Літопис Самовидця

Подождите немного. Документ загружается.

«17»,

зараз уступивши в пост Петров, на которую раду так поста-

новили были, жебы в тую раду їти пішо, без всякого оружжа.

И за містом розбито намет великій, на тое присланній от его цар-

ского величества, при котором наміті и войско московское стало

з оружжем задля унимання своеволі, але тое мало що помогло.

Як вдарено в бубни

на раду, Бруховецкій, ведлуг постанови,

пішо войско припровадил ку намету своей сторони на тую раду,

и Сомко не зозволився: и сам и усі козаки, при нему будучіе, яко

люди достатніе

, на конях добрих, шатно и при орюжю, як до

войн

и,

тоей интенції будучи, же ежели би не ведлуг мисли оных

рада становитися бы міла, то межи собою битву міти, бо при таборі

Сомковом и гармат было немало. Але тое нічого не помогло, поне-

важ запорожці, ласкою его царского величества упевнени, и скоро

тая рада стала и боярин

вишол з намету и почал читати грамоту

и указ его царского величества, не дано того скончити, ані слу-

хаючи писма царского величества, зараз крик стался з обох сторон

о гетманство: одни кричат «Бруховецкого гетманом», а другіе

кричат «Сомка гетманом» и на столец обоїх сажают. А далі и

межи собою узяли битися и бунчук Сомков зламали, заледво

Сомко видрался през намет царскій и допал коня и інная старшина,

а инших позабивано до килка человіка. И так сторона Сомкова му-

сіл а уступати до табору своего, а сторона Бруховецкого на столец

всадили Бруховецкого, зопхнувши князя, и гетманом окрикнули,

давши оному булаву и бунчук в руки; що заледви и нескоро той

галас ускромился. Але того часу князь Великоґаґин не потвержал

гетманства Бруховецкому, бо и до себе прийти не могл за великим

шумом межи народом. Итак Бруховецкій с

тими знаками пойшол

до своего табору, где стоял над Остром у Куті Романовского. А Сом-

ко вехал

до своего табору, юже не маючи бунчука ані булави,

бо тое запорожци видрали оному. Зачим войско почало Сомково

собою тривожити, отступаючи Сомка, любо Сомко послал с тим

до князя, же на той раді з войском своїм не перестает

и Брухо-

вецкого гетманом не приймует, и ежели знову не будет рада и жеби

Бруховецкій положил знаки войсковіе, то отходит з своїм войском

ку Переясловлю и знову до его царского величества слати, же

Гвалтом гетманство дано Бруховецкому, которого войско не при-

ймует. Що видячи князь тое розервання и обавляючися, жеби с того

не вросло що злого

, знову на третій день тую раду складает и при-

У сп. Козельського: помилково «будинки».

У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «достойніе», у сп. Козельського: «до-

стойнії».

У вид. Бодянського: «з». Далі в цьому виданні прийменник «з» значно

частіше вживається, ніж у списку Іскрицького, а також подвоєння приголосних

в закінченнях іменників. Інколи і літера Б стоїть на тому місці, де в списку

Іскрицького вжито «е».

У сп. Судієнка: «віехал», у вид. Бодянського: «вьііхал».

Т а м же: «не пристает».

Т а м же: «зло».

казует Бруховецкому, жеби в тую раду пришовши, знаки войско-

віе положил, жеби уся старшина уступила до

ради до намету,

а чернь войско, жеби гетмана настановляли, кого улюблят. Чому

барзо

Бруховецкій сперечался, яже видячи, же князь почал на

Сомкову руку схилятися, которому старшина порадила, жеби

не будучи спротивним задля ненарушення ласки его царского вели-

чества, тилко ж жеби не йдучи ку намету, где войско стояло москов-

ское,

але межи своїми войсками тую учинили раду, на що и Бру-

ховецкій позводився. Але несталость наших людей тое помішала,

бо козаки сторони Сомковой, отступивши своей старшини

, поха-

павши корогви каждая сотня, и до табору Бруховецкого прийшли

и поклонилися, отвернувши, зараз напали вози своїх старших

жаковати. Що видячи Сомко с полковниками своїми и инною стар-

шиною, впавши на коні, прибігли до намету царского до князя,

сподіваючися помочи и оборони своєму здоровю, которих зараз

князь зо всім отослал в замок ніжинскій

. Того ж часу усе у

них поотбірано — коні, ринштунки, сукні, и самих за сторожу

дано.

