Лекции - Операционный менеджмент (на укр. языке)

Подождите немного. Документ загружается.

обслуговування); по-друге, запаси готових послуг

неможливо нагромадити. На таких підприємствах існує

3 моделі руху матеріального потоку (рис.2.3):

Модель 1 показує процес надання послуги, коли

покупець (клієнт, пасажир) обслуговується негайно. Це

досягається завдяки тому, що на підприємстві є

резервні потужності, а тому такі послуги коштують

дорожче.

Модель 2 - підприємства, які працюють за цією

схемою, використовують ресурси більш ефективно, але

при цьому покупцеві потрібно чекати (черга).

Наприклад, послуги суспільного транспорту або

державної медицини.

Модель 3 - це приклад неефективної роботи, коли

підприємство має резервні потужності, але покупці

однаково простоюють у чергах. Це пов'язано з різкими

коливаннями попиту в певні періоди часу (наприклад,

зростання попиту на напої в літній період часу,

транспортних послуг під час свят або в ранкові й

вечірні години). Під час таких пікових навантажень

формуються черги, а іншим часом - надлишок

ресурсів. Одним зі способів вирівнювання попиту є

введення пільг або зниження цін у моменти найменших

навантажень.

4. Основним критерієм для оцінки ефективності

операцій є рівень продуктивності.

Продуктивність - це найбільш загальний критерій

ефективності використання країною, галуззю

промисловості або підприємством своїх ресурсів (або

факторів виробництва) [9].

Значення цього показника полягає в тому, що при

зростанні продуктивності більша кількість товарів або

послуг виробляється з тими ж ресурсами, а тому тільки

ріст продуктивності може забезпечити ріст рівня

життя.

У загальному виді продуктивність виміряється як

співвідношення:

вхідСумарнийвихідСумарнийістьПродуктивн _/_

З формули видно, що для того щоб підвищити

продуктивність підприємства, потрібно прагнути до

збільшення цього співвідношення, тобто або

підвищити віддачу, або знизити витрати.

Вимір продуктивності може здійснюватися різними

методами. Розрізняють: однофакторні, багатофакторні

та загальні показники продуктивності.

1) співвідношення між виходом і витратами одного

ресурсу - це однофакторна або часткова модель

продуктивності:

Продуктивність = Вихід / Витрати праці,

або

=Вихід / Витрати капіталу,

або

= Вихід / Витрати енергії,

або

= Вихід / Витрати матеріалів

2) співвідношення між виходом і витратами двох і

більше ресурсів на вході називається багатофакторною

моделлю продуктивності:

Продуктивність = Вихід / (Витрати праці + Витрати

капіталу),

або

= Вихід / (Витрати праці + Витрати енергії)

3) загальний показник продуктивності знаходиться

як результат від ділення виходу на всю сукупність

використовуваних ресурсів,

Продуктивність = Вихід / Всі використані ресурси (Вхід)

Приклад:

У таблиці представлені звітні дані по підприємству за кілька

років. Визначити й зрівняти показники ефективності

використання ресурсів, а також загальну продуктивність фірми.

(тис. грн.)

Показники 2006 2007

Вихід: вартість

реалізованої продукції

Вхід:

- Праця

- Сировина

- Інші

2,9

6,0

Рішення:

Показники 2006 2007

2007/

2006

Однофакторний

показник

- Праця

- Сировина

Багатофакторни

й показник

Загальний

показник

(22/10=)2,20

(22/8=)2,75

22/(10+8)=1,22

22/(10+8+2,9)=1,05

(35/15=)2,33

(35/12=)2,92

35/(15+12)=1,29

35/(15+12+6)=1,06

1,06

1,01

Висновок: Зміна загального показника продуктивності

операцій значно відстає від інших показників.

Щоб підвищити ефективність операцій необхідно

знати, що впливає на вартість виходу та входу.

Ринкова вартість виходів визначається як кількістю

одиниць виходів, так і низкою інших факторів:

1) Відповідність асортименту продукції, що

випускається, або наданих послуг існуючому на них

попиту.

