Лекции - Операционный менеджмент (на укр. языке)
Подождите немного. Документ загружается.
Метою планування приміщень сервісних
підприємств є максимізація чистого прибутку, що
одержують з одного квадратного метру площі.
Особливості планування приміщень залежать від
специфіки підприємства. Так, специфіка роботи в
офісах пов'язана з переробкою потоків інформації, що
може передаватися людьми, поштою, за допомогою
телекомунікаційних засобів або під час зборів.
Спосіб передачі інформації має велике значення для
розробки схеми розташування офісних приміщень. У
більшості випадків схема розташування кабінетів або
робочих місць повинна відповідати напрямку потоку
документів або офісних засобів, через які вони
проходять. При розробці схеми розташування
враховуються такі питання:
- частота контактів між з одного й різних відділів;
- потреба в конференц-залі;
- планування робочих місць: кабінетна або зальна;
- статус працівника (розмір офісу, його
розташування, вид з вікна);
- зручність для використання телекомунікаційних
засобів;
- наявність прийомних кабінетів;
- наявність приміщень для зберігання запасів
(канцелярських товарів);
- кімнати відпочинку;
- необхідність інформаційного центра.
Існують кількісні методи розробки плану
розташування відділів.
51
Розглянемо на прикладі. Припустимо на фірмі
чотири відділи. Їхнє розміщення покажемо на
малюнку.
30 м 30 м
30 м
А В С
Д
А В С Д
А 0 10 25 55
В 0 10 5
С 0 15
Д 0
Вартість переміщення одного документу на 1 м
складає 2 у.о.
Визначимо витрати на переміщення при першому
варіанті розташування відділів:
(10*30 + 25*60 + 55*105 + 10*30 + 5*45 + 15*15)*2
= 17210 у.о.
Розглянемо другий варіант розташування:
Д А В
С
Витрати на переміщення складуть:
(10*30 + 25*45 + 30*55 + 10*15 + 5*60 + 15*75)*2 =
4650 у.о.
Отже, витрати знизилися на 12560 у.о., тобто другий
варіант розміщення кращий.
52
Проектування робіт полягає в конкретизації
трудової діяльності окремого працівника або групи
працівників у певних виробничих умовах.
При плануванні трудового процесу менеджери
вирішують ряд питань:
- розподіл праці;
- організація робочого місця;
- нормування та стимулювання;
- створення нормальних умов праці.
Принципи проектування робіт, засновані на
соціотехнічному підході, включають такі положення:
- робота повинна містити елементи різноманітності
та творчості;
- робота повинна давати можливість приймати
участь в управлінні;
- необхідність визнання за добре виконану роботу;
- необхідність соціальної підтримки;
- залежність між результатами праці і оплатою.
Норми праці мають велике значення як у сфері
матеріального виробництва, так і в сфері надання
послуг. Норми праці використовуються при плануванні
й оцінці завантаження устаткування, розробці
календарних планів і оцінці персоналу, зайнятого у
виробництві. У наш час існують такі основні види
норм праці:
- Норма часу - визначає необхідні витрати
робочого часу одного працівника або бригади на
виконання одиниці роботи (продукції).
- Норма виробітку визначає кількість одиниць
продукції певного виду, що повинна бути вироблена
53
одним працівником (бригадою) за даний відрізок часу
(годину, зміну).
- Норма обслуговування визначає необхідну
кількість верстатів, робочих місць, одиниць виробничої
площі й інших виробничих об'єктів, закріплених для
обслуговування за одним працівником (бригадою).
- Норма чисельності визначає чисельність
працівників, необхідних для виконання певного обсягу
роботи або для обслуговування одного або декількох
агрегатів.
- Норма керованості (число підлеглих) визначає
кількість працівників, які повинні бути підлеглі одному
керівникові.
- Нормоване завдання визначає необхідні
асортименти й обсяг роботи, що повинен бути
виконаний одним працівником або бригадою за даний
відрізок часу (зміну, добу, місяць).
Тема 3. Процес та методи прийняття
рішень в операційному менеджменті
1. Суть, особливості та процедура прийняття
рішень в операційному менеджменті.
2. Моделювання як інструмент обґрунтування та
прийняття управлінських рішень.
3. Суть, типи та методи прогнозування.
Література: [1, с.50-78], [6, с.41-104]
54
Основні поняття: рішення, етапи прийняття рішення,
модель, типи моделей, прогнозування, кількісні
прогнози, якісні прогнози.
1. Рішення – це творчий процес відпрацювання
однієї або декількох альтернатив з різних можливих
варіантів (планів) дій, спрямованих на досягнення
визначених цілей [1].
У виробничому менеджменті операційні менеджери
приймають рішення для визначення: хто і що має
виконати та в які строки, які мають бути витрати
ресурсів, у якому порядку має виконуватися завдання,
яку треба мат систему контролю тощо.
За способом обґрунтування усі управлінські
рішення поділяють на: інтуїтивні, засновані на
суб’єктивних судженнях, раціональні рішення.
Процес прийняття управлінського рішення містить
такі етапи:
1) Вибір цілей, оцінка ситуації й формулювання
проблеми.
2) Вибір критеріїв та формулювання обмежень.
3) Пошук варіантів дій (альтернатив).
4) Оцінка альтернатив.
5) Вибір альтернатив.
6) Реалізація.
7) Зворотній зв'язок та оцінювання результатів.
Під час прийняття рішення важливе значення має
середовище, в якому це рішення приймається. По
відношенню до ризику, ці обставини класифікують як
умови визначеності, ризику чи невизначеності.
55
2. Модель – це спрощення реального життя по
відношенню до якого вона застосовується.
Переваги моделювання: воно менш складне, у ній
допускаються спрощення, дає можливість поєднати
досвід керівника із досвідом та думкою експертів,
потребує менше часу для прийняття рішення, дозволяє
розглядати різні варіанти (Що якщо?), дозволяє
вводити додаткові дані із боку менеджера.
Необхідність моделювання полягає у тому, що
організації дуже складні і неможливо врахувати усі
перемінні, які виникають при вирішенні кожної
проблеми; у реальному житті неможливо здійснювати
експерименти, дозволяє моделювати майбутнє.
Основні типи моделей:
1) фізичні
2) аналогові
3) математичні моделі (символічні) – алгебраїчні
моделі, статистичні моделі, моделі лінійного
програмування, моделі теорії черг, моделі
управління запасами, імітаційні моделі, платіжна
матриця, дерева цілей.
3. Прогнозування – це мистецтво й наука
передбачення подій майбутнього, метод у якому
використовуються як нагромаджений досвід у
минулому, так і поточні допущення щодо майбутнього
з метою його визначення [1].
Прогнозування здійснюється шляхом виконання
таких дій:
- визначення корисності прогнозу для вирішення
конкретної проблеми;
56
- визначення часових горизонтів прогнозу
(коротко, середньо чи довгостроковий прогноз);
- вибір об’єктів прогнозування;
- відбір моделі прогнозування;
- збирання даних, необхідних для прогнозування;
- обґрунтування прогнозу;
- відстеження результатів.
Існує три основних типів прогнозів: економічні,
прогнози розвитку технологій, прогнози попиту.
Основні підходи до прогнозування:
- якісний, що спирається на такі фактори, як
інтуїція, емоції, особистий досвід, система цінностей,
що збагачують прогноз. Найбільш поширені методи
якісного прогнозування – це: думка журі, спільна
думка збутовиків, огляд ринку покупців, метод
експертних оцінок (метод Дельфі);
- кількісний, спирається на оброблення
кількісної інформації про об’єкт прогнозування.
Основні методи – моделі часових рядів та причинно-
наслідкові моделі.
57
Тема 4. Стратегія організації та стратегія
виробництва
1. Суть, структура, принципи та методи
планування в операційному менеджменті.
2. Сутність операційної стратегії.
3. Корпоративні та ринкові складові операційної
стратегії.
4. Узгодження операційної та ринкової стратегій.
Література: [1, с. 79-108], [2, с.121-134], [4, с.28-49],
[12]
Основні поняття: стратегія, стратегічне планування,
ринкові складові стратегії, корпоративні складові
стратегії, профілювання стратегії, стратегічні та
тактичні рішення в операційному менеджменті.
1. Планування – одна із функцій управління
операційною системою. Воно допомагає максимально
ефективно задовольнити запити споживачів, тобто
поставити споживачам товари/послуги в потрібній
кількості, у потрібний час і з мінімальними витратами.
У вузькому змісті планування зводиться до
розробки спеціальних документів - планів, - у яких
ставляться цілі й розробляються засоби з їхнього
досягнення. Об'єктами планування є: матеріальні,
грошові, трудові ресурси, які розподіляються й
перерозподіляються відповідно до змін внутрішніх або
зовнішніх умов діяльності фірми.
Зовнішні та внутрішні умови, за яких відбувається
процес планування, складають середовище
58
виробничого планування. До зовнішніх чинників
відносяться: поведінка конкурентів, ринковий попит,
доступність сировини, економічні умови та ін.
Внутрішні чинники – це виробничі потужності,
наявність робочої сили, рівень матеріальних запасів,
спеціалізація виробництва.
Планування відбувається у довгостроковому,
середньостроковому та короткостроковому періодах.
Довгострокове планування здійснюють на рік і
більше (до 10-15 років) (стратегічні плани).
Середньострокове планування охоплює від 6 до 18
місяців (тактичні плани). Короткострокові плани,
розраховуються на період від 1 дня до шести місяців
(оперативні).
Взаємозв’язок планів операційної системи показано
на рис. 4.1.
Процес планування відбувається в такий спосіб:
планово-економічний відділ разом з відділом
маркетингу вносить існуючі або прогнозні замовлення
в основний план виробництва (план по випуску
продукції, виробнича програма). Потім відбувається
процес вирівнювання (ув'язування) виробничих
потужностей з основним планом. При цьому
перевіряють, наявність машин, приміщень, трудових
ресурсів для забезпечення випуску.
На наступному етапі переходять до планування
матеріальних потреб. При цьому визначають, з яких
деталей, матеріалів, компонентів складається
продукція, розраховують потреби в матеріалах по
періодах, установлюють строки виготовлення або
закупівлі деталей або вузлів. У результаті планування
59
складають денні або тижневі графіки замовлень на
виготовлення продукції на конкретних машинах,
робочих місцях.
Стратегічне планування виробничих
потужностей
Тактичне планування
Основний план
виробництва
Планування матеріальних
потреб
Складення графіка замовлень
Тижневий графік роботи
Денний розклад
Короткостроковий
період
Середньостроковий
період
Довгостроковий
період
Рис. 4.1. Взаємний зв'язок планів операційної системи
У сервісних організаціях основний акцент в
оперативному плануванні робиться на складанні
тижневих і денних розкладів обслуговування клієнтів.
Підставою для їхнього розрахунку є режим роботи
підприємства, норми часу на надання послуг,
60