А Бруховецкій зо всім войском пришол к намету цар-

скому, которому юже князь здавал з своїх рук булаву и бун-

чук, подтверждаючи гетманство

, и попровадил в соборную

церков святого Николая, где присягу виконал Бруховецкій зо

всім войском. И вийшовши з церкви, того ж дня своїх полков-

ников понастановлял з тих людей, которіе з ним вишли з Запорож-

жя,

по усіх городах, а Ніжинскій полк на три полки розділил. При

котором настановливаню

полковников много козаков значних

чернь позабивала, которое забойство три дни тривало. Хочай якого

значного козака

забили или человіка, то тое в жарт повернено,

а старшина козаки значніе, яко змогучи, крилися, где хто могл,

жупани кармазиновіе на сермяги миняли. И так тое забойство

третего дня почало ускромлятися и заказ стал, жеби юже правом

доходил, хто на кого якую кривду міет. Тих зась полковников,

которіе у замку ніжинском зоставали у вязеню, усе пожаковали,

и в домах мало що зостало.

Того ж дня, як тая рада стала, місто Ічня, в котором рада была,

и церков тая, в которой Сомкові присягали на послушенство гетман-

ское,

усе згоріло дознаку тоей же години, як Сомка взято до вя-

зення.

Гетман Бруховецкій, одержавши цале гетманство, вислал послов

до царского величества болшей ста человіка, дякуючи за уряд гет-

манства, же одержал, и на Сомка з его полковниками, которіе сидят

У сп. Козельського: «з».

Т а м ж е: як правило, «барзе».

У сп. Судієнка: «старшини сторони».

У сп. Козельського: додано «при своїх людях, которие скоро вехали в за-

мок, зараз того ж часу...»

Т а м же: «наставленю».

Т а м же: «чоловіка».

ніжинском замку, ш'которіе річи змисливши об їх незичливости

ку царскому величеству, чого и не было. Также і єпископ Мефтодій

протопопу послал при тих же посланних, от себе стараючися о їх

згубі. Чому царское величество повіривши, здал їх на судвойско-

вій,

которих потратити, а инних живити, толко ж у силку зослати

в Москву.

Рушивши гетман Бруховецкій от Ніжина

, роспустил новоиостав-

лених полковников, тих которіе з ним з Запорожа вишли, по усіх

столечних городах, придавши каждому полковникові по сто чело-

віка

Козаков,

которим по усіх полках жупани давано. А з млинов

сами розміри брали и куди хотіли оборочали, людем зась незнос-

ную кривду

чинили, а звлаща значним. Бо били межи ними ко-

торій служил у якого человіка значного, то юже своє зомщовали

на господар ах, ежели которого якого часу за якій проступок по-

бил, албо злаял, як всяково

в дворі бывает.