2) Якість виходів системи.

3) Своєчасність виробництва виходу, врахування

характеру попиту і зобов'язань з доставки споживачам.

4) Гнучкість виробничої системи при задоволенні

різних вимог індивідуальних споживачів.

Загальні витрати спожитих організацією входів

аналогічним образом визначаються їхньою кількістю

та низкою інших факторів:

1) За якими цінами здобувалися матеріали?

2) Які витрати на збереження матеріалів у складі

запасів до моменту їхнього використання?

3) У що обійшлися замовлення і приймання

матеріалів?

4) Який розмір витрат, що виникли в результаті

недоліку матеріалів?

5) Які витрати з'явилися в результаті проблем з

якістю матеріалів?

Стосовно до такого входу, як людська праця,

повинні задати собі наступні питання:

1) Яка частина роботи виконувалася в

понаднормові, а не нормальний робочий час? Яка

вартість понаднормових робіт?

2) Чи використовувався персонал відповідно до

рівня кваліфікації або працівникам довелося платити за

тарифами більш високої кваліфікації, чим та, що їм

була потрібна для роботи?

3) Якими виявилися витрати, зв'язані з плинністю

кадрів, викликаною зміною навантаження в системі?

4) Якими виявилися витрати, зв'язані з помилками

персоналу через недостатній рівень підготовки або

погане керівництво з боку майстрів?

5. Проектування операційної системи включає ряд

послідовних етапів (рис.2.4).

Проектування виробів і процесів

виробництва

Вибір розміру виробничих

потужностей

Проектування підприємства

Проектування робіт

Вибір місця розташування

виробничих потужностей

Рис. 2.4. Етапи проектування операційних систем

Створення нової продукції відбувається в процесі

проектування. Вважалося, що проектування

закінчується розробкою проекту. Але в цьому випадку

часто не враховувалися реалії виробництва (наприклад,

відсутнє необхідне устаткування, немає фахівців

потрібної кваліфікації), а тому на більш пізніх етапах,

коли виріб уже був запущений у виробництво, його

доводилося допрацьовувати.

Зараз у проектуванні нової продукції задіяні три

основні функції: маркетинг, розробка продукції й

виробництво. Маркетинг пропонує нові ідеї, збирає

інформацію про технічні характеристики, наявних на

ринку товарів. Розроблювачі продукції втілюють

маркетингові ідеї в креслення й проекти, а

виробництво відповідає за вибір процесів для

створення продукції. Тому процес проектування, по

суті, не припиняється до початку продажу продукції.

Процес проектування може бути представлений як

послідовність наступних етапів (рис.2.5).

На стадії вивчення потреб ринку розроблювачі

повинні впевнитися, що попит на даний вид продукту

дійсно існує, а також точно визначити перелік

характеристик виробу, які потрібні ринку. До них

можна віднести такі критерії як вартість, якість, розмір,

потужність, термін служби, надійність, простота в

обслуговуванні, безпека та ін.

Щоб погодити потреби ринку з можливостями

підприємства розроблюють специфікацію (проектне

завдання). У ній указуються: назва продукції, її

призначення, сфера застосування, розмір випуску,

технічні (термін служби) і економічні (передбачувана

ціна) показники.

Рис.2.5. Процес проектування товару

На підставі проектного завдання розробляється

ескізний проект. Він містить креслення загального

виду виробу, схеми його найважливіших вузлів,

пояснювальну записку в якій дане попереднє

економічне обґрунтування.

Наступний етап - розробка робочого проекту, що

складається з декількох частин: графічної частини,

вибору матеріалів і напівфабрикатів, визначення

основних процесів виготовлення, економічне

Специфікація (проектне завдання)

Ескізний проект

Робочий проект

Виробництво

Продаж

Потреби ринку

обґрунтування проекту. Це деталізований проект із

докладними кресленнями, у ньому вирішуються

питання, чи будуть деталі виготовлятися силами

самого підприємства або закуповуватися, уточнюються

техніко-економічні показники, у т. ч. собівартість.

Якщо продукція проектується для масового або

серійного виробництва, коли обсяги випуску істотні, то

перш, ніж запустити її в широкомасштабне

виготовлення виконують досвідні зразки. На них

коректуються неточності конструкції, оцінюється

правильність вибору матеріалів, експлуатаційні

показники.

Наприклад, на текстильних підприємствах, на

досвідних зразках тканин перевіряється міцність,

гігроскопічність, стійкість фарбування. У хімічній

промисловості - якість продукції, рецептура,

правильність технологічних режимів. В автомобільній

промисловості - безпека, екологічність.

Одночасно із проектуванням продукції вирішуються

питання, зв'язані зі стандартизацією.

Використання у виробництві стандартних деталей

або технологій дозволяє істотно скоротити витрати на

виробництво й зробити його більше рентабельним.

Спеціалізація дозволяє підвищувати завантаження

устаткування, удосконалювати навички працівників,

сприяє росту продуктивності праці.

За кордоном для розробки товару застосовується

командний підхід (метод спільного проектування).

Команди (проектні групи) поєднують від 3-7 чоловік.

Вони користуються підтримкою керівництва, мають

свого кваліфікованого керівника, формальну

організацію, члени команди вчаться способам розробки

товарів, команди підтримуються й фінансуються з боку

продавців.

Ефект такої роботи виражається в значному

прискоренні розробки й початку продажу товару.

Метод застосовується на великих підприємствах

Америки (Боїнг, Х'юлет Паккард). Особливих успіхів

досягла Японія. Наприклад, в автомобілебудуванні

тривалість розробки машини в середньому становить

(міс.): Японія - 46,2, Європа - 57,3, Америка - 60,4 [4].

Відомі команди розробки товару, команди розробки

технологічності, команди цінового інжинірингу.

Команди розробки товару включають фахівців з

маркетингу, виробництва, закупівлям, контролю

якості, сервісних підрозділів, зайнятий

обслуговуванням клієнтів. Часто в них входять

представники продавця. Їх ціль - забезпечити успіх

товару або послуги.

Команди розробки технологічності покликані

поліпшити конструкцію товару на етапі розробки й на

стадії виробництва. Це може бути:

- Зменшення складності товару

- Використання стандартних деталей або вузлів

- Поліпшення дизайну й безпеки виробництва

- Створення якісної конструкції

- Спрощення використання й обслуговування

товару

Команди цінового інжинірингу займаються

розробкою найбільш економічного способу

виробництва товару.

Багато уваги до дизайну продукції приділяється на

японських підприємствах. Японські компанії тривалий

час виготовляли надто складні товари. В результаті

системи мали функції та аксесуари, якими споживачі

майже не користувалися. Тепер на багатьох компаніях

пішли по шляху спрощення продукції, що знижує

собівартість, ціну, а продукція стає більш привабливою

для споживачів («важливо не те, що буде вбудовано у

продукт, а те, що можна у ньому використовувати»).

Так, у 1995 р. компанія «Йокогава», що займалася

збиранням телевізорів фірми «Соні», удосконалила

дизайн корпусу телевізора, який тепер складається не з

31 окремої деталі, а з одного монолітного блоку,

скоротивши, таким чином, кількість матеріалів, що

використовуються та тривалість збирання. Виробничі

витрати при цьому знизилися на 45%.

Відома модель автомобіля «Тойота Камрі» мала

передню підвіску, що складалася із 22 різних деталей, а

після удосконалення їх кількість була скорочена до 13,

що означає скорочення запасів на складах, та деталей,

що виробляються [20].

Коли виріб спроектований, починають

проектування процесу виробництва. При цьому

обирають:

- яка технологія буде застосовуватися;

- тип виробничого потоку;

- яке устаткування буде використатися;

- послідовність технологічного процесу.

Технологія - спосіб виробництва. Всі технологічні

процеси можна розділити на такі категорії [9]: