Лекции - Операционный менеджмент (на укр. языке)
Подождите немного. Документ загружается.
забрати напівфабрикати від попередніх виробників і
т.д.
Процес розгортається в зворотному напрямку руху
матеріального потоку (технологічному процесу
виготовлення виробів). Інформаційним повідомленням,
що дає право забрати необхідні напівфабрикати на
будь-якій стадії процесу, є відповідні картки. Ці картки
виконують і роль планових завдань на робочих місцях,
в цехах-виробниках.
Система виштовхувального виду в основному
орієнтована на відносно постійний попит протягом
досить тривалого проміжку часу (річний період).
Витягувальна система орієнтована на роботу зі
змінним відповідно до попиту ритмом виготовлення
виробів. Тут плановими періодами для визначення
величин середніх оборотних заділів є періоди від
одного до трьох місяців. А оперативне управління в цій
системі використовує значно менші планові періоди,
аж до зміни, тому значення середньо розрахункових
ритмів у цих системах перемінні.
3.Розглянемо особливості організації виробництва
на японській автомобільній компанії Тойота.
З точки зору організації виробництва, автомобільна
промисловість має такі три основні проблеми:
1) автомобільна промисловість представляє собою
масове виробництво, де кожний автомобіль має кілька
тисяч деталей, які проходять через велику кількість
технологічних операцій.
2) існує багато модифікацій та моделей авто, попит
на які суттєво коливається.
101
3) повне оновлення авто відбувається кожні кілька
років, одночасно змінюється і значна кількість
комплектуючих.
За звичай, задачею організації виробництва у цій
галузі є виконання графіку виробництва. Це
досягається завдяки створенню запасів на усіх етапах
виробничого процесу на випадок збою або зміни
попиту. Однак на практиці це призводить до створення
великої кількості заморожених запасів, надлишку
устаткування та робочої сили.
Усе вищеперелічені не відповідає принципам
ефективної роботи Тойота. Тому була створена така
система, яка б дозволяла пристосовуватися до
коливань попиту. Вона отримала назву „точно-вчасно”.
Система „точно-вчасно” – це метод скорочення часу
виконання замовлення завдяки постійній готовності до
змін, коли запас не перевищує мінімуму, який
необхідний для забезпечення неперервності
виробничого процесу.
Першою вимогою системи Тойота є наявність
інформації про те, скільки та яких виробів повинно
бути виготовлено до певного часу.
У звичайному виробництві для цього складається
графік виготовлення кінцевих виробів. Відповідно до
цього графіку попередня ділянка постачає деталі на
наступну ділянку. Вочевидь, що за такої організації
надзвичайно важко забезпечити виробничий процес,
що гнучко реагує на зміни.
На Тойоті застосовується витягувальна система.
Тобто збиральна лінія звертається до попередніх
дільниць за необхідними виробами. Тоді на попередній
102
ділянці замість тих деталей, що забрано, виробляють
нові. Щоб виготовити ці деталі, ділянка отримує
необхідні заготівки від попереднього етапу.
Другою вимогою системи „точно-вчасно” є умова
поштучного виробництва та доставки, за якої на
кожній ділянці виготовляється лише одиниця, та лише
одиниця знаходиться у запасі між верстатами та
ділянками.
Для забезпечення функціонування виробництва
„точно-вчасно” на Тойоті впроваджена система
„Канбан”. Система веде до скорочення запасів та
матеріалів між постачаннями. Так, кількість запасів на
Тойоті розраховано на одну годину роботи, а на Форді
– до трьох тижнів. Назву „Канбан” система отримала
від металічних карток, які виконували функції
диспетчерів замовлень. За допомогою цих карток усі
виробничі ділянки інформують про штучний час та
розмірі партії продукції.
Використовують два типи карток: картки відбору
та картки виробничого замовлення (рис. 7.3, 7.4).
Картка відбору містить вид та кількість виробів, які
мають надійти з попередньої ділянки на наступну, у
картці замовлення – вид та кількість виробів, які мають
бути виготовлені на попередній технологічній стадії.
Рух карток можна описати таким чином:
- Водій автовантажника прибуває до місця
складування деталей на попередню ділянку. У нього
порожні контейнери та необхідна кількість карток
відбору.
