Машина Н.І. Міжнародне страхування

Подождите немного. Документ загружается.

необхідності введення державного стандарту для розрахунку

величини покриття. У противному разі страховики істотно по,

низять свій ліміт відповідальності при покритті екологічного

збитку. Однак у тих випадках, коли високі ліміти відповідаль,

ності були потрібні за законом, премії ставали дуже високими

для компаній з високим рівнем ризику.

Аудит має проводитися до придбання поліса

підприємством,забруднювачем. Проведення аудиту може бу,

ти корисним і для самого страхувальника, оскільки дозволяє

оцінити і зрозуміти власні екологічні ризики і провести пре,

вентивні заходи для зменшення і запобігання забруднення.

13.3. Ñòðàõóâàííÿ åêîëîã³÷íî¿ â³äïîâ³äàëüíîñò³

ó êðà¿íàõ ªâðîïè

Страхування екологічних ризиків виникло в Європі на,

прикінці ХХ ст. Його поява була визначена всім ходом розвит,

ку політичних і економічних процесів у Європі, пов’язаних зі

станом навколишнього середовища, що для густонаселеної

Європи нині злободенною проблемою. Багато країн Європи

почали послідовно розвивати законодавство про охорону на,

вколишнього середовища. Для успішного розвитку і реалізації

такого законодавства потрібні були гарантії, тому наявність

розвинутої страхової індустрії стало необхідним.

Основними при цьому є умови страхування, які на Заході

за традицією ототожнюються з видом страхового поліса. Сис,

тема полісів екологічного страхування в європейських країнах

розвивалася на основі системи старих полісів страхування

відповідальності.

Європейський комітет зі страхування (Comite European

Des Assurances, CEA) виділяє чотири основні сформовані сис,

теми полісів:

• стара система полісів загальної відповідальності. Ця си,

стема не розрізняє раптове (випадкове) і поступове за,

бруднення;

341

Ãëàâà 13 ÅÊÎËÎÃ²×ÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß

• тотальне вилучення забруднення із загальної

відповідальності і з необов’язковим (факультативним)

страхуванням раптового і випадкового збитку;

• страхування загальної відповідальності, що покриває

тільки випадкове і раптове забруднення;

• страхові поліси по екологічних ризиках є спеціалізова,

ними і містять поступове забруднення.

Період з 1980 по 1990 рік вважається перехідним в історії

розвитку екологічного страхування в європейських державах.

Страхові компанії стали поєднувати ризик забруднення на,

вколишнього середовища з іншими ризиками, включаючи їх у

договори страхування загальної відповідальності. Різні країни

досягли різних успіхів у розвитку цього страхування.

Так, у Німеччині з появою указу CERCLA у 1980 році

страховики почали набувати деякого досвіду в області позовів

з екологічної відповідальності.

В Англії ввели спеціальні поліси по страхуванню еко,

логічної відповідальності на початку 1990 року.

В Угорщині на сьогодні існує, мабуть, найсуворіша зако,

нодавча система в області екологічної відповідальності.

В Іспанії ж, навпаки, ще не розроблена законодавча база

для страхування екологічної відповідальності, можна лише

використовувати деякі статті законодавства по загальній

відповідальності.

В інших європейських країнах так чи інакше до кінця ХХ

ст. страхування екологічної відповідальності почало набирати

темпів.

Можна сказати, що в Європі довгий час не приділяли на,

лежної уваги питанню екологічної відповідальності. Зростан,

ня поінформованості про стан навколишнього середовища, на,

громадження статистичних даних і розвиток законодавчої ба,

зи, безумовно, вплинули на зміни в області страхового покрит,

тя екологічних збитків страховими компаніями.

Реакцією європейських страховиків на розвиток

суспільних поглядів у цей перехідний період стало одночасне

застосування страхових полісів двох зразків:

342

Í.².Ìàøèíà Ì²ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß

• загальної відповідальності (ЗВ);

• екологічної відповідальності (ЕВ).

На основі полісів страхування екологічної відповідаль,

ності страхові компанії можуть працювати в області еко,

логічного забруднення більш ретельніше, точніше оцінювати

рівень своєї потенційної відповідальності і розраховувати ве,

личини премій.

Переважна частина страховиків Англії і Німеччини напо,

лягали на тому, щоб фірма могла укладати з одним і тим же

страховиком договори страхування як ЗВ, так і ЕВ. Такий

підхід має як економічні, так і організаційні причини: у випад,

ку, якщо одна страхова компанія пропонує фірмі договір стра,

хування ЕВ, а інша ЗВ, то в майбутньому можуть виникнути

суперечності щодо того, хто з них буде відповідати за еко,

логічний збиток.

Щоб уникнути таких розбіжностей і зменшити витрати по

угодах необхідно, щоб той самий страховик надавав обидва

поліси. Отже, обидва контракти повинні укладатися разом од,

ним страховиком. Такий підхід, безумовно, розумний, але, на

жаль, практика показує, що попит на договори по ЕВ дуже

низький.

У Європі дотепер не існує загального екологічного страху,

вання. У більшості країн Європи страхові компанії, що працю,

ють з полісами ЗВ, пропонують страхування тільки від рапто,

вого і випадкового забруднення.

У 1991 році в Англії Асоціацією Британських Страховиків

(Association of British Insurers) було розроблене керівництво,

що вилучало з полісів ЗВ відповідальність за забруднення на,

вколишнього середовища за винятком раптового і несподіва,

ного забруднення. Отже, якщо фірма бажала застрахувати

свою відповідальність за поступове забруднення навколишнь,

ого середовища, вона повинна була оформити договір страху,

вання ЕВ. Таким чином, Асоціація стимулювала придбання

одночасно двох полісів – ЗВ і ІВ. Такі відносини практику,

ються сьогодні у всіх європейських країнах, за винятком Угор,

щини.

343

Ãëàâà 13 ÅÊÎËÎÃ²×ÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß

Через невдалі формулювання в старих договорах, у зв’яз,

ку зі змінами в законодавчій системі загалом завдяки теоре,

тичній непідготовленості страховики виявилися незахищени,

ми перед новою реальність. Наслідком був той факт, що

фірми–страхувальники, знаючи про свої ризики більше за

страховиків, з якими вони не хочуть ділитися вичерпною

інформацією, виявляються в більш вигідному становищі, ніж

страховики, що призводить до зменшення страхових тарифів

по ЗВ.

До гальмуючих факторів розвитку екологічного страху,

вання належить також те, що премії по страхуванню ЕВ істот,

но більші, ніж по страхуванню ЗВ. Тому фірмам вигідно

зберігати договори страхування ЗВ.

У Німеччині нова політика страхування ЕВ є більш обме,

женою в області страхових виплат, ніж колишня система стра,

хування загальної відповідальності. Страховики гарантують

покриття лише 40% збитку, спричиненого раптовим і випадко,

вим забрудненням земних і водних ресурсів, і тільки 20% –

збитку, зумовленого джерелом зараження.

Ступінь розвитку екологічного страхування в середині 90,

х років у європейських країнах демонструє табл. 13.2. На її ос,

нові можна зробити висновок про недостатній розвиток еко,

логічного страхування в Європі. Це пов’язано і з обережністю

страховиків, і з не достатньою розробленістю законодавчої ба,

344

Í.².Ìàøèíà Ì²ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß

Êðà¿íà

Ð³÷íèé åêîëîã³÷íèé

çáèòîê

(ìëðä. äîë. ÑØÀ)

×àñòêà åêîëîã³÷íîãî

çáèòêó, ùî

ïîêðèâàºòüñÿ

ïîë³ñàìè ÅÂ, %

Í³ìå÷÷èíà

16–109

0,1–1

²ñïàí³ÿ

13,0

0,1

²òàë³ÿ

7,2

0,1

Âåëèêîáðèòàí³ÿ

100

2,0

Таблиця 13.2

Частка екологічного збитку, що покривається

страховими компаніями Європи

зи, що, з одного боку, не передбачає невідворотної відповідаль,

ності за забруднення навколишнього середовища, з іншого –

не змушує потенційних страхувальників укладати договори

страхування. Однак сам факт існування екологічного страху,

вання в умовах зростаючого попиту на нього свідчить на ко,

ристь його розвитку в майбутньому.

Для страхування екологічних ризиків у вигляді їх по,

тенційної масштабності створюються страхові пули. Страхо,

вий пул об’єднує страхові компанії з метою поділу фінансових

ресурсів, відповідальності, проведення експертизи і зменшен,

ня ризику. Це особливо важливо для країн, у яких переважа,

ють невеликі страхові компанії. Пули створені в Італії, Іспанії

і Голландії.

Через пули страховики можуть, об’єднавши зусилля, вве,

сти стандартні для всіх процедури. Наприклад, управління і

здійснення інспекцій об’єкта й аудиту. Так, італійський пул

має свій власний штат експертів по екологічних ризиках. Та,

кий поділ ресурсів і експертизи має привести до зменшення

витрат за угодами (операційними витраами) у страховиків.

Операційні витрати за індивідуальними полісами в Італії

завдяки використанню пула рівні 38% і приблизно

співвідносні з подібними витратами у Великобританії

(25–35%) та Німеччині (40%). Поза пулом витрати за угодами

могли б бути набагато вищими у зв’язку з особливостями

італійського страхового ринку.

Іншою перевагою пула є розподіл ризику між страховика,

ми. Зменшений ризик робить екологічне страхування більш

привабливим для страховиків. Це особливо важливо на ранніх

етапах розвитку маркетингу, коли ризик недооцінки величини

премії високий і відсутній достатній досвід роботи в цій об,

ласті.

У Росії нині також розробляються федеральна і регіональ,

на системи екологічного страхування. Її складові – страховий

фонд підприємства і фонд взаємного страхування – створю,

ються регіональними і галузевими об’єднаннями екологічно

небезпечних підприємств. Вони призначені для компенсації

345

Ãëàâà 13 ÅÊÎËÎÃ²×ÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß

невеликих збитків за рішенням судових органів за позовами

потерпілої сторони. Розмір внесків і величина компенсації

збитків вирішуються спільно учасниками в кожному конкрет,

ному випадку. Ці два фонди є допоміжними стосовно фонду

страхування екологічного ризику.

Фонд страхуванняя екологічного ризику забезпечує захист

інтересів третіх сторін у разі заподіяння ним збитку забруднен,

ням, а також компенсацію збитків самого страхувальника.

Досягнуто розуміння, що страхове відшкодування має по,

кривати збитки, пов’язані із заподіянням шкоди здоров’ю, по,

шкодженням і втратою майна, погіршенням умов життя, вит,

ратами на очищення забрудненої території. Однак на практиці

до повного втілення в життя ризик,менеджменту екологічних

ризиків ще далеко.

Страхування екологічного ризику здійснюється як на доб,

ровільній основі, так і на обов’язковій. Обов’язкове страхуван,

ня охоплює підприємства і виробництва, внесені до переліку

екологічно небезпечних об’єктів. Добровільне страхування не

має обмежень ні для страховика, ні для страхувальника.

Величина екологічного збитку від аварійного забруднення

оточуючого середовища є базою для групування підприємств і

виробництв:

• група А: екологічно особливо небезпечні, імовірність

аварії 0,09 і потенційний екологічний збиток від неї –

110 тис. дол. на рік;

• група Б: екологічно небезпечні, імовірність аварії 0,085,

потенційний екологічний збиток від забруднення –

80,0 тис дол. на рік;

• група В: екологічно мало небезпечні – імовірність

аварії 0,059 і потенційний екологічний збиток > 1,0 тис.

дол. на рік.

Підприємства групи А і Б підлягають обов’язковому стра,

хуванню за екологічною відповідальністю.

Все зазначене дозволяє зробити висновок про те, що еко,

логічне страхування в країнах Європи перебуває на почат,

ковій стадії свого розвитку і не покриває збитку, який за,

346

Í.².Ìàøèíà Ì²ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß

вдається як природі, так і окремим людям. Однак сама його

поява свідчить про те, що перші кроки вже зроблені.

13.4. Ñòðàõóâàííÿ åêîëîã³÷íî¿ â³äïîâ³äàëüíîñò³

â ÑØÀ

США є країною, яка на сьогодні може вважатися еталоном

розвитку екологічного законодавства й екологічного страху,

вання. У 1980 році в США прийнятий федеральний закон про

всебічну відповідальність за відновлення і збереження навко,

лишнього середовища, відомий за назвою “Суперфонд”. У йо,

го основу покладений простий, зрозумілий і вичерпний прин,

цип: “забруднювач платить”. Тому у випадку, коли відбу,

вається забруднення навколишнього середовища на території

США, його винуватець відповідно до норм загального права

завжди несе відповідальність за майновий і тілесний збиток,

заподіяний третім особам.

Для фінансування очисних робіт був створений спеціаль,

ний фонд, який дав назву закону. Передбачалося, що прямі ви,

трати платників податків будуть мінімальними за рахунок по,

датків з компаній нафтової і хімічної промисловості, а витрати

на очищення – компенсуватися за рахунок коштів, які будуть

стягуватися з винуватців витоків.

Цілями “Суперфонду” є встановлення вимог до проведен,

ня очищення старих і кинутих смітників, на яких виявлені

найбільш великі витоки небезпечних відходів, що становлять

небезпеку для здоров’я людей, а також врегулювання питань

щодо відповідальності у зв’язку із попаданням небезпечних

речовин у навколишнє середовище.

Суперфонд значно розширив масштаби відповідальності

за забруднення навколишнього середовища. З його прийнят,

тям відшкодуванню став підлягати не тільки майновий і тілес,

ний збиток, заподіяний третім особам, а й витрати по очищен,

ню місць забруднення, а також потенційні втрати суспільства

внаслідок завдання збитку природним ресурсам.

347

Ãëàâà 13 ÅÊÎËÎÃ²×ÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß

До відповідачів – власників і керуючих підприємств з пе,

реробки і захороненню відходів, виробників і транспортуваль,

ників небезпечних речовин і певних видів відходів – застосо,

вується сувора, яка має зворотну дію, і солідарна

відповідальність за фактичний і потенційний витік небезпеч,

них відходів.

Сувора відповідальність, встановлювана “Суперфондом”,

означає, що відповідач зобов’язаний відшкодувати збиток не,

залежно від того, винен він чи ні. Іншими словами, не важли,

во, діяв відповідач сумлінно і з дотриманням усіх належних

правил чи безповідально.

Такий принцип встановлення екологічної відповідаль,

ності в США, безумовно, сприяє невідворотному відшкоду,

ванню збитку навколишньому середовищу, у якому живе лю,

дина, ким би і з якої причини він не був заподіяний. Від того

виграє все суспільство.

Крім того, норми “Суперфонду” мають зворотну силу, то,

му що встановлюють відповідальність за дії, що відбулися за

багато років до його прийняття, тобто до того, як стали відомі

вимоги нового законодавства. Таким чином, відповідальність

була покладена на сторону, яка вела легальну діяльність

відповідно до законодавства свого часу, але допустила забруд,

нення. Це значить, що всі старі завали, смітники і т.ін., існу,

вання яких допускалося попереднім законодавством, після

прийняття нового закону мали бути ліквідовані.

Законодавчо встановлені вимоги обов’язкового еко,

логічного страхування в США переслідує такі цілі:

• по,перше, певні види забруднень вкрай небезпечні для

навколишнього середовища і здоров’я людей, витрати

на відбудовні роботи великі, а при обов’язковому стра,

хуванні гарантується наявність певних коштів як на

проведення заходів щодо очищення, так і на компен,

сацію збитку потерпілим;

• по,друге, при страхуванні зростають вимоги до безпе,

ки, а отже, посилюється контроль за потенційно небез,

печними видами діяльності;

348

Í.².Ìàøèíà Ì²ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß

• страхування сприяє підвищенню суспільної довіри до

цих видів діяльності.

В обов’язковому і добровільному страхуванні екологічних

ризиків у США використовується кілька видів страхових до,

говорів. При страхуванні відповідальності за тілесний і майно,

вий збиток третім особам, згідно із Законом про боротьбу з

твердими відходами, використовується два основних поліси:

• поліс страхування всебічної генеральної відповідаль,

ності;

• поліс страхування відповідальності за збиток, завданий

навколишньому середовищу.

Обидва поліси широко застосовуються в практиці страху,

вання підприємницької діяльності і призначені не тільки для

фірм, що підпадають під правила обов’язкового страхування,

але й для всіх інших, котрі страхують відповідальність на доб,

ровільних засадах.

Поліси страхування всебічної генеральної відповідаль,

ності використовуються для страхування всіх видів

відповідальності підприємців за тілесний і майновий збиток,

завданий третім особам внаслідок володіння власністю,

здійснення діяльності або користування виробленою про,

дукцією. Але ці поліси не включають ризики, що покривають,

ся іншими видами страхових послуг.

Поліси страхування відповідальності за збиток навколиш,

ньому середовищу призначені для покриття збитку, за,

подіяного забрудненням третім особам. У цих полісах застосо,

вується форма страхового покриття на основі претензій і по,

кривається збиток третім особам, що виник внаслідок трива,

лих подій. У полісі може бути також передбачене страхування

відповідальності за збиток, завданий раптовою подією.

У свідомості американських громадян страхування

асоціюється з якістю життя і є синонімом їхньої безпеки. Це

відноситься й до страхування екологічної відповідальності.

349

Ãëàâà 13 ÅÊÎËÎÃ²×ÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß

Ïèòàííÿ äëÿ ñàìîêîíòðîëþ

1. Дайте характеристику сучасному стану навколишнього сере,

довища.

2. Чому сьогодні організація екологічного страхування є особ,

ливо актуальною?

3. Що і хто є суб’єктами і об’єктами екологічного страхування?

4. Хто є винуватцем в екологічному страхуванні?

5. Яка мета екологічного страхування?

6. Що таке екологічна відповідальність?

7. У яких випадках відповідальність підлягає страхуванню?

8. Як в екологічному страхуванні трактується страховий ризик

і які його особливості?

9. Які фактори варто враховувати при оцінці екологічного ри,

зику?

10. Чим обумовлена і як визначається ціна в екологічному стра,

хуванні?

11. У чому полягає принцип відшкодування частини збитку на

страхувальника?

12. Дайте характеристику екологічному страхуванню в країнах

Європи.

13. Яких заходів вживає Росія для розвитку екологічного стра,

хування?

14. Дайте характеристику екологічному страхуванню в США.

350

Í.².Ìàøèíà Ì²ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß