Литвинов Б.М., Євтушенко М.Д. Сільськогосподарська ентомологія

Подождите немного. Документ загружается.

Шкідники рису

Разом із сорговою попелицею рису завдають шкоди звичайна,

велика злакові та інші попелиці, подібні за характером пошко-

джень. Заходи захисту проти них майже такі самі, як і проти сорго-

вої попелиці.

Ряд напівтвердокрилі — Hemiptera

Родина сліпнякові — Miridae

Злаковий клопик — Trigonotylus ruficornis G. (рис. 5.3) —

поширений в Україні скрізь, пошкоджує рис, усі злакові зернові та

дикі рослини.

Тіло імаго довгастої стрункої форми, завдовжки 4,7 – 6,4 мм, від

зеленкуватого до жовтувато-бурого кольору. Голова загострена, ма-

това, зеленувато-жовта, з невеликими буруватими очима; лоб не

прикриває наличника; вусики розміщені пе-

ред очима, довжина їх дещо менша, ніж дов-

жина тіла. Вони, а також голова, кінцівки

іноді з червонуватим відтінком. Личинки зе-

ленуваті, вкриті світлим пушком і окремими

темними волосками. Яйця блідо-зелені, за-

вдовжки близько 1 мм.

Зимують яйця, відкладені самками восени

на озимині та злакових бур’янах, часто за

піхвами листків. У Причорномор’ї личинки

першого покоління розвиваються на озимих

хлібах і різних злакових бур’янах: вівсяниці,

житняку, пирії безкореневищному, рай-

грасах, плоскухах, курячому просі, мишії.

Розвиток триває впродовж квітня і наприкін-

ці його — на початку травня з’являються до-

рослі комахи. Вони перелітають на рис, інші зернові, де розвива-

ються і завдають шкоди друге й третє покоління. У червні — липні

ембріональний розвиток триває до 10 діб, живлення личинок — 20 –

24 доби. У першій половині серпня починається переліт імаго тре-

тього покоління переважно на зрошувані культури, злакові трави,

падалицю хлібів, літні та осінні посіви злакових трав. З кінця трав-

ня і до кінця жовтня усі три покоління чітко не розмежовуються і на

рослинах одночасно трапляються всі стадії розвитку злакового кло-

пика. Упродовж року розвивається три покоління.

Характер пошкоджень типовий для клопів — висмоктування со-

ку на стеблах, листках, волоті. Внаслідок пошкодження верхня по-

ловина листя жовтіє і всихає, молоді рослини відстають у рості. По-

шкодження зав’язі у волоті, колосків у фазу цвітіння та молочної

стиглості збільшує пошкодженість зерна, щуплість, зменшує схо-

жість.

Рис. 5.3. Злаковий

клопик

Шкідники рису

Заходи захисту. Лущення стерні, глибока оранка, знищен-

ня бур’янів, сходів падалиці. Просторова ізоляція рисових чеків від

посівів зернових та кормових злакових культур. Обприскування ри-

су в період трубкування — молочної стиглості, коли ЕПШ сягає 40 –

50 особин/5 помахів сачком, або 150 – 200 особин/м

. Дозволено дво-

разове застосування інсектицидів. Розмноження хлібного клопика

часто відбувається окремими осередками та у крайових смугах, які

краще обробляти, ніж увесь чек.

Ряд трипси — Thysanoptera

Родина трипси — Thripidae

Трипс пустоцвітий — Haplothrips аculeatus Fabr. (рис.

5.4) — поширений в Україні повсюдно, пошкоджує злакові рослини,

у тому числі рис.

Дорослі комахи завдовжки 1,4 –

1,7 мм, забарвлення коричневе, іноді

чорне; останній сегмент черевця ви-

тягнутий у вигляді трубочки, верхів-

ка якої вдвічі ширша, ніж основа;

крила прозорі, без жилок, з торочка-

ми з довгих волосинок. Личинки вох-

ряно-жовті з червоними задніми сег-

ментами черевця; на кінці черевця

довгі щетинки.

Зимують дорослі комахи у рос-

линних рештках, у дереві. Навес-

ні, за середньодобової температури

+7…+9 °С, починають живитися. На рисі та інших злакових куль-

турах висмоктує сік до розгортання листків. У період трубкування

пошкоджує волоть, яка формується.

Пізніше самки відкладають яйця у середину квітки, біля основи

зародка, іноді на колоскові та квіткові луски. Ембріональний розви-

ток триває 6 – 7 діб. Личинки завершують розвиток на рисі, імаго

перелітає на кукурудзу, сорго та інші злакові, де дорослі трипси за-

лишаються на зимівлю. Розвивається в одному поколінні.

У фазі 2 – 4 листочків і під час кущіння в місцях уколів помітні

поперечні строчки, некрози, які потім перетворюються на отвори

діаметром близько 1 мм. Вище цього місця частина листка відми-

рає, кінець верхівки листка жовтіє і він легко висмикується. По-

шкоджена волоть біліє. Пошкоджені квітки стають безплідними,

виникає череззерниця. Пустоцвітий трипс є переносником вірусних

хвороб.

Заходи захисту. Знищення на рисових системах бур’янів,

як резерваторів трипсів. Глибока зяблева оранка. Обприскування

Рис. 5.4. Трипс пустоцвітий

Шкідники рису

рису в період вегетації дозволеними препаратами, коли чисельність

шкідників перевищує 8 – 10 трипсів на одне стебло.

Ряд двокрилі — Diptera

Родина дзвінці — Tendipedidae (Chironomidae)

Рисовий комарик (дзвінець рисовий) — Endochironomus

tendeпs F. (рис. 5.5) — поширений у степовій зоні України та суміж-

них державах, які вирощують рис, особливо на болотистих полях.

Комарик завдовжки 3 – 4 мм,

груди й черевце жовті, з трьома

бурими плямами на спині. Че-

ревце із жовтими та чорними

смужечками; крила не переви-

щують довжину тіла, прозорі;

ноги світлі; вусики самців пери-

сті, коричневі, у самок коротші,

на жовтих горбочках. Яйце біле,

циліндричне, розміром менш

ніж 1 мм. Личинки першого віку

прозорі, без ніг. Личинки стар-

шого віку жовтуваті, розміром

близько 10 мм, тонкі, з двома

горбочками на останньому сег-

менті, дещо С-подібно вигнуті.

Лялечка вільна, рухлива, з дво-

ма придатками у вигляді ріжок.

Зимують личинки у стоячих

водах і низинних місцях. Заля-

льковуються навесні, наприкінці травня з’являються імаго, масовий

літ спостерігається на початку червня. Яйця відкладають на листя,

яке плаває, або на поверхню води у вигляді джгутика, у два ряди. В

одній кладці — до 100 яєць. Личинки відроджуються через 2 – 3 до-

би. Вони живляться на нижньому боці плаваючих листків, зіскріба-

ючи паренхіму вузькими поздовжніми смужками і залишаючи не-

пошкодженою верхню кутикулу. Розвиток личинок триває 25 – 30

діб. Наприкінці червня вони заляльковуються і в липні з’являються

комарики другого покоління, а у серпні — третього.

Значних пошкоджень комарик завдає у період від появи сходів

до кінця кущіння, виходу в трубку. Личинки пошкоджують молоді

листки та стебла. Пошкоджені листки залишаються на поверхні во-

ди і на них добре помітні сріблясто-білі смуги. Пошкоджені рослини

пригнічені або зовсім гинуть. Максимальна шкодочинність спосте-

рігається у чеках, що розташовані у низькій частині рисової систе-

ми, де ділянки заболочені й довго залишаються під водою. Личинки

Рис. 5.5. Рисовий комарик:

1 — імаго; 2 — личинка;

3 — пошкодження

Шкідники рису

комарика становлять 50 – 75 % раціону жуків-плавунців і личинок

водолюбів. Значно скорочують чисельність шкідника личинки ба-

бок, клопи-водомірки, жуки-вертячки, павуки, дрібні пташки, риби,

земноводні. Розвивається в трьох поколіннях.

Заходи захисту. У разі високої чисельності шкідника у фа-

зу сходи — поява двох листків випускають воду з чеків і підсушують

їх упродовж 2 – 3 діб або знижують рівень води так, щоб листя не

торкалося поверхні води. Під час сходів — появи другого листка при

чисельності імаго понад 30 – 40 екземплярів на 100 помахів сачком

або пізніше, під час кущіння, при чисельності одна личинка на рос-

лину — обприскування інсектицидами. Важливим заходом є рете-

льне планування чеків, запобігання застою води.

Родина береговушки — Ephydridae

Прибережна муха (береговушка узбережна) — Ephydra

macellaria Eg. (рис. 5.6) — поширена в Україні у степовій зоні, в

Криму. Пошкоджує рис.

Муха до 4 мм завдовжки, металічно-зеленкуватого кольору, з

довгими прозорими крилами, ноги з червонуватим відтінком. Ли-

чинки до 7 мм, брудно-білі або жовтуваті, на черевці дев’ять пар не-

справжніх ніжок, а на кінці тіла два довгих відростки з дихальця-

ми. Пупарій темно-коричневий з хвостовим відростком, загалом по-

вторює форму личинки.

Зимують дорослі комахи під рослинними рештками, грудочками

землі на каналах, узбіччі доріг, нерозораних чеках. Виліт мух спо-

стерігається наприкінці квітня — на початку травня. Відкладання

яєць починається на 2 – 3-тю добу після затоплення чеків на воло-

гий ґрунт, прикореневу частину сходів рису, бур’янів. Плодючість

самки становить 80 – 90 яєць. Ембріональний розвиток триває 6 – 7

діб. Масове відродження личинок відбувається наприкінці травня.

Вони підгризають корінці, молоді стебельця і листочки. Розвиток

личинок триває впродовж близько трьох тижнів. Заляльковуються

Рис. 5.6. Прибережна муха:

1 — імаго; 2 — личинка; 3 — пупарій; 4 — пошкодження

Шкідники рису

личинки на стебельцях, корінцях, листочках рису та бур’янах. Ста-

дія лялечки триває 7 – 10 діб. Після вильоту мух екзувії лялечок

залишаються на рослинах. Виліт мух другої генерації відбувається

у липні — серпні. Личинки другого покоління не спричинюють за-

гибелі рослин, але здатні ослабити їх, що призводить до зменшення

урожайності.

Личинки першого покоління завдають найбільшої шкоди в пері-

од від появи сходів до повного кущіння, коли пошкоджені рослини

навіть спливають на поверхню води. Розвивається в трьох поколін-

нях. Чисельність шкідника обмежують ті самі тварини, що й кома-

рика.

Заходи захисту. Дотримання рисових сівозмін, сівба з до-

статнім загортанням насіння, знищення бур’янів, дотримання ре-

жиму зрошення в період сходів — повного кущіння, дворазове ски-

дання води та підсушування чеків упродовж 4 – 5 діб з інтервалом

8 – 12 діб. Обприскування інсектицидами так само, як проти рисо-

вого комарика. ЕПШ під час сходів — 30 – 40 імаго/100 помахів сач-

ком або у фазу сходи — третій листок — 30 – 40 личинок/м

Подібний цикл розвитку має береговушка рисова — Ephydra

micans Hal., яка пошкоджує підводні частини стебел рису.

Родина мінуючі мухи — Agromyzidae

Ячмінний мінер — Hydrellia griseola Fll. — поширений по-

всюди в Україні та сусідніх державах у районах вирощування рису.

Крім рису живиться ячменем, пшеницею, люцерною, цибулею, зла-

ковими бур’янами.

Муха 2 – 3 мм завдовжки, попелясто-сіра або бурувата з бронзо-

вим блиском. Крила довгі, прозорі, ноги довгі, сірі; вусики чорні, на

останньому членику несуть зігнуту щетинку з п’ятьма волосками.

Яйце видовжено-овальне, біле або жовтувате. Личинки до 4 мм

завдовжки, жовто-білі, напівпрозорі, з двома шипиками на кінці

тіла. Пупарій близько 3 мм, жовтувато-бурий, зберігає шипики.

Зимують мухи під рослинними рештками. Літ розпочинається

наприкінці травня, масовий — у середині червня. Яйця відклада-

ють на верхньому боці листя, переважно плаваючого, уздовж жилок,

по одному або купками до 20 – 26 штук. Плодючість самки — до 100

яєць. Ембріональний розвиток триває 3 – 7 діб. Личинки проника-

ють у середину листків, виїдають паренхіму, залишаючи тільки епі-

дерміс, утворюючи майже рівні або хвилясті міни. Заляльковуються

личинки у мінах листка, ця стадія триває близько 7 діб. У липні

з’являються мухи другого покоління. Розвивається в двох поколін-

нях за рік. Дорослих шкідників знищують бабки, павуки, паразити

з родини браконід.

Шкідники рису

Міновані листки в’януть, жовтіють, обпадають на воду. При ма-

совій появі шкідника личинки пошкоджують і стебла. Все це спри-

чинює затримку росту, пригнічення та загибель молодих рослин.

Заходи захисту. Захист рису від мінера утруднюється тим,

що він пошкоджує різні культури. Дотримання оптимального рівня

води у чеках для запобігання глибокому затопленню, яке сприяє

розмноженню мінера. При масовому розмноженні мушки застосо-

вують обприскування рису та інших злакових інсектицидами до за-

кінчення їх кущіння. ЕПШ — 0,5 – 1,0 личинка на рослину під час

сходів — кущіння рису.

У ячмінної мінуючої мухи є супутній вид — рисовий мінер, подіб-

ний до попереднього за зовнішнім виглядом і розвитком. Личинки

блідо-зелені, на відміну від ячмінного мінера утворюють не вузьку

міну, а пошкоджують паренхіму майже на всю ширину листка.

З’являються пізніше за попередній вид, шкодочинність менша.

Трапляється на мишії.

Заходи захисту такі самі, як і проти ячмінного мінера.

ЕПШ — 1 личинка на рослину.

Тип Членистоногі — Arthropoda,

Підтип Зябродишні — Branchiata

Клас Ракоподібні — Crustacea

Підряд листоногі ракоподібні — Phyllopoda

Щитневий рачок — Triops cancriformis Bosc. (рис. 5.7). По-

всюдний рачок, пошкоджує рис у районах його вирощування. Викоп-

на тварина, майже не змінювалась упродовж 185 млн років. Дорос-

лий рачок сягає 50 – 55 мм. Тіло яйцеподібної форми. Названий

щитнем через те, що голово-

груди прикриті овальним

хітиновим щитком сірувато-

зеленого кольору з поздов-

жнім кілем посередині. За-

дня частина черевця тонка

й коротка, з двома тонкими

довгими придатками, ви-

ступає з-під щитка, довжина

яких перевищує довжину

тіла. Жуйні щелепи добре

розвинені, дають змогу живитися малими тваринами, в тому числі

мальками риб, підводними частинками рослин. Пара складних

очей і просте очко забезпечують огляд верхнього боку. З нижнього

боку під щитком розміщено кілька десятків пар кінцівок, що вико-

нують функції пересування, дихальну та допоміжну — для хапання

дрібних тварин і передавання їх до ротового отвору.

Рис. 5.7. Щитневий рачок

Шкідники рису

Яйця щитня вкриті щільними оболонками, що забезпечують

життєздатність у разі висихання водойми, промерзання упродовж

7 – 9 років. Личинки з’являються на рисових чеках, у калюжах, во-

доймах на початку травня. Вони мають три пари ніжок, тіла без се-

гментації. Розвиток личинок відбувається впродовж 2 – 3 тижнів, і у

червні з’являються дорослі щитні.

Пошкодження рису виявляється за скаламутненням води. Щитні

підгризають паростки та корінці рису, об’їдають нижнє листя, рос-

лини часто спливають на поверхню збуреної води. Генерація одно-

річна.

У разі масового розмноження шкідника шар води знижують до

3 – 4 см і низькі місця, де збираються щитні, обробляють хлорним

вапном з нормою витрати 10 – 15 кг/га. Обстеження чеків проводять

у критичний період між сходами рису і появою їх над поверхнею

води.

Заходи захисту. Дотримання сівозміни з включенням зер-

нобобових культур. Оптимально ранні строки сівби рису з

обов’язковим загортанням на глибину 1,5 – 2,0 см підвищують стій-

кість сходів до пошкоджень. У разі масового розмноження щитня

під час проростання рису повне спускання води на 2 – 3 доби, і шкід-

ники гинуть, не встигаючи відкласти яйця. В разі скупчення рачків

у понижених місцях проводять обробку хлорним вапном з витратою

10 – 15 кг/га. У цей час економічний поріг шкодочинності становить

7 – 10 екз/м

дорослих щитнів.

Підряд черепашкові листоногі ракоподібні — Сonchostraca

Естерія — Leptestheria danalacensis Sars. — в Україні по-

ширена повсюди, де вирощують рис. Невелика ракоподібна тварина

завдовжки 8 – 10 мм, завширшки 4 – 5 мм, з білуватим тілом під

прозорою черепашкою. На черевному боці розміщені численні пла-

вальні ніжки. У самців перші дві пари кінцівок добре розвинені,

пристосовані для утримання самиць під час копуляції. Яйця діамет-

ром 0,13 мм, білі, круглі. Личинки імагоподібні.

Зимують яйця, які добре зберігаються за несприятливих умов

упродовж 2 – 3 років. Навесні, під час затоплення чеків починається

ембріональний розвиток, і невдовзі за температури 18 – 20 °С відро-

джуються личинки. Молоді личинки живляться органічними речо-

винами мулу, личинки старшого віку та дорослі рачки, риючись на

дні, пошкоджують насіння і сходи, які спливають на поверхню. У

травні — червні відбувається парування і відкладання самками

яєць, які заглиблюються у мул. Плодючість їх становить до 2000

яєць.

Максимальна чисельність і шкодочинність естерії спостерігаєть-

ся у третій декаді травня — першій червня. У цей час щільність

Шкідники рису

шкідника може сягати 500 – 900 особин/м

, що знижує урожай рису

на 15 %. За рік розвивається одне покоління.

У естерії ті самі вороги, що й у щитня, — личинки бабок, жуки

плавунці, водяні клопи, амфібії та ін. Вони можуть впливати на чи-

сельність шкідника, але вагомої ролі не відіграють.

Заходи захисту такі самі, як і проти щитня. ЕПШ стано-

вить 50 – 60 особин/м

під час проростання — появи сходів рису.

 Запитання для самоконтролю

1. Опишіть розвиток і характер пошкоджень рису цикадками. 2. Рисовий ко-

марик і заходи захисту від нього посівів рису.

3. Розвиток і характер пошко-

джень прибережної мухи.

4. Які шкідники рису з ряду двокрилих найпошире-

ніші?

5. Захист посівів рису за допомогою агротехнічних заходів.

Шкідники однорічних зернових бобових культур

6. ШКІДНИКИ ОДНОРІЧНИХ ЗЕРНОВИХ

БОБОВИХ КУЛЬТУР

Серед зернових бобових культур в Україні найпоширеніші горох,

квасоля, соя, боби, сочевиця, вика, нут і чина, яким завдають шкоди

багатоїдні та спеціалізовані шкідники.

Головні шкідники гороху — попелиця горохова, трипс гороховий,

зернівка горохова, довгоносики бульбочкові, плодожерка горохова,

акацієва вогнівка, лучний метелик, совка С-чорне, совки капустяна,

люцернова, гамма, горохова галиця; квасолі — люцернова попели-

ця, чорниш піщаний, зернівка квасолева, чорний довгоносик, сірий

буряковий довгоносик, росткова муха; сої — теплична білокрилка,

люцерновий клопик, ягідний і трав’яний клопи, довгоносики буль-

бочкові та багатоїдні совки.

Науково обґрунтований захист цих культур від комплексу шкід-

ників гарантує отримання високих та якісних урожаїв.

Ряд рівнокрилі хоботні — Homoptera

Родина афіди — Aphididae

Горохова попелиця — Acyrthosiphon pisum Harr. (рис. 6.1) —

поширена повсюдно. Завдає шкоди гороху, чині, виці, сочевиці, ба-

гаторічним бобовим, іноді — хрестоцвітим (капустяним).

Партеногенетичні самки (безкрилі й крилаті) розміром 4 – 6 мм,

мають навесні зелений колір, наприкінці літа й восени серед зеле-

них з’являються буро-червоні форми; вусики довші за тіло, довжина

Рис. 6.1. Горохова попелиця:

1 — крилата самка; 2 — безкрила самка; 3 — зимуючі яйця

Шкідники однорічних зернових бобових культур

сокових трубочок становить 1/3 розміру тіла, вони тонкі, зелені; лоб

з глибоким жолобком; хвостик мечоподібний, за розміром дорівнює

половині довжини трубочок. Амфігонне покоління безкриле, іноді

з’являються крилаті самці; самки з потовщеними задніми гомілка-

ми, на яких розміщені численні псевдосенсорії. Самець — від 1 до

2,9 мм завдовжки.

Зимують яйця на прикореневих частинах стебел багаторічних сі-

яних і диких бобових трав. Навесні з яєць відроджуються личинки,

що линяють 4 рази і через 10 – 15 діб перетворюються на самок-

засновниць. Самки розмножуються партеногенетично. Плодючість

самок — від 50 до 150 личинок, у середньому близько 80 (при три-

валості життя 2 – 3 тижні). У третьому поколінні частина личинок

перетворюється на крилатих самок, які перелітають на однорічні

бобові рослини, де утворюють нові колонії. Плодючість крилатих

самок — у середньому 30 личинок (максимум 60). Розвиток личинок

влітку триває 8 – 10 діб. Упродовж вегетаційного періоду розвива-

ється до 10 поколінь крилатих і безкрилих партеногенетичних са-

мок. Наприкінці літа й восени (вересень — жовтень) з’являються

статеві самки, що народжують личинок, з яких розвиваються самки

і самці амфігонного покоління. Після спарювання самка відкладає

до 10 зимуючих яєць на прикореневі частини стебел багаторічних

бобових рослин.

Крім горохової попелиці гороху завдають шкоди бруслинна по-

пелиця — Aphis solanella Theob., люцернова попелиця — Aphis

frangulae Kalt. і бурякова попелиця — Aphis fabae Scop.

Попелиці висмоктують сік з рослин і вводять у них токсичні фе-

рменти. Пошкоджені рослини відстають у рості, що призводить до

зменшення урожаю та погіршення якості насіння.

На чисельність попелиць впливають дощові зливи, які змивають

комах на землю, холодна погода, що затримує розвиток шкідника, у

південних регіонах — літня спека й посуха. Попелиць знищують

хижаки-кокцинеліди, личинки мух-сирфід і золотоочок, хижі клопи

й павуки, серед паразитів — Aphidius erv Hal., Praon dorsale Hal. У

роки з підвищеною вологістю відмічається значна загибель попе-

лиць від ентомофторозу.

Заходи захисту. Сіяти у найбільш ранні строки, використо-

вуючи ранньостиглі сорти. Посіви гороху розміщувати на віддалі від

багаторічних бобових трав та полів з-під гороху не менш як 1000 –

1500 м. Низький підкіс багаторічних трав з метою знищення яєць

попелиць. В умовах зрошення застосовувати штучне дощування, яке

може знищити до 70 % попелиць. Обприскування посівів гороху інсек-

тицидами проти попелиць проводити у фази від бутонізації до масо-

вого цвітіння за наявності 30 – 50 особин на 10 помахів сачком у тому

разі, коли на одного хижака припадає понад 40 попелиць.