Лекции - Операционный менеджмент (на укр. языке)

Подождите немного. Документ загружается.

Як було відзначено, стратегічні рішення приймають

із перспективою більш ніж на 1 рік, а тактичні повинні

служити для їхнього досягнення. Прийняття Г.Фордом

стратегічного рішення про введення конвеєрного

виробництва в 1913 році дозволило домогтися

істотного зниження собівартості автомобіля марки

"Ті", він став лідером на ринку автомобілів по низьких

витратах. У той же час була допущена тактична

помилка відносно якості автомобілів: "Ми виготовимо

вам автомобіль будь-якого кольору, якщо цей колір -

чорний". Зневага потребами ринку привело до того, що

популярність автомобіля "Ті" різко впала, що

відбилося на обсягах його продажів. Швидко

перебудуватися Форду не вдалося, тому що потрібно

було міняти технологію сушіння після фарбування.

4. В основному операційна стратегія приймається

реактивно, тобто в залежності від ситуації. Тому

однією з проблем являється пристосування операційної

стратегії до ринкової. При цьому завдання операційних

менеджерів полягають у тому, щоб: а) визначити

найбільш сильні місця на підприємстві, б) порівняти

обрану стратегію із вимогами ринку та внести зміни

заради покращення роботи підприємства. Така задача

вирішується методом профілюванням стратегії [4].

Порівняння здійснюється за допомогою спеціальних

матриць, що дає можливість побачити розрив між

вимогами ринку й діяльністю організації (див. приклад

порівняння підприємств по пошиттю одягу).

Показники Рівень досягнення

Мікс

товарів/послуг

Товари Послуги

Гнучкість

проектування

Стандарт На замовлення

Якість

проектування

Виконання

задачі

Відмінне

Якість доставки

Незначні

відхилення

Бездефіцитне

Витрати Високі Низькі

Гнучкість

випуску

Стабільна Змінний

Час реалізації

замовлення

Швидкий Тривалий

Надійність Висока Не постійна

У прикладі суцільною лінією показані

характеристики діяльності досліджуваного

підприємства А, пунктирною - його основного

ринкового конкурента Б.

Отриманий профіль показує, що підприємство А не

має ніяких переваг, які можна було б розвивати. У той

же час воно відстає від ринкових вимог за ціною,

якістю, послугам.

Профілювання дає також можливість визначити, які

з характеристик підприємства є завищеними, а, отже,

розглянути можливість їхнього скорочення до

допустимого рівня, що дозволяє знизити витрати

виробництва й ціну.

Тема 5. Агрегатне планування в

операційних системах

1. Агрегатне планування, його зміст та основні

стратегії. Переваги та недоліки агрегатного

планування. Методи агрегатного планування та

їх порівняльна характеристика.

2. Агрегатне планування сервісних систем та його

особливості.

Література: [1, с. 109-140], [2, с.135-148], [13].

Основні поняття: агрегатне планування, сукупний

попит, стратегії агрегатного планування.

1. Агрегатне планування – це форма тактичного,

середньострокового плану. Термін „агрегування”

означає об’єднання, укрупнення ресурсів у блоки.

Агрегатне планування передбачає визначення обсягу та

часу виробництва в середньострокові періоди

(наприклад, поквартально, помісячно).

Мета агрегатного планування - забезпечити

задоволення сукупного попиту на продукцію при

мінімізації загальної суми витрат.

Сукупний попит - сумарний обсяг попиту на

товари і послуги, вироблені операційною системою.

Агрегатне планування може використовуватися як у

виробничих, так і у сервісних системах. Наприклад,

при виробництві комп’ютерів різних моделей,

агрегатний план буде показувати, загальну кількість

усіх моделей, які будуть випускатися щомісячно. Ця

кількість може бути приблизно однаковою по місяцях,

тому що попит відносно стабільний.

Якщо сервісна фірма надає послуги із навчання по

роботі на комп’ютері серед бізнесменів, то вона може

стикнутися із проблемами мінливості попиту. Так,

влітку попит може зменшуватися. Отже, в агрегатному

плані необхідно передбачити заходи щодо адаптації до

попиту. Це може бути збільшення найму викладачів

під час його зростання та звільнення під час спаду;

передача частини учнів другим навчальним фірмам.

Таким чином, агрегатне планування випуску

продукції передбачає ухвалення рішення про те, як

експлуатувати операційну систему з урахуванням змін

сукупного попиту.

2. Можна виділити три основні стратегії планування

сукупного обсягу виробництва:

- Стратегія постійний обсяг виробництва при

постійній чисельності робочої сили передбачає

сталість обсягу випуску продукції незалежно від

коливань попиту (вирівнювання потужності).

Чисельність робочої сили

Обсяги виробництва

Час

Попит

Запас продукції

Різницю між обсягом сукупного попиту й обсягом

випуску регулюють шляхом збільшення або

зменшення запасу виготовленої продукції або

портфеля відкладеного попиту клієнтів.

Така стратегія використовується, якщо є можливість

створювати запаси готової продукції. В період спаду

попиту продукція надходить на склад і продається під

час його зростання.

Дана стратегія може використовуватися лише на

виробництві, бо у сфері послуг не можна створювати

запаси, не можна використовувати для продуктів, що

швидко псуються. Недоліком стратегії є зростання

витрат на зберігання запасів.

- При реалізації стратегії змінний обсяг випуску при

постійній чисельності робочої сили обсяг випуску

змінюється в залежності від попиту, але чисельність

робочої сили залишається постійною (погоня за

попитом 1).

Розбіжності між обсягом виробництва і чисельністю

робочої сили регулюють шляхом організації

Робоча сила

Випуск продукції

Організація позаурочної роботи

Час

Компенсація

простоїв

Попит

понаднормової роботи, надання відгулів або передачі

частини обсягу роботи субпідрядникам.

Стратегія характерна для трудомістких

підприємств, де використовується високо

кваліфікований персонал, а створення запасів готової

продукції недоцільно. Позитивним є підвищення

завантаженості потужностей, бо устаткування працює

довше. Негативним моментом є підвищення виплат на

заробітну плату, оскільки понаднормована робота

коштує дорожче.

- Стратегія перемінний обсяг випуску при

перемінній чисельності робочої сили передбачає

наймання і звільнення робітників відповідно до змін

обсягу виробництва (погоня за попитом 2).

Ця стратегія характерна для підприємств сезонного

виробництва, що використовують робочу силу низької

кваліфікації (курорти, консервна промисловість).

Вищеперелічені стратегії називають чистими,

оскільки в них змінюється лише одна величина.

Існують також змішані стратегії, коли крім

Звільнення

Прийом

Звільнення

Рух робочої сили

Випуск продукції

Час

Попит

перерахованих заходів використовують і інші,

наприклад, супідряд.

При розробленні агрегатних планів для сервісних

систем треба мати на увазі, що:

1) у деяких фірмах воно буде спрощене у порівнянні

із виробничими підприємствами (банки, перевезення,

ресторани швидкого харчування тощо),

2) сервісні фірми не можуть створювати запаси,

субконтракт для них може привести до втрат клієнтів,

тому їхні агрегатні плани будуються на зміні

персоналу (багатопрофільне навчання, ротація, зміни

робочого розкладу, тимчасовий найом тощо).

3. Витрати, що враховуються при плануванні

План випуску продукції може вплинути на розмір

цілого ряду виробничих витрат:

1) основні виробничі витрати – постійні та змінні

витрати, пов’язані із виготовленням продукції. Вони

включають оплату праці, як в основний, так і в

понаднормований час.

2) витрати через коливання попиту – пов’язані із

наймом, підготовкою, звільненням персоналу.

3) витрати зберігання матеріальних запасів – це

витрати на запаси, зберігання, втрати на ін.

4) втрати через невиконання замовлення – втрати

виручки від реалізації.

Тема 6. Короткострокове планування

виробництва

1. Короткострокові плани та підходи до їх

складання

2. Система основних взаємозв’язків тактичних

планів та процедура планування потреби в

матеріалах (ППМ).

3. Короткострокові розклади, контроль

завантаження робочих центрів та визначення

послідовності робіт.

4. Короткострокове планування роботи персоналу

у сервісних системах

Література: [1, с. 141-177], [13]

Основні поняття: розклад, зустрічний розклад,

зворотній розклад, система MRP, дерево структури

виробу, робочий центр, завантаження центру, графіки

Гантта, правила пріоритетів виконання робіт, правило

першої години.

1. Короткострокове планування на підприємстві - це

перехід від агрегатного плану до більш конкретного. В

результаті на підприємстві розробляється розклад

(основний виробничий план).

Розклад доводить конкретні завдання щодо

використання персоналу, матеріалів, обладнання,

приміщень тощо.

Залежно від специфіки діяльності підприємстві

існують різні види розкладів:

Організація Розклади

Університет розклад занять,

розклад консультацій,

розклад роботи гуртків

Лікарня розклад приймання лікарів

розклад використання хірургічних

приміщень

розклад приймання процедур

Завдяки розкладам стає можливим: звести до

мінімуму тривалість виробничого процесу, знизити

рівень запасів, зменшити час очікування покупців у

сервісних системах, більш ефективно використовувати

персонал тощо.

В залежності від направленості планування у часі

розрізняють два найбільш поширені підходи до

складання розкладів:

1) зустрічний розклад

2) зворотний розклад.

Зустрічний розклад передбачає, що початок

виконання робіт розпочинається відразу, коли стає

відома потреба у них (наприклад, у вузі, на

металургійних підприємствах).

Таке планування яке спрямоване у майбутнє

називається прямим. У цьому випадку система

спочатку отримує замовлення, а потім планує кожну

операцію, яка має бути виконана у майбутньому. Це

дає можливість визначити найбільш ранній термін

виконання замовлення.

У зворотному розкладі планування виконання

робіт починається з кінця, тобто першою розписується

операція, яка буде виконуватися останньою

(календарний план виготовлення деталей).

Таким чином, зворотне планування обирає за

відправну точку якусь дату у майбутньому (наприклад,

день, коли замовлення має бути готовим) та планує

необхідні операції в зворотній послідовності. Такий

підхід дозволяє визначити, коли повинно початися

виконання замовлення, щоб воно було готове до

визначеного терміну.

2. Основний взаємозв’язок тактичних планів

виробництва показаний на рис 1.

Щоб організувати виробництво у коротко-

строковому періоді, необхідно налагодити поставки

сировини та матеріалів так, щоб у потрібний час

прибувала така їх кількість, яка необхідна для

оброблення певної партії.

Для визначення потреби у матеріалах, необхідних

для виконання основного плану, застосовується

система планування матеріальних потреб (MRP). За

допомогою цієї системи можна скласти календарний

план, у якому буде точно визначено, коли замовляти

або виготовляти необхідні матеріалам, компоненти,

деталі.

Основна вихідна інформація для планування

матеріальних потреб:

- виробничий графік;

- специфікації або відомості використовуваних

матеріалів;