Мацнєв А.І., Проценко С.Б., Саблій Л.А. Моніторинг та інженерні методи охорони двкілля

Подождите немного. Документ загружается.

121

бруднення поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря і земель, на-

громадження у дуже великих обсягах шкідливих, у тому числі й високоток-

сичних відходів виробництва. Такі процеси тривали десятиріччями і призвели

до різкого погіршення стану здоров’я людей, зменшення народжуваності та

збільшення смертності, а це загрожує вимиранням і біологічно-генетичною

деградацією народу України.

5000

10000

15000

20000

25000

1980 1982 1984 1986 1988 1991

водопровід

каналізація

Рис.3.2. Розвиток потужностей водопровідних та каналізаційних споруд

в Україні (тис.м

/доб) [61]

Винятковою особливістю екологічного стану України є те, що екологічно

гострі локальні ситуації поглиблюються великими регіональними кризами.

Чорнобильська катастрофа з її довгочасними медико-біологічними, економіч-

ними та соціальними наслідками спричинила в Україні ситуацію, яка набли-

жається до рівня глобальної екологічної катастрофи.

Багаторічна енергетично-сировинна спеціалізація, а також низький техно-

логічний рівень промисловості України поставили її в число країн з найбільш

високими абсолютними обсягами утворення та накопичення відходів. Напри-

кінці 1990-х років обсяги їх утворення становили 700-720 млн.т/рік, а загаль-

на маса накопичених на території України відходів у поверхневих сховищах

перевищила 25 млрд.т, що в розрахунку на 1 км

площі становить близько 40

тис.т. Відходи нагромаджуються у вигляді шламосховищ, териконів, відвалів

і різних звалищ. Площа земель, зайнята ними, становить близько 160 тис.га

[73].

Внаслідок гіпертрофованого розвитку гірничодобувної промисловості в

Україні домінують відходи, що утворюються під час розробки родовищ (до

75 % загального обсягу) та збагачення корисних копалин (до 14 %). Значну

частину цих обсягів становлять відходи хіміко-металургійної переробки сиро-

вини. Джерелами промислових відходів в Україні також є енергетика, глино-

земні шлами, виробництво мінеральних добрив, сталеплавильне, титано-маг-

нієве, гальванічне, коксохімічне, залізо- та марганцеворудне виробництва.

122

На території України знаходяться 2754 полігони для зберігання промис-

лових відходів із загальним об’ємом близько 2500 млн.м

, 63 % цих полігонів

з різних причин не відповідають санітарно-гігієнічним вимогам (ненадійна

гідроізоляція, не дотримана санітарно-захисна зона, відсутні належні шляхи

під’їзду тощо). Дуже часто вже будівництво полігонів відбувалось з відхилен-

нями від проектів. Незважаючи на значні обсяги накопичення, в Україні від-

сутні полігони для захоронення промислових відходів першого і другого кла-

су небезпеки, які б повністю відповідали технологічним та санітарно-гігієніч-

ним вимогам. Відсутні також спеціалізовані заводи для переробки токсичних

промислових відходів. В багатьох випадках токсичні відходи (наприклад,

гальванічні шлами) в значних обсягах потрапляють у каналізаційні стоки. В

Україні зберігаються незнешкодженими близько 180 тис. відпрацьованих

ртутних ламп.

Особливу тривогу викликає ситуація, яка виникла у зв’язку з накопичен-

ням заборонених або непридатних до використання пестицидів. Складування

таких пестицидів почалося ще з 60-х років, а значний, після розпаду СРСР

часто не санкціонований і не контрольований, ввіз збільшив їх кількість. Про-

блема ускладнюється безгосподарністю багатьох складів. Кількість накопиче-

них пестицидів в окремих областях України досягає 1-2 тис.т. На сьогодні іс-

нує 119 державних сховищ і більш ніж 4700 складів, на яких накопичено до

22 тис.т пестицидів, що становлять потенційну небезпеку і підлягають зни-

щенню. Під час довгого зберігання в результаті хімічних реакцій утворилися

суміші нових сполук з невідомими властивостями і характеристиками. За ре-

зультатами ідентифікації, проведеної в одному з районів Київської області,

виявлені в значних кількостях заборонені пестициди: ДДТ, ПХП, хлорофос,

цирам та інші - сполуки, що відносяться до стійких органічних забруднювачів

навколишнього середовища.

Аналіз матеріалів санепідслужби свідчить не тільки про майже суцільне

порушення норм та санітарних правил на сховищах господарств, що зберіга-

ють токсичні відходи, але й про відсутність на місцях нормативно-технічної

документації та конкретних рекомендацій щодо поводження з токсичними

відходами. Не існує також даних щодо стану навколишнього середовища і ри-

зику для здоров’я населення в районах сховищ, а звідси й відсутні заходи що-

до попередження токсичної дії відходів. Таким чином, можна стверджувати,

що відповідної інфраструктури щодо поводження з токсичними промислови-

ми, радіоактивними та відходами пестицидів на сьогодні в Україні не існує.

Слід зазначити, що обсяги утилізації промислових відходів (гірничодо-

бувних, металургійних, хімічної промисловості) щорічно збільшуються, але

загалом утилізується не більше третини загальної їх кількості, при цьому

частка вторинної сировини в загальному споживанні ресурсів в Україні не до-

сягає і 20 %. Необхідно також підкреслити, що збільшення обсягів утилізації

промислових відходів практично не зменшує реальної і потенційної їх загрози

123

для здоров’я населення, оскільки переробляються переважно малотоксичні та

нейтральні відходи.

Проблема радіоактивних відходів є важливою для усіх країн, які викорис-

товують радіоактивні речовини, доки не буде винайдена технологія, яка б га-

рантувала їх повну безпеку. Але в Україні ситуація з радіоактивними відхода-

ми набула катастрофічного характеру внаслідок великих обсягів їх накопи-

чення. Так, на сьогодні в Україні накопичено близько 70 тис.м

радіоактивних

відходів на АЕС, 65.5 млн.т - в уранодобувній і переробній промисловості, 5

тис.м

- в Українському державному об’єднанні “Радон” та 1.1 млрд.м

- у зо-

ні відчуження Чорнобильської АЕС [65].

Слід сказати, що за кількістю ядерних реакторів та їх потужністю Україна

посідає восьме місце в світі та п’яте - в Європі, майже половина (у 1996 р. -

43.9 % [73]) всієї електроенергії в Україні виробляється на атомних електро-

станціях. Станом на 2000 р. на території України налічувалося п’ять АЕС з 14

діючими блоками

(ще 4 блоки знаходяться у стадії будівництва

), два дослід-

них реактори, шість міжобласних спецкомбінатів по захороненню радіоактив-

них відходів (Дніпропетровський, Львівський, Одеський, Харківський, Київ-

ський та законсервований у 1965 р. Донецький), п’ять гірничодобувних ком-

бінатів і два гідрометалургійних заводи по видобутку та переробці урану,

близько семи тисяч підприємств, що використовують радіоактивні речовини,

радіоізотопні прилади та джерела іонізуючого випромінювання [40]. Крім цих

джерел радіонуклідів, розташованих на території України, низка АЕС Росії,

Болгарії, Чехії, Угорщини, Словакії та Літви розташовані у безпосередній

близькості від України, по її території відбувається транспортування палива

для АЕС та радіоактивних відходів.

Внаслідок Чорнобильської катастрофи та через існування значної кіль-

кості штучних і природних джерел іонізуючого випромінювання, підприємств

уранопереробки (у Дніпропетровській, Миколаївській та Кіровоградській об-

ластях), великої кількості радіоактивних речовин, у тому числі й відходів

ядерної енергетики, що зберігаються у 30-кілометровій зоні Чорнобильської

АЕС в тимчасових, не пристосованих для зберігання сховищах, об’єкту “Ук-

риття”, в якому зосереджені небезпечні радіоактивні речовини та ядерні мате-

ріали загальною радіоактивністю близько 20 млн.Кі, в Україні склалася над-

звичайно напружена радіоекологічна ситуація.

Інтенсивно протікають в Україні процеси урбанізації. Частка міського

населення за останні три десятиріччя збільшилася у 1.5 рази і становила на

початок 90-х років близько 68 % від загальної його кількості [61]. Структурні

Чорнобильська АЕС - 1 блок РБМК-1000 (ще 2 блоки РБМК-1000 зупинені, 1 блок РБМК-1000

зруйнований), Запорізька АЕС - 6 блоків ВВЕР-1000, Південно-Українська АЕС - 3 блоки

ВВЕР-1000, Хмельницька АЕС - 1 блок ВВЕР-1000, Рівненська АЕС - 2 блоки ВВЕР-440 та

один блок ВВЕР-1000.