Того ж літа, под час тоей ради, у Паволочи перше бил полковни-

ком Іван Попович, а напотом стал священником. А же он ому чинили

укоризну жиди и инніе, знову хотячи ся привернути до Кіева, узял-

ся за полковництво и жидов казал усіх вибити. Толко ж оному не

дано помочи с Кіева и Сомка узято, на которого міл надію. И так

прийшло войско от Тетери гетмана, и оній, не хотячи міста згубити,

здался, которого страчено, бо тіе посланци от того паволоцкого

попа до Бруховецкого удалися о помоч, але оній ничого

не дал

помочи Паволочи, а рушивши епод Ніжина под Переясловле, и там

стоял з войском у Креста, на которого татаре приходили, але ні-

чого не вскурали. И за другим разом татаре того ж літа вийшли,

але козаки оных добре громили, нагнали у Дніпр у Вереміевці, где

їх много потонуло, и нічого жадного ясиру не унесли. Гетман Бру-

ховецкій, епод Переясловля рушивши, потягнул под Кременчук

того ж літа под осень, где ставши, місто Кременчук спалив. Але

стоявши немало, зоставил замок

вцілости, а с козаками уступил

до Гадячого, а то для того, же узял відомость, же

король полекій

Ян Казімір, над сподіваня, на Україну простует на Браславле.

Тоей же осени, о пущенні филипова посту

, присланній был от

его царского величества дяк Бачмаков

тайних діл в Батурин до

гетмана Бруховецкого, где по розних постановленіях до присяги

приводил гетмана и

Козаков

в Батурині. Але наступованне кролев-

ское иніе пакта помішало, бо король его милость зближил ку Дніпру

и переправлятися стал у Стайках, которому городки почали ся зда-

У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «И гетьман Бруховецкій рушивши от

Ніжина...»

Т а м же: «обиду».

У сп. Козельського: «яко то всяко».

Там же: як правило, «ничего, чего, себі, жена».

У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: помилково «гетьман».

•Там же: «яко».

'Там ж е: «в филинов пост», у сп. Козельського: «о запустах».

У вид. Бодянського: «Башмаков».

вати: Воронки, Боришполь, Баришовка \ и инніе до Остра. И у городі

Острі король стал зимовати, а войска по розних городах коло Ніжи-

на, бо усі городи поздавалися королеві, опроч самих Переясловля,

Ніжина и Чернігова.

Вступаючи в осень, о святом Семеоні

, того літа за позволеніем

его царского величества казал гетман Бруховецкій постинати гет-

мана Сомка и Васюту, полковника ніжинского, и полковника чер-

ніговского, и полковника переясловского, и полковника лубенско-

го

асаулов и инних полковников заслано на Москву

, которих

на Сібір заслано немало старшини козацкой, а которіе позостали,

то на піхоту запорожскую давали жупани, барзо притуга великая

на людей значних

была.

РОКУ 1664 *

Становиско королевское в Острі місті

, а Гуляницкій з Черне-

цким ходил городи приворочати, которим поздавалися уся Україна,

бо ишол Богун наказним гетманом с козаками, которому ся здавали

городи и зараз з ним до войска йшли, тилко Монастирище містечко

не хотіло ся здати. И так впавши жолнірство с козаками, усе зграбо-

вали, а инних в полон татаре побрали, що не могл оборонити пол-

ковник Пісоцкий, которій, юже здавшися, з войском лядским был.

И у Прилуці юже от гетмана Тетери залога стала, и туди вся дорога

ляхам была на Ічню, Ніжин обежаючи.

Того ж

1664

року король полскій Іван Казімир, перезимовав-

ши

в Острі и юже там надпустошивши, войска и татар до себе за-

тягнувши, спотребу, на початку того року, великих мясниц, учи-

нивши раду, не поишол под Ніжин, бо войска его царского величе-

ства немало било и замок осажен порядне. Также в городі козацтва

много было: полк Ніжинскій и Зііковскій и волости зогнаніе, и не

хотячи, подобно, міста згубити, бо замку трудно узяти з людом его

царского величества. И так зоставивши Ніжин, рушил войсками

своїми королевскими на Олишевку, и пришовши до Солтиковой

Дівиці, над Десною рікою, которая не хотіла ся здати и поклонити,

приступом доставали, где немало жолнірской піхоти легло, килка

дній достаючи. А же напотом люде в осаді сидячіе видят, же трудно

У вид. Бодянського: «Воронов, Борисполе и Борисовка»; у сп. Судієнка:

«Воронков, Борисполь».

В інших списках: «Симеоні».

У сп. Судієнка і в вид. Бодянського це місце передано так: «а полковни-

ков:

черниговскаго, переясловского и лубенского и иных, тамож асаулов, заве-

зено на Москву».

У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: немає «значних».

* У праці О. Рігельмана під вміщеними тут статтями Івана Брюховецько-

го серед підписів козацької старшини є рука Ракушки: «Я, дозорца скарбу

войскового, Роман Ракушка, подписал свою руку».

У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «Король польскій стоял в Остр; місті».

•Там же: немає «1664».

- У сп. Козельського: правильніше «король пересвятковавши».

видержати,

бо юже

місто доставали

, тилко

самом замочку,—

просили

милосердя.

любо обецали показати

над

ними милость,

еднак

же не

додержали:

бо

упавши

замок, многих постинали,

а иних

полон татаре побрали

внівец обернули. Спод Дівици

подезд ходил

под

Березную,

а же там

полковник сосницкій стоял

с козаками,

не

приворочал король,

ку

Мені простовал, которому

Мена поклонилася, также

Сосниця, Новіє Млини

козаком

Богунові

Борзна здалася

полком Лубенским,

бо

своїх

Козаков

лубгнских

з дом

своїх, зостаючих

при

Богуну

войску королев-

скому

полковник поклонился

Борзну місто здал, которим

кривди

не

было.

И так тіе усі

войска скупилися

до

боку королев-

ского

Нозіе Млини

оттуля

под

Батурин были подездом.

А ос-

мотрівши фортецію,

же

моцна

люду немало военного

при

гетмані

Бруховецком

так

козацкого,

яко теж и

московского,

бо

язика узя-

ли,

же

оних

трудностю узяти, але

до

фолварков

не

допущают,

ру-

шил король

силами

под

Короп,

где

оному поклонилися, спод

Ко-

ропа до Кролевца

Кроловец поклонился,

которих городах залоги

свої король росказал класти

а сам

простовал

под

Глухов, місто

пограничное, которіе жадною мірою

не

хотіли

ся

здати.

Где

стоял

недель пять, розніе промисли чинячи, штурмуючи подкопами,

нічого

не

могли вскурати, тилко волости московскіе попустошили

аж поза Корачевом,

города жадного

не

взяли.

том стоянню

под

Глуховом войска королевского

же

зимній

час,

трудно стало

на

живность

так

самому войску,

яко теж и

коні зморени голодом,

войско барзо ослабіло.

тим часом войска его царского величества

наближилися: околничій князь Григорій Григориевич Ромаданов-

скій

полками

ему

врученними білагородскими

притягнул

в Ба-

турин,

инніе бояре

великими силами стояли

на

[границі:

[

князь

Куракин

Путивлю

боярин князь Куденекович

Черкаский

Бранску

. Тилко

ж тіе

князі

не

наступовали зряду

на короля

того,

не

знать

для чого,

то, подобно, задля того,

же

еще под тот

У вид.

Бодянського: «заставили»,

у сп.

Судієнка: «зоставило»;

так

спочатку

було

і в сп.

Іскрицького,

а згодом

було виправлено

на:

«доставали».

Очевидно, Богуновим.

У сп.

Козельського: додано

«с

козаками».

Це

місце переплутано.

вид. Бодянського воно передано так: «с домов своїх,

зостаючих

при

Богуну

войску королевскому».

У сп.

Судієнка:

«бо для

своїх

Козаков лубенских

домов своїх, зостаючих

при

Богуну

войску королевскому...»

У сп.

Судієнка

і в вид.

Бодянського: «отьтуда».

У сп. Козельського:

«веліл постановити».

У вид.

Бодянського

і в сп.

Судієнка:

«ХОТІЛОСЬ».

Т а м же:

«войскам королевским».

У вид.

Бодянського: скрізь,

як

правило, «білогородскими».

Усп.

Іскрицького: «криниці». Подаємо

за сп.

Судієнка

і за вид.

Бодян-

ського.

У сп.

Козельського: «Яков Куйденекович».

У вид.

Бодянського

і в сп.

Козельського: точніше «зразу».

У вид.

Бодянського:

«не

знам»,

у сп.

Козельського:

«не

знати».

час князь Ромодановскій уряд меншій міл на себі, околничим бу-

дучи, а тіе князи боярами ближними зоставали и задля того до князя

Ромодановского не купилися. Але князь Ромодановский, пришовши

в Батурин и искупивши зосталих

козаков до гетмана Брухове-

цкого, которому знову городи почали ся исхиляти: Борозна, Новіє

Млини, также и Короп, о которій любо с татари бой немалій был,

также и Кролевец, где скарбу кролевского немало,узяли, бо князь

Ромодановский, не бавячися в Батурині, з войсками рушил просто

ку табору королевскому. О чом взявши язика, перво татаре почали

уступати з Сівера, а напотом и король, собою стривоживши, епод

Глухова вступил на Новгородок Сіверскій, с которим князь Ромо-

дановскій и гетман Бруховецкій міли потребу в Переговци под

Новгородком, а новгородци не пустили короля в город, але стоял

король в монастирі новгородском. А войско з войском на Десні спо-

тикалося, бо юже король Десну переправил бил, а ріка юже почала

псоватися — наступовало тепло. Где ежели бы тіе сили с Путивля

до князя Ромодановского наступили били, заледво би был король

увойшол от Десни, а и так много войска потратил, з голоду найбол-

ше.

Где надвоє войско пойшло: воєвода Чернецкій ку Чернігову

потягнул, а король на Стародуб, простуючи ку Могилеву, на Білую

Русь,

где много люду потратил, бо от Бранска князь Яков Кудене-

кович наступил. И

так войско рвано

, а звлаща же дорогою тісною

простовали ку Кричову на Мглин,где з великою шкодою уступил

король з України, болшой колотні начинивши, бо тіе городи труд-

ность міли великую, которіе королеві поздавалися били, где много

старшини Бруховецкій потратил.

Того ж року Іван Сірко кошовий вишол з Запорожжа и з ним

козаков немало, а то, подобно, за поселством Івана Виговского,

бившого гетмана запороского, и обозвавшися ніякийсь Сулимка

и скупил немало голоти в Уманском повіті, оставивши Сірка, по-

ишол до Лисянки, которому Лисянка здалася и Ставища, где при-

йшол под Білую Церков, беручися до боку Виговского. Але Черне-

цкій з Маховским не дались оним скупити, того Сулимку под Бі-

лою Церквою розгромили, где и Сулимка згинул, а напотом и Ви-

говского взяли, которого Маховскій

полковник казал ростри-

ляти, не дбаючи, же воєводою был. И так Виговского гетманство

скончилося.

Того ж року и метрополита Дионисій

Балабан в Корсуню по-

мерл

, а на его місце обрано Іосифа Тукалского. Але и там не-

щирость

была, бо на метрополію садился Антоній Винніцкій,

которого руку держал гетман Тетера, а иншое духовенство и шляхта

У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «зосталних».

У сп. Козельського часто вживається як сполучник позначка

У вид. Бодянського: «рвали», у сп. Судієнка: «рвалось».

У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «Сулима».

Там же: немає «Дионисій»,у сп. Судієнка: «Болобан».

У сп. Козельського: «незазрость».

отца Тукалского руку держали. Але перемогл гетман Тетера, бо

удал до короля его милости отца метрополиту Тукалского и своего

швагра Хмелницкого, бившого гетмана, также и Гуляницкого, боя-

чися гетманства стратити, которих король казал побрати и на за-

точеніе послати до Малборку, міста в Прусах, где роков два сиді-

ли у вязенню.

Того ж року

1664

зараз по Воскресенії Христовом, гетман

Бруховецкій скупил усі полки задніпрскіе, и маючи з собою килка

тисячей москви, рушил спод Переясловля ку Черкаскому

. О чом

почувши гетман Тетера а видячи незичливость противко собі ко-

зацкую и усіх людей, зобравши усі скарби войсковіе, що старий

Хмелницкій збирав и инніе гетмани, и клейноти войсковіе, стада и

товари, вишол з Чигирина до Браславля, со всім провадился з

женою

. А напотом видячи, же юже уся Україна противко нему

бунтуется, и сподіваючися на ласку королевскую, же оному там

немало указано маетностей, рушил из Браславля з скарбами, кото-

ріе могл поднята, в Полщу

, а инніе зоставил у Браславлю, не-

мало грошей, срібра. Где пришовши, кошовій Сірко усе тое пожа-

ковали с козаками, а и тое, що запровадил Тетера в Полщу, и там

тое панове фортелем вибрали

у него, же пришол до великого убоз-

ства и утікати мусіл до Волох.

Гетман Бруховецкій, переправляючи Дніпр у Сокірной, послал

наперед до Черкас Гамаліенка, полковника лубенского, з войском,

которій, у Черкаси увойшовши

, зрабовал и спалив, где инніе

городи, узявши пострах

, присилали, здаючися гетману Бруховец-

кому, и із самого Чигирина были послании. Где як напевное ишол

до Чигирина, але тое ошукало, бо любо инніе городи поздавалися,

еднак же были таковіе люде, которіе дали знати до Чернецкого.

Где Чернецкій прислал килка корогвей жолніров у Чигирин, с ко-

торими чигиринци противко гетмана Бруховецкого мужнє стали

и килка недель

боронилися, любо немало приступов было, также

и гранатами докучали, где Тетера гетман затягнувши татар, ишол

на оборону Чигирина. О чом увідомившися, гетман Бруховецкій

отступил от Чигирина ку Бужину, где знялся

з Сірком

и там

гетман Тетера з ордою і з жолнірами налігал барзо Бруховецкому

гетманові

, але еще сам Чернецкій не наспішил был. А же Бру-

ховецкий, маючи язика, же болше сили на него прибираются, усту-

пал оборонною рукою горі Дніпра до самого Канева, бо юже Канев

был здался гетману Бруховецкому, от которого и залоги войско

било в Каневі. И так вцілости со всім войском и гарматами увойшол

У сп. Судієнка: немає «1664», у сп. Козельського передано літерами.

У сп. Судієнка: «к Черкасом».

У сп. Козельського: «попровадился и из жоною».

У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «вибирали».

Т а м же: «чрез страх».

У вид. Бодянського: помилково «занялся».

'Там ж е і в сп. Судієнка: немає «гетманов!».

в Канев, где зараз втропи, албо переймаючи от Корсуня Чернецкій

притягнул зо всім войском коронним под Канев, где, запробовав-

шися килко разій

,нічого не вскурал и в килка дній отступити мусіл,

с которим и татаре были з гетманом Тетерею

и усі уступили под

Білую Церков. А Сірко, отвернувши на Медведовку, потягнул ку

Уманю задля скарбу Тетериного

, которій и порабовали, як виш-

шей написалося. Того ж часу Чернецкій поосажовал фортеції в Чи-

гирині, Корсуні, Білой Церкві жолнірством, где тилко тие городи

не горнулися до гетмана Бруховецкого, а инніе усі отлучилися от

Тетери, аж по самій Дністр

Того ж літа колмики ввишли

на Україну перше

, с которими

Сірко с козаками старшій пошол полями, минувши татар и ляхов,

аж в Білогородщину, на Буджак, и там села ханскіе повоевавши,

повернули. Где їх* напали татаре и Маховскій з жолнірами под

Сараджином, и там тих колмиков розбито, где немало пропало кол-

миков и козаков, а остаток з Сірком вишло на Україну.

Того ж року Чернецкій доставал Ставищ

, а Стеблюв

узявши,

татарам отдал, а Ставища оборонилися, где и Чернецкого забито,

а на его місцу стал старшим Яблонскій над тим войском, которое

отвернуло до Білой Церкви и так на зиму стали, а гетман Бруховец-

кій тую зиму стоял з войском у Каневі.

РОКУ 1665

Гетман Бруховецкій зараз весною посилает своїх посланцов до

колмицкой таши

, затягаючи оних на войну, и ясиру ляхов оним

посилал. Которих колмиков знайшли посланци Бруховецкого за

Доном, бо на тот час зза Волъги

перейшла часть колмиков в кил-

кадесят тисячей з Мунчаком, своїм старшим, и там кочовали.

Которих колмиков вишло близко тисячи о святой Троици, которих

ходило сот сім, а козаков з ними тисяч полтори под Білую Церков,

где з Яблонским мілисмо

потребу, власне, в обідную годину. Где,

Яблонскій, убоявшися, табор наперед вислал з обозу зу Гребенни-

ков

, а комонником спотикался разов два

, але не додержав, му-

сіл уступати ку Білой Церкви, потративши товариства немало знач-

ного,

а колмиков тилко чотирох ранено, которіе померли. Але

У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «килко раз».

Т а м же: немає «з гетманом Тетерею».

У сп. Козельського, Судієнка і в вид. Бодянського: «Тетерина».

Там же: помилково «Дш'пр».

Т а м же (крім сп. Козельського): «взійшли».

"Там же: немає «їх».

У вид. Бодянського: «Стебліов»; у сп. Судієнка: «Степліов».

Т а м же: «паши», у сп. Козельського: «до колмицкого паши».

У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: помилково «Волочи».

У сп. Козельського і Судієнка: «міли».

У вид. Бодянського: «з Угребенников», в сп. Козельського: «з Гребеников».

У сп. Козельського: «разу зодва».

Яблонского не пущено в Білую Церков, которую минувши, в Пол-

щу пошол — так ся устрашили тих колмиков.

Вправді, люд воєнній, с копией ва'дает

на коня, а ш'которіе

и сагайдаки и стріли великіе с площиками

широкими. Тилко най-

болше до потреби копій заживают кожен, бо справне уміют вбити

копіем

, в нікоторих и панціри, а инніе и наго идут до потреби.

Люд отважній, а на взгляд чорній, нікчемній, страшній, чарами

бавятся, бо балвохвалці

. А потрава оним всякій звір, що ест на сві-

ті,

нічим ся не бридят: и миш, жаба, свиня, тилко опроч рака оди-

ного

, не люблят и бридятся раком. В той потребі

, ежели би ко-

заки не утікали

, то певне, же мало що жолнірства бы увойшло,

вправді, же огнистой стрелби боятся.

Того ж літа, по святом Петрі

, с тими ж колмиками и москвою

и козаками гетман Бруховецкій ходил под Білую Церкву доставати

города. Где нічого не вскуравши, вернувся и войско, збунтовав-

шися, розишлося, и колмики повернули у свою сторону.

Того ж року Опара из Медведовки обозвался старшим на гет-

манство и по орду послал, до которого татар немало вишло, и Опара

на королевскую руку татар затягнул и городи знову привернул

ш'которіе до себе. А же видячи татаре нестаток Опарин, а Доро-

шенко, которій перше

был асаулом при гетману Тетері, тут же

будучи и при Опарі, старался о гетманство и солтана

перееднал.

Которого руку салтан з ордою держучи, призвавши Опару до

себе з старшиною, казал Опару взяти, а Дорошенка дал гетмананом

козакам. А того Опару солтан з иншими козаками старшиною ото-

слал до короля, которого страчено з его товариством. И так скон-

чалося гетманство Опарино.

Того ж року, у спасов пост, гетман Бруховецкій, зобравши всіх

полковников до Глухова и учинивши наказним полковника пере-

ясловского, сам з полковниками и инною старшиною пошол на Мо-

скву с поклоном его царскому величеству. Которого на Москві

вдячне принято и даровано честю боярства, и жону ему дано ро-

ду значного, а полковником дворянскую честь дано. Тилко писара

войскового

взято на Сібір, маючи на него ранкор

1о

, которій там

пропал. И гетмана Бруховецкого с подтвержденіем чести гетманства

отпущено з Москви, барзе ударовавши.

У вид. Бодянського: «а'дает».

У сп. Судієнка: «площинами», в сп. Козельського: «политиками».

У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «вмі'ют кожен бити копіем», у сп. Ко-

зельського: «робити копем».

У сп. Судієнка: «больвохвалци».

У вид. Бодянського: «одного».

Т а м ж е: «и в той войні».

'Там же: «уступали».

Т а м же: «прежде».

У сп. Козельського і в сп. Судієнка: послідовно «салтан».

У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «подзор»; у сп. Козельського: «его

ренкор».

Того ж літа гултяй ніякійсь Децик

усе Поліся спустошив, але

и того у Ніжині взято до вязеня и згинул.

Того ж року гетман Дорошенко, приворочаючи под свою власть,

много городов попустошил з ляхами и ордою, бо жолніре людей

стинали, а татаре в полон брали. И Браславле того ж року в обле-

женю держал, бо Браславле

, будучи убезьпечоній на посилки его

царского величества, держалися час немали, чверть року, у которих

старшим был Дрозд. А же тих посилков дождатися не могли а вели-

кую налогу міли зо всіх сторон от войск коронних и козацких, под-

далися гетманові Дорошенкові, которій узял старшого. Того ж часу

и Рашкова доставал, и тое оному вдалось

. И так пришовши до

Чигирина, Дрозда стратил, а иншая старшина оборонною рукою

з войском уступили за Дніпр до гетмана Бруховецкого, которим

становиска дано

поза Десною. И так юже гетманов два козац-

ких справовало: один на кролевскую руку, а другій на московскую

руку, и Запорожже при

его царском величеству держалися.

РОКУ 1666

Гетман Бруховецкій повернул з Москви на початку того року

зимою з достатками великими, бо цале отдал Україну, тоест лю-

дий тяглих, мещан, жеби отдавали всякое послушенство и ис плугов

осип и чинш. А зараз приболшено воєвод по городах внов

: в При-

луку, Лубні, Гадяч, Миргород, Полтаву, в Батурин, Глухов, Сос-

ницю, Новгородок, Стародуб

до тих воєвод, которіез оставали в

Києві, в Переясловлю и Ніжині

; от которих то усіх воєвод по ин-

ших городах міли свої прикажчики вмісто подстаростих.

Того ж року, зараз навесну, виехали

от его царского величе-

ства списчики на усю Україну, которіе переписовали усіх людей

на Україні, мешкаючих и по городах, и по селах: и синов хто

мает, и хто чим пашет. И так вложили дань на людей тяглих от

плуга волов осипи по осми осмачок, а грошей по пяти золотих.

А знову, хто конми пашет, от коня по полкопи а по осмачці жита.

Также постановили по городах ціловалщиков

з мещан, которіе

виберали от вшеляких торгов, так великих и малих. Также подач-

ку наложили от всякого человіка так ремесника, як тож и найубог-

шого

. И тіе реестра в книги пописали, которіе книги одни на

Москву повезени

, а другіе воєводам подани, жеби тое наложенную

У вид. Бодянського: «Браславци».

Т а м же і в сп. Судієнка: «здалось».

Т а м же: «дани».

Т а м же: немає «при».

Т а м же: немає «внов».

Не згадано про воєводу в Чернігові.

У вид. Бодянського: «вислали».

Т а м же: «щ'ловалников».

Т а м же: «повезли».

7* 99