Літопис Самовидця

Подождите немного. Документ загружается.

РОКУ 1651

Зімою почали давати жолш'рове повод до войни, бо залоги ко-

зацкіе почали наежати, а войска затягати. О чом увідомившися,

гетман Хмелницкій скуплятися

полком приказал, и зараз по

Рождестві Христовом

* выйшол и стал сам в Ставищах, и войска

по рожних городах в тих пов/тах коло Богу стало

. И так аж

до весни зоставали, покуля хан з Криму з ордами притягнул,

а скоро хан з Криму наспешил з ордами, того ж часу Хмелницкій зо

всіми потугами пойшол против короля его милости. А король стоял

под Берестечком, и там всі войска з посполитим рушеніем зоста-

вали. Где притягши гетман Хмелницкій першої неделі Петрова

посту, дали бой слушній войску королевскому. А же нестатечная

приязнь вовку з бараном, так християнинові з бесурманином

Хан

кримскій почал з королем его милостю щось згодного и учинили

потребу еще, и зараз хан з ордами уступил, зоставивши самих

Коза-

ков.

Що выдячи, гетман Хмелницкій з писарем скочили до хана,

унимаючи оного, але не дался намовити — просто пошол под Оже-

говці миль килканадцять и стал. Которого гетман упросил, жебы

оному орди дал учинити отсіч войску, поневаж сам не хотіл верну-

тися, що хан учинил на прозбу Хмелницкого,— дал мурз в килка-

надцять тисяч, з которими ходил сам Хмелницкій. Але юже неспра-

ведливая приязнь, бо тилко пришовши до Пляшева ріки, болше

милі от войска и вернулися. 3 которими йти мусіл и Хмелницкій,

зоставивши войско и усі признаки и гармати войсковіе, що при

Хмелницком козацтва и тридцяти коней не било. И так хан пойшол

у свою землю, зоставивши орди тилко тисячей з двадцять при мур-

зах. И не доходячи Константинова Старого, Хмелницкій в малой

купі отвернул ку Грицову

и на Любар; а тилко при нему усего

козацтва зобралося з орди

от хана человіка сімдесят. Такто

нефортуна оному послужила

з так великого щастя, а найболше

зашкодила татарская незичливость, которой

уходячи, и сам Хмел-

ницкій татаром не увірал

. И так йдучи Хмелницкій городами от

Любара, многих Козаков по городах

заставал на залогах, а иних,

которіе до войска не дойшли и по городах зоставали за трудним

проходом от татар, также и тіе, которіе в тих городах меновалися

козаками,— усе тое мусіло уступовати на Украшу за Хмелницким,

боячися панов своїх и жолнірства. И так тое усе купилося до боку

У вид. Бодянського: «скупятися».

У сп. Козельського: «а войско по разних городах в тих повг'тех коло Богу

стояло».

У вид. Бодянського, сп. Судієнка і Козельського: «бусурманом».

* У вид. Бодянського: «к Грицкову».

У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «з ордою».

У сп. Козельського: «оному фортуна не послужила».

'Там же: «которий».

У вид. Бодянського: «увірил», у сп. Козельського: «повірял», у сп. Суді-

єнка: «уві'рял».

У вид. Бодянського: немає «по городах».

гетмана Хмелницкого, которій, пришовши до Паволочи, знову по-

чал войско збірати и із городов виганяти осталцов

приказал. А тое

зась войско, зосталое под Берестечком, през увесь пост петрови-

цу

, сами без орди маючи щоденную потребу з войском коронним

и видячи, же юже орда оных не посилкует

, що и в далший час не

міли бы помочи,— так юже не дбаючи и приказания старших своїх,

знявшися, просто пойшли через переправи Икву и Пляшову, зо-

ставивши и гармати, на которих переправах много козацтва по-

гинуло. А так тое войско без табуру увойшло на Украшу

и, застав-

ши Хмелницкого, при нему скупившися, стали табуром под Білою

Церквою и по орду зараз послали. Войска зась коронніе з гетмани

полним и коронним втропу за войском козацким потягнули на

Украшу, и пришовши под Трилісся, місто оное достали и висти-

нали. А войско зась литовское з князем Радивилом, гетманом своїм,

притягнувши под Лоев, міл и потребу с козаками, которіе там зо-

ставали на заставі

немалое войско: полк Черніговскій и Ніжинскій,

которіе зоставали безпечне, болшей бавячися пянством, аніжели

осторожностію, розуміючи, же юже незвитяжними зостали. Кото-

рих зоставала сторожа у самого Дніпра, а войско задля простран-

ности зоставали под Ріпками

. А где

дала сторожа знати, же

войско литовское переправуется през Дніпр, старшій козацкій Не-

баба, полковник черніговскій, порвавшись несправне, скочил про-

тивко тому войску справному

, которого зараз тое войско литов-

ское зломило, и много

Козаков

порубали, и того самого Небабу,

неуважного полковника, там же стято

. А остаток войска ко-

зацкого з полковником ш'жинским уступил до Чернігова, за кото-

рими князь Радивил притягнул под Чернігов. Але юже там ні-

чого не вскуравши, назад повернул на Любеч и, пришовши до Лю-

беча с своїми людми воєнними, город Любеч осадив, и сам знову

переправивши за Дніпр, потягнул на Киев; и там притягнувши,

Подолное місто

немал пустое застал, бо з козаками и міщане ки-

евскіе уступили суднами вниз Дніпра ку Переясловлю, Черкасом

и к инним містам коло Дніпра, где могли пройти байдаками и ини-

ми суднами. А метрополита кіевскій Силівестр Коссов не уступо-

вал скатедри, але зоставал при церкви святої Софії, также и ар-

химандрита печерскій Іосиф Тризна з братією зоставали у мона-

стиру Печерском, любо великую шкоду и небезпечность здоровя

міли

. И поплюндровавши в Києві, войско литовское потягнуло

под Білую Церков

, где, скупившися

з войском коронним, насту-

У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «останцов».

У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «без орди оних не посилкуют».

У сп. Козельського: «на Вкраїну».

У вид. Бодянського: «заставах».

'Там же: «Ропками».

Т а м ж е і в сп. Судієнка: «А когда».

У вид. Бодянського: «исправному».

Т а м же: «на долное місто».

У сп. Судієнка послідовно вживається частка «сь».

пили на Хмелницкого гетмана. Але еднак гетман Хмелницкій

собою не звонтпил: дал добрій бой обом тим войскам коронному и

литовскому, же оных много пало, и от

Козаков

трудность великую

о воду

міли, а от орди о

живность задля коней. И так з собою

стоячи през недель дві, почали до згоди

приходити през воеводу

киевского Адама Киселя, котрій на той згоді великую шкоду по-

несл от татар, бо оного пожаковано

. И так на той згоді гетманове

коронніе вымогли тое на Хмелницком, же позволив войску ко-

ронному в Браславю, на Забожю

, а части другой войска стати

на Задніпру в полку

Шжинском и Черш'говском и в Вишневичині

а войску литовскому у Стародубовщині. И так тую згоду приняв-

ши,

войска розишлися, а щоинших пактов на Збаражских

пунк-

тах стало, тилко то новая, що войско стало в тих городах, где

козацтво. І Хмелницкій гетман при той згоді, взявши заставу доб-

рую панов значных, был у войску коронном у гетманов корон-

них и литовского на банкеті през цілій день и повернул вцілости.

Того ж часу и

Любеч зоставал з жолнірами в облеженю от коза-

ков,

аж росказання зайшло от гетмана Хмелницкого, жебы отсту-

пили от Любеча. И так войска розишлися по той згоді, так корон-

ніе,

литовскіе, яко теж и козацкие по домах по Успенії Пресвятой

Богородици

. И тоей же зими за тим позволеніем гетмана Хмел-

ницкого войска коронніе росположил

гетман коронній

Калинов-

скій, которий зостав по Потоцком Миколаю, бо Потоцкій тоеї же

осени померл.

