Мацнєв А.І., Проценко С.Б., Саблій Л.А. Моніторинг та інженерні методи охорони двкілля

Подождите немного. Документ загружается.

381

8.2.1.1. Планування моніторингу поверхневих вод

Методи визначення якісного стану поверхневих вод ґрунтуються на без-

перервному вимірюванні деяких параметрів якості води або ж на періодично-

му відборі проб води у контрольних створах та проведенні її фізико-хімічного

і біологічного аналізу, а також вимірюванні води в момент відбору проб.

Для безперервних спостережень використовують автоматичні станції ви-

мірювання якості води, обладнані апаратурою для відбору проб, автоматично-

го визначення параметрів якості води, обробки та передачі результатів спо-

стережень.

Локалізація контрольних пунктів (створів) та автоматичних станцій вимі-

рювання якості води здійснюється відповідно до вимог ГОСТ 17.1.3.07-82

“Охрана природы. Гидросфера. Правила контроля качества воды водоемов и

водотоков” [16].

Пункти контролю якості поверхневих вод у водоймах і водотоках на дер-

жавній мережі спостережень в залежності від господарського значення водно-

го об’єкта, якості води, розміру та об’єму водойми, розміру і водності водото-

ку та інших факторів поділяють на пункти I, II, III та IV категорій.

Пункти контролю I категорії розташовують, переважно, на середніх і ве-

ликих водоймах та водотоках, що мають важливе господарське значення:

• в районах міст з населенням більше 1 млн. осіб;

• в місцях нересту та зимування особливо цінних видів промислових

водних організмів;

• в районах повторюваних аварійних скидів забруднюючих речовин та

заморних явищ серед водних організмів;

• в районах організованого скиду зворотних вод, внаслідок якого спо-

стерігається висока забрудненість води.

Пункти контролю II категорії розташовують на водоймах і водотоках:

• в районах міст з населенням від 0.5 до 1 млн. осіб;

• в місцях нересту та зимування цінних видів промислових організмів;

• на важливих для рибного господарства передгреблевих ділянках рі-

чок;

• в місцях організованого скидання дренажних зворотних вод із зрошу-

вальних територій та промислових стічних вод;

• при перетинанні річками державних кордонів України;

• в районах із середньою забрудненістю вод.

Пункти контролю III категорії розташовують на водоймах і водотоках:

• в районах міст з населенням до 0.5 млн. осіб;

• на замикаючих ділянках великих і середніх річок;

• в гирлах забруднених приток великих річок і водойм;

• в районах організованого скидання зворотних вод, внаслідок якого

спостерігається низька забрудненість поверхневих вод.

382

Пункти контролю IV категорії розміщують на незабруднених ділянках

водойм і водотоків, розташованих на території державних заповідників і при-

родних національних парків, що є унікальними природними утвореннями.

Розташування пунктів контролю встановлюють з урахуванням стану та

перспектив використання водних об’єктів на підставі попередніх досліджень,

які включають:

• збір та аналіз відомостей про водокористувачів, джерела забруднення

вод, аварійні скиди забруднюючих речовин, що відбувалися раніше,

даних про режимні, фізико-географічні морфометричні ознаки водой-

ми чи водотоку;

• обстеження водойми чи водотоку та прибережних водоохоронних

смуг з метою визначення їх стану, виявлення додаткових джерел за-

бруднення, визначення зон забрудненості та переліку специфічних за-

бруднюючих речовин, виділення характерних біотопів.

Пункти контролю можуть включати один або декілька створів, які вста-

новлюють з урахуванням гідрометеорологічних та морфометричних особли-

востей водного об’єкта, розташування джерел забруднення, об’єму і складу

зворотних вод, що скидаються у водний об’єкт, інтересів водокористувачів.

Один створ встановлюють на водотоках в разі відсутності організовано-

го скиду зворотних вод, в гирлах забруднених приток, на незабруднених ді-

лянках водотоків, на передгреблевих ділянках річок, на замикаючих ділянках

річок і в місцях перетину державного кордону України.

