Литвинов Б.М., Євтушенко М.Д. Сільськогосподарська ентомологія

Шкідники однорічних зернових бобових культур

На гусеницях горохової плодожерки паразитують браконіди As-

cogaster guadridentatus Wesm., A. variipes Wesm. та іхневмоніди

Glupta haesitator Grav., Pristomerus vulnerator Panz.

Заходи захисту. Зяблева оранка полів з-під зернобобових

культур плугами з передплужниками. Оптимальні строки сівби.

Своєчасне збирання та обмолочування зернових бобових. На почат-

ку масового відкладання яєць випуск трихограми з розрахунку

50 тис. особин на 1 га. Економічний поріг шкодочинності в період

цвітіння — 40 метеликів на феромонну пастку за ніч; у фазу форму-

вання бобів — 25 – 30 яєць/м

або 10 % заселених бобів. При пере-

вищенні зазначеного порогу — застосування інсектицидів перед

початком відродження гусениць.

Плодожерка горохова білоплямиста — Grapholita dorsa-

na F. (рис. 6.9) — поширена повсюдно. Пошкоджує горох, вику,

чину.

Метелик з розмахом крил 16 – 18 мм; переднє крило вузьке; ко-

лір прикореневої частини крила оливково-коричневий, зовнішньої

половини — бурий; на зовнішній частині переднього крила десять

чітких білуватих костальних штрихів; торочки крила бурі; задні

крила сірувато-бурі. Гусениця розміром 11 – 13 мм, оранжево-

червона, з коричневою головою.

Зимують гусениці, які закінчили живлення, у верхньому шарі

ґрунту в щільних шовковистих коконах. Заляльковуються наприкін-

ці квітня — на початку травня. Через 10 – 15 діб з’являються мете-

лики. Самки відкладають яйця поодинці, іноді по 2 – 3, на верхній

бік листків, що розпукли. Плодючість становить до 200 яєць. Через

6 – 8 діб відроджуються гусениці. Гусениці перших двох-трьох віків

живляться на листках або вгризаються всередину стебел, згодом

проникають у боби, де мінують стінки стулок. Пошкоджують також

Рис. 6.9. Плодожерка горохова

білоплямиста:

1 — метелик; 2 — гусениця; 3 — лялечка;

4 — пошкодження

111

Шкідники однорічних зернових бобових культур

насіння, вигризаючи в них порожнини. Закінчивши живлення, що

триває близько місяця, гусениці мігрують у ґрунт, утворюють шов-

ковистий кокон, в якому залишаються до весни. За рік розвивається

одна генерація.

Заходи захисту такі самі, що й для плодожерки горохової.

Родина вогнівки — Pyralidae

Акацієва вогнівка — Etiella zinckenella Tr. (рис. 6.10) — по-

ширена повсюдно. Зони значної шкодочинності — Степ і південь

Лісостепу. Пошкоджує горох, квасолю, сочевицю, сою, люпин, білу й

жовту акацію, гледичію.

Метелик з розмахом

крил 22 – 30 мм; передні

крила жовтувато-сірі з бі-

лою та іржаво-жовтою по-

перечною смужкою; задні

крила світло-сірі, напівпро-

зорі, з темною смужкою по

краю. Яйце розміром

0,7 мм, видовжено-овальне

з сітчастою оболонкою, спо-

чатку молочно-біле, згодом

з червоними плямами. Гу-

сениця завдовжки 15 –

22 мм, блідо-зелена, голова

жовто-бура. Лялечка розмі-

ром 7 – 10 мм, коричнева,

блискуча.

Зимують гусениці, що завершили розвиток, у ґрунті, в щільних

шовковистих коконах. У середині травня вони заляльковуються, а

наприкінці травня — на початку червня вилітають метелики. Лі-

тають увечері й уночі. Позитивно фототропічні. Додатково жив-

ляться на квітках різних рослин. Самка відкладає по одному яйцю

на недозрілі боби або на залишок чашечки, висохлий віночок, ти-

чинкові трубочки. Плодючість — 200 – 300 яєць. Ембріональний

розвиток триває від 4 до 21 доби залежно від температури. Гусе-

ниці, що відродилися, живляться зерном, об’їдаючи його зовні (гу-

сениці молодших віків живляться під шкірочкою зерна). Вони здатні

переходити з одного боба в інший. За період розвитку, що триває

20 – 40 діб, гусениці проходять п’ять віків. Закінчивши живлення,

вони спускаються в ґрунт, де заляльковуються у сірувато-білому

коконі. Пронімфа і лялечка розвиваються 12 – 17 діб. Вогнівка за

рік дає 2 – 3 покоління. У кожному поколінні частина гусениць

діапаузує.

Рис. 6.10. Акацієва вогнівка:

1 — метелик; 2 — гусениця;

3 — пошкодження

Шкідники однорічних зернових бобових культур

Чисельність шкідника знижують умови зимівлі, грибні хвороби,

зокрема біла мускардина, а також наявність кормової бази для дру-

гого й третього поколінь. Яйця вогнівки заражає трихограма, гусе-

ниць — браконіди Phanerotoma rjabovi Voin Kr., Ph. planifrons Nees.

та ін., понад 70 видів ентомофагів.

Заходи захисту. Глибока зяблева оранка, що перешкоджає

вильоту метеликів. Просторове віддалення посівів гороху від білої й

жовтої акацій. У період відкладання яєць — застосування трихо-

грами. Перед відродженням гусениць — обприскування полів інсек-

тицидами. Цю обробку можна поєднати з обприскуванням проти

горохової зернівки.

Родина совки, або нічниці — Noctuidae

Горохова совка — Ceramica pisi L. (рис. 6.11) — поширена по-

всюдно. Поліфаг. Пошкоджує горох, конюшину, люцерну, вику, лю-

пин та інші бобові, цукровий буряк, льон, цибулю, кукурудзу, кар-

топлю, багато польових, садових, овочевих культур, а також бур’яни.

Метелик з розмахом крил 36 – 42 мм; передні крила червонува-

то-бурі з жовтуватими

поперечними лініями;

кругла й ниркоподібна

плями сірувато-бурі,

поміж ними чорнува-

тий трикутник; крайо-

ва лінія

жовтувато-біла, хви-

ляста; задні крила

світлі. Яйце розміром

0,75 мм, світло-жовте.

Гусениця завдовжки

29 – 43 мм, зелена з

чорною оксамитовою

спинкою, двома жов-

тими спинно-бічними

смугами. Лялечка —

18 – 19 мм, темно-бура.

Зимує лялечка у

коконі в ґрунті. Вихід

метеликів розпочина-

ється в травні. Період вильоту тривалий і спостерігається до сере-

дини вересня. Додатково живляться на квітуючих рослинах. Самка

відкладає яйця на нижньому боці листків правильними рядами в

один шар, групами від 50 до 400 штук у кожній кладці. Через 8 – 10

діб відроджуються гусениці, які впродовж місяця пошкоджують ли-

стя. Гусениці першого покоління завершують розвиток у липні й

Рис. 6.11. Горохова совка:

1 — метелик; 2 — гусениця; 3 — пошкодження

113

Шкідники однорічних зернових бобових культур

мігрують у ґрунт для заляльковування. Метелики другого поколін-

ня літають у серпні — вересні. В ці самі місяці відбувається розви-

ток гусениць другої генерації, які згодом утворюють у ґрунті кокон,

заляльковуються і залишаються в ньому до весни. За рік розвива-

ється дві генерації.

Горох можуть пошкоджувати: короцвітна совка — Agrotis corticea

Schiff., яка зимує в стадії гусениці II – IV віків і розвивається в од-

ному поколінні; конюшинна совка — Discestra dianthi Tausch., що

зимує в стадії лялечки або гусениці останнього віку і за рік може

дати 2 – 3 покоління.

Чисельність совок знижують деякі паразити. Яйця заражає три-

хограма. На гусеницях паразитують кілька десятків їздців і мух-

тахін. Часто трапляються браконіди Amictoplus collaris Spin., Ap-

anteles cajae Bouche., хальциди Litomastix sp. sp., еулофіди Tetrasti-

chus sp. sp., тахіни — Tachina larvarum L., Chephalia hеbes Hl. та ін.

Заходи захисту. Чисельність шкідника знижують такі аг-

ротехнічні заходи, як зяблева оранка, культивації, знищення

бур’янів. Дворазовий випуск трихограми проти кожного покоління

на початку вильоту метеликів і відкладання яєць — по 40 – 50 тис.

на 1 га. На початку відродження гусениць — застосування біопре-

паратів. Проти гусениць при перевищенні економічного порогу

шкодочинності — обприскування інсектицидами.

Ряд двокрилі — Diptera

Родина галиці — Cecidomyiidae

Горохова галиця — Contarinia pisi Winn. (рис. 6.12) —

поширена повсюдно. Пошкоджує горох, чину, квасолю, вику.

Рис. 6.12. Горохова галиця:

1 — імаго; 2 — личинка; 3 — лялечка; 4 — пошкодження

Шкідники однорічних зернових бобових культур

Комарик розміром 1,5 – 1,8 мм, блідо-жовтий, з темними попе-

речними смужками на черевці; тіло й крила вкриті сірими або чор-

ними волосками. Яйце розміром 0,2 мм, біле, овальне, має стебель-

це. Личинка розміром 2 – 3 мм, веретеноподібна, біла або блідо-

жовта, голова не відокремлена.

Зимують личинки в коконах у ґрунті на глибині 5 – 20 см. Наве-

сні, при прогріванні ґрунту до 9 °С, заляльковуються. Розвиток ли-

чинок і лялечок відбувається при вологості ґрунту не менш як 12 %.

Період виходу імаго збігається з бутонізацією гороху. У разі недо-

статньої вологості ґрунту вихід імаго затримується до випадання

дощу. Самка відкладає 20 – 40 яєць у квіткові бруньки, бутони, мо-

лоді листки й пагони. Через 4 – 5 діб личинки вгризаються в буто-

ни, квітки, зав’язі, молоді бобові, пагони, скручені листки, де жив-

ляться. Пошкоджені органи рослин спотворюються, а квітки заси-

хають і обпадають. Боби мають скручено-роздутий вигляд, зерна не

утворюються. Закінчивши живлення, личинки падають на ґрунт і

заглиблюються у верхній шар. За сприятливих умов — достатньої

зволоженості ґрунту — близько 13 % личинок заляльковуються. З

середини липня починають вилітати імаго другого покоління. Яйця

відкладають на дикі бобові, пізні посіви гороху, чини, квасолі. Діа-

паузуючі личинки першого покоління і личинки другого покоління,

що мігрували в ґрунт, залишаються в ньому до весни наступного

року. Розвиток першого покоління відбувається наприкінці трав-

ня — у червні, другого — в липні — серпні. Найбільш шкодочинним

є перше покоління галиці.

Заходи захисту. Зяблева оранка ґрунту, культивації, зни-

щення бобових бур’янів. Обробка посівів гороху інсектицидами на

початку бутонізації в разі перевищення економічного порогу шко-

дочинності.

Заходи захисту однорічних зернових бобових

культур від шкідників

Найефективнішими профілактичними і винищувальними захо-

дами захисту зернових бобових культур є:

y дотримання сівозмін з урахуванням просторової віддаленості

нових посівів;

y своєчасне лущення стерні після збирання врожаю;

y зяблева оранка плугами з передплужниками;

y внесення збалансованих норм добрив;

y оптимально рання сівба якісним насінням;

y боротьба з бур’янами;

y випуск трихограми: двічі в період відкладання яєць совками,

плодожерками, вогнівками;

115

Шкідники однорічних зернових бобових культур

y застосування біопрепаратів та інсектицидів при чисельності

шкідників, що перевищує економічний поріг шкодочинності;

y фумігація насіння гороху при чисельності зернівок, що пере-

вищує 10 заражених насінин на 1 кг зерна.

 Запитання для самоконтролю

1. Опишіть життєвий цикл горохової попелиці. Які шкодочинність (ЕПШ) і

заходи захисту від неї зернових бобових культур?

2. Перелічіть заходи захисту

гороху від горохової зернівки в складських приміщеннях та в польових умовах.

3. Опишіть розвиток бульбочкових довгоносиків, шкодочинність і захист від них

зернових бобових культур.

4. Наведіть заходи захисту однорічних бобових куль-

тур від шкідників.

Шкідники багаторічних бобових культур

7. ШКІДНИКИ БАГАТОРІЧНИХ БОБОВИХ КУЛЬТУР

Серед багаторічних бобових культур, які вирощують в Україні,

переважають: у Лісостепу та Поліссі — конюшина, в Лісостепу й

Степу — буркун, люцерна та еспарцет.

На конюшині виявлено 116 видів комах, з них істотної шкоди за-

вдають 34 види, на люцерні — близько 200 видів, з них економічно

важливі близько 40 видів, на буркуні — відповідно 75 і 18 видів, на

еспарцеті — понад 60 і 30 видів. Серед них досить шкодочинною є

група багатоїдних комах, а саме: мідляк піщаний, личинки ковали-

ків, гусениці підгризаючих та наземних совок, лучний метелик, а в

останні роки — саранові. Значних економічних збитків завдають

спеціалізовані шкідники, яких на буркуні виявлено сім видів, на

еспарцеті — близько 10, на люцерні — 17, на конюшині — 34 види.

Найбільш шкодочинні для генеративних органів — конюшинний

насіннєїд-апіон, тихіуси, люцерновий насіннєїд; листю завдає шко-

ди листовий люцерновий довгоносик. Так, за наявності лише однієї

личинки на стебло недобір урожаю зеленої маси становить у серед-

ньому 20 ц/га.

Ряд напівтвердокрилі — Hemiptera

Родина сліпняки — Miridae

Люцерновий клоп — Adelphocoris linealatus Goeze (рис. 7.1) —

поширений у Лісостепу, місцями — в Степу; завдає шкоди люцерні,

еспарцету, інколи буркуну, конюшині, люпину та іншим насінни-

кам бобових культур. Іноді в другому поколінні пошкоджує насін-

ники цукрових буряків.

Імаго розміром 7,5 – 9 мм, зеленувато-жовтого або світло-зеленого

кольору, крапки на стегнах, іноді 3 – 4 плями на передньоспинці та

дві смужки на щитку — чорні; коріум зі слабко або сильно розвине-

ною трикутною буруватою плямою; тіло зверху в сріблястих волосках;

вусики 4-членикові, передній членик на 1/5 коротший за ширину го-

лови, третій, четвертий та верхівка другого членика — іржаво-

червоні. Яйце дещо зігнуте, із заокругленим нижнім кінцем, завдов-

жки в середньому 1,3 мм, жовтувате, згодом рожеве, блискуче. Ли-

чинки схожі на дорослих комах, з третього віку в них з’являються за-

чатки крил. Довжина личинок п’ятого віку — до 5 мм.

Зимують у стадії яйця в стеблах бур’янів: деревію, щириці, берез-

ки, живокосту тощо, дуже рідко — в стеблах люцерни. В умовах Лі-

117

Шкідники багаторічних бобових культур

состепу відродження личинок відбувається на початку травня. По-

ява личинок ІІ – ІІІ віків збігається з фазою бутонізації люцерни.

Личинки спочатку живляться соком молодих листків і пагонів, а

потім — суцвіть і бобиків. Період розвитку личинок — 20 – 30 діб.

На початку червня і до липня з’являються крилаті комахи, які жив-

ляться впродовж 5 – 7 діб, після чого самки відкладають у серед-

ньому 80 – 120 яєць, максимально — до 300, розміщуючи їх рядками

по 10 – 20 штук у молоді стебла люцерни, іноді бур’янів. За опти-

мальних умов (середньодобова температура повітря 19 – 30 °С і во-

логість 60 – 70 %) розвиток яєць відбувається за 8 – 12 діб. У посуш-

ливих умовах частина яєць може діапаузувати до весни наступного

року. Масове виплоджування личинок другого покоління припадає

на середину та кінець липня і залежно від стану кормової рослини

триває 20 – 25 діб. Імаго на посівах трапляються з другої половини

липня до вересня, в цей час самки відкладають зимуючі яйця.

Клопи та їхні личинки, висмоктуючи сік з рослин, спричинюють

пригнічення точки росту, листових та квіткових бруньок, затриман-

ня росту пагонів та квітконосів, а згодом — до обпадання листя, бу-

тонів, квіток, зав’язі та появи щуплого насіння.

Яйця та личинок люцернового клопа знищують хижі клопи з ро-

дини Nabidae — Nabis ferus L., N. punctatus Costa., N. pseudoferus

Rem., з родини Anthocoridae — Orius niger Wolff.

Заходи захисту. Розміщення насінників люцерни на відста-

ні не менш як 500 м від інших бобових культур. Широкорядна сівба

з міжряддями 70 см. Весняне боронування посівів у два сліди або

дискування загущених посівів. Спалювання виволочок за межами

поля. При чисельності клопів та їхніх личинок понад 20 – 30 екз. на

Рис. 7.1. Люцерновий клоп:

1 — імаго; 2 — личинка; 3 — кладка яєць у середині стебла;

4 — пошкоджена рослина

Шкідники багаторічних бобових культур

100 помахів сачком у фазу бутонізації застосування інсектицидів.

Скошування насінників люцерни на висоті 5 – 7 см з ретельним

збиранням рослин.

Ряд твердокрилі — Coleoptera

Родина довгоносики — Curculionidae

Конюшинний насіннєїд-апіон — Apion apricans Hrbst. (рис.

7.2) — поширений повсюдно. Пошкоджує конюшину посівну і дику.

Жук розміром 3 – 3,5 мм, чорний, з металевим відтінком, тіло гру-

шоподібне, ноги частково жовті; головотрубка довга, майже пряма;

верхівка вусиків чорна, основа — червона. Яйце — 0,3 – 0,5 мм, жо-

втувате, довгасте, гладеньке. Личинка 2 – 2,5 мм, біла з кремуватим

відтінком, вигнута; голова темно-бура, на верхніх щелепах з кожно-

го боку по три вирости, середній з них збільшений; замість ніг шість

пар маленьких горбочків. Лялечка 3 – 3,5 мм, жовтувато-біла.

Зимують жуки на посівах і в природних стаціях конюшини в ґрун-

ті, на глибині до 5 см, у лісосмугах, узліссях, ярах, на межах, узбіч-

чях доріг — під опалим листям та рештками рослин. Жуки з місць

зимівлі виходять у 1 – 2-й декадах квітня в період відростання ко-

нюшини і живляться впродовж 15 – 21 дня паренхімою молодих ли-

стків, вигризаючи невеличкі отвори. В другій половині травня у фа-

зу бутонізації конюшини самки відкладають по одному яйцю в бічні

листкові та квіткові бруньки, зачаткові голівки, а в міру розвитку

останньої — аж до цвітіння. Середня плодючість самки — 35 яєць, з

коливанням від 11 до 217. Для відкладання яйця самка вигризає

головотрубкою ямку, проштовхуючи в неї яйце яйцекладом. Ембріо-

нальний розвиток яйця триває 5 – 8 діб. Личинки з’являються в го-

лівці до початку цвітіння (кінець травня — початок червня), а в

другій декаді червня, у період масового цвітіння, в голівці можна

аа

Рис. 7.2. Конюшинний насіннєїд-апіон:

