чином, мінімальна кількість учасників командитного товариства — дві особи

(один повний учасник та один вкладник). Зазначимо, що максимальну кількість учасників

командитного товариства законодавець не встановлює.

Особа може бути повним учасником тільки в одному командитному товаристві. До того ж

повний учасник командитного товариства не може бути учасником повного товариства. Слід

пам’ятати також, що повний учасник командитного товариства не може бути вкладником

цього самого товариства.

Повний учасник командитного товариства не має права без згоди інших учасників вчиня-

ти від свого імені та у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб правочини, що є однорідни-

ми з тими, які становлять предмет діяльності командитного товариства. У разі порушення

цього правила товариство має право за своїм вибором вимагати від такого учасника або від-

шкодування завданих товариству збитків, або передання товариству усієї вигоди, набутої за

такими правочинами.

Зазначимо, що повні учасники та вкладники командитного товариства мають різний обсяг

прав та обов’язків.

Повні учасники командитного товариства мають право у порядку, встановленому устано-

вчим документом товариства та законом:

1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому докуме-

нті, крім випадків, встановлених законом. Кожний повний учасник командитного товариства

має право діяти від імені товариства, якщо засновницьким договором не визначено, що всі

повні учасники ведуть справи спільно або що ведення справ доручено окремим учасникам;

2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

Прибуток командитного товариства розподіляється між його учасниками (повними учасника-

ми та вкладниками) пропорційно до їхніх часток у складеному капіталі, якщо інше не передба-

чено засновницьким договором, меморандумом або домовленістю учасників. Позбавлення

учасника командитного товариства права на участь у розподілі прибутку не допускається;

3) вийти у встановленому порядку з товариства. Реалізація цього права безпосередньо за-

лежить від виду командитного товариства (командитне товариство може бути таким, що

створене на певний строк, та таким, яке створене на невизначений строк). Повний учасник

командитного товариства, яке було створене на невизначений строк, може у будь-який мо-

мент вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до фактичного виходу

із товариства. Повний учасник командитного товариства може достроково вийти з товарист-

ва, заснованого на певний строк, лише за наявності поважних причин. При створенні коман-

дитного товариства, яке діятиме протягом певного визначеного періоду часу в установчих

документах доцільно передбачити приблизний перелік причин, які учасники визнаватимуть

поважними для дострокового припинення участі в товаристві. Слід зазначити, що згідно із

чинним законодавством України будь-яка відмова від права вийти з командитного товарист-

ва є нікчемною;

4) одержати вартість частини майна товариства, пропорційну частці цього учасника у

складеному капіталі командитного товариства, якщо інше не встановлено засновницьким до-

говором або меморандумом у випадку виходу учасника, його виключення, вибуття з коман-

дитного товариства з підстав, встановлених законодавством;

5) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства у порядку,

встановленому законом. Повний учасник командитного товариства має право за згодою ін-

ших його учасників передати свою частку у складеному капіталі чи її частину іншому учас-

никові товариства або третій особі;

173

6) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установ-

чим документом. Зазначимо, що кожний повний учасник командитного товариства, незалеж-

но від того, чи уповноважений він вести справи товариства, має право ознайомлюватися з

усією документацією щодо ведення справ товариства. Будь-яка відмова від цього права чи

його обмеження є нікчемною;

7) вимагати від товариства відшкодування здійснених ним витрат, якщо він доведе, що у

зв’язку з його діями товариство зберегло чи набуло майно, яке за вартістю перевищує ці ви-

трати. Це право має лише повний учасник командитного товариства, який діяв у спільних ін-

тересах, але не мав на це повноважень, за умови, що його дії не були схвалені іншими по-

вними учасниками;

8) звернутися з регресною вимогою у відповідній частині до інших учасників, які несуть

відповідальність перед повним учасником, який сплатив повністю борги командитного това-

риства, пропорційно своїм часткам у складеному капіталі товариства.

Повні учасники командитного товариства зобов’язані, зокрема:

1) додержувати засновницького договору/меморандуму товариства та виконувати рішен-

ня, прийняті повними учасниками;

2) виконувати свої зобов’язання перед товариством, у тому числі ті, що пов’язані з май-

новою участю, а також робити вклади у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені уста-

новчим документом;

3) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність

товариства.

Наступною категорією учасників командитного товариства є вкладники.

Вкладник командитного товариства має право:

1) одержувати частину прибутку товариства відповідно до його частки у складеному капі-

талі товариства в порядку, встановленому засновницьким договором (меморандумом);

2) діяти від імені товариства у разі видачі йому довіреності та відповідно до неї;

3) переважно перед третіми особами набувати відчужувану частку (її частину) в складе-

ному капіталі товариства. Якщо бажання викупити частку (її частину) виявили декілька

вкладників, зазначена частка розподіляється між ними відповідно до їхніх часток у складе-

ному капіталі товариства;

4) вимагати першочергового повернення вкладу у разі ліквідації товариства;

5) ознайомлюватися з річними звітами та балансами товариства;

6) після закінчення фінансового року, вийти з товариства та одержати свій вклад у поряд-

ку, встановленому засновницьким договором (меморандумом);

7) передати свою частку (її частину) у складеному капіталі іншому вкладнику або третій

особі, повідомивши про це товариство. Передання вкладником усієї своєї частки іншій особі

припиняє його участь у командитному товаристві;

8) засновницьким договором (меморандумом) командитного товариства можуть бути пе-

редбачені також інші права вкладника.

На вкладників командитного товариства законом та установчими документами поклада-

ється ряд обов’язків, зокрема:

1) додержувати засновницького договору/меморандуму товариства та виконувати рішен-

ня, прийняті повними учасниками;

2) виконувати свої зобов’язання перед товариством, у тому числі ті, що пов’язані з май-

новою участю, а також робити вклади у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені уста-

новчим документом. Вкладник командитного товариства зобов’язаний зробити вклад до

складеного капіталу. Внесення вкладів посвідчується свідоцтвом про участь у командитному

товаристві;

3) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність

товариства.

§ 3. Правові засади створення та припинення командитного товариства

Командитне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору чи од-

ноособової заяви повного учасника (меморандуму). Зазначимо, що засновницький договір

підписують тільки повні учасники. До того ж вкладники мають право ознайомитися з по-

ложеннями засновницького договору та погодити його умови, адже останній породжує

для вкладників ряд прав та обов’язків. Щоб уникнути можливих спорів під час заснуван-

174

ня командитного товариства можна провести засновницькі збори учасників командитного

товариства, в яких беруть участь як повні учасники, так і вкладники. На таких зборах роз-

глядається та погоджується засновницький договір, а також вкладники подають заяви про

вступ до командитного товариства, в яких вкладники зобов’язуються внести вклад до

складеного капіталу товариства та виконувати інші обов’язки, передбачені засновниць-

ким договором.

Аналіз положень Цивільного та Господарського кодексів України, Закону про господар-

ські товариства дає можливість дійти висновку про те, що засновницький договір командит-

ного товариства має містити відомості про:

 найменування командитного товариства;

 вид товариства;

 предмет і мета (цілі) діяльності товариства;

 склад засновників та учасників;

 порядок спільної діяльності учасників щодо утворення товариства;

 управління діяльністю товариства та участі в ньому засновників;

 порядок вступу до товариства та виходу з нього;

 розмір та склад складеного капіталу товариства;

 порядок внесення вкладів учасниками до складеного капіталу товариства;

 розмір частки кожного учасника у складеному капіталі товариства;

 порядок зміни часток кожного з повних учасників у складеному капіталі товариства;

 сукупний розмір вкладів вкладників у майні товариства та розмір, склад і порядок вне-

сення ними вкладів;

 розподіл прибутків та збитків;

 порядок внесення змін до установчих документів;

 умови його реорганізації та ліквідації.

Засновницький договір може містити також відомості щодо інших умов діяльності това-

риства, які не суперечать закону.

На засновницький договір поширюються всі положення чинного законодавства України

про правочини.

Засновницький договір як установчий документ має бути викладений державною мовою.