И так брат Калиновского, Калиновскій же, на Зад-

ніпря притягнул з войсками коронними за універсалом гетмана

Хмелницкого, которому Задніпря, не спротивляючись, в городи

пустило

. И сам стал Калиновскій в Ніжини и там зимовал, а вой-

ска, которіе міл при себі немаліе, росправил по розних городах

по Задніпрю и по Задесенню

. А литовское войско стало в Старо-

дубовщині, як идет границя Князства Литовского. Козацтво зась,

зостаючое в городах

, волно сходило з тих городов, кидаючи на-

битки свої, у городи

ку Полтаві и там слободи поосажовали, а

инніе на кгрунтах московских слободи поосажовали

, не хотячи

з жолнірами зоставати и стацеї оним давати, бо незносную стацію

У сп. Судієнка та в вид. Бодянського: «и обиду».

Т а м ж е: «а барзей о».

У вид. Бодянського: помилково «на збоже». У сп. Козельського це місце

читається так: «же позволил войску коронному стати на зиму самому гетману ко-

роному з Браславля на Забожю».

У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «полках».

У сп. Козельського: «у Вишневеччині».

Правильно: «Зборівські пункти».

У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «До того ж и».

У вид. Бодянського: «росположилися гетман коронный».

У сп. Козельського і Судієнка: «помер».

У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «поза Десною».

У сп. Козельського: «в тих городах».

У вид. Бодянського: «городі».

брали. А на тое міли козаки позволения \ жебы сходити з домов

от гетмана Хмелницкого, которим не могли жолнірове заборонити,

бо из гарматами выходили з городов. Але напотом, хто зостался,

юже оного не пущено, и давати мусіл стацію жолнірам, що не

могучи ся згодити, у Вишневеччині в Липовом

учинили задор

жолніре и там на самое Воскресеніе людей вирубали, у Миргород-

ском полку и там з собою не згодилися, на що любо учинили инк-

візицію Хмелницкій гетман. Але видячи попудливость жолнір-

скую,

инним промислом промишлял, бо на жаданне жолнірское пол-

ковника миргородского Гладкого казал стратити

. Толко ж тая

причина болшая: же он ишол од Берестечка з войском, Гладкый

гетманом отзивался

, и так

на оного причини Хмелницкій шу-

кал; а же тая причина стала о

завод з жолнірами, казал оного

стратити. А тут зараз послал до хана в Крим, жеби поспішал до

оного на зношення жолнірства, которіе ся на его приязнь убезпе-

чили

РОКУ 1652

Жолнірове юже ся

убезпечили на приязнь гетмана Хмел-

ницкого и на терпливость, бо стоячи на Україні на зимовлі, вели-

кую кривду, албо біду людем чинили ведлуг своего звичаю жолнір-

скоготак вобтяженію здирством

, яко теж и почасти тих людей,

що в козацтві зоставали и о смерть приправовали. О чом так ве-

ликіе скарги гетмана

Хмелницкого доходили со всіх сторон,

и видячи, же жолніре щодалій срозшими

на людей становятся,

и витягши хана з ордами и усему козацкому войску не ознаймуючи

але тилко тіе полки зостаючие поблизу Чигрина з собою узявши,

пойшол в поля противъко орди. А гетман Калиновскій, завзявши

відомость, же в полях уже орда зостает,— войска свої, которіе

зоставали коло Дністра и коло Богу, скупил и стал за Ладижином

на Батозі. А до того войску дал знати, которое зоставало в Ніжині

з братом оного и по инших городах задніпрских, жеби яконайско-

рій поспішали до обозу, до боку его. Которіе якнайскорій руши-

ли з Задніпра, немаліе кривди чинячи

людем, простуючи на

У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «А тое козаки міли позволеньня».

«Липове» належало до Прилуцького полку.

Це місце М. Грушевський пропонує читати так: «Толко ж тая причина

болшая: же он ишол од Берестечка, Гладкый у войску гетманом отзивался».

У сп. Судієнка: «там».

У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «за».

Т а м же: «убезпечилися».

У вид. Бодянського: немає «ся».

У сп. Козельського: «здирства».

У вид. Бодянського: «до гетьмана».

У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «горшими», у сп. Судієнка:

«сзтрогшими».

У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «знаймуючи».

У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «чинили».

киевскіе перевози, и там переправили Дніпр спокойно, бо в Києві

зоставал воевода киевскій Адам Кисель, которий с тими ж жолні-

рами уступил зовсім с Киева, бо з жоною зоставал. Которому, по-

добно, дал знати гетман Хмелницкій, жеби уступал, бо з ним як з

благочестивим паном мешкал згодне. Але тое войско, которое усту-

пало з Задніпря

, не поспішило до боку гетмана своего коронного

в обоз на Батог, бо Хмелницкій, знявшися з ханом в полях, за ко-

торими войско козацкое наздогон йшло, и просто полями

потягнул

к войску коронному. На которих напавши з ордою, обозу до-

стал и тое войско знесл, и Калиновскому гетманов/ там же голову

оттято и до Хмелницкого татарин принісл. З которого то войска

з того обозу мало хто увойшол, бо хочай хто был конми добрими

увойшол албо лісами, то постарому, покуля татаре оных нагнали,

то люде посполитіе

оних громили, не иміючи над ними литости

за їх тиранства и здирства. И так тое войско розбивши, хан з Хмел-

ницким пустился

просто ку Камянцові Подолскому, и що орда

узяла была живого неволника жолнірства, усе приказал висти-

нати

ЗБ

, жеби ся орда не обтяжала

И в том року

знову по городах много панов пропало, которіе

на свої маетности понаездили были, бо знову оньїїх посполство

позабивало, и козаки, що уступили были з своїх дворов, знову ся

понаворочали. А гетман Хмелницкій, ставши под Камянцем По-

долским, много шкоди начинили: поза Лвовом

и по Волинню

попустошивши и наполнивши ясиром орду, повернул до Чигирина

и отпустил орду.

И того ж року послал до Волох женити сина своего з дочкою

господара волоского Василя воєводи Лупула

, которій учинити

мусіл, боячися оного. И так тоей осени тое сталося веселля, и отдал

дочку свою до Чигирина, которое з великим коштом так господа-

ра

волоского, яко теж и людей зостаючих, куда тое войско з ве-

селей йшло, отправлялося

, бо не в малой купи їшло, а люде

своеволніе.

Того ж року барзо приморки

великіе были в Корсуню и по

иних городах в тих повітах, также и на Задніпру в Переясловлю

У сп. Козельського і Судієнка: «з Задніпра».

У вид. Бодянського: немає «полями».

Т а м же: немає «посполитіе».

У вид. Бодянського, в сп. Судієнка і в сп. Козельського: «милости».

Т а м ж е: «пустились».

У сп. Судієнка: «обтягала»; в сп. Козельського: «обтяжила».

У сп. Судієнка: «В том году».

У сп. Судієнка: «оних їх посполство» ; у сп. Козельського: «їх поспол-

ство».

У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: помилково «бо за Львовом».

У вид. Бодянського: «Лупика»; у сп. Судієнка: «Лупина».

Т а м же: «так от господаря».

У сп. Козельського: «отправовалося».

У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «примерки»; у сп. Козельського:

«проморки».

и в пригородках его, в Носовці, Прилуці, опроч Ніжина,— много

вимерло людей, же пусти зостали дворі. Тоей осени того ж року

чуд немалій стался в Конотопі місті у замку, бо по отході жол-

нірства, албо еще от першого року тоей войни, зостался был уряд-

ник Сосновскій з женою, которій міл и пятеро дітей своїх з же-

ною своею спложенних и мешкал в том замку конотопском до сего

часу. Як Калиновского знесено на Ботозі, зараз и тут на Задніпрю

старост

много позабивано, где и того старосту в том же замку ко-

нотопском тая своеволя убыла з женою и з дітми, особ четверо, и там

же,

в том замку конотопском, в колодязь всіх вкидано, которое то

забойство сталося о святой Тройци на том тижню, а тот колодязь

был глибокій сажней коло десяти, ежели не болше. И так тіе

тіла побитих зоставали в том колодязі в воді аж до Воздвиженія

Честного Креста. И в той час незнать откуля узялася вода и тот

колодязь выполнила и усі тіла тіе наверх вынесла, и як оніе с тоей

води побрано, знову вода уступила на своє місце вниз, в колодязь,

при очах многих людей, а тіе тіла вцілости зоставали. Которіе т<?

тіла жители конотопскіе там же, неподалеку того ж колодязя,

викопавши яму, поховали

Того ж часу и року из Сівери

, тоест из Стародубова, Поче-

пова

, Мглина, Дрокова жолніров выгнало посполство сами

тих городов, много оных погромивши.

РОКУ 1653

Ян Казимір, король полскій, скупил войска коронніе, як уже

трава стала, и стал обозом под Камянцем Подолским, о чом гетман

Хмелницкій вивідавшися, послал до Криму по орду, с которою и

сам хан выйшол. И гетман Хмелницкій, скупивши войско козац-

кое и посполу з ордами, рушил противко короля, зоставивши часть

войска под Черніговом, тоест полк

Ніжинскій, Переясловскій,

Черніговскій противко войска литовского, которое зоставало обо-

зом под Речицею, придавши козакам килка мурз орди Іванові Золо-

таренкові, шуринові своему, которій полковником ніжинским зо-

ставал. А сам Хмелницкій гетман з войсками козацкими и ордами

потягнул противко короля, которого и застал под Камянцем По-

долским; и там маючи з собою утарчку, старался король полскій

усіма силами, жебы от Хмелницкого орду оторвати и приязнь їх ро-

зорвати, що усе великими подарками и обецанням

дани давати,

У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «Того ж року восени»; у сп. Козель-

ського: слова «тоей осени» стосуються попередніх рядків.

У сп. Козельського: «старост урядников».

Там же: «Которие жителі конотопские, неподалеку того колодязя жию-

чие, викопавши ямку, поховали вкупі».

У сп. Козельського: «Сівера».

У вид. Бодянського: «Почепа».

Т а м же: «самих».

Там же: «полка».

Т а м же: «обіщанням»; у сп. Судієнка: «обіщаньням».

тилко абы отступили от

Козаков.

А же тот неприятель

віри хри-

стиянами

рад би усіх християн внівец обернути, почался

схи-

ляти

до згоди

з королем и Речу посполитою. О чом Хмелницкій

постерегши, висилает посла своего Григорія Гуляницкого до его

царского величества к Москві

, стараючись о приязнь. А

напо-

том, юже видячи неприязнь хана з ордами, отступает от

Камянца

албо Гусятин я осторожне

з войском, и пришол вцілости на Ук-

раїну, а хан з ордами у свою землю пойшол. И вислал своїх по-

слов ку его царскому величеству к Москві

, юже щире поддаю-

чися

ПОЧИНАЕТСЯ ВОЙНА

ЕГО ЦАРСКОГО ВЕЛИЧЕСТВА

РОКУ 1654

На початку того року

присланній бывает от его царского

пре-

світлого

величества Алексія Михайловича, всея Россії самодер-

жца, ближній боярин идворецкій Василій Василиевич Бутурлин из

иними бояри

и многими столниками и дворянами ', великим по-

слом до гетмана Хмелницкого на жаданя

его и усего войска за-

порозского, чинячи повстанову

, як мают зоставати под високодер-

жавною его царского величества рукою. Задля которих великих

его царского величества послов зложил гетман Хмелницкій

зезд

в Переясловлю усім полковником, сотником и атамані

, и сам

приехал

в Переясловле на день Богоявленія Господня. И там рада

была, где усі полковники и сотники с товариством, при них буду-

чих, позводилися зоставати под високодержавною его царского ве-

личества рукою, не хотячи юже болш жадним способом быти под-

данними королю полскому и давним паном, ані теж примати к

себі

татар.

На чом на той то раді в том місяцю генварі

и присягу ви-

конал гетман Хмелницкій зо всіми полковниками, сотниками и ата-

У вид. Бодянського: немає «віри християнской».

У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «сторожне».

У вид. Бодянського: «в Москву», у сп. Судієнка: «в Москві».

У сп. Судієнка, а також у сп. П. Куліша, який Бодянський поклав в ос-

нову свого видання, тут вміщено листування і договірні статті Богдана Хмель-

ницького з царем Олексієм Михайловичем. У сп. Іскрицького і Козельського

згадані вище документи та статті разом із статтями Юрія Хмельницького не вста-

влені у текст літопису, а переписані окремо.

У сп. Куліша і в сп. Судієнка це оповідання вміщено відразу за дого-

вірними статтями Богдана Хмельницького і через те немає слів «року 1654», опо-

відання починається словами: «И в том же 1654 году присланній бывает» і т. д.

У сп. Судієнка: немає «пресвітлого».

' У вид. Бодянського, в сп. Судієнка і Козельського: «дворяни».

У вид. Бодянського: «по жаданню».

У вид. Бодянського, в сп. Судієнка і Козельського: «постанову».

У сп. Козельського: «атаманам».

У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: немає слів «в том місяцю генварі».

манею

и усею старшиною войсковою и узяли великое жало-

ванне его царского величества соболями. И зараз по усіх полках

розослали столников с приданиям Козаков, жеби так козаки, як

войти со всім посполством присягу виконали на вічное поддан-

ство его царскому величеству, що по усей Україні увесь народ з

охотою тое учинил. А боярин и дворецкій Василій Василиевич Бу-

турлин повернул на Москву до его царского величества и немалая

радость межи народом

стала

Того ж року, зараз навесну, его царское величество обвістивши

през своего царского величества послов королеві его милости

своїх кривдах и о наступленії на православную віру, уводячи

римскую, а найбарзій унією стисненних християн,— ознаймует,

же войною идет на короля полского; и сам своею персоною цар-

скою рушает з столици з многими войсками, простуючи под Смолен-

ско,

а боярина Василія Василевича Бутурлина з многими войсками

висилает до гетмана Хмелницкого. А гетман Хмелницкій висилает

своего войска полк Ніжинскій, Черніговскій, при которих и охо-

чих много Козаков и инних полков пошло немало, з которих осм

полков стало, бо Івану Золотаренкові

наказное гетманство вручил,

давши ему булаву и бунчук, и армат узял из собою немало, которій

просто ишол на Гомель. И там заставши жолніров литовских нема-

лую купу, Гомель осадил, под которим немалій час стоял, немо-

гучи оных узяти. А его царское величество просто под Смоленск

подступил и там оного доставал розними способами, где и Козаков

пришло немало

з братом Золотаренковим до его царского вели-

чества под Смоленск. Где собі отважне починали в приступах аж

на мурах наверху

смоленских по ліствицах были; аже оных німці

вспирали, але многіе, и в город упавши, погинули. Що выдячи

его царское величество їх отвагу, барзо їх улюбил. Жолніре зась

з воеводою смоленским Глібовичем

, видячи там

великіе сили

его царского величества и налогу щоденную — день и нощ

, звон-

тпивши собою, просили его царского величества о милосердя, жебы

зоставали при здоровю, що и одержали. И так поддали * город

Смоленск, поклонившися, и так

вцілости отпущены в Лит-

ву. А его царское величество своїми воеводами и ратними людми

У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «атаманню».

У вид. Бодянського: помилково «воинскою».

У праці О. Рігельмана: немає «и немалая радость межи народом стала».

Тут у вид. Бодянського і в сп. Судієнка далі заголовок: «Починается

война его царского величества». Наступне оповідання починається так: «Того ж

1654 году его царское величество, обвістивши чрез своїх».

У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «королеві полскому».

У сп. Козельського: «бо оному гетманству».

У праці О. Рігельмана названо число козаків

8000

і вказано точну дату —

10 вересня.

У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «верху мурах».

Т а м же: «так».

Т а м же: «щоденную и нощную».

Т а м ж е і в сп. Козельського: немає «так».

* Починається рука другого переписувача.

Сторінка списку Іскрицького, переписана третьою рукою.

осадил Смоленско и, из костелов церкви посвятивши, и муры по-

свящали

, по которых сам его царское величество ходил при том

посвященю. И оттоль послал его царское величество под Витепско

и Полоцко, и тые городы повыймали люде ратные его царского

величества, аж по самую границю Курляндскую, и ив Друї

зоста-

вал воевода. Также того ж часу Дубровную, Оршу, Шклов, Копись

повыймано и Могилев поддался его царскому величеству, — и там

воевода зоставал и Поклонскій

полковник,— и інньїе многіе го-

роди литовскіе — Білая Русь, и от того часу титул стал «и Більш

Россії». А Золотаренко Гомель державши в облеженю немало, що

видячи жолнірове, же юже трудно отседітися, здали Гомель

Золотаренкові, которій осадивши своїми людми, потягнул под

Быхов, городы приворочаючи собі. Що усе привернулося и подда-

лося, опроч тилко сам Старій Быхов не поддавалъся

и держалъся.

А Золотаренко, ставши в Новом Бьіхові, был сам с козаками своїми

не в малой купі у его царского величества в Смоленску

. Аже осінь

наступила, его царское величество повернул до Вязмы и там зимо-

вал, а на Москві мор великій был. А козаки з Золотаренком зимо-

вали у Бьіхові Новом, а у Старій Быхов притягнул князь Радивил,

гетман литовскій, и ходил доставати Могилева, и ничого не вскурав-

ши,

отишол и повернул под Новій Быхов

доставати Золотаренка

с козаками. И там ничого не вскуравши, з великою шкодою отишол

и, осадивши Быхов Старій накрепко людми воєнними, повернул

у Литву. А гетман Хмелницкій того року

стоял з войсками своїми

и его царского величества под Хвастовом, и от его царского величе-

ства присылано козакам жалованя копійки золотые, которая ва-

жила полталяра

. Того ж часу и мідяніе копійки повстали

которые рожною ценою йшли з срібрними, а таляр битій под печатю

царскою был, которого по шести золотых брано.

Того ж року слонце барзо мінилось у середу у спасовку першої

недели. Того ж року швед на Полшу повстал и многіе городы по-

брал

, а король полскій уступил с Полщи на цісарскую землю.

НА ПОЧАТКУ

1655

Гетманове коронные по уступленню на зиму короля шведского

послали в Крим и перееднали хана з ордою, жебы оным на помощ

выйшли зносити Украшу, а звлаща зимою, що орда з охотою

У вид. Бодянського: «посвященны»; у сп. Судієнка: «посвящени».

У вид. Бодянського: замість цих слів «и юж другій»; у сп. Судієнка:

«и ив другії»; у сп. Козельського: «другой».

У російському перекладі: «п. Приклонскій».

У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «с чего и титул стал и Б/лія».

Т ам же: «поддался».

Там же: немає «того року».

'Там же: «золотії вагою у полталяра»

Т а м ж е: «В началг 1655 году»