Лютий І. О. Податкова система України

Подождите немного. Документ загружается.

141

жу продукції (товарів, робіт, послуг). Суб’єкти підприємницької діяль-

ності — юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподатку-

вання — за єдиним податком, не мають права застосовувати інший спосіб

розрахунків за відвантажену продукцію, крім готівкового та безготівко-

вого розрахунків коштами.

У разі здійснення операції з продажу основних фондів виручкою від

реалізації вважається різниця між сумою, отриманою від реалізації цих

фондів, та їх залишковою вартістю на момент продажу.

Суб’єкти малого підприємництва — фізичні особи мають право само-

стійно обирати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шля-

хом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Ставка єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва — фі-

зичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної ре-

єстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гри-

вень та більше 200 гривень на місяць.

У разі коли фізична особа — суб’єкт малого підприємництва здій-

снює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різ-

ні ставки єдиного податку, нею купується одне свідоцтво і сплачується

єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

У разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку ді-

яльність з використанням найманої праці або за участю у підприємниць-

кій діяльності членів його сім’ї, ставка єдиного податку збільшується на

50 відсотків за кожну особу.

Суб’єкт підприємницької діяльності — фізична особа, яка сплачує

єдиний податок, звільняється від обов’язку нарахування, відрахування

та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов’язаних з ви-

платою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових

відносинах, включаючи членів його сім’ї.

Суб’єкт підприємницької діяльності — фізична особа сплачує єдиний

податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий ра-

хунок відділень Державного казначейства України.

Відділення Державного казначейства України наступного дня після

надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:

 до місцевого бюджету — 43 відсотки;

 до Пенсійного фонду України — 42 відсотки;

 на обов’язкове соціальне страхування — 15 відсотків (у тому числі

до Державного фонду сприяння зайнятості населення — 4 відсотки)

для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законо-

давства у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, а також ви-

трат, зумовлених народженням та похованням.

Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що об-

кладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного опо-

датковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та

142

осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єди-

ного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних

податкових зобов’язань, як самого платника податку, так і осіб, які пере-

бувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім’ї, які

беруть участь у підприємницькій діяльності.

Суб’єкт підприємницької діяльності — юридична особа, яка пере-

йшла на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостій-

но обирає одну з наступних ставок єдиного податку:

 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, по-

слуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на дода-

ну вартість згідно із Законом України «Про податок на додану вар-

тість»;

 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, по-

слуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на до-

дану вартість до складу єдиного податку.

Суб’єкти підприємницької діяльності — юридичні особи сплачують

єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окре-

мий рахунок відділень Державного казначейства України.

Відділення Державного казначейства України наступного дня після

надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких роз-

мірах:

 до Державного бюджету України — 20 відсотків;

 до місцевого бюджету — 23 відсотки;

 до Пенсійного фонду України — 42 відсотки;

 на обов’язкове соціальне страхування — 15 відсотків (у тому числі до

Державного фонду сприяння зайнятості населення — 4 відсотки) для

відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодав-

ства у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат,

зумовлених народженням та похованням.

Платники єдиного податку — юридичні особи ведуть податковий об-

лік за тими податками, платниками яких вони є згідно з Указом.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб’єктів

малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою

оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на ви-

бір суб’єкта малого підприємництва.

Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітнос-

ті суб’єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу дер-

жавної податкової служби за місцем державної реєстрації. Суб’єкт мало-

го підприємництва — юридична особа обов’язково зазначає, яку ставку

єдиного податку ним обрано.

Заява подається не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звіт-

ного (податкового) періоду (кварталу) за умови сплати всіх установле-

143

них податків та обов’язкових платежів за попередній звітний (податко-

вий) період.

Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та

звітності може бути прийняте не більше одного разу за календарний рік.

Орган державної податкової служби зобов’язаний протягом десяти

робочих днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного по-

датку або надати письмову мотивовану відмову.

Відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку

та звітності та повернення до раніше встановленої системи оподаткування

суб’єкти малого підприємництва можуть здійснювати з початку наступно-

го звітного (податкового) періоду (кварталу) у разі подання відповідної

заяви до органів державної податкової служби не пізніше ніж за 15 днів до

закінчення попереднього звітного (податкового) періоду (кварталу).

За результатами господарської діяльності за звітний (податковий) пе-

ріод (квартал) суб’єкти малого підприємництва — юридичні особи пода-

ють до органу державної податкової служби до 20 числа місяця, що настає

за звітним (податковим) періодом, розрахунки про сплату єдиного подат-

ку, акцизного збору і, в разі обрання ними єдиного податку за ставкою 6

відсотків, розрахунок про сплату податку на додану вартість, а також пла-

тіжні доручення на сплату єдиного податку за звітний період з позначкою

банку про зарахування коштів. Суб’єкт малого підприємництва — юри-

дична особа зобов’язана вести книгу доходів та витрат і касову книгу.

У разі порушення вимог, установлених статтею 1 Указу, плат-

ник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподат-

кування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного пері-

оду (кварталу).

Суб’єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правиль-

ність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єди-

ного податку згідно із законодавством України.

Суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є

платником таких видів податків і зборів (обов’язкових платежів):

 податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа об-

рала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6

відсотків;

 податку на прибуток підприємств;

 податку з доходів фізичних осіб (для фізичних осіб — суб’єктів мало-

го підприємництва);

 плати (податку) за землю;

 збору на спеціальне використання природних ресурсів;

 зборів на загальнообов’язкове соціальне страхування;

 комунального податку;

 податку на промисел;

144

 збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;

 збору за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери по-

слуг;

 внесків до Фонду соціального страхування на випадок безробіття;

 плати за патенти згідно із Законом України «Про патентування дея-

ких видів підприємницької діяльності».

Новостворені та зареєстровані в установленому порядку суб’єкти ма-

лого підприємництва, які подали до державної податкової служби за міс-

цем їх реєстрації заяву на право застосування спрощеної системи оподат-

кування, обліку та звітності, вважаються суб’єктами спрощеної системи

оподаткування, обліку та звітності з того кварталу, в якому проведено їх

державну реєстрацію.

Суб’єкти підприємницької діяльності — фізичні особи — платники

єдиного податку мають право не застосовувати електронні контрольно-

касові апарати для проведення розрахунків із споживачами.

Порядок ведення спрощеного обліку та звітності суб’єктами малого

підприємництва відповідно до Указу затверджується Міністерством фі-

нансів України.

Дія Указу не поширюється на: суб’єктів підприємницької діяльнос-

ті, на яких поширюється дія Закону України «Про патентування деяких

видів підприємницької діяльності» в частині придбання спеціального па-

тенту;

 довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні

та небанківські фінансові установи;

 суб’єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких част-

ки, що належать юридичним особам — учасникам та засновникам да-

них суб’єктів, які не є суб’єктами малого підприємництва, перевищу-

ють 25 відсотків;

 фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, які займають-

ся підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і

здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами,

паливно-мастильними матеріалами;

 спільну діяльність, визначену пунктом 7.7 Закону України «Про опо-

даткування прибутку підприємств».

Питання для самоконтролю

1. Суб’єкти єдиного податку.

2. Перелік податків і зборів, в рахунок яких сплачується єдиний по-

даток.

3. Особливості сплати і нарахування єдиного податку для юридич-

них осіб.

4. Особливості сплати і нарахування єдиного податку для фізичних

осіб.

145

3.1.4. Вплив внесків на обов’язкове

соціальне страхування на доходи платників

В Україні система соціального страхування складається з пенсійно-

го страхування, страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездат-

ності та витратами, зумовленими народженням та похованням, страху-

вання від нещасних випадків на виробництві та професійних захворю-

вань, страхування на випадок безробіття, медичного страхування. Проте,

на сьогоднішній день діють тільки чотири види обов’язкового соціально-

го страхування, окрім медичного страхування, запровадження якого су-

проводжується серйозними проблемами як законодавчого так і організа-

ційного характеру.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади,

що здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення.

Платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування є:

1) суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності,

їх об’єднання, бюджетні, громадські організації, об’єднання громадян

та інші юридичні особи, філії, відділення та інші відокремлені під-

розділи платників податку, що не мають статусу юридичної особи.

Об’єктом оподаткування є: фактичні витрати на оплату праці праців-

ників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заро-

бітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у

тому числі в натуральній формі. Ставка збору у 2008 році — 33,2 від-

сотки від об’єкта оподаткування.

