Мацнєв А.І., Проценко С.Б., Саблій Л.А. Моніторинг та інженерні методи охорони двкілля

Подождите немного. Документ загружается.

391

ни. При цьому відбирають проби під факелами основних джерел забруднення

та на території найбільшої щільності населення.

Одночасно з відбором проб повітря визначають такі метеорологічні па-

раметри: напрямок і швидкість вітру, температуру повітря, стан погоди та

підстилаючої поверхні.

На

опорних стаціонарних

постах проводять спостереження за вмістом

пилу, сірчистого газу, окису вуглецю, двоокису азоту (основні забруднюючі

речовини) та за специфічними речовинами, що характерні для промислових

викидів даного населеного пункту.

На стаціонарних (неопорних) постах проводять спостереження за специ-

фічними забруднюючими речовинами. Спостереження за основними забруд-

нюючими речовинами на цих постах допускається проводити за скороченою

програмою або не проводити взагалі, якщо середньомісячні концентрації цих

речовин протягом року не перевищують 0.5 середньодобової ГДК.

На маршрутних постах проводять спостереження за основними та специ-

фічними забруднюючими речовинами, що характерні для промислових вики-

дів даного населеного пункту.

На

пересувних

(

підфакельних

) постах проводять спостереження за специ-

фічними забруднюючими речовинами, характерними для викидів даного під-

приємства.

Тривалість відбору проб забруднюючих речовин при визначенні

разових

концентрацій становить 20-30 хв, для визначення середньодобових концентра-

цій при дискретних спостереженнях за повною програмою - 20-30 хв, при без-

перервному відборі - 24 год.

Відбір проб при визначенні приземної концентрації домішок в атмосфері

здійснюють на висоті від 1.5 до 3.5 м від поверхні землі.

Конкретні вимоги щодо способів та засобів відбору проб, необхідних ре-

активів, умов зберігання та транспортування зразків, індивідуальних для кож-

ної забруднюючої речовини, встановлені у нормативно-технічних документах

на методи визначення забруднюючих речовин.

На підставі даних про забруднення атмосфери визначають величини кон-

центрацій домішок: разові (20-30 хв), середньодобові, середньомісячні та се-

редньорічні

Середньодобові концентрації визначають як середнє арифметичне зна-

чень разових концентрацій, отриманих за повною програмою через рівні про-

міжки часу, включаючи обов’язкові строки 1, 7, 13, 19 год, а також по даних

безперервної реєстрації протягом доби.

Середньомісячні значення концентрацій забруднюючих речовин визнача-

ють як середнє арифметичне значення всіх разових чи середньодобових кон-

центрацій, отриманих протягом місяця.

392

Середньорічну концентрацію забруднюючої речовини визначають як се-

реднє арифметичне значення разових чи середньодобових концентрацій,

отриманих протягом року.

Щоб зрозуміти істинну сутність явища - вивчай протилежне йому.

8.2.2. Види екологічних досліджень

Згідно теорії моніторингу предметом спостережень мають бути об’єкти

навколишнього природного середовища та джерела впливу на нього. Слід від-

значити, що при оцінці та аналізі функціонування складних природних систем

поділ на об’єкти та джерела впливу є досить умовним і визначається конкрет-

ною задачею досліджень. Крім того, в певних умовах, через існування зворот-

них зв’язків об’єкт впливу може перетворюватися на джерело впливу і навпа-

ки.

Виходячи з позицій системного підходу, для вивчення природних проце-

сів необхідно використовувати практично всі відомі на даний час види спо-

стережень і досліджень. Це спостереження і дослідження за різними методи-

ками з різних галузей знань: агрономії, ґрунтознавства, геології, гідрогеології,

метеорології, хімії, біології, екології та ін.

Отримання первинної інформації про стан навколишнього природного се-

редовища здійснюється за допомогою наступних досліджень стану об’єктів

довкілля.

Дистанційні (аерокосмічні) дослідження дозволяють одержувати інфор-

мацію про стан окремих компонентів природного середовища та його зміни

під впливом техногенезу, проявів екзогенних геологічних процесів та ін. За

допомогою одержаних дистанційним зондуванням спектральних характерис-

тик рослинного покриву, ґрунтів і водних об’єктів вирішуються такі задачі:

• оцінка біомаси та вологомісткості рослин, впливу на них метеоумов,

агрохімікатів та важких металів;

• ідентифікація мінерального складу ґрунтів і гірських порід;

• оцінка вмісту завислих речовин і нафтопродуктів у воді поверхневих

водних об’єктів.

Ландшафтно-індикаційні (рекогносцирувальні) дослідження виконують

з метою виявлення характерних зовнішніх (наочних) особливостей місцевості

(інженерно-геологічних, гідрогеологічних, геоморфологічних, агромеліора-

тивних та ін.), що дає можливість більш цілеспрямовано проводити екологіч-

ні дослідження, раціоналізувати мережу пунктів спостережень з урахуванням

направленості змін рівнів забруднення навколишнього середовища.

Геохімічні дослідження ландшафтів включають роботи з вивчення геохі-

мічних характеристик різних компонентів природного середовища, що дозво-

ляє виконувати балансові розрахунки і, таким чином, оцінювати кількісні ха-

рактеристики міграції забруднюючих речовин. У найбільш повному вигляді

393

геохімічні дослідження ландшафтів включають в себе комплекс робіт з ви-

вчення:

• геохімії ґрунтів і порід зони аерації;

• гідрогеохімії підземних вод;

• геохімії донних відкладень водотоків і водойм;

• біогеохімії представницьких рослинних угруповань;

• гідрохімії атмосферних опадів і поверхневих вод.

Кінцевою метою геохімічних досліджень є районування (типізація) геохі-

мічних ландшафтів, в основу якого мають бути покладені територіальні від-

мінності умов накопичення та мігpації природних і техногенних неорганічних

та органічних речовин.

Гідрохімічне вивчення підземних вод здійснюють пробовідбором з при-

родних джерел, криниць і гідрогеологічних свердловин. Обсяги цих дослід-

жень визначають у кожному конкретному випадку, виходячи з можливості

відбору проб, природної захищеності водоносних горизонтів та рівнів техно-

генних порушень досліджуваної території.

Біогеохімічні дослідження проводять шляхом вивчення речовинного

складу рослинності, насамперед її мікрокомпонентного складу (при вивченні

впливу на навколишнє середовище будь-якого специфічного забруднювача

вивчення біоти доцільно здійснювати саме за цим показником). При вивченні

вмісту мікрокомпонентів у рослинах доцільним є використання матеріалів ае-

рофотозйомки у видимому та ближньому інфрачервоному діапазонах, що до-

зволяє виділити зони, де хлорофіл рослин збагачений цими компонентами.

Біогеохімічному випробовуванню підлягають молоді рослини чи паростки

3-5-pічного віку, бажано одного виду, характерного і розповсюдженого в ме-

жах полігону. Досліджують також трав’яну рослинність, лишайники, мохи,

опале листя після сніготанення. На сільськогосподарських угіддях випробу-

ванню підлягають рослини та продукція сільгоспвиробництва.

Ґрунтово-газові дослідження використовують для вивчення:

• активних зон тектонічних порушень;

• техногенних забруднень вуглеводнями підземних вод чи порід у ви-

падку, якщо забруднення не проявляється на поверхні;

• летких забруднювачів.

Гідрогеологічні дослідження спрямовані на вивчення гідрохімічних, гід-

родинамічних і гідрофізичних особливостей стану підземних вод та їх змін у

просторі й часі. Схеми розташування гідрогеологічних пунктів спостережень,

обсяги і режими досліджень визначаються конкретною природно-техноген-

ною обстановкою.

394

Найважче побачити те, що прямо перед тобою.

Ґете

8.2.2.1. Дистанційні методи дослідження навколишнього середовища

Науковий прогрес та досягнення техніки відкрили можливості для роз-

робки якісно нових дистанційних методів спостереження та вивчення як на-

вколишнього середовища, так і елементів біосфери за допомогою літальних

повітряних та космічних апаратів.

Дистанційні методи - це комплекс апаратурних та методичних розробок,

що дозволяє отримувати й інтерпретувати фото-, кіно- та телевізійні зобра-

ження, спектральні картини природних і штучних утворень, які доставляють-

ся або передаються з аерокосмічних засобів спостереження. До дистанційних

методів також відносяться спостереження за середовищем за допомогою при-

ладів, встановлених у важкодоступних місцях Землі, результати вимірів яких

автоматично передаються у центри спостереження та збору інформації.

Розробка та використання дистанційних методів вивчення природного се-

редовища, слідкування за станом довкілля і його змінами розглядаються нині

як самостійний і перспективний напрямок, що у сукупності є дистанційним

моніторингом. Головними, практично значимими перевагами дистанційних

методів моніторингу є інтеграція:

• горизонтальна - отримання на одному зображенні великих ділянок

поверхні Землі;

• вертикальна - отримання на одному зображенні різних компонентів

ландшафту: літосфери, гідросфери, біосфери, антропосфери та атмо-

сфери;

• динамічна - отримання однією реєструючою системою послідовних

зображень тієї самої території через певні проміжки часу.

Зображення, що отримують методами дистанційного моніторингу, відпо-

відно до рівня їх просторової інтеграції поділяють на такі три категорії [104]:

• глобальні - знімки та спектри всієї (або майже всієї) освітленої части-

ни поверхні Землі;

• регіональні, що охоплюють значні площі географічних районів і кра-

їн;

• локальні, які дають уявлення про віддалені райони і ландшафти.

Використання системи дистанційних досліджень і відповідної техніки до-

зволяє [114]:

• виявляти сторонні речовини у навколишньому середовищі;

• ідентифікувати специфічні забруднювачі та класифікувати їх;

• спостерігати за вирівнюванням концентрацій забруднень через певні

проміжки часу;

• контролювати джерела, рух та долю забруднень;

• виявляти вплив забруднень на навколишнє середовище;

395

• оцінювати якісний стан довкілля, його чутливість до факторів негатив-

ного впливу та отримувати відомості для планування і моделювання

стану довкілля;

• вивчати та освоювати природні ресурси (геологічні, рослинні, ґрунто-

ві, водні, промислові);

• визначати дрейф морських криг;

• виявляти та прогнозувати зміни у регіональній системі міських зон то-

що.

Робота приладів для дистанційних досліджень ґрунтується на вибірково-

му поглинанні та відбиванні радіації природними утвореннями і біологічними

об’єктами в інфрачервоному, видимому та ультрафіолетовому діапазонах

спектра сонячного випромінювання або штучних джерел оптичного та радіо-

діапазонів. Ці прилади конструктивно оформлюють в лазерні та радарні ска-

нуючі системи і встановлюють на літальних апаратах та супутниках. Найзруч-

нішою для дистанційних вимірювань частиною спектра є середня інфрачерво-

на, де більшість забруднень має свої специфічні спектри поглинання. Спосте-

реження можуть здійснюватися як вдень, так і вночі. Особливо незамінними

дистанційні дослідження є у важкодоступних районах - непрохідних тропіч-

них лісах, Арктиці тощо [7].

8.2.2.2. Дистанційне вивчення атмосфери

Досить широко дистанційні методи застосовують при вивченні атмосфе-

ри, зокрема для отримання даних про повітряні забруднення, їх типи, концен-

трації та джерела. Перевагою дистанційних вимірювань є можливість безпе-

рервного визначення середніх концентрацій шкідливих речовин по площі (на

відміну від звичайних методів, які дають концентрацію тільки в одній точці),

а також оцінки вертикального розподілу домішок, які характеризують потен-

ціал забруднення. До того ж дистанційні методи дозволяють оцінювати рух

забруднюючих речовин в атмосфері без аналізу проб в різних пунктах і, та-

ким чином, встановлювати вплив джерела забруднення, розташованого на

віддалі кількох кілометрів і прогнозувати загрозливі ситуації [104].

Успішне функціонування космічних систем різних країн світу дає вели-

кий обсяг супутникової метеорологічної інформації. Значна кількість та гло-

бальність цих даних дозволяє використовувати їх для кліматологічних дослід-

жень. Здійснюється узагальнення результатів у галузі супутникової клімато-

логії, включаючи розробку класифікації хмарності та встановлення законо-

мірностей планетарного розподілу хмарного покриву, визначаються місця

утворення та напрямок переміщення циклонів, тайфунів, пилових бур, аеро-

зольних та газоподібних забруднювачів.

Починаючи з 60-х років, в світі здійснюються регулярні запуски метеоро-

логічних супутників: радянських серій “Космос”, “Метеор” (останні об’єднані

у космічну метеорологічну систему “Метеор”), американських серій “Тірос”,

396

“Есса”, “Німбус” тощо. За одну годину супутник здатний накопичувати і пе-

редавати інформацію з площі 30 тис.км

. За допомогою дистанційної зйомки

можна виявляти і оцінювати скупчення, водність хмар, ділянки підвищених

градієнтів температури та вологості повітря, розподіл інтенсивності й кіль-

кості атмосферних опадів, транспірацію, вологість ґрунту, сніговий покрив,

інтенсивність потоків ґрунтових та поверхневих вод [10].

8.2.2.3. Дистанційне вивчення водного середовища

Отримані з космосу фотографії та телевізійні зображення широко вико-

ристовуються при вивченні забруднення Світового океану, структури і на-

прямків морських течій, льодового покриву, танення льоду тощо.

З орбіти досліджуються водні ресурси нашої планети. На фотографіях

чітко видно снігові та льодові покриви. Визначення співвідношення площ те-

риторій, вкритих та невкритих снігом, становить значний інтерес для прогно-

зування повеней. Знімки дають можливість встановлювати заплави та дельти

річок, що покриваються водою, давні русла, якість води крупних водойм та

водотоків. Аналіз знімків дозволяє охарактеризувати засоленість прибереж-

них зон, водну ерозію, області виходу підземних вод на поверхню. Всесвітня

гідробіологічна служба, створена на базі орбітальних станцій, дає можливість

отримати вичерпне уявлення про водні ресурси Землі та розробити наукові

рекомендації щодо їх раціонального використання, що є важливим з огляду

на загрозу хронічного водного голоду, перед яким стоїть людство.

Вивчення забруднення Світового океану - один з аспектів загальної про-

блеми забруднення водного середовища. До головних забруднювачів океану,

які визначаються за допомогою дистанційних методів, відносяться: нафта, по-

бутові та сільськогосподарські стоки, радіоактивні речовини і термальні води.

За допомогою приладів, встановлених на патрульних літаках, виявляють

забруднення води по зміні її температури та кольору. Температура водної по-

верхні фіксується детекторами з точністю, що перевищує 0.5°С. Для визна-

чення змін кольору використовують двоканальну оптико-механічну систему,

яка реєструє довго- та короткохвильову радіацію. Чутливість такого методу

виявлення і фіксації забруднених вод значно вища, ніж способів, що ґрунту-

ються на хімічному аналізі проб води.

Основним і досить важливим показником стану Світового океану є його

первинна продуктивність, яка зумовлена кількістю фітопланктону або його

біомаси. Кількість біомаси легко визначити по вмісту хлорофілу, оскільки іс-

нує тісний зв’язок між цими величинами. Значну допомогу в цьому можуть

надати дистанційні вимірювання, які здійснюються із супутників та інших лі-

тальних апаратів. Застосовують спектрографічні та спектрометричні методи,

основані на відбиванні видимого світла або лазерного випромінювання від фі-

топланктону, включаючи також флуоресцентне випромінювання.

397

Особливої актуальності дистанційний моніторинг водних екосистем на-

був у зв’язку з інтенсивним антропогенним впливом на них. Результати тако-

го впливу відчуваються і в центральних частинах акваторії Світового океану,

де без дистанційних методів неможливо отримати необхідну інформацію.

Значна частина вимірювань і досліджень виконується безпосередньо на

поверхні океану за допомогою науково-дослідних експедиційних суден, а та-

кож радіотелеметричних океанографічних буїв. На цих буях встановлюють

датчики для вимірювання необхідних параметрів, джерела живлення, при-

строї для запису інформації та радіоапаратуру для передачі даних по радіока-

налах на суднові або наземні приймальні станції. Буї стоять на якорях або

дрейфують.

8.2.2.4. Дистанційне дослідження суші

Останнім часом все більшого поширення набувають сучасні методи дис-

танційного дослідження ділянок суші земної поверхні із застосуванням супут-

ників, лазерної і радарної техніки. Iснує різноманітна апаратура для радарної

аерозйомки (РАЗ), яка дає оперативну та детальну інформацію. РАЗ є потуж-

ним узагальнюючим способом вивчення ландшафтних особливостей. Всепо-

годність методу дозволяє здійснювати зйомку у критичний фенологічний пе-

ріод, коли відмінності рослинних асоціацій виражені найбільш чітко [6].

За допомогою матеріалів, отриманих радарними чи лазерними скануючи-

ми системами, встановленими на літальних апаратах, можна визначити висо-

ту дерев, кількість рослин, виміряти потік енергії, що входить в екосистему та

виходить з неї (співвідношення поглинутої та відбитої радіації), отримати да-

ні, які дозволяють передбачити поширення і статистичні параметри рослин-

ності в зонах, де немає наземного контролю. Особливо перспективними є ла-

зерні дослідження, за допомогою яких можна здійснити облік пасовищ або ді-

лянок, що обробляються, локалізувати та виміряти осередки поширення фіто-

патогенних факторів, виявити лісові пожежі тощо.

За допомогою аерофотозйомки та дешифрування отриманих знімків мож-

на визначити зімкнутість та щільність лісу, провести лісопатологічні дослід-

ження. Сухостій у насадженнях в більшості випадків надійно виділяється за

допомогою спектрозональних аерознімків. Деревостани та окремі дерева, по-

шкоджені пожежею, ентомо- та фітошкідниками, за характером зображення

помітно відрізняються на аерознімках від здорових дерев. Аерофотозйомка,

що здійснюється після пожежі у важкодоступній місцевості, дає можливість

визначити вид пожежі і ступінь пошкодження насаджень, а також намітити

різні лісогосподарські заходи [111].

При ґрунтово-метеорологічних та фітомеліоративних роботах дешифру-

ванням знімків рослинності вирішується багато завдань: встановлення дина-

міки та прогнозування рівнів ґрунтових вод, складання карт інтенсивності

транспірації, об’єктивна індикація при ґрунтових, гідрологічних, геоморфоло-

398

гічних дослідженнях, а також визначення рослинних ресурсів в зоні впливу

меліоративних споруд, прогнозування еволюції ландшафту в природних умо-

вах та при антропогенному впливі.

Дистанційні дослідження знаходять застосування і в сільському господар-

стві. Різноманітні форми впливу людини на природні ландшафти, як правило,

добре розпізнаються на аерознімках. На середньомасштабних аерознімках

(1 : 25 000) розрізняють основні типи культур і дуже окультурені ландшафти,

на крупномасштабних (1 : 10 000) - всі типи окультурених ландшафтів. При

сільськогосподарському дешифруванні знімків велике значення має розпізна-

вання культурної рослинності, вторинної рослинності цілини та культуро-тех-

нічного становища пасовищ і сіножатей [111].