До того ж закон не забороняє викладення засновницького договору одночасно кількома мо-

вами — українською та однією чи кількома іноземними. Така необхідність може бути викли-

кана участю в товаристві іноземних фізичних та/або юридичних осіб.

Повні учасники командитного товариства мають дійти згоди щодо всіх істотних умов за-

сновницького договору. Цивільний кодекс України визнає істотними умовами договору умо-

ви про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для до-

говорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути

досягнуто згоди.

Засновницький договір має бути викладений письмово, прошитий, пронумерований та

підписаний засновниками (учасниками) або уповноваженими особами.

Частина 5 ст. 8 Закону про державну реєстрацію передбачає, що «підписи засновників

(учасників) або уповноважених осіб на установчих документах повинні бути нотаріально по-

свідчені». До того ж виникає запитання чи необхідно посвідчувати підписи засновників (уча-

сників) на засновницькому договорі?

Вчинення нотаріальних дій на даний момент регламентується Законом України «Про но-

таріат» від 02.09.93 № 3425-XII та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нота-

ріусами України, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.04 № 20/5.

Статті 34 та 36 Закону України «Про нотаріат» визначають перелік нотаріальних дій, які

вчиняються державними нотаріальними конторами та приватними нотаріусами. Так, до но-

таріальних дій віднесено:

 засвідчення справжності підпису на документах;

 посвідчення угод (договорів, заповітів, доручень, шлюбних контрактів та ін.).

Розділ 28 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України визна-

чає правила засвідчення справжності підпису на документах.

До того ж нотаріус засвідчує справжність підпису на документах, зміст яких не супере-

чить законові і які не мають характеру угод та не містять відомостей, що порочать честь і гі-

дність людини.

Таким чином, засвідчення справжності підпису засновників/учасників на засновницькому

договорі командитного товариства є неможливим.

175

Чинне законодавство прямо не встановлює вимоги щодо обов’язкового нотаріального по-

свідчення засновницького договору.

Якщо учасники не виявлять бажання посвідчувати засновницький договір нотаріально,

останній вважатиметься укладеним із моменту надання йому письмової форми. Правочин

вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною

(сторонами). Засновницький договір, стороною якого є юридична особа, має бути підписаний

особами, уповноваженими на це установчими документами юридичної особи-засновника,

довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплений печаткою.

Водночас учасники командитного товариства можуть домовитися про нотаріальне посві-

дчення договору. В такому випадку засновницький договір вважатиметься укладеним із мо-

менту його нотаріального посвідчення.

Зазначимо, що нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом, шляхом

вчинення на засновницькому договорі посвідчувального напису.

Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого засновницького дого-

вору, який відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності пра-

вочину (ст. 203 ЦК України):

 зміст засновницького договору не може суперечити ЦК України, іншим актам

цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

 особа — сторона засновницького договору, повинна мати необхідний обсяг цивільної

дієздатності;

 волевиявлення учасника засновницького договору має бути вільним і відповідати його

внутрішній волі;

 засновницький договір має вчинятися у формі, встановленій законом;

 засновницький договір має бути спрямований на реальне настання правових наслідків,

що обумовлені ним.

Зазначимо, що відповідальність за відповідність установчих документів законодавству

несуть засновники (учасники) командитного товариства.

Якщо командитне товариство створюється одним повним учасником, то установчим до-

кументом є одноособова заява (меморандум), яка містить усі відомості, встановлені законом

для засновницького договору командитного товариства.

Якщо командитне товариство було засноване на підставі засновницького договору двома

чи більше повними учасниками, і в подальшому у командитному товаристві залишився один

повний учасник (унаслідок виходу, виключення чи вибуття повного учасника), засновниць-

кий договір необхідно переоформити в одноособову заяву (меморандум), підписану повним

учасником.

Беручи до уваги те, що меморандум не є договором, справжність підпису повного учас-

ника на ньому, відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону про державну реєстрацію, має бути посвідчена

нотаріально.

Складений капітал командитного товариства формується за рахунок вкладів його учасни-

ків. Проте слід пам’ятати, що інтереси кредиторів гарантує не тільки майно товариства, а й

майно всіх повних учасників командитного товариства. На сьогодні закон не визначає міні-

мального розміру складеного капіталу командитного товариства.