Два та більше створів встановлюють на

водотоках

при наявності орга-

нізованого скиду зворотних вод. Один з них розміщують на відстані 1 км ви-

ще за течією від джерела забруднення поза зоною його впливу, інші - нижче

джерела забруднення чи останнього за течією з групи джерел забруднення у

таких місцях:

• в створі достатньо повного (не менше 80 %) змішування зворотних

вод з водами водотоку; в разі неможливості відбору проб в створі пов-

ного змішування (значне віддалення, відсутність під’їзду тощо) допус-

кається відбір проб у створі, розташованому ближче до джерела за-

бруднення;

• в створі не далі 0.5 км від скиду зворотних вод у водні об’єкти рибо-

господарського водокористування при відсутності розсіюючого ви-

пуску.

При наявності на водотоку декількох рукавів створи розташовують на тих

із них, де спостерігаються найбільші витрати води та порушення норм якості

води.

При контролі на

водоймі

в цілому встановлюють не менше трьох створів,

по можливості рівномірно розподілених по її акваторії з урахуванням конфі-

гурації берегової лінії. В разі контролю по окремих ділянках водойми створи

розташовують таким чином:

383

• на водоймах з інтенсивним водообміном - один створ вище джерела

забруднення і решта створів (не менше двох) нижче джерела забруд-

нення на відстані 0.5 км від місця скиду зворотних вод та безпосеред-

ньо за межею зони забрудненості;

• на водоймах з помірним та уповільненим водообміном - один створ

поза зоною впливу джерела, другий створ суміщають зі створом скиду

зворотних вод, решту створів (не менше двох) розташовують по обид-

ва боки від останнього на відстані 0.5 км від місця скиду та безпосе-

редньо за межею зони забрудненості.

Кількість вертикалей в створі на водотоках визначається з урахуванням

умов змішування вод водотоку із зворотними водами, а також з водами при-

ток. При неоднорідному хімічному складі води в створі встановлюють не

менше трьох вертикалей (на стрижені

та на віддалі 3-5 м від берегів), а при

однорідному хімічному складі - одну вертикаль (на стрижені водотоку).

Кількість вертикалей в створі на водоймах визначають з урахуванням ши-

рини зони забрудненості водойми. При цьому першу вертикаль розташовують

на відстані не далі 0.5 км від берега чи від місця скиду зворотних вод, остан-

ню - безпосередньо за межею зони забрудненості.

Кількість горизонтів на вертикалі визначають з урахуванням глибини

водного об’єкта. При глибині до 5 м встановлюють один горизонт біля по-

верхні води:

влітку

- на глибині 0.3 м від поверхні води (щоб запобігти за-

брудненню проб поверхневим матеріалом), а

взимку

- біля нижньої поверхні

льоду. При глибині від 5 до 10 м встановлюють два горизонти: біля поверхні

води та на відстані 0.5 м від дна (щоб запобігти забрудненню проб донними

відкладеннями). При глибині більше 10 м встановлюють три горизонти, при

цьому проміжний горизонт встановлюють на половині глибини водного

об’єкта. При глибині більше 50 м встановлюють такі горизонти: біля поверх-

ні, на глибинах 10, 20, 50, 100 м та біля дна. Крім того, встановлюють додат-

кові горизонти в кожному шарі води з різкою зміною її густини. Проби води з

різних глибин водного об’єкта відбирають за допомогою спеціального прила-

ду - батометра (від гр.

báthos

глибина

та

metréo

вимірюю

), виготовленого з

інертного матеріалу.

Періодом спостережень за поверхневими водами прийнято вважати ка-

лендарний або гідрологічний рік. Частота відбору проб води у контрольних

створах залежить від багатьох факторів:

• якості води;

• її витрат та інших гідрологічних характеристик;

• господарського значення водного об’єкта;

• змінності якості води протягом року;

Стрижень - лінія найбільших поверхневих швидкостей течії річки, на прямих ділянках розта-

шована, зазвичай, поблизу середини водотоку, на вигині - ближче до увігнутого берегу.

384

• кількості та складу зворотних вод, що скидаються у водний об’єкт;

• економічних та технічних можливостей;

• категорії пункту контролю.

Табл.8.1. Програми контролю поверхневих вод за гідрологічними та

гідрохімічними показниками

Вид програми

Показники обов’яз- скорочені

кова 1 2 3

Гідрологічні:

Витрати води, м

/с, (на водотоках) або рівень, м, (на водоймах) х ххх

Швидкість течії, м/сх--х

Гідрохімічні:

Візуальні спостереження х х х х

Температура, °С

х ххх

Колірність, град.; прозорість, см; запах, бали х --

Концентрації розчинених у воді газів, мг/л:

- кисню х х - х

- двоокису вуглецю х ---

Концентрація завислих речовин, мг/лх- хх

Водневий показник (рН) х ххх

Окисно-відновний потенціал (Еh), мВ х ---

Питома електропровідність, См/см - хх-

Концентрації головних іонів

, мг/л: хлоридних, сульфатних,

гідрокарбонатних, кальцію, магнію, натрію, калію, суми іонів

х ---

ХПК, мг/лх- хх

БПК

, мг/лх- хх

Концентрації біогенних елементів, мг/л: амонійних, нітритних,

нітратних іонів, фосфатів, заліза загального, кремнію

х ---

Концентрації широко поширених забруднюючих речовин, мг/л:

нафтопродуктів, СПАР, летючих фенолів, пестицидів і сполук

металів

х ---

Концентрації двох-трьох забруднюючих речовин, основних для

води в даному пункті контролю, мг/л

--х -

Концентрації всіх речовин, що забруднюють воду в даному

пункті контролю, мг/л

---х

Частота відбору проб має визначатися, виходячи з мети досліджень та ме-

тодики інтерпретації результатів, що використовується. Оптимальною вважа-

ється частота відбору проб не менше 12 разів протягом гідрологічного року

[23, 91]. Мінімальна кратність відбору проб для рівнинних річок з урахуван-

ням водності становить 7 разів на рік, тобто в основні гідрологічні фази: зи-

мову межень, підйом, пік, спад весняної повені, літню межень, осінні паводки

і перед льодоставом. Теоретично необґрунтованим є дослідження річок з час-

тотою, меншою ніж 1 раз на квартал, оскільки утворена на їх основі вибірка

показників якості води є неточною і малодостовірною [91]. У створах, особ-

При наявності нижче джерела забруднення декількох створів концентрацію головних іонів

вимірюють тільки в першому створі після скиду зворотних вод.

385

ливо важливих для господарства (I категорії), контроль якості води доцільно

здійснювати за допомогою автоматичних станцій та доповнювати його періо-

дичним відбором проб.

З метою достовірного визначення ступеня впливу джерел забруднення на

якість поверхневих вод відбір проб слід здійснювати з урахуванням режимів

роботи промислових підприємств.

Перелік показників якості води водних об’єктів, що мають контролюва-

тися, встановлюють з урахуванням:

• цільового використання водного об’єкта;

• складу зворотних вод, що скидаються у водний об’єкт;

• потреб користувачів інформації.

Якість води контролюють за певними видами програм, вибір яких зале-

жить від категорії пункту контролю. Програми контролю за

гідрологічними

та

гідрохімічними

показниками наведені в табл.8.1, а за

гідробіологічними

показ-

никами - в літературі [51].

При визначенні гідрохімічних показників якість води оцінюють шляхом

порівняння цих показників, визначених в пунктах контролю, з встановленими

нормами якості води.

Періодичність проведення контролю за гідрологічними та гідрохімічними

показниками встановлюють у відповідності з категорією пункту контролю

(табл.8.2).

Табл.8.2. Періодичність проведення контролю за гідрологічними та

гідрохімічними показниками

Періодичність Програми контролю для пунктів контролю категорії

проведення контролю I II III IV

Щоденно Скорочена 1 Візуальні

спостереження

Щодекади Скорочена 2 Скорочена 1 --

Щомісяця Скорочена 3-

В основні фази водного режиму Обов’язкова

8.2.1.2. Планування моніторингу підземних вод

Господарська діяльність людини тією чи іншою мірою впливає на гідро-

хімічний та гідродинамічний режим підземних вод, спричинює стійкі пору-

шення умов формування та погіршення їх якості. Забруднення і виснаження

підземних вод відбувається, насамперед, в зонах підвищеного техногенного

навантаження (інтенсивної господарської діяльності): в місцях розміщення

накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, тваринницьких ком-

плексів, водозаборів підземних вод, підприємств гірничодобувної промисло-

вості, в районах промислово-міських агломерацій, на осушуваних і зрошува-

них масивах тощо.

386

Для забезпечення охорони підземних вод від забруднення та виснаження

в умовах функціонування господарських об’єктів необхідна організація моні-

торингу стану підземних вод.

Проектування мережі моніторингу підземних вод здійснюють на основі

[27]:

• картосхеми розміщення господарських об’єктів;

• переліку джерел забруднення підземних вод;

• переліку діючих водозаборів підземних вод та поодиноких свердло-

вин;

• інформації про стан підземних вод на діючих господарських об’єктах;

• відомостей про експлуатаційні ресурси продуктивних водоносних го-

ризонтів та їх використання;

• даних про якість підземних вод.

