Машина Н.І. Міжнародне страхування

Подождите немного. Документ загружается.

політики і соціологи. Реформа пенсійного страхування 1980

року замінила систему перерозподілу системою індивідуаль,

ної капіталізації страхових внесків, яка виглядає так:

1. Кожний вкладник сам вибирає який,небудь пенсійний

фонд (ПФ), до якого він перераховує свої страхові внески,

призначені для пенсій за віком (10% оподатковуваного дохо,

ду), а також внески для фінансування пенсій по інвалідності й

у разі втрати годувальника (3,44%).

2. Кожний працюючий сам вирішує, у який пенсійний

фонд він буде вносити свої гроші і може вільно перейти з од,

ного в іншій.

3. Кожний працюючий сам визначає свій пенсійний ре,

жим:

а) це може бути “запрограмоване зняття з рахунка”,

відповідно до якого по досягненні пенсійного віку (65 років

для чоловіків і 60 років для жінок) застрахований бере на себе

ризик страхування довголіття і щомісяця знімає зі свого осо,

бового рахунка певну суму;

б) він може передати ризик страхування довголіття ПФ і

визначити разом з ним розмір довічної ренти;

в) нарешті, він може вибрати комбінацію обох систем: до

певного віку – “запрограмоване зняття з рахунка”, потім –

одержання довічної пенсії.

4. Кожний працюючий може достроково вийти на пенсію,

якщо він нагромадив капітал, достатній для одержання пенсії

в розмірі не менше 50% мінімальної пенсії і не менше 50% йо,

го середніх за останні 10 років оподатковуваних податком до,

ходів, скоригованих на величину інфляції.

5. Кожний працюючий може робити добровільні внески

на свій страховий рахунок або відкрити ще один ощадний ра,

хунок, на який він вільний класти гроші або знімати з нього і

який він може повністю перевести у свій пенсійний фонд, щоб

одержати можливість достроково вийти на пенсію, збільшити

суму, яку він щомісяця буде знімати зі свого рахунка, або

збільшити свою довічну пенсію.

371

Ãëàâà 14 ÏÐÈÍÖÈÏÈ ÎÐÃÀÍ²ÇÀÖ²¯...

Як результат, нове пенсійне страхування сприяло виник,

ненню здорової конкуренції в цій області, що не тільки при,

несла безпосередню вигоду страхувальникам, а й мала благо,

творний вплив на суспільство в цілому.

Спрощений порядок створення пенсійних фондів і ком,

паній по керуванню їхніми активами привів до того, що виник,

ло не менше 12 таких організацій, тому концентрація працюю,

чих у них стала значно меншою, ніж при колишній системі.

Вільне створення нових пенсійних фондів і право переходу з

одного в інший сприяли підвищенню ефективності їхньої ро,

боти.

Ці фактори знизили операційні витрати ПФ на одного за,

страхованого з 1982 до 1986 рік удвічі. Персонал ПФ змен,

шився на кожну тисячу застрахованих з 2,36 до 1,85. Рента,

бельність їх залишалася вищою за відсоток, який можна одер,

жати на ринку капіталів.

Основне завоювання громадян у новій системі – впев,

неність тому, що при виході на пенсію вони зможуть одержу,

вати її в розмірі, по можливості наближеній до їхньої колиш,

ньої зарплати. Нова система страхування обіцяє: навіть у не,

сприятливих випадках пенсія не упаде нижче 67% основної

зарплати під час трудової діяльності. У разі більш високих до,

ходів і тривалих періодів внесення страхових внесків розмір

пенсії може на 31% перевищити основну зарплату.

Передбачені права і тих членів нових ПФ, які протягом

певного часу користувалися старою системою страхування.

Таким особам держава зараховує суму попередніх внесків у

формі так званого “чека визнання”, який розраховується, ви,

ходячи з дванадцяти зарплат, що передували червню 1979 ро,

ку.

Для тих, хто виходить на пенсію в 2000 році, його планова,

на пенсія в гіршому з гіпотетичних випадків (він одружений і

виплачував податки протягом 93% часу своєї активної трудо,

вої діяльності) складатиме 88,8% оподатковуваного доходу,

одержуваного ним на момент виходу на пенсію. За інших

варіантів пенсія не може перевищувати 130% доходу.

372

Í.².Ìàøèíà Ì²ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß

На думку чилійських фахівців, вигоди, які пенсійна ре,

форма дала трудящим і суспільству, зводяться до наступного:

По,перше, при старій системі працюючі були обмежені у

виборі пенсійної каси. Тепер у них це право з’явилося.

По,друге, стара пенсійна система значно більше зменшу,

вала доходи працівника. Раніше величина пенсійних внесків

досягала 22,95% доходів у Службі соціального страхування, до

якої належали майже 2/3 усіх застрахованих, і 24,91% у Стра,

ховій касі приватних службовців. Частину цієї суми повинен

був виплачувати роботодавець, однак і це зменшувало доходи

працівника.

По,третє, при новій системі внески складають приблизно

70% тієї суми, яку виплачували клієнти Служби соціального

страхування за десятиліття, що передувало реформі, і при,

близно 55% суми, яку виплачували приватні службовці. У

більшості випадків нова система дозволяє планувати більш

високі пенсії, ніж стара.

По,четверте, раніше за систему пенсійного страхування

фактично відповідала державу, тепер – приватні страхові ком,

панії, що перебувають під суворим державним контролем, яке

здійснює Головна інспекція компаній керування пенсійними

фондами.

По,п’яте, з погляду перерозподілу доходів стара система

не відрізнялася особливою прогресивністю. На відміну від неї,

нова система містить деякі елементи зрівняльного розподілу,

завдяки чому частина доходу спрямовується найбільш нуж,

денним. Так, застраховані, які є на момент нещасного випадку

або смерті безробітними, зберігають право на одержання

пенсії. Внески, які вони припиняють платити, компенсуються

за рахунок інших платників. Незважаючи на значну

імовірність нещасних випадків серед страхувальників, що ма,

ють низькі доходи, і серед осіб старшого віку, страхові внески

залишаються для всіх приблизно однаковими. Це є ще одним

елементом перерозподілу. Нарешті, мінімальна пенсія, гаран,

тована державою, є перерозподілом коштів з податкової систе,

ми найбільш бідним категоріям населення.

373

Ãëàâà 14 ÏÐÈÍÖÈÏÈ ÎÐÃÀÍ²ÇÀÖ²¯...

Обидві пенсійні системи збільшують витрати по найму

робочої сили, що знижує рівень зайнятості. Але оскільки в

новій системі загальна сума страхових внесків менша, роль у

ній цього фактора є нижчою.

Крім того, оскільки страхувальник є власником свого осо,

бового рахунка, то поняття “податок”, що застосовувалося для

визначення внесків у старій системі, не можна використовува,

ти в тому ж сенсі в новій. Так, страхувальник зобов’язаний ро,

бити заощадження, але на власну користь. У цьому випадку

під податком скоріше варто розуміти різницю між тим, що лю,

дина готова добровільно відкласти для забезпечення пенсії, і

тим, що вона дійсно вносить, причому остання сума в кінцево,

му рахунку повністю надходить йому.

У 1987 році в чилійських ПФ перебувало близько 3 млн.

трудівників, які нагромадили на своїх особових рахунках 531

млрд. песо. Ця сума складає 87% всіх довготермінових вкладів

у приватному секторі країни. Нова пенсійна система робить

вкладення ПФ більш різноманітними і перерозподіляє їх, пе,

реходячи від цінних паперів, що випускаються державою, до

звичайних цінних паперів, що забезпечують вкладення у ви,

робництво приватного капіталу.

Таким чином, не надто велика і не дуже багата порівняно

із високорозвиненими країнами держава за короткий термін

створила систему соціального пенсійного страхування, яка

відповідає найбільш передовим формам соціального забезпе,

чення, благотворно впливає на економіку країни в цілому і де,

монструє досвід організації пенсійного забезпечення іншим

країнам.

Ïèòàííÿ äëÿ ñàìîêîíòðîëþ

1. Поясніть поняття соціального страхування. Чим воно

відрізняється від добровільного й обов’язкового недержавно,

го?

2. Які існують моделі соціального страхування?

374

Í.².Ìàøèíà Ì²ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß

3. Назвіть основні характерні риси національних систем

соціального страхування.

4. Які два основних принципи покладені в основу сучасного

соціального страхування?

5. Назвіть основні проблеми соціального страхування в даний

час.

6. Розкажіть про наслідки високих відрахувань підприємств на

соціальне страхування.

7. Що пропонується для вирішення основних проблем ор,

ганізації соціального страхування?

8. Як нині вирішуються питання соціального пенсійного стра,

хування?

9. Проаналізуйте систему пенсійного забезпечення в США.

10. Проаналізуйте систему пенсійного забезпечення в ЄС.

11. Зробіть аналіз досвіду Чилі у вирішенні проблеми соціально,

го пенсійного страхування.

12. Порівняйте всі відомі Вам системи пенсійного страхування.

Яка, на Вашу думку, дає найкращий соціальний захист і чо,

му?

13. Розкажіть про систему соціального захисту в країнах ЄС. У

чому полягають її основні проблеми і перспективи розвитку?

14. Які найближчі перспективи розробки єдиної соціальної

політики в країнах ЄС?

375

Ãëàâà 14 ÏÐÈÍÖÈÏÈ ÎÐÃÀÍ²ÇÀÖ²¯...

Ãëàâà 15

ÌÅÄÈ×ÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß

15.1. Îðãàí³çàö³ÿ îõîðîíè çäîðîâ’ÿ íà îñíîâ³

ñòðàõóâàííÿ

В економіці охорони здоров’я страхування відіграє основ,

ну роль практично у всіх розвинутих країнах. Медичне страху,

вання поряд з пенсійним є важливою складовою соціальної

інфраструктури кожної розвинутої країни. Перш ніж характе,

ризувати місце страхування в сучасній організації охорони

здоров’я, розглянемо особливості сучасної ринкової еко,

номіки охорони здоров’я.

Перше. Усередині будь,якої групи країн з порівнянним

рівнем розвитку не існує прямої залежності між витратами на

медичну допомогу і рівнем здоров’я населення. Сімка

провідних країн за основними показниками здоров’я (середня

тривалість життя, дитяча смертність і ряд інших) виглядає так:

• Японія;

• Німеччина;

• США;

• Великобританія;

• Франція;

• Канада;

• Нідерланди.

На першому місці стоїть Японія, але серед цих країн вона

ж посідає останнє місце по частці витрат на охорону здоров’я

у ВНП і забезпеченості населення лікарями. Одне із перших

місць посідають США, але дитяча смертність і очікувана три,

валість життя чоловіків в США найбільш несприятливі. Та,

ким чином, напрошується висновок, що якщо країна перебо,

рола злидні, то для неї немає готової відповіді на запитання: чи

треба витрачати на медицину більше, ніж уже витрачається?

376

Другою нерозгаданою проблемою є питання формування

попиту на медичну допомогу. Від чого формується попит: від

потреби чи пропозиції? Парадоксом розвинутих країн є факт,

що потреби на медичну допомогу майже повністю формують,

ся її продавцями, вживають всіх заходів, щоб збільшити ці по,

треби.

Це характерно для будь,якої галузі, але в них, на відміну

від медицини, діють два економічні регулятори: конкуренція

виробників, яка знижує вартість послуг, і доходи споживачів,

понад які вони не можуть витрачати на придбання послуги.

Найбільшою економічною проблемою сучасної охорони здо,

ров’я є те, що жодний з цих регуляторів вільного ринку в ме,

дицині не діє. Відбувається це з таких причин.

1. У медицині не існує вільної конкуренції, тому що у

провідних країнах створені різні об’єднання лікарів, які регу,

люють підготовку кадрів і перешкоджають входженню на ри,

нок надлишкової кількості медичних працівників.

2. Друге обмеження пов’язане з розвитком обов’язкового

медичного страхування. Позбувшись прямої плати за ліку,

вання, населення своїми доходами вже не залежить від досту,

пу до медичної допомоги.

Наслідком цього є два явища. По,перше, явище морально,

го збитку. Пацієнт, знаючи, що його рахунок оплатять, прагне

більш дорогої медичної допомоги. До цього ж прагне і лікар,

який одержує відповідні гонорари. Усе це призводить до

постійного росту цін як на медичне обслуговування, так і на

страхування.

По,друге, дискримінаційний відбір. Людина, яка потребує

дорогого лікування у вівторок, схильна застрахуватися у по,

неділок. Таким чином, на відміну, скажімо, від страхування від

нещасного випадку, в охороні здоров’я клієнт передбачає і за,

здалегідь планує страховий випадок, порушуючи основний

принцип страхування.

3. Третя причина пов’язана з природною реакцією стра,

ховиків на визначення ціни медичного поліса за “попереднім

станом”. До уваги береться: вік, стать, професія, місце прожи,

377

Ãëàâà 15 ÌÅÄÈ×ÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß

вання і житлові умови, особиста і сімейна історія, загальний і

медичний статус (стан здоров’я, спадкоємні і хронічні захво,

рювання, вага, зріст), фінансове становище.

Під впливом розглянутих обставин ринок в охороні здо,

ров’я став занепадати: почалося неконтрольоване зростання

витрат при одночасному зменшенні відповідальності в наданні

медичної допомоги. Становище погіршується, по,перше, через

старіння населення. Наприклад, людина в 75 років потребує в

10 разів більше медичних затрат, ніж люди активного віку –

від 20 до 50 років. По,друге, дорогі ліки і методики лікування.

Жарт. Директор страхової компанії вичитує свого агента:

– Як ви могли додуматися? Застрахувати людини, якій 150

років!

– Але, пане директоре, відповідно до статистики тільки лі,

чені одиниці помирають у цьому віці.

Оскільки медичний ринок не саморегулюється за закона,

ми ринкової економіки, а здоров’я – товар соціальний, у регу,

лювання відносин на цьому ринку все активніше стали втру,

чатися уряди. Урядове регулювання відбувається в двох на,

прямах:

Поперше, регламентація основних моментів у діяльності

страховиків і медиків, а саме, законодавчо регулюються:

• підстава для відмови в страхуванні, якщо воно взагалі

допускається;

• типи страхових контрактів;

• рівень страхових тарифів;

• обсяг медичної допомоги;

• застосовувані методики лікування.

Подруге, дотація або повне відшкодування витрат на на,

дання медичної допомоги:

• вилучення внесків на медичне страхування з оподатко,

вуваного доходу;

• покриття страхового внеску певним групам населення

(дітям, пенсіонерам, інвалідам, низькооплачуваним, ба,

гатодітним);

378

Í.².Ìàøèíà Ì²ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß

• державне страхування всього населення за рахунок бю,

джетних коштів.

Сучасні моделі охорони здоров’я

Багато країн, економічна система яких може бути визначе,

на як соціально орієнтована, використовують обов’язкове ме,

дичне страхування для вирішення проблем охорони здоров’я.

Навіть США, що відрізняються традиційно ліберальною еко,

номікою, свободою приватного підприємництва, здійснюють

реформу охорони здоров’я, у якій як один із варіантів посилен,

ня державного контролю розглядається можливість введення

обов’язкового медичного страхування для всіх громадян.

Важливу роль медичне страхування, яке здійснюється під

контролем держави, знайшло в Японії – країні, яка сьогодні

посідає перше місце у світі за результатами поліпшення показ,

ників здоров’я населення. У Китаї обов’язкове медичне стра,

хування існує з 1952 року і є основним джерелом фінансуван,

ня поточних витрат охорони здоров’я для досить значної час,

тини населення.

До 1917 року медичне страхування в Росії також відбива,

ло європейські тенденції, хоча й відрізнялося деякими особли,

востями. У будь,якому разі страхове законодавство дорево,

люційної Росії стало основою для формування сучасного

обов’язкового медичного страхування як частини системи

соціального страхування і забезпечення населення.

У світі на сьогодні склалися три основні моделі організації

охорони здоров’я відповідно до розглянутих вище моделей

соціального страхування.

1. Децентралізована. Медичне страхування для працю,

ючих по найму і членів їхніх родин здійснюється на приватній

основі, хоча й забезпечується через роботодавців. Для частини

населення, не застрахованого за місцем роботи, страхування

бере на себе уряд. Система медичної допомоги представлена

приватними лікарнями і лікарями з приватною практикою.

Найбільш чистим втіленням такої системи є США.

379

Ãëàâà 15 ÌÅÄÈ×ÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß

2. Централізована. Тут охорона здоров’я фінансується з

бюджету (за рахунок загальних податків) або за рахунок

цільового податку на заробітну плату. Допомога надається

державними лікарнями і лікарями, які одержують державну

заробітну плату. Допускається діяльність приватних лікарів,

що працюють за контрактом з урядом. Це модель лорда Бе,

веріджа – засновника національної служби охорони здоров’я

Великобританії. Подібну систему мають Швеція та Італія.

3. Змішана. Охорона здоров’я, як правило, фінансується

через цільовий податок на заробітну плату. Надання допомоги

покладене на приватних лікарів, приватні і державні лікарні.

Це модель Бісмарка – основоположника німецької системи

обов’язкового соціального страхування. Варіанти цієї системи

створені в Японії, Канаді, Франції і Голландії.

Радянська система в охороні здоров’я більше не працює,

хоча вона мала багато спільних рис з моделлю лорда Бе,

веріджа і, за оцінками фахівців, за деякими аспектами пере,

вершувала всі нині діючі моделі. Питання про те, яка система

краща, поки що не вирішене. Багато економістів віддають пе,

ревагу німецькій. Однак сучасні дослідження показують, що

розходження в рівні охорони здоров’я країн пояснюються не

стільки моделями, скільки економічним добробутом нації, а

саме ВНП, що припадає на душу населення.

Далі розглянемо докладніше варіанти функціонування

кожної з цих моделей.

15.2. Ñèñòåìà îõîðîíè çäîðîâ’ÿ ÑØÀ

Модель організації охорони здоров’я США в укрупненому

вигляді можна представити схемою, зображеною на рис. 17.1.

У США не існує обов’язкового медичного страхування

всього населення. Витрати на лікування, що покриваються

приватними страховими компаніями і державою, наприкінці

90,х роках ХХ ст. оцінювалися в 70% від загальної суми ме,

дичних витрат населення, рівної 440 млрд. дол., у тому числі

380

Í.².Ìàøèíà Ì²ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß