Лихочвор В.В., Петриченко В.Ф. Рослинництво. Сучасні інтенсивні технології вирощування основних польових культур
Подождите немного. Документ загружается.
норми висіву. Внаслідок цього погіршується фітосанітарний стан
посівів, виникає необхідність додаткових обробітків фунгіцидами.
Не завжди виправданим є поверхневий обробіток ґрунту, який
сприяє нагромадженню патогенів у верхньому шарі ґрунту. Необ-
хідно своєчасно знищувати бур'яни і шкідники, які часто є джере-
лом нагромадження і поширення інфекції.
Зростання ураженості хворобами може відбуватись вна-
слідок перебування рослин в умовах стресового стану (посу-
ха, низькі температури, нестача елементів живлення тощо).
Так, в умовах Західної України у 2001 та 2005 роках причи-
ною сильного поширення хвороб озимої пшениці стало змен-
шення нічної температури до +10°С і нижче. За таких тем-
ператур майже зупиняється засвоєння елементів живлення,
настає фізіологічне голодування рослин, що особливо небез-
печно у фазах трубкування — колосіння.
Особливої уваги вимагає захист озимої пшениці від хвороб при
вирощуванні її за інтенсивними і ресурсоощадними технологіями. За
вегетаційний період у випадку сильного ураження застосовують хімі-
чні препарати для одного-трьох обприскувань посівів. Проведення
хімічних захисних заходів найбільш ефективне, коли поширення пато-
генів перебуває на рівні економічного порогу шкідливості (табл. 1.31).
На ранніх фазах росту рослини озимої пшениці захищені препа-
ратами, що використовувались для протруювання насіння.
У кінці 60-х років з'явились фунгіциди групи бензимідазолів
(Бенлат - д.р. беноміл; Топсин - д.р. тіофанат метил). У 70-х ро-
ках були впроваджені препарати з групи триазолів (Байлетон -
д.р. триадимефон; Тілт-д.р. пропіконазол). Вони захищали посі-
ви впродовж 3-4 тижнів. Необхідно враховувати, що при застосу-
ванні за температури повітря нижче 12° С знижується їх ефектив-
ність та тривалість захисної дії.
У 70-х роках почали використовувати також фунгіциди з групи
морфолінів (Корбель - д.р. фенпропіморф), які не знижують своєї
захисної дії за низьких температур повітря.
На початку 80-х років з'явився перший фунгіцид з групи іміда-
золів (Спортак - д.р. прохлораз).
Найефективнішими є фунгіциди, що містять у своєму складі стро-
білуріни (Аішзіаг, Асашо, іишеїі та ін., в Україні незареєстровано).
136
Таблиця 1.31 — Економічні пороги шкідливості хвороб
Назва
хвороби
Фаза розвитку
рослин
Економічний поріг
шкідливості
Фузаріоз, церкоспоре-
льоз, снігова пліснява
Кущіння
10-15% уражених
рослин
Септоріоз
3-4-й верхній листок
озимої пшениці
5% ураженої площі
рослин
Бура, жовта іржа,
борошниста роса
— » —
1% уражених листків
(4-5 пустул чи плям
на один листок)
Стеблова іржа 0,1% ураженої площі
рослин
Плямистості листя
Трубкування
Ураження рослин
понад 5%
Комплекс хвороб
озимої пшениці
Поява останнього
листка-колосіипя
Перші ознаки
хвороб
Якщо фунгіциди на основі триазолів знищують гриби на обробленій
рослині, то стробілуріни знищують і захищають від повторного
ураження впродовж тривалого часу, оскільки характеризуються рі-
зними механізмами впливу на структуру знищуваних грибів.
Застосування однокомпонентних фунгіцидів впродовж трива-
лого часу призвело до формування стійкості хвороб до препара-
тів. Щоб не допустити цього, до складу фунгіцидів почали вклю-
чати по дві-три діючі речовини. Завдяки цьому розширюється
також спектр дії препаратів.
Для захисту озимої пшениці від ураження кореневою гниллю і
сніговою пліснявою посіви обробляють фундазолом.
Проти борошнистої роси, іржі тощо від середини II до середи-
ни IV етапу органогенезу посіви обприскують фунгіцидами (табл.
1.32). Фунгіциди в кінці фази кущіння вносять у бакових сумішах з
гербіцидами і ретардантами, що є економічно вигідним. Щоб не
допустити опіків рослин при застосуванні бакових сумішей, дають
мінімальні рекомендовані норми отрутохімікатів.
Значному підвищенню врожаю сприяє захист озимої пшениці у
другій половині вегетації. Друге обприскування фунгіцидами про-
водять у період від VII до IX етапу органогенезу, або від появи
137
останнього листка до цвітіння. Використовують високоефективні
фунгіциди - тілт, фалькон, фолікур, рекс, альто-супер та ін. У до-
щові роки доцільно у ці фази проводити дві обробки. Спочатку
обробляють по прапорцевому листку, а через 18-21 день - обпри-
скують ще раз. Припиняють обробіток фунгіцидами не пізніше, як
за місяць до збирання врожаю.
Головним виробником продуктів асиміляції є верхній листок, ча-
стина стебла від верхнього листка до колоса, колоскові луски, вла-
сне колос і навіть остюки (рис. 1.15).
Так, верхній листок синтезує і передає зернам до 50-60% аси-
мілятів, тоді як значення нижніх набагато менше. Значну участь у
фотосинтезі бере колос. Зелені листки і колос за короткий час (2-
3 тижні) повинні заповнити зерно фотосинтезованими органічними
запасними речовинами. Надзвичайно важливо якнайдовше збе-
регти їх у здоровому, зеленому стані. Ураження хворобами змен-
шує листкову площу, що працює на врожай. Більше половини про-
дуктів фотосинтезу поступає в зерно після цвітіння в фазі молочної
стиглості (рис. 1.15).
Кущіння Вихід Колосіння Цві- Молочна Воскова
у трубку тшня стиглість стиглість
Рис. 1.15 Участь окремих органів у фотосинтезі (зліва) та формування
і надходження продуктів фотосинтезу в зерно по фазах розвитку
138
Таблиця 1.32 - Ефективність фунгіцидів для захисту від хвороб озимої пшениці під час вегетації
Кореневі гнилі
Фунгіцид, діюча речовина, фірма, країна
Норма
витрати
препарату
л, кг/га
Бура листкова іржа
| Жовта іржа
Стеблова
або лінійна іржа
Борошниста роса
Септоріоз
Снігова пліснява
Фузаріоз колоса
Звичайна або
гєльмштоспорозна
1 Фузаріозна
[ Церкоспорельозна,
ломкість стебла
| Офіобольоз
1
2
3
4 5 6 7 8 9 10 11
12
13
Альто Супер 330 ЕС, к.е., ципроконазол, 80 г/л +
пропіконазол, 250 г/л, ф. Сингента, Швейцарія
0,4-0,5
+ + + + +
Альто 400 ЗС, к.е., ципроконазол, 400 г/л, ф. Сингента,
Швейцарія
0,15-0,20
+
+ +
+ + +
Аркус, 28% в.с.к., карбендазим, 200 г/л + пропіконазол,
80 г/л, ф. Агро Кемі, Угорщина
1,5
+ + +
Байлетон, 25% з.п., триадимефон, 250 г/кг, ф. Байєр
Кроп Саєнс, Німеччина
0,5-1,0
+
+
+ + +
Бампер, 25% к.е., пропіконазол, 250 г/л, ф. Мактешим-
Аган, Ізраїль
0,5
+
+
+ +
+
Дерозал, 50% к.с, карбендазим, 500 г/л, ф. Байєр Кроп
Саєнс, Німеччина
0,5
+ + +
Імпакт, 25% к.с, флутриафол, 250 г/л, ф. Кемшова Агро,
Данія
0,5
+ + + + +
+
Колосаль, 25% к.е., тебуконазол, 250 г/л, ф. Август,
Росія
0,5-1,0
+ + + +
Колфуго Супер, 20% в.с, карбендазим, 200 г/л, ф. Агро
Кемі, Угорщина
1,5
+
+ +
Корбель, 75% к.е., фенпропіморф, 750 г/л, ф. БАСФ,
Німеччина
0,5-1,0
+ + + + +
Закінчення табл. 1.32
1
2
3
4 5 6 7
8
9 10
11
12 13
Міраж, 45% к е , прохлораз, 450 г/л, ф. Мактсшим-Аган,
Ізраїль
1,0 + +
+ +
+
+
Піластрін, 50% к с , карбендазим, 500 г/л, ф Агріматко,
Угорщина
0,5
+ + +
Рекс Дуо, 49,7% к е , епоксиназол, 187 г/л + тюфанат
метил, 310 г/л, ф БАСФ, Німеччина
0,4-0,6
+
+
+ + +
+
+
Рекс Топ, 33,4% к с , фенпрошморф, 250 г/л •+•
епоксиназол, 84 г/л, ф БАСФ, Німеччина
0,5-1,0
+
+
+
+
+
+ +
Сарфун 500 5С, к с , карбендазим, 500 г/кг, ф. Оргашка-
Сажина, Польща
0,5
+ + +
Спортак, 45% к е., прохлораз, 450 г/л, ф Байєр Кроп
Саєнс, Німеччина
1,0
+ + + + + +
+
Тілт, 25% к е , пропіконазол, 250 г/л, ф. Сингента,
Швейцарія
0,5
+ + + + +
+
Тіназол, 25% к с , пропіконазол, 250 г/л, ф. Нертус,
Україна
0,5
+ +
+ + +
Топсин М, 70% з п , тюфанат метил, 700 г/л, ф Ніппон
Сода, Японія
1,0-1,2
+
Фалькон, 46% к е . тебуконазол 167 г/л + триадимефол,
43 г/л + сшроксамш, 250 г/л, ф. Байєр Кроп Саєнс,
Німеччина
0,6 +
+
+ +
+ +
+
Фолікур БТ, 22,5% к е.. тебуконазол 125 г/л +
триадимефон, 100 г/л, ф Байєр Кроп Саєнс, Німеччина
1,0-1,25
+
+ +
+
+
Фундазол, 50% з п , беноміл, 500 г/кг, ф. Агро Кемі,
Угорщина
0,5-0,6
+ +
+
+
+
Штефазал, 50% к с , карбендазим, 500 г/л, ф Штефес
Агро, Німеччина
0,5
+ +
+
+ ефективний проти даної хвороби
Система захисту від шкідників
За даними Інституту захисту рослин УААН, недобір урожаю оз»?
мої пшениці від шкідників, починаючи з середини 90-х років в Укра-
їні може досягати 30%, значно погіршується також якість зерна.
Посіви озимої пшениці в різні періоди росту можуть пошкоджу-
вати шкідлива черепашка, хлібна жужелиця, хлібний жук, злакові
мухи, злакові попелиці, пшеничний трипс, смугаста хлібна блоха,
хлібна п'явиця та ш.
Клоп-черепашка (Еигу^азіег іп1е§гісер8 Риі.) Найбільш поши-ре-
ний у зоні Степу. Клоп пошкоджує надземні частини рослини, проко-
люючи своїм хоботком і висмоктуючи з них пластичні речовини, що
спричинює білоколосість. Якщо прокол зроблений у стебло, жовтіє
верхній листок. При пошкодженні колоса він стає коротшим, остюки
жовтіють. Під час наливу і достигання клоп живиться зерном. За
раннього пошкодження формуються щуплі зернівки, які відходять в
полову. Пізніше пошкоджене зерно майже не відрізняється від здоро-
вого. Шкідник вводить у зернівку ферменти, за допомогою яких пе-
ретравлює і всмоктує вже готову їжу. Це призводить до зменшення
вмісту та якості клейковини. Поки борошно знаходиться в сухому
стані, ферменти не діють. Під час додавання води для одержання
тіста починається процес розщеплення білкових молекул, внаслідок
чого клейковина втрачає якість. Домішка лише 2-3% пошкодженого
клопом зерна уже погіршує якість борошна. Тісто з такого борошна
втрачає пружність, розпливається, не зберігає наданої йому форми.
Для знищення шкідника посіви при потребі можна обприскува-
ти: у фазі кущіння - початку виходу в трубку; у фазі молочної сти-
глості; при масовому розвитку чи низькій ефективності попере-
днього обприскування у фазі молочно-воскової стиглості.
Домішка зерен, пошкоджених клопом, не повинна перевищува-
ти у сильної пшениці 2%, цінної 3^1% і рядової 6-8%.
Жук-кузька (Апізорііа аизігіаса НегЬзІ.). Серед хлібних жуків
найбільш поширеним і небезпечним є жук-кузька. Шкоди завда-
ють личинки і жуки. Жук виїдає зерно в колосі, частину зерен ви-
биває на землю. Один жук може знищити урожай з 8-10 колосів.
Личинки пошкоджують кореневу систему, що пригнічує розвиток
та викликає загибель рослин. Одна личинка другого року життя
може знищити 3-5 рослин.
141
Хлібна жужелиця (2аЬшз ІепеЬгіосІез О.)- Поширена в Степу
та Лісостепу. Шкоди завдають жуки й особливо личинки. Жуки
впродовж 20-25 днів під час наливу зерна виїдають вміст зерні-
вок, залишаючи непошкодженою оболонку. За цей період кожний
жук може пошкодити до 50-60 зерен. Крім того, значну частину
зерен жуки вибивають з колосся на землю.
Личинки живляться сходами падалиці, а пізніше - пшениці. Вони
об'їдають молоде листя в період двох-трьох листочків та у фазі
кущіння. Пошкоджені рослини мають характерний, подібний до
мочалки вигляд.
Якщо пшеницю не вирощувати як монокультуру, основна маса
личинок гине від нестачі їжі.
Пшеничний
трипс
(Наріоіпгірз Ігіїісі
КАШІ.)
Дуже
поширений
шкідник. Пошкоджують рослини дорослі трипси й личинки. Дорослі
трипси у фазах виходу в трубку і початку колосіння знаходяться
за піхвою верхнього листка. Пошкоджують колоскові луски, ос-
тюки. Висмоктуючи з них сік, спричинюють білоколосицю і щу-
плозерність. При пошкодженні прапорцевого листка у його осно-
ви, останній скручується, утруднюючи вихід колосу. Личинки більш
шкідливі під час наливу зерна. Вони проникають під квіткові луски
і висмоктують вміст зернівки. Маса зерна може зменшуватись
на 15-40%, що призводить до значних втрат врожаю.
Найбільш інтенсивно розмножується в посушливі роки.
Своєчасно проведені лущіння стерні і глибока зяблева оранка
знищують до 90% трипсів. У фазі наливу зерна личинки трипса
знищуються хімічними обробками посівів проти личинок клопа-
черепашки.
П'явиця. П'явиця червоногруда (Оиіета теїапориз Ь.) най-
більш чисельна в Степу і південно-східному Лісостепу, а п'явиця
синя (Оиіета ІісЬепіз Уоеі.) у північно-західній і центральній час-
тинах Лісостепу та на Поліссі.
Рослини пошкоджуються жуками і личинками. Проте шкідли-
вість жуків виявляється рідше. Жуки вигризають на листках продо-
вгуваті наскрізні отвори. За наявності 7-8 жуків на 1 м
2
, вони мо-
жуть знищити до 15% листкової поверхні рослин. Личинки в кінці
фази виходу в трубку і під час формування зерна вигризають епіде-
рміс листків, залишаючи неушкодженими жилки. Пошкоджені лис-
142
тки мають прозорі повздовжні смути. Особливо шкідливим є по-
шкодження прапорцевого листка. Найбільш небезпечна п'явиця у
роки з посушливою весною і низькою вологістю грунту. Проливні
дощі можуть змити значну частину личинок з рослин. При переви-
щенні економічного порогу шкідливості застосовують інсектициди.
Злакові попелиці. Посіви озимої пшениці найчастіше пошко-
джують звичайна злакова попелиця (ІЗспігарЬіз ижліпит К.опа\)
та велика злакова попелиця (ЗіІоЬіоп ауепае Р.). Попелиці мо-
жуть пошкоджувати рослини в період від появи сходів до воскової
стиглості зерна. Вони висмоктують з рослин сік, причому кіль-
кість поглинутого за добу соку в декілька разів перевищує масу
комахи. Це негативно впливає на формування зерна та його якість.
Втрати врожаю можуть сягати 30-50%. Сильне пошкодження пе-
ред колосінням призводить до пустоколосиці. Пошкодження в
пізніші строки спричинює щуплозерність.
Дуже небезпечним є також те, що попелиці є перенощи-
ками збудників вірусних хвороб із хворих рослин на здорові.
Падеві виділення попелиці є живильним середовищем для розвит-
ку збудників різних хвороб.
Поширення попелиць (8іюЬіоп ауепае Р.) зростає при вирощу-
ванні озимої пшениці за інтенсивною технологією і врожайності
зерна понад 60 ц/га.
Прохолодна та дощова погода, особливо сильні тривалі зливи,
обмежують розмноження попелиць. Спекотна і суха погода спри-
яє більш ранній появі попелиць.
Злакові мухи. До найбільш шкідливих належать гесенська
муха, шведські мухи ячмінна і вівсяна, опоміза пшенична, пшени-
чна муха, озима муха та ін.
Гесенська муха (Мауеііоіа сіезішсюг 3.). Поширена на всій
території України. Найбільш пошкоджує озиму пшеницю в період
від сходів до початку кущіння. Личинки висмоктують сік із м'якої
частини пагона. Пошкоджені рослини на ранній стадії розвитку
жовтіють і навіть гинуть. Пошкодження більш розвинених рослин
навесні призводить до зігнутості стебла і пустозерності колоса,
підламування стебла під час цвітіння. Пошкоджені личинками ро-
слини утворюють характерні коліна, тому посіви набувають ви-
гляду побитих градом або потолочених.
143
Шведська муха. Найбільш шкідливі два різновиди: вівсяна
шведська муха (Озсіпеїіа іїіі Ь.) та ячмінна шведська муха
(Озсіпеїіа ризШа М§.).
ЛИЧИНКИ
зимують всередині пагонів озимих
культур і диких злаків. Виліт мух збігається із закінченням фази
весняного кущіння озимих. Личинка нового покоління проникає
всередину стебла, де виїдає точку росту і основу центрального
листка. Останній жовтіє і засихає. У пошкодженої рослини призу-
пиняється ріст стебла.
Опоміза пшенична (Оротуга пошт Р.). Виїдає в пагонах ко-
нус росту. Характер пошкодження - пожовтіння і засихання цент-
рального листка, а пізніше і стебла. Сприяє її поширенню тривала
осіння і весняна посуха.
Озима муха (Ьергоспуіептуіа сеагсіаіа Р.). Поширена в Україні
повсюдно. Личинка навесні проникає в стебло і пошкоджує вузол
кущіння, внаслідок чого рослина гине. Частина личинок робить
хід у підземній частині окремих пагонів майже до поверхні землі,
що спричинює пожовтіння центрального листка і відмирання по-
шкодженого стебла.
Пшенична (чорна злакова) муха (РЬогЬіа зесшіз Тіепз.). Личи-
нка прогризає ходи всередині стебла. Внаслідок пошкодження жовтіє
і засихає центральний листок, пагін пригнічується і відми-рає. Шкід-
ник пошкоджує переважно бокові, менш розвинуті стебла. Знижуєть-
ся густота рослин та стебел, що призводить до втрат зерна. Розміри
втрат різко зростають в умовах осінньої і весняної посухи.
Смугаста хлібна блоха (РЬуІІоїгеІа УІШіІа К..). Найбільш шкі-
длива у зоні Лісостепу. Пошкоджують рослини головним чином
жуки. Живлячись листками сходів та молодих рослин, вони вигри-
зають паренхіму у вигляді прозорих смужок та довгастих плям.
Листки жовтіють, засихають. Втрата асиміляційної поверхні при-
зводить до відставання в рості. Можуть пошкоджуватись личин-
ками і стебла. Загроза пошкоджень знижується після фази кущін-
ня внаслідок збільшення вегетативної маси рослин.
Озима совка (§соіїа зе§ешт Зспіїї.). Шкідник поширений по-
всюдно, особливо в центральному Лісостепу і південно-західній
частині України. Шкоду завдають гусениці, знищуючи висіяне на-
сіння та проростки. Молоді гусениці об'їдають пластинку листка,
144
а дорослі підгризають рослини на рівні ґрунту. Сходи, пошкоджені
до кущіння, гинуть.
Пильщики. В посівах пшениці найчастіше зустрічаються два
види: пильщик хлібний звичайний (Серпиз рущтіаеиз Ь.) і пиль-
щик хлібний чорний (ТгасЬеІиз ІаЬісшз Е).
ЛИЧИНКИ
шкідника живляться внутрішньою частиною стебла,
опускаються вниз і до фази воскової стиглості вони досягають ниж-
нього міжвузля. Продуктивність таких стебел знижується на 10-
20% внаслідок білоколосиці та щуплозерності. У фазі повної сти-
глості підгризені стебла ламаються, що веде до втрат урожаю.
Дискування стерні в 1-2 сліди після збирання врожаю, оранка та
інші агрозаходи обмежують розмноження і поширення пильщиків. Так,
лише за рахунок оранки, можна знищити до 60% личинок шкідника.
В умовах Західної України найбільш поширені злакова попели-
ця, трипс і п'явиця. Кожна личинка п'явиці з'їдає 2,5-3,5 см листка,
що знижує врожай на 9,5%. Якщо на одному колосі більше 30 зла-
кових попелиць, урожайність зменшується на 3,5—4,0 ц/га.
Якщо шкідники загрожують урожаю, що буває при перевищен-
ні економічного порогу шкідливості (табл. 1.33), посіви обробля-
ють інсектицидами.
Хімічний захист озимини у фазах сходів - кущіння доцільний за
наявності на 1 м
2
: попелиці 50-100, блішок-30-50, цикадок -150, а
злакових мух - 40-50 екземплярів на 100 помахів сачком. Знешко-
дження цих фітофагів забезпечують Бі-58 новий (1,5 л/га), децис
форте (0,05-0,08 л/га), золон (1,5-2,0 л/га), карате зеон (0,2 л/га),
кінмікс (0,2 л/га), ф'юрі (0,07 л/га), парашут (0,5-0,75 л/га) та ін.
Провідну роль у боротьбі зі шкідниками повинні відігравати аг-
ротехнічні заходи. Основою системи боротьби зі шкідниками є
правильна, науково обґрунтована сівозміна. В жодному разі не
можна сіяти озиму пшеницю після зернових попередників.
Важливо також зібрати врожай в оптимально ранні та стислі
строки, провести лущення стерні, ранню оранку. Своєчасний обро-
біток ґрунту знижує нагромадження шкідників у ґрунті.
Крім вказаних агрозаходів, важливе значення в боротьбі зі шкід-
никами має впровадження сортів озимої пшениці, стійких проти
пошкоджень та несприятливих для розмноження комах.
145