Склад Шифр виробу Попередня
103
Стелаж 5Е215 А2-15 ділянка
Номер виробу
35670
Ковка
В-2
Назва
виробу
Ведуче зубчате
колесо
Наступна
ділянка
Модель
автомобіля SX50BC
Механічна
обробка
Т-6
Місткість
тари
Типи тари
Номер
випуску
20 В 4/8
Рис. 7.3. Картка відбору „Канбан”
Склад
Стелаж F6-18
Шифр виробу
А5-34 Ділянка
механічної
обробки
ƒ
ƒ
ƒ
Номер виробу
567 9 0 -321
ƒ
Назва
виробу
Колінчатий
вал S В-8
Модель
автомобіля
S С 50BC -150
ƒ
Рис. 7.4. Картка замовлення „Канбан”
- Водій забирає деталі у місці складування. Він
знімає картки замовлення, що були на повних
контейнерах, залишає їх на приймальному пункті збора
104
карток. Привезені порожні контейнери залишаються, а
замість них бере контейнер із деталями.
- На місці кожної знятої картки замовлення він
прикріплює картку відбору, порівнюючи при цьому
обидві картки.
- Коли починається обробка доставлених з
попередньої ділянки виробів, картки відбору, що зняті
з контейнера, доставляються на пункт збору карток
даної дільниці.
- На попередній ділянці картки замовлення
збирають, коли вироблена певна кількість деталей. Їх
залишають на пункті збору карток у послідовності, у
якій їх знімали водії з контейнерів.
- Виробництво деталей ведеться у послідовності
отримання карток.
- Картки супроводжують вироби на усіх
технологічних етапах.
- Коли виріб готовий, його разом із картками
розміщують на складі, щоб водій автонавантажувача
міг забрати його у будь-який час.
Використовують також сигнальні картки. Їх
прикріплюють до контейнера із партією деталей. Коли
деталі взяті до рівня, який визначено картою, то
починає діяти замовлення на їх поповнення.
Основні правила системи:
1) технологічний етап витягує вироби із
попередньої ділянки
2) кількість виробленої продукції дорівнює
кількості витягнутої продукції
3) бракована продукція не повинна надходити на
наступний етап
105
4) кількість карток повинна бути мінімальною
5) картки повинні бути пристосовані до
невеликих коливань попиту (у межах 10%).
Насправді ділянки отримують завдання, лише коли
картки відбору відкріплено від контейнера. Лише на
збиральному контейнері відомо графік послідовності
випуску продукції за зміну, що виконується на ЕОМ.
Якщо кількість продукції повинна змінитися, то
ніхто не переглядає змінні графіки. Усе це відбувається
природнім шляхом у відповідності до попиту, та
кількості відкріплених карток Канбан.
У випадку значних коливань попиту для кожної
виробничої лінії плани переглядаються. При цьому
перераховують штучний час, змінюють кількість
робітників тощо.
Тема 8.Управління матеріально-технічним
забезпеченням та збутом
1. Суть, форми, функції матеріально-технічного
забезпечення та збуту.
2. Управління матеріально-технічним
забезпеченням та його основні завдання.
3. Концепція управління збутом, її основні
функції.
Література: [1, с.417-455], [2, с.223-259], [14, с.256-
274; 275-295], [11]
106
Основні поняття: матеріально-технічне забезпечення,
транзитна форма, складська форма забезпечення,
організаційна структура служби МТЗ, збутова
діяльність.
1. Матеріально-технічне забезпечення та збут –
функції операційного менеджменту. Забезпечення
виробництва – це початкова ланка виробничого
процесу, а збут – завершальна.
Матеріально-технічне забезпечення (МТЗ) - це
процес постачання на склади підприємства чи відразу
на робочі місця, відповідно до виробничих планів,
необхідних матеріально-технічних ресурсів.
Від МТЗ залежать своєчасність, ритмічність, якість
та ефективність операційної діяльності.
Основна задача МТЗ – своєчасне, безперебійне та
комплектне забезпечення виробництва усіма
необхідними матеріальними ресурсами.
Розрізняют дві основні форми організації МТЗ –
транзитну та складську.
При транзитній формі постачання сировина або
ресурси надходять на підприємство від добувних,
збагачуючих або виробляючих підприємств. Таке
постачання доцільне, якщо підприємство потребує
сировини на певний проміжок часу у кількості, що
дорівнює або більше транзитної норми.
Складська форма постачання передбачає, що
необхідна кількість ресурсів надходить із баз або
складів постачально-збутових організацій. Доцільна
при постачанні матеріалів, що використовуються у
невеликих кількостях.
107
Отже, в залежності від форми постачання,
господарські відносини підприємств можуть
укладатися як із підприємствами-постачальниками
(прямі зв’язки), так і з територіальними органами
постачання.
Існують також інші форми постачання: через
товарно-сировинні біржі, аукціони, оптові закупки,
власне виробництво, закупки по мірі необхідності
тощо.
Організаційна структура служби МТЗ залежить від
типу виробництва, його масштабів, обсягу та
номенклатури сировини тощо.
На невеликих фірмах функції постачання можуть
виконувати окремі працівники чи групи в складі
господарського відділу фірми.
На середніх та крупних підприємствах цю роботу
виконують відділи МТЗ, які знаходяться в
упорядкуванні заступника директора підприємства з
комерційних питань. До складу відділу можуть
входити: бюро маркетингу, планово-економічна група,
група управління матеріальними запасами, бюро
диспетчеризації та забезпечення робочих місць
ресурсами, бюро управління ефективністю
використання ресурсів.
Основні функції МТЗ:
- Маркетингові дослідження ринків
постачальників за конкретними видами ресурсів.
- Планування потреби фірми в матеріальних
ресурсах.
108
- Підготовка заявок та специфікацій на
необхідні ресурси та подання їх у и вищі планові
органи управління.
- Здійснення оперативної діяльності із
реалізації планів забезпечення ресурсами.
- Прийняття, розміщення, зберігання.
Підготовка ресурсів до виробництва, видача їх цехам
та службам підприємства, організація забезпечення
ресурсами робочих місць.
- Визначення обґрунтованих норм запасу
матеріально-технічних ресурсів та доведення цих норм
до працівників складів, регулювання рівнів запасів та
контроль за їх станом
- Розроблення організаційно-технічний
заходів з економії матеріальних ресурсів, зниження
норм і нормативів витрат ресурсів
- Оперативний облік надходження ресурсів,
контроль за їх витратами цехами та службами
- Аналіз ефективності використання ресурсів
та стимулювання поліпшення їх використання
2. Управління МТЗ включає комплекс робіт:
- визначення потреби в ресурсах та розрахунок
кількості замовлень,
- знаходження методів, форм та джерел постачань
ресурсів,
- вибір постачальників ресурсів,
- погодження цін,
- укладання договорів,
- організація постачання,
- організація контролю якості,
109
- зберігання та використання ресурсів.
Визначення потреби у матеріальних ресурсах
здійснюється планово-економічним підрозділом
підприємства. Задача операційних менеджерів при
цьому зводиться до контролю за правильністю
визначення потреби у ресурсах.
При планування потреби використовується така
інформація: кількість та види матеріальних ресурсів
необхідних для забезпечення виробничої програми,
матеріальні баланси за видами ресурсів,
постачальники, площі складських приміщень,
можливості щодов ласного виробництва.
Розрахунок потреби у матеріальних ресурсах (ПМ)
здійснюється за формулою:
ПМ=ВМр+ПМЗп+ПЗМк,
де ВМр – витрати матеріалів у розрахунковий
період,
ПЗМп і ПЗМк – перехідний запас матеріалів
відповідно на початок і кінець розрахункового періоду.
Основні форми забезпечення ресурсами - це:
закупка однією партією, регулярні закупки дрібними
партіями, щоденні (щомісячні) закупки, отримання
товару в міру необхідності.
Форма
забезпечення
Переваги Недоліки
Закупка
однією
партією
Простота оформлення,
гарантії постачання
всієї партії, скидки
Значна потреба у
складських
приміщеннях,
зменшення оброту
капіталу
110