Лекции - Операционный менеджмент (на укр. языке)

Подождите немного. Документ загружается.

Пріоритетність виконання робіт встановимо за

найменшим рівнем Кв:

- монтаж газопроводу (0,5)

- монтаж вентиляції (0,7)

- монтаж трубопроводу (0,9)

- монтаж котлів (1,0)

- монтаж теплообмінників (2,5)

- встановлення автоматики (3,0)

- перевірка системи (10,0).

Отже, робота з низьким критичним відношенням

(меншим від 1,0) випадає з розкладу, відстає.

Коли КВ дорівнює 1,0, то робота знаходиться в

межах розкладу.

КВ більше від 1,0 – робота випереджає розклад і час

виконання не напружений.

4. Задача календарного планування в сервісних

організаціях зв'язана зі складанням тижневих, добових,

чергових графіків роботи персоналу.

Тижневий графік повинний складатися з

урахуванням режиму роботи підприємства, КЗОТ і

добової потреби в робочій силі.

Складання графіка розглянемо на прикладі.

1) Записуємо в рядок для першого працівника

значення потреби в робочій силі;

2) Викреслюємо два останніх значення (пари днів з

найменшою потребою) - це вихідні першого

працівника. Пари днів з найменшою потребою - це

така, у якій найбільше значення не більше, ніж більше

число в будь-якій іншій парі.

3) Для другого працівника, від значень

попереднього рядка віднімаємо по одиниці, а для

закреслених - переписуємо потребу.

Шифр

робітни

ка

Потреба по дням тижня

Пн Вт Ср Чт Пят Суб Воск

4 3 4 2 3 1 2

1 4 3 4 2 3 1 2

2 3 2 3 1 2 1 2

3 2 1 2 0 2 1 1

4 1 0 1 0 1 1 1

5 0 0 1 0 0 0 0

Висновок: 1 працівник - вихідні субота і неділя; 2 -

п'ятниця і субота, 3 - субота і неділя,4 - вівторок-

середа, 5 - працює тільки в середу.

Складання графіка робочих годин особливо

проблематично в таких сервісних організаціях як кафе,

ресторани. Потреба міняється щогодини. Більше всього

працівників потрібно для пікового навантаження.

Застосовується правило "першої години".

Основні обмеження: робочий день працівника

триває не більш 8 годин у зміну. Для першої години

роботи призначають стільки працівників, скільки

потрібно в цей час. Для кожного наступної години

призначають стільки додаткових працівників, скільки

потрібно.

Період

10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21

Потреба

4 6 8 8 6 4 4 6 8 10 10 6

Призна

чено

4 2 2 0 0 0 0 0 4 4 2 0

Чергую

4 (4+ 8 8 8 8 8 8 8 10 10 10

ть 2=)

Таким чином, 4 працівника призначені на 10 ранку,

потім у 11 ще 2. У 18 годин закінчується робочий день,

працівників, що вийшли з 10 годин. Тому ще 4 чоловік.

У 19 годин закінчився робочий день ще в 2

працівників, а потреба виросла ще на 2, усього

призначене 4.

Основний недолік такої організації - неефективно

використовується робоча сила. Тому застосовується

також організація робіт "зміни, що розщеплюються".

Людина виходить на роботу, відпрацьовує 4 години,

потім вільна на 2 години, а потім допрацьовує ще 4

години.

Тема 7. Оперативне управління у

виробничих системах

1. Задачі та зміст оперативного управління

2. Оперативне управління у «виштовхуючих» та

«витягуючих» виробництвах

3. Організація виробництва за системою „точно-

вчасно”

Література: [1, с. 178-222], [14, с.109-129], [13].

Основні поняття: оперативне управління

виробництвом, оперативний план, диспетчеризація,

диспетчерська служба, міжцехове оперативне

планування, внутрішньоцехове оперативне

планування, виробництво, що «виштовхує»,

виробництво, що витягує».

1.Основний зміст оперативного управління

виробництвом полягає в конкретизації плану випуску

продукції в часі і просторі, безперервному контролі і

регулюванні його виконання.

У системі оперативного керування виділяють кілька фаз:

планування

облік

контроль

аналіз

регулювання

диспетчеризація

Під час планування для кожного підрозділу

підприємства уточнюють обсяг і номенклатуру

продукції, яку потрібно випустити в заданий період.

Головна задача оперативного плану полягає у

забезпеченні чіткої, погодженої роботи усіх підрозділів

підприємства.

Для цього у процесі ОП показники тактичного

плану (виробничої програми) деталізуються в просторі

(по виробництвах, цехах, робочих місцях) і в часі

(установлюються завдання на декаду, добу, зміну,

годину). Плани доводяться до безпосередніх

виконавців, і організується їх виконання.

За сферою дії ОП поділяється на міжцехове, при

якому складаються місячні завдань і календарні плани

для цехів і підприємства в цілому, і внутрішньо

цехове. У другому випадку розробляються завдання

для ділянок, змін, бригад і робочих місць. Таким

чином, кожен виробничий підрозділ одержує свій

календарний план.

Унаслідок зміни складу виробленої продукції,

технології її виробництва, а також через порушення

термінів виконання робіт, графіка постачань і т.п.

можуть порушуватися попередньо встановлені

пропорції.

Диспетчеризація - це система безперервного

контролю й оперативного регулювання ходу

виробництва з метою забезпечення виконання плану

відповідно до розробленого календарного графіка.

Головна функція диспетчеризації – постійний

контроль за відхиленнями та ліквідація їх наслідків.

Для повного і достовірного відображення ходу

виконання робіт організують оперативний облік. Він

забезпечує своєчасне, повне та достовірне

відображення ходу виконання робіт та операцій, руху

напівфабрикатів, деталей та виробів кожним

виробничим підрозділом підприємства.

Дані обліку піддаються ретельному контролю та

аналізу. Задача контролю полягає у порівнянні

фактичних параметрів щодо технології та продукції,

даних про хід виробничого процесу із нормативними

величинами.

Нормативна база оперативного планування

включає:

- календарно-планові нормативи - тривалість

виробничого циклу, норми часу, розмір партії,

періодичність запуску продукції у виробництво;

- норми матеріалоємності - витрати сировини і

напівфабрикатів, матеріалів на одиницю продукції;

- норми використання виробничих потужностей -

продуктивність устаткування, коефіцієнт змінності;

- норми матеріальної забезпеченності - норми

запасів сировини, напівфабрикатів та ін.

Оперативний аналіз має забезпечити своєчасність

оцінки. Об'єктами аналізу можуть бути робота

устаткування, робітників, стан запасів та ін. У

результаті аналізу виявляють причини відхилення від

запланованого ходу виробництва і пропонують різні

заходи щодо ліквідації цих причин.

Завершальним етапом оперативного керування є

регулювання ходу виробничого процесу. Така

необхідність викликана усілякими випадковими

відхиленнями від плану або внесенням коректувань у

первісний план.

Диспетчеризація здійснюється за допомогою

спеціальних засобів зв'язку і сигналізації,

промислового телебачення, світлових табло,

автоматики, обчислювальних засобів і т.д.

Найпростіша форма диспетчерської служби виникла

в період промислової революції 18-19 ст. Спочатку

основною функцією служби був розподіл робочої сили,

сировини, матеріалів і облік готової продукції.

Із розвитком виробництва, створенням великих

промислових підприємств диспетчеризація стала

потрібна для оперативного керівництва комплексом

взаємозалежних процесів, регулювання взаємодії

окремих ланок підприємства. Стали створюватися

"диспетчерські служби", що виконували усі функції з

диспетчеризації.

Структура диспетчеризації залежить від специфіки

підприємства. Найпростіша форма диспетчеризації

здійснюється за допомогою двостороннього

телефонного зв'язку. Невеликі будівельні майданчики,

підприємства мають один диспетчерський пункт.

На великих об'єктах з розгалуженою структурою

(енергосистема) діє кілька місцевих і один

центральний диспетчерський пункт, що координує їх

діяльність.

Вища інстанція диспетчерської служби - начальник

виробництва - він же головний диспетчер

підприємства. Він віддає розпорядження, щодо

виконання виробничої програми, що є обов'язковими

для керівників усіх підрозділів і служб підприємства.

Головний диспетчер проводить диспетчерські наради,

на яких керівники доповідають про хід виконання

добового, змінного завдання, висловлюють претензії

до суміжних служб і цехів. На основі цих доповідей

головний диспетчер готує доповідь директору

підприємства, передає йому питання, які не може

вирішити самостійно.

На сучасних підприємствах усі роботи з

диспетчеризації ведуться за допомогою ЕОМ,

підсистема оперативного керування виробництвом

часто входить в АСУ підприємством (Галактика).

2. На типовому підприємстві виготовлення виробів,

розпочинається в одному кінці виробничої лінії через

послідовний ряд технологічних операцій і закінчується

обробкою виробів на іншому кінці виробничого

ланцюжка. На таких підприємствах часто

використовується система потокового виробництва з

"виштовхуванням" виробу, запущеного у виробництво.

По завершенню оброблення на одній дільниці виріб

"виштовхується" на наступну незалежно від того, чи

готова вона прийняти цей виріб на оброблення.

Багато підприємств надають перевагу іншій системі

виробництва з "витягуванням" оброблюваних виробів,

яке передбачає більш чітку координацію роботи вироб-

ничих дільниць. У цьому випадку оброблювані вироби

послідовно "витягують" із попередньої ділянки в міру

необхідності.

Обидві системи широко застосовуються на різних

підприємствах та в різних типах економіки (ринковій,

централізованій).

Виштовхувальна система планування - це

система, що ґрунтується на принципі виштовхування

напівфабрикату на всьому шляху виготовлення виробу

(рис.7.1).

Рис.7.1. Схема виштовхувальної системи планування

Із схеми видно, що при даній структурі процесом

централізованого планування охоплено кожний цех:

цех отримує конкретні місячні завдання і звітує про їх

виконання перед центральними органами планування.

Готову продукцію цех передає на міжцеховий склад.

При такому плануванні і цех, і центральні органи

планування цікавить лише виконання строків та

обсягів планового завдання. Кожний окремий цех при

цьому існує ніби ізольовано. Його не цікавить, що буде

з продукцією, яку він відправляє на проміжний склад,

чи є там залишки продукції від попереднього місяця,

чи проміжний склад порожній.

Зрозуміло, що у випадку наявності залишків у

системі виникає перенакопичення. Таке явище може

спостерігатись повсюдно, тому вважається, що цей вид

планування, якщо не вдаватися до спеціальних заходів,

веде до перенакопичення запасів (заділів) у системі. З

іншого боку, у випадку затримки виконання планових

завдань, можуть виникнути простої, основою

причиною яких є відсутність і напівфабрикатів на

проміжних складах.

У колишній командній економіці такий вид

планування був єдиним. В умовах ринкової економіки

цей вид планування використовується на заготівельних

підприємствах, що виробляють стандартизовану

продукцію широкого призначення.

Система планування, що базується на принципі

витягування готового напівфабрикату (рис.7.2) з

попередньої операції на наступну протягом усього часу

виготовлення аж до готового продукту, передбачає

розрахунок та створення на його основі величин

оборотних заділів на всіх робочих місцях. Значення

цих заділів визначається середньою потребою в

конкретних виробах, що виготовляються даним

підприємством, на короткий відрізок часу — від

одного до трьох місяців.

Рис.7.2. Витягувальна система планування

Процесом виготовлення виробів управляє

центральний плановий орган, який формує графік

збирання кінцевих виробів і пропускає його на

головний збиральний конвеєр. Збиральний конвеєр

відбирає необхідні напівфабрикати згідно з графіком

збирання з найближчих проміжних відділів. Вилучені з

цих складів напівфабрикати поповнюються цехами-

постачальниками напівфабрикатів. У свою чергу, для

того щоб поповнити вилучене, вони повинні будуть

100