Літопис Самовидця

Подождите немного. Документ загружается.

подачу

на людей вибирали и тим платили людем ратним, зостаючим

на Україні.

Того ж року знову гетман Бруховецкій посилал по колмиков,

которих вишло щось немного, и не давши нікому битви, розсердив-

шися, от Гадячого знову повернули до своего войска. А то задля того

гнів узяли, же гетман Бруховецкій сам з ними не пойшол на войну,—

и повернули на Запорожже, бо там Сірко с козаками з ними

на та-

тар ходил.

Того ж року Данко, полковник переясловскій, с полком своїм

зоставал на залозі у Богушковой слободці

, которого полковника

козаки переясловскіе не любили, же насланій бил. И знову того

перепису не залюбили и подачи вложенной, восени збунтовавши-

ся

, полковника своего убили и оттуля ночю

поспішили, хотячи,

в замок упавши, москву вибити. Але того не доказали, бо воєвода

остерігся и своїх в город зобрав и не дался. И так місто спалили

и один другого пожаковал, и покинувши город, до Баришовки усту-

пили, хотячи, там живучи, зоставати при Дорошенку. Але того не

доказали, бо оттуля утекли до Золотоноши, где войско скупившися

козацкое и московское, оних облегли в Золотоноши и час немалій

доставали. Аже ш'которіе з старшини переясловской, спустошивши

Переясловле и шукаючи оборони, прибігли до Дорошенка, просячи

оного, жеби їх принявши з городами боронил

, которий тому рад

будучи, зараз послал по орду, которого орда барзо слухала, поне-

важ оного и гетманом наставила, в скором часі поспішила, и пере-

правивши Дніпр, с козаками Дорошенковими, юже под час за-

морозков дали отсіч тим козакам, зостаючим в Золотоноші, же

мусіло войско оборонною рукою уступати ку Переясловлю так мос-

ковское, як и козацкое, которого немало било з князем Щербатим.

Тая ж орда, оборонивши Золотоношу о Покрові, много людей поза

Ніжином и коло Прилуки усі села зобрали, бо обезпечилися были

на тое войско, которое зоставало под Золотоношею и несподівано

на них орда напала.

Того ж часу тая ж орда напала

на Маховского, бо Маховскій

посланній бил з войском на становиско на Україну, которій при-

шовши под Івангород, которого не хотіли

пустити под Івангород,

оній достал и испустошил

, людей вистинал, о чом знати дано Доро-

шенкові гетманові. И так Дорошенко з тоею ордою и козаками

напал на Маховского и его войско в Браїлові, которій был рушил

У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «подачку».

Т а м же: «низними».

Т а м же: «слободі».

У сп. Судієнка: «обступя», у сп. Козельського: «оттоля ночу».

У сп. Судієнка: «оборонил».

'Там ж е і в вид. Бодянського: немає «напала»; у сп. Козельського:

«ходила».

У сп. Козельського: далі «пустити в город, але достали и спустошили, лю-

дей вистинали, о чом дати неомедліли Дорошенку гетманови».

У вид. Бодянського: «опустошил».

до бору

, и там тое войско розбили и самого Маховского реїментара

поймали, и жолнгрства много в неволю взято, с которого войска

мало хто заледво увойшол. И от того часу знову сталося розервання

козаком от короля.

РОКУ 1667

Войско его царского величества, которое зоставало по Запорож-

жу

, оним на оборону и помоч противку татар, до которих и кол-

мики прихожували. Але

запорожци, яко люде своеволніе, не могли

з москвою помешкати и наприкрилися тому московскому войску,

которое з Косоговим

стояло, же мусіли добиватися чолом, жеби

оним позволено уступити, бо оних запорожці не потребовали собі,

а звлаща тая сторона боку Дніпра, которая при Дорошенку зостает.

Итак за указом его царского величества

тое войско уступило

з Запорожжа з гарматами своїми.