Головними завданнями моніторингу підземних вод є:

• спостереження за рівневим і гідрохімічним режимами підземних вод в

зонах інтенсивного антропогенного впливу;

• аналіз і узагальнення даних спостережень з метою оцінки змін стану

(режиму та якості) підземних вод, визначення ступеня антропогенного

впливу, оцінки факторів і визначення джерел забруднення підземних

вод;

• прогнозування стану підземних вод в умовах впливу господарської ді-

яльності;

• забезпечення місцевих органів виконавчої влади, контролюючих орга-

нів, юридичних і фізичних осіб систематичною оперативною інформа-

цією про зміни стану підземних вод для розробки необхідних заходів

та запобігання можливим негативним наслідкам.

Організація моніторингу підземних вод здійснюється у відповідності зі

спеціальними програмами досліджень, які складаються індивідуально в за-

лежності від особливостей гідрогеологічних умов, природної захищеності,

техногенного впливу та характеру негативних наслідків.

Спостережна мережа повинна створюватися на всіх функціонуючих гос-

подарських об’єктах, незалежно від їх форми власності, діяльність яких впли-

ває або може вплинути на стан підземних вод. Влаштування мережі спосте-

режних свердловин має передбачатися проектами всіх господарських об’єк-

тів, які обумовлюють можливість зміни стану підземних вод.

Розміщення мережі планується з урахуванням особливостей об’єкту, що

контролюється (його геоморфологічного розташування, геологічних умов,

природної захищеності підземних вод), таким чином, щоб по можливості охо-

пити гідрохімічні аномалії і встановити причини та наслідки негативного ан-

тропогенного впливу. Мережа спостережних пунктів повинна забезпечувати

систематичність спостережень, їх чутливість до змін якості води, репрезента-

тивність і селективність спостережень щодо ідентифікації змін. Кількість

387

спостережних пунктів (свердловин, колодязів, джерел) повинна забезпечувати

достатньо повну картину змін рівнів, температури та якості води, які відбува-

ються у підземних горизонтах по всій площі під впливом господарського

об’єкта, і має бути обґрунтована проектом створення спостережної мережі.

Розміщення спостережних свердловин в районах водозаборів має пере-

важно площинний характер; в місцях розташування господарських об’єктів -

може бути площинним або прив’язаним до профілю, зорієнтованого за пото-

ком підземних вод, з боковими поперечниками на окремих ділянках, де розта-

шовані джерела інтенсивного забруднення підземних вод; на територіях на-

селених пунктів

- по кількох профілях, зорієнтованих за напрямком і навхрест

потокові підземних вод, з боковими короткими поперечниками або площин-

ними системами на ділянках гідрохімічних аномалій чи джерел забруднення.

Розширення мережі спостережних свердловин в плані має визначатися

характером і швидкістю розповсюдження забруднених підземних вод, які ви-

значаються на початковому етапі досліджень. Розширення мережі спостереж-

них свердловин в місцях розташування господарських об’єктів - джерел за-

бруднення здійснюється в напрямку від джерела забруднення; в районах во-

дозабірних споруд - від межі забруднених або некондиційних вод в напрямку

водозабору, а у випадку виснаження - від водозабору до периферії.

Відстань між спостережними пунктами визначається шляхом гідродина-

мічних розрахунків, виходячи з того, що рівень води в суміжних свердлови-

нах має різнитися не менше ніж на 0.15-0.2 м. Визначальною є також швид-

кість розповсюдження забруднених підземних вод. У випадку уповільненого

руху підземного потоку (0.01-0.5 м/доб) відстань між спостережними сверд-

ловинами не повинна перевищувати 150-200 м.

Контроль якості підземних вод повинен здійснюватися, в першу чергу,

для вод зони аерації. Якщо виявлено їх забруднення, спостереженню підляга-

ють і більш глибокі водоносні горизонти.

Обладнання спостережних свердловин виконується згідно технічного

проекту. В конструкції спостережних свердловин (рис.8.1) виділяють такі еле-

менти: кришку, патрубок, замок, фільтр, надфільтрову глуху трубу, відстій-

ник, пробку, гравійну обсипку. Конструкція спостережної свердловини по-

винна забезпечувати надійний захист від проникнення через затрубний про-

стір атмосферного стоку та вод горизонтів, суміжних з тим, що контролюєть-

ся. Для зручності проведення спостережень висота патрубка над поверхнею

землі приймається 0.5-1 м. Для попередження проникнення атмосферних опа-

дів у затрубний простір свердловини в її гирлі влаштовується глиняний, це-

ментний або комбінований замок, який на поверхні землі довкола труби має

конусоподібну форму для відтоку поверхневих вод. Для цього в гирлі сверд-

ловини виконують шурф глибиною 0.4-0.5 м і площею 1 м

, який заповнюють

гідроізоляційним матеріалом. Інтервал розміщення фільтру має знаходитись в

межах сезонних коливань рівня води у водоносному горизонті, що контролю-

388

ється. Всі свердловини спостережної мережі мають бути промарковані (номер

свердловини та індекс горизонту) та пофарбовані.

Для отримання, систематизації, аналізу та

оцінки даних щодо змін хімічного складу під-

земних вод з метою розробки водоохоронних

заходів як один з головних елементів моніто-

рингу проводиться їх гідрохімічне досліджен-

ня. Перелік показників, які підлягають кон-

тролю, визначається індивідуально в залеж-

ності від місцевих природних умов і видів

господарської діяльності на досліджуваній те-

риторії та характеру негативних наслідків. У

всіх випадках в спостережних свердловинах

обов’язково контролюють температуру під-

земних вод (особливо на територіях промис-

лових об’єктів та населених пунктів), оскільки

зміни рівневого та гідрохімічного режиму під-

земних вод часто супроводжуються тепловим

забрудненням.

До складу спостережень підземних вод

входять вимірювання рівнів і температури та

відбір проб води із свердловин й інших об’єк-

тів (колодязів, джерел тощо). Періодичність

вимірювань рівнів встановлюється в залеж-

ності від гідродинамічного режиму водоносних горизонтів та антропогенного

впливу на них. Контроль за якістю підземних вод на територіях, де здійсню-

ється господарська діяльність (у т.ч. й експлуатація підземних вод), прово-

диться в перший рік спостережень не менше 4 разів на рік, в подальшому - не

рідше одного разу на рік. Вимірювання рівнів в спостережних свердловинах

проводяться до 5 разів на місяць, одночасно вимірюють температуру підзем-

них вод. Визначення рівнів та температури води в річках, озерах, водосхови-

щах, а в необхідних випадках і контроль якості води, має здійснюватись у ті

самі строки, що й на мережі спостережних свердловин.

Частота вимірювань має обґрунтовуватись для кожного конкретного гос-

подарського об’єкта. У випадках різкої зміни гідрохімічної обстановки (у

карстових районах, в аварійних ситуаціях) проби води відбирають щомісяця і

навіть частіше. Частота відбору проб коригується в залежності від результатів

попередніх випробовувань та задачі досліджень.

Для вимірювання рівнів підземних вод в залежності від глибини їх заля-

гання використовують такі пристрої:

• у шурфах при глибині залягання вод до 3 м рівень можна вимірювати

за допомогою переносної рейки;

кришка

патрубок

замок

глуха

надфільтрова

труба

фільтр

відстійник

пробка

гравійна

обсипка

фільтра

Рис.8.1. Типова конструкція

спостережної свердловини

389

• в спостережних свердловинах, колодязях, шурфах при глибині заля-

гання вод до 20 м використовують рулетки (сталеві або полотняні, ар-

мовані металевою ниткою) з хлопушкою;

• при глибині залягання вод більше 20 м для вимірювання рівня води за-

стосовують сталеві тросики з хлопушкою або електрорівнеміри.

Всі виміри виконують від марки на краю обсадної труби (зрубу колодязя

чи шурфу), як геодезично встановленої точки відліку. Точність вимірів має

становити не менше 1 см.

Дебіт водозабірних свердловин визначають по продуктивності насосного

обладнання з періодичним контролем об’ємним способом. В разі неможли-

вості використання об’ємного способу застосовують водоміри або водозливи.

Температуру води вимірюють за допомогою “лінивого” (ртутного) термо-

метра, вмонтованого у металеву оправу (ціна ділення шкали - 0.1-0.2°С). В

свердловинах, у випадку проведення прокачування, температуру води вимі-

рюють до та після прокачування.