1 — жук; 2 — личинка; 3 — пошкоджена голівка

конюшини; 4 — пошкоджене листя

119

Шкідники багаторічних бобових культур

знайти личинок різного віку та лялечок. Розвиток личинок в умовах

Лісостепу триває 15 – 20 діб. Перед заляльковуванням личинка за-

лишає зав’язь і перебирається в проміжок між квітками на квітко-

ложі голівки, де вигризає ямку, в якій заляльковується. Під час ви-

гризання ямки личинка пошкоджує судини, що живлять квітки,

внаслідок чого вони або частини їх буріють і засихають (середина

червня). Розвиток лялечки відбувається за 8 – 9 діб. Весь період

розвитку від яйця до імаго становить 30 – 32 доби. Жуки

з’являються з другої половини липня до вересня, іноді — до жовтня.

Вони активно живляться молодими листками конюшини. За літній

період розвивається одне покоління. Жуки можуть жити і розмно-

жуватись 2 – 3 роки.

Шкодочинність насіннєїда досить висока. Жуки живляться лис-

тям конюшини, вигризаючи отвори. У разі масового розмноження

листя повністю пронизане дірками. Досить чутливі до пошкоджень

сходи конюшини. В суху погоду жуки можуть живитися бур’янами:

лопухом, кропивою, будяком, морквою, курячим просом тощо. Ли-

чинки з’їдають листкові бруньки недорозвинених голівок та зародки

насінин. Одна личинка знищує 5 – 11 зав’язей. Чисельність личи-

нок у голівці може становити 5 – 7 і більше. Загальна пошкодже-

ність голівок становить 80 – 100 %. Зниження врожаю насіння ко-

нюшини сягає 25 – 30 %.

Серед паразитів конюшинного насіннєїда численним є Spinthe-

rus lineatus Walk. з родини Pteromalidae, що вже на початку літа

може становити 50 %.

Заходи захисту. Дотримання сівозміни. Розташування на-

сінників конюшини на відстані не менш як 500 м від фуражних по-

сівів. При двохукісному вирощуванні рослини використовують у фа-

зу бутонізації на фураж, насіння отримують з другого укосу, який

пошкоджується насіннєїдом менше. При чисельності понад 20 екз.

на 10 помахів сачком використовують інсектициди.

Конюшинний стебловий довгоносик — Apion seniculus Kby.

(рис. 7.3) — поширений повсюдно. Пошкоджує переважно конюши-

ну і люцерну, менше — еспарцет.

Жук розміром 2 – 3,5 мм, чорний; тіло довгасте, зверху плоске,

передньоспинка однакова у довжину й ширину, надкрила видовже-

но-овальні, в крапчастих борозенках, зі слабким олов’яним відблис-

ком, зверху вкрите сірими волосками. Яйця округлі, білі, блискучі.

Личинка завдовжки 4 – 5 мм, біла, зігнута в бік черевця, без ніг, з

добре помітною головою.

Зимують жуки в ґрунті, у місцях з густим травостоєм, де є коню-

шина та люцерна, а також у лісосмугах, узліссях, схилах балок. Із

місць зимівлі виходять наприкінці квітня — на початку травня і

живляться листочками, вигризаючи маленькі отвори, а потім і стеб-

лами. З середини травня самки відкладають яйця в стебла, іноді в

Литвинов Б.М., Євтушенко М.Д. Сільськогосподарська ентомологія

Подождите немного. Документ загружается.