Ільчук М.М., Іщенко Т.Д. (ред.) Підприємницька діяльність та агробізнес

Подождите немного. Документ загружается.

500

У кінцевому підсумку, загальний дохід суб’єкта малого, серед-

нього і великого бізнесу на селі за певний період у ринкових умо-

вах характеризується обсягом збільшення його економічних вигод

у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, що

зумовлюють зростання власного капіталу (крім зростання

капіталу через додаткові інвестиції за рахунок власників). При

цьому

,ЕКК

−

(14.2)

де Е

— загальний дохід суб’єкта малого, середнього або великого

бізнесу на селі в ринкових умовах; К

і К

— власний капітал

суб’єктів малого, середнього та великого бізнесу відповідно у попе-

редньому і звітному періодах (без капіталу, що збільшився за пе-

ріод унаслідок додаткових внесків власників бізнесу до статутного

фонду підприємства).

Показник ефекту, що характеризується приростом капіталу,

набув поширення у ринкових економіках країн з розвиненим фон-

довим ринком. Інвестори вкладають кошти у цінні папери з метою

збільшення капіталу, що досягається за умови придбання цінного

паперу за мінімальною ціною і продажу його за вищою.

У показнику доходу Е

відображується економічний ефект,

який у процесі перерозподілення фінансових результатів викори-

стовується власниками бізнесу (дохід на вкладений капітал), пра-

цівниками підприємства (заробітна плата, премії), державою (по-

датки та збори до державних фондів) і органами місцевого само-

врядування (місцеві збори та податки). Отже, у створенні нор-

мальних умов ведення малого, середнього та великого бізнесу на

селі мають бути зацікавлені не тільки його власники, а й праців-

ники підприємства, держава та органи місцевого самоврядування.

Суб’єктів малого, середнього та великого бізнесу на селі також

цікавить дохід, що залишається у них до розподілення і ви-

значається передусім різницею між загальним доходом (вируч-

кою) від реалізації продукції Д та витратами на її виробництво В:

.ЕДВ

−

(14.3)

Для визначення показника економічного результату діяльності

малого, середнього або великого бізнесу на селі доцільно застосо-

вувати окремі його різновиди.

Загальний варіант формули (14.3) можна застосовувати для

визначення показника ефекту від виробництва товарної продукції

в особистих господарствах сільського населення, які не є юридич-

ними особами.

Розділ 14

Якщо у формулі (14.3) до В включають витрати на заробітну

плату й амортизацію, то економічний ефект Е

характеризу-

ється сумою прибутку П, тобто Е

= П. Цей показник доцільно

501

Еê мало середньо ономічна ефеêтивність ãо і ãо бізнесó на селі та її оцінювання

застосовувати для оцінювання ефективності більшості сільсько-

господарських та інших підприємств, які мають власні основні за-

соби і виплачують заробітну плату працівникам. Зазначене стосу-

ється також реорганізованих колективних сільськогосподарських

підприємств (КСП) або їхніх правонаступників, які орендують

майно, що становить пайові фонди колишніх членів цих КСП. У

цьому разі у складі витрат відображують не амортизацію, а оренд-

ну плату.

В умовах ринкової економіки прибуток розглядають як уза-

гальнюючий показник фінансового результату господарської дія-

льності підприємств, зокрема малого, середнього та великого бізне-

су на селі. Розрізняють прибуток бухгалтерський і економічний.

Чистий обліковий (бухгалтерський) прибуток визначають

як різницю між вартістю реалізованої продукції (послуг) і сумою

витрат на виробництво цієї продукції, а економічний прибу-

ток — як різницю між чистим обліковим (бухгалтерським) при-

бутком і нормальним прибутком; нормальний прибуток харак-

теризується розміром прибутку на капітал у вигляді відсотка.

Отже, економічний прибуток виникає тоді, коли загальна ви-

ручка перевищує суму витрат підприємства на її отримання і

виплат власникам бізнесу нормального відсотка на вкладений

ними капітал.

У малому бізнесі на селі, зокрема у фермерських господарст-

вах, їх власники є основними або й єдиними виконавцями робіт,

які проте не отримують зарплату. У такому разі показник чис-

того доходу фермерського господарства Е

містить можливу

заробітну плату, наприклад, фермера або членів його сім’ї, а

також економію витрат за нарахуваннями на заробітну плату.

