Літопис Самовидця

Подождите немного. Документ загружается.

собою татар тисячей дванадцять при зятю ханском Мамсир мур-

зі,

дали бой в полю, але не додержавши, и козаки вступили в го-

род за гетманом наказним. А орда оборонною рукою в поле на

Лосиновку вступила, за которими князь ишол, але ничого не вску-

равши, назад вернулся под Конотоп. Того ж часу гетман Вьіговскій,

скупивши всі полки козацкіе и маючи при собі Нурадин султана,

притяг з войсками на КрупичПоле, где й хан з великими потугами

орд

прибыл до него юня «24». И там гетман Вьіговскій зо всею

старшиною, а полковники и сотники зо всею черню присягали хану

кримскому на том, жебы его не одступать, там же и хан з солтанами

и усіми мурзами присягал козаком, жебы їх не отступи™ в той вой-

ні,

як ударятся з войском московским. И так тії трактата скон-

чавши, просто под Конотоп притягли

и зараз спод Тиници по-

діз[д] добрій виправили, где пришовши на переправу в селі Соснов-

ці,

немал през цілій день міли потребу, где язика взяли, а люд

московскій не достал язика. И на той переправі в милі доброй

от

Конотопу заставу отправовали и там того дня розишлися. На

другій день зась юля

28 дня, в середу рано, гетман Виговскій

войско вшиковавши козацкое и полскіе корогви, просто наСос-

новку рушил, аханз ордами на Пустую Торговицу рушил з лю-

дом перебраним

до бою; и там пришовши гетман Виговский до

Сосновки ку переправі, застал великії войска его царского вели-

чества, с которими был околничій князь Григорій Ромодановскій

и князь Пожарскій и иних много началних людей конних и піших,

и на килка годин у той переправи великій

бой был. Але хан з ор-

дами с тилу от Конотопу ударивши, оных зламал, где за один час

болей ніж на двадцять тисячей албо на тридцять люду его царского

величества полегло. А князь Ромодановскій з того бою здорово

увойшол, а князя Пожарского живо поймано

, которого хан стра-

тив того ж часу, скоро приведено, для того, же хану домовлял. 1ю-

ля 29

Гуляницкій з войском в Конотопі зостал волним от обле-

ження, которих тилко было зостало

полтреті тисячи. Князь Тру-

бецкій, видячи, же на войско трудно от орди, табор справивши и

войско ушиковавши, третего дня рушил зпод Конотопу и так обо-

ронною рукою аж до Путивля пришол юже без шкоди. А гетман

Вьіговскій з войском, з ордами от Путивля отступивши, под Га-

дячое потягнул, и там ставши, орду с козаками выслал в землю

Московскую задля здобичи и ижбы пустошили. И там же под Гадя-

У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «войск орди».

Там же: «потягнули»; у сп. Козельського: «пошли».

У сп. Козельського: «дві милі добрих».

Правильно: «июня».

У сп. Козельського: «войском виборним».

У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «велми».

У сп. Козельського: «живого поймали».

Т а м ж е, в сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «Того ж року іюля 29».

"Там же: немає «зостало».

чом

докончил згоди

з королем его милостю *, на том постановив-

ши,

же сам воєводою киевским был, а с каждого полку

Козаков

по

килка сот до шляхетства міли быть приняти, также шляхта вся

и козаки трох воєводств: Киевского, Черніговского, Браславского.

В Києві усі суди и справи в Києві

иміли отправоватися

, не ездячи

до Люблина, ані теж до Варшави на сейм, що и привилейами юж

иствержено было. Там же гетман Вьіговскій стоячи

, городи тіе,

которих козаки были при войску московском, якото: Ромен, Мир-

город, Веприк и инніе казал зганяти за Днепр, а городи попалити.

Того ж року тая ж згода з королем полским розорвалася, бо

гетман Вьіговскій, повернувши до Чигирина, войска роспустил,

хан

у Крим повернул, набравши ясиру, а корогви затяговіе полскіе

на станцію росположил и полк Ніжинскій и Черніговскій, над

которими старшій был пан Немірич. А Юрій Хмелниччєнко

, жа-

луючи зневаги своєї, же ему гетманство отнято, выслал за пороги

слугу своего Бруховецкого до войска, просячи, щоб выйшли. То-

го ж року полковник переясловскій Цюцюра, хотячи себі гетман-

ства, с поради протопопа ніжинского Максима и Васюти

козака,

из собою зприсягшися в полі, зачал новую річ. Бо будучи стар-

шим в городі Переяслові и которих знаючи

козаков значних, до

себе зазвавши в алкір

поодинцем, казал повязати, а напотом и

позабивати на смерть. И послал до Кіева до боярина и воєводи

киевского Шеремета "людей, просячи, жебы ему дал московских,

що и одержал. И зараз того ж часу,

тоест

септеврія

1 дня, до

Ніжина

Козаков

своїх [послал, юже на тое

] маючи змову з Ва-

сютою Золотаренком, а звлаща внебитности Гуляницкого полков-

ника, которій на тот час отехал был до Корсуня,— аже сторожи не

было жолнірской у брамах, увойшовши козацтво в місто, крикнули

на людей, жебы

ляхов

были. И зараз посполство кинулося с тими

козаками и за годину всіх жолніров вибили, которых было корог-

вей

пять,

нікого не щадячи, же не звикли давати стаціеї жолні-

ром, а з Ніжина зараз по усіх городах где были: в Чернігові,

Березной, Мені и инных. А рейментараїх пана Немірича, за Ко-

бижчою, под селом Свидовцем нагнавши, забыли и хто при нему

У сп. Судієнка і вид. Бодянського: «з королем полским».

Помилково повторено назву міста двічі.

У вид. Бодянського: «отправовати».

У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «Тогда ж гетьман Виговскій, там

стоячи».

У сп. Козельського, Судієнка і в вид. Бодянського: «Хмелницкий».

У праці О. Рігельмана: «Василь Золотаренко і Максим Филимонович».

У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: немає «знаючи».

У вид. Бодянського: «в артель», у сп. Козельського: «валкір».

У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «Шереметева».

Т а м же: «сентябра».

Так написано у вид. Бодянського і в сп. Судієнка. У сп. Іскрицького і

Козельського тут незрозуміло: «до Ніжина козаков своїх, уже на готовое маючи

змову».

6 602 81

был, никого не жив

гчи.

И того ж часу послали до Путивля до бояри-

на

и князя Трубецкого, жебы наступовал з войском московским

под Ніжин з войсками. Що видячи князь Трубецкій, же старшина

козацкая до

оных

приехала, также и ис Киева маючи відомость,

же

Выговского жолш'ров выбито, рушил просто на Ніжин, а из Ні-

жина

виславши посланцов козацких

до его царского величества

и своїх, з войсками рушил под Переясловле. О чом почувши, гет-

ман Вьіговскій выйшол у войско под Білую Церков, хотячи полки

купити, але оному послушенства не отдавали; бо молодий Хмелни-

цкій Юрій вышол до войска, до которого ся привернули всі полки

з волостми и Сірко з запорожцами. Мусіл

Виговскій, зоставивши

жону в Чигирині, уходити в Полщу, до которого

козаки

посилали

по гармати и знаки войсковіе, що оним одни поотдавал, а другіе

з собою попровадил в Полщу, которому надано Бар

и иніе го-

роди в Полщи. А войско, ставши

за

Переясловлем, московское,

где скупилися и усі полки задніпрскіе, и учинивши раду, едностай-

не на тое зезволившися, обоїх сторон козацтво обрали гетманом

совершенно Юрія Хмелницкого, которому гетманство здавал князь

Трубецкій. И так зараз з тоей ради воєвод постановили в Переяс-

ловлю, Ніжині, Чернігові з войсками, а князь Трубецкій повернул

з войсками в Москву. А гетман Юрий Хмелниченко

, пришовши

в Чигирин, росказал доставати замку чигринского, в котором се-

діла жена Виговского з своїм людом и тими, хто был зичливим Ви-

говскому, которых достали и усю маетность порабовали, а

жену Выговскому одослали на прозбу его. И так трохе вспокоїли

Україну.

А того літа в Литві войско литовское збил князь Долгорукій,

и гетмана литовского Каневского

поймал

и на Москву до его

царского величества отпровадил.

РОКУ 1660

В Борисові на початку року

починается коммисія, на которую

и нас

Козаков

затягано

и билисмо. Зась тая коммисія фортелем

отправовалася, бо певне князь Хованскій з войсками его царского

величества войско литовское розбил под Ляховичами и там непо-

далеку стал. И так коммисари полскіе, стоячи в Мінску, уводили

аж до Петрова посту, пославши по Чернецкого на Полоцкую, где

пришовши Чернецкій тое войско, зостаючое з князем Хованским,

розбил, же мусіли и коммисарі его царского величества з Борисова

У праці О. Рігельмана тут згадується ім'я полкового судді Романа Раку-

щина.

У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «И тамо мусіл...»

Т а м ж е: «остановившись».

У сп. Козельського: «А войско московское, ставши под».

Т а м же і в сп. Судієнка: «Хмелницкий».

Правильно: «Кгонсевского».

У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: немає «на початку року».

У вид. Бодянського: «стягано».

уступити, нічого не отправуючи коммисії, в Петров пост уступили,

а Борисов зостал

в облеженю. Там же князь Долгорукій міл

потребу того літа с Чернецким, але розная война была: Могилев,

воеводу убивши, ляхом поддался

и так же и Вилня учинило

Того ж літа рада на Кодачку была у петровицю, на которой

раді гетман Хмелничченко зо всею старшиною и боярин Василій

Борисович Шеремет был. И на оной раді

поставили йти з войском

под Лвов, а з Шереметом старшим Цюцюрі, полковникові переяс-

ловскому, и полку

Киевскому иПрилуцкому

, а Хмелничченко

гетман зо всіми полками особно йти міет, що и учинили: боярин

Шеремет

на Котелню пойшол шляхом, а Хмелницкій гетман Гон-

чариским

. Где войска коронніе з ордами гетмана Хмелницкого

оступили, и там маючи потребу, не дали ся скупити з Шереметом ',

и мусіли згоду приняти з войском коронним и королеві присягнули

з войском своїм, а тая згода стала под Слободищами. И так усі

войска так коронніе, як козацкіе з Хмелницким и орда потягнули

ку Шереметові, которій юже вишол был з Котелні, и Котелню зпа-

лили з живностями, где на пустині облегли Шеремета вколо

, не

даючи оному упокою

а под час сліоти осінной. И так козаки

видячи гетмана своего з войсками, почали волно от Шеремета от-

ступа™, и сам старшій Цюрюра зо всіми козаками отступил Ше-

ремета ж

и до войска гетмана своего Хмелницкого зо всіми ко-

заками прихилився, що не без шкоди козаков было, бо иных татаре

пошарпали, а иних и в неволю побрали. Що видячи Шеремет, не

уступал оборонною рукою, и що міл короля полского, взявши Вар-

шаву, провадити в Киев в неволю, як собі тое обіцал, того не до-

казавши, сам о згоду просил и чинил примиря, обецуючися звести

войско с Киева. И так згоду приняв, але того не доказав, бо князь

Борятинскій, которій зоставал в Кіеві, на тое не позволив и войск

полских не припустил до Киева з Шереметом. И так Шеремета зо

всім войском взято в неволю до Криму, а иних началних людей

жолніре

розобрали, в которих выкуплялися з неволі. И так знову

Україна уся зостала за королем полским, опроч Переясловля и Ні-

жина и Чернігова з волостями, бо в тых городах воєводи зоставали.

А в Переясловле Яким Сомченко наказним гетманом присланній

У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «стал».

'Там же: «учинили».

Т а м же: немає «раді».

Т а м же: «полкам».

Т а м же: «Шереметев».

Там же: помилково «Гонгорійским», у рос. перекладі: «Гончарихою»,

у сп. Козельського: «шляхом Гончаровским».

У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «шереметевими» (очевидно, про-

пущено: «войсками»).

Т а м же: «около».

Т а м же: «ему покою», «ему упокою».

Т а м же: немає «козаки».

Т а м же: немає «Шеремета ж».

Т а м же: «жолнірове».

6 83

был, которій одержался щире при его царскому величеству, любо

и жолнірове войском с козаками и татаре, при Гуляницком на

Задніпря пришовши, докучали; але постарому тіе три полки не

давалися, а инніе усі полки поздавалися, где и залоги стали были,

и жолнірове зімовали тую зиму по инних полках, почавши от

Ирилуцкого по усей Україні.

РОКУ 1661

У великій пост войска коронніе уступили з Заднїпра, зоставивши

тилко Козаков піхоту, але и тих усіх повиганяли з городов за-

дніпрских, и знову усе Задніпря

зостало в подданстві его цар-

скому величеству, а Сомко гетманом меновался, любо радою необ-

ранній был. Задля чого гетман Хмелничченко хана з Криму зо

всіми ордами затяг и Переясловле держал в облеженю з ордами

и войском козацким и жолнірами, але своего не доказал, бо

город

Переясловле і инніе оному не здавалися. А напотом на зиму при-

вернул под Ніжин, и

хан стоял в селі Хорошом Озері, а Хмел-

ницкій с козаками у селі Кропивной. И гак не привернувши Зад-

ніпра, много полону побрали аж поза Стародубом, коло Мглина и

у Московщині, и хан уступил по Богоявленію от Ніжина посполу

з Хмелницким

РОКУ 1662

Уступуючи

хан и Хмелницкій з Задніпра, зоставили

Козаков

у Аркліеві

и татар коло Аркліева, а же шкоди великіе чинили

по Задніпру, околничий князь Григорій Григоріевич Ромоданов-

скій, скупивши войска, пошол ку Аркліеву и тих татар погромил

у Вереміевці, с которих мало увойшло за Дніпр, бо той погром был

зараз по Воскресенії, и Аркліев узяли и спалили. Тих же свят

Сомко учинил раду в Козелцю, и там гетманом его козаки

учинив-

ши,

присягали ему. Тилко ж тое не трвало

, бо тая рада стала

неслушне для того, же послали [до] его царского величества, про-

сячи о позволенніе зуполной ради, на которой бы и войско з За-

порожжя было, жебы одностайне гетмана оббрали и одного

слу-

хали. Бо запорожці себі гетмана Бруховецкого звали, а полков-

ник ніжинскій Васюта собі гетманства хотіл и не слухал Сомка

гетмана. На що юже царское величество позволил, жебы рада была

и гетмана собі настановили, а же тая Козелская рада стала неслу-

шне,

и гнів царскій стал. А до того еппископ Месртодій, которій на

той раді был и до присяги приводил, также и Васюта, ніжинскій

полковник, описали Сомка гетмана, же конечне по орду посилает,

У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: додано «вовся».

* Там же: «уступаючи».

У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «Ирклг'евг».

У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «тривало».

У сп. Козельського: як правило «един», «еднак», «едностайне» і под.

•Там же: паралельно «Самко», «Самченко».

хотячи

измінити, що была неправда. Бо того ж року и літа гетман

Хмелницкій, затягши орди часть и жолш'ров, коммоника и ш'хоти,

з усіми полками своїми переправивши Дніпр, подступил под Пе-

реясловле и оного доставал час немалий, але ничого не вскурал,

бо

там было войско царское и козацкое при Сомку, которіе можне

боронилися. И того ж часу околничій князь Ромодановскій, ску-

пивши войско и Ніжинскій полк при собі маючи, просто ку Пере-

ясловлю потягнул з войском. Где татаре, припавши

на світанню

под войско, под Шратином узяли язика московских людей и сами

наоко войско вьіділи, пришовши до войска, дали знати Хмелниц-

кому о тих силах, которіе идут на него. Що Хмелницкій, собою

стривоживши, отступил от Переясловля и потягнул ку Дніпру

под

Канев и, не дойшовши Канева, над Дніпром окопався, минувши

Городище, противко села

, к самому Дніпру. А князь Ромаданов-

скій, пославши коммонником за тим подездом татарским, за ко-

торим гонилисмо аж до самой Оржици, аже татаре, полегчившися,

тую переправу перейшли и, не чинячи жадного отвороту, уходили

мимо Яблонев, где барзо зліє переправи и мусіло войско повагом

йти,

и переправивши Супой, сталисмо. Где поеланци гетмана Сом-

ка пришли, даючи знати об отході Хмелницкого от Переясловля, за

которим подезд добрій выслали. А же дано от поезду знати, же

рушил от Городища князь Ромодановскій со всім табором ко Дніп-

ру мимо Переясловле, где и наказній гетман со всім войском

вышол з Переясловля, и зкупившися з околничим

князем Ромода-

новским, просто пойшли тропою гетмана Хмелницкого. Аже Хмел-

ницкій юже стал табором, окопавшися, выпер подезд и гнал на

полмилі, але же войско йшло всправі

, козаки Хмелницкого назад

уступили ку своему табору, бо юже татаре, зоставивши Хмел-

ницкого, за Дніпр переправовалися

и пойшли у свою землю

в9

Где войско околничого князя Ромодановского и козацкое

просто

табором наближилося на табор Хмелницкого, як можна ся быти

з гармати, и коменик козацкій з обох сторон

дал

бой от поля, з тоей

сторони, от бору. А Яким Сомко с піхотою

Козаков своїх,

также и

з московскою

просто противко табору

ишол,

где великая война

сточилася

з обох сторон, которая тривала годин полтреті зигаро-

вих

. А напотом як наступил князь Ромодановскій з коммонни-

ком

ушикованим так колійним, райтариею, як и

иним

огнистим,

У сп. Судієнка: «оборонилися», у сп. Козельського: «коториї мужнє».

У вид. Бодянського: «приставши».

У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «над Дніпром, минувши Городище,

противно села окопався».

У вид. Бодянського: немає «околничим».

У сп. Козельського: «справно».

У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «переправилися».

У вид. Бодянського: немає «козацкое».

Т а м же: «из москвою».

У вид. Бодянського: «точилася», у сп Судієнка: «почалася».

У сп. Козельського: «дзиґарових».

зараз войско Хмелницкого тил подали, которіе ся юже болше и по-

правити не могли, але мимо табор ко Дніпру скочили, а инніе з

Хмелиицким до бору. Що видячи піхота и тіе в Дніпр

скочили,

и так Дніпр наполнили, же за людом мало и води знати было.

А піхота німецкая, которой тисяча было, в углі табуру заперлися

и не здалися, аж усіх выбито

. И так там згибло войска з руки

Хмелницкого так Козаков, як и ляхов тисячей болше двадцяти,

же аж от смроду трупу его

ку Днепру трудно было приступити,

а инній труп аж на Запорожже позаносило. И так Хмелницкій

люд погубил и табор зовсім утратил, а сам не у великой купі на Чер-

каси увойшол. А инніе козаки, которіе переплили Дніпр,нагіедо-

домов йшли, а з жолніров у Дніпра были

, а которій переплив,

то и с тих мало хто увойшол. И так козаки Канев опановавши,

многіе шкоди чинили и в Корсуню и по иних городах, містах и

селах.

А тая потреба была місяця июля «16». По той потребі войско

козацкое, видячи, же Яким Сомко, не щадячи здоровя своего, ишол

з войском и добрим приводцею был, хотіли учинити совершенним

гетманом. А же єпископ Мефтодій, на тот час тому зайздростячи,

а Васюта, полковник ніжинскій, себі хотячи, упросили князя

Ромодановского, жебы найскорій ишол под Черкаси, не ожидаючи

Якима Сомка гетмана, которій на радощах гулял с козаками. А тое

сприял писар Сомков, же Васюті, которій потаємне перенятій был

от Васюти, и той почувши, же конечне рада міет бити на потвер-

женя гетманства Сомкові, аже и козаки полку Ніжинского на тое

схилялися. И так князь Ромодановскій, не ожидаючи приезду

Сомкового з Переясловля, рушил з войсками московскими, при ко-

тором и Васюта з полком Ніжинским пойшол, инніе усі полки зо-

ставивши. До которих Сомко приехавши, аже не застал князя,

до Канева рушил

, по Задніпрю немалую узявши здобич, вцілости

повернули ку домом, уставивши полковником

Лизогуба в Кане-

ві.

А князь Ромодановскій, пришовши ку слободце Богушковой,

и войско перебравши, послал товариша своего столника Приклон-

ского, которій, переправивши Дніпр, подступил под город Чер-

каси, которому Черкаси здалися. И там будучи в Черкасах, наста-

вили полковником з своей руки Михайла Гамалію, и немного що

У сп. Козельського: «до Дніпра».

У вид. Бодянського і в сп. Судієнка ці рядки читаються так: «Що

видячи піхота німецкая, же тіе в Дніпр скочили и так Дніпр наполнили, же за лю-

дом мало и води знати было, в углі табору заперлися и не здалися, которих тися-

ча было, аж усіх выбито», у сп. Козельського: немає «А піхота ...было».

У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: немає «трупу его», у сп. Козельсько-

го:

немає «его».

У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «Хмелниченко».

У вид. Бодянського це місце передано, мабуть, точніше: «а жолніров»,

в сп. Козельського: «а жолнірам у Дніпра била добич».

У сп. Козельського: «пошол і там».

У вид. Бодянського: «уставивши полковника», у сп. Козельського: «зо-

ставивши».

зоставивши москви, столник Приклоненій з войском ишол униз

Днепром, зближаючи ку Чигирину, аж до Бужина притягнул, тое

схиляючи. А князь Ромодановскій сим боком Днепра ишол униз

и там же противко Бужина стал, над Круковом. Але тое щастя

знову ся отминило, бо Хмелницкій гетман

, прибивши в Чигирин,

того ж часу послал по орду, где посланці

застали готовую орду

в полях, и зараз поспішил салтан у килканадцять тисячей пере-

браной орди

пришол до Чигирина. О чом увідомившися, стол-

ник Приклонскій рушил з Бужина ку перевозу, и так оных напала

орда, а оборонною рукою до самого перевозу йшли табором и мало

що утратили. Тилко ж наш люд несталій, зоставивши табур,

у Дніпр уплав

пойшол, тилко гармати

поромом перевезли, що

татаре аж у Дніпр за москвою уганяли, але з берега стрилбою з

гармат и дробною оных отбывали, бо вода мала на тот час была.

И так болше не бавячися у Днепра

, [пойшли с Приклонским к Луб-

ням. А Хмелницкій, не могучи Переясловской шкоди себі награ-

дити и укріпитися, отдав гетьманство

Тетері, а сам в чернці по-

стриглся. Между тімзапорожекіе козаки в раді своей самоволно

Брюховецкого українским огласили гетьманом и письменно его цар-

скому величеству рекомендовали. По челобиттю жеМефтодія епис-

копа и Васюти указал его величество, кого хотя волними голоса-

ми избрати на гетьманство, и под сее время Брюховецкому з Запоро-

жъжя до Гадяча пришедшему] ...которіе великое пошановання от

цара міли и чого хотіли, то у его одержали. И так Бруховецкій,

як першей наменилося, вишол з Запорожжа с козаками в килка

сот, которого князь Ромодановскій вдячне приняв и при них стал,

же тая уся Україна по Ромен оных слухала

, отступивши от

Сомка гетмана. А полковник ніжинскій Василь, будучи уведенній

обетницею гетманства от запорожцов, которіе приеждаючи з За-

порожа и видячи хтивость от его того уряду и зс ошуканням его

подводячи

задля узятя подарков, же якоби его войско на

Запорожу хотят гетманом насътановити. А он, яко простак, а маю-

У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «обминуло, бо гетьман Хмелни-

ченко».

Т а м же: «послал к орді, якую посланці» і т. д.

Т а м же: «через Дніпр в плин».

Т а м же: немає «гармати».

Тут у сп. Іскрицького прогалина на цілу сторінку, а у сп. Козельсько-

го—

на кілька рядків. Наведений у дужках текст, який заповнює цю прога-

лину, взято із сп. Судієнка. Так це місце дослівно зустрічається і в вид. Бодян-

ського.

Цей уривок тексту зустрічається також у т. зв. «Короткому опису Мало-

росії». Його охоче використовували переписувачі літопису Самовидця, допов-

нюючи або змінюючи окремі сторінки пам'ятки. На це звернув увагу дослідник

літопису О. Левицький, вказавши роки, звідки запозичені місця і внесені до

пізніших списків Самовидця.

У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «слушала».

У сп. Козельського: «подходячи».

чися добре, не жалуючи, кождого

даровал, а Сомка гетмана яко

могучи удавал и на Москву описовал, за которим его уданням оба

зостали у великом подозрінію и неласце на Москві. А же видячи

полковник ніжинскій, же Бруховецкій, вишовши з Запорожжа,

жадной карти до оного не пишет, отзиваючися з якою приязню,

умислил был сам ехати до Гадячого, и зобравши товариство знач-

ное в Батурин, и там хотіл тих людій вигубити, которіе оного от

злого отводили, жеби не удавал Сомка, и межи собою гетмана наста-

новили и тое оному персвадовали, же запорожці не зовсім добрим

на старшину городовую жичут

, як то у оных звичай давній.

Аже по волі его не сталося, бо піхота, которую он на тое был в Ба-

турин

впровадил и наустив, Бог

сердца отвернул от невинних

людей, же на него самого повстали и за малим его не убили, же

заледво тое ускромили. И із Батурина послал подарунки

до

князя Ромодановского, жеби руку его

держал, также и вівідую-

чися о

том, ежели запорожци что

будут о том мовити, жебы оному

гетманом бути. Аже посланці застали князя Ромодановского у Зін-

кові, где и запорожци на тот час у князя были, которій подарок

оного всміх князь принял, яко тот человік, же и своего много МІЄТ.

А запорожці зась, подпивши, свой замисл явне открили, же на

усю

старшину городовую великіе похвалки оних вибити, а най-

болшей на Сомка и Васюту, полковника ніжинского. Которіе пос-

ланці, повернувши, оному ознаймили, же порожняя оному надія на

князя и на запорожцов, же зле мислят, не тилко гетманом быти,

але и о здоровю его и худобі совітуют. И в тот час почал старатися

о приязнь з гетманом Сомком, которую учинили и, зазвавши пол-

ковников и сотников и

Козаков

значних до Ичні, присягу виконали

в церкві ринковой на гетманство Якимові Сомкові. И тот же Васю-

та присягал и инних примушал

, але юже невчас, бо зопсовавши,

не скоро поправити, що удавал Сомка змінником и незичливим цар-

скому величеству, то и сам в том зостал тоею присягою. И так тое

през цалую зіму колотилося. Едни при Бруховецком зоставали,

якто:

полк Полтавскій, Зінковскій, Миргородскій, а при Сомку

зоставали полки: Лубенскій, Прилуцкій, Переясловский, Ніжин-

скій, Черніговскій, и на том постановил,

жебы

чернчая рада

1а

не била.

У сп. Судієнка:«добр», в вид. Бодянського: «добре».

У сп. Козельського: «видут».

У вид. Бодянського: немає «в Батурин».

У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «бо».

Т а м же: «подарки».

•Там же: немає «его».

'Там же: «в».

У сп. Козельського: «що».

* У вид. Бодянського в сп. Судієнка: «подарунок».

У сп. Козельського: як правило, «всю», «всіх», «все».

Т а м же: «присягав и инних примушав».

У сп. Судієнка і Козельського: «чернечая рада», у вид. Бодянського-

«чорная рада была».

8Я

РОКУ 1663

Зараз по весні заводится на новое лихо, чого за иних гетманов

не бивало, тоест чорной ради

. А то зараз фортеліов заживает

Бруховецкій и докучает его царскому величеству, о той раді про-

сячи, жеби кого зволил его царское велечиство на тую раду послати,

И так на жадання запорожцов и тих полков

,которіе ся привязались

до Бруховецкого, висилает его царское величество околничого

князя Великоґаґина и столника Кирила Юсифовича Хлопова

о которих зближенню взявши відомость, Бруховецкій зараз, виїдав-

ши з Гадячого, простует ку Батурину

, переймаючи тых посла-

них от его царского величества, а

своїх

розсилает по

всіх

полках

с писмами, жеби усе посполство стягалося под Ніжин у раду и Ні-

жин рабовати. На которії писма, що живо, рушили з домов не

тилко козацтво, але усе посполство купами, а не полками

. А гет-

ман Сомко, козаков значних с полковниками скупивши, притягл

под Ніжин, где и полковник ніжинскій увесь полк свой скупил

зо всего Сівера, бо то один полк

бил и Стародубовщина. Але тое

собрания Сомково нінащо обернулося, поневаж юже Бруховецкій

ліпшую ласку з запорожцами міл у его царского величества, ато за

стараніем єпископа Мефтодія, которого Бруховецкій запобігл по-

дарунками и обетницами розними, яко то люде звикли дарами уво-

дитися '. И так з другой сторони міста Бруховецкій, зейшовшися

s околничим Великогаґином, з которим немало люду воєнного

от царского величества было, подступили под місто войска не-

маліе, а найболшей посполства. Где москва,не бавячися в полю,

увойшла уся у город Ніжин и стали по господах в обох містах —

старом и новом. И постоявши килка дней у которих началних

людей, тоест в околничого, запрошоній Сомко гетман и Бруховец-

кій з старшинами, оповіли оним о зволенню

его царского вели-

чества, же по жаданю и прошенію усіх

Козаков

зезволив быти

чорной раді на обраня одного совершенного гетмана. Чому любо

Сомко, яко уже маючій гетманство от подручних собі полковников

и сотников и

Козаков,

подтвержденное присягою ново у Ичні, су-

перечали

тоей раді. Але же болшая била купа при Бруховецкому

зо всіх полков, мусіли на тое позволити, и сподіваючись того до-

казати, же при нему старшина стоїт. И так зложили час раді юня

У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «полковников».

У вид. Бодянського: «князя Юсифовича Хлопова», у сп. Козельського:

«Кирила Иосифовича Холопова».

У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «в Батурину», у сп. Козельського: «до

Батурина».

Т а м же: «купячися полками».

Т а м же: «притяг».

У вид. Бодянського: немає «свой скупил зо всего Сівера, бо то один полк».

У сп. Козельського: «даванем увестися».

Так само в усіх інших списках; так спочатку було і в списку Іскрицького,

але пізніше виправлено на «изволение».

У сп. Судієнка: «сперечали», в вид. Бодянського: «спречали».