Для підприємств, установ і організацій, де працюють інваліди, збір

на обов’язкове державне пенсійне страхування визначається окремо за

ставкою 4 відсотки від об’єкта оподаткування для працюючих інвалідів

та за ставкою 33,2 відсотки від об’єкта оподаткування для інших праців-

ників такого підприємства (якщо кількість інвалідів становить не менше

50 відсотків загальної чисельності працюючих, збір на обов’язкове дер-

жавне пенсійне страхування визначається за ставкою 4 відсотки для всіх

працівників).

2) фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, які викорис-

товують(не використовують) працю найманих працівників, а також

адвокати, їх помічники, приватні нотаріуси, інші особи, які не є

суб’єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю,

пов’язаною з одержанням доходу. Об’єктом оподаткування є сума

оподатковуваного доходу (прибутку).

3) фізичні особи, які працюють на умовах трудового договору , та фі-

зичні особи, які виконують роботи згідно з цивільно-правовими до-

говорами, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники.

Об’єктом оподаткування є сума оподатковуваного доходу.

Ставка збору у 2008 році — 2 відсотки від об’єкта оподаткування.

146

Для платників збору, які мають статус державного службовця або

працюють на посадах, робота на яких зараховується до трудового стажу,

що дає право на одержання пенсії відповідно до законів України «Про

державну службу», «Про прокуратуру», «Про державну підтримку засо-

бів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про науко-

ву і науково-технічну діяльність», «Про статус народного депутата Укра-

їни», «Про Національний банк України», Митного кодексу України, По-

ложення про помічника-консультанта народного депутата України, став-

ки збору становлять:

1 відсоток від об’єкта оподаткування, з частини сукупного оподатко-

вуваного доходу, що не перевищує 150 гривень; 2 відсотки від об’єкта опо-

даткування, з частини сукупного оподатковуваного доходу в розмірі від

151 до 250 гривень; 3 відсотки від об’єкта оподаткування, з частини сукуп-

ного оподатковуваного доходу в розмірі від 251 до 350 гривень; 4 відсотки

від об’єкта оподаткування з частини сукупного оподатковуваного доходу

в розмірі від 351 до 500 гривень; 5 відсотків від об’єкта оподаткування, з

частини сукупного оподатковуваного доходу в розмірі понад 501 гривню.

4) юридичні та фізичні особи, що здійснюють операції з купівлі-продажу

валют. Об’єктом оподаткування є сума операції з купівлі-продажу ва-

лют. Ставка збору — 0,5 відсотока від об’єкта оподаткування.

5) суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю юве-

лірними виробами із золота, платини і дорогоцінного каміння.

Об’єктом оподаткування є вартість реалізованих ювелірних виробів

із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння. Ставка

збору — 5 відсотків від об’єкта оподаткування.

6) юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім

легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомо-

білів, які переходять у власність спадкоємцям за законом. Об’єктом

оподаткування є вартість легкового автомобіля. Ставка збору — 3 від-

сотки від об’єкта оподаткування.

7) суб’єкти підприємницької діяльності (у тому числі нерезиденти) —

виробники та імпортери тютюнових виробів. Об’єктом оподаткуван-

ня є кількість вироблених ними тютюнових виробів (крім тих, які

експортуються), що підлягають продажу, обміну на інші товари, без-

оплатній передачі або з частковою їх оплатою, та кількість тютюно-

вих виробів, що ввозяться на митну територію України. Ставка збо-

ру — 1,5 гривні за 1000 шт. цигарок без фільтру та 2,5 гривні за 1000

шт. цигарок з фільтром.

8) підприємства, установи та організації незалежно від форм власності

та фізичні особи, які купують нерухоме майно, за винятком держав-

них підприємств, установ і організацій, що купують нерухоме майно

за рахунок бюджетних коштів; установ та організацій іноземних дер-

147

жав, що користуються імунітетами та привілеями згідно із законами

та міжнародними договорами України, а також громадян, які купу-

ють житло або перебувають у черзі на одержання житла, або купують

житло вперше. Об’єктом оподаткування є вартість нерухомого майна,

зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна. Ставка збору — 1

відсоток від об’єкта оподаткування .

9) підприємства, установи та організації, фізичні особи, які користують-

ся послугами стільникового рухомого зв’язку, а також оператори цьо-

го зв’язку, які надають свої послуги безоплатно.