При цьому:

,ЕПЗ

′

(14.4)

де З′ — умовна заробітна плата фермера і членів його сім’ї з умов-

ними нарахуваннями на неї.

У агробізнесі, що здійснюють юридичні особи, беруть участь

наймані працівники. Їх ефект вимірюється заробітною платою та

іншими вигодами, які вони отримують від підприємства, напри-

клад, пільги на продаж продукції за собівартістю, утримання ди-

тячих садків, надання агротехнічних послуг тощо.

Можливість застосування суб’єктами малого бізнесу на селі ме-

тодів прискореної амортизації зумовлює доцільність використання

в оцінюванні різновиду показника чистого грошового потоку

(загального ефекту), що характеризується сумою прибутку і

амортизації Е

, або (ЕПА ЕДВА=+ =−−).

(14.5)

502

При цьому амортизацію розглядають як умовні витрати, що за-

раховують до собівартості продукції і забезпечують повернення

власникам бізнесу інвестицій, здійснених у попередні періоди, на

суму амортизації зменшується база оподатковуваного прибутку.

Слід ураховувати, що в разі застосуванні методів прискореної

амортизації обсяг показника загального ефекту буде заниженим,

що може спричинити неправильний висновок про порівняно ниж-

чий рівень ефективності бізнесу. Тому для забезпечення порів-

нянності показників ефект Е

визначають за формулою (14.3), збі-

льшивши його на суму додатково нарахованої амортизації порів-

няно з базовим методом.

У разі потреби формули (14.4) і (14.5) об’єднують, тоді ефект

характеризується сумою грошового потоку Е

.ЕПЗА

(14.6)

Формула (14.6) придатна для оцінювання ефективності сіль-

ськогосподарських виробничих кооперативів, власники якого пра-

цюють у ньому і зацікавлені в максимізації загального ефекту ко-

оперативу та їх домогосподарств.

Унаслідок трансформації відносин власності в сільському гос-

подарстві значна частина об’єктів реорганізованих колективних

сільськогосподарських і майнових підприємств є власністю фізич-

них осіб, які передали землю й майно в оренду підприємствам-

правонаступникам КСП та іншим користувачам.

Ефект орендодавця — орендна плата: з метою врахування

інтересів держави застосовують показник орендної плати до спла-

ти з неї податку, а орендодавця — орендної плати після оподат-

кування, тобто суму, яка використовується власником об’єктів

оренди.

В оцінюванні ефективності агробізнесу, виборі варіантів форми

господарювання та особливостей орендних відносин до формули

(14.6) можна включити суму орендної плати. Цей показник моди-

фікованого доходу відображує спільні економічні інтереси власни-

ків землі й майна, підприємства-орендаря та його працівників.

При цьому слід мати на увазі таке: орендовані основні засоби об-

ліковують поза балансом, а тому амортизацію на них не нарахо-

вують; розмір орендної плати визначають за взаємною згодою орен-

додавця й орендаря; економічно доцільно, щоб орендна плата

включала такі складові, як сума на відтворення зносу орендовано-

го майна в розмірі амортизації, дохід на капітал власників землі й

майна і витрати власників майнових об’єктів спільної власності на

ведення спільних справ. На практиці середні ставки орендної

плати за землю становлять 1,5 %, а майно — 1,0 – 1,3 % їх вартос-

ті, а тому не забезпечують ні мінімального рівня доходу на капі-

тал (приблизно 4 %), ні відтворення майна (6,5 – 7,0 %), ні витрат

Розділ 14

503

Еêономічна ã середньоефеêтивність мало о і ãо бізнесó на селі та її оцінювання

на ведення спільних справ. Тобто селяни недоотримують доходи

на їх земельний і майновий капітал, переданий ними в оренду.

Під час визначення потрібного розміру економічного ефекту за

даними звітності важливо правильно встановити суми доходу (ви-

ручки) від реалізації продукції (товарів, інших активів) і витрат.

Останні характеризують зменшення економічних вигод у вигляді

вибуття активів або скорочення зобов’язань, які призводять до

зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу

внаслідок його вилучення або розподілення між власниками).

Суб’єктам малого, середнього і великого бізнесу на селі доціль-

но застосовувати цей показник у разі їх кризового стану. Він свід-

чить про фінансову можливість підприємства відповідати за зов-

нішніми зобов’язаннями у кризовому стані, тобто можливість на

певний час зберегти підприємство від банкрутства.

Проте в оцінюванні ефективності підприємницької діяльності

найбільше значення має дохід, що залишається у підприємців для

використання після вирахування відповідних податків, зборів,

знижок тощо, тобто прибуток після оподаткування (чис-

тий прибуток). Цей показник ефекту характеризує вартість,

яку реально отримують власники бізнесу чи суб’єкти підприємни-

цької діяльності й можуть використовувати на виробничі потреби

або вилучати з бізнесу.

Умови ведення бізнесу на селі постійно змінюються. Тому

суб’єкти підприємницької діяльності щороку вирішують питання

щодо можливості розширення або скорочення масштабів бізнесу

(обсягів виробництва продукції), що пов’язано відповідно з додат-

ковими інвестиціями або вилученням капіталу.

Оцінювання економічної ефективності малого, середнього та

великого бізнесу на селі доцільно здійснювати з урахуванням ін-

тересів:

 власників бізнесу (підприємств, селянських або фермерських,

господарств), а також потенційних інвесторів чи власників інвес-

тиційних ресурсів — підхід інвестора;

 суб’єкта підприємницької діяльності або менеджерів підпри-

ємства — комерційний підхід;

 держави або органів місцевого самоврядування — загально-

економічний підхід;

 працівників.

У разі вступу України до ЄС ефективність її аграрного бізнесу

визначатиметься з огляду на інтереси учасників ЄС.

У конкретних випадках сторона, яка оцінює економічну ефек-

тивність малого і середнього бізнесу на селі, використовує показ-

ники ефективності, що найбільше відповідають її економічним

інтересам та враховують вимоги критерію ефективності. Напри-

клад, власники бізнесу і потенційні інвестори надають перевагу

чистому прибутку, члени сільськогосподарського кооперативу, що

504

Розділ 14

працюють у ньому, — сумі прибутку і заробітної плати, органи

державної влади й управління — прибутку до вирахування з ньо-

го податків, нарахувань і зборів. Фермерів і власників селянських

господарств цікавить насамперед відповідно фермерський дохід і

дохід селянського господарства.

На рівні держави як загальнодержавний показник обчислюють

ефект в аграрній сфері, що характеризує створений тут валовий

внутрішній продукт або валову додану вартість.

У зазначених та інших можливих випадках на основі результа-

тів аналізу економічної ефективності діяльності підприємств ма-

лого, середнього та великого бізнесу на селі приймають рішення,

що найкраще відповідає інтересам сторони, яка здійснює оцінку.

В оцінюванні ефективності ведення великого бізнесу, засно-

ваного на засадах кооперації та інтеграції, слід враховувати кін-

цевий ефект від реалізації кінцевої продукції кооперативних чи

інтегрованих формувань, зокрема фінансово-аграрно-промис-

лових. Оцінювання загального кінцевого ефекту за сукупністю

учасників великого бізнесу дає змогу порівняти рівень ефектив-

ності бізнесу кожного учасника, що, у свою чергу, забезпечить

можливість приймати рішення щодо вдосконалення економічних

взаємовідносини між ними встановленням справедливого (з вра-

хуванням вкладу учасників у бізнес) порядку розподілення кін-

цевого ефекту.

Для розвитку бізнесу найбільш бажаним є рішення щодо його

збереження і розвитку на основі додаткових інвестицій або під-

тримки наданням певних пільг через економічні механізми дер-

жавного регулювання. Загальноекономічний підхід до оцінюван-

ня ефективності ведення малого, середнього та великого бізнесу

на селі має забезпечуватися в усіх випадках. Дані щодо ефекту

підприємницької діяльності й витрат на зазначені цілі використо-

вують під час визначення показників ефективності.