Для відбору проб води на хімічний і бактеріологічний аналіз використо-

вують спеціальні пробовідбірники, виготовлені з інертних матеріалів. Хімічні

та біологічні показники якості підземних вод визначають стандартизованими

або рекомендованими та обґрунтованими для дослідження специфічних по-

казників якості підземних вод методиками.

8.2.1.3. Планування моніторингу повітря населених пунктів

Правила контролю якості повітря сельбищних територій населених пунк-

тів визначаються ГОСТ 17.2.3.01-86 “Охрана природы. Атмосфера. Правила

контроля качества воздуха населенных пунктов” [17].

Встановлюють три категорії постів спостереження за забрудненням ат-

мосферного повітря:

стаціонарні

маршрутні

пересувні

(

підфакельні

Стаціонарні пости призначені для забезпечення безперервної реєстрації

вмісту забруднюючих речовин або регулярного відбору проб повітря для на-

ступного аналізу. Серед стаціонарних виділяють

опорні

пости, призначені для

виявлення довгострокових змін вмісту основних та найбільш поширених за-

бруднюючих речовин.

Маршрутні пости призначені для регулярного відбору проб повітря у

фіксованій точці місцевості при спостереженнях, які здійснюють за допомо-

гою пересувного обладнання.

Пересувні (підфакельні) пости призначені для відбору проб під димовим

(газовим) факелом з метою виявлення зони впливу даного джерела.

Кожний пост незалежно від категорії розміщується на відкритому, провіт-

рюваному з усіх сторін майданчику з покриттям, що не пилить (асфальт, твер-

дий ґрунт, газон), - таким чином, щоб виключити спотворення результатів ви-

мірювань через наявність зелених насаджень, будинків тощо.

390

Стаціонарні і маршрутні пости розташовують у місцях, вибраних на під-

ставі попереднього дослідження забруднення повітряного середовища міста

промисловими викидами, викидами автотранспорту, побутовими та іншими

джерелами та умов розсіювання. Ці пости розміщують у центральній частині

населеного пункту, житлових районах з різним типом забудови (в першу чер-

гу, найбільш забруднених), в зонах відпочинку, на територіях, прилеглих до

магістралей інтенсивного руху транспорту.

Місця відбору проб при підфакельних спостереженнях вибирають на різ-

них відстанях від конкретного джерела забруднення з урахуванням закономір-

ностей розповсюдження забруднюючих речовин в атмосфері.

Кількість постів та їх розміщення визначають з урахуванням чисельнос-

ті населення, площі населеного пункту та рельєфу місцевості, а також розвит-

ку промисловості, мережі магістралей з інтенсивним транспортним рухом та

їх розташування на території міста, розосередженості місць відпочинку та ку-

рортних зон. Кількість стаціонарних постів в залежності від чисельності насе-

лення встановлюють не менше:

• 1 пост - до 50 тис. жителів;

• 2 пости - до 100 тис. жителів;

• 3 пости - 100-200 тис. жителів;

• 3-5 постів - 200-500 тис. жителів;

• 5-10 постів - більше 500 тис. жителів;

• 10-20 постів (стаціонарних і маршрутних) - більше 1 млн. жителів.

В населених пунктах встановлюють один стаціонарний чи маршрутний

пост через кожні 0.5-5 км з урахуванням складності рельєфу та наявності

значної кількості джерел забруднення.

Встановлюють чотири програми спостережень на стаціонарних постах:

повну, неповну, скорочену і добову.

Повна програма спостережень призначена для отримання інформації про

разові та середньодобові концентрації. Спостереження за повною програмою

виконують щоденно шляхом безперервної реєстрації за допомогою автома-

тичних пристроїв чи дискретно через рівні проміжки часу не менше чотирьох

разів з обов’язковим відбором в 1, 7, 13, 19 годин за місцевим часом.

Спостереження за неповною програмою дозволяється проводити з метою

отримання інформації про разові концентрації щоденно в 7, 13, 19 годин за

місцевим часом.

За скороченою програмою спостереження проводять з метою отримання

інформації про разові концентрації щоденно в 7 та 13 годин місцевого часу.

Програма добового відбору проб призначена для отримання інформації

про середньодобові концентрації. Спостереження за цією програмою здій-

снюють шляхом безперервного добового відбору проб.

У період несприятливих метеорологічних умов та значного зростання

вмісту забруднюючих речовин проводять спостереження через кожні 3 годи-