За тоном рисунку фотозображення на аерознімках дешифрують границі

розораних земель, стан посівів, склад культур та ґрунтові умови. Хліба утво-

рюють суцільний гомогенний тон з помітною лінійною текстурою рядкового

посіву. На аерознімках можна також розпізнати поля просапних культур (кар-

топлі, буряку), посіви трав, зрошувальні землі, визначити фізіологічний стан

посівів (ступінь розвитку, засміченість), зробити прогнози врожаю тощо [6,

7]. Особливо інформативними є спектрозональні знімки рослинного покриву,

штучних насаджень та посівів різних культур, які отримують синхронним фо-

тографуванням об’єктів в різних спектральних областях з наступним сумі-

щенням та синтезом зображення.

Неможна нічого сказати про глибину калюжі, поки не потрапиш у неї.

Закон Міллера

8.2.3. Методи аналітичних визначень складу і властивостей природних

компонентів

Методи аналітичних визначень складу і властивостей проб об’єктів до-

вкілля, викидів та скидів забруднюючих речовин у них поділяють на хімічні,

фізико-хімічні та фізичні (табл.8.3).

До хімічних методів аналізу відносять вагові, об’ємні, рідше калоримет-

ричні та електрохімічні методи, які, незважаючи на тривалість виконання ана-

лізу, трудомісткість та інші недоліки, і дотепер досить широко застосовують-

ся при визначенні показників стану навколишнього середовища.

399

Табл.8.3. Методи кількісного хімічного аналізу [76]

Хімічні методи аналізу

6.6 ЯМР-спектроскопія

1 Гравіметричний (ваговий)

6.7 ЕПР-спектроскопія

2 Об’ємний (титрометричний): 7 Хроматографія:

2.1 нейтралізації 7.1 газова:

2.2 окислення-відновлення 7.1.1 газорідинна з використанням

2.3 осадження детекторів:

2.4 комплексоутворення 7.1.1.1 термокондуктометричного

3 Об’ємний седиментаційний

(катарометра)

4 Об’ємний газовий

7.1.1.2 полуменево-іонізаційного

Фізико-хімічні та фізичні методи аналізу

7.1.1.3 електрон-захоплювального

5 Електрохімічні:

7.1.1.4 мікрокулонометричного

5.1 потенціометрія 7.1.1.5 термоіонного

5.2 потенціометричне титрування 7.1.2 адсорбційна

5.3 вольтамперометрія 7.2 рідинна колоночна

5.4 вольтамперометричне титрування 7.2.1 високоефективна зворотно-фазова

5.5 потенціометричне титрування при з використанням детекторів:

постійному струмі, інверсійна 7.2.1.1 фотометричного

вольтамперометрія 7.2.1.2 рефрактометричного

5.6 хронопотенціометрія 7.2.1.3 флуоресцентного

5.7 електроліз 7.2.1.4 поляриметричного

5.8 кулонометрія 7.2.1.5 електрохімічного

5.9 змінно-струмова полярографія 7.2.2 адсорбційна

5.10 осцилополярографія 7.2.3 іонообмінна

5.11 кондуктометрія 7.3 тонкошарова

5.12 кондуктометричне титрування 7.3.1 адсорбційна

6 Спектральні методи аналізу:

7.3.2 зворотно-фазова

6.1 емісійна спектроскопія: 7.3.3 іонообмінна

6.1.1 в дузі постійного струму 7.4 паперова

6.1.2 іскрова 7.4.1 адсорбційна

6.1.3 графітової іскри 7.4.2 іонообмінна

6.2 абсорбційна спектрофотометрія та 7.5 хромато-мас-спектрометрія

оптичні методи:

8 Тестові методи аналізу:

6.2.1 спектрофотометрія: 8.1 кольорові реакції на підложках

6.2.1.1 видима 8.2 кольорові реакції в тонкому шарі

6.2.1.2 ультрафіолетова адсорбенту

6.2.1.3 інфрачервона 8.3 кольорові реакції в розчинах

6.2.2 колориметрія 8.4 печатні реагентні засоби

6.2.3 турбодиметрія 8.5 плівкові

6.2.4 нефелометрія 8.6 таблетки нітрогліцерину, поліфталату,

6.2.5 флуоресценція целюлози та інші, насичені реагентами

6.2.6 фотометрія полум’я 8.7 реактивні індикаторні бумаги

6.3 атомно-абсорбційні методи: 8.8 колориметричні трубки

6.3.1 полуменева атомізація

9 Радіометричні:

6.3.2 графітова кювета 9.1 ізотопного розбавлення

6.3.3 індуктивно-зв’язана плазма 9.2 радіоактиваційний аналіз

6.4 рентген-флуоресцентний аналіз

10 Мас-спектрометрія

6.5 спектроскопія магнітного резонансу

Фізико-хімічні методи аналізу ґрунтуються на вимірюванні різних фізич-

них властивостей сполук чи простих речовин з використанням відповідних

400

приладів. Вимірюють густину, поверхневе натяжіння, в’язкість, поглинання

променевої енергії (рентгенівського, ультрафіолетового, видимого, інфрачер-

воного випромінювання та мікрохвиль), помутніння, випромінювання радіації

(внаслідок збудження), комбінаційне розсіювання світла, обертання площини

поляризації світла, показник переломлення, дисперсію, флуоресценцію і фос-

форесценцію, дифракцію рентгенівських променів і електронів, ядерний маг-

нітний та електронний парамагнітний резонанси, ядерний гамма-резонанс,

електричну провідність, діелектричну постійну, магнітне сприйняття, темпе-

ратуру фазових перетворень (кипіння, плавлення, кристалізації тощо), тепло-

ту реакції (горіння, нейтралізації і т.п.), радіоактивність та інші фізичні влас-

тивості.

Інструментальні (фізичні) методи аналізу

- це кількісні аналітичні мето-

ди, для виконання яких необхідна електрохімічна, оптична, радіохімічна та

інша апаратура. До цих методів зазвичай відносять такі:

• електрохімічні методи - потенціометрію, вольтамперометрію, поляро-

графію, кулонометрію, кондуктометрію тощо;

• методи, що ґрунтуються на емісії чи абсорбції випромінювання: емі-

сійний та абсорбційний спектральний аналіз (фотометрія в ультрафіо-

летовому, видимому та інфрачервоному діапазонах спектра), у тому

числі спектрофотометрія, флуориметрія, турбодиметрія, нефеломет-

рія, комбінаційне розсіювання світла, рентгеноспектральний аналіз та

ін.;

• мас-спектрометрію, різні методи газового аналізу, методи, що ґрунту-

ються на вимірюванні радіоактивності (наприклад, радіоактиваційний

аналіз), тощо.

Далі наведені короткі відомості про методи і методики аналізу речовин-

ного складу природних компонентів довкілля, що найбільш часто застосову-

ють у лабораторних умовах.

Рентгеноспектральний аналіз здійснюють такими трьома методами:

• за первинними рентгенівськими спектрами випpомінювання;

• за вторинними рентгенівськими спектрами випpомінювання (рентге-

нофлуоресцентний аналіз);

• за спектрами поглинання (абсорбційний рентгеноспектральний ана-

ліз).

Метод аналізу за первинними спектрами застосовують для визначення

вмісту важких елементів у середовищі, що складається переважно з легких

компонентів. Цей метод використовують у рентгенівському мікроаналізі (так

званому локальному аналізі).

Рентгенофлуоресцентним методом можна аналізувати як тверді, так і

рідинні проби природних компонентів. Діапазон визначення вмісту - від

0.0001 до 100 %, а точність кількісних визначень досягає 0.3 % відносних зна-

чень.