ризику іншим страховикам. Завдяки цьому кожен окремий
ризик є роздробленим на частини, розміщені у різних страхо,
виків. Одночасно передається і відповідна частка страхової
премії. При цьому досягається ситуація, при якій кожен носій
перестрахованого ризику відповідає по зобов’язаннях у значно
меншій частці, ніж вихідна страхова компанія.
Економічна основа перестрахування полягає в масштаб,
ності сучасних ризиків. Нині вартість майна зросла настільки,
що фонду, організованого окремим страховиком, може не вис,
тачити для відшкодування можливого збитку. У світі існують
об’єкти, вартість яких поодинці не в змозі покрити жодна стра,
хова компанія.
Такі ризики, як космічні станції, ракети і супутники, тан,
кери й океанські лайнери, майно ТНК, інші об’єкти, що кошту,
ють десятки, сотні і мільйони доларів, не може взяти повністю
на свою відповідальність жодна навіть велика страхова ком,
панія. Наприклад, американські пасажирські літаки “Боїнг,
747” страхуються від аварії, а також відповідальності перед па,
сажирами і третіми особами на суму до 1 млрд. 700 млн. дол.
кожний.
Крім того, значно зросла концентрація подібних об’єктів
на відносно невеликих територіях. Учасники катастрофи, те,
рористичні акти, стихійні лиха здатні викликати і вже неодно,
разово викликали збиток, який не порівняти зі страховими
фондами окремих страхових компаній. З огляду на те, що в
цивілізованому світі практично все застраховано, всі ці збитки
пред’являються страховим компаніям. Так, буря з градом у
1984 році над Мюнхеном завдала шкоди на суму понад 3 млрд.
марок, яка була пред’явлена страховикам. Ураган “Дарія” за,
подіяв страховикам Європи збиток на 6 млрд. марок. Не гово,
рячи вже про терористичні акти останніх років, збитки по
яких просто астрономічні.
Тому світове страхування вже давно організоване таким
чином, що кожного разу, коли трапляється катастрофа, у спра,
ву, яка торкнулася застрахованих об’єктів, виявляється втяг,
нутою велика кількість страхових і перестрахувальних ком,
155
Ãëàâà 6 ÏÅÐÅÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß