Літопис Самовидця

Подождите немного. Документ загружается.

дорога нещасливая была пагриярхом, бо александрийскій, йдучи

морем, померл

107

, а антиохийскій як пришол в землю турецкую,

то оного взято до Царигорода, и там много сплатився и заледво на

своем місцу зостал, бо час немалій у Царигороді зоставал неспущен-

ній

РОКУ 1670

Гетман Дорошенко послал своего резидента до цара турецкого,

и от того часу зоставали резиденти у турчина козацкіе.

Того ж року посилал метрополита киевскій Іоєиф Тукалскій по-

сланца своего Романа Ракушу, протопопу браславского, до святій-

шого патриярхи в Царигород о потверженя сакри на метрополію

Киевскую, а то для того, же и єпископ Премислскій Антоній Виніц-

кій озивался

метрополитою киевским, и жебы один хто з них был

метрополитом, а не два метрополити, чого ніколи

108

перед тим не

бивало

. Которого посланного святійшій патриярха Мефтодій не

хотіл приняти без відомосте цесарской, и так аж мусіл ехати до

Солуня ку цесарові, от которого привізл писмо, также и от визира*

досвятійшаго патриархи, же позволено приняти. И так принят и

соборне позволено и потвержено метрополію Іосифу Тукалскому.

А жеби ніхто иншій не отзивался метрополитом и архиепископом

киевским, тот же посланній протопопа браславскій

109

вивезл собор-

ную клятву от святійшого патриярхи на задніпрянского

гетмана

Демяна Многогрішного, которій в пиху вознесшися

, легце

110

себі

тое поважил, еще ся срожачи

, але зараз оного Господь Бог скарал,

же спадши з ганку, шию был зломал, же час немалій не могл гово-

рити, що, пришовши до здоровя, не хотіл ся упамятати, що напотом

оному нагородилось зле. Бо того року Задніпря зоставало у по-

кою

, а Запоржже, маючи себі кошовим Ханенка, послов своїх

часто посилали до короля полского на тот час зостаючого Міхала

з Вишневецких, и на Запорожже послове королевскіе по Задніпрю

ходили; бо юж Дорошенко гетман цале держал с турчином. Любо

то и коммиссію зложили были в Острозі, на которую козаки с Па-

волочи не хотіли ехати, неподобних річчей на коммисарах полских

вимагаючи, а завлаща сенаторов у заставі жеби дано до Чигирина,

которая коммиссія нінащо

зишлася

У сп. Козельського: «непущени», у вид. Бодянського: «непущонн».

Т а м же: «отзывался», у сп. Козельського: «Вч'нщкій».

У вид. Бодянського: «бувало».

У сп. Козельського і в вид. Бодянського: «цесаря».

У вид. Бодянського: «задш'прского».

У сп. Козельського і в вид. Бодянського: «поднесшися».

'Там же: «грозячи».

Там же: «комисія ни нащо».

У сп. Судієнка: «зійшлася».

РОКУ 1671

Зараз на початку

гетман Дорошенко, юже будучи неприятелем

короні Полской, послал до паши силистрийского, просячи о орду,

жеби поспішала еще зімою на Україну. А поколя орда вишла на

Україну, приехал у свою єпархію єпископ лвовскій Іосиф Шум-

лянскій

до Могилева Дністрового, которого росказал гетман До-

рошенко силою провадити в Чигирин зовсім, которого

и взято в

Мзгилеві з великою жалостію усего народу, зостаючого на тот час

у Могилеві, а звлаща под час ярмарку богоявленского. Которого,

запровадивши в Чигирин, немного держачи, Дорошенко отпустил,

за старанніем отца метрополити, а заледво у свої городи увойшол

112

бо зараз втропи и орду пустил за ним, же мало в неволю не впал.

И так орда много шкоди в людех

учинила, и вернувшися, стояла

по волости коло Богу и коло Уманя, часто чати отправуючи в во-

лости, належачіе до корони. Бо навесну, як трава стала, то и ко-

заки з братом Дорошенковим, скупившися, стояли

за Калником

в полях з ордою до спасовки. А видячи гетманове коронніе великую

докуку от орди, послали своїх албо королевских послов

на За-

порожже до Ханенка и до войска, жеби вишло що войска ку Лади-

жину

запорожского, ознаймуючи и о своем приході на Побуже.

На которое поселство королевское вийшол Ханенко и Сірко з вой-

ском в килка тисячей и з гарматами, а гетмани коронніе упередили

и татар под Браславом

зломили

113

, же мусіли утікати у свою зем-

лю.

Также и тая орда, зостаючая при Дорошенку

гетману, усту-

пила, же и Дорошенко мусіл от Богу вернутися, и туляючися коло

городов, уступил ку Чигирину. А гетмани короній Іван Собескій

и князь Дмитрій полній знову подступили под Браславле, а Ха-

ненко з Сірком до Ладижина, которим усе Побуже схилилося

И* учинивши раду, потягнули зо всіми войсками под Калник, которій

не хотіл ся поддати гетманом коронним, и там стояли недель дві,

достаючи Калника. Там под Калником

прислал король его ми-

лость булаву, бунчук

, корогов, бубни козаком, позволяючи оним

собі оббирати

гетмана. Где войско в раді дали гетманство Михайлу

У вид. Бодянського: додано «того року».

У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «Шумянскій».

У сп. Козельського: «якого».

У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «людям»

Т а м же: «стали».

Т а м же: правильніше «послали своїх послов».

'Там же: «вийшли ку Ладижину».

Т а м же: «Браславлям».

Т а м же: «самом Дорошенку».

Т а м же: «гетманове короннії Ян Собецкій».

У сп. Судієнка: «склонилося».

У вид. Бодянського: «Калник».

Т а м же: немає «бунчук».

У сп. Судієнка: «обирати»; у вид. Бодянського: немає «собі».

* Починається тре. я рука.

Ханенку, на

що

и гетманове коронніе позволили, але Калника не до-

ставши

, отступили под Браславле и утвердили президіум, тоест

жолніром, по замках: Могилеві, Браславли, Немирові, Ладижині,

Рашкові, и зліцили гетмани

коронние тіе усі войска по тих зам-

ках гетманові запорожскому Ханенкові, жеби оного слухали, ежели

того потреба, придавши своего рейментара, прозванием Віжицкого

с которим тие войска росправили по станицях. Але на тот час

скром-

не заховалися с людми, з гроша ся контентовали, тилко ежели сіна

узяли, где

найшли. А гетман Ханенко зоставал у Ладижині, при

котором жолніре и козаки били

, тилко ж люде

Козаков

запорож-

ских кормили, а жолніре з гроша жили.

РОКУ 1672

На початку

зараз великих мясниц, як юже войска велікіе корон-

ніе уступили в Полщу, гетман Дорошенко, затягнувши орду нема-

лую * и войска свої скупивши, притягнул под Тростянец и місто

спалил

114

, але замку достати не могл, бо жолніре з людми там за-

чинилися и оборонилися. Тилко ж великую шкоду жолніре подняли

конях и риштунках, що в городіх

потратили, же много піших

зостало. Але Дорошенко, не доставши замку, вернулся ку Чиги-

рину, тилко ж много попустошил,— а татаре тогда вибрали Куб-

лич

и инніе містечка,— и йдучи, зоставил полк піхоти ув Умані,

на которих уманці збунтовавшися, полковника Жеребилу убили и

инних Козаков значних

з старшини, и черни вигнали з міста і мі-

сто здали гетманові Ханенкові на имя королевское. '

Того ж року конфидерація встала на короля, и жолнірове, ко-

торії били при гетманові

Ханенкові, комонно пойшли в Полщу

до того звіонзку

115

Тоей же зіми, о середопостю, старшина задніпрская

з писарем

войска задніпрского Карпом Мокріевичом

змовившися, меную-

чи,

же постерегли зміну гетмана задніпрянского Демка Игнатенка

У сп. Козельського і в вид. Бодянського: додано «войска».

Т а м же: «гетманове».

У вид. Бодянського: «посла Везицкого»; в сп. Козельського: «посла Ві'зи-

цкого», у сп. Судієнка: «Вызицкого».

У вид. Бодянського і в сп. Козельського: додано «жолніре».

У вид. Бодянського: «де».

Т а м же: «були».

'Там ж е і в сп. Козельського: додано «того року».

* Починається знову рука Петра Іскрицького.

Т а м ж е: «в городі».

У сп. Судієнка: «Кублії»; у вид. Бодянського і в сп. Козельського: «татаре

вибрали Кубичи».

У вид Бодянського: «знатных».

Т а м же і в сп. Козельського: «гетману».

У вид. Бодянського і в сп. Козельського: немає «задніпрская», у сп. Суді-

єнка: «задніпря некая».

У вид. Бодянського і сп. Козельського: немає «Мокріевичом».

Многогрішного противко его царскому величеству, напавши оного

вночи в замку батуринском на ложку

, оного взяли и извязали,

и уложивши в воз, накривши шкурою, повезли на Москву

И6

, ні-

чого не держачи, боячися, жеби оного не отнято, бо міл

войска

своего затягового по станціях, также и полковники

немал по

усіх городах * приятелі его были

. Але як уже оного узявши, по-

провадили, то юже и тое мусіло розно уходити, а инних поймавши,

на Москву посилали

. Где того гетмана, на Москву припровадив-

ши

, давали на питку

, тоест катові до рук пробовати, а як про-

важено в город, то многіе стрічи были и на оного пліовали. И не

стративши оного, отослано з братами его, з жоною на Сібір на віч-

ное пребиванне

. И так скончилося гетманство Многогрішного, ко-

торій собі клятву соборную святійшого патриархи нівочто пова-

жаючи, совсім внівец пойшол

, а маетность его розно старшина по-

ділила.

Того ж літа прислан от короля его милости и гетманов коронних

реиментаром з войсками

Лужецкій, каштелян подляскій, в Ла-

дижин до гетмана Ханенка. Але там немного стояли, бо Доро-

шенко гетман, видячи, же оного утискают

зо всіх сторон а жа-

луючи гетманства утратити, яконайчастій посилал до турчина,

просячи о посилки.

Того ж літа турчин зо всіми войсками рушил под Камянец, рос-

казавши и ханові кримскому ку себі йти. И так хан кримскій, зей-

шовшися з гетманом Дорошенком, тягнули мимо Ладижин на Батог.

И там гетман Ханенко и рейментар

каштелян подляскій міли по-

требу з оними, але же їх сили великіе не додержавши, мусіли усту-

пати до Ладижина и с шкодою. А хан и Дорошенко, не займаючи

Ладижина, з войсками потягнули просто под Камянец * до турчина,

где и турчин притягнувши, Камянец найшовши не в готовности, бо

войско з Камянця вийшли на тот час были за упрошеніем мещан,

же не сподівалися того приходу турчинового. Где тилко недель дві

держались, але знать, же юж бозкий

гнів наступил, бо порохи в

У вид. Бодянського: «ложу».

Т а м ж е і в сп. Козельського: додано «много».

Там же і в сп. Судієнка: «полковников».

У вид. Бодянського: помилково «горах».

Там же: «були».

У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «поотсилали».

У вид. Бодянського: «припровадили».

У сп. Козельського і в вид. Бодянського: «спитку».

Т а м же: «пробуване», у сп. Судієнка: «пробовання».

У вид. Бодянського: трохи інший порядок «которій поважил себі клятву

соборную святійшаго патріархи, со всім в нівець пойшол».

Там же і в сп. Козельського: далі «пан».

Там же: «утискуют».

Т а м же: далі «пан».

* Починається четверта рука.

У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «божескій», у сп. Козельського: «бо-

жский».

8 562

113

цекгавзу

117

запалились

, где много замку викидало. Итак Камянец

здали августа 18

, где и сам турчин, маючи там уехати, приказал,

аби умерлих з склепов вибрано и за місто вивезено

, що зараз учи-

нено.

Усіх умерлих так з склепов, яко из гробов викопивано

и за

місто вожено *, а образи божіе

, беручи з костелов и церквей, по ули-

цах мощено, по болотах, по которих турчин вехал в Камянец и его

подданній незбожній Дорошенко гетман. Не заболіло его сердце

такого безчестія образов божіїх задля своего нещасливого дочас-

ного гетманства. И того часу мечети с костелов и церквей починено,

з фари самому цареві турецкому. И так староста Потоцкій з Лян-

скоронским отдали Камянец турчинові, трактуючи, жеби оним

волно ви[й|ти так шляхті, яко и мещаном с Камянца, на що турчин

позволив и усіх волно випустил

. Где зараз жадного звона

не

осталось, усе турки поскидали и порозбивали, а инніе Дорошенко

побрал, также и крест нігде не одержался — поскидано

Того ж літа везир и хан и Дорошенко з войсками великими хо-

дили под Лвов, а куда

йшли, пустошили, а где оним здавалися го-

роди, то залоги ставили, тилко ж татаре кривду

чинили, а подсту-

пивши под Лвов

, налігали оному барзо зо всіх сторон, але оного

достати не могли. Однак

же лвовяне, трактата

учинивши, дали

плату немалую турчинові, але не поддавалися. Отколя повернули

войска назад под Камянец, а татаре загонами ходили на Подгоре.

Войска зась тіе, зостаючіе в Ладижині, з каштеляном подляским

и гетманом Ханенком, зоставивши коменданта в Ладижині, по-

тягнули в Полщу до короля, почувши о приході турчиновом под

Камянец. Знову зась комендантове, зостаючіе по замках: Брас л

ав-

ском, Ладижинском, Могилевском, Барском, узявши відомость о том

певную

, же юже Камянец Подолскій узято, постановивши

трак-

тати с козаками Дорошенковими, уступили з своїми войсками пі-

шими и гарматами з городов, отдавши городи вцілости козаком До-

рошенковим.

і Того ж літа задніпряне за позволеніем его царского величества

учинили раду у Козацкой Дуброві и там наставили гетманом Івана

У вид. Бодянського і в сп. Судієнка і Козельського: «запалили».

У вид. Бодянського: немає «августа 18».

Т а м ж е і в сп. Козельського: «вожено».

У вид. Бодянського: «викопувано», у сп. Козельського: «викоповано».

* Починається рука Петра Іскрицького.

У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «божії».

Т а м же: «пустил».

'Там же: «дзвона».

У сп. Козельського: «крести поскидано».

У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «куды».

У сп. Козельського: «шкоду».

У вид. Бодянського: «и Лвов».

У сп. Козельського і в вид. Бодянського: «Еднак».

У сп. Козельського: «трахти».

У вид. Бодянського: «зостаючіе з паном подляским».

У сп. Козельського: «пилную».

У вид. Бодянського: «постановили».

Самуиловича \ поповича с Красного, у пост святих апостол Петра

и Павла, при боярах от его царского величества зосланих

и при

князю Ромодановскому

118

, и там знову присягали и статі' потвер-

жали

, там же и усю старшину козацкую настановляли.

Цар турецкій, дочекавши осени, осадил Камянец

войсками

немалими, и учинивши трактата

дочасніе с королем, же міли усего

Подолля уступити турчинові и дати дань, уступил турчин у свою

землю; также в Межибожу и в Бару турки стали и по инних містах.

А Дорошенко повернул ку Чигирину, которому знову Умань покло-

нилася, а козаки запорожці пойшли в Полщу до своего гетмана Ха-

ненка, а наказного Ханенкового узял Дорошенко и стратил у Чи-

гирині. Білоцерковскій комендант, не слухаючи тоей постанови с

турчином, не уступил замку Білоцерковского з своїми жолнірами,

ані турчина в город не принял. В Камянцю зостало християн русі,

ормян

, которіе собі упросили: русь три церкви, а ормяне одну

церков, и то с трудностю великою їх набоженство управуетея '.

РОКУ 1673

Зараз навесну наступили знову у Волоскую землю войска ту-

рецкіе пашей сім и стали под Хотіням, при которих и господар во-

лоскій и господар молтянскій з войсками своїми, готуючися йти

на Полщу, и паша един потужній стал на Цоцорі, Каплан Ґерей

И войска коронніе и литовскіе скупившися, маючи з собою люду

затягового

, за росказаням королевским рушили зпод Лвова

просто ку Хотіню, и гетмани сами, а король

зостал в Лвові, бо

оного отруєно и там померл. А войска пошли з гетманами, над

которими старшим был гетман коронній Іван Собескій

,и притяг-

нувши просто на обоз турецкій, міли

з ними потребу. И господарі

волоскій и мултянскій з своїми войсками, у которих сили невели-

кіе были, отступили от турчина и прихилилися до войска коронно-

го

119

. И так другого дня жолніре

просто пойшли на обоз турец-

кій,

любо в окопі стояли турки, и тое войско турецкое розбили,

которих меновали тисячей сорок, з которих ледво увойшло тисяч на

У сп. Козельського і Судієнка і в вид. Бодянського: як правило, «Само-

йловича». В інших списках: «Самуиловича».

У вид. Бодянського: «засланых».

Т а м же: «поддержали», у сп. Судієнка: «подътвердили».

У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «Камянец Подолский».

У сп. Козельського: переважно «трахти».

У сп. Козельського і в вид. Бодянського: «русь, а ормяне».

'Там же: «отправуетея».

•Там же і в сп. Судієнка: немає «Герей».

* У сп. Козельського: «затяглого».

Там же: немає «за росказаням... а король».

Т а м же: «Ян Собецкий».

Т а м же: «мали».

У сп. Судієнка: «жолш'рство».

8* 115

десять через Дністр до Камянця, и то голо, — такая оним поряжка

была, бо сами турки без татар били. ИзамокХоті нскій узяли, где

великіе скарби турецкіе узяли гетманове, и тое збивши, пойшли на

тогопашу на Цоцору, але тот паша, не ожидаючи

, уступил за Дунай.

Тоей зими стали

жолнірове на зиму в Волоской землі розно по

становисках, и хоружій коронній Адам Синявскій стал у Ясах

а замки Хотінскій, Сочавскій и инніе поосажовали піхотою німец-

кою.

Але тое немного тривало, бо турчин, видячи тую своїх поряж-

ку

, послал в Крим до хана, аби зараз висилал орду у Волоскую

землю виганяти жолніров, а на каждого татарина по два червоних

плати дал. И так зараз зимою солтан з сином ханским з ордами при-

тягнули у Білогородщину, до которих знову

панове волоскії при-

стали, отступивши ляхов. И пришовши у Волоскую землю до Яс,

города столечного, вигнали жолніров, же мусіли уступати з Воло-

ской землі, тилко в Сочавском замку и Хотінском

120

зостала піхота.

Тоей же зими

много жолнірства з голоду померло.

В том же року навесні в Білагороді гром розбил замок, же аж

в море летіло каміння, которого турки заробити не могли, бо татар

усіх вигнано з Білагородщини у Крим, як повернулся

цар турец-

кій епод Камянца зимою, а которых вигнано, тіе в

полях коло Богу

померзли, бо не переправили рік, и много їх потонуло, и задля то-

го того літа не ходили татаре у Волоскую землю турком на помоч.

И Сірко много того літа шкоди починил с колмиками в Криму и в

Білогородщині попустошил. И тіе недобойки

турецкіе с Камянця

уходили на Могилев, Стіну и Рашков до Тягині, бо того часу ко-

заки з Дорошенком при турчину зоставали. Волоская земля того

часу в великом утрапленню была, же мусіли усі з своєї землі уті-

каті, и много коло Богу в тих городах

значних

волох тулялось,

бо великую кривду терпіли от татар, которіе зимовали, вигнавши

ляхов и господара Петрецая

А настал Думитрашко господарем

що з ордою прішол, которій и сам у татар за неволника был, бо що

хотіли, тое робили, и брали по самий Дунай, поколя жолніре полс-

кіе

засягли были.

У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «їм поразка».

У вид. Бодянського: «дожидаючи».

У сп. Судієнка: «тоей же зимі стояли».

У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «а пан Синявский, коронний хо-

ружий, стал у Ясях».

Там же: «тую поразку».

У сп. Судієнка: немає «знову».

'Там же: «В том же року».

У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «повернул».

Т а м же: «зимою оних вигнано, которие в».

У сп. Козельського: «недоборки».

У вид: Бодянського: немає «в тих городах».

Т а м же: «знатных».

Т а м же: «Петрицея».

Т а м же: «Димитрашенко господарь».

Т а м ж е і в сп. Козельського: немає «полекіе».

РОКУ 1674

Зараз по Рождестві Христовом по указу его царского величе-

ства, зобравши войско боярин князь Григорій Григоріевич Ромода-

новскій и околничій Петр Дмитриевич Шкуратов, воєводи білогород-

скіе,

великіе сили московскіе и излучившися з гетманом Иваном

Самуйловичом, з войсками козацкими задніпрянскими

, и потяг-

нули на Крилов под Чигирин

121

. И немного стоявши под Чигири-

ном

и попустошивши містечки около Дніпра, подтягнули под

Черкаси и оных доставали; где черкасці, собою звонтпивши, зда-

лися князю и гетманові; которим

зоставивши часть войска залогу,

потягнули войском до Канева, где и каневці, собою стривоживши,

поклонилися князеві и гетманові и до города [впустили

]. Ис Ка-

нева князь и гетман послали войска до Богуславя, бо у Корсуні и

Лисянці стояло войско Дорошенково. А Дорошенко послал до Во-

лоской землі до солтанов, просячи, жеби щоколвек татар оному

послал задля постраху. Аже за частою прозбою Дсрошенковою сол-

тан послал часть орди на Рашков, которіе почали у Рашкові свое-

волити, жони брати. Итак мішане, обурившися, оних з міста

ви-

гнали, а заледво знову перепросили, а єднаючи, утратили тисячей

шесть грошей. И тая орда притягла

до Лисянки к брату Дорошен-

ковому Григорому, которій з оними татарами

и с козаками ходил

под Богуславе против войска московского, але заледво з оними уво-

йшол в Лисянку

,— добре оних гнано

122

. И лисянци, не терпячи та-

тарской своеволі, обурившися, татар побили, а старшина татарская

у господі боронилась, аж приехавши от задніпрянского войска

асаул оних побрал — ему здалися, а Дорошенкового брата знайшли

на передмістю криючогося и узяли в неволю на Москву

. А другій

брат Дорошенков Андрій з нікоторою старшиною утеком пойшол

с Корсуня и с компанією Дорошенковою. И так усі полки схилилися

его царскому величеству и гетманові задніпрянскому Івану Самуи-

ловичу, опроч самого Чигирина и Паволочи. И побравши писма от

гетмана Самойловича, полковники по городах розехалися з войс-

ками

В тот час и гетман Ханенко по смерти короля Міхала з Вишне-

вецких

, варуючися панов, уступил на Задніпря и в том же войску

зоставал при князю з своїм войском, которое при нему зоставало,

У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «задншрскими»..

У вид. Бодянського: немає «И немного стоявши под Чигирином».

В усіх інших списках: «в которих».

У сп. Іскрицького і Судієнка: помилково «вступили». У тексті це слово

наведено за іншими списками.

У вид. Бодянського, в сп. Козельського і Судієнка: «із міста».

У сп. Судієнка: «потягнула».

У вид. Бодянського: «татары», у сп. Козельського: «оною ордою».

Т а м же: немає «Лисянку».

У вид. Бодянського: «у Москву».

Т а м же: «войском».

У сп. Козельського і в вид. Бодянського: немає «з Вишневецких».

так запороских

Козаков,

яко теж и тих, що з городов до него при-

ставало немало. А Дорошенко тим усе уводил, же міл поклонитися

его царскому величеству и положити гетманство у раді, тилко жеби

рада была у Переясловлі, на що князь из гетманом Самуйловичом

позволивши. И зараз тоей же зими в пост великій зобрал усіх пол-

ковников и

Козаков

чолнійших на ряду

в Переясловле, и Ханенко

здал гетманство, и по

Дорошенка посилали, але Дорошенко не по-

ехал, жалуючи утратити

гетманства.

И так совершенно з обох сторон Дніпра потвердили гетманство

Івану Самуиловичу на той раді в Переясловлі, аж по самий Дністр.

Тилко над Дністром Гоголь, не хотячи полковництва утратити, дер-

жался при руці Дорошенковой, и до турчина чрез него поселство

отправовалося. А же зима великая барзо была, войска его царского

величества и козацкіе мусіли по городах розейтися, а Дорошенко,

манячи, до літа просил, жеби рада отложена была, а тут старался

о посилки собі. И зараз по Воскресенії Христовом, навесні, вишло

солтанов три на посилок Дорошенкові в поля. Аже почали докучати

под городи: Лисянку, Олховець и инніе, противко которих ордино-

ваній Думитрашко, полковник переясловскій, з войсками московс-

ким и козацким, и напавши на них за Тайшликом

, оних значне

громил,бо чотири милі гонили

, рубаючи татар, и многих поймали

123

Боярин зась князь Ромодановскій и гетман Іван Самойлович,

переправивши Дніпр у Черкасіх, з войсками под Чигирин потягну-

ли

и облегли сюю сторону от Черкас, а тамтая сторона за Тясми-

ном оним поволна была, которою волній проезд посланці Дорошен-

кові міли в Крим и до Царигорода. И так горячою прозбою своєю

Дорошенко двигнул знову самого турчина с потугами великими,

до которого и хан притягнул

у Волоскую землю. И так великими

своїми поганскими силами рушил ку Дністру и застал усі городи

полни людей, сподіваючихся посилков от его царского величества

и от гетмана Самойловича

, будучих

убезпечоними писмами, же

посилки великіе идут. И так притягнувши, турчин Косницю достал,

и усіх людей вистинано, а напотом місто Ціну

достали и вистинали,

оттуля зась місто Куничое

, в котором килка городов

зійшлося

было,

и там много турков побито, але поганин не отступил — аж

приступом узяли и усіх вистинали. А оттуля под Ладижин потягнул

В усіх інших списках: «раду».

Т а м же: «до».

У вид. Бодянського: «утраты».

В усіх інших списках: «Ташликом».

У вид. Бодянського: «знатне».

"Там же: «четире милі гонив».

'Там же і в сп. Козельського: «подтягли».

У вид. Бодянського: «приволокнул».

У сп. Козельського і в вид. Бодянського: «Іоана (Івана) Самойловича».

Т а м же: «будучий».

Т а м же: «Стіну».

Там же: «Куничное».

Там же: «городков».

и до Ладижина штурмовали, бо там

Козаков

немало было задншрян-

ских з Мурашкою полковником; аже міщане звонтпили, почали

просити милосердій и издаватися, але поганин показал недоброе

милосердіе: бо першей старшину вибрал, а напотом и усіх в неволю

побрано. И там стоячи, сам цар послал под Умань и доставали Ума-

ня,

що юже уманщ, видячи немалую налогу и хотячи получити ми-

лосердій, послухавши Дорошенка и его посланцов,— полковник

з старшиною и чолнійшими козаками поехал кланятися турчинові,

и там усіх тих

Козаков

в неволю узято. И зосталася Умань без стар-

шини и боронилися час немалій, а именно

цілій тиждень потуж-

не.

А турки шанці от Трекового ліса под замок болшіе, як возможно,

против цілого замку з поля из валом равніе позвели и бойниці

против бойниць висипали, так що з гармат турецких в гармати

уманскіе стриляно. И так уманцов подкопами взято, бо значную

часть замку з лівой сторони, с приезду, міни вирвали аж до самого

фундаменту. И хочай тую діру возами, гноіом и землею понасипав-

ши,

заставили были и велми боронилися,— еднак против турецкой

сили нічого не вскурали, толко ж так ся против них ставали, же

не тилко на парканах, але юже по улицях з дворов билися так,

же кров текла ріками, аж усі полегли, а инних по ліохах, соломи

понаволікавши

, турки подушили, а инних, не щадя малого и вели-

кого,

у Раковской брами, где були остатнє в місті сперлися, усіх

вистинали, и конми по трупах ездячи, кого и мало живого сискали,

без всякой літости мертвили

, що так розуміти, же

много

мучени-

ков того часу стало. И так Умань, преславній город українскій по-

граничній, с церквами божіїми и с християнским народом, дощенту

спалили и спустошили, и гармати, которіе были спіжовіе, з собою

побрали, а которіе желязники, тіе порохами надто понабивавши и

порозривавши, епод Уманя со всім войском отступили

. Хан зась

от турчина послан на оборону Чигирина, о чом увідомившися,

князь и гетман Самуилович отступили от Чигирина, запаливши та-

борище, и увойшли вцілости до Черкас. И там, под Черкасами, До-

рошенко з ханом притягнули на войска задніпрянскіе

, которим

жадной шкоди не учинили

. И так усе войско, которое першей пе-

У сп. Козельського і в вид. Бодянського: пропущено 9 рядків, починаючи

від слів «а именно цілій тиждень...» і кінчаючи словами «против них ставали».

Нижче двома рядками пропущено 4 рядки: «а инних по ліохах» до «літости мер-

твили».

У сп. Судієнка: «понаволіковавши».

Т а м же: «милости».

Це оповідання передано у вид. Бодянського стисло, з великими пропуска-

ми,

більшу частину його наведено в примітках. Саме так воно вміщено в сп. Тре-

тякова, яким, напевно, користувався Бодянський, публікуючи літописне опо-

відання за 1674 р. Познайомившись із списком Юзефовича, де це оповідання на-

водиться у своїй більшій редакції, Бодянський заніс його до приміток (стор. III,

IV). Величко про ці події написав велике оповідання.

У вид. Бодянського: «задніпровскіе», у сп. Судієнка: «войско задніпран-

ское», у сп. Козельського: «войска запорожские».

• У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «учинилося».