Зазначимо, що законодавство детально не регламентує порядок формування чи зміни

складеного капіталу командитного товариства. Саме тому учасникам необхідно передбачити

в засновницькому договорі чи меморандумі розмір складеного капіталу, його склад, порядок

та строки внесення своїх вкладів повними учасниками та вкладниками.

При формуванні статутного капіталу командитного товариства потрібно пам’ятати, що

сукупний розмір вкладів вкладників не повинен перевищувати 50 % складеного капіталу ко-

мандитного товариства.

На момент державної реєстрації командитного товариства кожний із вкладників повинен

зробити вклад у розмірі, встановленому законом (не менше 25 % свого внеску). Вкладник

командитного товариства, який не вніс передбаченого засновницьким договором (меморан-

думом) вкладу, несе відповідальність перед товариством у порядку, встановленому заснов-

ницьким договором (меморандумом).

Командитне товариство має видати вкладнику, який повністю вніс свій вклад до складе-

ного капіталу товариства, свідоцтво про участь у командитному товаристві.

Процедура створення командитного товариства складається з двох основних етапів: під-

готовчого етапу та етапу державної реєстрації.

На підготовчому етапі вчиняються такі дії, як:

176

а) визначення кола учасників командитного товариства (повних учасників та вкладників);

б) визначення найменування командитного товариства;

в) резервування найменування командитного товариства (проводиться за бажанням учас-

ників). Засновник (засновники) командитного товариства мають право зарезервувати на-

йменування командитного товариства строком на два місяці;

г) розроблення та підписання засновницького договору (меморандуму);

ґ) повне або часткове формування складеного капіталу товариства у випадках, визначених

законом або рішенням учасників (обов’язкове внесення вкладниками своїх грошових або

майнових вкладів у розмірі не менше ніж 25 % від загального розміру вкладу).

Другим, обов’язковим, етапом заснування командитного товариства є його державна ре-

єстрація.

Державна реєстрація командитного товариства здійснюється за загальними правилами

державної реєстрації господарських товариств.

Порядок припинення господарських товариств, у тому числі командитних, регламенту-

ється Цивільним кодексом України, Законом про господарські товариства, Законом про дер-

жавну реєстрацію, Законом про банкрутство та іншими нормативно-правовими актами.

Рішення про припинення командитного товариства може бути прийнято повними учасни-

ками такого господарського товариства або компетентним органом державної влади.

Цивільний кодекс України встановлює, що юридична особа припиняється в результаті

передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам-

правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Таким чином, командитне товариство може припинитися внаслідок правонаступництва

(реорганізації шляхом злиття, приєднання, поділу чи перетворення) або ліквідації.

Зазначимо, що при реорганізації шляхом злиття, приєднання, поділу чи перетворення всі

права та обов’язки правопопередника переходять до правонаступника/ів, тоді як при ліквіда-

ції права та обов’язки командитного товариства, що ліквідується, припиняються. Відрізня-

ються зазначені способи припинення також тим, що при ліквідації майно товариства, яке за-

лишилося після задоволення вимог кредиторів, розподіляється між учасниками

господарського товариства, тоді як при злитті, приєднанні, поділі та перетворенні все майно

товариства-правопопередника переходить до правонаступника.

Командитне товариство ліквідовується при вибутті усіх вкладників, а також якщо в това-

ристві залишається один учасник. До того ж повні учасники мають право у разі вибуття всіх

вкладників перетворити командитне товариство у повне товариство. Командитне товариство

не зобов’язане ліквідовуватись, якщо в ньому залишаються хоча б 2 учасника — один по-

вний учасник і один вкладник.

У разі ліквідації командитного товариства, після розрахунків із кредиторами, вкладники

мають переважне право перед повними учасниками на одержання вкладів у порядку та на

умовах, встановлених Цивільним кодексом України, іншими законами і засновницьким до-

говором (меморандумом).

Командитне товариство є таким, що припинилося, з дня внесення до єдиного державного

реєстру запису про його припинення.

§ 4. Зміна складу учасників командитного товариства

Склад учасників командитного товариства може змінюватися з різних підстав, зокрема,

може змінюватися у зв’язку з:

1) виходом повного учасника командитного товариства чи вкладника зі складу учасників

товариства з власної ініціативи;

2) переданням учасником командитного товариства своєї частки (чи її частини) одному чи

кільком учасникам цього ж товариства або третім особам;

3) включенням до товариства нових учасників;

4) виключенням учасника з командитного товариства;

5) вибуттям учасників із товариства з причин, що не залежать від учасника.

Право вийти з командитного товариства мають як повні учасники, так і вкладники. Вкла-

дник має право вийти з товариства після закінчення фінансового року та одержати свій вклад

у порядку, встановленому засновницьким договором чи меморандумом. Повний учасник ко-

мандитного товариства, яке було створене на невизначений строк, може у будь-який момент

вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до фактичного виходу із

177

товариства. Повний учасник командитного товариства, яке було створене на певний строк,

має право достроково припинити відносини участі лише з поважних причин. Відмова від

права вийти з командитного товариства є нікчемною.

Юридична особа, яка бажає вийти з командитного товариства, має подати копію рішення

про вихід зі складу засновників (учасників) командитного товариства, завірену в установле-

ному порядку. Якщо зі складу командитного товариства виходить фізична особа, вона має

подати нотаріально посвідчену копію заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників

(учасників) командитного товариства.

Після цього необхідно внести відповідні зміни до установчих документів та зареєструва-

ти їх у державного реєстратора.

Повному учаснику командитного товариства, який має намір вийти з нього варто

пам’ятати про те, що він відповідатиме за зобов’язаннями товариства, що виникли до мо-

менту його виходу, рівною мірою з повними учасниками, що залишилися, протягом трьох

років із дня затвердження звіту про діяльність товариства за рік, у якому він вийшов із

товариства.

Учасник, що вийшов з командитного товариства має право одержати вартість частини

майна товариства, пропорційну частці цього учасника у складеному капіталі товариства, як-

що інше не встановлено засновницьким договором чи меморандумом.

Порядок визначення вартості частки учасника у майні командитного товариства та строки

її виплати встановлюються засновницьким договором (меморандумом) і законом.

При переданні часток у складеному капіталі командитного товариства учасникам цього

самого командитного товариства слід пам’ятати про те, що повний учасник командитного

товариства не може бути вкладником цього самого товариства. Відповідно частки можуть

переходити тільки між учасниками однієї категорії (від вкладника до вкладника та від повно-

го учасника повному учаснику).

Так, повний учасник командитного товариства має право за згодою інших його повних

учасників передати свою частку у складеному капіталі чи її частину іншому повному учас-

никові товариства або третій особі.

У разі передання частки (її частини) новому повному учасникові до нього переходять по-

вністю чи у відповідній частині права, що належали повному учасникові, який передав част-

ку (її частину). Особа, якій передано частку (її частину) у складеному капіталі командитного

товариства, відповідає за боргами товариства незалежно від того, виникли ці борги до чи пі-

сля його вступу в товариство.

У разі передання повним учасником командитного товариства усієї частки іншій особі

участь цього учасника в командитному товаристві припиняється. Такий учасник відповіда-

тиме за зобов’язаннями товариства, що виникли до моменту його вибуття, рівною мірою з

учасниками, що залишилися, протягом трьох років із дня затвердження звіту про діяльність

товариства за рік, у якому він вибув із товариства.

Вкладник командитного товариства має право передати свою частку (її частину) у скла-

деному капіталі іншому вкладнику або третій особі, повідомивши про це товариство. Пере-

дання вкладником усієї своєї частки іншій особі припиняє його участь у командитному това-

ристві.

Зазначимо, що вкладники командитного товариства мають переважне право на придбання

(набуття) частки (її частини) в складеному капіталі товариства, яка відчужується іншим

вкладником.

Вкладник командитного товариства має право продати чи іншим чином відступити свою

частку (її частину) у складеному капіталі одному або кільком вкладникам цього товариства.

Відчуження вкладником командитного товариства своєї частки (її частини) третім особам

допускається, якщо інше не встановлено засновницьким договором чи меморандумом това-

риства.

Якщо бажання викупити частку (її частину) виявили декілька вкладників, зазначена част-

ка розподіляється між ними відповідно до їхніх часток у складеному капіталі товариства.

Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропону-

валася для продажу третім особам. Якщо вкладники товариства не скористаються своїм пе-

реважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір вкладника продати частку

(її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленіс-

тю між його учасниками, частка (її частина) вкладника може бути відчужена третій особі.

Зазначимо, що вкладник має право відчужити свою частку до повної її сплати в тій час-

тині, в якій її фактично сплачено.

178

Повний учасник командитного товариства, який систематично не виконує чи виконує не-

належним чином обов’язки, покладені на нього товариством, або який перешкоджає своїми

діями (бездіяльністю) досягненню цілей товариства, може бути виключений із товариства у

порядку, встановленому засновницьким договором. Рішення про виключення зі складу учас-

ників командитного товариства може бути оскаржене до суду.

Учасникові, якого виключено з командитного товариства, виплачується вартість частини

майна товариства, пропорційна частці цього учасника у складеному капіталі товариства, як-

що інше не встановлено засновницьким договором.

Командитне товариство може прийняти рішення про визнання учасника командитного

товариства таким, що вибув із його складу, у разі:

 смерті учасника або оголошення його померлим — за відсутності спадкоємців;

 ліквідації юридичної особи — учасника товариства, в тому числі у зв’язку з визнанням

її банкрутом;

 визнання учасника недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання

безвісно відсутнім;

 призначення за рішенням суду примусової реорганізації юридичної особи — учасника

товариства, зокрема у зв’язку з її неплатоспроможністю;

 звернення стягнення на частину майна командитного товариства, що відповідає частці

учасника у складеному капіталі товариства.

Рішення про визнання учасника командитного товариства таким, що вибув із його складу,

може бути оскаржене заінтересованими особами до суду.

Звернення стягнення на частку учасника у складеному капіталі командитного товариства

за його власними зобов’язаннями допускається тільки у разі недостатності іншого майна для

задоволення вимог кредиторів. У разі недостатності майна учасника командитного товарист-

ва для виконання його зобов’язань перед кредиторами вони можуть вимагати у встановлено-

му порядку виділу частини майна командитного товариства, пропорційної частці учасника-

боржника у складеному капіталі товариства.

Частина майна командитного товариства, пропорційна частці учасника-боржника у скла-

деному капіталі, виділяється у грошовій формі чи в натурі відповідно до балансу, складеного

на момент вибуття такого учасника з товариства.

Учасникові, який вибув із командитного товариства з наведених підстав виплачується ва-

ртість частини майна товариства, пропорційна частці цього учасника у складеному капіталі

товариства, якщо інше не встановлено засновницьким договором чи меморандумом.

Якщо спадкоємець учасника командитного товариства — фізичної особи або правонасту-

пник юридичної особи не вступив у командитне товариство, він має право одержати вартість

частини майна товариства, пропорційну частці цього учасника у складеному капіталі товари-

ства, якщо інше не встановлено засновницьким договором чи меморандумом.

Порядок визначення вартості частки учасника у майні командитного товариства та строки

її виплати встановлюються засновницьким договором (меморандумом) і законом.

§ 5. Специфіка управління командитним товариством

Управління командитним товариством здійснюється за спільною згодою всіх повних учасни-

ків, якщо в товаристві два та більше повних учасників, або повним учасником самостійно, за

умови участі в командитному товаристві одного повного учасника. Засновницьким договором

командитного товариства можуть бути передбачені випадки, коли рішення приймається більшіс-

тю голосів повних учасників. Кожний повний учасник командитного товариства має один голос,

якщо засновницьким договором не передбачений інший порядок визначення кількості голосів.

Зазначимо, що вкладники не мають права брати участь в управлінні командитним товари-

ством та заперечувати проти дій повних учасників щодо управління товариством.

Від імені командитного товариства має право діяти кожний повний учасник, якщо уста-

новчими документами не визначено, що всі повні учасники ведуть справи спільно або що ве-

дення справ доручено окремим повним учасникам.

Якщо справи командитного товариства ведуться повними учасниками спільно, для вчи-

нення кожного правочину необхідна згода всіх повних учасників товариства. Якщо ведення

справ доручено окремим повним учасникам командитного товариства, інші повні учасники

можуть вчиняти правочини від імені товариства за наявності у них довіреності, виданої уча-

сниками, яким доручено ведення справ товариства.

179

Трапляються випадки, коли між повними учасниками командитного товариства виникає

спір щодо ведення справ товариства. У такому разі суд на вимогу одного чи кількох інших

учасників товариства за наявності для цього достатніх підстав може припинити повноважен-

ня на ведення справ товариства, надані одному чи кільком учасникам командитного товарис-

тва. До того ж достатніми підставами вважаються, зокрема грубе порушення учасником,

уповноваженим на ведення справ товариства, своїх обов’язків; виявлення його нездатності

до розумного ведення справ.

Рішення суду є підставою для внесення змін до засновницького договору командитного

товариства.

Зазначимо, що від імені командитного товариства можуть діяти і вкладники. Повнова-

ження таких вкладників виникають на підставі довіреності.

Вкладник командитного товариства, який вчинив правочин від імені та в інтересах това-

риства без відповідних повноважень, звільняється від відповідальності перед кредиторами за

вчинений правочин тільки у випадку схвалення його дій командитним товариством. Якщо

командитне товариство не схвалить дій вкладника, він відповідатиме перед третіми особами

за вчиненим ним правочином усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути зве-

рнене стягнення.

Навчальні завдання

1. Дослідити наукову та навчальну літературу, нормативно-правові акти (як чинні, так і ті,

що втратили чинність) та навести визначення поняття «командитне товариство».

2. Дати коротку характеристику ознак командитного товариства.

3. Назвати вимоги, яким має відповідати найменування командитного товариства та нада-

ти п’ять прикладів найменувань командитних товариств.

4. Скласти перелік нормативно-правових актів, які регламентують порядок заснування

командитного товариства.

5. Ознайомитися з положеннями Цивільного кодексу України, спеціальних законів та

скласти перелік вимог, що висуваються до учасників командитного товариства.

6. Охарактеризувати засновницький договір командитного товариства.

7. Скласти перелік істотних умов засновницького договору командитного товариства.

8. Розробити проект засновницького договору командитного товариства.

9. Охарактеризувати меморандум командитного товариства.

10. Скласти перелік відомостей, які має містити меморандум командитного товариства.

11. Розробити проект меморандуму командитного товариства.

12. Охарактеризувати складений капітал командитного товариства.

13. Скласти перелік об’єктів, які не можуть виступати

вкладом до складеного капіталу

командитного товариства.

14. Охарактеризувати порядок зменшення складеного капіталу командитного товариства.

15. Дослідити порядок збільшення складеного капіталу командитного товариства.

16. Охарактеризувати підготовчий етап створення командитного товариства.

17. Охарактеризувати етап державної реєстрації командитного товариства.

18. З’ясувати, які документи опосередковують процедуру заснування командитного това-

риства та охарактеризувати їх.

19.

З’ясувати, в якому порядку та на підставі яких документів здійснюється передання

учасником командитного товариства своєї частки у складеному капіталі.

20. Дослідити положення Закону України «Про господарські товариства», інших норма-

тивно-правових актів та охарактеризувати порядок виключення учасника з командитного то-

вариства.

21. Охарактеризувати порядок управління командитним товариством.

22. Висвітлити

порядок ведення справ командитного товариства.

Практичні завдання

Ситуація 1. Громадянин Панін О. О. виявив бажання створити командитне товариство і

виступити в ньому повним учасником. Ним було запрошено громадянина Німеччини пана

Штоффа С. виступити вкладником цього товариства. Зазначимо, що за погодженням учасни-

ків командитне товариство було названо «Командитне товариство «Панін та Штофф». У

ко-