Того ж року посла ханского, которій повернул от его царского

величества, не допустивши наноч до Січи, на ночлігу под Січу

убили козаки и татар, що при послі были, и усе пожаковали. Тилко

послу царского величества дали покой, которій пришол до Січи

зо всіми подарками, що провадил хану кримскому, и там час немалій

зоставал, ожидаючи на указ его царского величества, где оному

приказано

повернутися. И пришол указ его царского величества

на Запорожже, жеби тих зисковати, хто того посла татарского по-

громил, и карати горлом, а столнику его царского величества Лади-

жинскому йти в поселстві до хана в Крим и тую провадити казну.

Що запорожці якоби послухали царского росказання и тих килка

козаков поймали

и того столника отпустили з честю з коша, и по-

ехали врічи

опроважати чолнами, и недалеко отпустивши

от Січи,

утопили и инних, хто при нему был, а тую казну пожаковали, що

проважено хану в Крим. И так юже на своеволю почали знову зароб-

ляти, запомнівши так великую ласку царскую ку себі, же оним и слал

соболями, сукнями

, грошми, борошном. Которое їх злое діло

без карности минулося: его царское величество пробачил, але юже

ненависть почала рости на Украшу за такую своеволю: нарушили

ласку его царского величества. А козацтво щодалій в злость ся

утравляли, а звлаща и тую даючи причину, же людей тяглих по-

вернули в послушенство и у подачку его царского величества вое-

водам, що юже отвикли были давати подачок. И с того найболше

бунти почали вставати, бо на Запорожже волно йти в козацтво так

У праці О. Рігельмана: точніше «до Бару».

У вид. Бодянського: «на Запорожю».

У сп. Козельського: «аже».

У сп. Судієнка: помилково «Косаловим».

У вид. Бодянського, в сп. Судієнка і Козельського: немає «приказано».

У сп. Козельського: правильно «реки».

У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «отступивши».

У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «сукнами», очевидно, точніше;

у сп. Козельського: «соболі, сукні».

козакові, яко теж и мещанину, там того не постерігают. Того ж року

гетман Дорошенко татарской сторони, затягнувши орду з Ґалга

солтаном и инними султанами великую потугу на ляхов и искупивши

войско свое козацкое, ходив противко ляхов

, але оного в Полщу

не допущено, бо войско стояло под Подгайцами. И так видячи албо

маючи ведомость певную, же орди великіе вишли, стали жолш'ре по

фортеціях, а гетман коронній

Ян

Собескій з войском стал в Под-

гайцах, которого орда з Дорошенком облегли и там чрез немалій

час держали в облеженю. Що и далій может бы не приступала орда

до трактатов, доказуючи своего, але татаром стала помішка в

Криму, бо запорожці з Сірком кошовим ходили в Крим, которих

зостріл хан з ордами у Перекопу, где, давши бой, козаки орду зла-

мали, и мусіл хан уступати

, и орда розно пойшли каждій до жони

и дітей. И так козаки тиждень Крим пустошили, палили села, и узяв-

ши немалую здобич, повернули на Запорожже. О чом почувши

орда, учинивши згоду з гетманом коронним, и повернули у Крим,

а гетман Дорошенко до Чигирина.

Того ж року з заточення випущен з Малборкгу метрополит

Іосиф Тукалскій

и Хмелницкій молодій и Гуляницкій, и не бав-

лячися в Полщи, першей Хмелницкій Гедеон

утіком на Україну

поехал, а напотом

зараз и метрополит, бо знову хотіли побрати

и потратити за поводом Тетериним.

Того ж року коммиссія скончилася

в Красном

под Смолен-

ском

, с которой коммиссії, як на Москві освідчено от его царского

величества усему народу при соборной церкві, и прислан был Евст-

ратій Антипович так з писмом

тоей постановленной коммиссії до

гетмана Бруховецкого. Аже оттого часу тая била пошла пословица,

же Киева уступити міют ляхом, также забрани іе річи в костел я х

лядских — срібро, аппарата и книги и инніе річі, где хто що по-

знает, то тое отбирали на Україні. Знову зась козацтво, которое

зостает на том боку Дніпра, як

Чигирин, Черкаси, то повинни

слухати короля его милости, а которое зостает на сем боку Дніпра,

то повинно слухати его царского величества, а котора би сторона

спротивилася, то зобополне оную зносити. О чом усем Брухове-

цкій дал знати на Запорожже, и от того часу встали шатости на

Україні.

Того ж року посел великій королевскій, воевода черніговскій Бі-

невскій был на Москві, которому шляхту и міщан литовских,

У вид. Бодянського: «Далга»; у рос. перекладі: «Калга».

У сп. Козельського: «против ляха».

У вид. Бодянського: немає «Ян».

У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «отступати».

Т а м же: немає «Гедеон».

Т а м ж е: «а потом».

'Там же: «скончалась».

У праці О. Рігельмана: «в Андрусах».

У сп. Козельського: «дяк з списком».

У вид. Бодянського: «як-то».

зостаючих в полону

на Москві, отдавано

на волю з жонами и

дітми и усіми набитками. Также и посланці гетмана Бруховецкого

частіе на Москві бывали в кривдах от воєвод, зостаючих по горо-

дах, от которих люде поносили, на що жадного респонсу не одержо-

вал

, анайболше як был подписок с канцеллярії Мокріевич и Кар-

банович

, тіе знати дали, же козаки юже нізащо, и якоби ля-

хом вскорі Україну отдадут. Того ж часу и грамота его царского

величества пришла, же боярин в килкадесять тисяч войска на

Украшу зимою бити міл. З чого барзо Бруховецкій собою и уся

старшина стривожили, того ся боячи, жеби не отдано України ко-

ролеві.

Того ж часу з осени

много козаков з Запорожа на зиму пришло.

Того ж року и літа на Москву приехали два патриярхи: александ-

рийскій и антіохийскій Паїсий, а то на жадання и поселство его

царского величества патриярху московского судити Никона

. При

которих патриярхах собор бил на Москві, и на том соборі патриярху

московского зложили з патрияршества в простіє чернци и в заточе-

ніе послали, а на его місце иншого патриярху посвятили. Але

жадной ереси на патриярху не показалось, тилко з ненавес-

ти тое учинили бояре, и послі того великая стала мешанина на

Москві.

Того ж часу ніякийсь

Стенка Разин

з Дону поднялся с коза-

ками своеволними

и пойшол на Хвалинское море, и там прибрал

много своеволі, и по городах воєвод мордовал, а людей посполитих

собі приворочал, аж і Астрахань узял. На которого по килка крот

посилали и нічого оному радити не могли, же стрелци до него на

тую

своеволю приставали. Которій през

килка літ тое робил,

поколя оного зрадою узято, як уже повернул ку Дону, и на Москві

оного чвертовано

Того ж літа фортелем своїм Дорошенко подхожовал Бруховец-

кого,

маючи собі способного и помочного метрополиту, которій през

чернца

Пивского намісника Якубенка, оного так писмами, як и

словесно,обецуючи Бруховецкому цале

уступити гетманство усего,

толко жеби вкупі зоставало козацтво. Чому повіривши, Бруховецкій

гетман дался намовити и почал брати ненависть на Москву.

У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «полоню».

Т а м же: «отданно». '

У вид. Бодянського: «Якубович тое...»; в сп. Козельського: «Гурданович»;

правильно «Кашпурович».

У вид. Бодянського: «в осени».

Т а м же: «якійсь».

У сп. Козельського, Судієнка і в вид. Бодянського: «Рагожин Степка».

У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «с воєнними».

Т а м же: «в тую».

"Там же: майже скрізь замість «през» вживається «чрез».

У вид. Бодянського: «на Москві четвертовано».

"Там же і в сл. Судієнка: «ченца».

У вид. Бодянського: немає «цале».

РОКУ 1668

На початку

, о Богоявленії, зехалися усі

полковники в Гадя-

чое,

и гетман Бруховецкій учинил раду с полковниками, судями

и усею старшиною, и поприсягли себі, же юже конечно отступите

от его царского величества и по орду слати, и воевод, и москву з го-

родов отсилати, албо з ними битися, ежели би не уступали з городов,

на що усе доброволне позволили

усі обще. Того ж часу нічого не от-

волікаючи, полковники, скоро поприездили вдоми, почали задор

чинити з воеводами и на масляници

всюди почали ся быти з Мо-

сквою и воевод побрали. А найпервей в Гадячом воеводу вислал был

зовсім гетман Бруховецкій, але, подобно, за его ж позволеням

задор учинили козаки и, подужавши москву, побдирали, а инних

позабивали, и воеводу з жоною узяли в замок на год

. Также и в

Прилуці , Миргороді, Батурині воевод побрали, а людей при них

будучих погубили, а сосницкого

100

и новгородского и стародубов-

ского подостававши в замкох

приступами, запорозскіе козаки з ме-

щани

усіх побили. Ніжин зась и Чернігов и Переясловле міста

попустошени и попалени, а замки зоставали през усе літо в обле-

женю от Козаков и усего посполства.

Зачавши гетман Бруховецкій тое непотребное діло, послал пос-

ланцов своїх Степана

Гречаного в Крим до хана, чинячи згоду и за-

тягаючи орду на москву

. А других послов своїх вислав Григорого

Гамалію и Лаврентія Кашпуровича канцелляристу

101

на Білагород,

до Цариграда, до цара турецкого, подцаючися оному, жеби его при-

нял под свою борону. Навесну, зараз скоро трава подросла, того ж

часу зараз

князь Ромодановскій з войсками его царского величе-

ства подступил под Котелву и там

Козаков

облег. Козаки зась, зо-

стаючіе под рейментом гетмана Бруховецкого, почали свою приязнь

отміняти и до Дорошенка посилати, жеби з Чигирина вийшовши,

за Дніпр переправовался, обецуючися оного за гетмана принята,

також и Сірко и з Чернігова полковник Демко Многогрішній. На

которіе їх слова Дорошенко до Чернігова послал своїх

Козаков,

а сам Дорошенко, переправивши Дніпр, потягнул под Опушное

Того ж часу и орда с Криму вийшла с посланцями Бруховецкого

и Дорошенковими, и часть пришла под Гадячое, которим виконал

присягу Бруховецкій, и татаре присягли. На которих присягу гет-

ман Бруховецкій, зобравши войско, зараз с тими ж татарми ви-

У вид. Бодянського і сп. Козельського: «на початку року того».

Т а м же: «позводилося».

Т а м же: «на мясници»; у сп. Козельського: «и на масной неделі»; «наго».

Т а м же: «замков»; у сп. Козельського: «замок».

У вид. Бодянського: «міщанами».

В усіх інших списках: «Стефана».

У вид. Бодянського: пропущено «на москву».

Т а м же і в сп. Судієнка: «Григорія».

У сп. Козельського і Судієнка: немає «зараз».

У вид. Бодянського: «под Опошное»; у сп. Судієнка і Козельського: «Опош-

нее».

шол з Гадячого, хотячи йти под Котелву на оборону, але не зро-

зуміл фортелю

Дорошенкового и здради татарской, и що юже и

козацтво оному не зичливо, опроч запорожцов. Где Дорошенко, не

допущаючи в милі до Опушного, зо всім войском зостріл и татарми,

до которого зараз козацтво пристало и табор Бруховецкого пожа-

ковали, а самого Бруховецкого узявши, до Дорошенка припрова-

дили, которого Дорошенко позволив забити голоті. И так голота

тиранско забили и замордовали Бруховецкого

102

на полі и много

людей значних козаков и запорожцов позабивали на першом тижню

Петрова посту. Которого тіло отпровадити казал

Дорошенко до

Гадячого и там у церкві Богоявления Господня поховано, где усю

маетность и жону Бруховецкого гетман Дорошенко казал позаби-

рать и до Чигирина запровадити. И так скончилося гетманство

Бруховецкого.

Дорошенко зась, гетманом ставши обоїх сторон Дніпра, пойшов-

ши з ордою и козаками, князя Ромодановского з войсками отогнал

от Котелви и тих людей освободил. И так котелвяне уступили с Ко-

телви, зоставивши місто пусто; и гетман Дорошенко рушил вой-

сками от Котелви на Гадячое, где плюндровал

маетность Бруховец-

кого с татарами, а оттуля ишол ку Путивлю. Але же

оному з дво-

ра зайшло непотішное, же жона оному скочила через плот з молод-

шим

103

, зоставивши войну и приказавши старшинство от себе

наказним, росказуючи накріпко доставати воевод по городах в Пере-

ясловлю, и в Ніжині, и в Чернігові, а сам повернул до Чигирина.

А орда, узявши ясиру на пограничу московском, повернула в

Крим

Того ж літа по отході Дорошенковом ку Чигирину з Задніпра,

знову околничій князь Ромодановскій, скупивши войска немаліе,

рушил на Україну на оборону зостаючим в облеженю воєводам и

просто тягнул под Ніжин. Где прийшол до Ніжина на Рождество

Пресвятой Богородици, которого приход видячи ніжинці, узявшися

с козаками, уступили з Ніжина, усе зоставивши

. Где пришовши,

князь Ромодановский стал у місті, и усе войско розграбило, и ви-

ходячи з Ніжина, місто спалил, нічого не зоставуючи, а Дорошенко

войска купил у Сокірной.

Запорожци зась по забитю Бруховецкого, которій оним барзо

был зичливим, и не хотячи пристати до Дорошенка, удалися собі

особливе до хана кримского с приязню, чому хан рад будучи, с охо-

тою їх принял и того їм зичил, жеби собі міли

гетмана на Запо-

У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «фортелства».

'Там же: «веліл».

У сп. Козельського: «повоевал».

У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: немає «же».

На цьому місці кінчається список Куліша, яким користувався Бодян-

ський, далі його видання йде за списками Третякова та Юзефовича і за росій-

ським перекладом.

У вид. Бодянського і в сп. Козельського: немає «усе зоставивши».

У вид. Бодянського: «себі мали».

рожжу, аже на тот час такого пробіглца

не било на тот уряд гет-

манства. И так будучи писарем Суховіенко на Запорожю и сам

листа писавши, и в поселстві до хана пойшол, которого вдячне при-

нявши хан, и учинивши згоду, дал султанов з ордами, которій ви-

шол, и солтани послали до гетмана Дорошенка, жеби переправовал

Дніпр з войсками. А же Дорошенко видячи, же орда становится

зичливїйшими быта

запорожцям, аш'жели ему, не пойшол сам

з войском, але послал брата своего рожоного Григорія, злщивши

ему войско, а же поколя насш'шили войска запорожскіе и татар-

скіе,

Демко Многогрішній учинил згоду с князем Ромодановским.

О которих войсках татарских и козацких узявши ведомость, князь

Ромодановскій послал подезд з сином своїм князем Андрієм, ко-

торого

напавши в Гайвороні, татаре погромили и сина

князя

Ромодановского узяли. И так сам князь оборонною рукою уступил

до Путивля, которому болшей жадной шкоди татаре и козаки не

могли учинити, и наступила стужа, же юже не пора военная. За-

порожці з ордами повернули в Крим, а Григорій, видячи, же юже

приходят до згоди знову задніпряне з москвою, уступил з войсками

своїми ку Каневу, и юже безпечній почал Многогрішній трактовати

з МОСКВОЮ.

РОКУ 1669

Демко Многогрішній, будучи наказним гетманом от Дорошенка

за тое поставлен

, же он найпершей отступил от Бруховецкого,

здрадивши

его. А хочай Бруховецкій марне згинув, на тое не

уважаючи, жеби и его тое не споткало, себі гетманства жичачій

назбирал компанії з литви, ляхов и иних немало, жеби оному зич-

ливими били, и изобравши усю старшину поблиз себе задніпрскую

до Новгородка, и приказал оним, жеби собі цалого гетмана наста-

новили, не сподіваючися на оборону гетмана Дорошенка. Що стар-

шина, будучи у дворі зачинени, которих было

омаль, а при Много-

грішном немало его компанії, и боячися що болше мовити, але

пошовши гуртом, просили его Многогрішного, жеби он над ними гет-

маном был. Чого он отмовлявся, як старая дівка хорошого жениха,

бо того сам потребовал

и позволився на тое

104

, которому и при-

сягу виконали на послушенство. И так зараз послов своїх до его

царского величества послал, просячи, жеби знову принята били

попрежнему, що и одержали. И знову рада была в Глухові, на кото-

У сп. Судієнка: «побіглца».

У вид. Бодянського: «зичливійша бути».

Т а м же: «которых».

У сп. Судієнка: «и самого сина».

У сп. Козельського і в вид. Бодянського: немає «поставлен».

Т а м ж е: «зрадивши».

У вид. Бодянського: «зичачи», у сп. Судієнка і Козельського: «жичачи».

У сп. Козельського і в вид. Бодянського: немає «было».

Т а м же: «требовал».

рой князь Ромодановскій был, и статі новіє постановили. И от

того часу юже воеводам приказано, жеби ні во що не втручалися,

и воєводи тилко в Києві, Чернігові, Ніжині и в Переясловлі-

105

зо-

ставали, и то нічого не беручи у людей, але усе на гетмана зліцено.

И так

знову присягу виконали на подданство его царскому вели-

честву. И от того часу Демко гетман усе Задш'пря квалтом до

себе

приворочал, турбуючися

болше

року, покуля всі городи до

него

ся

прихилили.

Тоей же зіми, видячи Дорошенко гетман, же ордакримская по-

чала прихилятися до запорожцов, а ему незичливо становитись

умислил тое з своїми совітниками, жеби ся цале поддати турчинові,

як волохи и мултане, и послал с тим послов своїх Портянку

106

просячи о санджаки. На которое его поселство цар турецкій, задер-

жавши Портянку, присилает от себе чауса, на которого приезд зби-

рает раду Дорошенко в Корсуню усіх полковников и старшину.

В которой раді усі кричали, не хотячи подданними бити турчинові,

але он тим вімирался *, же тилко на хана и султанов з жалобою поси-

лал, же не хотят ему помогати, але еще на него з запорожцами

встают, и так згоду прамую з цісаром турецким принял

. И так

в той раді, подишовши

Козаков,

яко простих людей, и из позволе-

ніем

усей тоей ради, принял того чауса

, посла турецкого, и що

хотіл, тое з ним трактовал. И постановивши все, судю своего Біло-

груда послал напевное о санджаки, о чом чернь не знала, о кото-

рих он мало дбал, маючи при собі піхоти

килка тисяч и коммон-

ника компанії

немало. Которая рада зараз на початку того року

была зимою великих мясниць, и зараз того ж часу послал знову

своїх послов до турчина при том же чаусі, юже поддаючися вічне

и просячи, жеби оному прислано санджаки. Бо турчин не позво-

ляв ся сквапливе оного приймати, видячи нестатечность козацкую,

же жадному монарсі слушного подданства не додержуют, и тое оним

послом вимовлял, же: «я по вас не посилалем, ані теж вас барзо

потребую; ежели щиро жадаєте помочи от мене, жебим вас боро-

нил от ваших неприятелей, тое на вашу прозбу могу учинити; але

тое собі уважайте, жебисте ви додержали своей вірности, бо я не ко-

роль полскій, ані цар московскій, ані король венгерскій, которих

вы ошукивали и издрадили свою ж віру; на вашу прозбу тое

учиню,

У вид. Бодянського: «там».

У сп. Судієнка: немає «до себе».

У сп. Козельського і в вид. Бодянського: «ся становити».

У сп. Судієнка і Козельського: «вимірался», у вид. Бодянського: «ся вы-

мі'рал».

У сп. Козельського: немає «турецким принял», у вид. Бодянського: «и так

згоду примую (тобто приймає.—Я. Д-) з цесарем», у сп. Судієнка: «прій-

мую з царем турецким», у сп. Козельського: «прималую з цесаром».

У вид. Бодянського: «за повел інієм», у сп. Козельського: «повелением».

У сп. Судієнка: «часу».

Т а м же: пропущено «піхоти».

У вид. Бодянського: немає «компанії».

Т а м ж е і в сп. Козельського: немає «тое».

же вас прийму, але жебисте ся держали, бо ежели не додержите,

сами обачите, що з вами чинитись будет». И так позволив ся дати

санджаки, с которими санджаками при Білогруді посилает чауса.

Того ж року, зараз навесну, запорожци, затягнувши орду з сол-

танами, вишли на Дорошенка. О которих приході увідомившися,

Дорошенко полки рушил и розно коло Чигирина поставил

, але

скоро зближилася орда с козаками. Того ж часу зараз полки поча-

ли ся схиляти

до запорожцов и до орди, юже не сподіваючися,

жебы орда міла зоставати при Дорошенку, того не знаючи, же он по-

слал по санджаки, отдаючи Україну в подданство. И так полки

пристали: Корсунскій, Уманскій, Білоцерковскій, Паволоцкій,

Браславскій, Могилевскій, над которими старшим был Суховіенко.

Гетман

Дорошенко, видячи, же юже тіе полки от оного отступили,

аже маючи при собі піхоти своеволной тисяч з шесть и коммоника

компанії, и тому запобігаючи, жеби и тіе полки останок, тоест Чер-

каскій и Каневскій, от него не отступили а сподіваючися от тур-

чина з санджаками,— вишол з тими войсками, при нему зостаю-

чими, ку Каневу. И скоро толко

переправил Рось реку, у селі Ко-

нончи, зараз оного там осадили орда с козаками, где зоставал в осаді

недель пять, маючи докуку от татар и Козаков. Але скоро притягнул

чаус с посланцями Дорошенковими до Сороки на Дністр, того ж

часу послал двох турчинов с козаками до султанов, которіе противко

Дорошенка воевали, и зараз татаре тих Козаков постинали, а тур-

чинов Суховіенко до вязеня узял

. Однак же за росказаням того

чауса, солтани з ордами отступили от Дорошенка и пойшли в Крим,

а козаки повернули ку Уманю, и Суховіенко здал свой уряд Ми-

хайлові Ханенкові, полковникові уманскому. А Дорошенко з вой-

сками своїми рушил епод Канева ку Лисянці, знову приворочаючи

полки под свою власть, которіе оному знову посхилялися, с кото-

рими просто потягнув под Умань и там стоял час немалій, войну

з собою міючи. Где там же, под Уманю

, чаус, маючи з собою орду

білагородскую, з тими санджаками пришол и там тіе санджаки До-

рошенкові отдал, и от того часу стался подданим турчинові. Що

видячи уманці, же орда при Дорошенку зостала, почали трактовати

з Дорошенком и приняли згоду, тилко ж Дорошенка в Умань місто

не пустили, и Ханенко з старшиною не виходили до Дорошенка,

тилко обецовалися приехати к нему до Чигирина. И так Дорошен-

ко,

отступивши от Уманя, потягнул ку Чигирину, отпустивши того

посла турецкого, ударовавши оного, а полки знову привернул ку

себі. И пришовши под Чигирин, вислал орду с козаками на оборону

полку Лубенского и Гадяцкого, которіе еще при нему держалися.

У сп. Судієнка: «Дорошенко рушил, а полки розно», у сп. Козельського

і в вид. Бодянського: «з полками», «постановил».

У сп. Судієнка: «скланяти».

Т а м же: «А гетьман».

У вид. Бодянського: «тылко».

У сп. Козельського: додано «от запорожцов».

"Там же: немає «и там стоял... же, под Уманю».

Где орда под Лохвицею войска задш'прского ушибши и узявши яси-

ру, назад повернула, а Задніпря постарому усе зостало у подданст-

ві его царскому величеству а в послушенстві гетмана Многогрішного.

По згоді той уманской Ханенко и Суховіенко, и Хмелничченко,

не приехавши

ку Чигирину, але с козаками запорозскими на За-

порожже виславши, затягнули знову орду кримскую на Дорошен-

ка, а білагородская орда держалася при Дорошенку, которой часть

Дорошенко при собі держал. Аже юже послі святой Покрови ви-

шла орда кримская з Хмелничченком и Суховіенком на помоч їм

з Ханенком против Дорошенка, а Дорошенко послал по білагород-

скую орду, которая юже не хана слухала, але паші силистрийского.

И так Дорошенко з войсками козацкими и татарскими

притягнул

против Ханенка, которого Ханенко з запорожцами под Стеблевом

споткал и так дал ему

бой, же мусіл Дорошенко в городі Стеблеві

зачинитися, которого приступом Ханенко доставал и юж на валу

козаки были

. Аже Сірко с козаками и татарми наспішил білаго-

родскими

, додал

оному помочи, же орда кримская мусіла ухо-

дити, с которими Ханенко и Суховіенко на Запорожжа а Хмелнич-

ченко Юрась

з Уманя уходил, але оного білагородскіе татаре пой-

мали и из собою запровадили до Білагорода, а оттуля

, за причиною

гетмана Дорошенка, до Царигорода запроважен и там зостал у неволі

царской в Едикулі. А Дорошенко, змоцнившися тою ордою білаго-

родскою, Умань опановал и там людей чолнійших вибрал до вя-

зення в Чигирин, с которих и инних и потратил. А орду тую біла-

городскую постановил зімовати по усей Україні аж до Дністра

хотячи зімою йти Задніпря

воевати, що и росказал был орді ку-

питися ку Мошнам перед Рождеством Христовим. Которіе любо

скупилися были, але збунтовавшись, вернулися от Дніпра для того,

же з оними не йшол гетман Дорошенко. И так где стояли, набрали

ясиру и повернули

у свою землю, на которих посилав Дорошенко

з жалобою до цара турецкого, але тое повернули в жарт, нікого не

вернули,— кого узято, пропав, хиба кого викуплено.

Того ж літа патриярхове повернули з Москви, постановивши на

Москві патриярху инного на патриярхи Никона місце

. Але тая

У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «не поїхавши».

Т а м же: «и татарми».

Т а м же: «потягнул».

Т а м же: «оному».

Т а м же: «були».

У вид. Бодянського: «з бглагородскими ордами».

Т а м же: немає «додал».

Т а м ж е і в сп. Козельського: немає «Юрась».

Т а м же: «оттуда»; у сп. Судієнка: «оттоля».

У сп. Козельського: «Днепра».

У вид. Бодянського: «за Дніпр».

Т а м же і в сп. Судієнка: «где стоял, набрал ясиру и повернул...»; у сп.

Козельського: «где хто стоял...».

У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «патріярху инного на мі'стце Ни-

кона».