Литвинов Б.М., Євтушенко М.Д. Сільськогосподарська ентомологія

Шкідники зернових злакових культур

чи на землю біля основи рослин. Розкущені посіви вони заселяють

дуже слабко. Розвиток яєць триває 5 – 10 діб. Личинки проникають

всередину пагона, де виїдають конус росту й основу центрального

листка, який жовтіє і засихає. В рослинах кукурудзи личинки часто

не знищують конус росту повністю, а пошкоджують лише його вер-

хівку. В процесі росту таких рослин відбувається їх самоочищення

від личинок — вони виносяться назовні з молодими листками. Ці

рослини виділяються характерним обшарпаним виглядом верхівок

листків. Личинка закінчує розвиток за 22 – 46 діб, після чого утво-

рює пупарій, де заляльковується. В умовах жаркої сухої погоди ос-

новна маса личинок у пупаріях впадає в діапаузу.

Виліт мух другого покоління збігається, як правило, з фазою ви-

колошування — цвітіння колосових культур. Розвиток личинок цьо-

го покоління відбувається переважно на плівчастих культурах (яч-

мінь, овес), де пошкоджуються квітки, зав’язі та зернівки.

Третє й четверте покоління розвиваються на падалиці колосових,

сходах озимих, отаві злакових трав. Іноді можливий розвиток личи-

нок п’ятої генерації.

Друге й третє покоління розвиваються зазвичай факультативно

(частково), а в більшості районів Степу та Лісостепу України в по-

сушливі роки вони зовсім не з’являються.

Вівсяна муха пошкоджує жито, овес, пшеницю, кукурудзу, яч-

мінь та злакові трави, а ячмінна — пшеницю, ячмінь, кукурудзу,

багаторічні злаки та бур’яни.

Шкодочинність першого й останнього поколінь полягає у зни-

женні густоти посівів. Істотних втрат можуть завдавати на рідких

посівах ярих культур пізніх строків сівби за умов постійної нестачі

вологи в ґрунті. Значної шкоди циклічно завдають у районах стій-

кого зволоження (передгір’я Карпат), зокрема на насіннєвих посівах

вівса.

Заходи захисту. Внесення добрив, лущення стерні, глибока

зяблева оранка. Обробка насіння колосових злаків інсектицидами.

Обприскування посівів у період льоту мух при ЕПШ 40 – 50 мух на

100 помахів сачком.

Зеленоочка — Chlorops pumilionis Bjerk. (рис. 4.12) — поши-

рена в Україні повсюдно. Пошкоджує озиму і яру пшеницю, жито,

ячмінь, пирій повзучий тощо.

Імаго розміром 2 – 5 мм, основний колір тіла жовтий з чорною

трикутною плямою на голові й трьома чорними поздовжніми смуж-

ками на спині; третій членик вусика чорний, ноги жовті, але лапки

і верхівки гомілок затемнені, очі яскраво-зелені.

Яйця білі, довгасті, до 1 мм завдовжки.

Личинка розміром 6 – 9 мм, біла з жовтим відтінком.

Пупарій 5 – 7 мм завдовжки, жовтуватий або світло-коричневий.

Шкідники зернових злакових культур

Шкоди завдають личинки. Розрізняють два типи пошкоджень:

1) при пошкодженні рослин у ранніх фазах їхнього розвитку

міжвузля скорочуються, стебла надмірно потовщуються, ріст

затримується, а дуже пошкоджені рослини гинуть;

2) у більш розвинених рослин личинки заповзають за піхву лис-

тка і вигризають поздовжню борозенку в колосоніжці, а іноді по-

шкоджують і колос; при цьому колос виколошується частково або

зовсім не виколошується, що різко знижує врожайність.

Зимують личинки всередині стебел озимих (пшениці, жита), ба-

гаторічних і дикорослих злакових (пирію та ін.). Розвивається у

двох поколіннях на рік.

Заходи захисту. Підживлення озимих навесні, обробка на-

сіння перед висіванням інсектицидами.

Родина квіткарки (сновигові) — Anthomyidae

Пшенична (чорна злакова) муха — Phorbia securis Tiens. —

в Україні поширена повсюдно. Часто трапляється разом з дуже по-

дібною за морфологічними й біологічними ознаками ярою мухою —

Phorbia genitalis Schnab. Деякі дослідники ярою називають саме

пшеничну муху.

Імаго 4 – 5,2 мм завдовжки, оксамитово-чорна, груди та вилиці

слабко припорошені сріблясто-бурим пилком. Крила темні, задим-

лені.

Яйця білі, еліпсоподібні, завдовжки 1,2 мм.

Личинка третього (останнього) віку 6 – 8 мм, форма тіла майже

циліндрична, забарвлення від білуватого до жовтуватого.

Пупарій червонувато-коричневий або буруватий, завдовжки 4,5 –

5,5 мм.

Рис. 4.12. Зеленоочка:

1 — імаго; 2 — личинка; 3 — останній сегмент личинки;

4 — пошкодження

Шкідники зернових злакових культур

Зимує в стадії пупарія в ґрунті на глибині 2 – 3 см або в стеблах

озимих злаків.

Виліт мух розпочинається дуже рано, впродовж першої половини

квітня. Літає разом з ярою мухою. Яйця самки відкладають за пазу-

ху листків нерозкущених рослин та на бічні пагони слабко розку-

щених посівів озимих, а також за колеоптиле або піхву першого

листка ярих. Розвиток яйця триває 2 – 8 діб. Личинка проникає

всередину пагона і робить спіральний хід до конуса росту або зарод-

ка колоса, виїдаючи на своєму шляху всі ніжні тканини. Внаслідок

пошкоджень жовтіє і засихає центральний листок, пагін пригнічу-

ється й відмирає. У разі пошкодження ярих до початку кущіння за-

звичай гине вся рослина.

Розвиток личинки триває 20 – 30 діб, після чого вона утворює

пупарій у поверхневому шарі ґрунту, зрідка — в пошкоджених стеб-

лах. Наприкінці серпня — впродовж вересня з більшості пупаріїв

вилітають мухи другого покоління. Частина личинок у пупаріях

перебуває в стані діапаузи до весни наступного року. Мухи осінньо-

го покоління разом з ярою мухою заселяють сходи озимих, де розви-

ваються і спричинюють пошкодження, аналогічне пошкодженню

весняним поколінням ярих. Личинки, що завершили живлення,

створюють пупарії і зимують у полеглих стеблах.

Заходи захисту. Лущення стерні слідом за збиранням вро-

жаю і зяблева оранка. У разі значної чисельності мух рекомендуєть-

ся провести обробки крайових смуг полів інсектицидами — на почат-

ку масового льоту і в подальшому через 8 – 10 діб. Для захисту ози-

мих застосовують також обробку насіння інсектицидами.

Муха яра — Phorbia genitalis Schnabl. — поширена повсюд-

но. Пошкоджує озиму і яру пшеницю, ячмінь, а також дикорослі

злаки.

Зимує в стадії пупарія в ґрунті на глибині до 3 см. Літ почина-

ється в середині квітня — на початку травня і триває 30 – 40 діб.

Ярі заселяються у фазі сходів. Мухи відкладають яйця в піхву лист-

ка. Тверді пшениці заселяються менше, ніж м’які. Через 2 – 8 діб

відроджуються личинки, вони вбуровлюються в стебло і роблять у

ньому спіральний хід. На пошкоджених стеблах засихає централь-

ний листок, а пізніше вся рослина. Літ мух другого покоління три-

ває до початку приморозків.

Заходи захисту такі самі, що й проти пшеничної (чорної

злакової) мухи.

Озима муха — Leptohylemуa coarctata Fll. — поширена в Лі-

состепу, прилеглих районах Степу та в Поліссі. Пошкоджує озиму

пшеницю, жито, з диких злаків — пирій.

Шкідники зернових злакових культур

Імаго розміром 8 – 10 мм, іржаво-сірого кольору. Ноги червоно-

жовті з чорними лапками, тіло в чорних щетинках і волосинках.

Личинка третього віку завдовжки 7 – 11 мм, біла, майже цилінд-

рична. Задній кінець тіла зрізаний навскісно, на ньому розміщені

мембраноподібні лопаті, знизу — два двовершинні й два конічні

м’ясисті вирости.

Пупарій жовто-бурий, завдовжки до 7 мм.

Зимують повністю сформовані личинки в оболонках яєць, у по-

верхневому шарі ґрунту на посівах озимих культур.

Пройшовши три вікові стадії розвитку, личинка утворює в ґрунті

на глибині 3 – 10 см пупарій і заляльковується. Виліт мух відбува-

ється зазвичай упродовж червня. Після живлення на квітуючій рос-

линності нектаром і пилком мухи спаровуються і відкладають яйця

у поверхневому шарі ґрунту на полях озимих культур.

Чисельність злакових мух знижують ендопаразити з родини Bra-

conidae: Coelinidae nigra Nees. (усі види мух), Protodacnusa trisis

Nees. (зеленоочка, шведська), Chorebus cyclops Nixon (шведські),

Chasmodon apterus Nees. (шведські).

Заходи захисту такі самі, як і проти пшеничної (чорної

злакової) мухи.

Система захисту зернових злакових культур

від шкідників

Сучасні системи захисту рослин спрямовані насамперед на під-

вищення стійкості рослин і створення умов, що обмежують розмно-

ження й шкодочинність шкідливих комах. А це досягається розмі-

щенням озимої пшениці після таких попередників, як чорний пар,

бобові трави й горох, що поряд з підвищенням урожайності обмежу-

ють розмноження хлібної жужелиці і шкодочинність злакових мух,

хлібних пильщиків, злакових попелиць.

Система агротехнічних прийомів на парових полях і просапних

клинах сівозміни орієнтована на зниження чисельності шкідників

злакових культур восени, починаючи з лущення стерні й глибокої

зяблевої оранки. Своєчасна зяблева оранка значною мірою звільняє

поля від личинок хлібних жуків, злакових мух, трипсів тощо.

Перші культивації парових полів у весняно-літній період доці-

льно проводити на глибину 12 – 14 см. Час проведення другої куль-

тивації пару необхідно приурочити до періоду масового залялькову-

вання личинок хлібних жуків. У цей період рекомендується прово-

дити культивацію під просапними культурами на максимально до-

пустиму глибину.

Шкідники зернових злакових культур

У період масового відкладання яєць хлібними жуками, метели-

ками озимої совки і відродження їх личинок і гусениць слід прово-

дити культивацію усіх парових і просапних полів сівозміни. Першу

культивацію — на глибину 8 – 10 см, наступні — 7 – 9 см.

Структура посівних площ не завжди дає змогу виключити роз-

міщення зернових після стерньових попередників. У цьому випадку

збирання врожаю рекомендується проводити передусім на полях,

які використовують під посів озимих. При цьому обов’язково прово-

дять лущення стерні, оранку і культивацію для знищення сходів

падалиці й бур’янів. Сівбу проводять у другій половині оптималь-

них строків. Це обмежує чисельність прихованостеблових шкідни-

ків, трипсів та ін. Сіяти рекомендується високоякісним насінням

районованих сортів, обов’язково протруєним.

Ранні та своєчасні строки сівби ярих навесні знижують пошко-

дженість рослин злаковими мухами.

В обмеженні розмноження хлібних клопів, хлібної жужелиці та

хлібних жуків велике значення мають ранні й стислі строки зби-

рання врожаю зернових. Збирання врожаю рекомендується розпо-

чинати з тих полів, де виявлено найбільше шкідливої черепашки, а

також хлібних жуків і хлібної жужелиці.

Поряд з агротехнічними прийомами інтегрований захист рослин

від шкідників включає застосування хімічних засобів з урахуван-

ням економічних порогів шкодочинності (ЕПШ) і охорони навколиш-

нього середовища.

Для прийняття оптимальних рішень щодо застосування хімічних

засобів рекомендується використовувати економічні пороги шкодо-

чинності, наведені в табл. 4.1.

При розміщенні посівів пшениці після стерньових попередників

у степовій зоні й південних районах лісостепової зони для запобі-

гання пошкодженню личинками хлібної жужелиці, дротяниками,

несправжніми дротяниками, личинками пластинчастовусих, злако-

вих мух, попелиць, гусениць підгризаючих совок і цикадок реко-

мендується передпосівна (за 1 – 3 доби до сівби) обробка насіння

дозволеними для використання інсектицидами. Її можна проводити

одночасно з протруюванням насіння.

Шкідники зернових злакових культур

Таблиця 4.1. Економічні пороги шкодочинності основних шкідників

зернових злакових культур

Шкідник Стадія

Культура, фенологічна фаза

обліку

Одини-

ця облі-

ку

ЕПШ

Шкідлива

черепашка

Клопи,

що пере-

зимува-

ли

Личин-

ки

Озима пшениця

вихід у трубку

Яра пшениця

кущіння

Ярий ячмінь

кущіння

Озима пшениця

цвітіння, початок формування

зерна

молочна стиглість

Сильні й цінні пшениці

Рядові посіви

1 м

2 – 4

1 – 2

4 – 5

10 – 15

1 – 2

4 – 6

Хлібна жу-

желиця

Личин-

ки

Жуки

Озима пшениця

сходи

кущіння

весняне відростання

колосіння

1 м

1 – 2

2 – 3

3 – 5

Хлібний жук-

красун

Імаго Озима пшениця

цвітіння — початок форму-

вання зерна

молочна стиглість зерна

1 м

2 – 3

4 – 6

Хлібний жук-

кузька

Імаго Озима пшениця

молочна стиглість зерна

1 м

2 – 4

Злакова лис-

товійка

Гусениці Озима пшениця, ячмінь 1 м

50 – 100

Злакові по-

пелиці

Самки,

личинки

Озима пшениця

кущіння

колосіння —цвітіння

формування зерна — початок

молочної стиглості зерна

1 м

Стебло

100 – 150

5 – 10

10 – 25

Трипси Імаго

Личин-

ки

Озима пшениця

початок колосіння

молочна стиглість зерна

Стебло

Колос

10 – 15

40 – 50

П’явиці Жуки

Личин-

ки

Озима пшениця

вихід у трубку

Ярий ячмінь, овес

Озима пшениця

колосіння

Ярий ячмінь, овес

вихід у трубку

1м

Стебло

40 – 50

10 – 15

0,5 – 0,7

Смугаста хліб-

на блішка

Жуки Ярі ячмінь, пшениця, овес

сходи — кущіння

100 по-

махів

сачком

300

Злакові мухи Імаго Ярі пшениця, ячмінь, овес, ози-

ма пшениця

100 по-

махів

сачком

30 – 50

Ковалики,

чорниші

Личин-

ки

Озима пшениця

перед сівбою

1м

5 – 8

Озима та ін-

ші підгриза-

ючі совки

Гусениці Озима пшениця

сходи — кущіння

1м

2 – 3

Примітка. Нижній показник ЕПШ застосовується в посушливих умовах і на

нерозвинених, верхній — на добре розвинених посівах.

Шкідники зернових злакових культур

Озимі ячмінь і жито. В осінній період для захисту сходів від

шкідників застосовуються такі самі прийоми захисту рослин, як і на

посівах озимої пшениці. Навесні й улітку з початком вегетації рос-

лин обробки інсектицидами проводять згідно з сигналізацією на

основі спостережень за появою й динамікою чисельності шкідників.

Ярі пшениця, ячмінь і овес. Навесні при появі в масовій кіль-

кості смугастої хлібної блішки — обприскування інсектицидами

крайових смуг полів (до 50 м). У степовій зоні в окремих осередках і

при масовому заселенні посівів ярої пшениці та ячменю хлібними

клопами й хлібними жуками застосовують такі самі прийоми захис-

ту рослин, що й на посівах озимої пшениці.

Просо. На просі обмеження шкодочинності основних шкідників

досягається агротехнічними прийомами. При ранніх строках сівби

цієї культури знижується шкодочинність просяного комарика. Для

знищення зимуючого його запасу слід забезпечити своєчасне і без

втрат збирання врожаю, після збирання — глибоку оранку. Зни-

щення кормових рослин цього шкідника — курячого проса та інших

бур’янів.

При розміщенні проса важливо забезпечити просторову віддале-

ність від кормових культур стеблового метелика — кукурудзи і ко-

нопель. При масовому льоті озимої совки рекомендується на просі

випуск трихограми.

 Запитання для самоконтролю

1. Сисні шкідники, особливості їх розвитку, шкодочинність (ЕПШ) і захист

від них озимої пшениці.

2. Хлібні клопи-черепашки, їх розвиток, шкодочинність

(ЕПШ) і захист від них зернових злакових культур.

3. Основні види твердокри-

лих шкідників, їх розвиток, шкодочинність (ЕПШ) і захист від них зернових

злакових культур.

4. Шкідливі жужелиці, їх розвиток, шкодочинність (ЕПШ) і

захист від них сходів озимої пшениці.

5. Види шкідливих мух, особливості їх

розвитку, шкодочинність (ЕПШ) і захист від них зернових злакових культур.

6. Внутрішньостеблові шкідники, їх розвиток, шкодочинність (ЕПШ) і заходи

захисту від них зернових і злакових культур.

7. Система захисту зернових зла-

кових культур від шкідників.

Шкідники рису

5. ШКІДНИКИ РИСУ

За своїми поживними якостями рис не поступається пшениці.

Зерно цієї рослини містить 65 – 70 % вуглеводів, 9 – 12 % білків,

4 – 6 % жирів, які легко перетравлюються і засвоюються людським

організмом. Це високодієтичний продукт. Зерно рису переробляють

на крупу, борошно, крохмаль, спирт, пиво; солому, висівки викорис-

товують на корм худобі. Урожайність рису в Україні може сягати

50 ц/га і більше.

За 50 років широкого впровадження культури в Україні фауніс-

тичний комплекс шкідливих видів майже сформувався й нині налі-

чує понад 25 видів. Першими з’явилися багатоїдні комахи, потім ті,

що перемістилися з прилеглих полів і дикої рослинності, такі, як

ячмінний мінер, злакові попелиці, рисовий комарик, трипси, клопи

та ін. Вони пошкоджують усі частини рослин — від кореневої систе-

ми до насіння.

Найпоширеніші шкідники, що завдають рису найбільшої шко-

ди, — рисовий комарик, прибережна муха, ячмінна та рисова міну-

ючі мухи, звичайна злакова попелиця, саранові, стебловий

кукурудзяний метелик, трипс пустоцвітий.

Крім комах значної шкоди завдають нематода рисовий афеленх,

рачки — щитневий та естерія, під час збирання врожаю — гризуни.

Внаслідок пошкоджень урожайність рису зменшується на 16 – 40 %,

значно погіршується якість насіння.

Ряд рівнокрилі хоботні — Homoptera

Підряд цикади — Auchenorrhyncha

Родина свинюшки — Delphacidae

Цикадка темна — Laodelphax striatella Fall. (рис. 5.1) —

поширена в Україні повсюдно, поліфаг, віддає перевагу рису, зла-

ковим культурам і бур’янам.

Морфологію, біологію, екологію темної цикадки наведено у

розд. 4.

При відкладанні яєць самки пропилюють на нижньому боці лис-

тка або на стеблі довгасті надрізи, навколо яких утворюються чер-

воно-бурі плямки, обведені жовтуватим обідком. Пошкоджені лист-

ки, піхви, стеблини стають жовтуватими, поступово відмирають, во-

лоть стає рідкою, зменшується кількість і знижується якість уро-

жаю. Цикадки є переносниками грибних і вірусних хвороб рису: пі-

Шкідники рису

рикуляріозу, фузаріозу, смугас-

тості листя. Розвивається впро-

довж року у двох поколіннях.

Чисельність шкідників дещо

зменшують хижі клопи, жуже-

лиці, павуки. Звичайний на

рисових системах стафілінід

Paederus fuscipes Curt. за добу

знищує до 50 цикадок.

Заходи захисту. Рано

навесні знищення бур’янів і

рослинних решток на узбіччях

шляхів, перелогах, уздовж ка-

налів та на сусідніх полях зер-

нових культур, що є джерелами

накопичення та поширення

цикад. Обприскування рису під

час масової появи цикад

(200 – 300 екз/м

). На сусідніх полях зернових злакових суходільних

культур — такі самі обробки при чисельності цикад, що перевищує

50 – 150 екз/м

Родина цикадки — Cicadellidae

Цикадка зелена — Cicadella viridis L. (рис. 5.2) — поширена

скрізь по Україні, поліфаг, який віддає перевагу злаковим та іншим

однодольним рослинам, осоковій рослинності на луках, у заплавах,

пошкоджує рис.

Імаго до 9 мм завдовжки, надкрила зеле-

ні, на верхівці прозорі; передня частина тіла

жовтувата, далі зеленкувато-жовта; на голо-

ві між очима дві чорні плями трикутної фор-

ми; вусикова щетинка довга; передньоспин-

ка вужча, ніж голова. Щиток жовтуватий,

вужчий, ніж передньоспинка; ніжки жовті;

задня пара гомілок більша, ніж інші, і з усіх

боків має численні тонкі шпичаки.

Зимують яйця, відкладені у надріз кори

півмісяцевої форми на молодих деревах і

кущах плодових та лісових насаджень. Ли-

чинки першого покоління відроджуються у

травні, спускаються з дерев і живляться соком на стеблах і листках

злакових, осокових та інших рослин. Розвиток личинок триває 47 –

54 доби. У червні з’являються крилаті особини і самки починають

відкладати яйця на злакових рослинах, у тому числі на рисі. На-

прикінці червня — на початку липня відроджуються личинки, які

Рис. 5.1. Цикадка темна:

1 — імаго; 2 — яйцекладка

Рис. 5.2. Цикадка

зелена

Шкідники рису

помітно пошкоджують рослини на рисових чеках. У серпні дорослі

продовжують живлення на злакових рослинах і відкладають яйця

на деревах і кущах. Плодючість самок — близько 100 яєць.

Характер пошкодження рису такий самий, як і темною цикадкою.

Упродовж року розвивається два покоління.

Заходи захисту такі самі, як і проти інших цикадок, додат-

ково — обприскування восени чагарників і дерев поблизу рисових

чеків інсектицидами для знищення самок під час відкладання яєць.

Рису шкодить також смугаста цикадка, захист від якої такий самий,

як і від темної цикадки.

Підряд попелиці — Aphidinea

Родина попелиці, афіди — Aphididae

Соргова попелиця — Rhopalosiphum maidis Fitch. — поши-

рена в Криму, степовій і лісостеповій зонах. Пошкоджує рис, сорго,

кукурудзу та інші культурні й дикорослі злаки.

Безкрила партеногенетична самка видовжено-еліптичної форми,

білувато-зелена, сіро-запорошена; голова, вусики, ноги, трубочки,

хвостик і поперечні смуги на черевці чорно-бурі; тіло в рідких корот-

ких волосках; довжина вусиків становить менше половини довжини

тіла; трубочки малі, не більші за пальцеподібний хвостик. У крила-

тої незайманої самки голова та грудний відділ чорно-бурі, трубочки

коротші, ніж у безкрилої. Амфігонне покоління невідоме, розвиток

неповноциклічний.

Зимують безкрилі партеногенетичні самки і личинки на дикорос-

лих злаках, з яких навесні та влітку поширюються на рисові поля.

Чеки заселяє поступово, починаючи з країв до центра. Чисельність

попелиць у центрі поля сягає максимуму на початку липня. Попе-

лиці селяться з нижнього боку листків, у пазухах, спочатку на вер-

хівках, а потім на всій рослині. На поливному рисі ці шкідники

з’являються спочатку вздовж каналів і на валах, а також на росли-

нах, ослаблених унаслідок порушення водного чи поживного режи-

му. У серпні — вересні крилаті комахи розселюються на злакові

бур’яни, де зимують личинки та імаго.

Пошкоджене листя спочатку світлішає, потім жовтіє, при масо-

вому розмноженні скручується, сохне. Шкідник є переносником ві-

русних хвороб.

За рік розвивається не менш ніж 12 генерацій.

Заходи захисту. Позбавлення попелиць додаткової кормової бази

шляхом знищення бур’янів (обкошування чекових валів, каналів,

просторова ізоляція зернових культур на суходолі). Скошування

бур’янів у чеках нижче рівня води. Хімічний захист дозволеними

препаратами при ЕПШ у період сходи – кущіння 1 – 2 особини на

стебло, у фазі трубкування й пізніше — 10 – 15 особин на стебло.

Литвинов Б.М., Євтушенко М.Д. Сільськогосподарська ентомологія

Подождите немного. Документ загружается.