Об’єктом оподаткування є вартість будь-яких послуг стільникового

рухомого зв’язку, сплачена споживачами цих послуг оператору, що їх на-

дає. Не може бут діо — та телевізійними станціями; передавання або при-

йом інформації за и об’єктом оподаткування: транслювання програм ра-

допомогою радіозв’язку, мережами відомчого чи технологічного зв’язку,

що не мають автоматичної комутації з мережею зв’язку загального корис-

тування; користування радіотелефонами та радіо подовжувачами, під-

ключеними до номерів квартирних телефонів. Ставка збору — 6 відсо-

тків від об’єкта оподаткування.

Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування

України на випадок безробіття.

Фонд створюється для управління страхуванням на випадок безро-

біття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за

використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних по-

слуг. Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерцій-

ною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення за-

страхованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом.

Кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України.

Страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працю-

ють на умовах трудового договору, включаючи тих, які проходять альтер-

нативну службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або

неповний робочий тиждень.

Страхуванню на випадок безробіття не підлягають: працюючі пен-

сіонери та особи, які отримали право на пенсію; іноземці та особи без

громадянства, які тимчасово працюють за наймом в Україні, якщо інше

не передбачено міжнародними договорами України. Страхувальниками

є роботодавці і застраховані особи.

Розмір внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страху-

вання на випадок безробіття: для роботодавців — 1,3 відсотка суми фак-

тичних витрат на оплату праці найманих працівників; для найманих

працівників — 0,5 відсотка суми оплати праці; на підприємствах та в гро-

мадських організаціях інвалідів, де кількість інвалідів становить не мен-

ше 50 відсотків загальної чисельності працюючих і за умови, що фонд

148

оплати праці таких інвалідів становить не менше 25 відсотків суми ви-

трат на оплату праці, роботодавці звільняються від сплати внесків у час-

тині витрат на оплату праці найманих працівників-інвалідів; для осіб, які

беруть участь у загальнообов’язковому державному соціальному страху-

ванні на добровільних засадах — 1,8 відсотка суми оподатковуваного до-

ходу (прибутку).

Фонд соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою

працездатності.

Фонд є органом, який здійснює керівництво та управління загально-

обов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасо-

вою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та

похованням; провадить збір та акумуляцію страхових внесків та інших

коштів; надає матеріальне забезпечення та соціальні послуги, а також

здійснює контроль за використанням цих коштів.

Суб’єктами страхування від тимчасової втрати працездатності є за-

страховані громадяни, а в окремих випадках — члени їх сімей та інші осо-

би, страхувальники та страховик.

Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страху-

вання. Страхувальниками є роботодавці і застраховані особи.

Розмір внесків на загальнообов’язкове державне соціальне стра-

хування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витрата-

ми, зумовленими народженням та похованням: для роботодавців — 1,5

відсот ка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників;

для роботодавців на підприємствах , де кількість інвалідів становить не

менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих і за умови, що фонд

оплати праці таких інвалідів становить не менше 25 відсотків суми витрат

на оплату праці, — окремо 0,7 відсотка суми фактичних витрат на опла-

ту праці найманих працівників-інвалідів та 2,9 відсотка суми фактичних

витрат на оплату праці інших працівників; 0,5 відсотка — для найманих

працівників, які мають заробітну плату нижче прожиткового мінімума

для працездатних осіб та найманих працівників-інвалідів, які працюють

на підприємствах; 1 відсоток — для найманих працівників, які мають за-

робітну плату більше прожиткового мінімума; для осіб, які беруть участь

у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні на добро-

вільних засадах — 3,4 відсотка суми оподатковуваного доходу (прибутку).

Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробни-

цтві та професійних захворювань України.

Розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризику

виробництва, до якого віднесено підприємство, знижки до нього чи над-

бавки (за високі рівні травматизму, професійної захворюваності та не-

належний стан охорони праці). Існують 67 класів професійного ризику

виробництва, і в залежності від класу встановлені страхові тарифи (до

149

2005 року діяли ставки від 0,84 для 1 класу до 13,8 для 67 класу, з 1 січня

2006 р. Відповідно від 0,66% до 13,6%).

Питання для самоконтролю

1. Види відрахувань до державних цільових фондів.

2. Збір на обов’язкове пенсійне страхування.

3. Збір на обов’язкове соціальне страхування.

4. Інші види відрахувань.

3.2. Податки на споживання

3.2.1. Податок на додану вартість

ПДВ — це один із самих розповсюджених універсальних акцизів у

світі. Започатковано оподаткування доданої вартості у Франції у 1955 р.

Теорію цього податку і механізм застосування запропонував французь-

кий економіст Лоре. Найбільший вплив і розповсюдження ПДВ отримав

у 1957 році у зв’язку з створенням Європейського економічного співто-

вариства. Всі країни, що входять в співтовариство, застосовують ПДВ.

Більш того, це єдина форма універсального акцизу, яку їм дозволено за-

стосовувати.

Особливістю ПДВ, на відміну від податку з обороту, є те, що він не

поширюється на додану вартість, яка вже була раніше оподаткована.

Хоча податок стягується багаторазово, він охоплює щоразу тільки ново-

створену вартість. Він не складний в обчисленні, забезпечує сталі надхо-

дження, оскільки додана вартість досить стабільний показник.

Надходження ПДВ рівномірно розповсюджуються по території кра-

їни, що частково вирішує проблему взаємовідносин між центральним і

місцевим бюджетами.

При розрахунку ПДВ в світовій практиці використовують чотири ме-

тоди його визначення:

- прямий адитивний, або бухгалтерський;

- непрямий адитивний;

- метод прямого відрахування;

- метод непрямого відрахування, або метод податкового кредиту.

Якщо умовно позначити ставку податку через R, то формули розра-

хунку податку, згідно перерахованим методам, будуть мати вигляд:

R(V+М) = ПДВ;

RV + RМ = ПДВ;

R(B — З) = ПДВ;

RВ — RЗ = ПДВ,

150

де V — частина доданої вартості, що дорівнює вартості працевтрат;

M — частина доданої вартості, що дорівнює прибутку фірми;

В — вартість вироблених товарів;

З — та частина собівартості, що не є доданою вартістю, тобто ціна

елементів оборотного капіталу, що придбані зі сторони (виробничі ви-

трати).

Найбільше розповсюдження отримав четвертий метод. Його вико-

ристання не потребує визначення доданої вартості. Замість цього засто-

совується ставка до її компонентів (витратам та виробленій продукції).

Даний метод розрахунку ПДВ дозволяє застосувати ставку податку

безпосередньо при угоді, що дає переваги технічного і юридичного ха-

рактеру. Наявність податкової накладної, в якій відображаються подат-

ки, стає найважливішим і принциповим моментом здійснення угоди і ін-

формації про податкові зобов’язання фірми.

І, звичайно, використання податкової накладної з вказуванням здій-

сненої угоди дає можливість слідкувати за рухом товару з метою пере-

вірки.

Перший і другий методи розрахунку податку, тобто методи, що за-

сновані на балансах, потребують визначення прибутку. Але оскільки в

балансах компаній здійснені операції продажу не поділяються за видами

товарної продукції у відповідності з діючими ставками податку, а також

не виокремлюються по видам товарів закупки, то стає очевидним, що в

цьому випадку може застосовуватись лише єдина ставка податку на до-

дану вартість. Четвертий же метод дозволяє використовувати диферен-

ційну ставку податку. Що стосується третього методу, тобто застосуван-

ня ставки податку до показника, що отримується в результаті вирахуван-

ня витрат з вартості продукції, що випускається то він зручний лише для

єдиної ставки податку.

На практиці для компаній є надзвичайно незручним розраховувати

додану вартість щомісячно, оскільки обсяги купівлі і продажі можуть

значно коливатися у часі. Фірми можуть мати великі запаси, які змі-

нюються в залежності від сезонних коливань. Таким чином, на сьогод-

нішній день четвертий метод, або, як його ще іноді називають , «інвой-

сний», найбільш поширений. Податкові зобов’язання можуть розрахо-

вуватись щотижня, щомісяця, щокварталу або щорічно. Цей метод до-

зволяє найбільш повно охопити товари і використовувати більш ніж

одну ставку.

Застосування ПДВ базується на принципах місця призначення та

країни походження: згідно принципу місця призначення ПДВ стягуєть-

ся з усіх товарів і послуг, які були ввезені до країни для кінцевого спожи-

вання. Базою оподаткування ПДВ в рамках всієї економіки є ВВП — ва-

лові інвестиції +(–) сальдо експорту (імпорту).