14.1.3. Поêазниêи витрат і ресóрсів

Розвиток будь-якого суб’єкта агробізнесу потребує певних ви-

трат у формі інвестицій в основний і оборотний капітал, а за

умов найму працівників — крім того, у змінний капітал. Вар-

тість витрат, здійснених суб’єктом бізнесу в основні засоби (капі-

тальні вкладення), функціонує в процесі виробництва тривалий

час, зберігає натурально-уречевлену форму і переноситься на но-

востворюваний продукт частинами. Вартість авансованого основ-

ного капіталу відображують у звітності як первісну вартість не-

оборотних активів, а функціонуючого капіталу — за балансовою

(залишковою) вартістю.

Вкладення в оборотний і змінний капітал функціонують у про-

цесі виробництва впродовж першого виробничого циклу, втрача-

505

он в Еê омічна ефеêти ність малоãо і середньоãо бізнесó на селі та її оцінювання

ють свою натурально-уречевлену форму і повністю переносяться

на новостворюваний продукт. У звітності ці вкладення відобра-

жують в оборотних активах. Після реалізації продукції, отриманої

на першому виробничому циклі, вартість капіталу в оборотних

активах повертається із сфери обігу і повторно використовується в

подальших виробничих циклах.

У разі розширення масштабів виробництва первинно здійснені

вкладення в бізнес збільшують на суму додаткових капітальних

витрат. Тобто для оцінювання ефективності малого, середнього та

великого бізнесу на селі слід використовувати вартість авансова-

ного або функціонуючого капіталу К

в необоротні Н

й оборотні

активи О

, а також приріст капіталу за певний період — зазвичай

за рік.

Аграрний бізнес пов’язаний із використанням у процесі вироб-

ництва землі як ресурсу. За сучасних умов в Україні не завершено

процес формування ринку землі. Земельні ділянки перебувають у

власності фізичних осіб і використовуються сільськогосподарськи-

ми підприємствами на умовах оренди. Хоча нині вартість землі не

відображують у балансі підприємств, землю як ресурс слід врахо-

вувати у витратах за двома аспектами: у складі авансованого ка-

піталу — за вартісною оцінкою; у поточних витратах — за сумою

орендної плати. Останню можна визначати за фактичними розмі-

рами або нормативом.

У малому, середньому та великому агробізнесі мають місце не-

поодинокі випадки використання об’єктів державної, комунальної

та іншої власності. Наприклад, закладання і вирощування лісо-

вих насаджень фінансуються державою, а на закладання багато-

річних насаджень, розвиток племінної справи, захист ґрунтів, ме-

ліорацію та інші заходи використовуються кошти державного бю-

джету, позабюджетних фондів або місцевих бюджетів, які слід

враховувати у складі витрат.

В оцінюванні галузевих аспектів ефективності замість капіталу

можна використовувати показник поточних витрат, коли

частина капітальних витрат відображена амортизацією, земля —

орендною платою, вкладення у оборотний капітал — витратами

товарно-матеріальних цінностей, а змінний капітал — оплатою

праці з нарахуваннями.

Для оцінювання ефективності використовують різні системи

вимірювання витрат. Залежно від домінуючих у суспільстві еко-

номічних теорій і рівня дефіцитності ресурсів у світовій практиці

застосовують такі системи вимірювання ресурсів або ви-

трат: у натуральних, вартісних, трудових і енергетичних оди-

ницях.

У разі визнання одиниці певного виду ресурсів стандартною в

оцінюванні їхньої ефективності використовують натуральні по-

казники площі земельних угідь, кількості або розміру об’єктів, по-

506

Розділ 14

голів’я продуктивної та робочої худоби, чисельності працюючих

тощо. При цьому ефективність визначається показниками роз-

міру ефекту з розрахунку на одиницю ресурсів, виражених у на-

туральній формі. Важливим показником, що відображує сукуп-

ність майнового комплексу чи окремого об’єкта та використовуєть-

ся у світовій і вітчизняній практиці, є виробнича потужність,

наприклад ферми, цеху, продуктивність землі, тварин тощо. Кое-

фіцієнт використання виробничої потужності характеризує

рівень ефективність менеджменту зі здійснення агробізнесу з ви-

користанням наявної потужності. Наприклад, передбачена проек-

том потужність ферми з виробництва молока становить 2500 т на

рік, а фактично отримано цієї продукції лише 2000 т. У цьому разі

коефіцієнт ефективності дорівнює 0,8. Тобто 20 % потужності не

використовується.

В умовах товарно-грошових відносин найзручніше оцінювати

витрати у вартісних одиницях. Критерій ефективності потребує

досягнення максимальної вартості ефекту на одиницю витрат

або використовуваних ресурсів.

В оцінюваннях, що ґрунтуються на трудовій теорії, витрати ви-

значають за сумою живої та уречевленої в ресурсах праці. У цьому

разі критерій ефективності характеризується зростанням про-

дуктивності суспільної праці.

За часів енергетичної кризи у 60-ті роки в західній економіці

набули поширення енергетичні оцінки, які давали змогу визнача-

ти витрати в одиницях витраченої на виготовлення спожитих ре-

сурсів енергії, наприклад: енергоносіїв (пальне); енергії, уречев-

леної в машинах; хімічної енергії в добривах; енергії живої праці,

біологічної енергії у спожитому гумусі; енергії живої теплової сили

тощо. Критерій ефективності у такому разі характеризується мак-

симумом ефекту за мінімуму сукупних витрат енергії.

14.1.4. Методи визначення заãальних поêазниêів еêономічної

ефеêтивності бізнесó на селі

Економічну ефективність малого, середнього та великого бізне-

су на селі доцільно визначати одним або кількома показниками,

які найповніше враховують особливості формування доходів і ви-

трат суб’єктів господарювання та відповідають вимогам критерію

ефективності. Вибір конкретного показника залежить від цілей і

завдань економічного аналізу й інтересів сторін.

Для обґрунтування рішень щодо доцільності здійснення інвес-

тицій у будь-який вид бізнесу на селі з урахуванням інших мож-

ливих (альтернативних) варіантів вкладень використовують по-

казник норми прибутку Н

, який визначають відношенням

суми річного прибутку П до вартості авансованого на його одер-

жання капіталу. У сільському господарстві до складу капіталу на-

507

ê ó та Еêономічна ефе тивність малоãо і середньоãо бізнес на селі її оцінювання

лежать необоротні активи, включаючи землю, що є у власності

підприємства Н

, і оборотні активи О

, тобто:

аа

100 %.

НО

(14.7)

Цей показник використовують у разі оцінювання за підходом

інвестора. У багатогалузевих підприємствах з метою визначення

найвигідніших для бізнесу видів виробництв (комерційний підхід)

доцільно застосовувати показник норми рентабельності

конкретного виду продукції Н

, який обчислюють діленням

прибутку П на собівартість продукції В, %:

100%.

(14.8)

Якщо підприємство чи приватний підприємець на селі випус-

кає один вид продукції, достатньо визначити показник серед-

нього рівня доходу Д

, тобто середній дохід, отриманий від реалі-

зації одиниці цієї продукції. Його обчислюють діленням загально-

го доходу Д на кількість одиниць реалізованої продукції Р:

(14.9)

У такому разі інші витрати не враховують, бо їх вважають стан-

дартними. Показник Д

застосовують для цілей комерційного під-

ходу. Результати розрахунку за формулою (14.9) порівнюють з

відповідними показниками попереднього періоду в середньому за

галузями, регіонами, передовими підприємствами тощо.

Під час обґрунтування рішень щодо доцільності розширення

масштабів випуску продукції (комерційний підхід) застосовують

показник граничного маржинального доходу Д

, що харак-

теризується обсягом приросту загального доходу ΔД до зміни мас-

штабу випуску продукції ΔР

(14.10)

Усіх суб’єктів малого, середнього та великого бізнесу на селі ці-

кавлять запитання: якщо вони збільшать обсяги продукції, що

буде з їхніми витратами? Чи буде отримано додатковий дохід?

З цією метою розраховують показник граничних (маржина-

льних) витрат В

. Він показує, які додаткові витрати треба

здійснити з метою отримання додаткової одиниці продукції, і його

визначають як зміну загальних витрат ΔВ за зміни обсягу випуску

продукції ΔР:

508

(14.11)

Граничний аналіз (маржинальний підхід) дає змогу знайти оп-

тимальні значення показника граничного доходу порівнянням

витрат і прибутків, які можна отримати внаслідок змін.

Більшість підприємств малого, середнього та великого бізнесу

на селі багатогалузеві й зацікавлені у реструктуризації виробниц-

тва з метою збільшення загального доходу. У цьому разі слід роз-

раховувати показник граничної норми трансформації ΔР —

збільшення випуску нової продукції Р

, яке можна отримати вна-

слідок скорочення виробництва традиційної продукції Р

за по-

стійної суми витрат на ці цілі:

нт

.РР Р

=−

(14.12)

Загальні показники економічної ефективності малого, серед-

нього та великого бізнесу на селі за формулами (14.7) – (14.12) ви-

значають зацікавлені сторони з урахуванням особливостей засто-

сування показників економічного ефекту Е

, Е

і Е

і ви-

трат (формули (14.2) – (14.6). Наприклад, у чисельнику показни-

ків ефективності, відображених формулами (14.7) – (14.12), еконо-

мічний ефект фермера доцільно відображувати фермерським до-

ходом або його приростом, а приватного формування, створеного у

процесі реорганізації колективного сільськогосподарського під-

приємства, — прибутком, зменшеним на розмір відсотка на орен-

доване майно. У знаменнику формул розрахунку показників

ефективності відображують витрати і ресурси, зазначені в підроз-

ділі 14.1.3.

Під час оцінювання ефективності агробізнесу мають місце ви-

падки, коли неможливо або недоцільно визначати економічний

ефект. Зокрема, в разі придбання трактора фермер в умовах неви-

значеності ринкової ситуації не може визначити економічний

ефект від агробізнесу, де використовується трактор, а в разі здійс-

нення безприбуткових соціальних інвестицій ефект взагалі не ви-

значають. У таких випадках доцільно обчислювати показник

приведених витрат на одиницю потужності, площі чи

місткості об’єкта B

. При цьому

min.В →

(14.13)

Розділ 14

Для оцінювання ефективності діяльності менеджменту сільсь-

когосподарського підприємства його власники можуть використо-

вувати показник ефективності використання потужності

509

(14.14)

де П

—

виробнича потужність як максимально можливий обсяг

виробництва продукції за раціонального використання ресурсів,

дотримання технологічних умов, належної організації праці тощо;

—

фактичний обсяг виробництва продукції, який забезпечує

менеджмент підприємства.

Якщо оцінки ефективності бізнесу, здійснені за формулами

(14.7) – (14.14), свідчать про збитковість або недостатній рівень

ефективності його ведення, приймають рішення щодо реалізації

відповідних заходів.

Враховуючи, що за сучасних умов більшість суб’єктів агробізне-

су поки що не можуть забезпечити його ефективне ведення, необ-

хідні заходи державного значення, розроблення яких, у свою чер-

гу, потребує відповідного оцінювання ефективності на макрорівні.

ння Е омічн ó та її оцінюва

Під час макроекономічного оцінювання доцільно застосовувати

узагальнюючий показник Е

мк

, що характеризує розмір валової

доданої вартості ВДВ на 1 грн вартості авансованого К

чи функ-

ціонуючого К

в агробізнесі капіталу:

êон а ефеêтивність малоãо і середньоãо бізнес на селі

мк мк

аф

або .==

ДВ ВДВ

ЕЕ

(14.15)

Перший різновид показника макроекономічної ефективності

агробізнесу відповідає «підходу інвестора», а тому його слід вико-

ристовувати для оцінювання інвестиційної привабливості аграр-

ного виробництва. Показник макроекономічної ефективності, ви-

значений з врахуванням функціонуючого капіталу, більш прида-

тний для оцінювання можливостей врегулювання міжгалузевих

економічних відносин.

Значення показників ефективності капіталу, вкладеного в аг-

рарне виробництво в різні періоди, можуть не збігатися. У зв’язку

з цим для інвесторів важливо визначати ефективність вкладень у

агробізнес, здійснених за останній період. З цією метою для мак-

роекономічного оцінювання використовують показник окупнос-

ті інвестицій приростом ефекту Е

м.і

, який обчислюють ді-

ленням приросту валової доданої вартості ΔВДВ, отриманого у

звітному періоді порівняно з базовим, на суму інвестицій звітній

за період, що зумовили цей приріст І:

м.і

ДВ

(14.16)

Враховуючи розрив між здійсненням інвестицій і отриманням

ефекту від них, під час макроекономічного оцінювання ефектив-