Лекции - Операционный менеджмент (на укр. языке)

Подождите немного. Документ загружается.

Рис.9.3. Графік АВС-аналізу

У групу А входять ті матеріальні ресурси, на частку

яких приходиться біля 70-80% загальної вартості

запасів. Причому кількість назв таких запасів складає

приблизно 15-20% усіх запасів.

У групу В входить біля 30% назв запасів, а у

вартості вони займають 15-25%.

У групу С входять інші запаси. Це дешеві матеріали

(десь 5% річного обсягу), але загальна кількість їх назв

складає 55%.

Політика контролю, заснована на АВС-аналізі така:

1) По групі А обирають більш надійних

постачальників.

2) Назви А частіше контролюють, ніж В і С.

Вони розміщуються на більш надійних місцях на

складі.

3) Прогноз потреби товарів групи А повинен

бути більш ретельним.

121

% общей стоимости

% наимено-

ваний

100

Тема 10. Управління якістю продукції та

послуг

1. Поняття якості, її основні характеристики.

2. Економічно оптимальна якість.

3. Система забезпечення якості продукції на

підприємстві.

4. Статистичний контроль якості та тотальне

управління якістю

Література: [1, с.519-567], [2, с.200-222], [4, с.243-279],

[13], [14, с.225-255].

Основні поняття: якість, якістю відповідності

технічним умовам, функціональна якість, ціна якості,

економічно оптимальна якість, стандарти,

стандартизація, реактивний та попереджувальний

підхід до управління якістю, статистичні методи

контролю якості, система TQM.

1. До тактичних рішень операційної системи

відноситься тактика в області управління якістю.

Тактики з якості - визначення припустимого рівня

якості, розробка політики й процедур по досягненню

цього рівня.

Поняття „якість” має свою історію. Так, Арістотель

у Ш в. до н.е. писав, що якість – це різниця між

предметами, диференціація на погане та хороше.

Японський спеціаліст Ісікава важає, що якість – це

властивість, що характеризує здатність задовольняти

потреби споживачів.

122

Якість - це сукупність характеристик об’єкту, що

відноситься до його здатності задовольняти визначені

та допустимі потреби (Міжнародний стандарт ІСО

8402-86).

Ланцюжок поняття якості відбиває три важливих

аспекти якості. На 1 етапі якість означає той ступінь, у

якій послуги або товари фірми відповідають її

внутрішнім технічним умовам (технічний рівень

якості). На 2 етапі оцінюється якість конструкції,

тобто якість може відповідати технічним вимогам

фірми на конструкцію виробу, але сама конструкція

може бути як високого, так і низької якості. На 3 етапі

якість означає ту ступінь, у якій робота або

функціонування послуг або товарів фірми задовольняє

реальні потреби споживачів. Цей аспект якості

називається функціональною якістю.

2. Досягнення визначеної якості для підприємства

повязано із визначеними витратами. Існує поняття

„ціна якості” – сума витрат на контроль, а також

втрат, через відмови виробів.

ЦІНА ЯКОСТІ

Витрати на забезпечення якості

продукції

Втрати через незадовільну якість

продукції

Витрати на

попередження

випуску неякісної

продукції

Витрати на

контроль

якості

Втрати у сфері

виробництва

Втрати у сфері

обертання

Витрати на

підготовку

персоналу

Витрати з

контролю

якості

готових

Втрати через

виправлення

операційного

браку

Втрати на

ремонт виробів

та гарантійний

період

123

виробів

Витрати на

удосконалення

технічних засобів

з управління

якістю

Витрати з

проведення

тестування

Втрати з

виправлення

виготовлених

виробів

незадовільної

якості

Втрати

пов’язані із

рекламаціями

споживачів

Залежність між витратами на забезпечення якості і

втратами на виправлення якості показано на рис. 10.1.

1 – втрати через незадовільну якість

2 – витрати на забезпечення якості

3 – загальні витрати (ціна якості)

Рис.10.1. Оптимальна ціна якості

Економічно оптимальною якістю буде така, коли на

одиницю витрат отримують більше якості. Для

розрахунку економічно оптимальної якості знаходять

співвідношення якості (Q) та витрат (З) (ціна одиниці

якості):

124

Якість

Ціна якості

Оптимальна

ціна якості

Копт 

У знаменнику формули – продажна ціна виробу,

витрати по експлуатації, ремонту, утилізації виробу. У

чисельнику – якість, яку оцінюють за допомогою

різних показників.

3. Єдиного підходу до управління якістю не існує.

Американський спеціаліст Ф.Кросбі вважає, що

проблема управління якості полягає у тому, що якість

треба не контролювати, а формувати. Тому основними

правилами, що сприяють рішенню проблеми якості, на

його думку є:

1. Вироблення чіткої політики в області якості та

доведення її до кожного співробітника.

2. Вимагати від усіх співробітників працювати без

дефектів.

3. Змінювати вимоги до якості лише у більш

жорстку сторону.

4. Не припускати жодних компромісів у питаннях

якості.

В умовах України система управління якості стає

важливою проблемою, причому ця система повинна

охоплювати усі боки діяльності підприємства.

Важливе значення у питаннях якості має розробка

стандартів якості.

Стандарти – це нормативні документи,

затверджені органом стандартизації, які

упорядковують певну область (стандарти споживчих

якостей, стандарти тари).

Існують такі категорії стандартів:

125

- державні стандарти (ДСТ)

- стандарти підприємств (СТП), тощо

- документи ТУ – містять технічні вимоги до

продукції, послугам, процесам.

- звід правил

– технічні правила – рекомендації з монтажу

устаткування, технічному обслуговуванню,

експлуатації.

- регламент – документ, у якому містяться правові

норми, та методичні вказівки з проведення контролю

та перевірок продукції.

Стандартизація – це діяльність з розроблення

вимог, норм, правил, які забезпечують право

споживача на придбання товару належної якості за

прийнятну ціну, а також право на безпеку.

Цілі стандартизації:

- безпека продукції;

- сумісність та взаємозамінність,

- якість;

- єдиний підхід до виміру;

- визначення основних споживчих якостей

продукції;

- технічна єдність при розробленні, виробництві

продукції та здійсненню послуг.

У Законі України «Про стандартизацію» закріплено

статус Державного комітету України по стандартизації,

метрології та сертифікації, який здійснює контроль та

догляд за виконанням нормативних документів та

представляє Україну у міжнародних організаціях.

126

4. Управління якістю на підприємствах може

здійснюватися за допомогою двох підходів:

реактивного та попереджувального.

Перший підхід представлений статистичними

методами контролю якості. Його сутність полягає у

тому, що основним методом усунення браку

вважається перевірка усіх без винятку одиниць

продукції. Але через об’єктивні причини перевірку

можна проводити лише вибірково.

Статистичний контроль – це вибірковий

контроль якості, коли не намагаються визначити

причини дефектів, а лише констатують їх наявність.

"Сім інструментів" управління якістю:

- причинно-наслідкові діаграми (діаграми Ішікави);

- контрольні листки;

- гістограми;

- діаграми розбросу;

- аналіз Парето;

- стратіфікація;

- контрольні картки.

Попереджувальна система управління якістю - total

quality management (TQM).

Основні принципи TQM:

- орієнтація на замовника;

- ведуча роль керівництва;

- залучення працівників;

- процесний підхід;

Порівняння двох підходів до управління якістю

наведено у табл.10.1.

Таблиця 10.1

ISO 9000 TQM

127

ISO 9000 TQM

Не інтегровано у корпоративну

стратегію

Інтегрована стратегія компанії

Фокус на технічні системи і

процедури

Фокус на філософію,

концепції, інструменти та

методологію

Залучення усіх працівників не

обов’язково

Підкреслює необхідність

залучення усіх співробітників

Не передбачає постійного

покращення

TQM – це постійне

покращення, у результаті чого

TQM стає безперервною

мандрівкою до якості, що

ніколи не завершується

Відповідальність за якість

повинна бути визначена та

документально оформлена, але

часто відповідальність

покладається на відповідні

підрозділи (відділ якості)

Кожний працівник відповідає

за якість

Можливість фокусу на підрозділи

Організація усіх підрозділів,

функцій та рівнів

В основному статичний

Має на увазі зміну процесу та

культури

128

Тема 11. Управління операційною

інфраструктурою підприємства

1. Загальна характеристика інфраструктури

операційної системи.

2. Особливості управління ремонтним

господарством.

3. Управління енергетичним та транспортним

забезпеченням.

Література: [1, с. 568-618], [2, с.166-199], [4, с.280-

293], [14, с.155-224]

Основні поняття: інфраструктура підприємства,

реактивний та попереджувальний ремонт, система

ППР, технічне обслуговування, поточний, капітальний,

середній ремонт, енергетичний баланс, внутрішній,

зовнішній транспорт, вантажооборот, внутрішній

вантажоооборот, зовнішній вантажооборот,

вантажопотік.

1. Підсистема обслуговування операційної системи

(інфраструктура) потрібна для забезпечення

нормальних умов для функціонування переробної

підсистеми. До її складу входить комплекс допоміжних

та обслуговуючих виробництв, які забезпечують

основне виробництво сировиною, матеріалами,

паливом, енергією, підтримують технічне та

енергетичне обладнанння в робочому стані.

Склад виробничої інфраструктури залежить від

типу та розміру підприємства. Особливо розвинута

інфраструктура на виробничих підприємствах. Тут

129

формують спеціальні підрозділи: ремонтні,

енергетичні, транспортні, складські, тощо.

Основні задачі цих підрозділів такі:

- Ремонтне господарство – слідкує за станом

технологічного устаткування, транспортних засобів,

здійснює модернізацію устаткування. Головна мета –

здійснювати якісні послуги в потрібні терміни при

оптимальних витратах.

- Енергетичне господарство – забезпечує

підприємство усіма видами енергії – електричною,

паросиловою, підтримує працездатний стан

енергетичного устаткування, слідкує за справністю

енергетичного устаткування та за правильною його

експлуатацією.

- Транспортне господарство – забезпечує

своєчасну доставку матеріально-технічних ресурсів, як

на підприємстві, так і за його межами, слідкує за

транспортними засобами.

Отже, від роботи допоміжних підрозділів залежить

ритмічна та безперебійна робота основного

виробництва, економічне використання ресурсів

підприємства.

2. Другим по значенню, після основного

виробництва, являється ремонтне господарство.

Ремонт – це сукупність техніко-економічних та

організаційних заходів, пов’язаних із підтримкою і

частковим або повним відновленням основних фондів.

Вихід із ладу устаткування, особливо на великих

промислових підприємствах, може привести до

зниження обсягів виробництва, до втрати покупців та

ринків збуту. Тому у всіх організаціях існує політика

130