Лихочвор В.В., Петриченко В.Ф. Рослинництво. Сучасні інтенсивні технології вирощування основних польових культур

Подождите немного. Документ загружается.

ницею, заражаючи на своєму шляху нові рослини. Найбільш не-

безпечним є ураження сходів, але в Україні хворіють переважно

дорослі рослини.

Поширення хвороби на полі має вогнищевий характер.

Ризоктоніоз, гостро облямівко в а плямистість (ЮішісЬо-

зрогшт зесаііз Оауіз, Кпігосгопіа сегіаііз/ Зустрічається переваж-

но в Степу та в південній частині Лісостепу, виявляють також у

районах достатнього зволоження.

Ризоктоніозна прикоренева гниль проявляється на колеоптилі

та листкових піхвах у вигляді плям очкової форми з виразною обля-

мівкою; пізніше середина плями стає крихкою, набуває дірчастого

вигляду. Хвороба подібно до офіобольозу має вогнищевий характер

поширення на полі. Збудник зберігається на рослинних рештках, за

допомогою яких поширюється за межами поля. Хвороба мало ви-

вчена, ефективних хімічних засобів проти неї немає. Існує небезпека,

що в майбутньому в результаті застосування фунгіцидів проти інших

хвороб ризоктоніозна коренева гниль набуде значного поширення.

Ризоктоніоз зменшує масу зерна з колоса, проте в пізніших фа-

зах вегетації менш шкідливий, ніж церкоспорельоз, і нерідко немає

потреби у застосуванні фунгіцидів.

Основні ознаки кореневих гнилей:

гельмінтоспоріоз — побуріння, деформація проростків. На лист-

ках утворюються еліпсоподібні від світло-коричневих до чорних

плями, що мають світлу облямівку та чітку межу між здоровою і

ураженою тканиною У фазі виходу в трубку спостерігається по-

буріння вузла кущіння;

церкоспорельоз - на першому, а при сильному розвитку хво-

роби і на наступних міжвузлях, утворюються плями медово-кори-

чневого забарвлення з розмитими краями. Характерною ознакою

є око у центрі плями (очкова плямистість);

ризоктоніоз - плями на стеблі мають дірчастий вигляд з чіт-

ко окресленою чорно-бурою облямівкою;

фузаріоз - темно-бурі плями із розмитими краями, поступово

поширюються на листкову пластинку;

офіобольоз - основа стебла і корені рослин спочатку буріють,

пізніше чорніють і загнивають. Стебла легко відриваються.

126

Сажкові хвороби

Пшеницю уражують тверда, летюча, карликова, стеблова та

індійська сажки. В Україні найбільш поширені тверда і летюча

сажки. У минулому тверда сажка призводила до значних недобо-

рів урожаю зерна. З появою високоефективних препаратів для про-

труювання насіння, стало можливим захистити пшеницю від саж-

ки. Проте вона все ще зберігає потенціальну небезпеку, оскільки

більшість сортів дуже сприйнятливі до хвороби. Ігнорування за-

хисних заходів і, насамперед, відмова від протруювання насіння,

призводить до нагромадження інфекції і виникнення вогнищ ура-

ження озимої пшениці сажкою. Основний метод боротьби з са-

жковими хворобами — протруювання насіння.

Тверда сажка. У районах з помірним і помірно холодним кліма-

том пшеницю уражує переважно ТШегіа піпсі \¥іпІ, ТШегіа сагіез Тиі., а

в теплі роки з меншою кількістю опадів може поширюватись ТШеіїа

Іаеуіз КиеЬп. За зовнішнім виглядом уражене колосся відрізняється

від здорового розчепіреними колосками і темно-зеленим забарвлен-

ням. Замість зерен утворюються сажкові мішечки чорного кольору.

Вони мають різкий запах гнилого оселедця через присутність триме-

тил-аміну. Найкращі умови для ураження твердою сажкою склада-

ються за температури 8-10°С і вологості ґрунту 60-80%, тому ози-

ма пшениця уражується більше при пізніх строках сівби і глибокому

загортанні насіння.

Джерелом інфекції є заспорене зерно. Збудник знаходиться на

поверхні зерна. Рослини сприйнятливі до зараження впродовж 1-8

днів після проростання зернівки, а потім вони стають стійкими про-

ти інфекції.

Летюча сажка (збудник ІМі1а§о Ггіїісі Тепз). Поширена в усіх

зонах вирощування пшениці. Хвороба виявляється під час виколо-

шування. Уражений колос має вигляд обгорілого, замість квіток і

зерен утворюється чорна спорова маса, яка легко розпорошуєть-

ся. На стеблі замість колоса залишаються голі стрижні.

Рослини заражаються під час цвітіння. У зараженому колосі фо-

рмується зерно, всередині якого є міцелій гриба, що перебуває в

стані спокою до висіву його в ґрунт. Таким чином, основним дже-

релом інфекції хвороби є заражене насіння. Тип інфекції - внутріш-

ній. Інфіковане насіння за формою, кольором, виповненістю, масою

127

не відрізняється від здорового. У зерні життєздатність гриба збері-

гається до трьох і більше років. Зараженню рослин сприяє помірно

волога та жарка погода під час цвітіння (відносна вологість повітря

понад 50%, середня температура повітря 23-25° С).

Карликова сажка (ТШегіа сопігоуегза Киепп). Поширена пере-

важно у західних областях України. Характерною ознакою є над-

мірне кущіння інфікованих рослин, утворюється до 30 стебел і бі-

льше. Хворі рослини відстають у рості, мають карликовий вигляд.

В уражених колосках замість зерна формуються кулеподібні саж-

кові мішечки, твердуваті й ламкі із заокругленими верхівками. За

зовнішніми ознаками хвороба дуже схожа з твердою сажкою.

Основним джерелом інфекції є заспорений ґрунт та насіння.

Стеблова сажка (Лгосузгіз ігіпсі Коегп). Зустрічається у ви-

гляді окремих вогнищ. Характерними ознаками хвороби є утво-

рення на стеблах, листках і піхвах продовгуватих випуклих світ-

лих смуг, які пізніше набувають свинцево-синього кольору. В

уражених місцях тканина розтріскується і з тріщин висипається

чорна спорова маса. Уражені рослини відстають у рості, формую-

чи замість колосків вироджену масу тканин. Джерелом інфекції є

заспорене зерно та ґрунт. Процес зараження можливий від почат-

ку проростання насіння до утворення першого листка.

Хвороби озимої пшениці, викликані іржею

Хвороби пшениці, що викликаються видами іржі, є найпоши-

ренішими і найчастіше зустрічаються на Земній кулі. Шкідливість

цих хвороб полягає головним чином у порушенні ними нормального

розвитку рослин: посилюється транспірація та дихання, зменшується

інтенсивність фотосинтезу і активність ферментів, передчасно вси-

хає листя. Масовість поширення і швидкість їх наростання призво-

дить в окремі роки до значних втрат урожаю зерна. Найбільш по-

ширеними є три види іржі: бура, жовта і стеблова.

Бура або листкова іржа (Риссіпіа ігіїісіпа Е, Риссіпіа

гесопшґа). З усіх видів іржі вона найбільш поширена, особливо в

Поліссі та Лісостепу. Характерною ознакою цієї хвороби є іржаво-

бурі, безсистемно розміщені на листках овальні пустули. Пізніше

утворюються чорні пустули. Розвитку хвороби сприяє стійка теп-

ла погода (15-20° С) з високою вологістю повітря.

128

Навесні хвороба розвивається слабо. Тільки починаючи з фази

колосіння вона інтенсивно розвивається і досягає максимуму в

фазах цвітіння - молочної стиглості. Значне ураження верхнього

листка призводить до зниження врожайності на 40% і більше.

Основним джерелом інфекції є уражені бурою іржею посіви пше-

ниці та дикі злаки.

Жовта іржа (Риссіпіа зігііґогітш

\¥). Найбільш поширена в

західних областях України. Хвороба дуже шкідлива і при сильно-

му її розвитку втрати врожаю зерна можуть становити до 100%.

Хвороба поширюється в роки з вологою й прохолодною погодою

навесні і в першій половині літа. Оптимальна температура для

ураження рослин-4-13° С. За температури вище 21° С розвиток

гриба призупиняється і зараження не відбувається. Хвороба ура-

жує листя, піхви, колоскові луски, остюки й навіть зерно. В місцях

ураження утворюються характерні світло-жовті дрібні уредопусту-

ли, розміщені правильними рядами у вигляді видовжених смужок.

Жовта іржа знижує фотосинтетичну діяльність листків, затримує

ріст кореневої системи рослин. При ураженні колоса зерно слабо

наливається, підсихає і стає щуплим. Джерелами інфекції є ураже-

ні хворобою дикі злаки, падалиця, посіви зернових культур.

Стеблова або лінійна іржа (Риссіпіа §гагаіпІ8 Регз). Зустріча-

ється у всіх зонах України, проте розвиток її незначний. Найбільш

поширена у західних областях. Найкращі умови для поширення

стеблової іржі - сніжна зима, тепла погода під час вегетації і чер-

гування теплої вологої погоди з сонячними днями. Оптимальна

температура для зараження рослин 21-25° С. Обов'язковою умо-

вою проростання урединіоспор є наявність крапель дощу чи роси.

Уражує переважно стебла, рідше листя та колоскові луски. Пус-

тули від жовто-бурого до темно-коричневого кольору довжиною

до 1 см розміщуються на листкових піхвах і стеблах у вигляді

рядків. Сильне ураження стебла спричиняє вилягання рослин, сте-

бла можуть надламуватись, а рослини гинуть. Ураження стебла

під колосом призводить до виснаження зерна. Втрати врожаю

можуть становити 60-70% і більше. Фосфорні та калійні добрива

знижують інтенсивність ураження, незбалансоване внесення азот-

них добрив підвищує шкідливість хвороби. Джерелами інфекції є

злакові бур'яни, уражені посіви.

129

Борошниста роса (ЕгузірЬе §гатіпі§ Б). Поширена хвороба пше-

ниць, особливо прогресує в останні роки в зв'язку з інтенсифікацією

виробництва зерна. Збільшення доз азотних добрив, підвищення

норми висіву створюють винятково сприятливі умови для її розвит-

ку. Борошниста роса проявляється у вигляді білого павутинного на-

льоту і ватоподібних подушок. Хвороба уражує листки, стебла, ли-

сткові піхви, іноді колосся. Оптимальні умови для проростання спор

і зараження рослин є 15-20° С та відносна вологість повітря 60-

100%. Як правило, більше уражуються цією хворобою ранні посіви

озимої пшениці. Борошниста роса дуже шкідлива. За сильного ура-

ження зменшується кущистість, листя передчасно відмирає, посла-

блюється склеренхіма стебел, що призводить до вилягання. В ура-

жених рослин порушується фотосинтез, руйнується хлорофіл і в

результаті знижується їх продуктивність та якість зерна. При силь-

ному ураженні восени пшениця нерідко гине взимку або навесні.

Втрати врожаю в окремі роки можуть перевищувати 40%.

Високоефективною для захисту від борошнистої роси є оброб-

ка посівів фунгіцидами.

Септоріоз. Найбільш поширений у зонах достатнього зволо-

ження, особливо в Поліссі і північній частині Лісостепу. Септоріоз

уражує листки, стебла, колосся рослин. На посівах пшениці най-

більш шкідливими є колосова (Зеріогіа поаошт Вегк) і листкова

(Зерюгіа ігііісі Оезт) форми септоріозу. Зовні ураження цими дво-

ма видами мало відрізняються одне від одного. Основна візуаль-

на різниця між ними полягає в тому, що перший уражує всі надзе-

мні органи рослин, а другий - переважно листя. На місці ураження

утворюються плями різного кольору - світлі, бурі, жовті, світло-

бурі, нерідко з темною облямівкою. У центрі їх містяться пікніди у

вигляді дрібних чорних крапок. На стеблі уражуються вузли, а на

зеленому колосі - луски. Особливо сильно хвороба розвивається

за вологої погоди і температури повітря 20-25° С.

Септоріоз інтенсивніше уражує старіючі тканини, ніж молоді. Ура-

ження септоріозом збільшується також внаслідок травмуван-

ня рослин, стресів, опіків і т.п. Шкідливість септоріозу полягає у

зменшенні асиміляційної поверхні листя, засиханні листків, ламкості

стебел, недорозвинутості колосу, передчасному достиганні

хлібів, що призводить до недобору врожаю на 30-40% і більше.

130

Септоріоз з'являється восени і продовжує розвиватися навесні.

В останні роки дуже поширена, основна хвороба озимої пшениці.

Септоріози двох типів можна спостерігати вже на сходах пше-

ниці. Септоріоз колоса проявляється на колеоптилях та піхвах

перших листків у вигляді дрібних бурих наростів (галів), у яких

згодом формуються вмістилища спор - шкніди. На перших ета-

пах симптоми хвороби подібні до тих, які спричиняють фузаріозна

і звичайна кореневі гнилі, їх можна легко переплутати. Інфекція

(пікноспори) поширюється на полі з краплями води і, потрапляючи

на листкову пластинку, заражає листя рослин. Тоді утворюються

світлі, неправильної форми, нерівномірно розкидані плями з тем-

ними краями. Зберігається інфекція в насінні, а також у ґрунті на

листкових рештках.Ефективний захист від цього типу септо-

ріозу забезпечує протруювання насіння.

Інший поширений тип септоріозу - септоріоз листя, збудник

якого з насінням не передається. На сходах він утворює жовті

короткі смужки, які пізніше темнішають і вкриваються чорними

пікнідами - вмістилищами спор.

Основне джерело інфекції - уражені рештки, сходи озимої пше-

ниці, а також уражене насіння (8. посіогит).

Високу ефективність у боротьбі з септоріозом забезпечує обп-

рискування посівів фунгіцидами (табл. 1.32).

Фузаріоз колоса (Ризагішті §гатіпеагат 8сЬшаЬе). Пошире-

ний повсюди, особливої шкоди завдає в роки з відносною вологіс-

тю повітря понад 70% і сприятливою температурою (22-25° С) у

другій половині вегетації. Шкідливість хвороби зростає за умов

різкої зміни вологості повітря. Ураження відбувається у фазі цві-

тіння. Інфекція проникає у колос із краплями дощу чи роси і зго-

дом біля основи колоскових лусок з'являються перші симптоми у

вигляді бурих водянистих плям. За сприятливих умов на уражених

лусочках, залежно від виду збудника, з'являється наліт грибниці

рожевого, оранжевого або червоного кольору. Уражатися

може верхня, середня або нижня частина колоса, рідше - весь

колос. За наявності опадів уражене фузаріозом колосся може по-

криватися нальотом сапрофітних грибів: АІІегпагіа Іепиіз Рг. і

Сіааозрогіит ЬегЬагит Рг., внаслідок чого колосся стає майже

чорним. Ураження колоса завжди призводить до ураження зерна.

131

Найбільшої шкідливості хвороба досягає при зараженні колоса у

фазі цвітіння. В ураженому в цей період колоссі формується плю-

скле білувате зерно, часто з помітним нальотом грибниці на пове-

рхні всієї зернівки. За більш пізніх строків зараження, уражені зер-

нівки зовні не відрізняються від здорових, але несуть у собі

приховану інфекцію.

Фузаріоз колоса за шкідливістю посідає одне з перших місць.

Недобір урожаю може сягати 2СМ0%, іноді - до 80%. Хвороба

погіршує хлібопекарські якості борошна. Випечений із фузаріоз-

ного зерна хліб має низьку якість, токсичну і одурманюючу власти-

вості, за що отримав назву "п'яний хліб".

Джерело інфекції-рослинні рештки, ґрунт, насіння.

Снігова або фузаріозна плісень (Ризагішп піуаіе Р). Пошире-

на переважно в зоні Полісся та в західних областях Лісостепу.

Спостерігається в роки, коли на непромерзлий ґрунт випадає тов-

стий шар снігу, під покривом якого у рослин посилюються процеси

дисиміляції (розщеплення органічних речовин), що призводить до

їх ослаблення. Хвороба проявляється після танення снігу у вигля-

ді плям на листках з білим або рожевуватим нальотом. Листки

склеюються, жовтіють і засихають. Часто всихають й інші час-

тини рослин, що призводить до їх загибелі. Зменшити негативний

вплив снігової плісняви можна своєчасним підживленням азотни-

ми добривами і весняним боронуванням посівів. Основне джере-

ло інфекції - уражені рештки, насіння, ґрунт.

Оливкова плісень (Сіасіозрогішті ЬегЬашт Рг, Сіасюзрогіит

§гатіпит Сда). Хвороба проявляється під час достигання, особ-

ливо у вологу погоду. Характерними ознаками є оливково-чорний

наліт на стеблах, колосках, листкових пластинках, іноді на зерні.

Запізнення зі збиранням зерна у вологу погоду призводить до си-

льного поширення хвороби, внаслідок чого спостерігається почо-

рніння всієї надземної маси рослин. Основне джерело інфекції -

уражені рослинні рештки і насіння.

Аскохітоз (засихання листків) (Азсоспуіа 8рр.). Пошире-

ний повсюди. Найінтенсивніше розвивається за умов теплої пого-

ди з частими дощами. На середині листкових пластинок спочатку

виникають бліді плями з темно-коричневою облямівкою. На ура-

женій тканині утворюються чорні пікніди. Шкідливість аскохітозу

132

на посівах пшениці полягає у передчасному засиханні листків.

Втрати врожаю можуть досягати 5-10% і більше.

Альтернаріоз (чорний зародок насіння) (АІІегпагіа Гепиіз

№ез і ОгесЬзІега зогокіпіапа ЗиЬгат). На посівах пшениці ця хво-

роба проявляється у фазі цвітіння - молочної стиглості у вигляді

темних плям на КОЛОСКОВИХ лусках. Пізніше, під час достигання

зерна, спостерігається почорніння зародка {чорний зародок на-

сіння). Значного поширення ця хвороба набуває в роки з високою

температурою (більше 24°С) і вологістю повітря в фазах цвітіння

і молочної стиглості. Зерно фізіологічно недорозвинуте, має низь-

ку енергію проростання і схожість. Рослини, вирощені з таких на-

сінин, відстають у рості, маловрожайні. Борошно із зерна з "чор-

ним зародком" має темніше забарвлення і низьку хлібопекарську

якість.

Темно-бура плямистість (темно-бурий гельмінтоспоріоз)

(Віроіагіз зогокіпіапа ЗЬоет, БгесЬзІега ггігісі - герепііз По,

Неїтіпіозрогіит ігйісі - герепііз Оіесї). Зустрічається повсюди. Най-

більш поширена в роки з теплим та дощовим літом. Характерними

ознаками є поява спочатку темних, а згодом темно-сірих або світ-

ло-бурих плям з більш світлою серединою і темною облямівкою. За

високої вологості повітря на них утворюється оливково-бурий наліт

гриба. Уражені листки засихають. Подібне ураження може бути на

нижніх вузлах стебел. Хвороба важко діагностується, оскільки

подібна до септоріозу. Може уражатися колос - колоскові луски

буріють, зародковий кінець насінини чорніє або коричневіє ("чорний

зародок"). Крім надземних органів, можливий негативний вплив на

кореневу систему. Корінці темніють і загнивають, що призводить до

пожовтіння і випадання рослин. Патоген темно-бурої плямистості

одночасно є збудником гельмінтоспоріозної кореневої гнилі. Втрати

врожаю деколи сягають 30-40%.

Бактеріальні хвороби

Пшениця уражується кількома бактеріозами, з яких найбільш

часто зустрічається базальний і чорний.

Базальний бактеріоз (Рзеисіотопаз зугіп§ае Уоип§., Рзеиао-

топаз аігоїасіепз 8іарр). Проявляється у вигляді водянистих плям

на листках і колоссі. Пізніше плями стають коричневими. При силь-

133

ному ураженні спостерігається карликовість стебел, почорніння ко-

лоскових лусок, зерно чорніє внизу, а решта його набуває червону-

ватого забарвлення.

Чорний бактеріоз (ХапІЇютопаз Ігапзшсепз Оо\у). Уражені ро-

слини мають коричневі і чорні смуги та плями на листках, стеб-

лах і колосках. Колоскові луски і остюки, а інколи і цілий колос,

стають чорними. Рослини пригнічені, в'януть і всихають внаслі-

док закупорки і руйнування провідних судин.

Оптимальними для розвитку бактеріозу є температура 25-30°С

і висока відносна вологість повітря.

Вірусні хвороби

Відомо понад 20 вірусів, що уражують пшеницю. Найбільш по-

ширені і шкідливі є смугаста мозаїка і мозаїка озимої пшениці.

Смугаста мозаїка. В інфікованих рослин на листках з'являють-

ся світло-зелені плями і смуги, які розташовуються вздовж жи-

лок. Листки жовтіють, рослини відстають у рості і всихають при

виході в трубку. На слабоуражених рослинах зерно щупле. Вірус

Є\УЬеаі

зігеак тозаіс

УІПІЗ)

передається кліщами

Асегіа

Ігіїісі 8спеу.

Мозаїка

озимої

пшениці.

Переносять цей

вірус

(Киззіап

\УІПІЄГ

\уЬеаі тозаіс УІШЗ) цикадки смугаста і шестикрапкова. У хворих

рослин спостерігається надмірне кущіння, жовті повздовжні смуги.

Уражені листки всихають, може спостерігатись загибель рослин.

Жовта карликовість ячменю. Ріст уражених рослин спові-

льнюється, внаслідок чого вони лишаються недорозвинутими, ка-

рликовими. На листках видно жовті смуги вздовж жилки. Листки

стирчать догори, кінці їх стають жовто-оранжевими до червоно-

го. Рослини пшениці формують безплідне колосся або зовсім його

не утворюють.

Збудником хвороби є вірус Вагіеи уе11о\у ашагі

уігаз (ВУОУ),

ЯКИЙ

зберігається у соку рослин. Крім пшениці, він

уражує

ячмінь,

овес, дикорослі злаки. Основний перенощик інфекції - різні види

попелиць.

Втрати врожаю від вірусних хвороб завжди більші в умовах

тривалої осінньої вегетації пшениці внаслідок сильнішого розпо-

всюдження попелиць, цикадок та інших перенощиків вірусів.

134

Ензимо-мікозне виснаження зерна

Якщо у фазах молочної, воскової і повної стиглості зерна трива-

лий час випадають дощі (наприклад, 2004 і 2005 рр. у Західній Укра-

їні), це призводить до надмірного насичення зерна водою, що спри-

чинює гідроліз вуглеводів, білків та інших продуктів фотосинтезу.

Внаслідок збільшення гідростатичного тиску всередині клітин, ви-

никають тріщини стінок клітин та оболонок зернівки. Через ці отво-

ри виступає продукт гідролізу - цукриста рідина, на якій інтенсивно

розвиваються гриби родів АІІегпагіа Рг, Сіасіозрогіига Ьіпк та

Ризагіит, які спричинюють розвиток чорного зародку та оливкової

плісені. Виснажене зерно має низькі хлібопекарські та насіннєві якості.

Найкращий метод боротьби з хворобами - це впровадження стій-

ких до ураження сортів. У сприятливих для розвитку хвороб умовах

ці сорти не знижують урожайність. Хімічну обробку посівів не прово-

дять або застосовують у невеликих розмірах. Особливо ціняться сорти,

які мають комплексну стійкість проти основних хвороб.

Зменшують захворювання агротехнічні заходи. Це правиль-

не чергування культуру сівозміні, розміщення пшениці після кра-

щих попередників. Своєчасним основним обробітком ґрунту

можна значно зменшити нагромадження інфекції на полях.

Система удобрення повинна передбачати внесення органіч-

них і мінеральних добрив. Органічні добрива добре впливають на

розвиток мікрофлори, яка є антагоністом патогенів. Ефективність

мінеральних добрив залежить від їх співвідношення. Фосфорні і

калійні добрива підвищують стійкість рослин до хвороб. Надмір-

не, непропорційне внесення азотних добрив призводить до розпу-

шення тканин рослин, що сприяє розвитку хвороб.

Найбільш стійка до ураження хворобами пшениця оптималь-

них строків сівби. На надто ранніх посівах восени нагромаджу-

ється значно більше інфекції бурої і жовтої іржі, борошнистої роси,

кореневих гнилей, септоріозу, бактеріальних і вірусних хвороб. Пі-

зні посіви сильніше уражаються сажкою. Глибоко посіяне насіння

(6-8 см) довше сходить, а його проростки зазнають ураження збу-

дниками пліснявіння, гнилі кореневої, сажки твердої.

В останні роки прогресуючому поширенню хвороб, поряд з під-

вищеними дозами азотних добрив, сприяли необгрунтовано великі

135

Лихочвор В.В., Петриченко В.Ф. Рослинництво. Сучасні інтенсивні технології вирощування основних польових куль­тур

Подождите немного. Документ загружается.

Лихочвор В.В., Петриченко В.Ф. Рослинництво. Сучасні інтенсивні технології вирощування основних польових культур