1 блок ВВЕР-1000 на Рівненській АЕС та 3 блоки ВВЕР-1000 на Хмельницькій АЕС.

124

зміни в складі міст і міського населення, які в останні десятиріччя набули

спотворених форм, відображають викривлені процеси промислового розвит-

ку, що має відповідні наслідки і для навколишнього середовища. Ці наслідки

проявляються в кількох напрямках:

• високе навантаження промислових об’єктів на обмеженій території (у

великих містах зосереджена половина промислового виробництва, пе-

реважно важкої промисловості), і як наслідок - високий рівень забруд-

нення довкілля;

• несприятлива територіально-планувальна структура міст, зумовлена

підпорядкованістю інтересам нарощування промислового потенціалу

(забудова міст відбувалася таким чином, що промислові підприємства

виявилися в оточенні житлових масивів і не мають нормативних сані-

тарно-захисних зон

, а весь транзитний транспорт проходить через са-

мі міста, що значно посилює їх загазованість);

• другорядність проблем містобудування порівняно з пріоритетами про-

мислового розвитку, що призвело до занедбаності таких важливих

сфер життєдіяльності міст, як водопровід і каналізаційна мережа, теп-

ло- та газопостачання, сміттєвидалення, стан яких безпосередньо впли-

ває на екологію міст;

• руйнування природно-географічного середовища великих міст (висока

забрудненість навколишнього середовища промисловими викидами і

відходами, незадовільний стан систем життєзабезпечення, швидке зро-

стання населення міст на основі екстенсивного промислового розвитку

і необхідність розширення їх територій призвели до руйнування і ско-

рочення зелених зон, забруднення і непридатного стану водойм тощо).

Як результат хибної індустріальної та урбаністичної політики - погіршен-

ня умов життя, здоров’я населення, підвищення захворюваності, смертності і

зниження народжуваності.

Система водопровідно-каналізаційного господарства нині перебуває в

кризовому екологічному стані. Не мають централізованих систем каналізації

27 міст і 392 селища міського типу, а в 187 міських населених пунктах очисні

каналізаційні споруди працюють неефективно (у водойми щодоби скидається

понад 10.6 тис.м

неочищених і недостатньо очищених стічних вод).

Промислові підприємства за браком ефективних технологій очищення

виробничих стічних вод та утилізації їх осадів скидають у водойми через

систему централізованої каналізації висококонцентровані стічні води, шкідли-

ві речовини яких руйнують каналізаційні мережі, порушують технологічні

регламенти очищення міських стічних вод і не видаляються в процесі біоло-

На сьогодні в Україні нормативні санітарно-захисні зони не витримані на 2 тис. підприємств

(близько 17 %), що здійснюють шкідливі викиди в атмосферу, в їх межах проживає понад 700

тис. жителів, розташовані дитячі дошкільні заклади, школи, лікувально-профілактичні установи

[65].

125

гічного очищення, що робить неможливим використання очищених міських

стічних вод та їх осадів у сільському господарстві. Величезна кількість нако-

пичених на каналізаційних очисних спорудах осадів і мулу із щорічним їх

надходженням близько 40 млн.т становить реальну загрозу вторинного за-

бруднення довкілля.

Швидка урбанізація поселень України перетворила санітарне очищення

їх територій у значну проблему. В житловому фонді міст та селищ міського

типу України щорічно накопичується близько 40 млн.м

сміття, яке знешко-

джується на 771 міському звалищі та 4 сміттєспалювальних заводах. Основ-

ним методом знешкодження твердих побутових відходів на сьогодні залиша-

ється складування їх на полігонах та неорганізованих звалищах разом з про-

мисловими відходами III і IV класів небезпеки. До 80 % полігонів для твер-

дих побутових відходів не відповідає санітарно-гігієнічним вимогам (зокрема,

вони експлуатуються без запобіжних заходів щодо забруднення підземних

вод та повітряного басейну). Лише близько 12 % твердих побутових відходів

знешкоджується на сміттєспалювальних заводах (в м. Києві, Дніпропетров-

ську, Харкові і Севастополі). Проте велике навантаження цих підприємств і

відсутність попереднього сортування відходів призводять до значних пору-

шень технологічного режиму. В поєднанні з недостатньо ефективними систе-

мами очищення димових газів це створює умови для забруднення атмосфер-

ного повітря, в т.ч. високотоксичними і канцерогенними речовинами. Певні

проблеми існують і з утилізацією та захороненням золи і шлаків сміттєспалю-

вального виробництва. Внаслідок становища, що склалося, побутові звалища

є потенційним джерелом забруднення довкілля та зростання інфекційної за-

хворюваності.

Головний висновок з наведеного - необхідність екологізації економіки,

планування розвитку господарства України з урахуванням катастрофічного

стану довкілля, вихід екологічних проблем на головне, першорядне місце у

державній і господарській політиці.

В умовах хворої природи не може бути здорових людей.

3.7. Вплив забруднення навколишнього природного середовища на

здоров’я людини

Згідно резолюції Генеральної Асамблеї ООН (1979 р.) здоров’я населен-

ня визначено єдиним критерієм доцільності і ефективності усіх без винятку

сфер діяльності людини. Визнано, що здоров’я - це не тільки результат соці-

ально-економічного розвитку суспільства, але й суттєвий внесок у його розви-

ток. Тому всі політичні і владні рішення повинні прийматися при наявності

оцінки їх можливого впливу саме на здоров’я населення. Необхідно розробля-

ти і здійснювати таку політику в галузі охорони довкілля і здоров’я, яка б за-

безпечувала стійкий з екологічного погляду розвиток, ефективне попереджен-

ня виникнення негативного впливу і контроль стану навколишнього середови-

126

ща, а також доступ до здорового довкілля, заснований на принципах соціаль-

ної справедливості.

З 1948 р. ВООЗ

вважає здоровим станом людини не тільки відсутність

хвороб і фізичних вад, але й повне фізичне, психічне і соціальне благополуч-

чя індивіда. Поняття здоров’я є широким і не може бути охоплене одним ін-

дикатором. У

позитивному

плані здоров’я населення можна оцінити такими

показниками: середня тривалість життя при народженні (або після досяг-

нення певного віку) - кількість років, яку проживе немовля, якщо рівень

смертності у вікових групах не зміниться; якість життя - кількість років

життя без обмежень, пов’язаних з хворобою чи інвалідністю. При негативно-

му

(більш поширеному) підході стан здоров’я описують такими показниками:

смертність

захворюваність

функціональні відхилення

. Смертність пред-

ставляють як загальну або за причинами на 100000 населення за певний про-

міжок часу. Смертність дітей до одного року життя розраховують на 1000

дітей цього віку. Захворюваність - це число вперше виявлених випадків хво-

роби за наявний проміжок часу, а поширеність хвороб - пропорція осіб, які

мають певну хворобу у даний період часу.

Стан здоров’я людей нерозривно зв’язаний з порушеннями екологічної

рівноваги та деградацією довкілля, оскільки адаптація людини та всього жи-

вого має певні межі й потребує набагато більше часу, ніж тривалість антропо-

генних змін навколишнього середовища. Гігантські темпи індустріалізації, хі-

мізації та урбанізації з одночасним розвитком стресових ситуацій від соціаль-

них струсів призвели до того, що протягом останнього десятиріччя стан здо-

ров’я жителів України став катастрофічно погіршуватися. Під серйозною за-

грозою опинився генофонд нації.

На земній кулі сьогодні практично неможливо знайти місце, де б не були

присутні у тій чи іншій концентрації забруднюючі речовини. Різноманітні

шкідливі речовини, що потрапляють у повітря, воду, ґрунти, переходять по

трофічних ланцюгах з однієї ланку в іншу і, зрештою, потрапляють в організм

людини.

Речовини, що забруднюють навколишнє середовище, дуже різноманітні.

Залежно від своєї природи, концентрації, тривалості дії на організм вони мо-

жуть викликати різні негативні наслідки. Реакції організму на забруднення за-

лежать від індивідуальних особливостей людини: віку, статі і стану здоров’я.

Як правило, більш вразливими є діти, хворі та люди похилого віку.

Короткочасна дія

невеликих концентрацій шкідливих речовин може

спричинювати рефлекторні реакції: запаморочення, нудоту, подразнення гор-

ла, кашель тощо. Потрапляння в організм людини

значної кількості

токсич-

них речовин може призводити до втрати свідомості, гострого отруєння і на-

ВООЗ

- Всесвітня організація охорони здоров’я, яка здійснює різноманітні заходи щодо оздо-

ровлення навколишнього середовища, боротьби з хворобами, пропаганди медичних знань серед

населення, природоохоронної освіти медичних працівників тощо.

127

віть смерті. Прикладом подібної дії можуть бути смоги, що утворюються у ве-

ликих містах в безвітряну погоду. При

систематичному

або

періодичному

надходженні в організм порівняно невеликих кількостей токсичних речовин

відбувається хронічне отруєння, ознаками якого є порушення нормальної по-

ведінки та нейропсихологічні відхилення: швидке стомлювання або постійне

відчуття втоми, сонливість чи, навпаки, безсоння, апатія, послаблення уваги,

забутливість і сильні коливання настрою. Хронічні отруєння можуть спричи-

нювати ураження нирок, кровотворних органів, нервової системи та печінки.

Подібні ознаки спостерігаються і при радіоактивному забрудненні довкілля.

Високоактивні у біологічному відношенні хімічні сполуки можуть викли-

кати ефект віддаленого впливу на здоров’я людини: хронічні запалення різ-

них органів, порушення нервової системи, розвитку ембріону, що призводять

до різних відхилень у новонароджених.

Медики встановили пряму залежність між зростанням кількості людей,

що хворіють на алергію, бронхіальну астму, рак, і погіршенням екологічної

обстановки у регіоні. Встановлено, що найменшу очікувану тривалість життя

при народжені (як у чоловіків, так і у жінок) мають жителі міст з розвинутою

металургійною та хімічною промисловістю. Більше за інших зазнають впливу

техногенних викидів жителі індустріально розвинених міст. Зони з високими

рівнями вмісту в ґрунтах токсичних сполук (важких металів, бенз(α)пірену

тощо) розташовані саме навколо цих поселень, і звідси ж постачається більша

частина плодоовочевої продукції.

Достовірно встановлено, що такі відходи виробництва, як хром, нікель,

берилій, азбест, багато отрутохімікатів, є

мутагенами

канцерогенами

, тобто

спричинюють генетичні зміни та онкологічні захворювання. Ще в ХІХ ст. рак

у дітей був майже невідомий, а нині він зустрічається все частіше і частіше. В

результаті забруднення з’являються нові, невідомі раніше хвороби, причини

яких буває дуже важко встановити (йоккаїцька астма, спричинена забруднен-

ням повітря оксидами сірки; хвороба юшо, викликана фенілами; хвороба мі-

намата - через вплив метилової ртуті; чернівецька алопеція - ймовірно, спри-

чинена дією талію; миколаївська токсикодермія невідомої етіології тощо).

Вчені визначають їх одним загальним терміном - хвороби цивілізації.

Особливо небезпечними є хімічні речовини, що мають мутагенні та кан-

церогенні властивості. Мутаціями (від лат. mutatio - зміна) називають рапто-

ві природні або спричинені штучно спадкові порушення генетичного матеріа-

лу, які призводять до змін тих чи інших ознак організму. Умовно мутації по-

діляють на

спонтанні

, що виникають під впливом природних факторів навко-

лишнього середовища чи в результаті біохімічних змін в самому організмі, та

індуковані (від лат. inductio - наведення), які виникають в результаті дії мута-

генних факторів, наприклад іонізуючого випромінювання, хімічних речовин,

у т.ч. лікарських препаратів, харчових консервантів, пестицидів тощо. Мута-

ції, що виникають у статевих клітинах (генеративні), передаються наступним

128

поколінням, а ті, що відбуваються у будь-яких інших клітинах (соматичні му-

тації) - успадковуються тільки дочірніми клітинами, що утворюються шляхом

мітозу - ділення клітинного ядра, тобто впливають лише на той організм, в

якому вони виникли. Мутації в соматичних клітинах вважаються однією з

причин виникнення онкологічних захворювань. Мутації в клітинах ембріону,

що розвивається, призводять до різноманітних неуспадкованих вад розвитку.

Через перехімізоване сільське господарство постійно збільшується кіль-

кість людей, що страждають від алергій, спричинених пестицидами. Багато

пестицидів є канцерогенами, викликають лейкоз, мутагенні зміни в організмі.

Нині відомо, що ДДТ, який вже повсюдно міститься в продуктах тваринниц-

тва і рослинництва, дуже шкідливий для здоров’я людини і має здатність на-

копичуватися в печінці, період його розпаду становить 49 років.

Високий ступінь мінералізації питної води, який спостерігається в пів-

денній частині України, дає певний внесок у захворюваність хворобами

шлунково-кишкового тракту, в тому числі гастритами, жовчно-кам’яною та

сечокам’яною хворобами.

Внаслідок Чорнобильської екологічної катастрофи лише в Києві втричі

збільшилася кількість онкологічних захворювань, у шість з половиною разів -

захворюваність ендокринної системи, в шість - крові, а в 31 - органів дихання.

Як і очікувалося, кількість випадків раку щитовидної залози у дітей, на

яких вплинув радіоактивний йод, значно зросла. Проте важко інтерпретува-

ти частоту випадків раку щитовидної залози, оскільки офіційна звітність з

цього питання була введена тільки з 1989 р. Частково підвищення цього по-

казника могло бути викликане і більш точною діагностикою, але зростання

кількості випадків раку безсумнівне. Ця тенденція проявилася дещо раніше,

ніж можна було очікувати. Можливо, це пов’язане з тим, що забруднені раді-

оактивними ізотопами області, де проживають потерпілі, є ще й ендемічними

щодо йоду. І хоча питома вага цієї хвороби в загальній кількості раку і смер-

тей від усіх різновидів пухлин не дуже велика, не можна забувати про відпові-

дальність держави, яка наразила людей на вимушений ризик захворювання.

Вивчення частоти виникнення солідних пухлин іншої локалізації свідчить

про відсутність з часом різниці у коефіцієнті регресії як у чоловіків, так і у жі-

нок в чотирьох найбільш забруднених радіоізотопами районах. При цьому у

порівнянні з періодом до Чорнобильської аварії відмічено збільшення частоти

виникнення пухлин у групі осіб, віком 65 років і більше. Але, враховуючи, що

для більшості злоякісних пухлин латентний період значно довший, ніж 10 ро-

ків, заключні висновки щодо частоти онкологічних захворювань робити ще

передчасно [65].

Однак безперечним є факт, що Чорнобильська катастрофа, як прямо, так і

опосередковано, дала і продовжує давати суттєві негативні наслідки на стан

здоров’я населення України за рахунок:

129

• економічного впливу

- відволікання бюджетних коштів на усунення на-

слідків аварії;

• психологічного напруження

, яке викликає у населення стрес з усіма не-

гативними наслідками для здоров’я;

• дії радіаційного чинника

Окрім хімічних та радіоактивних забруднювачів, у навколишньому сере-

довищі зустрічаються і біологічні, здатні викликати в людини різні захворю-

вання. Це хвороботворні мікроорганізми: бактерії, віруси, яйця гельмінтів і

найпростіші. Вони можуть знаходитися в повітрі, воді, ґрунтах, у тілі інших

живих організмів, у тому числі і людини. Впливаючи на навколишнє середо-

вище, людина нерідко порушує природні умови існування патогенних орга-

нізмів і сама стає жертвою хвороб.

Найбільш небезпечними є

збудники інфекційних захворювань

. Вони ма-

ють різну стійкість у навколишньому середовищі. Деякі здатні жити зовні ор-

ганізму людини всього декілька годин, інші можуть існувати у навколишньо-

му середовищі набагато довше (дні, роки). Для третіх навколишнє середови-

ще є природним місцем існування. Для четвертих інші організми, наприклад,

дикі чи свійські тварини, є місцем перебування та розмноження.

Часто джерелом інфекції є ґрунт, в якому постійно існують збудники

правця, ботулізму, газової гангрени, деяких грибкових захворювань. В орга-

нізм людини вони можуть потрапляти при пошкодженні шкірного покриву, з

продуктами харчування і при порушенні правил гігієни.

Хвороботворні мікроорганізми можуть проникати у підземні води і става-

ти причиною інфекційних захворювань людини, тому воду з артезіанських

свердловин, колодязів, джерел необхідно перед споживанням знезаражувати

(наприклад, кип’ятити протягом кількох годин). Особливо забрудненими бу-

вають поверхневі води річок, озер і ставків. Відомі численні випадки, коли за-

бруднені водойми ставали причиною епідемій холери, черевного тифу і ди-

зентерії. У південних країнах широкого поширення набули такі хвороби, як

амебіаз, шистоматоз, ехінококоз та ін., які спричинюються різними паразита-

ми, що надходять в організм людини з водою.

При повітряно-крапельній інфекції зараження відбувається через дихаль-

ні шляхи при вдиханні повітря, що містить хвороботворні організми. До та-

ких хвороб відносяться грип, коклюш, свинка, дифтерія, кір та ін. Збудники

цих хвороб потрапляють у повітря при кашлі, чханні і навіть при розмові хво-

рих людей.

Нині добре відомо, що шуми шкідливо впливають на здоров’я людей,

знижують їх працездатність, викликають захворювання органів слуху (глухо-

ту), ендокринної, нервової, серцево-судинної систем (гіпертонія) і органів

травлення. Адаптація організмів до шуму практично неможлива. Дослідження

свідчать, що у осіб, які мають “шумні” професії, шлункові захворювання (ви-

130

разкова хвороба, гастрит за рахунок порушення секреторної і моторної функ-

цій шлунку тощо) трапляються в чотири рази частіше.

Порушення стану центральної нервової системи під впливом шуму при-

зводить до зниження уваги і працездатності, особливо розумової, зменшуєть-

ся швидкість переробки інформації, об’єм короткочасної пам’яті. Дія на сер-

цево-судинну систему проявляється у зміні частоти пульсу, артеріального

тиску, біохімічних і біофізичних процесів у міокарді, збільшенні периферій-

ного опору кровотоку, підвищенні тонусу і кровонаповнення судин головного

мозку. Підвищення акустичного забруднення житлового середовища може да-

вати вагомий внесок у зростання серцево-судинних захворювань у мешканців

великих міст України [65]. Існують відомості про те, що збільшення рівнів ка-

техоламінів у крові жінок, які постійно перебувають під дією небажаних зву-

ків (шумів), може сприяти збільшенню кількості передчасних пологів.

Звук є одним з нестерпних подразників в нічний час: він порушує сон і

відпочинок людей після трудового дня, призводить до того, що втома посту-

пово перетворюється в хронічну, що сприяє розвитку інших захворювань, у

тому числі гіпертонічної хвороби. Виявлено підвищення частоти використан-

ня седативних препаратів населенням, що проживає в дискомфортних акус-

тичних умовах.

Наведені факти свідчать про те, що моніторинг, регулювання та обмежен-

ня у законодавчому порядку шумового забруднення стоять в одному ряду із

заходами, спрямованими на боротьбу з іншими видами забруднень. Проте

слід зазначити, що прийняті останнім часом в Україні законодавчі акти, по-

кликані захистити населення від шуму, не діють через відсутність реальних

механізмів їх впровадження у життя. Існуючі стандарти не мають достатнього

сучасного технічного, правового та соціально-економічного обґрунтування,

не сприяють залученню коштів винуватців транспортних, промислових і ко-

мунальних шумів для боротьби з цим небезпечним фактором ризику для здо-

ров’я людей. Нормативна база по боротьбі із шумом потребує перегляду. На-

зріла суттєва необхідність впровадження більш виваженого нормування акус-

тичного навантаження, його гармонізації із світовою практикою для вільного

спілкування з Європою.

Електромагнітні поля завдають шкоди перш за все нервовій системі.

Так, напруженість поля 1000 В/м спричинює головний біль і сильну втому,

більші значення зумовлюють розвиток неврозів, безсоння, імпотенцію. Елек-

тромагнітні поля радіочастотного та мікрохвильового діапазонів при збіль-

шенні їх рівнів у 2 рази, порівняно з нормативними, збільшують майже на

третину питому вагу дітей, що мають відхилення функціонального стану сис-

теми кровообігу. Існують дані про кореляційну залежність між величиною

реального навантаження електромагнітного випромінювання і станом здо-

ров’я дорослого населення, що виявляється у зниженні імунологічної реак-

тивності організму, збільшенні загальної захворюваності, поширеності хво-